| dbo:abstract
|
- ما بعد علم النفس، هو الجانب الذي يشير إلى بنية أي نظرية نفسية في حد ذاتها وليس الكيان الذي تصفه. يدور علم النفس حول النفس، ويدور ما بعد علم النفس حول علم النفس. يُستخدم هذا المصطلح غالبًا في الخطاب المتعلق بالتحليل النفسي، أي علم النفس الذي وضعه سيغموند فرويد والذي كان يُعتبر حينها فرعًا من الفروع العلمية (بسبب أعمال المرشدين العلميين لفرويد وأسلافه، ولا سيما هيلمهولتز وبروك وشاركو وجانيت)، بينما يُعتبر مؤخرًا بمثابة تفسير للفهم (بسبب المصادر الأدبية التي استخدمها فرويد لكل من سوفوكليس، بالإضافة إلى غوته وشكسبير بدرجة أقل). أُعيد إحياء الاهتمام بالمكانة العلمية المحتملة للتحليل النفسي تزامنًا مع بروز اختصاص التحليل العصبي النفسي، الذي يُعتبر مارك سولمز أحد الأسماء البارزة فيه. تُعد الرؤية التفسيرية للتحليل النفسي محور الأعمال المؤثرة التي كتبتها دونا أورانج. (ar)
- La metapsicologia fa referència en psicoanàlisi a dos conceptes diferents:
* En sentit ampli, designa la manera en què Sigmund Freud aïllava els aspectes teòrics centrals de la seua teoria psicoanalítica, i els distingia de les definicions de la psiquiatria clàssica de l'època, amb l'establiment de la seua concepció innovadora sobre l'existència d'una causalitat psíquica basada en l'inconscient. En aquest sentit s'orienten els primers esments de Freud al terme. Aquest és el significat del mot quan l'utilitza en les cartes a Wilhem Fliess (del 13 de febrer de 1896 i del 10 de març de 1898) i que després amplia el 1901 en la seua obra Psicopatologia de la vida quotidiana. En aquest darrer assaig major, Freud intenta establir que tot i que la metafísica siga el model formal de la metapsicologia, aquesta no se circumscriu a la primera.
* En un sentit estricte, es defineix per primera vegada de manera precisa en L'inconscient, treball inclòs en una col·lecció d'escrits de 1915 (Pulsions i destinacions de la pulsió, La repressió i L'inconscient) publicada sota el títol de Treballs sobre metapsicologia. Ací Freud descriu com a anàlisi "metapsicològica" una manera precisa de veure un procés, mecanisme o fenomen psíquic, i considera per a descriure'ls aquests tres aspectes: 1.
* Quines són les forces en conflicte que intervenen en la dinàmica de la seua aparició i desplegament (aspecte dinàmic); 2.
* En quin sistema psíquic ocorre (aspecte tòpic); 3.
* Com en canvien les investidures energètiques, què ocorre en la catexi o distribució i equilibri de l'energia pulsional (aspecte econòmic). La historiadora i psicoanalista francesa Elisabeth Roudinesco defineix la metapsicologia així: «Terme creat per Sigmund Freud el 1896 per designar el conjunt de la seua concepció teòrica, i diferenciar-la de la psicologia clàssica. L'enfocament metapsicològic consisteix en l'elaboració de models teòrics que no estan directament vinculats a una experiència pràctica o a una observació clínica; se'n defineix per la consideració simultània dels punts de vista dinàmic, tòpic i econòmic.» (ca)
- Die Metapsychologie (von altgr. meta „über, hinter, 'jenseits'“) ist das Kernstück der psychoanalytischen Theorie Sigmund Freuds und stellt im Allgemeinen eine technische Ausarbeitung seines Strukturmodells der Psyche dar, das den Organismus in drei seelische Instanzen untergliedert: das Es gilt als der Keim, aus dem sich das Ich und das ÜberIch entfalten. Angetrieben aus einer Energie, die Freud in direktem Bezug zum platonischen Eros als Libido bezeichnete – im Sinne eines universalen, kreativ werdenden Begehrens oder Verlangens –, ergänzen sie sich durch ihre spezifischen Funktionen auf ähnliche Weise wie die Organe eines Organismus oder Teile z. B. eines Mikroskops. Im Speziellen bezeichnet Metapsychologie „eine Weise der Betrachtung, in der jeder seelische Vorgang nach den drei Koordinaten der