| dbpedia-owl:abstract
|
- La psicoanàlisi és la revelació inconscient de relacions, d'una manera sistemàtica amb un procés sociable. Els temes fonamentals de la psicoanàlisi són els patrons inconscients de la vida revelats per les associacions lliures dels pacients. La meta de l'analista és ajudar a eliminar al pacient les barreres inconscients de la ment i de la resistència, és a dir, més enllà dels patrons del conscient que inhibeixen la llibertat. La psicoanàlisi va ser ideada cap a 1890, prop de Viena. Sigmund Freud, un doctor interessat a trobar un tractament eficaç per als pacients amb neurosi o histèria, és considerat avui en dia com el "pare" de la psicoanàlisi. Com resultat de parlar amb aquests pacients Freud va creure que els seus problemes provenien de pulsions culturalment inacceptables, per tant eren reprimits inconscientment, així com els desitjos i les fantasies de naturalesa sexual. La psicoanàlisi dels temps de Freud ha evolucionat de moltes maneres, i hi ha diverses escoles també. La mètode bàsica de la psicoanàlisi és l'anàlisi de les transferències i de les resistències detectades per l'associació lliure, on el psicoanalista ordena al pacient, en una postura relaxada, parlar les primeres coses que li venen a la ment. És tracta de fer sortir l'inconscient, les esperances, els desitjos, les fantasies i en definitiva tot allò que pugui donar pistes sobre l'origen de la patologia. L'analista escolta generalment simplement, fent comentaris només quan, en la seva opinió professional troba, una oportunitat per a la penetració en la ment del pacient. A l'escoltar, l'analista procura mantenir una actitud de neutralitat apàtica, una postura imparcial dissenyada per crear un ambient segur. L'analista pregunta per que el pacient parli amb completa honestedat sobre el que li ve al cap mentre interpreta els patrons i les inhibicions que apareixen en l'altre comportament del pacient durant el discurs. Encara que les tècniques psicoanalítiques s'han utilitzat sovint en alguns casos amb èxit (amb gran esforç i sacrifici important de part de l'analista), la psicoanàlisi està pensada generalment pels analistes per a ser útil com a mètode en certs casos i amb dels problemes del caràcter o de la personalitat. La psicoanàlisi és el mètode més útil per a ocupar-se de problemes relacionats amb la intimitat. Com a tractament terapèutic, la psicoanàlisi necessita prou temps (tres a set anys) encara que tot depèn del tipus de neurosi. Un requisit bàsic de l'entrenament psicoanalític és experimentar una anàlisi encertada per això el psicoanalista ha de ser una persona entrenada en les claus de l'observació crítica i tenir prou experiència clínica. Els successors i els contemporanis de Freud: Carl Jung, Alfred Adler, Wilhelm Reich, Melanie Klein, Wilfred Bion, Jacques Lacan, i molts altres han refinat les teories de Freud i han desenvolupat noves teories usant el mètode bàsic d'observació crítica reservada i l'estudi de pacients individuals.
- Psychoanalýza je teorie osobnosti založená Sigmundem Freudem (1856–1939). Spolu s analytickou psychologií, individuální psychologií, kulturní psychoanalýzou a dalšími spadá do oblasti psychodynamické psychologie, která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido. Psychoanalýza významně ovlivnila vývoj psychologie, patří k všeobecnému vzdělání psychologů a dodnes se užívá v psychoterapii a psychologickém poradenství. Freudismem bylo inspirováno mnoho pozdějších psychologických i psychoterapeutických směrů, ať už na Freuda navazovaly (jako již Freudova dcera Anna Freudová) nebo mu naopak oponovaly. Revidovaná verze Freudovy teorie se nazývá neofreudismus.
- Die Psychoanalyse (von griechisch ψυχή psyche „Seele“ und ἀνάλυσις analysis „Zerlegung“, im Sinne von „Untersuchung, Enträtselung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse heraus haben sich später die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt. Der Begriff „Psychoanalyse“ steht sowohl für das auf Freuds Theorien über die Psychodynamik des Unbewussten gegründete Beschreibungs- und Erklärungsmodell der menschlichen Psyche als auch für die psychoanalytischen Therapien – eine Gruppe von Verfahren zur Behandlung innerer und zwischenmenschlicher Konflikte – sowie für die psychoanalytische Methodik, die sich auch mit der Untersuchung kultureller Phänomene beschäftigt. In allen drei Aspekten wird die Psychoanalyse bis heute von Klinikern und Forschern weiterentwickelt und verändert; so ist die moderne Psychoanalyse durch einen theoretischen, methodischen und therapeutischen Pluralismus charakterisiert.
