| dbo:abstract
|
- التَّوحِيد، وهو لُغةً جعلُ الشيءِ واحدًا غيرَ متعدِّد، وفي اصطلاح المُسلمين، هو الإيمان بأنَّ الله واحدٌ في ذاته وصفاته وأفعاله، لا شريكَ له في مُلكه وتدبيره، وأنّه وحدَه المستحقّ للعبادة فلا تُصرَف لغيره. ويُعتبر التَّوحيد عند المسلمين محور العقيدة الإسلاميّة، بل محور الدِّين كلّه، حيثُ ورد في القرآن: ﴿وَمَا أَرْسَلْنَا مِنْ قَبْلِكَ مِنْ رَسُولٍ إِلَّا نُوحِي إِلَيْهِ أَنَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا أَنَا فَاعْبُدُونِ ٢٥﴾ [الأنبياء:25]، والتَّوحيد يشكِّل نصف الشهادتين التي ينطق بها مَن أراد الدخول في الإسلام، كما يُعتَبر الأساس الذي يُبنى عليه باقي المعتقدات الإسلاميّة. ويتضمّن التَّوحيد في الإسلام نفي وجود أيّ آلهة أُخرى مع الله، ونفي الشَّبه بين الله وبين خلقه، فالله في الإسلام واحدٌ أحدٌ فردٌ صمدٌ، لا شريك ولا نِدَّ له، منفردٌ في التصرّف في مُلكه، لا يُسأل عمّا يفعل، لا يخرج عن مشيئته وإرادته شيء، بل هو الفعّال لما يريد، لا رادّ لأمره، ما شاءه كان، وما لم يشأه لم يكن.ولا يشبه الأجسام، ليس كمثله شيء ولا هو مثل شيء، ليس محدودٌ بزمان ولا مكان، بل الزمان والمكان من خَلقه وتدبيره. (ar)
- El tawhid (àrab: توحيد, tawḥīd, literalment ‘unitat [de Déu]’, ‘unicitat [de Déu]’) és un concepte central de l'islam que defineix el monoteisme estricte d'aquesta religió. Aquest concepte sosté que Déu és Un (Wàhid, la idea d'unitat) i Únic (Àhad, la idea d'unicitat). Per als musulmans, la totalitat de l'ensenyament del profeta Muhàmmad es basa en aquest principi. El tawhid constitueix l'article de fe més important de l'islam: la primera part de la xahada (el primer pilar de l'islam) és una declaració de la creença en la unicitat de Déu. L'Alcorà afirma l'existència d'una veritat única i absoluta que transcendeix el món: un ésser únic i indivisible, que és independent de tota la creació. La indivisibilitat de Déu implica la indivisibilitat de la seva sobirania, la qual cosa, al seu torn, condueix a la noció d'un univers just, moral i coherent. De la mateixa manera, l'Alcorà rebutja la dualitat de Déu argumentant que tant el bé com el mal són un acte creatiu Seu i afirmant que les forces del mal no tenen poder per crear. Donar atributs divins a una entitat creada és l'únic pecat imperdonable mencionat en l'Alcorà. Els erudits islàmics han interpretat diferentment aquest concepte al llarg de la història. Així, la història intel·lectual islàmica pot entendre's com un desenvolupament gradual de com les successives generacions de creients han entès el significat i les conseqüències de professar la Unitat de Déu: la teologia islàmica, la jurisprudència, la filosofia, el sufisme i, en certa manera, la comprensió islàmica de les ciències naturals, han tractat d'explicar a diferents nivells el principi del tawhid. (ca)
- Tauhíd (arabsky توحيد, přepisováno také jako tawhíd) je v islámské teologii nauka o jedinosti Boží a je tak základem všech článků víry islámu. Centrálním prvkem tauhídu je striktní monoteismus – vyznání víry v jediného, nedělitelného a nezávislého Boha (oproti např. konceptu Svaté Trojice v křesťanství). Slovně ho vyjadřuje první část šahády (Není božstva kromě Boha...). Podle víry muslimů nelze k jediné Boží podstatě nic přidružovat (tento přečin se nazývá širk). Islámská teologie dělí tauhíd na tři kategorie: 1.
* Tauhíd ar-rubúbijja (doslovně „zachování jedinečnosti Pána světů“) – tvrzení, že Alláh je jediný, svrchovaný Pán světů, bez společníků 2.
* Tauhíd al-asmá was-sifát (dosl. „zachování jedinečnosti Alláhových jmen a přívlastků“) – tvrzení, že vlastnosti Alláha jsou jedinečné a nic se jim nevyrovná 3.
