| dbo:abstract
|
- El motet és una composició vocal de caràcter gairebé sempre religiós, sobre text llatí, amb acompanyament d'instruments o sense. (ca)
- Moteto či motet (snad z latinského movere, hýbat se, anebo starofrancouzského mot, slovo, výrok) je označení několika skladebných forem sborové hudby, které se používaly v různých obdobích dějin hudby. (cs)
- موتيه (بالفرنسية: motet) هو صنف من التآليف الغنائية الغربية، يؤدى عن طريق صوت واحد أو مجموعة من الأصوات عادة، قد يصاحب الأصوات في بعض الحالات الآلات الموسيقية. يمكن أيضا غناء عدة لغات في الموتيه، بحيث يعدل كل صوت لغة. ظهر الموتيه في القرن الثامن للميلاد، وكان الهدف منه تطوير الغناء الأحادي الصوت المصاحب للطقوس الدينية الكنسية. رغم أنه في الأصل ذو طبيعة دينية إلا أن بعض التآليف قد تشذ عن هذه القاعدة. (ar)
- Motette (kirchenlateinisch motetus, französisch motet) ist in der mehrstimmigen Vokalmusik ein Gattungsbegriff, der seit dem 13. Jahrhundert anzutreffen ist. Der Begriff beschreibt im Laufe der Jahrhunderte unterschiedliche musikalische Formen: Unterschiedlicher Text in den verschiedenen Stimmen und ein wiederkehrender Rhythmus in der Unterstimme (Isorhythmie) kennzeichnen die frühe Motette bis zum 15. Jahrhundert; die spätere Motette ist typischerweise geistliche Musik, in der zu den Singstimmen auch Instrumente hinzutreten können. Das weltliche Pendant zur Motette bildet das Madrigal. (de)
- Ο όρος μοτέτο (ιταλ. mottetto, γαλλ. motet, υποκοριστικό του mot) προέρχεται είτε από τη γαλλική λέξη mot που σημαίνει "λέξη" είτε από το λατινικό ρήμα movere που σημαίνει "κινώ". Το μοτέτο είναι η σπουδαιότερη μορφή σύνθεσης που πρωτοεμφανίζεται το 1200 μ.Χ. (13ος αιώνας). Είναι ένα όργκανουμ (organum) (παλαιότερη φόρμα που συνίστατο από μια μελωδία γρηγοριανού μέλους που την τραγουδούσε ο ) στο οποίo προστίθενται νέα κείμενα, συνήθως διαφορετικά για κάθε φωνή. Πάνω στο όργκανουμ οικοδομούνται όλες οι υπόλοιπες πρόσθετες φωνές με τον εξής τρόπο: στην επάνω φωνή ενός όργκανουμ –δηλαδή στον tenor- μπαίνει μια μελωδική γραμμή η οποία αποτελείται από ένα κείμενο που κάθε συλλαβή του αντιστοιχούσε και σε ένα φθόγγο . Αρχικά είχαμε ταυτόχρονη συνήχηση της πρόσθετης φωνής με το διαφορετικό κείμενο και τον tenor. Γρήγορα όμως η επάνω φωνή ανεξαρτητοποιήθηκε τόσο στο κείμενο όσο και στη μελωδία από τη βασική φωνή και ονομάστηκε μοτέτο. Το μοτέτο αρχικά ήταν δίφωνο (tenor, motetus ή duplum) και στη συνέχεια έγινε (triplum) ή και (quadruplum). Στη βάση έχουμε τον tenor και από πάνω τοποθετείται η motetus. Ως εκ τούτου, η τρίτη φωνή μπαίνει πάνω από τη δεύτερη διατηρώντας όμως πάντα την ανεξαρτησίας της με το διαφορετικό κείμενο. Ομοίως και με την τέταρτη φωνή που έρχεται να μπει πάνω από την τρίτη τραγουδώντας πάλι διαφορετικό κείμενο. Η γλώσσα του μοτέτου ήταν αρχικά λατινική καθώς προοριζόταν για θρησκευτική χρήση. Επίσης, χρησιμοποιείτο και η γαλλική γλώσσα για την η οποία είχε χαρακτήρα ερωτικό ή ποιμενικό. Αργότερα έχουμε τα δίγλωσσα μοτέτα σε γαλλικά-λατινικά και αγγλικά-λατινικά. Το μοτέτο άρχισε να γίνεται κοσμικό όταν οι προστιθέμενες φωνές (η triplum και από το 1250 και η motetus) τραγουδούσαν γαλλικό κείμενο συνήθως ερωτικού χαρακτήρα, ενώ ταυτόχρονα ο tenor τραγουδούσε διαφορετικό κείμενο στη λατινική γλώσσα και με θρησκευτικό χαρακτήρα. Το αποτέλεσμα ήταν «το ταυτόχρονο ξετύλιγμα τεσσάρων ανεξάρτητων μελωδιών και τεσσάρων κειμένων (σε δύο γλώσσες), που δεν είχαν καμία σχέση μεταξύ τους» . Σημαντικό είναι να ειπωθεί ότι το μοτέτο προέκυψε από την