| dbo:abstract
|
- Fantazie je hudební skladba volného charakteru, nemá pevně danou formu. V některých případech je celé dílo tvořeno směsí volně propojených motivů, jindy může mít rámec některé tradiční hudební formy, do kterého jsou vloženy například improvizační pasáže nebo netypické prvky. Poměrně častým jevem u fantazií je plynutí hudby stále dopředu, nedochází k reprízám nebo repeticím. (cs)
- Eine Fantasie oder Phantasie, auch griechisch-lateinisch Fantasia (von griechisch phantasia „Gedanke, Einfall, Einbildung“), ist ein Musikstück, das keine feste Form wie etwa die klassische Sonate aufweist. Durch diese ungebundene Form wird der emotionale und expressive Ausdruck des musikalischen Einfalls betont. Dieser Einfall soll trotz seiner schriftlichen Fixierung den Eindruck von Spontaneität vermitteln, und daher kann man im weiteren Sinne auch von einer notenschriftlich fixierten Improvisation sprechen. Der Name Fantasia taucht in der Musik im 16. Jahrhundert auf und wird durchgängig bis heute verwendet. Eine übergreifende einheitliche musikalische Struktur ist nicht erkennbar. Seit dem ausgehenden 18. Jahrhundert ist die Fantasia ein Instrumentalstück, vor allem für die sich im Laufe des 19. Jahrhunderts bezüglich ihrer Ausdrucksmöglichkeiten weiterentwickelnden Tasteninstrumente. Die Grenzen zu ähnlichen Stücken wie Impromptu oder einem Variationensatz sind dabei fließend. (de)
- La fantazio(itale fantasia, angle fantasy,germane Fantasie, france fantaisie)estas speco de muzika komponaĵo,kiu havas siajn radikojn en la arto de .Tial ĝi malofte proksimumas al la lernolibraj regulojde iu ajn strikta . En la baroka kaj epokoj,fantazio estis tipe peco por klavarinstrumentojkun alternantaj sekcioj de rapidaj virtuozaĵojkaj fuga teksado. El la baroka periodo,la Kromataj fantazio kaj fugo, BWV 903de J.S. Bach por klaviceno,kaj Fantazio kaj fugo en G minora, BWV 542,por orgeno, estas ekzemploj;por ekzemplo el la klasika periodo,vidu la Fantazio en D minora, K397de Mozart por fortepiano. La termino ankaŭ signifisen la baroka epoko(pli specife en la muziko de tudora Britio)pecojn por vjoloj,kiuj tipe sed ne ĉiam alternigisrapidajn fugajn sekciojnkaj pli malrapidajn sekciojn en malrapidaj notojkaj iafoje kun karambolantaj harmonioj.La fantazioj de Henry PURCELLestas la lastaj barokaj reprezentantoj de la formo,kvankam Henry COBBETT,en la unuaj jardekoj de la 20-a jarcento,provis revivigi ion similan al tiu ĉi stilo per konkurso,al kiu dankas sian ekziston verkoj kiella fantazitercetoj de kaj Frank Bridge,la fantazikvarteto de Benjamin Britten(por hobojo kaj arĉinstrumentoj), kaj alia muziko. En la romantika periodo,du kontraŭaj emoj multe efikis sur la fantazion:unu estis la malantaŭiĝo de formala improvizadokiel maniero provi la komponadan teknikon;la alia estis la moviĝo de komponistojal pli liberaj formoj.La Fantazio de Chopinen F minora/A bemola maĵora, vk. 49,kombinas diversajn klavarajn teksadojnel la kun la klasika sonata modelo,kaj rezultas en verko de malortodoksa sed rafinita formo.La multaj 'fantaziaj pecoj' de Schumannestas karakterverkoj sur pli malgranda skalo,kiuj ofte portas priskribajn titolojn. (eo)
- A fantasia (Italian: [fantaˈziːa]; also English: fantasy, fancy, fantazy, phantasy, German: Fantasie, Phantasie, French: fantaisie) is a musical composition with roots in improvisation. The fantasia, like the impromptu, seldom follows the textbook rules of any strict musical form. (en)
