| dbo:abstract
|
- La Segona Guerra Italoabissínia, també anomenada la Segona Guerra Italoetíop o, simplement, la Guerra Etíop (italià: Guerra d'Etiopia) va ser una que començà a l'octubre de 1935 i acabà al maig de 1936. Va ser combatuda entre les forces armades del Regne d'Itàlia i les de l'Imperi Etíop (també conegut com a Abissínia). La guerra acabà en l'ocupació militar d'Etiòpia i la seva annexió a la nova colònia de l'Àfrica Oriental Italiana (Africa Orientale Italiana, o AOI) Políticament, la guerra és més recordada per fer palesa la inherent feblesa de la Societat de Nacions: igual que a l'Incident de Mukden el 1931 (l'annexió per part del Japó de tres províncies xineses), la el 1935 és sovint vista com un clar exemple de la ineficàcia de la Societat. Tant Itàlia com Etiòpia n'eren membres i la Societat va ser incapaç tant de controlar Itàlia com de protegir Etiòpia quan Itàlia clarament violà l'. Pels italians, els rèdits de la guerra coincidiren amb el zenit de la popularitat internacional del règim feixista de Benito Mussolini en una època anomenada "l'era del consens", durant la qual diversos líders internacionals el lloaren pels seus èxits. Historiadors com van citar la victòria de Mussolini com "una fita capital", però es va veure obligat a acceptar l'Anschluß entre Alemanya i Àustria, i a iniciar una política inclinant-se cap Alemanya que finalment el destruirien a ell personalment i a la Itàlia Feixista a la Segona Guerra Mundial. La victòria comportà la creació de l'efímer Imperi italià, tot i que Abissínia aconseguí de nou la seva independència només 5 anys després durant la Segona Guerra Mundial al final de la Campanya de l'Àfrica Oriental, conjuntament amb les forces Aliades. (ca)
- Druhá italsko-etiopská válka nebo tzv. Habešská válka byl ozbrojený konflikt vyvolaný fašistickou Itálií v roce 1935. Válka skončila dočasnou okupací Etiopie a vytvořením Italské východní Afriky. (cs)
- كانت الحرب الإيطالية الإثيوبية الثانية، والتي يشار إليها أيضًا باسم الحرب الإيطالية الحبشية الثانية، حربًا استعمارية امتدت من أكتوبر 1935 إلى فبراير 1937. يُنظر إليها على أنها عيّنة من السياسة التوسّعية التي ميّزت قوى المحور وعجز عصبة الأمم قبل اندلاع الحرب العالمية الثانية. في 3 أكتوبر 1935 هاجم مئة ألف جندي من الجيش الإيطالي بقيادة المارشال إميليو دي بونو من إريتريا (ثم الاستعمار الإيطالي) دون إعلان الحرب المسبق. في الوقت نفسه، هاجمت قوّة صغيرة بقيادة الجنرال رودولفو غراتسياني من الصومال الإيطالي. في 6 أكتوبر، غُزيت أدوا، وهو مكان رمزي للجيش الإيطالي. في 15 أكتوبر، استولت القوات الإيطالية على أكسوم، وانتزعت المسلة التي تزين المدينة من موقعها وأرسلت إلى روما لتوضع بشكل رمزي أمام مبنى وزارة المستعمرات الذي أنشأه النظام الفاشي. بعد أن ضاق ذرعًا من تقدّم دي بونو البطيء والحذر، وضع موسوليني الجنرال بييترو بادوليو مكانه. هاجمت القوات الإثيوبية الجيش الغازي الذي وصل حديثًا وشنّت هجومًا مضادًا في ديسمبر 1935، لكن جيشهم المسلّح تسليحًا بدائيًا لم يكن بوسعه مقاومة الأسلحة الحديثة للإيطاليين طويلًا. حتى خدمة الاتصالات للقوات الإثيوبية كانت تعتمد على السعاة المشاة، حيث لم يكن لديهم أجهزة راديو. كان هذا كافيًا بالنسبة للإيطاليين لفرض سياج ضيق على الفصائل الإثيوبية يمنعهم تمامًا من معرفة تحرّكات جيشهم. على الرغم من التحالف مع إيطاليا، فقد أرسلت ألمانيا النازية أسلحة وذخائر إلى إثيوبيا لأنها كانت محبطة بسبب الاعتراضات الإيطالية على سياستها تجاه النمسا؛ مما أدى إلى إطالة أمد الحرب وتحويل الانتباه الإيطالي عن النمسا. نجح الهجوم الإثيوبي المضاد في إيقاف التقدم الإيطالي لبضعة أسابيع، لكن تفوّق الغزاة كأسلحة (خاصة المدفعية الثقيلة والطيران) منعت الإثيوبيين من الاستفادة من نجاحاتهم الأولية. ارتكبت القوات الإثيوبية العديد من جرائم الحرب، بما في ذلك استخدام رصاص دوم دوم (في انتهاك لاتفاقيات لاهاي) وبدأت في تشويه العسكريين الأسرى الإريتريين (غالبًا بالإخصاء) منذ الأسابيع الأولى لاندلاع الحرب. ردًّا على ذلك، استخدم بادوليو بعض غاز الخردل في القصف الجوي، في انتهاك لاتفاقيات جنيف. لم يكن هذا الغاز يُستخدم ضد المقاتلين وحسب، بل ضد المدنيين كذلك في محاولة لثني الشعب الإثيوبي. بالإضافة إلى ذلك، أُبلغ أيضًا عن هجمات إيطالية متعمّدة على سيارات الإسعاف ومستشفيات الصليب الأحمر. استأنف الإيطاليون الهجوم في أوائل مارس. في 29 مارس 1936، قصف غراتسياني مدينة هرار وبعد يومين حقّق الإيطاليون انتصارًا كبيرًا في معركة مايتشو، الأمر الذي أحبط أي مقاومة منظمة محتملة للإثيوبيين. أُجبر الإمبراطور هيلا سيلاسي على الفرار إلى المنفى في 2 مايو، ووصلت قوات بادوليو العاصمة أديس أبابا في 5 مايو. ضمّت إيطاليا أراضي إثيوبيا رسميًا في 7 مايو وأعلن الملك الإيطالي فيكتور إيمانويل الثالث إمبراطورًا. وجرى توحيد مقاطعات إريتريا وصوماليلاند (إقليم أرض الصومال) الإيطالية والحبشة (إثيوبيا) لتشكيل مقاطعة شرق إفريقيا الإيطالية. (ar)
