| dbo:abstract
|
- Jordi de Grècia, príncep de Càndia (Corfú, 1869 - Saint Cloud, París, 1957), Príncep de Grècia i de Dinamarca, segon fill del rei Jordi I de Grècia i de la gran duquessa Olga de Rússia. Estudià a l'academia de cadets de la marina danesa. Participà en l'ocupació grega de Creta quan aquesta fou abandonada pels turcs i fou l'alt comissionari de l'illa com a representant de les grans potències estrangeres a la República de Creta. La Revolta de Thérisso va ser dirigida pel polític cretenc Elefthérios Venizelos, en la que els revoltats volien la unió de Creta amb Grècia i un govern més democràtic per a l'illa, ja que consideraven que el govern autoritari del príncep Jordi era corrupte i incapaç de negociar amb les potències la unió amb Grècia. El 25 de setembre de 1906 el príncep Jordi va abandonar l'illa i va ser substituït per Alexandros Zaimis. El 1908 es casà amb la princesa Maria Bonaparte, hereva de la principal fortuna francesa de l'època. Del matrimoni en nasqueres dos fills:
* SAR el príncep Pere de Grècia nascut el 1909 a Atenes i mort el 1980 a Londres. Es casà morganàticament amb Olga
* SAR la princesa Eugènia de Grècia nascuda el 1910 a Atenes i morta el 1991 a Roma. Es casà amb el príncep del qual es divorcià per casar-se amb el príncep . A partir d'aquest moment repartiren el seu temps entre França, Dinamarca, Grècia i Anglaterra. Durant la Segona Guerra Mundial s'exiliaren a la república Sudafricana amb la resta de la família reial grega. Va morir a París a causa d'hematuria. (ca)
- Ο Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας και της Δανίας (24 Ιουνίου 1869 - 25 Νοεμβρίου 1957) ήταν πρίγκιπας της Ελλάδας και της Δανίας, Ύπατος Αρμοστής της Κρητικής Πολιτείας από το 1898 έως το 1906. Ήταν δευτερότοκος γιος του βασιλιά Γεωργίου Α΄ της Ελλάδας και της Μεγάλης Δούκισσας Όλγας Κωνσταντίνοβνας της Ρωσίας. Υπήρξε ο μοναδικός στην παγκόσμια ιστορία αξιωματούχος, που έφερε ταυτόχρονα το βαθμό του ναυάρχου τριών στόλων, της Ρωσίας, της Ελλάδας και της Δανίας. (el)
- جورج أمير اليونان والدنمارك (باليونانية: Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας) (24 يونيو 1869 - 25 نوفمبر 1957) كان الابن الثاني لجورج الأول ملك اليونان وأولغا كونستانتينوفنا دوقة روسيا. (ar)
- Georg, Prinz von Griechenland und Dänemark - neugriechisch Γεώργιος της Ελλάδας Geórgios tis Elládas - (* 12. Junijul. / 24. Juni 1869greg. in Schloss Mon Repos auf Korfu, Königreich Griechenland; † 25. November 1957 in Saint-Cloud, Département Hauts-de-Seine, Frankreich) aus dem Haus Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg war ein Mitglied der griechischen Königsfamilie. Zwischen 1898 und 1906 amtierte er als Hochkommissar des Kretischen Staates. (de)
- Jorge, príncipe de Grecia y Dinamarca (Kérkyra, 24 de junio de 1869 - Saint Cloud, 25 de noviembre de 1957), conocido comúnmente como el tío Goggy, fue un miembro de la familia real griega que llegó a ser Alto Comisionado de Creta durante el período de transición de la soberanía otomana a su unión con Grecia. (es)