κλάουζουλα (clausula). Στη ο Περοτέν έγραψε πολλά κομμάτια οργκάνα (organum ή discantus ήταν η πρώτη και η απλούστερη μορφή πολυφωνικής μουσικής με κύριο χαρακτηριστικό την παράλληλη κίνηση δύο φωνών σε διαστήματα 8ης, 5ης, 4ης) συντελώντας μια καινοτομία. Η δεύτερη φωνή (duplum) είχε ρυθμική και μελωδική ανεξαρτησία και αυτοτέλεια από την πρώτη φωνή (tenor ή cantus firmus). Πολλά από τα παλαιότερα μοτέτα ομοιάζουν μουσικά με την κλάουζουλα και μόνη διαφορά αποτελεί η προσθήκη του κειμένου στις πάνω φωνές. Τελικά, «…ο όρος μοτέτο σήμαινε το έργο στο σύνολό του αλλά και η φωνή που βρισκότανε πάνω από τη βασική του tenor» . (el)
- Moteto (de la franca mot = vorto; -> motet = vorteto) estas polifonia muzikformo akapela aŭ kun muzikinstrumentoj. Ĝi estis komponata ĉefe inter la 13-a kaj la 19-a jarcentoj. Dum tiu tempo grave ĝi ŝanĝiĝadis laŭ stilo. Ĝi ludis sian plej grandan rolon en mezepoko kaj renesanco, kiam ĝi estis la faktoro decidanta pri disvolviĝo de la plurvoĉeco. En la posta tempo ĝi akceptis aliajn rimedojn de muzika esprimo aŭ estis ilo de arkaismigo. (eo)
- Motetea Erdi Aroko eta Berpizkundeko musika polifoniko mota nagusia izan zen. Iraun zuen bostehun urteetan (1220-1570 inguru) hainbat aldi izan zituen eta horregatik zaila da definizio zehatz eta bakarra ematea, baina korurako idatzitzako musika lana da, musika tresnaz lagundu gabea eta latineko testu sakratuetan oinarritua. (eu)
- El Motete (del francés motet, y este de mot: 'palabra, mote') es una composición polifónica nacida en el siglo XIII para ser cantada en las iglesias, y sus temas son comúnmente bíblicos. Se trataba de canciones para el culto religioso a 4 voces en latín y "a capella" (sin instrumentos). Hasta el siglo XVII, seguía siendo una de las formas musicales más importantes de la música polifónica.Nació en el siglo XIII y se expandió como pieza vocal polifónica sin acompañamiento instrumental (a capella), con carácter dramático e imitativo. (es)
- In Western classical music, a motet is mainly a vocal musical composition, of highly diverse form and style, from high medieval music to the present. The motet was one of the pre-eminent polyphonic forms of Renaissance music. According to Margaret Bent, "a piece of music in several parts with words" is as precise a definition of the motet as will serve from the 13th to the late 16th century and beyond. The late 13th-century theorist Johannes de Grocheo believed that the motet was "not to be celebrated in the presence of common people, because they do not notice its subtlety, nor are they delighted in hearing it, but in the presence of the educated and of those who are seeking out subtleties in the arts". (en)
- Píosa ceoil eaglasta, ilfónach gan tionlacan, a thosaigh sa 13ú céad is a lean ar feadh na hAthbheochana, ag sroicheadh buaicphointe i gcumadóireacht Desprez, Lassus, Palestrina is Byrd. Cuireadh tionlacan leo i ndiaidh 1600, go príomha i saothar Marc-Antoine Charpentier (1634-1704) sa bhFrainc, ach ba shaothair eaglasta as Laidin iad fós seachas cantáidí is aintiúin sa teanga dhúchais. Chum Bach is Brahms móitéití ina dteanga dhúchais gan tionlacan neamhspleách, áfach. (ga)
- Un motet (diminutif de « mot ») est une composition musicale apparue au XIIIe siècle, à une ou plusieurs voix, avec ou sans accompagnement instrumental, de longueur variable et écrite à partir d'un texte religieux ou plus rarement profane. (fr)
- Il mottetto è una composizione musicale, vocale, con o senza strumenti, di ispirazione sacra. (it)