- Psychoanalysis is a psychological and psychotherapeutic theory conceived in the late 19th and early 20th centuries by Austrian neurologist Sigmund Freud. Psychoanalysis has expanded, been criticized and developed in different directions, mostly by some of Freud's former students, such as Alfred Adler and Carl Gustav Jung, Wilhelm Reich and later by neo-Freudians such as Erich Fromm, Karen Horney, Harry Stack Sullivan and Jacques Lacan. The basic tenets of psychoanalysis include the following: Human behavior, experience, and cognition are largely determined by irrational drives; Those drives are largely unconscious; Attempts to bring those drives into awareness meet psychological resistance in the form of defense mechanisms; Beside the inherited constitution of personality, one's development is determined by events in early childhood; Conflicts between conscious view of reality and unconscious (repressed) material can result in mental disturbances such as neurosis, neurotic traits, anxiety, depression etc. ; The liberation from the effects of the unconscious material is achieved through bringing this material into the consciousness (via e.g. skilled guidance). Under the broad umbrella of psychoanalysis there are at least 22 theoretical orientations regarding human mental development. The various approaches in treatment called "psychoanalysis" vary as much as the theories do. The term also refers to a method of studying child development. Freudian psychoanalysis refers to a specific type of treatment in which the "analysand" (analytic patient) verbalizes thoughts, including free associations, fantasies, and dreams, from which the analyst induces the unconscious conflicts causing the patient's symptoms and character problems, and interprets them for the patient to create insight for resolution of the problems. The specifics of the analyst's interventions typically include confronting and clarifying the patient's pathological defenses, wishes and guilt. Through the analysis of conflicts, including those contributing to resistance and those involving transference onto the analyst of distorted reactions, psychoanalytic treatment can hypothesize how patients unconsciously are their own worst enemies: how unconscious, symbolic reactions that have been stimulated by experience are causing symptoms. Its theories have been criticised on numerous fronts including the view that they constitute pseudo-science, but psychoanalysis still has many practitioners of various schools.
- El psicoanálisis (del griego ψυχή, alma o mente y ἀνάλυσις, análisis, en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica fundada por el neurólogo vienés Sigmund Freud alrededor de 1896. A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influenciado a muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas. El concepto de «psicoanálisis» designa, por una parte, aquel modelo teórico descriptivo y explicativo de los mecanismos, procesos y fenómenos implicados en la vida anímica humana. Este modelo se basa en la experiencia de Sigmund Freud en el tratamiento clínico de casos de neurosis, fobias y diversos padecimientos psíquicos. Por otra, «psicoanálisis» se refiere también a la terapia psicoanalítica misma, es decir, a un conjunto de procedimientos y técnicas terapéuticas para el tratamiento de conflictos psíquicos. Finalmente, «psicoanálisis» puede referirse además al método psicoanalítico: un método de investigación que ha sido aplicado más allá de la psicología clínica individual, al análisis de fenómenos culturales, por ejemplo en etnología y antropología (entre otras disciplinas). El desarrollo del psicoanálisis es permanente en estos tres aspectos por parte de investigadores y clínicos, si bien cabe remarcar que tal segmentación del campo psicoanalítico no puede ser otra cosa que una esquematización descriptiva, y que en ningún caso da cuenta de la estructura propia del psicoanálisis donde teoría y práctica se encuentran ligadas sin poderse dar la una sin la otra. Freud sostuvo que una de las glorias del psicoanálisis era la coincidencia de investigación y tratamiento, si bien aclara que la técnica de ambas difiere. El psicoanálisis moderno se caracteriza por el pluralismo teórico, metódico y terapéutico. Si el psicoanálisis puede ser considerado una teoría científica es un asunto que en círculos académicos y profesionales continúa siendo controvertido. La definición clásica de Freud incluye, según resumen Jean Laplanche y Jean-Bertrand Pontalis, los siguientes tres aspectos: A) Un método de investigación que consiste esencialmente en evidenciar la significación inconsciente de las palabras, actos, producciones imaginarias (sueños, fantasías, delirios) de un individuo. Este método se basa principalmente en las asociaciones libres del sujeto, que garantizan la validez de la interpretación. La interpretación psicoanalítica puede extenderse también a producciones humanas para las que no se dispone de asociaciones libres. </br> B) Un método psicoterápico basado en esta investigación y caracterizado por la interpretación controlada de la resistencia, de la transferencia y del deseo. En este sentido se utiliza la palabra psicoanálisis como sinónimo de cura psicoanalítica; ejemplo, emprender un psicoanálisis (o un análisis). </br> C) Un conjunto de teorías psicológicas y psicopatológicas en las que se sistematizan los datos aportados por el método psicoanalítico de investigación y de tratamiento.