- Prince George of Greece and Denmark (Greek: Γεώργιος; 24 June 1869 – 25 November 1957) was the second son and child of George I of Greece and Olga Konstantinovna of Russia, and is remembered chiefly for having once saved the life of his cousin the future Emperor of Russia, Nicholas II in 1891 during their visit to Japan together. He served as high commissioner of the Cretan State during its transition towards independence from Ottoman rule and union with Greece. (en)
- Georges de Grèce (en grec moderne : Γεώργιος της Ελλάδας / Geórgios tis Elládas), prince de Grèce et de Danemark, est né le 24 juin 1869, au palais de Mon Repos, à Corfou, en Grèce, et mort le 25 novembre 1957 à Saint-Cloud, près de Paris, en France. Amiral de carrière et Haut-commissaire de la Crète autonome entre 1898 et 1906, c'est un membre de la famille royale hellène. Deuxième fils du roi Georges Ier et de la reine Olga de Grèce, le prince joue, dans sa jeunesse, un rôle politique et social assez important dans son pays. Après avoir suivi, à Copenhague, une formation navale dans la marine et noué une relation amoureuse très étroite avec son oncle, le prince Valdemar de Danemark, Georges accompagne le tsarévitch Nicolas de Russie dans son voyage en Orient, durant lequel il sauve l'héritier du trône. De retour en Grèce, Georges participe ensuite activement à l’organisation des Jeux olympiques d’Athènes de 1896, avant d'être nommé Haut-commissaire de la Crète autonome entre 1898 et 1906. Mais, opposé à l’homme politique crétois Elefthérios Venizélos, Georges ne parvient pas à réaliser l’énosis et doit renoncer à son poste de gouverneur, ce qu'il considère comme un grave échec personnel. Libéré de toute obligation politique, le prince s’installe en France, où il épouse la richissime Marie Bonaparte, sans pour autant mettre fin à sa liaison avec Valdemar. Pendant la Première Guerre mondiale, Georges profite de sa présence à Paris pour jouer le rôle d’ambassadeur officieux de la Grèce. Il essaie ainsi d'user de ses liens avec l’Entente pour obtenir de larges compensations territoriales pour son pays en échange d'une entrée en guerre aux côtés des Alliés. Cependant, sa médiation est un échec et le roi Constantin Ier de Grèce opte pour une neutralité de plus en plus bienveillante vis-à-vis des puissances centrales. En 1917, le roi des Hellènes est finalement déposé par l'Entente, qui part à la recherche d'un nouveau souverain pour la Grèce. Les liens de Georges et de son épouse avec le président du Conseil français Aristide Briand en font alors de sérieux candidats pour ceindre la couronne. Malgré tout, Georges refuse catégoriquement de trahir son frère et c’est l’un des fils de Constantin qui remplace finalement son père sur le trône. À partir de 1925, la vie du prince est largement bouleversée par la rencontre de Marie Bonaparte avec Sigmund Freud. D'abord opposé à la passion de sa femme pour la psychanalyse, Georges apprend progressivement à apprécier le praticien autrichien, sans toutefois accepter ses idées. En 1939, le prince perd son amant, qui meurt après cinquante-six ans de relation amoureuse. Peu de temps après, il se brouille avec son fils, qui a épousé une roturière divorcée. C'est le début d'une période difficile, qui coïncide avec le déclenchement de la Seconde Guerre mondiale et un long exil en Afrique du Sud (1941-1944). Revenu en Europe à la fin du conflit, Georges passe ses dernières années aux côtés de sa femme, partageant son temps entre l'écriture de ses Mémoires et quelques visites officielles. (fr)