- モテット（英: 仏: motet、独: Motette、伊: mottetto、羅: motetus）は、声楽曲のジャンルのひとつ。一般的に、中世末期からルネサンス音楽にかけて成立・発達した、ミサ曲以外のポリフォニーによる宗教曲を指す。 (ja)
- ( 모텟은 여기로 연결됩니다. 대한민국의 음악 그룹에 대해서는 모텟 (음악 그룹) 문서를 참고하십시오.) 모테트(Motet)는 중세 르네상스 시대에 유행했던 성악곡의 하나이다. ‘언어’를 뜻하는 프랑스어 ‘mot’에서 유래하며, 처음에는 ‘언어를 가진 성부 (motetus)’만을 가리켰는데, 지금은 악곡 전체를 가리키는 명칭이 되었다. 13세기에 정착되었고, 오늘날에도 연주하지만, 바로크 시대의 모테트는 르네상스 시대의 모테트를 이어받아 2중합창, 코랄편곡, 엄격한 성악 푸가 등의 양식에 통주저음 반주와 다른 악기로 덧붙여 반주를 첨가한 양식으로 독일어 가사를 갖는 종교적 다성합창곡이었다. (ko)
- Een motet is een benaming die in de westerse muziek wordt gebruikt voor bepaalde composities die in het algemeen door zangers worden uitgevoerd. Het woord stamt uit het Latijn en zou zoveel betekenen als mondelinge uiting. Andere bronnen zoeken de oorsprong in het eveneens Latijnse werkwoord movere (bewegen) waarbij het de onderlinge beweging van de verschillende stemgroepen van het koor uitdrukt, of in het Franse petit mot (klein woordje). Het motet als compositievorm verschilt nogal per periode, de term "motet" werd voor het eerst gebruikt in de middeleeuwen. In de renaissance, maar ook in latere tijden zijn er nog altijd motetten geschreven, waaronder in de Barok door Johann Sebastian Bach en in de Romantiek door Felix Mendelssohn. (nl)
- Motett (troligen diminutiv av franska mot, ”ord”), är en av de äldsta flerstämmiga kompositionsformerna för körmusik a cappella med rötter så långt tillbaka som till 1200-talet. Under medeltid och renässans var kontrapunktisk kompositionsteknik ett kännemärke för formen; senare har man ofta använt namnet som beteckning för en körsång med text ur bibeln eller liknande, oavsett hur den är skriven. Motetten behandlar oftast – men inte alltid – andliga ämnen, och är jämsides med den enklare körhymnen en central genre för den moderna svenska kyrkosångrörelsen. Motetten utvecklades framför allt under epoken 1450 till 1600 med Lasso och Palestrina som stora namn. Den tyska motetten representerades av Schütz och Bach, och senare av bland andra Brahms och Distler. I Sverige har betydande motettserier skrivits av Morén, Rosenberg och Bäck. (sv)
- Motet (fr. le mot „słowo”) – gatunek muzyczny, wokalny a cappella lub wokalno-instrumentalny, trwale obecny w muzyce od XIII w. Największą rolę odegrał w okresach średniowiecza i renesansu, gdy był głównym polem rozwoju polifonii. W wiekach późniejszych wchłaniał techniki wykształcone w innych formach lub był używany jako archaizm. Stał się też źródłem wielu form – takich jak renesansowy ricercar i późniejsza fuga. (pl)
- O moteto é um gênero musical polifônico surgido no século XIII, em que inicialmente se usavam textos distintos para cada voz. Dessa característica vem a origem do termo derivado de mot (palavra em francês). O moteto se tornaria uma das grandes formas da música polifônica, sendo que o apogeu de seu uso ocorreu no contraponto modal do século XVI, apesar de sua importância para a música barroca, e da recorrência a esse gênero até por compositores românticos. (pt)
- Моте́т (фр. motet, лат. motetus, motellus, от старофранц. mot — слово) — вокальное многоголосное произведение полифонического склада, один из центральных жанров в музыке западноевропейского Средневековья и Возрождения. (ru)