- En musique classique, la fantaisie (de l'italien fantasia, mais on retrouve également les termes suivants : anglais : fantasy, fancy, fantazy, phantasy, allemand : fantasie, phantasie) est une composition de forme composite, par opposition aux formes musicales strictes telles que la sonate. Présente au moins depuis le XVIe siècle jusqu'à nos jours, elle permet au compositeur de déroger au cadre de composition habituel qui lui impose soit une progression harmonique stricte (comme la forme sonate), soit un enchaînement thématique préétabli (forme ABA, forme sonate bi-thématique avec exposition, développement et réexposition, etc.) La fantaisie fait se succéder les thèmes plutôt qu’elle ne les organise. Deux exemples formels (les différents thèmes sont représentés par des lettres différentes) :
* « Fantaisie chromatique » de Johann Sebastian Bach : A – B (Recitativo) ;
* « Fantaisie en ut mineur » de Wolfgang Amadeus Mozart : A (Adagio) – B – C (Allegro) – D (Andantino) – E (Più allegro) – A' (Tempo primo). Esthétiquement, la fantaisie ne joue pas le même rôle dans le paysage musical de chaque époque, mais son trait de caractère commun semble être une certaine prédominance de la subjectivité du compositeur sur le respect scrupuleux de cadres traditionnellement reçus. C'est le cas par exemple de la Fantaisie en fa mineur pour piano à quatre mains de Schubert, avec son expressivité liée à son arrière-plan psychologique et biographique. Et c’est peut-être la raison pour laquelle la fantaisie est plus couramment l’apanage des solistes que celui des grands orchestres dont l’architecture complexe est peut-être moins bien adaptée aux écarts formels. Cependant, la fantaisie ne doit pas être confondue avec l’impromptu ou l’improvisation. La grande époque de la fantaisie sera le XIXe siècle, son instrument de prédilection le piano et son cadre historique le romantisme. Sous des appellations très variées (« réminiscences », « paraphrase de concert », etc.), la fantaisie atteint son apogée sous les doigts des plus grands pianistes-compositeurs romantiques comme Chopin, Liszt, Saint-Saëns ou Schumann. La virtuosité débridée de cette époque héroïque du piano trouve une place de choix dans ces compositions aux cadres éclatés et à la subjectivité exacerbée. Les fantaisies de concert de Franz Liszt entretiendront sa gloire auprès des publics populaires. (fr)
- La fantasía (en italiano, fantasia; en francés, fantaisie; en alemán, Fantasie, Phantasie; en inglés, fantasy, fancy, fantazy, phantasy) es una forma musical libre que se distingue por su carácter improvisatorio e imaginativo, más que por una estructuración rígida de los temas. Así, permite al compositor una mayor expresividad musical relajando las restricciones inherentes a otras formas tradicionales más rígidas, como la sonata o la fuga. Como ejemplos ilustrativos de este contraste podemos citar la Fantasía cromática y fuga de Johann Sebastian Bach o la Sonata Op. 27 Quasi una Fantasia de Beethoven; también se pueden citar las Doce fantasías para violas de Henry Purcell (Z732 a Z745) o la Fantasía en fa menor de Frederic Chopin. Sin embargo, esto no quiere decir que una fantasía carezca por completo de estructura formal. De hecho, muchas fantasías se basan en la forma sonata en aspectos tales como el uso y reexposición de varios temas, o la delimitación de movimientos contrastantes entre sí, pero con un tratamiento mucho más libre. Es una pieza instrumental en la que la improvisación y la imaginación del compositor se anteponen a estilos y formas convencionales. (es)