- 그리스와 덴마크의 왕자 요르요스(그리스어: Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας και της Δανίας 프링기파스 예오르요스 티스 엘라다스 케 티스 다니아스[*], 1869년 6월 24일 ~ 1957년 11월 25일)는 그리스 왕국의 왕자이자 정치인으로, 크레타 총독과 요르요스 1세의 재위 후반 섭정을 역임했으며, 오스만 투르크령 구 그리스 영토 회복 운동을 맡았다. 그리스 왕국의 왕 요르요스 1세와 러시아의 올가 콘스탄티노브나의 차남으로, 어머니 올가 콘스탄티노브나는 러시아의 니콜라이 1세의 손녀였다. 요르요스 1세의 재위 후반 섭정을 역임했으며, 오스만 투르크령 구 그리스 영토 회복 운동에 참여하였다. 1912년에는 의 신분인 점을 이용, 코펜하겐에 가서 전쟁을 지원해줄 것을 요청했으나 이듬해 아버지 요르요스 1세의 암살로 실패하였다. (ko)
- ゲオルギオス・ティス・エラザス （ギリシャ語表記:Γεώργιος της Ελλάδας、1869年6月24日 - 1957年11月25日）は、ギリシャ王国の王族。 (ja)
- George (Grieks: Πρίγκιπας Γεώργιος, Christophoros) (Korfoe, 24 juni 1869 – Saint-Cloud, 25 november 1957), prins van Griekenland en Denemarken, was de tweede zoon van koning George I van Griekenland en koningin Olga. (nl)
- Giorgio di Grecia, (in greco Πρίγκιπας Γεώργιος), principe di Candia, (Corfù, 24 giugno 1869 – Saint-Cloud, 25 novembre 1957), era il secondo figlio del re Giorgio I di Grecia e della granduchessa Ol'ga Konstantinovna Romanova; è ricordato soprattutto per aver salvato la vita del futuro imperatore di Russia, Nicola II. Ricoprì la carica di alto commissario di Creta durante la transizione dell'isola verso l'indipendenza dal governo ottomano e l'unione con la Grecia. In famiglia era colloquialmente soprannominato Uncle Goggy (Zio Goggy). (it)
- Jerzy książę grecki i duński, hrabia Korfu (gr.: Πρίγκιπας Γεώργιος) z dynastii Oldenburgów-Glücksburgów, (24 czerwca 1869, Korfu – 25 listopada 1957, Saint-Cloud) – syn króla Hellenów Jerzego I i jego małżonki Olgi Konstantinowny Romanowej, mąż sławnej psychoanalityczki Marii Bonaparte, stryj księcia Edynburga, Filipa, polityk grecki. Jako młody człowiek Jerzy towarzyszył kuzynowi, carewiczowi Mikołajowi Aleksandrowiczowi w czasie jego podróży po Azji i uratował mu życie w Kyoto, gdy japoński zamachowiec zaatakował go na ulicy mieczem samurajskim.Pierwszy cios zranił Mikołaja w czoło, drugi odparł Jerzy swoją laską. Zamachowiec powiedział później, że chciał poprzez ten spektakularny atak zwrócić uwagę na niedolę samurajów, pozbawionych swych przywilejów poprzez reformy Meiji. Grecja, taka jaka powstała w roku 1820, nie obejmowała swymi granicami Krety, Cypru i okręgu Salonik, które nadal należały do Imperium Osmańskiego. Szczególnie na Krecie, która miała pokaźną większość grecką, wybuchały przez cały XIX wiek powstania niepodległościowe pod hasłem enosis, zjednoczenia z Matką Helladą. W roku 1897 rząd grecki postanowił działać i wysłał na wyspę ekspedycję wojskową, która podjęła walkę z oddziałami sułtana. Obawiając się naruszenia równowagi sił na Bałkanach (Austro-Węgry, Bułgaria i Serbia miały także apetyt na różne terytoria osmańskie), ówczesne mocarstwa Francja, Anglia, Italia i Rosja okupowały Kretę i podzieliły ją na cztery strefy okupacyjne. W roku 1898 wojska sułtańskie opuściły wyspę. Stworzono namiastkę parlamentu z deputowanymi chrześcijańskimi i muzułmańskimi i funkcję Wysokiego Komisarza Krety, którą powierzono księciu Jerzemu. Wyspa pozostawała jednak nadal w składzie Imperium Osmańskiego, co nie zadowalało skrajnych