- Psykoanalyysi on Sigmund Freudin 1900-luvun alussa kehittämä psykoterapiamenetelmä, jossa keskeistä on tiedostumattomien psyykkisten prosessien paljastaminen. Psykoanalyyttinen terapia pyrkii lisäämään potilaan itsetuntemusta ja auttaa häntä rakentamaan persoonallisuuttaan uudelleen. Psykoanalyysi perustuu persoonallisuusteoriaan, joka tarkastelee erityisesti ihmisen "tiedostumatonta" (saks. das Unbewusste) eli ei-tietoisia psyykkisiä prosesseja ja jossa varhaisen vuorovaikutuksen ja lapsuuden kokemusten merkitystä ihmisen kehitykselle pidetään tärkeänä.
- D'un point de vue historique, la psychanalyse est une technique psychothérapeutique, provenant de la cure cathartique de Joseph Breuer appelée "talking cure", du fait qu'elle repose essentiellement sur la parole. Elle est fondée sur l'exploration de l'inconscient à l'aide de l'association libre, son principe est la levée des refoulements pathogènes. Elle s'appuie pour cela sur l'interprétation de la « névrose de transfert ». Dans la définition qu'en donnait Sigmund Freud, son inventeur, la psychanalyse est le nom : d'un procédé d'investigation des processus psychiques, qui autrement sont à peine accessibles, d'une méthode de traitement des troubles névrotiques, qui se fonde sur cette investigation, d'une série de conceptions psychologiques acquises par ce moyen et qui fusionnent en une discipline scientifique nouvelle.
- A pszichoanalízis a pszichológiában mélylélektani vizsgálati és kezelési módszer, mely a lelki zavarokat az ún. „tudatalatti okok” feltárásával igyekszik gyógyítani. A módszer atyja és névadója a világhírű osztrák neurológus, Sigmund Freud volt. A pszichoanalitikus iskola alapelmélete, hogy az elfojtás révén tudattalanná váló emlékek és motivációk nagy hatással vannak a személy motivációira és viselkedésére. Bizonyos tudattalan gondolatok és emlékek – különösen a szexuális és agresszív jellegűek – neurózis forrásává válhatnak, ugyanakkor a neurózisok kezelhetőek a tudattalan gondolatok és emlékek felszínre hozásával. Erre irányuló módszerét nevezte el Freud pszichoanalízisnek. Kezdetben – kollégája, Breuer nyomán – hipnózissal dolgozott. Később úgy látta, hogy nem mindenki hipnotizálható, s hogy hipnózissal nehéz tartós eredményeket elérni. Felfedezte, hogy az elfojtott, tudattalanná vált emlékek szabad asszociáció révén is felszínre hozhatók. Ebben alapvető jelentőséget tulajdonított az álomfejtésnek, ezt nevezte a tudattalanhoz vezető via regiának, vagyis királyi útnak. Hasonlóképp jelentést tudott tulajdonítani, s a terápiában fel tudta használni az szóbeli elvétéseket.
- La psicoanalisi è la teoria dell'inconscio dell'animo umano su cui si fondano una prassi e una disciplina psicoterapeutiche, e che ha preso l'avvio dal lavoro di Sigmund Freud.
- 精神分析学（せいしんぶんせきがく、英語：psychoanalysis）は、ジークムント・フロイト（Sigmund Freud）によって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。
- 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트에 의해 시작된 심리학의 한 갈래로, 인간의 행동양식을 내적인 욕구의 충돌 및 조화의 표출로 판단한 것으로, 이러한 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만 조화되지 않을 때에는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 이러한 욕구는 프로이트는 성적인 것으로 이해하였지만 모든 정신분석학자들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라 다양한 방식으로 분석한다.
- Psychoanalyse is op te vatten als "de psychoanalyse" en als de "psychoanalytische handeling". De psychoanalyse is een medische behandeling en stroming, soms als dieptepsychologie aangeduid, die aan het einde van de 19e eeuw ontstond met Sigmund Freud als grondlegger. In de psychoanalyse worden lichamelijke klachten verklaard vanuit psychogene oorzaken.