* Tauhíd al-'ibáda (dosl. „zachování jedinečnosti v uctívání Alláha“) – tvrzení, že Alláh je jediný ve svém právu na to, aby byl uctíván (cs)
- Ταουχίντ (αραβικά: توحيد, tawḥīd) στο Ισλάμ ονομάζεται η έννοια του μονοθεϊσμού. Απότελεί την πλέον θεμελιώδη έννοια της θρησκείας, σύμφωνα με την οποία ο θεός (Αλλάχ) είναι ένας (wāḥid) και μοναδικός (āḥad). Κυριολεκτικά η λέξη σημαίνει «ενοποίηση», «ένωση» ή «συνδυασμός». (el)
- Tawhid (arabe, توحيد) estas centra koncepto en islama teologio pri unudiismo. Ĝi estas verbo kiu signifas proklamado de la Ununura, t.e, aserti ke Dio estas nur unu. La tradicia signifo estas: "la kredo je ununura Dio, Kreinto de la tuta Universo, Reganto de ĉio sola, sen kunulo en sia vasta regno. Kvankam la vorto tawhid ne aperas en Korano, ĝi estas principo bazita sur pluraj versoj kiuj diras ke Dio estas nur unu (wahid). (eo)
- Tauhīd (arabisch توحيد, DMG tauḥīd ‚Glaube an die Einheit Gottes‘, abgeleitet vom Verb وحّد, DMG waḥḥada ‚vereinigen, vereinheitlichen‘), in der Literatur auch Tawheed, Tawhid, Tauheed, Tevhid oder Tevhit, ist ein grundlegendes Konzept des Islam und entspricht dem Begriff Monotheismus. (de)
- Tawhid (arabieraz: توحيد, tawḥīd, euskaraz: «Jaungoikoaren bakartasuna»; baita tawheed, touheed, edo tevhid ere) Islamak duen monoteismoaren bakartasunaren kontzeptu zatiezina da. Tawhid Islamaren oinarrizko kontzeptu erlijiosoa da eta baita nagusiena ere, musulman baten federaren oinarria. Jaungoikoa Bat (Al-ʾAḥad) eta Bakarra (Al-Wāḥid) dela argi dio; beraz, Jainkoengan duten sinesmen islamikoa unitarioa da. Tawhid islamiar aurreneko osagaia da., izan ere shahadaren (islamiar fede-aitormena) hasiera Jaungoikoaren bakartasunaren sinesmena aldarrikatzea da. Besteari jainkotasuna egoztea da – Koranaren arabera barkaezina den bekatu bat, batez ere, gero damutzen ez badira. Monoteismoarekin engaiamendu izatea islamiar sinesmenen oinarria da eta, teologia islamikoaren arabera, beste erlijioekiko duen ezberdintasun nagusia da. Hala ere, Tawhiden antzeko kontzeptuak daude: judaismoan Shema Yisrael juduen fede-aitortza edo kristauen unitarianismoa (nahiz eta kristautasunean gutxiengoaren sinesmena den, kristau gehienak hirukoiztarrak baitira). (eu)
- Le tawḥīd (arabe : تَوْحيد [tawḥīd], monothéisme, unicité) est l'expression du dogme le plus important de l’islam, le monothéisme, compris comme la croyance en un Dieu unique, inaccessible à l'imagination, sans associé et sans égal. Il en constitue le fondement (Asl ad Dîn) avec le rejet du Tâghoût. Le Tawhid est considéré comme le premier pilier de la Foi musulmane Al-Îmâne (arabe : إيمان), tandis que la chahada, est l'expression du Tawhid, représentant ainsi le premier des cinq piliers de la pratique religieuse, en fonction des différentes interprétations de l'islam. Le concept qui s'oppose au tawhid est désigné par le terme de shirk (شِرْكْ) (ou association) et peut couvrir divers concepts contraires à l'islam comme l'association de Dieu à des idoles par exemple. (fr)
- El tawhid o tauhid (en árabe, توحيد) es un concepto central en el islam el cual indica una forma verbal que significa proclamación del Único, es decir, afirmar que Dios es único. El significado tradicional es: "la fe en el Dios único, Creador de todo el Cosmos, Gobernante de todo en solitario, sin compañero en su dominio de todo. Es Dios el exaltado y elevado, sin asociado alguno, ni compañero ni hijo, ni precisa valedor que le proteja de humillación, así que proclama Su grandeza" También se define el tawhid como: "la fe en el Dios Uno, sin compañero" o como: "el conocimiento de Dios el Elevado en su Señoría, el reconocimiento en su Unicidad y la negación absoluta de equivalentes" (es)
- Tauhid (bahasa Arab: توحيد, translit. tawḥīd, har. 'tauhīd, tawheed, atau tavhid') merupakan dasar agama Islam yang secara persis diungkapkan dalam frasa “Lā ilāha illallāh”. Menurut bahasa, tauhid adalah bentuk masdar dari fi'il wahhada-yuwahhidu yang artinya menjadikan sesuatu jadi satu saja. Sedangkan Syaikh Muhammad bin Shalih Al Utsaimin menambahkan bahwa makna ini akan sempurna jika ditambahkan penafikan segala sesuatu selain yang dijadikan satu tersebut. Dalam konsep Islam tauhid adalah konsep dalam akidah Islam yang menyatakan keesaan Allah. Islam mengajarkan bahwa Allah esa (satu) tidak dari segi bilangan. Melainkan dari segi bahwa Allah tidak mempunyai sekutu atau serupa. Allah satu dari segi Dzatnya, dengan makna bahwa tidak ada dzat yang serupa dengan Dzat Allah. Karena Dzat Allah bukanlah benda dan tidak disifati dengan sifat-sifat benda, karena Allah-lah yang menciptakan seluruh benda beserta segenap sifat-sifatnya. Allah sudah ada sebelum seluruh ciptaan ini ada. Allah tidak dapat dibayangkan karena bayangan benak manusia hanya bisa menjangkau hal-hal yang biasa dijumpai, dilihat, didengar, atau dirasakannya dengan panca indera. Dan Allah tidaklah serupa dengan hal-hal demikian. Mengamalkan tauhid dan menjauhi syirik merupakan konsekuensi dari kalimat syahadat yang telah diikrarkan oleh seorang muslim. Dalam tauhid rububiyah, Allah diakui sebagai satu-satunya Rabb (Yang Menguasai), sehingga semua selain Allah adalah ‘abd (hamba/budak/yang dikuasai). Allah adalah Rabb Yang Berkuasa dalam penciptaan, pengurusan, dan kerajaan alam semesta. Allah sebagai satu-satunya Pencipta adalah juga Yang Memberi rezeki, Yang Menghidupkan, Yang Mematikan, serta Yang Memberi manfaat dan bahaya. Allah yang mengurus segala sesuatu; semua urusan yang Dia tangani adalah kebaikan; dan Allah Mahakuasa terhadap apa yang Dia kehendaki. Dalilnya adalah ayat dalam , “Segala penciptaan dan urusan menjadi hak-Nya.”