nacjonalistów, którym przewodził Eleftherios Venizelos. Venizelos, zacięty wróg monarchii greckiej, przyjął początkowo funkcję ministra sprawiedliwości w rządzie stworzonym przez Jerzego, ale drogi ich wkrótce się rozeszły: monarchista i rojalista Jerzy dążył do wprowadzenia absolutyzmu i obwołania Krety niepodległym królestwem pod własnym berłem, Venizelos pragnął republiki i połączenia się z Grecją. W roku 1905 Venizelos wszczął powstanie republikańskie w okolicach dawnej stolicy Kandii, które Jerzemu udało się stłumić za pomocą stworzonej przez siebie . W roku 1906 w przeprowadzonych na wyspie wyborach Jerzy i jego zwolennicy uzyskali 38 127 głosów, a partia Venizelosa 33 279. Mimo uzyskania nieznacznej większości dla koncepcji Jerzego społeczeństwo było zatem podzielone prawie po połowie i spory nie ustawały. Na koniec zadziałała dyplomacja brytyjska: w r. 1906 księcia Jerzego odwołano ze stanowiska Wysokiego Komisarza, które przejął były grecki premier Aleksandros Zaimis, bardziej ugodowy wobec Venizelosa. W roku 1908 kreteńskie ogłosiło enosis z Grecją. W roku 1907 książę Jerzy ożenił się z księżniczką Marią Bonaparte, jedyną córką księcia Rolanda Bonapartego, ostatniego przedstawiciela gałęzi rodu pochodzącej od Lucjana, brata Napoleona. Choć małżeństwo nie było zbyt szczęśliwe – Maria miała wielu kochanków, m.in. Aristide Brianda czy psychoanalityka Rudolfa Loewensteina – para pozostała ze sobą do końca życia i miała dwoje dzieci, syna i córkę (Piotra i Eugenię). Książę Jerzy zmarł w osiem dni po obchodach swego złotego wesela z Marią w wieku lat 88. Był najdłużej żyjącym członkiem dynastii Oldenburgów swego pokolenia. Uzdrowisko Georgioupoli blisko Chanii otrzymało swą nazwę na jego cześć. Pochowany jest wraz z Marią na cmentarzu królewskim w Tatoi koło Aten. (pl)
- Georg av Grekland och Danmark, född 24 juni 1869 på Korfu, död 25 november 1957 i Paris, var en grekisk prins och regent på Kreta. Georg var son till Georg I av Grekland, utbildades till sjöofficer i Danmark och förde befäl över en eskader i det grekisk-turkiska kriget 1897. På förslag av Nikolaj II av Ryssland (hans kusin) , som Georg 1891 räddat undan ett attentat i Japan, blev Georg under anslutning av Storbritannien, Frankrike och Italien utsedd till överkommissarie på Kreta, vilket något minskade den grekiska besvikelsen över det misslyckade kriget. Då Georgs projekt att införliva Kreta med Grekland stötte på stormakternas motstånd och han dessutom hade slitningar med kretensaren Eleutherios Venizelos, avgick han 1906. Han gifte sig 1907 i Paris (borgerligt) och i Aten (kyrkligt) med prinsessan Marie Bonaparte (1882-1962), dotter till prins Roland Bonaparte. (sv)
- Георг Греческий и Датский (греч. Γεώργιος της Ελλάδας; 24 июня 1869, Корфу, Греция — 25 ноября 1957, Сен-Клу, Париж) — член греческой королевской семьи, стоявший во главе автономного Крита, (1897). Принц Острова Крит. Второй сын короля Греции Георга I. В молодости играл достаточно важную политическую и социальную роль в Греции. Георг прошёл курс обучения во флоте Дании и России, активно участвовал в организации Олимпийских игр в Афинах в 1896 году. В 1898—1906 годах принц был правителем Критского государства. Он выступал против греческого политика