- Мотет (фр. motet от mot — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник у XII столітті у Франції. Назва «мотет» з'явилася у XIII столітті і стосувалася до вокальних творів, у яких мелодія григоріанського хоралу (тенор) поліфонічно з'єднується із двома іншими мелодичними лініями (дуплум і триплум). Твори такого роду стали називатися мотетами, коли словесний текст (позначуваний словом mot) почали переносити в дуплум (званий тому мотетом), тобто в голос, що раніше просто вокалізувався. В XII столітті мотети були, як правило, багатотекстовими, тобто в різних партіях звучали різні тексти, як церковні, так і світські, траплялося навіть — на різних мовах. На відміну від середньовічного, ренесансний мотет писали тільки на церковний текст, єдиний для даного твору. Однак і в цій формі зберігалася неодночасність проголошення слів у різних голосах — найчастіше це було результатом широкого застосування імітацій, і подібна особливість стала характерною ознакою жанру мотету взагалі. В епоху бароко, коли великого поширення набувають інструментальні жанри, роль мотету переходить до кантати, проте й чисто вокальний мотет продовжує своє існування: мотети складалися до різного роду урочистостей. Історія мотету нараховує біля семи століть, і в сфері західної церковної музики цей жанр поступається за значенням тільки месі. Серед авторів середньовічних мотетів — Перотін і Гійом де Машо, в епоху Відродження мотети писали Джон Данстейбл, Гійом Дюфаї, Йоганнес Окегем, Жоскен Депре, Орландо ді Лассо, Палестріна, у XVIII-XIX століттях — Й. С. Бах, В. А. Моцарт, Ф. Мендельсон, А. Брукнер, Й. Брамс та інші. (uk)
- 经文歌（英語：motet）是中世纪到文艺复兴时期的一种宗教音乐体裁，由克勞蘇拉（clausula）發展而成。一開始是在克勞蘇拉段落加入歌詞，稱為motetus，後逐漸發展演變為經文歌。 13世紀初的經文歌是三聲部，皆為拉丁语歌詞，後來逐漸發展，上二聲部可使用各地方言歌詞，但此種型式較少見，Tenor取材自素歌，但已非人聲演唱，而是由樂器演奏，僅在下面附註出處。 13世紀後半葉的經文歌有兩種型式，一為Franconian，一為Petronian。兩者皆在節奏上作出對比，由上而下的聲部依序為快，中，慢，前者將音符細分在三音之內，後者將音符細分在三音以上。曲調來原則不再只有素歌，甚至可從世俗歌曲之中取材。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El motet és una composició vocal de caràcter gairebé sempre religiós, sobre text llatí, amb acompanyament d'instruments o sense. (ca)
- Moteto či motet (snad z latinského movere, hýbat se, anebo starofrancouzského mot, slovo, výrok) je označení několika skladebných forem sborové hudby, které se používaly v různých obdobích dějin hudby. (cs)
- موتيه (بالفرنسية: motet) هو صنف من التآليف الغنائية الغربية، يؤدى عن طريق صوت واحد أو مجموعة من الأصوات عادة، قد يصاحب الأصوات في بعض الحالات الآلات الموسيقية. يمكن أيضا غناء عدة لغات في الموتيه، بحيث يعدل كل صوت لغة. ظهر الموتيه في القرن الثامن للميلاد، وكان الهدف منه تطوير الغناء الأحادي الصوت المصاحب للطقوس الدينية الكنسية. رغم أنه في الأصل ذو طبيعة دينية إلا أن بعض التآليف قد تشذ عن هذه القاعدة. (ar)
- Motette (kirchenlateinisch motetus, französisch motet) ist in der mehrstimmigen Vokalmusik ein Gattungsbegriff, der seit dem 13. Jahrhundert anzutreffen ist. Der Begriff beschreibt im Laufe der Jahrhunderte unterschiedliche musikalische Formen: Unterschiedlicher Text in den verschiedenen Stimmen und ein wiederkehrender Rhythmus in der Unterstimme (Isorhythmie) kennzeichnen die frühe Motette bis zum 15. Jahrhundert; die spätere Motette ist typischerweise geistliche Musik, in der zu den Singstimmen auch Instrumente hinzutreten können. Das weltliche Pendant zur Motette bildet das Madrigal. (de)
- Moteto (de la franca mot = vorto; -> motet = vorteto) estas polifonia muzikformo akapela aŭ kun muzikinstrumentoj. Ĝi estis komponata ĉefe inter la 13-a kaj la 19-a jarcentoj. Dum tiu tempo grave ĝi ŝanĝiĝadis laŭ stilo. Ĝi ludis sian plej grandan rolon en mezepoko kaj renesanco, kiam ĝi estis la faktoro decidanta pri disvolviĝo de la plurvoĉeco. En la posta tempo ĝi akceptis aliajn rimedojn de muzika esprimo aŭ estis ilo de arkaismigo. (eo)