- Ο Β΄ Ιταλο-Αιθιοπικός Πόλεμος (ή αλλιώς Β΄ Ιταλο-Αβησσυνιακός Πόλεμος) ήταν ένοπλη σύγκρουση με το χαρακτήρια αποικιοκρατικού πολέμου, ανάμεσα στις ένοπλες δυνάμεις της Ιταλίας και της αυτοκρατορικής Αβυσσηνίας που ξεκίνησε τον Οκτώβριο του 1935 και τερματίσθηκε το Μάιο του 1936 με τη στρατιωτική κατάληψη της Αιθιοπίας από τα ιταλικά στρατεύματα και τη μετατροπή της χώρας σε ιταλική αποικία, που μαζί με την Ιταλική Σομαλία και την Ερυθραία αποτέλεσε την «Ιταλική Ανατολική Αφρική». Η ιταλική νίκη συνέπεσε χρονικά με το ζενίθ της διεθνούς δημοτικότητας του δικτάτορα Μπενίτο Μουσολίνι, σε μια φάση που ονομάζεται « εποχή της συναίνεσης». Ο ιστορικός Τζέιμς Μπέργκουιν αναφέρθηκε στη νίκη του Μουσολίνι ως «ένα μεγάλο επίτευγμα». Σαν αφορμή για την ιταλική εισβολή προβλήθηκε ένα περιορισμένο επεισόδιο μεταξύ των δυο αντιπάλων που είχε προηγηθεί στις 5 Δεκεμβρίου του 1934, γνωστό έκτοτε ως επεισόδιο του Ουόλγουολ. Παρότι, αμφότερα τα εμπόλεμα μέρη ήταν μέλη της ΚτΕ εντούτοις ο διεθνής οργανισμός δεν πέτυχε να αποτρέψει τις εχθροπραξίες. Τη σύγκρουση επεδίωξε διακαώς ο ιταλός δικτάτορας Μπενίτο Μουσολίνι, προκειμένου να αποκαταστήσει το γόητρο της χώρας του το οποίο είχε τρωθεί κατά τον προηγούμενο ανάμεσα στα δυο κράτη πόλεμο, 40 έτη νωρίτερα (1895 – 1896) αλλά και να ενισχύσει τη δημοφιλία του τόσο απέναντι στον ιταλικό λαό, όσο και στη διεθνή σκηνή. Ωστόσο, ο άτυπος ανταγωνισμός μεταξύ της Ιταλίας του Μουσολίνι και της Γερμανίας του Χίτλερ που αναπτύχθηκε εν-συνεχεία μεταξύ των δυο συμμάχων (όταν η Γερμανία προσάρτησε την Αυστρία παρά την αντίθετη γνώμη του ιταλού δικτάτορα) οδήγησε σε σταδιακή εμπλοκή της Ιταλίας στο Β’ Π.Π. και στη συνακόλουθη πτώση και καταστροφή του φασιστικού καθεστώτος. Πολιτικά, όπως και το Περιστατικό Μούκντεν το 1931 (η ιαπωνική προσάρτηση τριών Κινεζικών επαρχιών), η Κρίση της Αιθιοπίας συχνά θεωρείται σαφής απόδειξη της αναποτελεσματικότητας της Κοινωνίας των Εθνών. Αν και η Ιταλία και η Αιθιοπία ήταν αμφότερες κράτη-μέλη, η ΚτΕ δεν ήταν σε θέση να ελέγξει την Ιταλία ή να προστατέψει την Αιθιοπία, όταν η πρώτη παραβίασε κατάφωρα το Άρθρο X του Συμφώνου της Κοινωνίας των Εθνών. (el)
- Der Abessinienkrieg war ein völkerrechtswidriger Angriffs- und Eroberungskrieg des faschistischen Königreichs Italien gegen das Kaiserreich Abessinien (Äthiopien) in Ostafrika. Der am 3. Oktober 1935 begonnene bewaffnete Konflikt war der letzte und größte koloniale Eroberungsfeldzug der Geschichte. Gleichzeitig handelte es sich um den ersten Krieg zwischen souveränen Staaten des Völkerbundes, den ein faschistisches Regime zur Gewinnung neuen „Lebensraums“ (spazio vitale) führte. Damit löste Italien die schwerste internationale Krise seit dem Ende des Ersten Weltkrieges aus. Der italienische Überfall startete ohne Kriegserklärung mit einer Zangenoffensive: im Norden von der Kolonie Eritrea aus und im Süden aus Italienisch-Somaliland. Die abessinischen Streitkräfte leisteten erbitterten Widerstand, konnten das Vordringen der zahlenmäßig, technisch und organisatorisch überlegenen italienischen Invasionsarmee aber letzten Endes nicht stoppen. Nach dem Fall der Hauptstadt Addis Abeba erklärte Italien am 9. Mai 1936 den Krieg für beendet und gliederte Abessinien formal in die neugebildete Kolonie Italienisch-Ostafrika ein. Tatsächlich kontrollierten die Italiener zu diesem Zeitpunkt nur ein Drittel des abessinischen Territoriums; Kämpfe mit Resten der kaiserlichen Armee dauerten noch bis zum 19. Februar 1937 an. Anschließend führte der abessinische Widerstand einen Guerillakrieg, der mit dem italienischen Kriegseintritt in den Zweiten Weltkrieg am 10. Juni 1940 in den Ostafrikafeldzug überging und mit dem vollständigen Sieg der alliierten-abessinischen Befreiungstruppen am 27. November 1941 endete. In der Militärgeschichte markierte der Abessinienkrieg den Durchbruch einer neuen, besonders brutalen Form der Kriegsführung. Italien setzte im großen Stil chemische Massenvernichtungswaffen ein und führte den bis dahin massivsten Luftkrieg der Geschichte. In dessen Rahmen wurden auch gezielt die Zivilbevölkerung sowie Feldlazarette des Roten Kreuzes angegriffen. Im italienischen Besatzungsgebiet errichtete Vizekönig Rodolfo Graziani (1936–1937) eine Terrorherrschaft, während der die Eliten des alten Kaiserreiches von den Faschisten systematisch ermordet wurden. In der Forschung wird in diesem Zusammenhang auch vom „ersten faschistischen Vernichtungskrieg“ gesprochen, der mit der Anfangsphase des späteren deutschen Besatzungsterrors in Polen verglichen wird. Auch nach Grazianis Abberufung ging die italienische Besatzungsmacht weiterhin mit chemischen Kampfstoffen brutal gegen „Rebellen“ vor, außerdem wurde unter Vizekönig Amedeo von Savoyen-Aosta (1937–1941) ein rassistisches Apartheidsystem ausgebaut. Insgesamt kamen infolge der italienischen Invasion von 1935 bis 1941 etwa 330.000 bis 760.000 Abessinier ums Leben, die Verluste der Italiener betrugen etwa 25.000 bis 30.000 Tote. Damit zählt der Abessinienkrieg neben dem Algerienkrieg zu den blutigsten militärischen Konflikten, die jemals in Afrika dokumentiert wurden. Nach 1945 bemühte sich Äthiopien um ein an die Nürnberger und Tokioter Prozesse angelehntes internationales Tribunal für italienische Kriegsverbrecher, scheiterte damit jedoch nicht nur am Widerstand Italiens, sondern insbesondere an dem der westlichen Alliierten. Somit wurde kein italienischer Täter jemals für in Äthiopien begangene Kriegsverbrechen belangt. Den systematischen Einsatz von Giftgas gestand Italiens Regierung erst 1996 offiziell ein, und 1997 entschuldigte sich Italiens Staatspräsident Oscar Luigi Scalfaro in Äthiopien für das von 1935 bis 1941 verursachte Unrecht. Das heutige Äthiopien gedenkt mit zwei Nationalfeiertagen der faschistischen Fremdherrschaft: dem „Märtyrer-Tag“ am 19. Februar und dem „Befreiungstag“ am 5. Mai. (de)