Dynamik, Topik und Ökonomie gewürdigt wird“. Topik bezieht sich auf die räumliche Anordnung dieser Vorgänge, Dynamik auf ihre Bewegungen (Veränderlichkeit, auch in der Zeit) und Ökonomie auf das spätestens durch die äußere Quelle der Ernährung wieder aufzufüllende Reservoir der Energie (Libido). Diese Vorgehensweise, erörtert in Begriffen, deren abstrakte Bedeutung sich ebenfalls für die moderne Physik als unverzichtbar erwies, veranlasste Freud zu der Aussage, dass ihre einheitliche Darstellung es ermöglichen werde, das höchste Ziel der Psychologie erreichen, und zwar den Entwurf eines umfassend fundierten Modells der Gesundheit. Solch eine Vorstellung ist für das diagnostische Verfahren entscheidend, weil Erkrankungen – deren Behandlung und Prävention im Fokus aller ärztlichen Tätigkeit steht – erst im Kontrast oder als Abweichungen vom Zustand der Gesundheit zu erkennen sind. Biologische Phänomene bilden die empirische Basis der Metapsychologie. Die alle seelischen Prozesse durch ihr innewohnendes Begehren antreibende Energie stellt in gewissem Sinne eine teleologische These dar. Diesen zentralen Teil seines Werkes hinterließ Freud künftigen Analytikern in einem unfertigen Zustand, da – wie er konstatierte – die zur Vollendung der Metapsychologie erforderlichen Wissensgebiete in der ersten Hälfte des 20 Jhdts. noch kaum entwickelten waren bzw. nicht existierten. Zu ihnen zählen vor allem die ethologische Primatenforschung sowie deren Ergänzung durch die Anthropologie, eher untergeordnet hingegen Genetik und Neurologie. Erkenntnisse aus ersteren beiden Gebieten erachtet Freud als notwendig sowohl für die Unterscheidung etwa der sexuellen von den sozial und geistig angelegten unter den Es-Bedürfnissen (s. Massenpsychologie; instinktive Gemeinschaftsbildung; bewusst errichtete politische Superstrukturen; Gründung von Systemen des Glaubens und Wissen), als auch für die Prüfung der von Darwin postulierten Urhorde, einschl. ihrer Abschaffung mittels Einführung der Monogamie (s. Totem und Tabu). Der Zusammenhang zwischen diesen verschiedenen Gebieten der wissenschaftlichen Forschung ist also ein metapsychologischer und in diesem Sinne maßgeblich für den psychoanalytischen Begriff der Gesundheit, den Freud in bestimmter Weise von dem der Physiologie differenziert. (de)
- Metapsikologio aŭ Metapsikio estis la unua granda paŝo ekstudi laŭ strikta scienca vidpukto la strangajn fenomenojn kiuj karakterizis Eŭropon kaj Usonon ekde 1850. Ili estis la t.n. neo-spiritualismo, kiam la ĝenerala popolo kredis ke spiritoj de mortintaj homoj komunikiĝis per movado de objektoj, strangaj sonoj kaj inkluzive per vivantaj homoj, nomataj mediumoj. La komencintoj de tiuj unuaj esploroj estis la Kambriĝaj akademianoj H. Myers, Edmund Gurney kaj Sidgwick, kiuj fondis la faman SPR-n - Society for Psychical Research (Socio por Psiĥaj Esploroj). Ilia intenco estis rigore kaj science esplori la fenomenojn, studante la atestojn kaj praktikajn seancojn, faritaj de la mediumoj. Tiam ili trovis ke multaj aliaj fenomenoj ekzistas, kaj la plejmulto el tiuj ne estis kaŭzitaj de fantomoj aŭ spiritoj, sed simple per la homoj mem, dank'al iliaj nenormalaj kapabloj. la tiamaj mediumoj fariĝis do PSI-agantoj (tiuj kiuj agas per psiko). Ekde tiam, la SPR-membroj kolektadis ĉiujn historiojn, atestojn, evidentojn ktp kiuj povus esti analizita rigore. La unua granda verkaĵo publikigita de tiu Socio estis "Phantom of the Living" (Fantomoj de la Vivantoj), rezulto de ilia esploro pri testimonoj, kiam la "Fantomo" estis de ankoraŭ vivantaj homoj. SPR ankaŭ publikigis konstante sian ĵurnalon (Journal of Society for Psychical Research) kaj alia publikaxjo kiel Proceedings of the Society of Psychical