Элефтериоса Венизелоса и его идеи Энозиса (присоединения Крита к Греции); потерпев неудачу, принц был вынужден покинуть свой пост, что расценил как личный провал. Оставив политику, Георг уехал во Францию, где женился на Марии Бонапарт. Проживая в Париже, Георг стал исполнять обязанности посла Греции. Во время Первой мировой войны он использовал свою должность, чтобы получить территориальные компенсации для своей страны в обмен на участие Греции в войне на стороне союзников. Однако его усилия были напрасными, так как король Георг предпочёл сохранять нейтралитет. В 1917 году знакомство принца и его жены с Аристидом Брианом сделало Георга кандидатом на греческий трон. Сам принц не особо стремился стать королём, в итоге престол занял Александр, один из его племянников. Встреча супруги принца Марии с Зигмундом Фрейдом в 1925 году заметно изменила их жизнь. До самой смерти Георг был официальным представителем Греции во Франции. (ru)
- Jorge (Corfu, 24 de junho de 1869 – Saint-Cloud, 25 de novembro de 1957) foi o segundo filho do rei Jorge I da Grécia e sua esposa a grã-duquesa Olga Constantinovna da Rússia. Ele serviu como alto comissário do Estado de Creta durante seu período de transição de independência do Império Otomano e união com o Reino da Grécia. (pt)
- Георг Грецький і Данський (грец. Γεώργιος της Ελλάδας; 24 червня 1869, Корфу, Греція — 25 листопада 1957, Сен-Клу, Париж) — член грецької королівської сім'ї, який стояв на чолі автономного Криту (1897). Принц Candia (Принц Острова Крит). Другий син короля Греції Георга I. У молодості грав досить важливу політичну і соціальну роль у Греції. Георг пройшов курс навчання у флоті Данії та Росії, активно брав участь в організації Олімпійських ігор в Афінах у 1896 році. У 1898—1906 роках принц був правителем Критської держави. Він виступав проти грецького політика Елефтеріоса Венізелоса і його ідеї Енозіса (приєднання Криту до Греції); зазнавши невдачі, принц був змушений залишити свій пост, що розцінював як особистий провал. Залишивши політику, Георг поїхав у Францію, де одружився з Марією Бонапарт. Проживаючи в Парижі, Георг став виконувати обов'язки посла Греції. Під час Першої світової війни він використовував свою посаду, щоб отримати територіальні компенсації для своєї країни в обмін на участь Греції у війні на стороні союзників. Проте його зусилля були марними, так як король Георг волів зберігати нейтралітет. У 1917 році знайомство принца і його дружини з Арістідом Бріаном зробило Георга кандидатом на грецький трон. Сам принц не особливо прагнув стати королем, у результаті престол зайняв один з його племінників. Зустріч дружини принца Марії із Зигмундом Фрейдом у 1925 році помітно змінила їх життя. До самої смерті Георг був офіційним представником Греції у Франції. (uk)
- 乔治王子（Γεώργιος της Ελλάδας；1869年6月24日－1957年11月25日），是希腊人国王乔治一世的次子，石勒苏益格-荷尔斯泰因-索恩德堡-格吕克斯堡王朝的成员，1898年至1906年任克里特高级专员。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας και της Δανίας (24 Ιουνίου 1869 - 25 Νοεμβρίου 1957) ήταν πρίγκιπας της Ελλάδας και της Δανίας, Ύπατος Αρμοστής της Κρητικής Πολιτείας από το 1898 έως το 1906. Ήταν δευτερότοκος γιος του βασιλιά Γεωργίου Α΄ της Ελλάδας και της Μεγάλης Δούκισσας Όλγας Κωνσταντίνοβνας της Ρωσίας. Υπήρξε ο μοναδικός στην παγκόσμια ιστορία αξιωματούχος, που έφερε ταυτόχρονα το βαθμό του ναυάρχου τριών στόλων, της Ρωσίας, της Ελλάδας και της Δανίας. (el)