[Al-A'raf:54] Allah juga diakui memiliki kesempurnaan dan sifat (sifat perangai dan sifat perbuatan) selain mencipta, mengurus, dan merajai alam semesta; hal ini dibahas dalam tauhid asma wa sifat (keesaan nama dan sifat). Nama dan sifat Allah diketahui melalui dan ditetapkan dengan Alquran dan Sunnah pada makna tersuratnya dan tidak bisa ditetapkan oleh akal semata. Namun, nama dan sifat Allah tidak terbatas; selain dari yang disebutkan dalam Alquran dan Sunnah dirahasiakan dalam ilmu gaib-Nya. Dalam tauhid uluhiyah, Allah diakui sebagai Tuhan Yang Maha Esa dalam segala bentuk dari seluruh makhluk-Nya. Pengakuan Allah sebagai satu-satunya Rabb berkonsekuensi penyembahan makhluk kepada Rabbnya semata. Ibadah atau penghambaan diri kepada Allah merupakan perbuatan makhluk untuk merendahkan diri kepada-Nya dengan mengerjakan perintah-perintah-Nya dan menjauhi larangan-larangan-Nya seumur hidup. Ibadah tidak boleh ditujukan sedikit pun kepada selain Allah. Beribadah kepada selain Allah, meskipun juga menyembah Allah, adalah dosa yang paling besar dalam Islam yang disebut dengan syirik (mempersekutukan Allah), sebagaimana disebutkan dalam firman-Nya: (in)
- Tawhid (Arabic: توحيد, tawḥīd, meaning "unification of God in Islam (Allāh)"; also romanized as Tawheed, Tawhid, Tauheed or Tevhid) is the indivisible oneness concept of monotheism in Islam. Tawhid is the religion's central and single most important concept, upon which a Muslim's entire religious adherence rests. It unequivocally holds that God in Islam (Arabic: الله Allāh) is One (Al-ʾAḥad) and Single (Al-Wāḥid). Tawhid constitutes the foremost article of the Muslim profession of submission. The first part of the shahada (the Islamic declaration of faith) is the declaration of belief in the oneness of God. To attribute divinity to anything or anyone else, is shirk – an unpardonable sin according to the Qur'an, if repentance is not sought afterwards. Muslims believe that the entirety of the Islamic teaching rests on the principle of Tawhid. From an Islamic standpoint, there is an uncompromising nondualism at the heart of the Islamic beliefs (aqidah) which is seen as distinguishing Islam from other major religions. Moreover, Tawhid requires Muslims not only to avoid worshiping multiple gods, but also to relinquish striving for money, social status or egoism. The Qur'an asserts the existence of a single and absolute truth that transcends the world; a unique, independent and indivisible being, who is independent of the entire creation. God, according to Islam, is a universal God, rather than a local, tribal, or parochial one—God is an absolute, who integrates all affirmative values and brooks no evil. Islamic intellectual history can be understood as a gradual unfolding of the manner in which successive generations of believers have understood the meaning and implications of professing God's Unity. Islamic scholars have different approaches toward understanding it. Islamic theology, jurisprudence, philosophy, Sufism, even to some degree the Islamic understanding of natural sciences, all seek to explain at some level the principle of tawhid. The classical definition of tawhid was limited to declaring or preferring belief in one God and the unity of God. Although the monotheistic definition has persisted into modern Arabic, it is now more generally used to connote "unification, union, combination, fusion; standardization, regularization; consolidation, amalgamation, merger". Chapter 112 of the Quran, titled Al-'Ikhlās (The Sincerity) reads: Say: "He is Allah, [who is] One.Allah, the Eternal Refuge.He neither begets nor is born,Nor is there to Him any equivalent." (en)
- 타우히드(아랍어: توحيد)는 이슬람교에서 일신교적 개념이다. 타우히드는 이슬람교에서 가장 중요한 개념이며 신이 하나이며 일체임을 나타낸다. 타우히드는 이슬람의 신앙고백의 최상단을 구성한다. 샤하다의 첫 부분(이슬람의 신앙 고백)은 신의 유일성에 대한 믿음의 고백이다. 이슬람교도들은 이슬람 교리의 완전성이 타우히드라는 신조에 기초한다고 믿는다. 타우히드의 고전적 정의는 하나의 신이자 신의 통일성을 선언하거나 믿는 것을 선호하는 것으로 제한된 것이다. (ko)
- Tawhied (of spellingsvarianten als Tawhid en Tawheed) (Arabisch: توحيد), betekent letterlijk 'één maken' en omvat de eerste helft van de sjahada. Het woord wordt binnen de islam gebruikt om de 'eenheid van God' en het monotheïsme mee aan te duiden. God is daarmee een: volkomen ondeelbaar, volledig uniek en volstrekt ondefinieerbaar. Het wordt doorgaans tot een van de zuilen van geloof gerekend. Wanneer moslims 'Allahoe akbar' (letterlijk: God is de grootste) uitroepen, bedoelen ze niet dat God groter dan iets is, Hij is immers enig, maar dat Hij eenvoudigweg groots is, Hij staat buiten alle vergelijkingen. Het patroon van het woord is eveneens te vinden in ahad, gerelateerd aan alleenstaande.Tawhied binnen het salafisme Met name binnen de puriteinse soennitische stromingen salafisme en wahabisme neemt tawhied een belangrijke plaats in. Volgelingen van die stromingen geloven dat het gehele leven ingericht is door God en dat de mensen zich aan de door God geopenbaarde wetten moeten houden. Tawhied heeft binnen het salafisme drie aspecten:
* Tawhied ar-Roeboebiyya is de overtuiging dat het universum door God geschapen is en in stand gehouden wordt.