- Psykoanalyse kan sikte til både en form for psykoterapi og en form for psykologiske teorier. Psykoanalyse som metode for behandling av psykiske lidelser, og da spesielt hysteri, ble utviklet av Sigmund Freud og hans elever rundt 1900. Psykoanalyse som en personlighetsteori vokste ut fra erfaringene med psykoanalyse som behandlingsform. Disse personlighetsteoriene vektlegger i stor grad rollen ubevisste prosesser spiller for motivasjon og utvikling av personlighet. «Karakter er skjebne», sa Freud. Freudiansk personlighetsteori, en topografisk modell, deler personligheten inn i Id (det'et- driftene), Ego (jeg'et), og Superego (samvittigheten). Herfra kommer begrepet det underbevisste i motsetning til det Ubevisste. Konflikter mellom disse dynamiske kreftene i personligheten vil påvirke personlighetsutvikling og utvikling av psykiske lidelser. Freud mente at psykiske lidelser oppstår på grunn av traumer og ubevisste og uløste konflikter i personligheten. Disse uløste konfliktene antaes ofte å stamme fra tidlig barndom. Psykoanalytikere som var samtidige og som etterfulgte Freud grunnla psykoanalytiske teorier som var inspirert av Freuds psykoanalyse. Særlig kjent på dette området er Carl Gustav Jung og Alfred Adler, Anna Freud, Melanie Klein. Som terapi er psykoanalyse en behandlingsmetode hvor terapeuten gjennom samtale,empati,lytting,klargjøring og tolkninger får fram lag for lag av det ubevisste tidligere hendelser og konflikter hos pasienten. Sentrale teknikker og begreper i psykoanalytisk behandling er fri assosiasjon og drømmeanalyse (som Freud kalte kongeveien til det underbevisste) for å få innsikt i ubevisste. I mange moderne psykoanalytiske retninger er også terapeutens motoverføringer gjenstand for stor interesse. I en «ekte» psykoanalyse skal behandlingen være minimum fire ganger ukentlig og pasienten skal ligge strak ut. Analytikeren sitter bak, slik at pasienten (analysanden) ikke ser ham eller henne. Metoden og teorien ble utviklet av Freud, og har senere blitt videreutviklet av mange. Psykoanalysen har tatt form av kulturen den har utviklet seg i. I USA utviklet blant annet ego-psykologien seg; grunnleggende er Heinz Hartmann (1894–1970), Otto Kernberg, Gertrude og Rubin Blanck, Steven Mitchell og Jay. R Greenberg. Også i USA utviklet også selvpsykologien seg representert ved blant annet Heinz Kohut. Også interpersonlig psykoanalyse i Chicago representert ved Harry Stack Sullivan (1892–1949) og Erich Fromm. I England ble den britiske objektrelasjonsskolen utviklet; representert blant annet Ronald Fairbairn, Donald Winnicott, Michael Balint (1898–1970), Harry Guntrip. Også den kleinianske tradisjonen står meget sterkt i England. I Frankrike kan nevnes Jacques Lacan (1901–1981). Psykoanalytisk teori har omfattende og svært fruktbar teoridannelse, og er snart et globalt fenomen. I østen er det stigende interesse for psykoanalytisk tekning.
- Psychoanaliza (od gr. ψυχη = "psyche", "dusza" i ανάλυσις = "analiza") – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychoapatologii i teoria pozwalającą wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Zygmunta Freuda. W tym pierwszym klinicznym znaczeniu psychoanaliza odkrywa i bada nieświadome konflikty wewnętrzne, motywacje i znaczenie objawów. Dąży do modyfikacji systemu mechanizmów obronnych oraz integracji różnych części psychiki. Psychoanaliza zainspirowała rozwój innych szkół terapii, a sama współcześnie funkcjonuje jako dziedzina złożona z wielu nurtów myślenia. Ta różnorodność dotyczy założeń na temat źródeł i patomechanizmu rozwoju zaburzeń psychicznych oraz sposobu prowadzenia analizy czy terapii. Wśród tych nurtów najczęściej wymienia się: psychologię ego, podejście oparte na teorii relacji z obiektem, Niezależną Szkołę Brytyjską i Nurt Francuski.