- جورج أمير اليونان والدنمارك (باليونانية: Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας) (24 يونيو 1869 - 25 نوفمبر 1957) كان الابن الثاني لجورج الأول ملك اليونان وأولغا كونستانتينوفنا دوقة روسيا. (ar)
- Georg, Prinz von Griechenland und Dänemark - neugriechisch Γεώργιος της Ελλάδας Geórgios tis Elládas - (* 12. Junijul. / 24. Juni 1869greg. in Schloss Mon Repos auf Korfu, Königreich Griechenland; † 25. November 1957 in Saint-Cloud, Département Hauts-de-Seine, Frankreich) aus dem Haus Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg war ein Mitglied der griechischen Königsfamilie. Zwischen 1898 und 1906 amtierte er als Hochkommissar des Kretischen Staates. (de)
- Jorge, príncipe de Grecia y Dinamarca (Kérkyra, 24 de junio de 1869 - Saint Cloud, 25 de noviembre de 1957), conocido comúnmente como el tío Goggy, fue un miembro de la familia real griega que llegó a ser Alto Comisionado de Creta durante el período de transición de la soberanía otomana a su unión con Grecia. (es)
- Prince George of Greece and Denmark (Greek: Γεώργιος; 24 June 1869 – 25 November 1957) was the second son and child of George I of Greece and Olga Konstantinovna of Russia, and is remembered chiefly for having once saved the life of his cousin the future Emperor of Russia, Nicholas II in 1891 during their visit to Japan together. He served as high commissioner of the Cretan State during its transition towards independence from Ottoman rule and union with Greece. (en)
- 그리스와 덴마크의 왕자 요르요스(그리스어: Πρίγκιπας Γεώργιος της Ελλάδας και της Δανίας 프링기파스 예오르요스 티스 엘라다스 케 티스 다니아스[*], 1869년 6월 24일 ~ 1957년 11월 25일)는 그리스 왕국의 왕자이자 정치인으로, 크레타 총독과 요르요스 1세의 재위 후반 섭정을 역임했으며, 오스만 투르크령 구 그리스 영토 회복 운동을 맡았다. 그리스 왕국의 왕 요르요스 1세와 러시아의 올가 콘스탄티노브나의 차남으로, 어머니 올가 콘스탄티노브나는 러시아의 니콜라이 1세의 손녀였다. 요르요스 1세의 재위 후반 섭정을 역임했으며, 오스만 투르크령 구 그리스 영토 회복 운동에 참여하였다. 1912년에는 의 신분인 점을 이용, 코펜하겐에 가서 전쟁을 지원해줄 것을 요청했으나 이듬해 아버지 요르요스 1세의 암살로 실패하였다. (ko)
- ゲオルギオス・ティス・エラザス （ギリシャ語表記:Γεώργιος της Ελλάδας、1869年6月24日 - 1957年11月25日）は、ギリシャ王国の王族。 (ja)
- George (Grieks: Πρίγκιπας Γεώργιος, Christophoros) (Korfoe, 24 juni 1869 – Saint-Cloud, 25 november 1957), prins van Griekenland en Denemarken, was de tweede zoon van koning George I van Griekenland en koningin Olga. (nl)
- Giorgio di Grecia, (in greco Πρίγκιπας Γεώργιος), principe di Candia, (Corfù, 24 giugno 1869 – Saint-Cloud, 25 novembre 1957), era il secondo figlio del re Giorgio I di Grecia e della granduchessa Ol'ga Konstantinovna Romanova; è ricordato soprattutto per aver salvato la vita del futuro imperatore di Russia, Nicola II. Ricoprì la carica di alto commissario di Creta durante la transizione dell'isola verso l'indipendenza dal governo ottomano e l'unione con la Grecia. In famiglia era colloquialmente soprannominato Uncle Goggy (Zio Goggy). (it)
- Jorge (Corfu, 24 de junho de 1869 – Saint-Cloud, 25 de novembro de 1957) foi o segundo filho do rei Jorge I da Grécia e sua esposa a grã-duquesa Olga Constantinovna da Rússia. Ele serviu como alto comissário do Estado de Creta durante seu período de transição de independência do Império Otomano e união com o Reino da Grécia. (pt)