- Píosa ceoil uirlise a fhuaimníonn mar a bheadh sí cumtha ar an toirt gan ullmhú, ach a bhíonn struchtúrtha go cúramach le fírinne. (ga)
- 幻想曲（げんそうきょく）は、ファンタジア（伊: fantasia, 独: Fantasie, Phantasie, 仏: fantaisie, fantasye, phantaisie, 英: fancie, fancy, fansye, fantasy, fantazia, fantazie, fantazy, phansie, phantasy, phantazia）の訳語。一般に作曲者の自由な想像力に基づいて創作される器楽作品の名称として用いられる。しかしその実例は、即興的なものから厳格な対位法によるもの、小品から多楽章形式の大規模な作品まで、多岐にわたっている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 환상곡 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 환상곡(幻想曲, 이탈리아어: fantasia, 영어: fantasy)은 악곡의 형식의 하나로, 대체로 즉흥적인 성향을 띈다. 형식적 제약을 받지 않고 몽상적인 기분이나 로맨틱한 환상을 표현한 소품곡이다. 시대에 따라 여러 가지로 양상을 바꾸고 있지만, 당시의 작곡자가 자신에게 적합한 형식으로 환상을 추구한 곡이라고 할 수 있다. 바로크 시대에 본격적으로 등장한 것으로, 그 당시에는 푸가 풍의 것이 애호되었으나 한편 그렇지 않을 때에도 푸가를 계승하는 일이 많았다. 바흐의 오르간이나 클라비어곡에는 바로크 시대의 환상곡의 좋은 예가 있다. 고전파 시대에서는 소나타 형식의 것이 많아졌지만 매우 자유로운 형식으로 된 것도 있었다. 예를 들면 모차르트의 〈다단조 피아노곡〉(K396)은 소나타 형식이며 또 다른 하나의 〈다단조 피아노곡〉(K475)은 접속곡풍이다. 낭만파 시대에 들어서는 자기환상을 자유롭게 추구하는 것을 좋아했기 때문에 환상곡이 많이 작곡되었다. 그리고 다악장 구성에 가까운 것도 나타났다. 슈베르트의 피아노용 《유랑인의 환상곡》이나 슈만의 《환상곡》은 그 좋은 예이다. 한편 소품을 모은 슈만의 《환상소품집》이라고 하는 것과 같은 것도 나왔다. 그리고 근대에 이르러서는 환상곡은 점차로 모습을 감추고 있다. (ko)
- La fantasia musicale, o semplicemente fantasia, è una forma di composizione che affonda le sue radici nell'improvvisazione. È una composizione libera, strutturata secondo la fantasia dell'autore, che non rientra nei canoni di nessuna forma musicale codificata. Le prime forme di fantasie musicali si debbono al periodo tardo-rinascimentale e pre-barocco. Ricordiamo tra i vari compositori Girolamo Frescobaldi. In questo periodo la fantasia è una forma contrappuntistica strumentale, affine a ricercare e canzona, di carattere in genere poco fiorito in cui vengono presentati diversi temi in sequenza o alcuni anche talvolta sovrapposti in contrappunto multiplo. In genere questi temi vengono presentati a entrate a distanze arbitrarie: a diversi episodi con entrate lontane si alternano altri episodi con entrate anche molto vicine, in una maniera che darà origine allo stretto della fuga. Frequenti sono anche i cambi di suddivisione, ad esempio binarie e ternarie alternate, come avviene sovente anche nella canzona. Differente ruolo viene dato alla fantasia durante il barocco e più precisamente dal compositore Johann Sebastian Bach, il quale conferì al genere della fantasia una dignità musicale decisamente superiore, nella sua e nella III per clavicembalo. Assai notevoli per musicalità e perfezione stilistica le fantasie di Mozart, tra cui vanno annoverate le celeberrime e scure fantasie K 397 in re minore e K 475 in do minore, la di Beethoven e le fantasie romantiche di Schubert e Fryderyk Chopin e Schumann. (it)
- Fantazja (gr. phantasia – wyobraźnia) 1.
* Utwór instrumentalny, często wirtuozowski, swobodnie zestawiający różne melodie operowe, operetkowe lub ludowe (porównaj: potpourri, parafraza). 2.
* Utwór oryginalny kompozytora, oparty często na wielu kontrastujących ze sobą tematach (porównaj: rapsodia). 3.
* Fantazja chorałowa – forma opracowania chorału z XVIII w., pokrewna przygrywce chorałowej. W baroku także temat muzyczny nieprzypisany konkretnej formie muzycznej. (J.S. Bach). Znane fantazje:
* Fryderyk Chopin – Fantaisie-Impromptu cis-moll op. 66
* Johann Sebastian Bach –
* Konstanty Gorski – (pl)
- De fantasie (ook wel fantasia of fantaisie) in de muziek heeft betrekking op:
* De vrijheid, verbeeldingskracht of creativiteit van een uitvoerende om naar eigen goeddunken een stuk uit te voeren. In dit verband zijn de volgende lemma's ook van belang: a piacere, cadens, interpretatie.