Research, kiuj ekzistas ĝis hodiaŭ. Metapsikio baziĝis sur la atesto de sciencistoj, kiam ili restis en seancoj de mediumoj. Ĉar multaj mediumoj vere estis nur friponuloj, kiuj kredigis kontakti kun la mortintoj, tiam postulante monon por ke siaj klientoj kontaktu siajn familianojn. Multaj "mediumoj", dum seancoj aranĝitaj de sciencistoj kaj magiistoj, estis kaptitaj je fraŭdo, kaj formaskigitaj de siaj mensogoj. Tiam, trovi verajn mediumojn fariĝis peza tasko, ĉar preskaŭ ĉiuj estis akuzitaj je fraŭdo. Membroj de SPR ofte kunordigis seancojn kun mediumoj, kaj provis kontroli ĉiun eblecon je fraŭdo, por atesti tiu mediumo estas vera aŭ ne. Tiam, SPR nur kolektis membrojn kiuj interesiĝis atesti la veraĵon malantaŭ la vualo de intrigoj kaj malveroj. La seancoj estis rigore kontrolitaj, ĉar oni katenis la mediumon en la seĝo, kontrolis liajn brakojn kaj piedojn, esploris la ĉambron, cele malkovri kaŝitajn truojn per kiuj oni povus kaŝi aferojn por produkti "fenomenojn", ktp. Tiam, iom post iom, multaj mediumoj estis senmaskigitaj, dum aliaj restis misteraj, pro siaj fenomenoj. La konstanta serĉado de fraŭdoj kaj veraj mediumoj karakterizis la Metapsikian periodon, kaj ĝi elstariĝis per la publikado de Traktato de Metapsikio, verkita de la Nobel-premiito Charles Richet. Tuj post lia morto ankaŭ metapsikio disfalis, kaj ĝi estis anstataŭita de parapsikologio, de Joseph Banks Rhine. Li inkludis la statistikan metodon konfirmi la ekzistadon de supernaturajn fenomenojn. Tiam, la klasika Metapsikio, bazita sur esplorado de trompo kaj vero en mediumaj seancoj finiĝis, kaj la laboratoriaj eksperimentoj, en rigoraj kontrolitaj ĉambroj, komencigis la novan eraon de esploro de la t.n. strangaj fenomenoj. (eo)
- Metapsychology (Greek: meta 'beyond, transcending', and ψυχολογία 'psychology') is that aspect of any psychological theory which refers to the structure of the theory itself (hence the prefix "meta") rather than to the entity it describes. The psychology is about the psyche; the metapsychology is about the psychology. The term is used mostly in discourse about psychoanalysis, the psychology developed by Sigmund Freud, which was at its time regarded as a branch of science (with roots in the work of Freud's scientific mentors and predecessors, especially Helmholtz, Brücke, Charcot, and Janet), or, more recently, as a hermeneutics of understanding (with roots in Freud's literary sources, especially Sophocles and, to a lesser extent, Goethe and Shakespeare). Interest on the possible scientific status of psychoanalysis has been renewed in the emerging discipline of neuropsychoanalysis, whose major exemplar is Mark Solms. The hermeneutic vision of psychoanalysis is the focus of influential works by Donna Orange. (en)
- La metapsicología se refiere en psicoanálisis a dos conceptos diferentes:
* En el sentido lato, designa la forma en que Sigmund Freud aislaba los aspectos teóricos centrales de su teoría psicoanalítica, distinguiéndolos de las definiciones de la psiquiatría clásica de la época, a través del establecimiento de su concepción innovadora acerca de la existencia de una causalidad psíquica con base en el inconsciente. En este primer sentido se orientan las primeras menciones de Freud al término, algunas de las cuales son muy tempranas. Este es el significado que tiene el término cuando lo utiliza en sus cartas a Wilhelm Fliess (más precisamente, en las cartas del 13 de febrero de 1896 y del 10 de marzo de 1898) y que luego amplía en 1901 en su obra Psicopatología de la vida cotidiana. En este último ensayo mayor, Freud intenta establecer que aunque la metafísica sea el modelo formal de la metapsicología, esta última no se circunscribe a la primera.