* Tawhied al-Asma was-Sifat betekent "eenheid van de schone namen en eigenschappen van God". Deze dienen nergens mee vergeleken te worden. Het is de overtuiging dat God nergens op lijkt en dat er ook niets is dat op God lijkt.
* Tawhied al-'oeloehiyyah betekent "God een verklaren door onze dienst aan Hem". Deze 'diensten' kunnen gebed, opoffering, beloftes en liefde inhouden. (nl)
- Nella cultura islamica, il tawḥīd (in arabo: ﺗﻮﺣﻴﺪ 'unicità') è il principio alla base del concetto dell'unità e unicità di Dio (Allāh). La frase che compone il primo dei Pilastri dell'Islam, la shahāda (lā ilāha illā Allāh - non vi è divinità all'infuori di Allāh), è di fatto un'enunciazione del tawḥīd, completata poi dall'affermazione della fede nella missione profetica di Maometto affidatagli da Dio (wa Muhammad rasūl Allāh - e Muhammad è il Profeta di Allāh). Nel tawḥīd è enunciata la fede che Dio sia Eterno, Unico ("senza Compagno", "non fu generato e non ha generato", afferma la dottrina islamica sulla scorta della Sūrat al-Ikhlāṣ, numerata come 112ª, del Corano), Creatore ex nihilo di ogni cosa che, senza di lui, non può assolutamente sopravvivere. Implicitamente afferma che Allah è l'Essere Supremo, Onnipotente, Onnisciente, Misericordioso, Giusto, Generoso. Circa gli "attributi divini", o ṣifāt (che furono motivo di aspri diverbi tra mutaziliti e ashʿariti), i teologi sunniti approdarono alla conclusione che Vita, Scienza, Potenza, Volontà, Udito, Vista e Parola non fossero distinguibili dall'Essenza (dhāt) stessa di Allah, mentre il dibattito sulle caratteristiche divine portò all'elaborazione del concetto che Allah avesse 99 "Bei Nomi" (al-Asmāʾ al-Ḥusnà) che si userà elencare recitandoli a mo' di giaculatoria, sgranando una sorta di rosario (tasbīḥ o misbaha) che può avere tutti i 99 grani o, più spesso, solo 33, da ripetere in questo caso per 3 volte intimamente o con mormorio più o meno udibile. (it)
- タウヒード（アラビア語: توحيد、ラテン文字化：Tawḥīd/Tawheed/Tauheed、トルコ語: Tevhid）とは、イスラームにおける一神教の概念である。イスラームにおいて、タウヒードは〈一化の原理〉を意味すると同時に、世界観と存在論、すなわち価値観の根本である。 また、タウヒード論においては、神の唯一性という言葉で、和訳され論じられることも多いが、神の唯一性という言葉は、アラビア語において（ラテン文字表記をすると）waḥḥdat-Allah という明確な表現があるので、正確な訳出とはいえない点で留意する必要がある。したがって、この記事においては、神の唯一性を起点とした上で、そこで活用された〈一化の原理〉に則りながら、現実解釈のための基本原則を提示する内容を描出することとなる。タウヒードの反対の概念は、（shirk、多元性）である。 (ja)
- Tauhid, Tawhid (arab. توحيد IPA: tauħiːd) – jednym z fundamentalnych dogmatów islamu jest jedyność Boga nadająca islamowi szczególnego charakteru oraz wskazująca jego wyznawcom określony cel. Jest to muzułmańskie pojęcie monoteizmu. Jego przeciwieństwem jest bałwochwalstwo (szirk). Tauhid oznacza istnienie Boga oraz jego jedyność, wyłączność stwarzania, kierowania i pełnię władzy. Bóg jest stwórcą, przyczyną dobrobytu i tym, który wszystkim kieruje. Tauhid oznacza też wspólne pochodzenie i równość ludzi we wszystkich aspektach życia. Ponieważ Bóg uczynił człowieka swoim następcą na Ziemi, człowiek ma rządzić zgodnie z jego nakazami zachowując posłuszeństwo jego woli. Ponieważ koncepcja islamu wypływa z dogmatu jedyności Boga, który przedstawia życie człowieka jako bezpośredni stosunek pomiędzy Bogiem a ludźmi w oparciu o to, że życie ziemskie jest egzaminem dla nich w czynieniu dobra, nie ma możliwości istnienia podziałów opartych na kolorze skóry, używanym języku, rasie czy też bogactwie. Oznacza to, że własność należy do Boga i w związku z tym nie mogą istnieć przedsiębiorstwa, które grożą zniewoleniu ludzi, gdyż jest to sprzeczne z wolą Boga. Jedyność (tauhid) ustanawia silne podstawy dla społeczności ludzkiej, opierające się na odpowiedzialności jednostki, będącej zastępcą Boga i dlatego różnice pomiędzy ludźmi i społecznościami są określone przez praktyczne działanie jednostki, a nie w zależności od stanowiska czy pozycji. Zasada jedyności (tauhid) daje również człowiekowi wolność wyboru postępowania i samookreślenia, oprócz tego, że jest ona fundamentem, na którym opiera się tolerancja religijna pomiędzy muzułmanami i innymi narodami ziemi. Według tauhid Bóg (Allah) jest wyłącznie jeden i nie ma on sobie równych. Sura Koranu, która opisuje tauhid brzmi: W Imię Boga Miłosiernego, Litościwego 1. Mów: "On - Bóg Jeden, 2. Bóg Wiekuisty! 3. Nie zrodził i nie został zrodzony! 4. Nikt Jemu nie jest równy!". Kolejnymi terminami, które tworzą fundament wiary muzułmańskiej są: risala i achira. (pl)