- La Etiopia Milito aŭ pli precize la Itala Invado de Etiopio, nomata ankaŭ Dua Italo-Etiopa Milito, daŭris 7 monatojn, inter 1935 kaj 1936. Estis konsiderata montro de la politiko etendisma kiu karakteris en la Aksaj Potencoj kaj de la nesufiĉa efiko de la Ligo de Nacioj, antaŭ la komenco de la Dua Mondmilito. (eo)
- La invasión italiana de Etiopía, también llamada segunda guerra italo-etíope, fue un conflicto armado de siete meses de duración, que se libró entre octubre de 1935 y mayo de 1936. Es vista como una muestra de la política expansionista que caracterizó a las Potencias del Eje y de la ineficiencia de la Sociedad de Naciones antes del estallido de la Segunda Guerra Mundial. El 3 de octubre de 1935, cien mil soldados del Ejército italiano comandados por el mariscal Emilio De Bono atacaron desde Eritrea (en ese entonces posesión colonial italiana) sin declaración previa de guerra. Al mismo tiempo una fuerza menor al mando del general Rodolfo Graziani atacó desde la Somalia Italiana. El 6 de octubre, fue conquistada Adua, un lugar simbólico para el ejército italiano. En dicho lugar, las tropas italianas habían sido derrotadas en la Primera Guerra Italo-Etíope el año 1896. El 15 de octubre, las tropas italianas se apoderaron de Aksum, y el obelisco que adornaba la ciudad fue arrancado de su sitio y enviado a Roma para ser colocado simbólicamente frente al edificio del Ministerio de Colonias creado por el régimen fascista. Exasperado por el lento y precavido avance de De Bono, Mussolini colocó al general Pietro Badoglio en su lugar. Las fuerzas etíopes atacaron al ejército invasor recién llegado y lanzaron un contraataque en diciembre de 1935, pero su ejército, rudimentariamente armado, no pudo oponer mucha resistencia contra las armas modernas de los italianos. Cabe indicar que incluso el servicio de comunicaciones de las fuerzas etíopes dependía de mensajeros a pie, pues no disponían de aparatos de radio. Con ello les bastaba a los italianos imponer un estrecho cerco a destacamentos etíopes para dejarlos totalmente ignorantes sobre los movimientos de su propio ejército. La contraofensiva etíope logró detener el avance italiano por algunas semanas, pero la superioridad del invasor en calidad de armamento (particularmente artillería pesada y aviación) impidió a los etíopes aprovechar sus éxitos iniciales. Badoglio también empleó gas mostaza en bombardeos aéreos, infringiendo las Convenciones de Ginebra: no solamente se usó este gas contra los combatientes, sino también contra los civiles en un intento de desanimar al pueblo etíope. Además, se informó de ataques italianos deliberados contra ambulancias y hospitales de la Cruz Roja. Los italianos retomaron la ofensiva a principios de marzo. El 29 de marzo de 1936, Graziani bombardeó la ciudad de Harar y dos días después los italianos consiguieron una gran victoria en la batalla de Maychew, la cual anuló toda posible resistencia organizada de los etíopes. El emperador Haile Selassie se vio forzado a escapar al exilio el 2 de mayo, y las fuerzas de Badoglio llegaron a la capital Adís Abeba el 5 de mayo. Italia anexionó oficialmente el territorio de Etiopía el 7 de mayo y el rey italiano Víctor Manuel III fue proclamado emperador. Las provincias de Eritrea, Somalilandia Italiana y Abisinia (Etiopía) fueron unidas para formar la provincia italiana de África del Este. (es)
- Bigarren Italo-Etiopiar Gerra, Bigarren Italo-Abisiniar Gerra izenarekin ere ezaguna, 1935eko urriaren 3tik 1936ra artean jazotako gerra koloniala izan zen. Italiar erresuma eta Etiopiako Inperioak borrokatu zuten guda honetan. Etiopiak gerra galdu zuen eta ostean, Italiak berau anexionatu eta militarki okupatu zuen. Guda hau Italiarren garaipenak Benito Mussoliniren eta Alderdi Nazional Faxista ospearen goienarekin egin zuen bat, bai etxean eta atzerrian. Etiopia, Eritrea eta Italiar Somaliarekin batera, Ekialdeko Afrika Italiarra osatzera pasa zen, 1941n, Bigarren Mundu Gerran, indar aliatuek okupazioari amaiera eman zioten arte. (eu)