- 乔治王子（Γεώργιος της Ελλάδας；1869年6月24日－1957年11月25日），是希腊人国王乔治一世的次子，石勒苏益格-荷尔斯泰因-索恩德堡-格吕克斯堡王朝的成员，1898年至1906年任克里特高级专员。 (zh)
- Jordi de Grècia, príncep de Càndia (Corfú, 1869 - Saint Cloud, París, 1957), Príncep de Grècia i de Dinamarca, segon fill del rei Jordi I de Grècia i de la gran duquessa Olga de Rússia. Estudià a l'academia de cadets de la marina danesa. Participà en l'ocupació grega de Creta quan aquesta fou abandonada pels turcs i fou l'alt comissionari de l'illa com a representant de les grans potències estrangeres a la República de Creta. La Revolta de Thérisso va ser dirigida pel polític cretenc Elefthérios Venizelos, en la que els revoltats volien la unió de Creta amb Grècia i un govern més democràtic per a l'illa, ja que consideraven que el govern autoritari del príncep Jordi era corrupte i incapaç de negociar amb les potències la unió amb Grècia. El 25 de setembre de 1906 el príncep Jordi va abando (ca)
- Georges de Grèce (en grec moderne : Γεώργιος της Ελλάδας / Geórgios tis Elládas), prince de Grèce et de Danemark, est né le 24 juin 1869, au palais de Mon Repos, à Corfou, en Grèce, et mort le 25 novembre 1957 à Saint-Cloud, près de Paris, en France. Amiral de carrière et Haut-commissaire de la Crète autonome entre 1898 et 1906, c'est un membre de la famille royale hellène. (fr)
- Jerzy książę grecki i duński, hrabia Korfu (gr.: Πρίγκιπας Γεώργιος) z dynastii Oldenburgów-Glücksburgów, (24 czerwca 1869, Korfu – 25 listopada 1957, Saint-Cloud) – syn króla Hellenów Jerzego I i jego małżonki Olgi Konstantinowny Romanowej, mąż sławnej psychoanalityczki Marii Bonaparte, stryj księcia Edynburga, Filipa, polityk grecki. (pl)
- Georg av Grekland och Danmark, född 24 juni 1869 på Korfu, död 25 november 1957 i Paris, var en grekisk prins och regent på Kreta. Georg var son till Georg I av Grekland, utbildades till sjöofficer i Danmark och förde befäl över en eskader i det grekisk-turkiska kriget 1897. Han gifte sig 1907 i Paris (borgerligt) och i Aten (kyrkligt) med prinsessan Marie Bonaparte (1882-1962), dotter till prins Roland Bonaparte. (sv)
- Георг Греческий и Датский (греч. Γεώργιος της Ελλάδας; 24 июня 1869, Корфу, Греция — 25 ноября 1957, Сен-Клу, Париж) — член греческой королевской семьи, стоявший во главе автономного Крита, (1897). Принц Острова Крит. Второй сын короля Греции Георга I. В молодости играл достаточно важную политическую и социальную роль в Греции. Георг прошёл курс обучения во флоте Дании и России, активно участвовал в организации Олимпийских игр в Афинах в 1896 году. В 1898—1906 годах принц был правителем Критского государства. (ru)
- Георг Грецький і Данський (грец. Γεώργιος της Ελλάδας; 24 червня 1869, Корфу, Греція — 25 листопада 1957, Сен-Клу, Париж) — член грецької королівської сім'ї, який стояв на чолі автономного Криту (1897). Принц Candia (Принц Острова Крит). Другий син короля Греції Георга I. У молодості грав досить важливу політичну і соціальну роль у Греції. Георг пройшов курс навчання у флоті Данії та Росії, активно брав участь в організації Олімпійських ігор в Афінах у 1896 році. У 1898—1906 роках принц був правителем Критської держави. (uk)
|
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}