- Tawhīd (arabiska: توحيد, monoteism) är islams grundval och är ett begrepp inom islamisk troslära för tron på en odelbar gud (monoteism). Tawhīd har undergrenar som tydligt beskriver hur man skall förstå och tro på den ende sanne Guden. Tawhīd är motsatsen till shirk. Gud har enligt läran varken en son eller dotter eller är uppdelad på något annat vis, utan endast en monoteistisk gudomlighet. I traditionell trosuppfattning är han heller inte möjlig att personifiera. Detta ställer den islamska guden i kontrast till kristendomens treenighetslära: (Fadern, Sonen och Den Helige Anden). Den första av islams fem pelare är shahada, trosbekännelsen som lyder "La ilaha illa Allah wa muhammedu rasul ullah ("Det finns ingen gud utom Gud och Muhammed är hans profet/sändebud). I islam anses Kaba vara det första och främsta huset av monoteism, och som fanns innan Noas tid och senare återuppbyggdes av Abraham. (sv)
- Tawhid (em árabe, توحيد) é um conceito central no islão que se refere à crença na unicidade de Deus. A palavra é um forma verbal que significa "fé no Deus Único". Isto é expresso comumente pelos muçulmanos pelos seus atos e pela Chahada, que onde é dito: A palavra Tawhid não é referida como tal no Alcorão. No entanto, este conceito está baseado nele, nomeadamente na sura (capítulo) 112: É possível distinguir no Tawhid dois aspectos distintos. Por um lado, alude à "unidade" divina, ou seja, à existência de um único Deus. Esta afirmação é comum a todas as religiões monoteístas que antecederam historicamente o islão. Por outro lado, o Tawhid reforça radicalmente essa unidade divina ao afirmar que Deus não tem atributos nem possui pessoas associadas, como se verifica na Trindade do cristianismo. A elaboração doutrinal mais importante do Tawhid foi realizada na Idade Média pelos mutazilitas, que foram os seguidores de uma escola teológica que se opunha aos filósofos e que defendia que Deus é pura essência sem quaisquer atributos. O oposto do "tawhid" é "shirk", isto é, a "associação": associar Deus com alguma coisa ou com alguém que possa ser visto como divino. Os muçulmanos referem-se por vezes aos cristãos como musharikin ou "associadores". Para alguns muçulmanos o "shirk" está presente dentro da própria comunidade islâmica, por exemplo, nos cultos populares a determinadas personagens consideradas "santas", como Muhammad (Maomé) ou através da devoção feita ao túmulo de alguns marabus no Magrebe. Ao longo da história da religião muçulmana surgiram movimentos radicalmente unitários que se dedicaram a combater aquilo que eles consideravam como manifestações de "shirk". Os wahhabis da Arábia Saudita, por exemplo, destruíram aquilo que se julgava ser a casa onde Muhammad nasceu, e que era alvo de um culto popular, e dificultaram os actos de devoção aos túmulos de companheiros de Muhammad. O movimento unitário mais conhecido é talvez o dos almóadas, uma dinastia berbere que na Idade Média governou um grande império que incluía o Norte de África e a Península Ibérica; o nome "almóada" deriva de al-muwahhid, isto é, "aqueles que proclamam o Tawhid". (pt)
- Таухи́д (араб. توحيد — единобожие, монотеизм) — исламский догмат о единственности и единстве Аллаха. Таухид является одним из основных, фундаментальных догматов ислама, которое означает, прежде всего, отрицание политеизма (ширк), выражающееся в формуле «Нет иного божества, кроме Аллаха». Слово «таухид» происходит от глагола ваххада, что означает «делать что-либо единым», «считать что-либо единственным». На уровне спекулятивной теологии проблема таухида решалась в плане объяснения соотношения сущности (зат) Аллаха и Eго атрибутов (сифат), Tворца и Eго творений. (ru)
- Таухід (араб. توحيد, латиніз. tawḥīd) — єдинобожжя. У ісламі визнання того, що (Бог) Аллах є єдиним творцем — Господом всього сущого, він наділений прекрасними іменами й досконалими якостями. Таухід є основою мусульманської релігії, її головною складовою. Аяти Корану мекканського періоду життя Мухаммеда, найповніше розкривають сутність єдинобожжя. Пізніше принципи цієї доктрини були докладно вивчені та систематизовані мусульманськими вченими. Основною засадою ісламського єдинобожжя є твердження про те, що існує лише один Бог — творець всього сущого буття. Всі процеси у всесвіті творяться лише ним, за посередництвом його Слова, виконавцями якого є ангели, що позбавлені власної волі. Творець вічний і нескінченний. Крім єдиного творця не існує інших богів. Всі його потребують, а