- The Second Italo-Ethiopian War, also referred to as the Second Italo-Abyssinian War, was a war of aggression which was fought between Italy and Ethiopia from October 1935 to February 1937. In Ethiopia it is often referred to simply as the Italian Invasion (Amharic: ጣልያን ወረራ), and in Italy as the Ethiopian War (Italian: Guerra d'Etiopia). It is seen as an example of the expansionist policy that characterized the Axis powers and the ineffectiveness of the League of Nations before the outbreak of the Second World War. On 3 October 1935, two hundred thousand soldiers of the Italian Army commanded by Marshal Emilio De Bono attacked from Eritrea (then an Italian colonial possession) without prior declaration of war. At the same time a minor force under General Rodolfo Graziani attacked from Italian Somalia. On 6 October, Adwa was conquered, a symbolic place for the Italian army because of the defeat at the Battle of Adwa by the Ethiopian army during the First Italo-Ethiopian War. On 15 October, Italian troops seized Aksum, and an obelisk adorning the city was torn from its site and sent to Rome to be placed symbolically in front of the building of the Ministry of Colonies created by the Fascist regime. Exasperated by De Bono's slow and cautious progress, Italian Prime Minister Benito Mussolini replaced him with General Pietro Badoglio. Ethiopian forces attacked the newly arrived invading army and launched a counterattack in December 1935, but their poorly armed forces could not resist for long against the modern weapons of the Italians. Even the communications service of the Ethiopian forces depended on foot messengers, as they did not have radio. This was enough for the Italians to impose a narrow fence on Ethiopian detachments to leave them unaware of the movements of their own army. Nazi Germany sent arms and munitions to Ethiopia because it was frustrated over Italian objections to its attempts to integrate Austria. This prolonged the war and sapped Italian resources. It would soon lead to Italy's greater economic dependence on Germany and less interventionist policy on Austria, clearing the path for Hitler's Anschluss. The Ethiopian counteroffensive managed to stop the Italian advance for a few weeks, but the superiority of the Italians' weapons (particularly heavy artillery and airstrikes with bombs and chemical weapons) prevented the Ethiopians from taking advantage of their initial successes. The Italians resumed the offensive in early March. On 29 March 1936, Graziani bombed the city of Harar and two days later the Italians won a decisive victory in the Battle of Maychew, which nullified any possible organized resistance of the Ethiopians. Emperor Haile Selassie was forced to escape into exile on 2 May, and Badoglio's forces arrived in the capital Addis Ababa on 5 May. Italy announced the annexation of the territory of Ethiopia on 7 May and Italian King Victor Emmanuel III was proclaimed emperor. The provinces of Eritrea, Italian Somaliland and Abyssinia (Ethiopia) were united to form the Italian province of East Africa. Fighting between Italian and Ethiopian troops persisted until 19 February 1937. On the same day, an attempted assassination of Graziani led to the reprisal Yekatit 12 massacre in Addis Ababa, in which between 1,400 and 30,000 civilians were killed. Italian forces continued to suppress rebel activity until 1939. Italian troops used mustard gas in aerial bombardments (in violation of the Geneva Protocol and Geneva Conventions) against combatants and civilians in an attempt to discourage the Ethiopian people from supporting the resistance. Deliberate Italian attacks against ambulances and hospitals of the Red Cross were reported. By all estimates, hundreds of thousands of Ethiopian civilians died as a result of the Italian invasion, which have been described by some historians as constituting genocide. Crimes by Ethiopian troops included the use of dumdum bullets (in violation of the Hague Conventions), the killing of civilian workmen (including during the Gondrand massacre) and the mutilation of captured Eritrean Ascari and Italians (often with castration), beginning in the first weeks of war. (en)
- Perang Italia-Etiopia Kedua adalah perang singkat yang dimulai pada Oktober 1935, antara Kerajaan Italia dan Kekaisaran Etiopia (juga disebut Abyssinia). Perang ini menyebabkan penggabungan Etiopia kepada Afrika Timur Italia. Secara politik, perang ini diingat karena membuka kelemahan Liga Bangsa-Bangsa. Krisis Abyssinia, diikuti dengan Insiden Mukden (penggabungan tiga provinsi Republik Tiongkok kepada Kekaisaran Jepang), sering dilihat sebagai contoh jelas kegagalan Liga ini. Baik Italia maupun Etiopia merupakan anggota liga ini, tetapi Liga Bangsa-Bangsa tidak mampu mengontrol Italia untuk melindungi Etiopia. (in)
- 第二次エチオピア戦争（だいにじエチオピアせんそう）は、1935年から1936年にかけて起きたイタリア王国とエチオピア帝国の戦争である。 第一次エチオピア戦争で敗れたイタリアは、再度エチオピアの植民地化を意図して侵攻を行い、短期間の戦闘をもって全土を占領した。敗れたエチオピア皇帝ハイレ・セラシエ1世は退位を拒み、イギリスでエチオピア亡命政府を樹立して帝位の継続を主張した。対するイタリアは全土を占領している状況を背景に、イタリア王・アルバニア王ヴィットーリオ・エマヌエーレ3世を皇帝とする東アフリカ帝国（イタリア領東アフリカ）を建国させた。 国際紛争の解決において大国の利害に左右された国際連盟の無力さが露呈した戦争でもある。国際連盟規約第16条（経済制裁）の発動が唯一行われた事例だが、イタリアに対して実効的ではなかった。イタリアは孤立からドイツおよび日本と結ぶようになり、枢軸国を形成する道をたどることになる。 (ja)
- Campagne d'Abyssinie(
Pour l’article homonyme, voir Première guerre italo-éthiopienne. ) Seconde guerre italo-éthiopienne Soldats éthiopiens en 1935. Batailles Front septentrional
*
*
* 1re Tembén
* Amba Aradom
* 2e Tembén
* Shiré
* Maychew
* Front méridional
* Qorahe
* Genalé Dorya