- Psicanálise é um campo clínico e de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, embora também inserido nesta desenvolvido por Sigmund Freud, médico neurologista austríaco nascido em 1856 que se propõe à compreensão e análise do homem, compreendido enquanto sujeito do inconsciente e abrange três áreas: um método de investigação da mente e seu funcionamento; um sistema teórico sobre a vivência e o comportamento humano; um método de tratamento psicoterapêutico. Essencialmente é, assim, uma teoria da personalidade e um procedimento de psicoterapia; a psicanálise, contudo, influenciou muitas outras correntes de pensamento e disciplinas das diversas ciências humanas, gerando uma base teórica para uma forma de compreensão da ética, da moralidade e da cultura humana. Importante ainda é observar que em linguagem comum, o termo psicanálise é muitas vezes usado como sinônimo de psicoterapia ou mesmo de psicologia. Em linguagem mais própria, no entanto, psicologia refere-se à ciência que estuda o comportamento e os processos mentais, psicoterapia ao uso clínico do conhecimento obtido por ela - ou seja, ao trabalho terapêutico baseado no corpo teórico da psicologia como um todo - e psicanálise refere-se à forma de psicoterapia baseada nas teorias oriundas do trabalho de Sigmund Freud; psicanálise é, assim, um termo mais específico, sendo uma entre muitas outras formas de psicoterapia.
- Психоана́лиз — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом Зигмундом Фрейдом. Психоанализ расширялся, критиковался и развивался в различных направлениях, преимущественно бывшими коллегами Фрейда, такими как Альфред Адлер и К. Г. Юнг, а позднее нео-фрейдистами, такими, как Эрих Фромм, Карен Хорни, Харри Салливан и Жак Лакан. Основные положения психоанализа заключаются в следующем: 1. человеческое поведение, опыт и познание во многом определены внутренними и иррациональными влечениями; 2. эти влечения преимущественно бессознательны; 3. попытки осознания этих влечений приводят к психологическому сопротивлению в форме защитных механизмов; 4. помимо структуры личности, индивидуальное развитие определяется событиями раннего детства; 5. конфликты между осознанным восприятием реальности и бессознательным (вытесненным) материалом могут приводить к ментальным нарушениям, таким как невроз, невротические черты характера, страх, депрессия, и т. д. ; 6. освобождение от влияния бессознательного материала может быть достигнуто через его осознание (например, при соответствующей профессиональной поддержке). Современный психоанализ в широком смысле — это более 20 концепций психического развития человека. Подходы к психоаналитическому терапевтическому лечению различаются столь же сильно, как и сами теории. Термин также обозначает метод исследования детского развития. Классический психоанализ Фрейда обозначает специфический тип терапии, при котором «анализант» (аналитический пациент) вербализует мысли, включая свободные ассоциации, фантазии и сны, на основании чего аналитик пытается сделать заключение о бессознательных конфликтах, являющихся причинами симптомов и проблем характера пациента, и интерпретирует их для пациента, для нахождения пути разрешения проблем. Специфика психоаналитических интервенций как правило включает конфронтацию и разъяснение патологических защит и желаний пациента. Теория критиковалась и критикуется с различных точек зрения, вплоть до утверждения, что психоанализ является псевдонаукой, однако он практикуется многочисленными клиническими психологами и врачами в настоящее время. Психоанализ также получил распространение в философии, гуманитарных науках, литературной и художественной критике как дискурс, метод интерпретации и философская концепция. Он оказал существенное влияние и на формирование идей сексуальной революции.
- Psykoanalysen skapades av den österrikiske läkaren Sigmund Freud, i vars korrespondens termen förekommer för första gången 1896. Psykoanalysen är en grupp psykologiska teorier och metoder som har det gemensamt att de förutsätter att människans psyke har en omedveten del, på det unika sätt som det kom att definieras i Freuds författarskap. Begreppen konflikt och konfliktlösning är centrala i psykoanalysen. Psykoanalysen är en grupp teorier om människans psyke. en metod för att behandla psykiska åkommor och lindra mänskligt lidande. en metod för att vinna kunskap om det mänskliga psyket.
- Психоаналіз — 1 група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв’язків та процесів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у ХХ ст. Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 - початку 20 століття Зиґмунд Фройд (Фрейдизм, класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Вплив на теорію Фройда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем та теорія еволюції Дарвіна. Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури 20 ст. , запропонувавши людству новий світогляд. Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу ствердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії. Психоаналіз спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо. Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо - тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвивається через зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності. В часи Фройда у психології панувало сприйняття людини, як розумної істоти, котра усвідомлює свою поведінку та керує нею. Теорія Фройда пропонувала іншу картину, згідно з якою людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих та агресивних спрямувань. Психоаналіз називають психодинамічною теорією: він уважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією конкуруючих психічних сил.