він не потребує нікого і нічого. Ісламська доктрина єдинобожжя відкидає християнські уявлення про Божі іпостасі. Відкидається також і твердження юдеїв про те, що творець прихильний лише до одного обраного народу. Одною з коранічних сур, в якій найповніше висловлені загальні принципи концепції ісламського єдинобожжя, є сура «аль-Іхляс» («Чистота»), (112): Згідно з ісламським вченням, Богові також властиві ознаки, але його ознаки не є чимось відмінним від його сутності. Творець також має різні імена атрибутивного характеру. Найчастіше вживається ім’я Аллах. Кожен мусульманин зобов’язаний вірити в усі імена та якості Бога, про які йдеться у коранічних аятах і вірогідних хадисах. Ці імена і якості не можна приписувати жодному з творінь. Для мусульман якості Бога необхідно розуміти так, як вони описані у священних текстах, не трактувати їх довільно і не уподібнювати їх до імен і якостей творінь, надаючи їм матеріальної форми. Згідно з ісламською доктриною єдинобожжя, Бог володіє абсолютною силою і могутністю. Лише він може створювати різноманітні форми живої і неживої природи та знищувати їх. Ніхто не може скасувати Божі повеління. Світ створений ним не для розваги. Все в цьому світі має глибокий сенс і влаштоване згідно з першопочатковим планом творця. Абсолютна влада над світом належить лише Богові. Законодавчі функції також належать йому. Бог не є лише творцем світу, він присутній у ньому і керує всіма процесами. Завдяки цьому, його творіння наділені здатністю до життєдіяльності і забезпечуються необхідними для цього засобами. Бог милостивий до своїх творінь, він не бажає їм зла. Несправедливість стосовно людини відбувається виключно завдяки людським діям, що породжують зло. Однак несправедливість не лишиться безкарною. За всі свої вчинки люди будуть відповідати перед Богом в день Страшного суду. Невіддільною частиною ісламської доктрини єдинобожжя є необхідність служіння Богові та здійснення актів поклоніння йому. Служіння і поклоніння не можна здійснювати нікому і нічому окрім єдиного Бога. Актами служіння є не лише конкретні релігійні обряди, але все людське життя, вчинки, що мусять бути натхненними щирою вірою у творця. Люди мусять сумлінно виконувати всі Божі повеління — робити лише те, що дозволене Богом і утримуватися від забороненого ним. (uk)
- 認主學（阿拉伯語：توحيد，羅馬化：tawḥīd 或 Tawheed、Tauheed）是伊斯蘭教的一神論，有時又依文章脈絡譯為獨一性。認主學主張真主（造物主，即上帝）是唯一（Wāḥid）且無與倫比（āḥad）的。 《古蘭經》主張世界上只有唯一且絕對真理；又主張無與倫比且今世肉眼不可見的主宰，他是超絕萬物的。真主统治万物，這種觀念使信徒相信宇宙是正義、道德且有秩序的，而非只是徒然存在而沒有道德秩序。同理，《古蘭經》拒絕宇宙中有兩位主宰的觀念，認為善惡都是惟一真神所造的，惡勢力沒有能力創造任何物，反對善惡二元論。另外，《古蘭經》是一位神派，也拒絕基督宗教主流的三位一體概念。伊斯蘭教的真主阿拉（另譯「安拉」）是普世的，不是一個專屬於民族的神，也不是專屬於一個區域或部落的神靈；伊斯蘭教的阿拉是执掌万物的，无物可对他的权力造成阻碍。 認主是穆斯林信仰宣示裡最重要的。清真言的首要信條即是宣揚真主的獨一性。把真主的創造物視為主宰是《古蘭經》所提及唯一不可饒恕的罪行（也就是举伴主）。穆斯林相信整個伊斯蘭教就是建立在對真主獨一性的認識上的。伊斯蘭教的认主独一教義是毫不妥協的，以區隔其他各大宗教。 伊斯蘭教的学者不断的对认主独一进行阐释，一代又一代的信徒體悟宣揚真主獨一性的要義和深意。 伊斯蘭學者發展出理解獨一性的不同法門。例如神學、法理學、哲學以及蘇菲思想，甚至在一定程度上還有科學。這些方法多少都是要試圖解釋真主的獨一性。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ταουχίντ (αραβικά: توحيد, tawḥīd) στο Ισλάμ ονομάζεται η έννοια του μονοθεϊσμού. Απότελεί την πλέον θεμελιώδη έννοια της θρησκείας, σύμφωνα με την οποία ο θεός (Αλλάχ) είναι ένας (wāḥid) και μοναδικός (āḥad). Κυριολεκτικά η λέξη σημαίνει «ενοποίηση», «ένωση» ή «συνδυασμός». (el)
- Tawhid (arabe, توحيد) estas centra koncepto en islama teologio pri unudiismo. Ĝi estas verbo kiu signifas proklamado de la Ununura, t.e, aserti ke Dio estas nur unu. La tradicia signifo estas: "la kredo je ununura Dio, Kreinto de la tuta Universo, Reganto de ĉio sola, sen kunulo en sia vasta regno. Kvankam la vorto tawhid ne aperas en Korano, ĝi estas principo bazita sur pluraj versoj kiuj diras ke Dio estas nur unu (wahid). (eo)
- Tauhīd (arabisch توحيد, DMG tauḥīd ‚Glaube an die Einheit Gottes‘, abgeleitet vom Verb وحّد, DMG waḥḥada ‚vereinigen, vereinheitlichen‘), in der Literatur auch Tawheed, Tawhid, Tauheed, Tevhid oder Tevhit, ist ein grundlegendes Konzept des Islam und entspricht dem Begriff Monotheismus. (de)
- El tawhid o tauhid (en árabe, توحيد) es un concepto central en el islam el cual indica una forma verbal que significa proclamación del Único, es decir, afirmar que Dios es único. El significado tradicional es: "la fe en el Dios único, Creador de todo el Cosmos, Gobernante de todo en solitario, sin compañero en su dominio de todo. Es Dios el exaltado y elevado, sin asociado alguno, ni compañero ni hijo, ni precisa valedor que le proteja de humillación, así que proclama Su grandeza" También se define el tawhid como: "la fe en el Dios Uno, sin compañero" o como: "el conocimiento de Dios el Elevado en su Señoría, el reconocimiento en su Unicidad y la negación absoluta de equivalentes" (es)