* Ogaden La seconde guerre italo-éthiopienne ou campagne d'Abyssinie est un conflit opposant l'Italie fasciste de Benito Mussolini à l'Empire d'Éthiopie de Haïlé Sélassié Ier du 3 octobre 1935 au 9 mai 1936. Elle constitue la seconde tentative de l'Italie de s'emparer du pays après la victoire éthiopienne d'Adoua de 1896 lors de la première tentative italienne, victoire non seulement militaire mais aussi politique et diplomatique puisqu'elle avait garanti à cet État africain son indépendance et sa reconnaissance internationale. L'Éthiopie et l'Italie appartiennent à la Société des Nations, qui selon sa charte a pour mission d'assurer la prévention des guerres au travers du principe de sécurité collective. Le déclenchement de cette guerre entraîne ainsi le retrait de l'Italie de la Société des Nations et son rapprochement avec l'Allemagne nazie. Parallèlement l'incapacité de la Société des Nations à empêcher l'invasion la discrédite sur le plan international, à la veille de la Seconde Guerre mondiale. Malgré la supériorité technologique et logistique des Italiens, et l'emploi massif d'armes chimiques, une résistance armée à l'occupation italienne, jamais totalement annihilée, persiste jusqu'au 5 mai 1941, date de la libération d'Addis-Abeba à l'issue de la campagne d'Afrique de l'Est, menée depuis le nord du pays par les forces britanniques et la 1re division française libre ainsi que par les forces belges au sud du pays. (fr)
- 제2차 이탈리아-에티오피아 전쟁은 1935년~1936년 이탈리아가 에티오피아 제국을 침공한 사건으로, 국제 연맹과 강대국들은 이를 눈감아 주어 제2차 세계 대전으로 번지게 만들었다. (ko)
- De Tweede Italiaans-Ethiopische Oorlog was de strijd om Ethiopië tussen het fascistische koninkrijk Italië en het Ethiopische Keizerrijk in 1935-1936. De oorlog duurde zeven maanden en leidde tot de Italiaanse bezetting van Ethiopië. De inval werd door de Volkenbond als agressie van Italië bestempeld maar de sancties waren niet efficiënt. Tezamen met de Japanse inval in China toonde deze oorlog de machteloosheid van de Volkenbond aan. Vanaf dat moment werd de bond, die door veel landen sowieso al werd gezien als het verlengstuk van Groot-Brittannië en Frankrijk, niet meer serieus genomen. Voor nazi-Duitsland vormde dit de lakmoesproef met het oog op de geplande eigen agressie tegen Oostenrijk en Tsjecho-Slowakije en de herbezetting van het Rijnland. (nl)
- Wojna włosko-abisyńska 1935–1936 (tzw. druga wojna włosko-abisyńska) – jeden z największych w historii konfliktów o podłożu kolonialnym. Był wynikiem włoskich dążeń do stworzenia jednolitej kolonii, obejmującej Abisynię i wcześniej już należące do Włochów – Erytreę i Somali Włoskie, opanowania źródeł Nilu Błękitnego i licznych, eksploatowanych dotychczas w minimalnym stopniu bogactw naturalnych oraz pomszczenia klęski doznanej podczas najazdu w 1896 roku pod Aduą. W grudniu 1934 roku liczący – w zależności od źródła – od 250 do nawet 1000 żołnierzy etiopski oddział natrafił na 60 kolonialnych żołnierzy włoskich w oazie Ueluel oddalonej o 60 km od granicy. Należy wspomnieć, że granica była w tym miejscu mocno niedokładna i oaza stanowiła terytorium sporne między obydwoma krajami. Doszło do walki, w wyniku której zginęło 110 etiopskich oraz od 30 do 50 włoskich i somalijskich żołnierzy. Po incydencie Włosi wycofali się w kierunku Somalii. Sympatia międzynarodowa była po stronie Etiopczyków, zaś Włochów uznano za agresorów, chociaż liczebność etiopskiego oddziału sugerowałaby, że to Etiopczycy byli stroną agresywną. W polityce rozpoczął się okres nazywany przez historyków kryzysem abisyńskim. Od tego czasu Włosi rozpoczęli wzmacnianie garnizonów w Erytrei i Somali – do rozpoczęcia wojny zebrali około 350 tysięcy dobrze uzbrojonych żołnierzy. Dowódcy włoscy planowali szybkie przełamanie frontu północnego i zajęcie Addis Abeby oraz odcięcie pozostałych sił etiopskich atakiem z południa. (pl)
- La guerra d'Etiopia (nota anche come campagna d'Etiopia) fu un conflitto armato che si svolse tra il 3 ottobre 1935 e il 5 maggio 1936 e vide contrapposti il Regno d'Italia e l'Impero d'Etiopia. Condotte inizialmente dal generale Emilio De Bono, rimpiazzato poi dal maresciallo Pietro Badoglio, le forze italiane invasero l'Etiopia a partire dalla colonia eritrea a nord, mentre un fronte secondario fu aperto a sud-est dalle forze del generale Rodolfo Graziani dislocate nella Somalia italiana. Nonostante una dura resistenza, le forze etiopi furono soverchiate dalla superiorità numerica e tecnologica degli italiani e il conflitto si concluse con l'ingresso delle forze di Badoglio nella capitale Addis Abeba. La guerra fu la campagna coloniale più grande della storia: la mobilitazione italiana assunse dimensioni straordinarie, impegnando un numero di uomini, una modernità di mezzi e una rapidità di approntamento mai visti fino ad allora. Fu un conflitto altamente simbolico, dove il regime fascista impiegò una grande quantità di mezzi propagandistici con lo scopo di impostare e condurre una guerra in linea con le esigenze di prestigio internazionale e di rinsaldamento interno del regime stesso, volute da