* En un sentido estricto, aparece definido por primera vez de manera precisa en Lo inconsciente, trabajo que forma parte de una colección de escritos de 1915 (Pulsiones y destinos de la pulsión, La represión y Lo inconsciente) que se publicó bajo el título de Trabajos sobre metapsicología. Aquí Freud describe como análisis "metapsicológico" una manera precisa de ver un proceso, mecanismo o fenómeno psíquico, considerando para su descripción el interjuego de tres aspectos: 1.
* Cuáles son las fuerzas en conflicto que intervienen en la dinámica de su aparición y desarrollo (aspecto dinámico); 2.
* dónde acontece, es decir en qué sistema psíquico ocurre (aspecto tópico); 3.
* cómo cambian las investiduras energéticas, qué ocurre a nivel de la catexis o distribución y equilibrio de energía pulsional (aspecto económico). La historiadora y psicoanalista francesa Elisabeth Roudinesco define la metapsicología de la siguiente manera: «Término creado por Sigmund Freud en 1896 para designar el conjunto de su concepción teórica, y distinguirla de la psicología clásica. El enfoque metapsicológico consiste en la elaboración de modelos teóricos que no están directamente vinculados a una experiencia práctica o a una observación clínica; se define por la consideración simultánea de los puntos de vista dinámico, tópico y económico.» (es)
- La métapsychologie est l'ensemble des hypothèses, des principes et des concepts théoriques fondamentaux de la psychanalyse en tant que discipline formulés par Sigmund Freud depuis l'Esquisse d'une psychologie scientifique, les textes explicitement métapsychologiques Pulsions et destins de pulsions, Le refoulement et L'inconscient publiés en 1915, et jusqu'à son Abrégé de psychanalyse en 1938. (fr)
- La metapsicologia è una serie di scritti teorici di Sigmund Freud che descrivono le modalità di costruzione e di funzionamento dei processi psichici e degli aspetti della dinamica psichica attraverso l'uso di concetti per lo più simbolici e metaforici ripresi dal mondo della fisica. Si tratta, probabilmente, del punto di massimo contatto fra la psicoanalisi nella sua dimensione clinica, la psicologia, e la filosofia.La metapsicologia è costituita per lo più da teorie desunte dal lavoro clinico con pazienti o da osservazione diretta, e fu sviluppata da Freud nella necessità di costruire un ampio impianto teorico per la psicoanalisi al di là degli aspetti clinici e d'intervento, creando così una completa teoria della mente. La metapsicologia può essere utilizzata in riferimento diretto alla psicodinamica, dal momento che ne descrive la natura ed il modo in cui i processi mentali sono strutturati, e la loro utilità nell'economia dell'energia psichica. (it)
- O termo metapsicologia pode ser encarado como sinônimo de psicologia metafísica, uma área de estudos da psicologia dedicada ao estudo de fenômenos dos quais a chamada psicologia empírica não se propõe a estudar, por não serem acessíveis ao conhecimento pela experiência e que não pode ser provado pelo método científico proposto pelo positivismo para as ciências. O termo metapsicologia, porém, tem também um outro significado bastante específico, associado à psicanálise. O termo foi cunhado por Freud em seus estudos sobre as relações entre o inconsciente e a consciência para designar um conhecimento psicológico que considere as dimensões tópica, dinâmica e econômica do psiquismo, que se mostram nessas relações. De maneira breve e bastante simplificada, o aspecto tópico, dinâmico e econômico poderiam ser descritos como, respectivamente, uma teoria dos lugares¹, das forças e da energia psíquicas. Convém observar, porém, que tal teoria dos lugares não corresponde a uma busca por localizações físicas para os aconteceres psíquicos, mas sim de delimitar instâncias responsáveis por diferentes funções- por vezes conflitantes. (pt)
- Метапсихологія — термін, що в перекладі з грецької мови означає: «meta» — після, або за, «psiche» і «logos» — це вчення про душу, а дослівно мав би перекладатися як «за психологією». В метапсихології повинні бути викладені засади, на яких будується дане психологічне знання, а на цій основі мають розв'язуватися часткові психологічні проблеми. Метапсихологія пов'язана з філософською онтологією людини. Відомі філософи й богослови розвинули на грані релігії й науки таке вчення, як метафізика. Ще Аристотель називав метафізику першою філософією. Метафізика (із грецької мови — після фізики) — це наука про надчуттєві принципи буття. Вона допомагає зрозуміти християнську віру, її догмати (учення, які не підлягають зміні), а також є чудовим знаряддям діалогу з невіруючими, особливо з тими, для яких Святе Письмо не є аргументом доказів існування Бога. Метафізика — це пошук значення дійсності, зокрема, людського життя. До метафізичного рівня належить вчення про створення світу, про те, що Ісус Христос є Син Божий і т. ін. Метафізика є підготовкою до Євангелізації. Вона може допомогти знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних питаннях. Вона допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями слухачів, пропонуючи уважно вислухати їхню позицію, у чомусь погодитись з їхніми висловами і вміло вказати на несумісність, чи некоректність їхніх помилкових висловів. Згідно з Аристотелем, «Метафізика — це наука, яка вивчає сутнє як сутнє і його природні властивості». Згідно з Кантом, «Метафізика — це частина філософії, що визначає апріорні умови пізнання».