- 타우히드(아랍어: توحيد)는 이슬람교에서 일신교적 개념이다. 타우히드는 이슬람교에서 가장 중요한 개념이며 신이 하나이며 일체임을 나타낸다. 타우히드는 이슬람의 신앙고백의 최상단을 구성한다. 샤하다의 첫 부분(이슬람의 신앙 고백)은 신의 유일성에 대한 믿음의 고백이다. 이슬람교도들은 이슬람 교리의 완전성이 타우히드라는 신조에 기초한다고 믿는다. 타우히드의 고전적 정의는 하나의 신이자 신의 통일성을 선언하거나 믿는 것을 선호하는 것으로 제한된 것이다. (ko)
- タウヒード（アラビア語: توحيد、ラテン文字化：Tawḥīd/Tawheed/Tauheed、トルコ語: Tevhid）とは、イスラームにおける一神教の概念である。イスラームにおいて、タウヒードは〈一化の原理〉を意味すると同時に、世界観と存在論、すなわち価値観の根本である。 また、タウヒード論においては、神の唯一性という言葉で、和訳され論じられることも多いが、神の唯一性という言葉は、アラビア語において（ラテン文字表記をすると）waḥḥdat-Allah という明確な表現があるので、正確な訳出とはいえない点で留意する必要がある。したがって、この記事においては、神の唯一性を起点とした上で、そこで活用された〈一化の原理〉に則りながら、現実解釈のための基本原則を提示する内容を描出することとなる。タウヒードの反対の概念は、（shirk、多元性）である。 (ja)
- Таухи́д (араб. توحيد — единобожие, монотеизм) — исламский догмат о единственности и единстве Аллаха. Таухид является одним из основных, фундаментальных догматов ислама, которое означает, прежде всего, отрицание политеизма (ширк), выражающееся в формуле «Нет иного божества, кроме Аллаха». Слово «таухид» происходит от глагола ваххада, что означает «делать что-либо единым», «считать что-либо единственным». На уровне спекулятивной теологии проблема таухида решалась в плане объяснения соотношения сущности (зат) Аллаха и Eго атрибутов (сифат), Tворца и Eго творений. (ru)
- التَّوحِيد، وهو لُغةً جعلُ الشيءِ واحدًا غيرَ متعدِّد، وفي اصطلاح المُسلمين، هو الإيمان بأنَّ الله واحدٌ في ذاته وصفاته وأفعاله، لا شريكَ له في مُلكه وتدبيره، وأنّه وحدَه المستحقّ للعبادة فلا تُصرَف لغيره. ويُعتبر التَّوحيد عند المسلمين محور العقيدة الإسلاميّة، بل محور الدِّين كلّه، حيثُ ورد في القرآن: ﴿وَمَا أَرْسَلْنَا مِنْ قَبْلِكَ مِنْ رَسُولٍ إِلَّا نُوحِي إِلَيْهِ أَنَّهُ لَا إِلَهَ إِلَّا أَنَا فَاعْبُدُونِ ٢٥﴾ [الأنبياء:25]، والتَّوحيد يشكِّل نصف الشهادتين التي ينطق بها مَن أراد الدخول في الإسلام، كما يُعتَبر الأساس الذي يُبنى عليه باقي المعتقدات الإسلاميّة. (ar)
- El tawhid (àrab: توحيد, tawḥīd, literalment ‘unitat [de Déu]’, ‘unicitat [de Déu]’) és un concepte central de l'islam que defineix el monoteisme estricte d'aquesta religió. Aquest concepte sosté que Déu és Un (Wàhid, la idea d'unitat) i Únic (Àhad, la idea d'unicitat). Per als musulmans, la totalitat de l'ensenyament del profeta Muhàmmad es basa en aquest principi. El tawhid constitueix l'article de fe més important de l'islam: la primera part de la xahada (el primer pilar de l'islam) és una declaració de la creença en la unicitat de Déu. (ca)
- Tauhíd (arabsky توحيد, přepisováno také jako tawhíd) je v islámské teologii nauka o jedinosti Boží a je tak základem všech článků víry islámu. Centrálním prvkem tauhídu je striktní monoteismus – vyznání víry v jediného, nedělitelného a nezávislého Boha (oproti např. konceptu Svaté Trojice v křesťanství). Slovně ho vyjadřuje první část šahády (Není božstva kromě Boha...). Podle víry muslimů nelze k jediné Boží podstatě nic přidružovat (tento přečin se nazývá širk). Islámská teologie dělí tauhíd na tři kategorie: (cs)
- Tawhid (arabieraz: توحيد, tawḥīd, euskaraz: «Jaungoikoaren bakartasuna»; baita tawheed, touheed, edo tevhid ere) Islamak duen monoteismoaren bakartasunaren kontzeptu zatiezina da. Tawhid Islamaren oinarrizko kontzeptu erlijiosoa da eta baita nagusiena ere, musulman baten federaren oinarria. Jaungoikoa Bat (Al-ʾAḥad) eta Bakarra (Al-Wāḥid) dela argi dio; beraz, Jainkoengan duten sinesmen islamikoa unitarioa da. (eu)
- Le tawḥīd (arabe : تَوْحيد [tawḥīd], monothéisme, unicité) est l'expression du dogme le plus important de l’islam, le monothéisme, compris comme la croyance en un Dieu unique, inaccessible à l'imagination, sans associé et sans égal. Il en constitue le fondement (Asl ad Dîn) avec le rejet du Tâghoût. (fr)
- Tauhid (bahasa Arab: توحيد, translit. tawḥīd, har. 'tauhīd, tawheed, atau tavhid') merupakan dasar agama Islam yang secara persis diungkapkan dalam frasa “Lā ilāha illallāh”. Menurut bahasa, tauhid adalah bentuk masdar dari fi'il wahhada-yuwahhidu yang artinya menjadikan sesuatu jadi satu saja. Sedangkan Syaikh Muhammad bin Shalih Al Utsaimin menambahkan bahwa makna ini akan sempurna jika ditambahkan penafikan segala sesuatu selain yang dijadikan satu tersebut. Dalam konsep Islam tauhid adalah konsep dalam akidah Islam yang menyatakan keesaan Allah. Islam mengajarkan bahwa Allah esa (satu) tidak dari segi bilangan. Melainkan dari segi bahwa Allah tidak mempunyai sekutu atau serupa. Allah satu dari segi Dzatnya, dengan makna bahwa tidak ada dzat yang serupa dengan Dzat Allah. Karena Dzat A (in)