Benito Mussolini, con l'obiettivo a lungo termine di orientare l'emigrazione italiana verso una nuova colonia popolata da italiani e amministrata in regime di apartheid sulla base di una rigorosa separazione razziale. In questo contesto i vertici militari e politici italiani non badarono a spese per il raggiungimento dell'obiettivo: il Duce approvò e sollecitò l'invio e l'utilizzo in Etiopia di ogni arma disponibile e non esitò ad autorizzare l'impiego in alcuni casi di armi chimiche. L'aggressione dell'Italia contro l'Etiopia ebbe rilevanti conseguenze diplomatiche e suscitò una notevole riprovazione da parte della comunità internazionale: la Società delle Nazioni decise d'imporre delle sanzioni economiche contro l'Italia che furono ritirate nel luglio 1936 senza peraltro aver provocato il benché minimo rallentamento delle operazioni militari. Nel complesso, la campagna di Etiopia fu un successo militare dell'Italia fascista, ottenuto in tempi brevi e con grande risonanza propagandistica, ma conseguito comunque ai danni di un esercito tribale, privo di equipaggiamenti pesanti e armi moderne, senza addestramento alla guerra moderna, che però durante le prime fasi del conflitto riuscì a contrattaccare l'esercito invasore e a contendere ampie porzioni di territorio in modo efficace nonostante l'incolmabile divario tecnologico. Le ostilità non cessarono con la fine delle operazioni di guerra convenzionali, ma si prolungarono con la crescente attività di resistenza e di guerriglia dei partigiani arbegnuoc ("patrioti"), e con le conseguenti misure repressive attuate dalle autorità coloniali italiane, durante le quali non furono risparmiate azioni terroristiche nei confronti della popolazione civile; la resistenza etiope collaborò poi con le truppe britanniche nella liberazione del Paese dagli italiani nel corso della seconda guerra mondiale. Le violenze ebbero termine nel 1941 con la liberazione dell'Etiopia da parte britannica, mentre, formalmente, solo la stipula del trattato di Parigi fra l'Italia e le potenze alleate del 10 febbraio 1947 comportò per l'Italia la perdita di tutte le colonie. (it)
- Andra italiensk-abessinska kriget (även kallat andra italiensk-etiopiska kriget) var ett kolonialkrig som inleddes i oktober 1935 och avslutades i maj 1936. Kriget utkämpades mellan Kungariket Italien (Regno d'Italia) och Kejsardömet Etiopien (även känt som Abessinien). Kriget resulterade i den militära ockupationen av Etiopien och dess annektering till den nyligen skapade kolonin Italienska Östafrika (Africa Orientale Italiana, eller AOI). Italien hade ett stort militärteknologiskt övertag med bland annat stridsvagnar och bombflyg som abessinierna saknade. Italienarna använde även stridsgas i omfattande utsträckning. (sv)
- Итало-эфиопская война 1935—1936 гг. (Вторая итало-абиссинская война) — война между Итальянским королевством и Эфиопией, итогом которой стала аннексия последней и провозглашение на её месте, с присоединением колоний Эритрея и Итальянское Сомали, колонии Итальянская Восточная Африка. Эта война показала несостоятельность Лиги Наций, членами которой были и Италия, и Эфиопия, в урегулировании международных конфликтов. В этой войне итальянскими войсками широко применялось запрещённое химическое оружие: иприт и фосген, и др. Считается предвестницей Второй мировой войны (наряду с Гражданской войной в Испании и начавшейся в 1937 году Японо-китайской войной). Победа в войне сделала Бенито Муссолини одной из самых видных и значимых фигур европейской политики и показала силу итальянского оружия, но она же побудила его переоценить свои силы и начать вторжение в Грецию, закончившееся плачевно для итальянской армии. (ru)
- Segunda Guerra Italo-Etíope foi um conflito ocorrido em 1935-1936, quando a Itália fascista de Benito Mussolini invadiu a Abissínia (atual Etiópia). O imperador Haile Selassie I fez um discurso em 12 de maio de 1936 à Assembleia da Sociedade das Nações em Genebra pela agressão militar e também denunciou o uso de armas químicas contra a população etíope e, portanto, foi declarado sanções econômicas pela Sociedade das Nações. Apesar da superioridade militar, do ponto de vista tecnológico, da Itália, as forças etíopes apresentaram mais resistência do que os italianos tinham previsto, o que os levou a utilizar armas químicas, inclusive nas populações civis. Este facto não foi noticiado na imprensa italiana da época, e muito pouco na restante. (pt)
- Друга італо-ефіопська війна (Друга італо-абіссинська війна, Італо-ефіопська війна (1935–1936 рр.)) — війна між Італійським королівством та Ефіопською імперією, підсумком якої стала анексія Ефіопії й проголошення разом з Еритреєю та Італійським Сомалі колонії Італійська Східна Африка. Ця війна продемонструвала неспроможність Ліги Націй, членами якої були як Італія, так і Ефіопія, в урегулюванні міжнародних конфліктів. У цій війні італійськими військами широко застосовувалась заборонена хімічна зброя: іприт і фосген. Вважається передвісницею Другої світової війни (поряд із громадянською війною в Іспанії). Перемога у війні зробила Муссоліні однією з найбільш видатних та значущих фігур європейської політики й показала силу «італійської зброї», вона ж змусила його переоцінити свої сили та втрутитись до війни з Грецією, що завершилась плачевно. (uk)
