| dbo:abstract
|
- تشير العلاقات الإيطالية الفرنسية إلى العلاقات الدولية بين الجمهوريتين الفرنسية والإيطالية، والتي تتجسد على أصعدة عدّة، كالدبلوماسي والسياسي والعسكري والاقتصادي والثقافي بين فرنسا وإيطاليا التي أصبحت رسميًا الجمهورية الإيطالية (منذ عام 1946)، ومن قبلها كل من مملكة سردينيا (بييمونتي) (1814-1861)، ومملكة إيطاليا (1861–1946). لعبت فرنسا دورًا محوريًا في توحيد إيطاليا، من خلال هزيمة الإمبراطورية النمساوية خاصّةً، فضلًا عن الدعم الاقتصادي الذي قدمته. تنافس البلدان بهدف بسط سيطرتهما على تونس وشمال أفريقيا في أواخر القرن التاسع عشر. فازت فرنسا، ما أسفر عن انضمام إيطاليا إلى الحلف الثلاثي عام 1882 مع ألمانيا والإمبراطورية النمساوية المجرية. زادت حدة التوترات في ثمانينيات القرن التاسع عشر والتي تجلت بدورها في الحرب التجارية. احتاجت فرنسا إلى حلفاء في معركتها ضد ألمانيا، ما دفعها إلى التفاوض سرًا على سلسلة من الترتيبات والمعاهدات مع إيطاليا التي تأكَّد بحلول عام 1902 عدم دعمها الألمان في الحرب. حافظت إيطاليا في البداية على حيادها مع اندلاع الحرب العالمية الأولى عام 1914، لكنها دخلت في مفاوضات بهدف التوسع الإقليمي. أفضل العروض كان ذلك الذي قدمته بريطانيا وفرنسا، إذ وعدتا إيطاليا بالحصول على مساحات واسعة من النمسا والإمبراطورية العثمانية. كان البلدان من بين الحلفاء «الأربعة الكبار». على أي حال، ساهم الاستياء الإيطالي إزاء الفارق بين وعود عام 1915 والنتائج الفعلية لمعاهدة فرساي عام 1919 في بروز بينيتو موسوليني عام 1922 بصورة كبيرة. حاولت فرنسا بين الحربين العالميتين إقامة علاقات ودية مع موسوليني خوفًا من دعمه ألمانيا النازية بقيادة هتلر. فشلت المحاولات الفرنسية، وتزامنت هزيمة فرنسا على يد الألمان عام 1940 مع إعلان إيطاليا الحرب أيضًا، ومُنحَت السيطرة على منطقة محتلة بالقرب من الحدود المشتركة، وأُضيفت كورسيكا في عام 1942 إلى تلك المناطق الخاضعة للسيطرة الإيطالية. كانت فرنسا وإيطاليا من بين الدول الست التي أسّست السوق الأوروبية المشتركة، سلف الاتحاد الأوروبي، وتُعتبران أيضًا من الأعضاء المؤسسين لمجموعتي السبع والثماني وحلف شمال الأطلسي. دخلت روما وباريس منذ 9 أبريل 1956 في عملية توأمة بصورة حصرية ومتبادلة، انسجامًا مع المثل الشعبي الذي يقول: باللغة الفرنسية: Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris. باللغة الإيطالية: Solo Parigi è degna di Roma; solo Roma è degna di Parigi. تعني كلتا العبارتين: «باريس وحدها تستحق روما؛ روما وحدها تستحق باريس». (ar)
- France–Italy relations are the international relations between the French Republic and the Italian Republic. Relations occur on the diplomatic, political, military, economic, and cultural level between France and Italy, officially the Italian Republic (since 1946), and its predecessors, the Kingdom of Sardinia (Piedmont) (1814–1861) and the Kingdom of Italy (1861–1946). France played an important role in helping the Italian unification, especially in the defeat of the Austrian Empire, as well as in financial support. They were rivals for control of Tunisia and North Africa in the late 19th century. France won out, which led Italy to join the Triple Alliance in 1882 with Germany and Austria-Hungary. Tensions were high in the 1880s as expressed in a trade war. France needed allies against Germany, so it secretly negotiated a series of arrangements and treaties with Italy that by 1902 made sure that Italy would not support Germany in a war. When World War I broke out in 1914, Italy was neutral at first but bargained for territorial aggrandizement. The best offer was made by the United Kingdom of Great Britain and Ireland and France, which promised Italy large swaths of Austria and the Ottoman Empire. Both countries were among the "Big Four" of the Allies of World War I; however, Italian resentment at the difference between the promises of 1915 and the actual