* Een muzikale vrije vorm waarin de structuur niet eenduidig is vast te stellen. In sommige gevallen bedient de Fantasie zich van een liedvorm of sonatevorm, maar kan tevens als een variatie-werk geconcipieerd zijn. De rhapsodie is tevens een soort Fantasie. De fantasie verschijnt als vorm reeds in de vroege barokmuziek, en is daar sterk verwant aan de ricercare, waarin meerdere thema's worden verwerkt.In de meeste fantasie-werken wordt de vorm bepaald door een hoofdthema, gevolgd door verschillende episodes die hetzij voortborduren op het thema of daar een contrast mee vormen. Daarbij kunnen al dan niet nieuwe thema's prominent naar voren komen, of het hoofdmateriaal zodanig veranderen, dat tegen het einde van het stuk de compositie een nieuwe gestalte of karakter heeft gekregen. Veel Fantasieën eindigen ook in een andere toonsoort dan waarin ze begonnen zijn. Voorbeelden van muzikale fantasieën zijn:
* Georg Philipp Telemann: 12 fantasieën voor fluit solo
* J.S. Bach: Chromatische fantasie en fuga (BWV 903)
* Frédéric Chopin: Fantasie (piano solo) en Grande fantaisie sur des airs polonais (piano en orkest)
* Schubert: Fantasie in f-klein (piano quatre-mains)
* Jan Pieterszoon Sweelinck: 6 Echofantasieën, 14 Monothematische fantasieën, waaronder de beroemde Fantasia Chromatica
* Jan Gerard Palm: Fantasie Zaira
* Wojciech Kilar: Bogurodzica ('Ave Maria')
* Frank Bridge: Fantasie in f mineur voor strijkkwartet (nl)
- Фанта́зия (итал. fantasia, от лат. phantasia, от др.-греч. φαντασία плод воображения) в европейской музыке — общее обозначение формально и стилистически различных жанров. При всём историческом разнообразии артефактов музыкальной фантазии общим для них была прекомпозиционная идея творческой свободы, которая чаще всего трактовалась как отказ от какой-либо одной и общепринятой формы-конструкции (в этом смысле музыковеды говорят об «импровизационности», или «рапсодичности» формы), а иногда и шире, как творческий эксперимент в вообще любых техниках композиции и средствах языка — гармонии, ритме, форме, фактуре, оркестровке и пр. (ru)
- Fantasi, även fantasia, är en genre inom musiken. Under barocken var fantasi ofta titeln på ett fritt stycke (liksom preludium respektive toccata), som mycket väl kunde inkludera en eller två fugor. Senare har det använts för längre ensatsiga framförallt pianostycken i såväl friare improvisatoriska former som komprimerad sonatform. (sv)
- Фантазія (музичний твір) — музична форма що має свої витоки в іншій формі — у річеркарі (Ricercare), яка народилася з імпровізаційного стилю, зміни в яких були створені на основі популярних пісень і танцювальних мелодій. Токата, прелюдія, річеркар, фантазія є прикладами цієї стилістичної форми. Ці музичні форми виникли з необхідності музиканта перевірити налаштування свого інструменту, виправити тональність для вокального виконання, розігріти свою техніку, підготувати ґрунт для іншої музики, або час від часу заповнити перерву між піснями і танцями. Важливою постаттю у розвитку річеркару є Франсісус Босіненсіс(Francisous Bossinensis, Franjo Bosanac, або Francá з Боснії), який народився в Боснії наприкінці 15 століття і деякий час жив у Венеції. Будучи