Кардинал Микола Кузанський був творцем нового сучасного способу мислення. Його наукові погляди межували з релігійними поглядами. Церковний діяч підкорявся системі теологічного трактату. Великий німецький математик і філософ Вільгельм Готфрід Лейбніц доводив існування Бога та заснував нове вчення на межі філософії, теології і математики, що зветься теодицея. Вона є наукою про природне пізнання Бога, яка ставить за мету усунути суперечність між вірою у Бога та науковим світоглядом. Огюстен Коші – французький математик писав: «Я – християнин. Це значить, що я вірую в божественність Христа, як вірували… майже всі великі астрономи і математики минулого. Мої переконання не є наслідком отриманих у спадщину забобонів, але глибоких досліджень».У 1930-х роках Папа Римський Пій XII доручив абату і астроному Жоржу Анрі Жозефу Едуарду Леметру знайти математичне обґрунтування існування Господа Бога. У роботах розглядаються моделі метапсихології за аналогією до моделей метафізики й метамедицини — це пошук значення дійсності, зокрема, людського життя. Моделі метапсихології мають можливість розширювати свої горизонти поза межі фактів, які є предметом точних наук. Метапсихологія обмежується роздумами над людиною, людством, долею та конкретними історіями. З одного погляду метапсихологія є чимось дуже особистим, що проникає своєю силою у найглибші поклади нашого буття. З другої сторони метапсихологія не може бути особистим витвором моделі, а мусить прямувати до найбільше загальної мови, до створення логічних понять та моделей. Метапсихологія за аналогією до метафізики — це вступ до віри, знаряддя діалогу з невіруючими. В українській дійсності метапсихологія може послужити для того, щоб знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних питаннях. Метапсихологія вивчає проблеми виникнення й розвитку психіки на онтологічному рівні та аналізує взаємозв'язок науки й релігії. Відомий фізик, засновник квантової теорії поля Макс Планк писав: «Бог для віруючих стоїть на початку мислення, а для фізиків на кінці мислення.» Образно кажучи, наука допомагає людям рухатись вперед, а релігія вказує напрямок руху. Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети. Вони обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування. Вони обидві шукають правди: «і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8.32). Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Релігія доходить до повної таємниці, до останніх причин усього, що існує, а наука затримується на поверхні, відкриваючи другорядні причини та послідовні зв'язки. Відносини релігії та науки зводяться до самої людини, до її волі, щирості, бо не сама наука веде до віри, чи невіри, а особиста настанова людей, які займаються наукою. Великі вчені, які були засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи: І. Ньютон, М. Копернік, В. Гершель, Й. Кеплер, Г. Ерстед, А. Ампер, А. Вольта, А. Беккерель, Р. Мілікен, А. Едінгтон, А.Ейнштейн, А. Комптон, А. Кастлер, І. Огірко стверджували, що між релігією й наукою нема суперечностей, а наукові дослідження приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту. Аналізуючи й досліджуючи світ, науковці мають відвагу зізнатися, що їхнє пізнання світу, його законів не перевищує 5-10 %, використовуючи надсучасну техніку. Маємо більше запитань, ніж відповідей. Відома дискусія між ученими, що повстало скоріше за принципом, чи курка, чи яйце, є безплідна до тих пір, поки не визнається Творця, який дав початок усякому життю. Математичні і фізичні моделі світу, який уявляється три чи чотиримірним не витримують критики, бо насправді він є n — мірним, де n прямує до безконечності. Те, що здавалось неможливим учора, сьогодні в сенсі науки й релігії стає можливим. З позиції метапсихології мають місце такі моделі:
* модель норми поведінки;
* модель добра; модель буття як добра; модель сутності та буття;
* модель жертовності у світі природи та інші; модель дії та відношення;
* модель відповідності буття та істини; модель вартості;
* модель доцільності; моделі краси;
* моделі логічної та етичної істини; моделі достатньої підстави й причинності;
* моделі хибності;
* помилки та неправди; моделі смерті;
* небуття, вини, надії на спасіння; моделі закону спілкування;
* спілкування у світі природи.