- Motetea Erdi Aroko eta Berpizkundeko musika polifoniko mota nagusia izan zen. Iraun zuen bostehun urteetan (1220-1570 inguru) hainbat aldi izan zituen eta horregatik zaila da definizio zehatz eta bakarra ematea, baina korurako idatzitzako musika lana da, musika tresnaz lagundu gabea eta latineko testu sakratuetan oinarritua. (eu)
- El Motete (del francés motet, y este de mot: 'palabra, mote') es una composición polifónica nacida en el siglo XIII para ser cantada en las iglesias, y sus temas son comúnmente bíblicos. Se trataba de canciones para el culto religioso a 4 voces en latín y "a capella" (sin instrumentos). Hasta el siglo XVII, seguía siendo una de las formas musicales más importantes de la música polifónica.Nació en el siglo XIII y se expandió como pieza vocal polifónica sin acompañamiento instrumental (a capella), con carácter dramático e imitativo. (es)
- In Western classical music, a motet is mainly a vocal musical composition, of highly diverse form and style, from high medieval music to the present. The motet was one of the pre-eminent polyphonic forms of Renaissance music. According to Margaret Bent, "a piece of music in several parts with words" is as precise a definition of the motet as will serve from the 13th to the late 16th century and beyond. The late 13th-century theorist Johannes de Grocheo believed that the motet was "not to be celebrated in the presence of common people, because they do not notice its subtlety, nor are they delighted in hearing it, but in the presence of the educated and of those who are seeking out subtleties in the arts". (en)
- Píosa ceoil eaglasta, ilfónach gan tionlacan, a thosaigh sa 13ú céad is a lean ar feadh na hAthbheochana, ag sroicheadh buaicphointe i gcumadóireacht Desprez, Lassus, Palestrina is Byrd. Cuireadh tionlacan leo i ndiaidh 1600, go príomha i saothar Marc-Antoine Charpentier (1634-1704) sa bhFrainc, ach ba shaothair eaglasta as Laidin iad fós seachas cantáidí is aintiúin sa teanga dhúchais. Chum Bach is Brahms móitéití ina dteanga dhúchais gan tionlacan neamhspleách, áfach. (ga)
- Un motet (diminutif de « mot ») est une composition musicale apparue au XIIIe siècle, à une ou plusieurs voix, avec ou sans accompagnement instrumental, de longueur variable et écrite à partir d'un texte religieux ou plus rarement profane. (fr)
- Il mottetto è una composizione musicale, vocale, con o senza strumenti, di ispirazione sacra. (it)
- モテット（英: 仏: motet、独: Motette、伊: mottetto、羅: motetus）は、声楽曲のジャンルのひとつ。一般的に、中世末期からルネサンス音楽にかけて成立・発達した、ミサ曲以外のポリフォニーによる宗教曲を指す。 (ja)
- ( 모텟은 여기로 연결됩니다. 대한민국의 음악 그룹에 대해서는 모텟 (음악 그룹) 문서를 참고하십시오.) 모테트(Motet)는 중세 르네상스 시대에 유행했던 성악곡의 하나이다. ‘언어’를 뜻하는 프랑스어 ‘mot’에서 유래하며, 처음에는 ‘언어를 가진 성부 (motetus)’만을 가리켰는데, 지금은 악곡 전체를 가리키는 명칭이 되었다. 13세기에 정착되었고, 오늘날에도 연주하지만, 바로크 시대의 모테트는 르네상스 시대의 모테트를 이어받아 2중합창, 코랄편곡, 엄격한 성악 푸가 등의 양식에 통주저음 반주와 다른 악기로 덧붙여 반주를 첨가한 양식으로 독일어 가사를 갖는 종교적 다성합창곡이었다. (ko)
- Motet (fr. le mot „słowo”) – gatunek muzyczny, wokalny a cappella lub wokalno-instrumentalny, trwale obecny w muzyce od XIII w. Największą rolę odegrał w okresach średniowiecza i renesansu, gdy był głównym polem rozwoju polifonii. W wiekach późniejszych wchłaniał techniki wykształcone w innych formach lub był używany jako archaizm. Stał się też źródłem wielu form – takich jak renesansowy ricercar i późniejsza fuga. (pl)