лютністом, він створив для цього інструменту і голосу популярні в Італії того часу форми — річеркар (ricercare) і фроттоле (frottole). Фроттоле була світською піснею (була популярною між 1470 і 1530 р.), яка у своєму розвитку перетворилась в мадригал, а річеркари створювались як інструментальні прелюдії до фроттоле. Дві його збірки були опубліковані музичним першодрукаремОттавіо Петруччі, у Венеції (1509) і Фоссомброне (1511). Ці річеркари були явно призначені для гри в супроводі, а не для виконання на інструменті соло. Ранні річеркари складалася в основному з типових пассажів, які чергувались з акордовими епізодами, а також були з ознаками спроб досягнення поліфонічного ефекту за рахунок використання незалежних голосів, один з яких знаходився у високому регістрі, а другий — у низькому. Пізніше в тому ж столітті видатний італійський лютніст Франческо да Міланопродовжує подальший розвиток річеркару, створюючи твори, які були довші і більш структуровані, ніж ранні композиції, а також містили ознаки таких методів, як імітації і секвенції. Ці твори були написані виключно як інструментальні вистави, а не посилання до вокальних творів, як тоді було прийнято. У публікаціях да Мілано ми спостерігаємо перехід від назви«річеркар» до «фантазії», насправді деякі з його робіт носять назву річеркари, а згодом в більш пізніх виданнях ті ж самі композиції називаються «фантазіями». (uk)
- 幻想曲是一种樂曲形式，它最初来源于即興創作，因此它的形式很少符合任何教科书中所提到的音乐形式。 在巴洛克和古典主義時期，典型的幻想曲是以鍵盤樂器演奏的搭配著快速變換的賦格结构的曲调。巴洛克时期的代表作有约翰·塞巴斯蒂安·巴赫的幻想曲：BWV903（羽管键琴）、BWV542g小调幻想曲和赋格曲（管风琴）、BWV537c小调幻想曲和赋格曲。古典音乐的代表作有沃尔夫冈·阿马多伊斯·莫扎特的d小调幻想曲。现代的代表作包括的《》和的《固定低音幻想曲》。 巴洛克时期的一些弦乐音乐也被称为幻想曲，这些作品的特征（不过不是所有的作品都具有这样的特征）是快速的赋格片断与慢速的片断交替，有时不和谐的和弦。按照牛津简明音乐词典的说法，幻想曲在历史上与圣歌有很紧的联系。亨利·珀塞尔的幻想曲是巴洛克时代最后的代表。20世纪里，约翰·艾尔兰、弗兰克·布里奇和本杰明·布里顿均写过弦乐器的幻想曲。 在浪漫主义时期两个相反的趋势影响了幻想曲的发展：其一是即兴演出的不断减少，即兴演奏只用来作为作曲的测试。第二是有些作曲的形式越来越自由。弗雷德里克·肖邦的f小调/A大调幻想曲混合了不同的键盘技术与经典的奏鸣曲形式，形成了一首不寻常的、形式复杂的作品。罗伯特·舒曼的众多幻想曲小巧玲珑，往往带有说明性的标题。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Fantazie je hudební skladba volného charakteru, nemá pevně danou formu. V některých případech je celé dílo tvořeno směsí volně propojených motivů, jindy může mít rámec některé tradiční hudební formy, do kterého jsou vloženy například improvizační pasáže nebo netypické prvky. Poměrně častým jevem u fantazií je plynutí hudby stále dopředu, nedochází k reprízám nebo repeticím. (cs)
- A fantasia (Italian: [fantaˈziːa]; also English: fantasy, fancy, fantazy, phantasy, German: Fantasie, Phantasie, French: fantaisie) is a musical composition with roots in improvisation. The fantasia, like the impromptu, seldom follows the textbook rules of any strict musical form. (en)
- Píosa ceoil uirlise a fhuaimníonn mar a bheadh sí cumtha ar an toirt gan ullmhú, ach a bhíonn struchtúrtha go cúramach le fírinne. (ga)
- 幻想曲（げんそうきょく）は、ファンタジア（伊: fantasia, 独: Fantasie, Phantasie, 仏: fantaisie, fantasye, phantaisie, 英: fancie, fancy, fansye, fantasy, fantazia, fantazie, fantazy, phansie, phantasy, phantazia）の訳語。一般に作曲者の自由な想像力に基づいて創作される器楽作品の名称として用いられる。しかしその実例は、即興的なものから厳格な対位法によるもの、小品から多楽章形式の大規模な作品まで、多岐にわたっている。 (ja)