- Phân tâm học là tập hợp những lý thuyết và phương pháp tâm lý học có mục đích tìm hiểu những mối quan hệ vô thức của con người qua tiến trình liên tưởng. Nó được khởi thảo bởi Sigmund Freud, một bác sĩ người Áo. Phân tâm học chuyên sâu nghiên cứu về con người. Phân tâm học chia bản năng con người ra làm ba phần: cái ấy, cái tôi và cái siêu tôi . Trong đó nói rõ con nguời luôn bị chi phối bởi bản năng tính dục và mọi hoạt động của con người đều nhằm thỏa mãn hoặc ức chế nhu cầu đó. Lí thuyết phân tâm đã được nhiều người nghiên cứu tuy nhiên nó vẫn chưa thực sự được nhận thức đầy đủ. Cùng với nhiều công trình nghiên cứa về con người như thuyết tiến hóa và khoa học về nhận thức, đã đóng góp vào việc tìm hiểu sau hơn về nhận thức về văn hóa và văn minh nhân loại. Là một học thuyết về tâm lý học, được sáng lập vào khoảng cuối thế kỷ 19 đầu thế kỷ 20 bởi một nhà thần kinh học người Áo – Sigmund Freud. Thuyết tâm lý học này đã được đánh giá, mở rộng và phát triển theo nhiều hướng khác nhau, phần lớn nhờ công của một số học trò của Freud như Alfred Adler, Carl Gustav Jung, Wilhelm Reich, và sau nữa là những đóng góp từ các nhà phân tâm mới như Erich Fromm, Karen Horney, Harry Stack Sullivan, Jacques Lacan. Những luận thuyết cơ bản của phân tâm học chủ yếu bao gồm: Hành vi, kinh nghiệm và nhận thức của con người phần lớn được định hình bởi các xung năng bẩm sinh và phi lý. Những xung năng này mang bản chất vô thức. Qúa trình cố đưa những xung năng này “trồi” lên bề mặt ý thức sẽ gây ra những kháng cự tâm lý, được biểu hiện qua các cơ chế phòng vệ. Bên cạnh những cấu trúc tâm thần mang tính bẩm sinh đó, sự phát triển của một cá nhân còn được định hình bởi những sự kiện thuở ấu thời. Những xung đột giữa ý thức về thực tại với phần vô thức của hệ tâm thần (tạo nên sự dồn nén) có thể là nguồn gốc của những chứng rối nhiễu tâm trí như chứng nhiễu tâm, lo âu, trầm uất, v.v... Phương thức để giải trừ những ảnh hưởng này từ những nội dung vô thức là đưa các nội dung đó lên bình diện ý thức. Dưới tầm ảnh hưởng rộng lớn của phân tâm học, đã có ít nhất 22 nhánh lý thuyết nghiên cứu về sự phát triển tâm trí con người. Nhiều phương pháp tiếp cận khác trong trị liệu cũng được gọi là “ phân tâm lại khác xa so với lý thuyết. Thuật ngữ phân tâm học cũng dùng cho một phương pháp nghiên cứu về sự phát triển ở trẻ em. Phân tâm học cổ điển của Freud là một phương pháp trị liệu đặc thù, mà người được phân tích (phân tích bệnh nhân) sẽ nói ra những ý nghĩ của mình, qua những liên tưởng tự do, những huyễn tưởng và các giấc mơ, từ đó nhà phân tâm sẽ rút ra kết luận về những xung đột vô thức là nguồn gốc đang gây ra các triệu chứng và biểu hiện đặc trưng ở những bệnh nhân, rồi diễn giải chúng cho họ bừng hiểu để từ đó có giải pháp cho những nan đề của mình. Điểm đặc trưng cho phương pháp can thiệp của liệu pháp phân tâm là đương đầu và phân tách rõ các cơ chế phòng vệ, những ước muốn và cảm giác tội lỗi mang tính bệnh lý của bệnh nhân. Qua sự phân tích những xung đột và sự tác động của nó gây ra những kháng cự tâm lý và hiện tượng chuyển di vào nhà phân tích qua những hành vị bị bóp méo, liệu pháp phân tâm có thể đưa ra những giả thuyết về vô thức chính là những kẻ thù tệ hại nhất của các bệnh nhân: cách thức mà những hành động mang tính biểu trưng và vô thức đã bị kích thích bởi những trải nghiệm đang gây ra các triệu chứng. Lý thuyết này đã bị chỉ trích rất nhiều, có quan điểm cho rằng đó là một hệ lý thuyết phi khoa học; nhưng dù vậy, liệu pháp phân tâm vẫn đang được rất nhiều nhà tâm lý hiện nay ứng dụng.