- O moteto é um gênero musical polifônico surgido no século XIII, em que inicialmente se usavam textos distintos para cada voz. Dessa característica vem a origem do termo derivado de mot (palavra em francês). O moteto se tornaria uma das grandes formas da música polifônica, sendo que o apogeu de seu uso ocorreu no contraponto modal do século XVI, apesar de sua importância para a música barroca, e da recorrência a esse gênero até por compositores românticos. (pt)
- Моте́т (фр. motet, лат. motetus, motellus, от старофранц. mot — слово) — вокальное многоголосное произведение полифонического склада, один из центральных жанров в музыке западноевропейского Средневековья и Возрождения. (ru)
- 经文歌（英語：motet）是中世纪到文艺复兴时期的一种宗教音乐体裁，由克勞蘇拉（clausula）發展而成。一開始是在克勞蘇拉段落加入歌詞，稱為motetus，後逐漸發展演變為經文歌。 13世紀初的經文歌是三聲部，皆為拉丁语歌詞，後來逐漸發展，上二聲部可使用各地方言歌詞，但此種型式較少見，Tenor取材自素歌，但已非人聲演唱，而是由樂器演奏，僅在下面附註出處。 13世紀後半葉的經文歌有兩種型式，一為Franconian，一為Petronian。兩者皆在節奏上作出對比，由上而下的聲部依序為快，中，慢，前者將音符細分在三音之內，後者將音符細分在三音以上。曲調來原則不再只有素歌，甚至可從世俗歌曲之中取材。 (zh)
- Ο όρος μοτέτο (ιταλ. mottetto, γαλλ. motet, υποκοριστικό του mot) προέρχεται είτε από τη γαλλική λέξη mot που σημαίνει "λέξη" είτε από το λατινικό ρήμα movere που σημαίνει "κινώ". Το μοτέτο είναι η σπουδαιότερη μορφή σύνθεσης που πρωτοεμφανίζεται το 1200 μ.Χ. (13ος αιώνας). Είναι ένα όργκανουμ (organum) (παλαιότερη φόρμα που συνίστατο από μια μελωδία γρηγοριανού μέλους που την τραγουδούσε ο ) στο οποίo προστίθενται νέα κείμενα, συνήθως διαφορετικά για κάθε φωνή. Πάνω στο όργκανουμ οικοδομούνται όλες οι υπόλοιπες πρόσθετες φωνές με τον εξής τρόπο: στην επάνω φωνή ενός όργκανουμ –δηλαδή στον tenor- μπαίνει μια μελωδική γραμμή η οποία αποτελείται από ένα κείμενο που κάθε συλλαβή του αντιστοιχούσε και σε ένα φθόγγο . Αρχικά είχαμε ταυτόχρονη συνήχηση της πρόσθετης φωνής με το διαφορετικό κείμ (el)
- Een motet is een benaming die in de westerse muziek wordt gebruikt voor bepaalde composities die in het algemeen door zangers worden uitgevoerd. Het woord stamt uit het Latijn en zou zoveel betekenen als mondelinge uiting. Andere bronnen zoeken de oorsprong in het eveneens Latijnse werkwoord movere (bewegen) waarbij het de onderlinge beweging van de verschillende stemgroepen van het koor uitdrukt, of in het Franse petit mot (klein woordje). (nl)
- Мотет (фр. motet от mot — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник у XII столітті у Франції. Назва «мотет» з'явилася у XIII столітті і стосувалася до вокальних творів, у яких мелодія григоріанського хоралу (тенор) поліфонічно з'єднується із двома іншими мелодичними лініями (дуплум і триплум). Твори такого роду стали називатися мотетами, коли словесний текст (позначуваний словом mot) почали переносити в дуплум (званий тому мотетом), тобто в голос, що раніше просто вокалізувався. В XII столітті мотети були, як правило, багатотекстовими, тобто в різних партіях звучали різні тексти, як церковні, так і світські, траплялося навіть — на різних мовах. (uk)
- Motett (troligen diminutiv av franska mot, ”ord”), är en av de äldsta flerstämmiga kompositionsformerna för körmusik a cappella med rötter så långt tillbaka som till 1200-talet. Under medeltid och renässans var kontrapunktisk kompositionsteknik ett kännemärke för formen; senare har man ofta använt namnet som beteckning för en körsång med text ur bibeln eller liknande, oavsett hur den är skriven. Motetten behandlar oftast – men inte alltid – andliga ämnen, och är jämsides med den enklare körhymnen en central genre för den moderna svenska kyrkosångrörelsen. (sv)
|