results of the 1919 Treaty of Versailles would be powerful factors in the rise to power of Benito Mussolini in 1922. In the interwar period, France tried to be friendly with Mussolini to avoid his support of Adolf Hitler's Nazi Germany. The efforts failed and when Germany defeated France in the Battle of France (1940), Italy also declared war, and was given control of an occupied zone near the common border. Corsica was added in 1942. Both nations were among the Inner six that founded the European Community, the predecessor of the European Union. They are also founding members of the G7/G8 and NATO. Since April 9, 1956 Rome and Paris are exclusively and reciprocally twinned with each other, with the popular saying: (in French) Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris.(in Italian) Solo Parigi è degna di Roma; solo Roma è degna di Parigi."Only Paris is worthy of Rome; only Rome is worthy of Paris." (en)
- Les relations entre la France et l'Italie sont des relations internationales s'exerçant au sein de l'Union européenne entre deux États membres de celle-ci, la République française et la République italienne. Elles sont structurées par deux représentations diplomatiques, l'ambassade de France en Italie et l'ambassade d'Italie en France, ainsi que par des institutions culturelles telles que la Villa Médicis. La France est en septembre 2017, le deuxième plus important partenaire économique de l'Italie[réf. nécessaire]. Les deux pays sont par ailleurs membres de l'Organisation du traité de l'Atlantique nord (OTAN) et de la zone euro. (fr)
- Las relaciones Francia-Italia, relaciones franco-italianas o relaciones ítalo-francesas son las relaciones internacionales entre la República Francesa y la República Italiana, así como los vínculos históricos que comparten. Ambos países se encuentran entre los seis que fundó la Comunidad Europea, el predecesor de la Unión Europea. También son miembros fundadores del G7 y la OTAN. Desde el 9 de abril de 1956 Roma y París son exclusivamente y recíprocamente ciudades hermanadas entre sí: Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris. Solo Parigi è degna di Roma; solo Roma è degna di Parigi. "Sólo París es digna de Roma, sólo Roma es digna de París". (es)
- Le relazioni bilaterali tra Francia e Italia comprendono storicamente l'insieme dei rapporti diplomatici, politici, militari, economici e culturali intrattenuti dalla Repubblica francese con la Repubblica italiana (dal 1946), il Regno d'Italia (1861-1946) e il Regno di Sardegna (1814-1861). La Francia svolse un ruolo di primo piano nel processo di unificazione italiana, specie nello sconfiggere militarmente l'Impero austriaco e nell'offrire sostegno finanziario. I due paesi rivaleggiarono poi per il controllo della Tunisia e del Nordafrica sul finire del XIX secolo. La vittoria francese su questo fronte indusse l'Italia ad aderire nel 1882 alla Triplice Alleanza con Germania e Austria; a ciò contribuì inoltre la Guerra commerciale degli anni 1880 tra i due paesi. La Francia cercava però alleati contro la Germania e negoziò in segreto una serie di accordi e trattati con l'Italia assicurandosi, per il 1902, che quest'ultima non sostenesse i tedeschi in una guerra. Allo scoppio della prima guerra mondiale nel 1914, l'Italia si mantenne neutrale inizialmente, cercando però un'espansione territoriale e alla fine ottenne l'offerta migliore proprio da Francia e Regno Unito, le quali promisero l'annessione di ampie fasce territoriali austriache e ottomane. Francia e Italia si ritrovarono così al tavolo delle nazioni