- 第二次意大利埃塞俄比亚战争是由義大利王國于1935年10月3日发起的入侵埃塞俄比亚帝国的军事行动。義大利王國以1934年12月一次意属索马里与埃塞俄比亚的边界冲突为借口，拒绝衣索比亞的所有和解请求，大举入侵埃塞俄比亚。战争一共进行了約7个月，以埃塞俄比亚被军事占领及并入意属东非告终。 由于意大利相对拥有明显的军事优势，并且违反于於1925年签署的《日内瓦协议》使用芥子毒气，埃塞俄比亚军队迅速溃败，首都亚的斯亚贝巴于1936年5月5日被意大利军队占领，皇帝海尔·塞拉西一世流亡英国，5月7日意大利国王维托里奥·埃马努埃莱三世宣布吞并埃塞俄比亚帝国使之成为義大利王國的一部分。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Druhá italsko-etiopská válka nebo tzv. Habešská válka byl ozbrojený konflikt vyvolaný fašistickou Itálií v roce 1935. Válka skončila dočasnou okupací Etiopie a vytvořením Italské východní Afriky. (cs)
- La Etiopia Milito aŭ pli precize la Itala Invado de Etiopio, nomata ankaŭ Dua Italo-Etiopa Milito, daŭris 7 monatojn, inter 1935 kaj 1936. Estis konsiderata montro de la politiko etendisma kiu karakteris en la Aksaj Potencoj kaj de la nesufiĉa efiko de la Ligo de Nacioj, antaŭ la komenco de la Dua Mondmilito. (eo)
- 第二次エチオピア戦争（だいにじエチオピアせんそう）は、1935年から1936年にかけて起きたイタリア王国とエチオピア帝国の戦争である。 第一次エチオピア戦争で敗れたイタリアは、再度エチオピアの植民地化を意図して侵攻を行い、短期間の戦闘をもって全土を占領した。敗れたエチオピア皇帝ハイレ・セラシエ1世は退位を拒み、イギリスでエチオピア亡命政府を樹立して帝位の継続を主張した。対するイタリアは全土を占領している状況を背景に、イタリア王・アルバニア王ヴィットーリオ・エマヌエーレ3世を皇帝とする東アフリカ帝国（イタリア領東アフリカ）を建国させた。 国際紛争の解決において大国の利害に左右された国際連盟の無力さが露呈した戦争でもある。国際連盟規約第16条（経済制裁）の発動が唯一行われた事例だが、イタリアに対して実効的ではなかった。イタリアは孤立からドイツおよび日本と結ぶようになり、枢軸国を形成する道をたどることになる。 (ja)
- 제2차 이탈리아-에티오피아 전쟁은 1935년~1936년 이탈리아가 에티오피아 제국을 침공한 사건으로, 국제 연맹과 강대국들은 이를 눈감아 주어 제2차 세계 대전으로 번지게 만들었다. (ko)
- De Tweede Italiaans-Ethiopische Oorlog was de strijd om Ethiopië tussen het fascistische koninkrijk Italië en het Ethiopische Keizerrijk in 1935-1936. De oorlog duurde zeven maanden en leidde tot de Italiaanse bezetting van Ethiopië. De inval werd door de Volkenbond als agressie van Italië bestempeld maar de sancties waren niet efficiënt. Tezamen met de Japanse inval in China toonde deze oorlog de machteloosheid van de Volkenbond aan. Vanaf dat moment werd de bond, die door veel landen sowieso al werd gezien als het verlengstuk van Groot-Brittannië en Frankrijk, niet meer serieus genomen. Voor nazi-Duitsland vormde dit de lakmoesproef met het oog op de geplande eigen agressie tegen Oostenrijk en Tsjecho-Slowakije en de herbezetting van het Rijnland. (nl)
- Andra italiensk-abessinska kriget (även kallat andra italiensk-etiopiska kriget) var ett kolonialkrig som inleddes i oktober 1935 och avslutades i maj 1936. Kriget utkämpades mellan Kungariket Italien (Regno d'Italia) och Kejsardömet Etiopien (även känt som Abessinien). Kriget resulterade i den militära ockupationen av Etiopien och dess annektering till den nyligen skapade kolonin Italienska Östafrika (Africa Orientale Italiana, eller AOI). Italien hade ett stort militärteknologiskt övertag med bland annat stridsvagnar och bombflyg som abessinierna saknade. Italienarna använde även stridsgas i omfattande utsträckning. (sv)
- 第二次意大利埃塞俄比亚战争是由義大利王國于1935年10月3日发起的入侵埃塞俄比亚帝国的军事行动。義大利王國以1934年12月一次意属索马里与埃塞俄比亚的边界冲突为借口，拒绝衣索比亞的所有和解请求，大举入侵埃塞俄比亚。战争一共进行了約7个月，以埃塞俄比亚被军事占领及并入意属东非告终。 由于意大利相对拥有明显的军事优势，并且违反于於1925年签署的《日内瓦协议》使用芥子毒气，埃塞俄比亚军队迅速溃败，首都亚的斯亚贝巴于1936年5月5日被意大利军队占领，皇帝海尔·塞拉西一世流亡英国，5月7日意大利国王维托里奥·埃马努埃莱三世宣布吞并埃塞俄比亚帝国使之成为義大利王國的一部分。 (zh)
- كانت الحرب الإيطالية الإثيوبية الثانية، والتي يشار إليها أيضًا باسم الحرب الإيطالية الحبشية الثانية، حربًا استعمارية امتدت من أكتوبر 1935 إلى فبراير 1937. يُنظر إليها على أنها عيّنة من السياسة التوسّعية التي ميّزت قوى المحور وعجز عصبة الأمم قبل اندلاع الحرب العالمية الثانية. ضمّت إيطاليا أراضي إثيوبيا رسميًا في 7 مايو وأعلن الملك الإيطالي فيكتور إيمانويل الثالث إمبراطورًا. وجرى توحيد مقاطعات إريتريا وصوماليلاند (إقليم أرض الصومال) الإيطالية والحبشة (إثيوبيا) لتشكيل مقاطعة شرق إفريقيا الإيطالية. (ar)
- La Segona Guerra Italoabissínia, també anomenada la Segona Guerra Italoetíop o, simplement, la Guerra Etíop (italià: Guerra d'Etiopia) va ser una que començà a l'octubre de 1935 i acabà al maig de 1936. Va ser combatuda entre les forces armades del Regne d'Itàlia i les de l'Imperi Etíop (també conegut com a Abissínia). La guerra acabà en l'ocupació militar d'Etiòpia i la seva annexió a la nova colònia de l'Àfrica Oriental Italiana (Africa Orientale Italiana, o AOI) (ca)
- Ο Β΄ Ιταλο-Αιθιοπικός Πόλεμος (ή αλλιώς Β΄ Ιταλο-Αβησσυνιακός Πόλεμος) ήταν ένοπλη σύγκρουση με το χαρακτήρια αποικιοκρατικού πολέμου, ανάμεσα στις ένοπλες δυνάμεις της Ιταλίας και της αυτοκρατορικής Αβυσσηνίας που ξεκίνησε τον Οκτώβριο του 1935 και τερματίσθηκε το Μάιο του 1936 με τη στρατιωτική κατάληψη της Αιθιοπίας από τα ιταλικά στρατεύματα και τη μετατροπή της χώρας σε ιταλική αποικία, που μαζί με την Ιταλική Σομαλία και την Ερυθραία αποτέλεσε την «Ιταλική Ανατολική Αφρική». Η ιταλική νίκη συνέπεσε χρονικά με το ζενίθ της διεθνούς δημοτικότητας του δικτάτορα Μπενίτο Μουσολίνι, σε μια φάση που ονομάζεται « εποχή της συναίνεσης». Ο ιστορικός Τζέιμς Μπέργκουιν αναφέρθηκε στη νίκη του Μουσολίνι ως «ένα μεγάλο επίτευγμα». (el)