* Метакогніція -управління своїми пізнавальними процесами, спостереження за собою в процесі прийняття рішень, у тому числі в ситуаціях морального вибору, самокорекція. (uk)
- Метапсихология (нем. Metapsychologie) — термин, применительно к психоанализу, предложенный З. Фрейдом для обозначения общего теоретического фундамента данной дисциплины, а также описания подхода к изучению психики в рамках основанной науки. На современном этапе развития психоанализа термин имеет множество значений. По Лейбину он характеризует все идеи, описывающие психические процессы с точки зрения психоанализа; в описании Лапланша — метапсихология разрабатывает модели, отдалённые от эмпиризма; определение термина за авторством и — сводится к «положениям на высшем уровне абстрагирования». (ru)
|
| rdfs:comment
|
- ما بعد علم النفس، هو الجانب الذي يشير إلى بنية أي نظرية نفسية في حد ذاتها وليس الكيان الذي تصفه. يدور علم النفس حول النفس، ويدور ما بعد علم النفس حول علم النفس. يُستخدم هذا المصطلح غالبًا في الخطاب المتعلق بالتحليل النفسي، أي علم النفس الذي وضعه سيغموند فرويد والذي كان يُعتبر حينها فرعًا من الفروع العلمية (بسبب أعمال المرشدين العلميين لفرويد وأسلافه، ولا سيما هيلمهولتز وبروك وشاركو وجانيت)، بينما يُعتبر مؤخرًا بمثابة تفسير للفهم (بسبب المصادر الأدبية التي استخدمها فرويد لكل من سوفوكليس، بالإضافة إلى غوته وشكسبير بدرجة أقل). أُعيد إحياء الاهتمام بالمكانة العلمية المحتملة للتحليل النفسي تزامنًا مع بروز اختصاص التحليل العصبي النفسي، الذي يُعتبر مارك سولمز أحد الأسماء البارزة فيه. تُعد الرؤية التفسيرية للتحليل النفسي محور الأعمال المؤثرة التي كتبتها دونا أورانج. (ar)
- La métapsychologie est l'ensemble des hypothèses, des principes et des concepts théoriques fondamentaux de la psychanalyse en tant que discipline formulés par Sigmund Freud depuis l'Esquisse d'une psychologie scientifique, les textes explicitement métapsychologiques Pulsions et destins de pulsions, Le refoulement et L'inconscient publiés en 1915, et jusqu'à son Abrégé de psychanalyse en 1938. (fr)
- La metapsicologia fa referència en psicoanàlisi a dos conceptes diferents:
* En sentit ampli, designa la manera en què Sigmund Freud aïllava els aspectes teòrics centrals de la seua teoria psicoanalítica, i els distingia de les definicions de la psiquiatria clàssica de l'època, amb l'establiment de la seua concepció innovadora sobre l'existència d'una causalitat psíquica basada en l'inconscient. En aquest sentit s'orienten els primers esments de Freud al terme. Aquest és el significat del mot quan l'utilitza en les cartes a Wilhem Fliess (del 13 de febrer de 1896 i del 10 de març de 1898) i que després amplia el 1901 en la seua obra Psicopatologia de la vida quotidiana. En aquest darrer assaig major, Freud intenta establir que tot i que la metafísica siga el model formal de la metapsicolo (ca)
- Die Metapsychologie (von altgr. meta „über, hinter, 'jenseits'“) ist das Kernstück der psychoanalytischen Theorie Sigmund Freuds und stellt im Allgemeinen eine technische Ausarbeitung seines Strukturmodells der Psyche dar, das den Organismus in drei seelische Instanzen untergliedert: das Es gilt als der Keim, aus dem sich das Ich und das ÜberIch entfalten. Angetrieben aus einer Energie, die Freud in direktem Bezug zum platonischen Eros als Libido bezeichnete – im Sinne eines universalen, kreativ werdenden Begehrens oder Verlangens –, ergänzen sie sich durch ihre spezifischen Funktionen auf ähnliche Weise wie die Organe eines Organismus oder Teile z. B. eines Mikroskops. (de)
- Metapsikologio aŭ Metapsikio estis la unua granda paŝo ekstudi laŭ strikta scienca vidpukto la strangajn fenomenojn kiuj karakterizis Eŭropon kaj Usonon ekde 1850. Ili estis la t.n. neo-spiritualismo, kiam la ĝenerala popolo kredis ke spiritoj de mortintaj homoj komunikiĝis per movado de objektoj, strangaj sonoj kaj inkluzive per vivantaj homoj, nomataj mediumoj. (eo)
