| dbo:abstract
|
- Harold en Italie (Harold a Itàlia), op. 16, és una simfonia programàtica amb viola obligada d'Hector Berlioz. Va ser composta l'any 1834 i pel seu caràcter lliure està més prop d'un poema simfònic que d'una simfonia convencional. (ca)
- Harold v Itálii, čtyřvětá symfonie pro sólovou violu (op. 16) v originále Harold en Italie, Symphonie en quatre parties avec un alto principal je druhá symfonie francouzského skladatele Hectora Berlioze z roku 1834. (cs)
- Harold en Italie (französisch für „Harold in Italien“; op. 16, H. 68) ist eine Sinfonie mit Solobratsche (Symphonie en quatre parties avec alto principal) des französischen Komponisten Hector Berlioz. Er komponierte das Werk im Jahr 1834 in Paris, die Uraufführung fand dort am 23. November selben Jahres in der Salle du Conservatoire mit Christian Urhan als Solist und Narcisse Girard als Dirigent statt. (de)
- Harold en Italie, symphonie avec un alto principal (English: Harold in Italy, symphony with viola obbligato), as the manuscript calls and describes it, is a four-movement orchestral work by Hector Berlioz, his Opus 16, H. 68, written in 1834. Throughout, the unusual viola part represents the titular protagonist, without casting the form as a concerto. The movements have these titles, alluding to a programme:
* 1. Harold in the mountains
* 2. March of the pilgrims
* 3. Serenade of an Abruzzo mountaineer
* 4. Orgy of bandits (en)
- Harold en Italia, sinfonía en cuatro partes con viola principal, op.16, es la segunda sinfonía de Hector Berlioz, escrita en 1834. Compuesta en cuatro movimientos que evocan musicalmente varias escenas de Las peregrinaciones de Childe Harold de Lord Byron. Hay un tema recurrente de vinculación, confiado principalmente a la viola solista, instrumento que interviene a lo largo de toda la obra un poco a la manera de un concierto; pero el solista es menos dominante que en un concierto común. En cada movimiento, la melodía de la viola está contrapuntísticamente combinada con los demás temas. Franz Liszt realizó una transcripción de esta obra para viola y piano. (es)
- Aroldo in Italia (Harold en Italie) è una sinfonia in 4 parti con viola principale di Hector Berlioz (op. 16). Composta nel 1834, è ispirata a Il pellegrinaggio del giovane Aroldo, di Lord Byron. Ognuno dei 4 movimenti che compongono la sinfonia è caratterizzato da un titolo che ha lo scopo di rendere più chiaro il messaggio musicale. Qui Berlioz procede lungo la via della sinfonia a programma, aperta pochi anni prima con la Sinfonia fantastica. Attraverso l'impiego di un tema recorrente (idée fixe) legato a un personaggio, in questo caso Aroldo, Berlioz legittima l'allontanamento dalle forme della sinfonia classica. Lì infatti la riprese e le variazioni seguivano delle regole strutturali, qui Berlioz svolge il tema di Aroldo suoi temi in base agli stato d'animo di Aroldo, spesso combinandolo in contrappunto con altri temi associati al mondo che lo circonda. La voce di Aroldo, e quindi la sua melodia, è affidata alla viola solista, strumento la cui voce calda e vibrante riesce a rappresentarne lo spirito romantico meglio di quanto non avrebbe fatto il violino. (it)
- La Symphonie en quatre parties avec alto principal « Harold en Italie » (op. 16 = H 68) est une œuvre musicale d'Hector Berlioz (1803-1869). Composée en 1834 et dédiée à Humbert Ferrand, un ami intime de l'auteur, elle tient à la fois de la symphonie et du concerto, bien que le rôle assigné à l'alto soit très différent de celui qui aurait été le sien dans un véritable concerto, ce qui constitue l'une des nombreuses originalités de cette partition extraordinaire à plus d'un titre. (fr)