- Der Abessinienkrieg war ein völkerrechtswidriger Angriffs- und Eroberungskrieg des faschistischen Königreichs Italien gegen das Kaiserreich Abessinien (Äthiopien) in Ostafrika. Der am 3. Oktober 1935 begonnene bewaffnete Konflikt war der letzte und größte koloniale Eroberungsfeldzug der Geschichte. Gleichzeitig handelte es sich um den ersten Krieg zwischen souveränen Staaten des Völkerbundes, den ein faschistisches Regime zur Gewinnung neuen „Lebensraums“ (spazio vitale) führte. Damit löste Italien die schwerste internationale Krise seit dem Ende des Ersten Weltkrieges aus. (de)
- Bigarren Italo-Etiopiar Gerra, Bigarren Italo-Abisiniar Gerra izenarekin ere ezaguna, 1935eko urriaren 3tik 1936ra artean jazotako gerra koloniala izan zen. Italiar erresuma eta Etiopiako Inperioak borrokatu zuten guda honetan. Etiopiak gerra galdu zuen eta ostean, Italiak berau anexionatu eta militarki okupatu zuen. Guda hau (eu)
- La invasión italiana de Etiopía, también llamada segunda guerra italo-etíope, fue un conflicto armado de siete meses de duración, que se libró entre octubre de 1935 y mayo de 1936. Es vista como una muestra de la política expansionista que caracterizó a las Potencias del Eje y de la ineficiencia de la Sociedad de Naciones antes del estallido de la Segunda Guerra Mundial. (es)
- Perang Italia-Etiopia Kedua adalah perang singkat yang dimulai pada Oktober 1935, antara Kerajaan Italia dan Kekaisaran Etiopia (juga disebut Abyssinia). Perang ini menyebabkan penggabungan Etiopia kepada Afrika Timur Italia. (in)
- The Second Italo-Ethiopian War, also referred to as the Second Italo-Abyssinian War, was a war of aggression which was fought between Italy and Ethiopia from October 1935 to February 1937. In Ethiopia it is often referred to simply as the Italian Invasion (Amharic: ጣልያን ወረራ), and in Italy as the Ethiopian War (Italian: Guerra d'Etiopia). It is seen as an example of the expansionist policy that characterized the Axis powers and the ineffectiveness of the League of Nations before the outbreak of the Second World War. (en)
- Campagne d'Abyssinie(
Pour l’article homonyme, voir Première guerre italo-éthiopienne. ) Seconde guerre italo-éthiopienne Soldats éthiopiens en 1935. Batailles Front septentrional
*
*
* 1re Tembén
* Amba Aradom
* 2e Tembén
* Shiré
* Maychew
* Front méridional
* Qorahe
* Genalé Dorya
* Ogaden (fr)
- La guerra d'Etiopia (nota anche come campagna d'Etiopia) fu un conflitto armato che si svolse tra il 3 ottobre 1935 e il 5 maggio 1936 e vide contrapposti il Regno d'Italia e l'Impero d'Etiopia. Condotte inizialmente dal generale Emilio De Bono, rimpiazzato poi dal maresciallo Pietro Badoglio, le forze italiane invasero l'Etiopia a partire dalla colonia eritrea a nord, mentre un fronte secondario fu aperto a sud-est dalle forze del generale Rodolfo Graziani dislocate nella Somalia italiana. Nonostante una dura resistenza, le forze etiopi furono soverchiate dalla superiorità numerica e tecnologica degli italiani e il conflitto si concluse con l'ingresso delle forze di Badoglio nella capitale Addis Abeba. (it)
- Wojna włosko-abisyńska 1935–1936 (tzw. druga wojna włosko-abisyńska) – jeden z największych w historii konfliktów o podłożu kolonialnym. Był wynikiem włoskich dążeń do stworzenia jednolitej kolonii, obejmującej Abisynię i wcześniej już należące do Włochów – Erytreę i Somali Włoskie, opanowania źródeł Nilu Błękitnego i licznych, eksploatowanych dotychczas w minimalnym stopniu bogactw naturalnych oraz pomszczenia klęski doznanej podczas najazdu w 1896 roku pod Aduą. (pl)
- Segunda Guerra Italo-Etíope foi um conflito ocorrido em 1935-1936, quando a Itália fascista de Benito Mussolini invadiu a Abissínia (atual Etiópia). O imperador Haile Selassie I fez um discurso em 12 de maio de 1936 à Assembleia da Sociedade das Nações em Genebra pela agressão militar e também denunciou o uso de armas químicas contra a população etíope e, portanto, foi declarado sanções econômicas pela Sociedade das Nações. (pt)
- Итало-эфиопская война 1935—1936 гг. (Вторая итало-абиссинская война) — война между Итальянским королевством и Эфиопией, итогом которой стала аннексия последней и провозглашение на её месте, с присоединением колоний Эритрея и Итальянское Сомали, колонии Итальянская Восточная Африка. (ru)
- Друга італо-ефіопська війна (Друга італо-абіссинська війна, Італо-ефіопська війна (1935–1936 рр.)) — війна між Італійським королівством та Ефіопською імперією, підсумком якої стала анексія Ефіопії й проголошення разом з Еритреєю та Італійським Сомалі колонії Італійська Східна Африка. Ця війна продемонструвала неспроможність Ліги Націй, членами якої були як Італія, так і Ефіопія, в урегулюванні міжнародних конфліктів. У цій війні італійськими військами широко застосовувалась заборонена хімічна зброя: іприт і фосген. (uk)
|
.jpg){kind=link}
_it.svg){kind=link}
_it.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}