- La metapsicología se refiere en psicoanálisis a dos conceptos diferentes:
* En el sentido lato, designa la forma en que Sigmund Freud aislaba los aspectos teóricos centrales de su teoría psicoanalítica, distinguiéndolos de las definiciones de la psiquiatría clásica de la época, a través del establecimiento de su concepción innovadora acerca de la existencia de una causalidad psíquica con base en el inconsciente. En este primer sentido se orientan las primeras menciones de Freud al término, algunas de las cuales son muy tempranas. Este es el significado que tiene el término cuando lo utiliza en sus cartas a Wilhelm Fliess (más precisamente, en las cartas del 13 de febrero de 1896 y del 10 de marzo de 1898) y que luego amplía en 1901 en su obra Psicopatología de la vida cotidiana. En este (es)
- Metapsychology (Greek: meta 'beyond, transcending', and ψυχολογία 'psychology') is that aspect of any psychological theory which refers to the structure of the theory itself (hence the prefix "meta") rather than to the entity it describes. The psychology is about the psyche; the metapsychology is about the psychology. The term is used mostly in discourse about psychoanalysis, the psychology developed by Sigmund Freud, which was at its time regarded as a branch of science (with roots in the work of Freud's scientific mentors and predecessors, especially Helmholtz, Brücke, Charcot, and Janet), or, more recently, as a hermeneutics of understanding (with roots in Freud's literary sources, especially Sophocles and, to a lesser extent, Goethe and Shakespeare). Interest on the possible scientific (en)
- La metapsicologia è una serie di scritti teorici di Sigmund Freud che descrivono le modalità di costruzione e di funzionamento dei processi psichici e degli aspetti della dinamica psichica attraverso l'uso di concetti per lo più simbolici e metaforici ripresi dal mondo della fisica. Si tratta, probabilmente, del punto di massimo contatto fra la psicoanalisi nella sua dimensione clinica, la psicologia, e la filosofia.La metapsicologia è costituita per lo più da teorie desunte dal lavoro clinico con pazienti o da osservazione diretta, e fu sviluppata da Freud nella necessità di costruire un ampio impianto teorico per la psicoanalisi al di là degli aspetti clinici e d'intervento, creando così una completa teoria della mente. (it)
- O termo metapsicologia pode ser encarado como sinônimo de psicologia metafísica, uma área de estudos da psicologia dedicada ao estudo de fenômenos dos quais a chamada psicologia empírica não se propõe a estudar, por não serem acessíveis ao conhecimento pela experiência e que não pode ser provado pelo método científico proposto pelo positivismo para as ciências. De maneira breve e bastante simplificada, o aspecto tópico, dinâmico e econômico poderiam ser descritos como, respectivamente, uma teoria dos lugares¹, das forças e da energia psíquicas. (pt)
- Метапсихология (нем. Metapsychologie) — термин, применительно к психоанализу, предложенный З. Фрейдом для обозначения общего теоретического фундамента данной дисциплины, а также описания подхода к изучению психики в рамках основанной науки. (ru)
- Метапсихологія — термін, що в перекладі з грецької мови означає: «meta» — після, або за, «psiche» і «logos» — це вчення про душу, а дослівно мав би перекладатися як «за психологією». В метапсихології повинні бути викладені засади, на яких будується дане психологічне знання, а на цій основі мають розв'язуватися часткові психологічні проблеми. Метапсихологія пов'язана з філософською онтологією людини. З позиції метапсихології мають місце такі моделі: (uk)
|