- 精神分析学（Psychoanalysis），或稱為心理分析學，是二十世紀初奧地利精神病學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响，對於心理現象的構成、發展及治療，以工業革命時代流行的機械主義的方式進行，弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家 Charcot 為師，並受到Charcot 研究歇斯底里（hysteria）的影响，開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同Josef Breuer完成，病者化名 Anna O 的病患記錄，他們初期利用催眠和講談療法（talking cure），心理病患者提供了解心靈困擾的技術，後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷，但却沒法為病者帶來治療的方法，弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 由於弗洛伊德創新性的提法，在文學、哲學、心理學上都產生強大的效應，歐美國家開始了關於心理現象的多方面硏究。
|
| rdfs:comment
|
- La psicoanàlisi és la revelació inconscient de relacions, d'una manera sistemàtica amb un procés sociable. Els temes fonamentals de la psicoanàlisi són els patrons inconscients de la vida revelats per les associacions lliures dels pacients. La meta de l'analista és ajudar a eliminar al pacient les barreres inconscients de la ment i de la resistència, és a dir, més enllà dels patrons del conscient que inhibeixen la llibertat. La psicoanàlisi va ser ideada cap a 1890, prop de Viena.
- Psychoanalýza je teorie osobnosti založená Sigmundem Freudem (1856–1939). Spolu s analytickou psychologií, individuální psychologií, kulturní psychoanalýzou a dalšími spadá do oblasti psychodynamické psychologie, která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido.
- Die Psychoanalyse (von griechisch ψυχή psyche „Seele“ und ἀνάλυσις analysis „Zerlegung“, im Sinne von „Untersuchung, Enträtselung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse heraus haben sich später die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt.
- Psychoanalysis is a psychological and psychotherapeutic theory conceived in the late 19th and early 20th centuries by Austrian neurologist Sigmund Freud. Psychoanalysis has expanded, been criticized and developed in different directions, mostly by some of Freud's former students, such as Alfred Adler and Carl Gustav Jung, Wilhelm Reich and later by neo-Freudians such as Erich Fromm, Karen Horney, Harry Stack Sullivan and Jacques Lacan.
- El psicoanálisis (del griego ψυχή, alma o mente y ἀνάλυσις, análisis, en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica fundada por el neurólogo vienés Sigmund Freud alrededor de 1896. A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influenciado a muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas.
- Psykoanalyysi on Sigmund Freudin 1900-luvun alussa kehittämä psykoterapiamenetelmä, jossa keskeistä on tiedostumattomien psyykkisten prosessien paljastaminen. Psykoanalyyttinen terapia pyrkii lisäämään potilaan itsetuntemusta ja auttaa häntä rakentamaan persoonallisuuttaan uudelleen. Psykoanalyysi perustuu persoonallisuusteoriaan, joka tarkastelee erityisesti ihmisen "tiedostumatonta" (saks.
- D'un point de vue historique, la psychanalyse est une technique psychothérapeutique, provenant de la cure cathartique de Joseph Breuer appelée "talking cure", du fait qu'elle repose essentiellement sur la parole. Elle est fondée sur l'exploration de l'inconscient à l'aide de l'association libre, son principe est la levée des refoulements pathogènes. Elle s'appuie pour cela sur l'interprétation de la « névrose de transfert ».
- A pszichoanalízis a pszichológiában mélylélektani vizsgálati és kezelési módszer, mely a lelki zavarokat az ún. „tudatalatti okok” feltárásával igyekszik gyógyítani. A módszer atyja és névadója a világhírű osztrák neurológus, Sigmund Freud volt. A pszichoanalitikus iskola alapelmélete, hogy az elfojtás révén tudattalanná váló emlékek és motivációk nagy hatással vannak a személy motivációira és viselkedésére.
- La psicoanalisi è la teoria dell'inconscio dell'animo umano su cui si fondano una prassi e una disciplina psicoterapeutiche, e che ha preso l'avvio dal lavoro di Sigmund Freud.