- Фанта́зия (итал. fantasia, от лат. phantasia, от др.-греч. φαντασία плод воображения) в европейской музыке — общее обозначение формально и стилистически различных жанров. При всём историческом разнообразии артефактов музыкальной фантазии общим для них была прекомпозиционная идея творческой свободы, которая чаще всего трактовалась как отказ от какой-либо одной и общепринятой формы-конструкции (в этом смысле музыковеды говорят об «импровизационности», или «рапсодичности» формы), а иногда и шире, как творческий эксперимент в вообще любых техниках композиции и средствах языка — гармонии, ритме, форме, фактуре, оркестровке и пр. (ru)
- Fantasi, även fantasia, är en genre inom musiken. Under barocken var fantasi ofta titeln på ett fritt stycke (liksom preludium respektive toccata), som mycket väl kunde inkludera en eller två fugor. Senare har det använts för längre ensatsiga framförallt pianostycken i såväl friare improvisatoriska former som komprimerad sonatform. (sv)
- 幻想曲是一种樂曲形式，它最初来源于即興創作，因此它的形式很少符合任何教科书中所提到的音乐形式。 在巴洛克和古典主義時期，典型的幻想曲是以鍵盤樂器演奏的搭配著快速變換的賦格结构的曲调。巴洛克时期的代表作有约翰·塞巴斯蒂安·巴赫的幻想曲：BWV903（羽管键琴）、BWV542g小调幻想曲和赋格曲（管风琴）、BWV537c小调幻想曲和赋格曲。古典音乐的代表作有沃尔夫冈·阿马多伊斯·莫扎特的d小调幻想曲。现代的代表作包括的《》和的《固定低音幻想曲》。 巴洛克时期的一些弦乐音乐也被称为幻想曲，这些作品的特征（不过不是所有的作品都具有这样的特征）是快速的赋格片断与慢速的片断交替，有时不和谐的和弦。按照牛津简明音乐词典的说法，幻想曲在历史上与圣歌有很紧的联系。亨利·珀塞尔的幻想曲是巴洛克时代最后的代表。20世纪里，约翰·艾尔兰、弗兰克·布里奇和本杰明·布里顿均写过弦乐器的幻想曲。 在浪漫主义时期两个相反的趋势影响了幻想曲的发展：其一是即兴演出的不断减少，即兴演奏只用来作为作曲的测试。第二是有些作曲的形式越来越自由。弗雷德里克·肖邦的f小调/A大调幻想曲混合了不同的键盘技术与经典的奏鸣曲形式，形成了一首不寻常的、形式复杂的作品。罗伯特·舒曼的众多幻想曲小巧玲珑，往往带有说明性的标题。 (zh)
- Eine Fantasie oder Phantasie, auch griechisch-lateinisch Fantasia (von griechisch phantasia „Gedanke, Einfall, Einbildung“), ist ein Musikstück, das keine feste Form wie etwa die klassische Sonate aufweist. Durch diese ungebundene Form wird der emotionale und expressive Ausdruck des musikalischen Einfalls betont. Dieser Einfall soll trotz seiner schriftlichen Fixierung den Eindruck von Spontaneität vermitteln, und daher kann man im weiteren Sinne auch von einer notenschriftlich fixierten Improvisation sprechen. (de)
- La fantazio(itale fantasia, angle fantasy,germane Fantasie, france fantaisie)estas speco de muzika komponaĵo,kiu havas siajn radikojn en la arto de .Tial ĝi malofte proksimumas al la lernolibraj regulojde iu ajn strikta . (eo)
- La fantasía (en italiano, fantasia; en francés, fantaisie; en alemán, Fantasie, Phantasie; en inglés, fantasy, fancy, fantazy, phantasy) es una forma musical libre que se distingue por su carácter improvisatorio e imaginativo, más que por una estructuración rígida de los temas. Así, permite al compositor una mayor expresividad musical relajando las restricciones inherentes a otras formas tradicionales más rígidas, como la sonata o la fuga. Como ejemplos ilustrativos de este contraste podemos citar la Fantasía cromática y fuga de Johann Sebastian Bach o la Sonata Op. 27 Quasi una Fantasia de Beethoven; también se pueden citar las Doce fantasías para violas de Henry Purcell (Z732 a Z745) o la Fantasía en fa menor de Frederic Chopin. (es)