vincitrici (1919), ma i termini del trattato di pace non corrisposero alle promesse fatte e suscitarono lo sdegno italiano, che fu fattore decisivo nell'ascesa e nella presa di potere del fascismo con la Marcia su Roma nel 1922. Nel periodo interbellico lo stato francese tentò di mantenersi in amicizia con Mussolini per evitare il suo appoggio alla Germania nazista. Tale politica fallì e, in seguito all'occupazione tedesca del territorio francese nel 1940, l'Italia a sua volta dichiarò guerra alla Francia ottenendo il controllo di una zona d'occupazione presso il confine tra i due paesi, alla quale si aggiunse la Corsica nel 1942. Dopo la vittoria alleata, i francesi tentarono a loro volta, senza risultato, l'annessione della Valle d'Aosta. Francia e Italia sono nazioni fondatrici della Comunità europea, membri della NATO e del G7. Le capitali dei due paesi sono gemellate in via esclusiva e reciproca dal 9 aprile 1956, sotto il motto (it)
- Итальянско-французские отношения — двусторонние дипломатические отношения между Италией и Францией. Протяжённость государственной границы между странами составляет 476 км. (ru)
- Відносини Франції та Італії стосуються міжнародних відносин між Французькою Республікою та Італійською Республікою . Відносини відбуваються на дипломатичному, політичному, військовому, економічному та культурному рівні між Францією та Італією, офіційно Італійською Республікою (з 1946 р.), Та її попередниками, Королівством Сардинія (П'ємонт) (1814—1861) та Королівством Італії. (1861—1946). Франція відігравала головну роль у сприянні об'єднанню Італії, особливо поразкою Австрійської імперії, а також фінансовій підтримці. Вони були суперниками над контролем Тунісу та Північної Африки наприкінці 19 століття. Виграла Франція, що призвело Італію до 1882 р. До Троїстого союзу з Німеччиною та Австро-Угорською імперією. Напруженість була високою у 1880-х роках, як це виражалось у торговій війні. Франції були потрібні союзники проти Німеччини, тому вона таємно домовлялася про низку домовленостей та договорів з Італією, який до 1902 р. гарантував, що Італія не підтримає Німеччину у війні. Коли в 1914 р. Спалахнула Перша світова війна, Італія спочатку була нейтральною, але торгувалася за територіальне загострення. Найкраща пропозиція була зроблена Британією та Францією, які пообіцяли Італії великі плити Австрії та Османської імперії. Обидві країни були серед " Великої четвірки " союзників; проте обурення Італії різницею між обіцянками 1915 р. та реальними результатами Версальського договору 1919 р. буде вагомим фактором піднесення Беніто Муссоліні в 1922 році. У міжвоєнну епоху Франція намагалася дружити з Муссоліні, щоб уникнути його підтримки гітлерівської нацистської Німеччини. Це не вдалося, і коли Німеччина перемогла Францію в 1940 році, Італія також оголосила війну, і їй було надано контроль над окупованою зоною біля спільного кордону. Корсику додали в 1942 році. Обидві країни були серед Внутрішньої шестірка, яка заснувала Європейське співтовариство, попередник Європейського Союзу. Вони також є членами G7 / G8 та НАТО . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Итальянско-французские отношения — двусторонние дипломатические отношения между Италией и Францией. Протяжённость государственной границы между странами составляет 476 км. (ru)