- 『イタリアのハロルド』（Harold en Italie）作品16は、エクトル・ベルリオーズによって書かれた、4部からなるヴィオラ独奏付き交響曲である。1834年6月に完成した。 (ja)
- Haroldo na Itália, Sinfonia (Op. 16), segunda sinfonia de Hector Berlioz, escrita em 1834. (pt)
- «Гарольд в Италии» (фр. Harold en Italie) ― симфония для оркестра с солирующим альтом Гектора Берлиоза, op. 16. Сочинение написано в 1834 году и посвящено другу композитора, Юберу Феррану. По жанру «Гарольд в Италии» занимает промежуточное место между симфонией и концертом. «Гарольд в Италии» считается одним из крупнейших сочинений для альта в мировой музыкальной литературе и входит в репертуар крупнейших исполнителей на этом инструменте. В разное время записи этой симфонии сделали Уильям Примроуз, Нобуко Имаи, Пинхас Цукерман, Юрий Башмет и другие известные альтисты. (ru)
- Harold i Italien (franska: Harold en Italie), är en symfoni i fyra satser med altfiolsolo, op. 16 av Hector Berlioz. År 1834 fick Berlioz av violinvirtuosen Paganini en beställning på en konsert för altfiol, och han valde då som program för verket en episod ur lord Byrons episka dikt Childe Harold's Pilgrimage. Han identifierade sig helt med verket och det var sina upplevelser i Apenninerna han lade till grund för sin symfoni. Altfiolen skulle tolka Harolds (och Berliozs) egen livsleda och melankoli, medan orkestern skulle skildra det italienska landskapet och folklivet i all dess färgprakt. Verkets fyra satser är till sin karaktär mycket olika, men altfiolen har ett huvudmotiv, en idée fixe som ger hjälten individualitet och verket enhetlighet.
* Första satsen: Harold i bergen.
* Andra satsen: Pilgrimer drar förbi sjungande sin aftonbön.
* Tredje satsen: Serenad.
* Fjärde satsen: Rövarnas orgie. (sv)
- «Гарольд в Італії» (фр. Harold en Italie) ― симфонія для оркестру з солюючим альтом Гектора Берліоза, op. 16. Твір написаний в 1834 році і присвячений другові композитора, Юберу Феррану. За жанром «Гарольд в Італії» займає проміжне місце між симфонією і концертом. «Гарольд в Італії» вважається одним з найбільших творів для альта у світовій музичній літературі і входить в репертуар відомих виконавців на цьому інструменті. У різний час запису цієї симфонії зробили , , , Юрій Башмет та інші відомі альтисти. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Harold en Italie (Harold a Itàlia), op. 16, és una simfonia programàtica amb viola obligada d'Hector Berlioz. Va ser composta l'any 1834 i pel seu caràcter lliure està més prop d'un poema simfònic que d'una simfonia convencional. (ca)
- Harold v Itálii, čtyřvětá symfonie pro sólovou violu (op. 16) v originále Harold en Italie, Symphonie en quatre parties avec un alto principal je druhá symfonie francouzského skladatele Hectora Berlioze z roku 1834. (cs)
- Harold en Italie (französisch für „Harold in Italien“; op. 16, H. 68) ist eine Sinfonie mit Solobratsche (Symphonie en quatre parties avec alto principal) des französischen Komponisten Hector Berlioz. Er komponierte das Werk im Jahr 1834 in Paris, die Uraufführung fand dort am 23. November selben Jahres in der Salle du Conservatoire mit Christian Urhan als Solist und Narcisse Girard als Dirigent statt. (de)
- Harold en Italie, symphonie avec un alto principal (English: Harold in Italy, symphony with viola obbligato), as the manuscript calls and describes it, is a four-movement orchestral work by Hector Berlioz, his Opus 16, H. 68, written in 1834. Throughout, the unusual viola part represents the titular protagonist, without casting the form as a concerto. The movements have these titles, alluding to a programme:
* 1. Harold in the mountains
* 2. March of the pilgrims
* 3. Serenade of an Abruzzo mountaineer
* 4. Orgy of bandits (en)
- La Symphonie en quatre parties avec alto principal « Harold en Italie » (op. 16 = H 68) est une œuvre musicale d'Hector Berlioz (1803-1869). Composée en 1834 et dédiée à Humbert Ferrand, un ami intime de l'auteur, elle tient à la fois de la symphonie et du concerto, bien que le rôle assigné à l'alto soit très différent de celui qui aurait été le sien dans un véritable concerto, ce qui constitue l'une des nombreuses originalités de cette partition extraordinaire à plus d'un titre. (fr)
- 『イタリアのハロルド』（Harold en Italie）作品16は、エクトル・ベルリオーズによって書かれた、4部からなるヴィオラ独奏付き交響曲である。1834年6月に完成した。 (ja)
- Haroldo na Itália, Sinfonia (Op. 16), segunda sinfonia de Hector Berlioz, escrita em 1834. (pt)
- «Гарольд в Италии» (фр. Harold en Italie) ― симфония для оркестра с солирующим альтом Гектора Берлиоза, op. 16. Сочинение написано в 1834 году и посвящено другу композитора, Юберу Феррану. По жанру «Гарольд в Италии» занимает промежуточное место между симфонией и концертом. «Гарольд в Италии» считается одним из крупнейших сочинений для альта в мировой музыкальной литературе и входит в репертуар крупнейших исполнителей на этом инструменте. В разное время записи этой симфонии сделали Уильям Примроуз, Нобуко Имаи, Пинхас Цукерман, Юрий Башмет и другие известные альтисты. (ru)
- «Гарольд в Італії» (фр. Harold en Italie) ― симфонія для оркестру з солюючим альтом Гектора Берліоза, op. 16. Твір написаний в 1834 році і присвячений другові композитора, Юберу Феррану. За жанром «Гарольд в Італії» займає проміжне місце між симфонією і концертом. «Гарольд в Італії» вважається одним з найбільших творів для альта у світовій музичній літературі і входить в репертуар відомих виконавців на цьому інструменті. У різний час запису цієї симфонії зробили , , , Юрій Башмет та інші відомі альтисти. (uk)
- Harold en Italia, sinfonía en cuatro partes con viola principal, op.16, es la segunda sinfonía de Hector Berlioz, escrita en 1834. Compuesta en cuatro movimientos que evocan musicalmente varias escenas de Las peregrinaciones de Childe Harold de Lord Byron. Hay un tema recurrente de vinculación, confiado principalmente a la viola solista, instrumento que interviene a lo largo de toda la obra un poco a la manera de un concierto; pero el solista es menos dominante que en un concierto común. En cada movimiento, la melodía de la viola está contrapuntísticamente combinada con los demás temas. (es)
- Aroldo in Italia (Harold en Italie) è una sinfonia in 4 parti con viola principale di Hector Berlioz (op. 16). Composta nel 1834, è ispirata a Il pellegrinaggio del giovane Aroldo, di Lord Byron. Ognuno dei 4 movimenti che compongono la sinfonia è caratterizzato da un titolo che ha lo scopo di rendere più chiaro il messaggio musicale. Qui Berlioz procede lungo la via della sinfonia a programma, aperta pochi anni prima con la Sinfonia fantastica. (it)
- Harold i Italien (franska: Harold en Italie), är en symfoni i fyra satser med altfiolsolo, op. 16 av Hector Berlioz. År 1834 fick Berlioz av violinvirtuosen Paganini en beställning på en konsert för altfiol, och han valde då som program för verket en episod ur lord Byrons episka dikt Childe Harold's Pilgrimage. Han identifierade sig helt med verket och det var sina upplevelser i Apenninerna han lade till grund för sin symfoni. Altfiolen skulle tolka Harolds (och Berliozs) egen livsleda och melankoli, medan orkestern skulle skildra det italienska landskapet och folklivet i all dess färgprakt. (sv)
|