- Tawhid (Arabic: توحيد, tawḥīd, meaning "unification of God in Islam (Allāh)"; also romanized as Tawheed, Tawhid, Tauheed or Tevhid) is the indivisible oneness concept of monotheism in Islam. Tawhid is the religion's central and single most important concept, upon which a Muslim's entire religious adherence rests. It unequivocally holds that God in Islam (Arabic: الله Allāh) is One (Al-ʾAḥad) and Single (Al-Wāḥid). Chapter 112 of the Quran, titled Al-'Ikhlās (The Sincerity) reads: (en)
- Nella cultura islamica, il tawḥīd (in arabo: ﺗﻮﺣﻴﺪ 'unicità') è il principio alla base del concetto dell'unità e unicità di Dio (Allāh). La frase che compone il primo dei Pilastri dell'Islam, la shahāda (lā ilāha illā Allāh - non vi è divinità all'infuori di Allāh), è di fatto un'enunciazione del tawḥīd, completata poi dall'affermazione della fede nella missione profetica di Maometto affidatagli da Dio (wa Muhammad rasūl Allāh - e Muhammad è il Profeta di Allāh). (it)
- Tawhied (of spellingsvarianten als Tawhid en Tawheed) (Arabisch: توحيد), betekent letterlijk 'één maken' en omvat de eerste helft van de sjahada. Het woord wordt binnen de islam gebruikt om de 'eenheid van God' en het monotheïsme mee aan te duiden. God is daarmee een: volkomen ondeelbaar, volledig uniek en volstrekt ondefinieerbaar. Het wordt doorgaans tot een van de zuilen van geloof gerekend. Tawhied heeft binnen het salafisme drie aspecten: (nl)
- Tauhid, Tawhid (arab. توحيد IPA: tauħiːd) – jednym z fundamentalnych dogmatów islamu jest jedyność Boga nadająca islamowi szczególnego charakteru oraz wskazująca jego wyznawcom określony cel. Jest to muzułmańskie pojęcie monoteizmu. Jego przeciwieństwem jest bałwochwalstwo (szirk). Według tauhid Bóg (Allah) jest wyłącznie jeden i nie ma on sobie równych. Sura Koranu, która opisuje tauhid brzmi: W Imię Boga Miłosiernego, Litościwego 1. Mów: "On - Bóg Jeden, 2. Bóg Wiekuisty! 3. Nie zrodził i nie został zrodzony! 4. Nikt Jemu nie jest równy!". (pl)
- Tawhid (em árabe, توحيد) é um conceito central no islão que se refere à crença na unicidade de Deus. A palavra é um forma verbal que significa "fé no Deus Único". Isto é expresso comumente pelos muçulmanos pelos seus atos e pela Chahada, que onde é dito: A palavra Tawhid não é referida como tal no Alcorão. No entanto, este conceito está baseado nele, nomeadamente na sura (capítulo) 112: (pt)
- Tawhīd (arabiska: توحيد, monoteism) är islams grundval och är ett begrepp inom islamisk troslära för tron på en odelbar gud (monoteism). Tawhīd har undergrenar som tydligt beskriver hur man skall förstå och tro på den ende sanne Guden. Tawhīd är motsatsen till shirk. Gud har enligt läran varken en son eller dotter eller är uppdelad på något annat vis, utan endast en monoteistisk gudomlighet. I traditionell trosuppfattning är han heller inte möjlig att personifiera. Detta ställer den islamska guden i kontrast till kristendomens treenighetslära: (Fadern, Sonen och Den Helige Anden). (sv)
- 認主學（阿拉伯語：توحيد，羅馬化：tawḥīd 或 Tawheed、Tauheed）是伊斯蘭教的一神論，有時又依文章脈絡譯為獨一性。認主學主張真主（造物主，即上帝）是唯一（Wāḥid）且無與倫比（āḥad）的。 《古蘭經》主張世界上只有唯一且絕對真理；又主張無與倫比且今世肉眼不可見的主宰，他是超絕萬物的。真主统治万物，這種觀念使信徒相信宇宙是正義、道德且有秩序的，而非只是徒然存在而沒有道德秩序。同理，《古蘭經》拒絕宇宙中有兩位主宰的觀念，認為善惡都是惟一真神所造的，惡勢力沒有能力創造任何物，反對善惡二元論。另外，《古蘭經》是一位神派，也拒絕基督宗教主流的三位一體概念。伊斯蘭教的真主阿拉（另譯「安拉」）是普世的，不是一個專屬於民族的神，也不是專屬於一個區域或部落的神靈；伊斯蘭教的阿拉是执掌万物的，无物可对他的权力造成阻碍。 認主是穆斯林信仰宣示裡最重要的。清真言的首要信條即是宣揚真主的獨一性。把真主的創造物視為主宰是《古蘭經》所提及唯一不可饒恕的罪行（也就是举伴主）。穆斯林相信整個伊斯蘭教就是建立在對真主獨一性的認識上的。伊斯蘭教的认主独一教義是毫不妥協的，以區隔其他各大宗教。 伊斯蘭教的学者不断的对认主独一进行阐释，一代又一代的信徒體悟宣揚真主獨一性的要義和深意。 (zh)
- Таухід (араб. توحيد, латиніз. tawḥīd) — єдинобожжя. У ісламі визнання того, що (Бог) Аллах є єдиним творцем — Господом всього сущого, він наділений прекрасними іменами й досконалими якостями. Таухід є основою мусульманської релігії, її головною складовою. Аяти Корану мекканського періоду життя Мухаммеда, найповніше розкривають сутність єдинобожжя. Пізніше принципи цієї доктрини були докладно вивчені та систематизовані мусульманськими вченими. Одною з коранічних сур, в якій найповніше висловлені загальні принципи концепції ісламського єдинобожжя, є сура «аль-Іхляс» («Чистота»), (112): (uk)
|