- تشير العلاقات الإيطالية الفرنسية إلى العلاقات الدولية بين الجمهوريتين الفرنسية والإيطالية، والتي تتجسد على أصعدة عدّة، كالدبلوماسي والسياسي والعسكري والاقتصادي والثقافي بين فرنسا وإيطاليا التي أصبحت رسميًا الجمهورية الإيطالية (منذ عام 1946)، ومن قبلها كل من مملكة سردينيا (بييمونتي) (1814-1861)، ومملكة إيطاليا (1861–1946). لعبت فرنسا دورًا محوريًا في توحيد إيطاليا، من خلال هزيمة الإمبراطورية النمساوية خاصّةً، فضلًا عن الدعم الاقتصادي الذي قدمته. تنافس البلدان بهدف بسط سيطرتهما على تونس وشمال أفريقيا في أواخر القرن التاسع عشر. فازت فرنسا، ما أسفر عن انضمام إيطاليا إلى الحلف الثلاثي عام 1882 مع ألمانيا والإمبراطورية النمساوية المجرية. زادت حدة التوترات في ثمانينيات القرن التاسع عشر والتي تجلت بدورها في الحرب التجارية. احتاجت فرنسا إلى حلفاء في معركتها ضد ألمانيا، ما دفعها إلى التفاوض سرًا على (ar)
- France–Italy relations are the international relations between the French Republic and the Italian Republic. Relations occur on the diplomatic, political, military, economic, and cultural level between France and Italy, officially the Italian Republic (since 1946), and its predecessors, the Kingdom of Sardinia (Piedmont) (1814–1861) and the Kingdom of Italy (1861–1946). (in French) Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris.(in Italian) Solo Parigi è degna di Roma; solo Roma è degna di Parigi."Only Paris is worthy of Rome; only Rome is worthy of Paris." (en)
- Las relaciones Francia-Italia, relaciones franco-italianas o relaciones ítalo-francesas son las relaciones internacionales entre la República Francesa y la República Italiana, así como los vínculos históricos que comparten. Ambos países se encuentran entre los seis que fundó la Comunidad Europea, el predecesor de la Unión Europea. También son miembros fundadores del G7 y la OTAN. Desde el 9 de abril de 1956 Roma y París son exclusivamente y recíprocamente ciudades hermanadas entre sí: (es)
- Les relations entre la France et l'Italie sont des relations internationales s'exerçant au sein de l'Union européenne entre deux États membres de celle-ci, la République française et la République italienne. Elles sont structurées par deux représentations diplomatiques, l'ambassade de France en Italie et l'ambassade d'Italie en France, ainsi que par des institutions culturelles telles que la Villa Médicis. La France est en septembre 2017, le deuxième plus important partenaire économique de l'Italie[réf. nécessaire]. (fr)
- Le relazioni bilaterali tra Francia e Italia comprendono storicamente l'insieme dei rapporti diplomatici, politici, militari, economici e culturali intrattenuti dalla Repubblica francese con la Repubblica italiana (dal 1946), il Regno d'Italia (1861-1946) e il Regno di Sardegna (1814-1861). Francia e Italia si ritrovarono così al tavolo delle nazioni vincitrici (1919), ma i termini del trattato di pace non corrisposero alle promesse fatte e suscitarono lo sdegno italiano, che fu fattore decisivo nell'ascesa e nella presa di potere del fascismo con la Marcia su Roma nel 1922. (it)
- Відносини Франції та Італії стосуються міжнародних відносин між Французькою Республікою та Італійською Республікою . Відносини відбуваються на дипломатичному, політичному, військовому, економічному та культурному рівні між Францією та Італією, офіційно Італійською Республікою (з 1946 р.), Та її попередниками, Королівством Сардинія (П'ємонт) (1814—1861) та Королівством Італії. (1861—1946). Франція відігравала головну роль у сприянні об'єднанню Італії, особливо поразкою Австрійської імперії, а також фінансовій підтримці. Вони були суперниками над контролем Тунісу та Північної Африки наприкінці 19 століття. Виграла Франція, що призвело Італію до 1882 р. До Троїстого союзу з Німеччиною та Австро-Угорською імперією. Напруженість була високою у 1880-х роках, як це виражалось у торговій війні. Фр (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