- 精神分析学（せいしんぶんせきがく、英語：psychoanalysis）は、ジークムント・フロイト（Sigmund Freud）によって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。
- 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트에 의해 시작된 심리학의 한 갈래로, 인간의 행동양식을 내적인 욕구의 충돌 및 조화의 표출로 판단한 것으로, 이러한 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만 조화되지 않을 때에는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 이러한 욕구는 프로이트는 성적인 것으로 이해하였지만 모든 정신분석학자들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라 다양한 방식으로 분석한다.
- Psychoanalyse is op te vatten als "de psychoanalyse" en als de "psychoanalytische handeling". De psychoanalyse is een medische behandeling en stroming, soms als dieptepsychologie aangeduid, die aan het einde van de 19e eeuw ontstond met Sigmund Freud als grondlegger. In de psychoanalyse worden lichamelijke klachten verklaard vanuit psychogene oorzaken.
- Psykoanalyse kan sikte til både en form for psykoterapi og en form for psykologiske teorier. Psykoanalyse som metode for behandling av psykiske lidelser, og da spesielt hysteri, ble utviklet av Sigmund Freud og hans elever rundt 1900. Psykoanalyse som en personlighetsteori vokste ut fra erfaringene med psykoanalyse som behandlingsform. Disse personlighetsteoriene vektlegger i stor grad rollen ubevisste prosesser spiller for motivasjon og utvikling av personlighet.
- Psychoanaliza (od gr. ψυχη = "psyche", "dusza" i ανάλυσις = "analiza") – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychoapatologii i teoria pozwalającą wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Zygmunta Freuda. W tym pierwszym klinicznym znaczeniu psychoanaliza odkrywa i bada nieświadome konflikty wewnętrzne, motywacje i znaczenie objawów.
- Psicanálise é um campo clínico e de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, embora também inserido nesta desenvolvido por Sigmund Freud, médico neurologista austríaco nascido em 1856 que se propõe à compreensão e análise do homem, compreendido enquanto sujeito do inconsciente e abrange três áreas: um método de investigação da mente e seu funcionamento; um sistema teórico sobre a vivência e o comportamento humano; um método de tratamento psicoterapêutico.
- Психоана́лиз — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом Зигмундом Фрейдом. Психоанализ расширялся, критиковался и развивался в различных направлениях, преимущественно бывшими коллегами Фрейда, такими как Альфред Адлер и К. Г. Юнг, а позднее нео-фрейдистами, такими, как Эрих Фромм, Карен Хорни, Харри Салливан и Жак Лакан. Основные положения психоанализа заключаются в следующем: 1.
- Psykoanalysen skapades av den österrikiske läkaren Sigmund Freud, i vars korrespondens termen förekommer för första gången 1896. Psykoanalysen är en grupp psykologiska teorier och metoder som har det gemensamt att de förutsätter att människans psyke har en omedveten del, på det unika sätt som det kom att definieras i Freuds författarskap. Begreppen konflikt och konfliktlösning är centrala i psykoanalysen. Psykoanalysen är en grupp teorier om människans psyke.
- Психоаналіз — 1 група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв’язків та процесів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у ХХ ст.
- Phân tâm học là tập hợp những lý thuyết và phương pháp tâm lý học có mục đích tìm hiểu những mối quan hệ vô thức của con người qua tiến trình liên tưởng. Nó được khởi thảo bởi Sigmund Freud, một bác sĩ người Áo. Phân tâm học chuyên sâu nghiên cứu về con người. Phân tâm học chia bản năng con người ra làm ba phần: cái ấy, cái tôi và cái siêu tôi . Trong đó nói rõ con nguời luôn bị chi phối bởi bản năng tính dục và mọi hoạt động của con người đều nhằm thỏa mãn hoặc ức chế nhu cầu đó.
- 精神分析学（Psychoanalysis），或稱為心理分析學，是二十世紀初奧地利精神病學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响，對於心理現象的構成、發展及治療，以工業革命時代流行的機械主義的方式進行，弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家 Charcot 為師，並受到Charcot 研究歇斯底里（hysteria）的影响，開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同Josef Breuer完成，病者化名 Anna O 的病患記錄，他們初期利用催眠和講談療法（talking cure），心理病患者提供了解心靈困擾的技術，後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷，但却沒法為病者帶來治療的方法，弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 由於弗洛伊德創新性的提法，在文學、哲學、心理學上都產生強大的效應，歐美國家開始了關於心理現象的多方面硏究。
|