- En musique classique, la fantaisie (de l'italien fantasia, mais on retrouve également les termes suivants : anglais : fantasy, fancy, fantazy, phantasy, allemand : fantasie, phantasie) est une composition de forme composite, par opposition aux formes musicales strictes telles que la sonate. Présente au moins depuis le XVIe siècle jusqu'à nos jours, elle permet au compositeur de déroger au cadre de composition habituel qui lui impose soit une progression harmonique stricte (comme la forme sonate), soit un enchaînement thématique préétabli (forme ABA, forme sonate bi-thématique avec exposition, développement et réexposition, etc.) La fantaisie fait se succéder les thèmes plutôt qu’elle ne les organise. (fr)
- La fantasia musicale, o semplicemente fantasia, è una forma di composizione che affonda le sue radici nell'improvvisazione. È una composizione libera, strutturata secondo la fantasia dell'autore, che non rientra nei canoni di nessuna forma musicale codificata. Assai notevoli per musicalità e perfezione stilistica le fantasie di Mozart, tra cui vanno annoverate le celeberrime e scure fantasie K 397 in re minore e K 475 in do minore, la di Beethoven e le fantasie romantiche di Schubert e Fryderyk Chopin e Schumann. (it)
- ( 다른 뜻에 대해서는 환상곡 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 환상곡(幻想曲, 이탈리아어: fantasia, 영어: fantasy)은 악곡의 형식의 하나로, 대체로 즉흥적인 성향을 띈다. 형식적 제약을 받지 않고 몽상적인 기분이나 로맨틱한 환상을 표현한 소품곡이다. 시대에 따라 여러 가지로 양상을 바꾸고 있지만, 당시의 작곡자가 자신에게 적합한 형식으로 환상을 추구한 곡이라고 할 수 있다. 바로크 시대에 본격적으로 등장한 것으로, 그 당시에는 푸가 풍의 것이 애호되었으나 한편 그렇지 않을 때에도 푸가를 계승하는 일이 많았다. 바흐의 오르간이나 클라비어곡에는 바로크 시대의 환상곡의 좋은 예가 있다. 고전파 시대에서는 소나타 형식의 것이 많아졌지만 매우 자유로운 형식으로 된 것도 있었다. 예를 들면 모차르트의 〈다단조 피아노곡〉(K396)은 소나타 형식이며 또 다른 하나의 〈다단조 피아노곡〉(K475)은 접속곡풍이다. (ko)
- Fantazja (gr. phantasia – wyobraźnia) 1.
* Utwór instrumentalny, często wirtuozowski, swobodnie zestawiający różne melodie operowe, operetkowe lub ludowe (porównaj: potpourri, parafraza). 2.
* Utwór oryginalny kompozytora, oparty często na wielu kontrastujących ze sobą tematach (porównaj: rapsodia). 3.
* Fantazja chorałowa – forma opracowania chorału z XVIII w., pokrewna przygrywce chorałowej. W baroku także temat muzyczny nieprzypisany konkretnej formie muzycznej. (J.S. Bach). Znane fantazje: (pl)
- De fantasie (ook wel fantasia of fantaisie) in de muziek heeft betrekking op:
* De vrijheid, verbeeldingskracht of creativiteit van een uitvoerende om naar eigen goeddunken een stuk uit te voeren. In dit verband zijn de volgende lemma's ook van belang: a piacere, cadens, interpretatie.
* Een muzikale vrije vorm waarin de structuur niet eenduidig is vast te stellen. In sommige gevallen bedient de Fantasie zich van een liedvorm of sonatevorm, maar kan tevens als een variatie-werk geconcipieerd zijn. De rhapsodie is tevens een soort Fantasie. Voorbeelden van muzikale fantasieën zijn: (nl)
- Фантазія (музичний твір) — музична форма що має свої витоки в іншій формі — у річеркарі (Ricercare), яка народилася з імпровізаційного стилю, зміни в яких були створені на основі популярних пісень і танцювальних мелодій. Токата, прелюдія, річеркар, фантазія є прикладами цієї стилістичної форми. Ці музичні форми виникли з необхідності музиканта перевірити налаштування свого інструменту, виправити тональність для вокального виконання, розігріти свою техніку, підготувати ґрунт для іншої музики, або час від часу заповнити перерву між піснями і танцями. (uk)
|
