In linguistics, syntax () is the set of rules, principles, and processes that govern the structure of sentences (sentence structure) in a given language, usually including word order. The term syntax is also used to refer to the study of such principles and processes. The goal of many syntacticians is to discover the syntactic rules common to all languages.

Property Value
dbo:abstract
  • عِلْمُ النَّحُو ويسمَّى أيضًا عِلْمُ الإِعْرَاب هو علم يعرف به حال أواخر الكلم، وعلم النحو يبحث في أصول تكوين الجملة وقواعد الإعراب. فغاية علم النحو أن يحدد أساليب تكوين الجمل ومواضع الكلمات والخصائص التي تكتسبها الكلمة من ذلك الموضع، سواءً أكانت خصائص نحوية كالابتداء والفاعلية والمفعولية أو أحكامًا نحوية كالتقديم والتأخير والإعراب والبناء. والغرض من علم النحو تحصيل ملكة يقتدر بها على إيراد تركيب وضع وضعا نوعيًا لما أراده المتكلم من المعاني وعلى فهم معنى أي مركب كان بحسب الوضع المذكور. وعلم النحو من علوم اللغة العربية ويعد العلم الأهم بينها، معرفته ضرورية على أهل الشريعة إذ مأخذ الأحكام الشرعية كلها من الكتاب والسنة، وتعلم لمن أراد علم الشريعة. والنحو هو انتحاء سمت كلام العرب في تصرفه من إعراب وغيره: كالتثنية، والجمع، والتحقير والتكسير والإضافة والنسب، والتركيب، وغير ذلك، ليلحق من ليس من أهل اللغة العربية بأهلها في الفصاحة فينطق بها وإنْ لم يكن منهم، وإنْ شذ بعضهم عنها رد به إليها. وهو في الأصل مصدر شائع، أي نحوت نحوًا، كقولك قصدت قصدًا، ثم خصّ به انتحاء هذا القبيل من العلم" (الجزء الأول – صفحة 34)، فالنحو عند ابن جني على هذا هو : محاكاة العرب في طريقة كلمهم تجنبًا للّحن، وتمكينًا للمستعرب في أن يكون كالعربيّ في فصاحته وسلامة لغته عند الكلام. من خصائص هذا العلمِ تمييزُ الاسمِ من الفعلِ من الحرفِ، و تمييزُ المعربِ من المبنيِّ، و تمييزُ المرفوعِ من المنصوبِ من المخفوضِ من المجزومِ، مَعَ تحديدِ العواملِ المؤثرةِ في هذا كلِّه، و قد استُنبِطَ هذا كلُّه من كلامِ العربِ بالاستقراءِ، و صارَ كلامُ العربِ الأولُ شعرًا و نثرًا - بعدَ نصوصِ الكتابِ و السُّنةِ - هو الحجةَ في تقريرِ قواعدِ النحوِ في صورةِ ماعُرِفَ بالشواهدِ اللُّغويةِ، و هو ما استَشهدَ به العلماءُ من كلامِ العربِ لتقريرِ القواعدِ. (ar)
  • La sintaxi (del grec σύνταξις, σύν: 'junts', τάξις: 'ordre') és la part de la gramàtica que estudia els mecanismes de generació de frases. Aquesta matèria està tan interrelacionada amb la morfologia que la lingüística moderna considera que cal estudiar-les conjuntament en una única disciplina: la morfosintaxi. L'atenció de la sintaxi és la frase, tot i que últimament s'està ampliant en l'anomenada gramàtica del discurs. Analitza quina funció sintàctica fa cada element dintre de l'oració i determina quines combinacions de sintagmes són permeses per una llengua determinada, així com quins nexes s'utilitzen per a estructurar i unir frases entre si. (ca)
  • Syntax neboli skladba (zastarale větosloví) je lingvistická disciplína zabývající se vztahy mezi slovy ve větě (mj. větnými členy), správným tvořením větných konstrukcí a slovosledem. V tradičním pojetí je spolu s morfologií součástí gramatiky; vedle toho je (podle Carnapovy a Morrisovy definice) spolu se sémantikou a pragmatikou součástí sémiotiky. V informatice se zpravidla používá slovo syntaxe, kterým se označuje souhrn pravidel pro zápis výrazů (např. programů) v určitém formálním jazyce (například programovacím). Stejně jako u lidských jazyků syntaxe nepopisuje, jak se z jednotlivých znaků skládají lexémy nebo tokeny (např. jména proměnných a funkcí, klíčová neboli rezervovaná slova, operátory nebo čísla), ale jak se z lexémů vytvářejí větší celky jako výrazy, příkazy, deklarace, funkce nebo celé programy. Nejčastějším způsobem popisu syntaxe formálního jazyka je formální gramatika. Pravidla gramatiky umožňují sestavit z lineárního zápisu v jazyce stromovou strukturu zvanou syntaktický strom. Zjišťování syntaxe (viz syntaktická analýza) typicky předchází lexikální analýza, která rozděluje vstupní text na lexémy. Výsledky syntaktické analýzy využívá sémantická analýza a generování kódu nebo interpretace programu. Tradiční (složková) syntax představuje popis skladebních vztahů a větných členů, rozdělila věty na jednočlenné a dvojčlenné, rozlišila souvětí souřadné a podřadné. Valenční syntax se zakládá na valenci, to jest schopnosti slov, hlavně sloves, vázat na sebe významově těsně jiné výrazy. Základové větné struktury jsou nejjednodušší taková spojení dávající smysl a s plnou mluvnickou funkčností, z nichž se dají vytvořit gramatické větné vzorce. Hlavní soustředění valenční skladby spadá na proces tvoření věty. Textová syntax (, nadvětná syntax, makrosyntax) zkoumá syntaktické prostředky výstavby textu a tím se stýká se stylistikou. Při zpracování přirozeného jazyka zpracování morfologie předchází zpracování syntaxe. Syntaxe se vyskytuje i u zvířecích jazyků. (cs)
  • Unter Syntax (altgriechisch σύνταξις syntaxis, von σύν syn ‚zusammen‘ und τάξις taxis ‚Ordnung, Reihenfolge‘) versteht man allgemein ein Regelsystem zur Kombination elementarer Zeichen zu zusammengesetzten Zeichen in natürlichen oder künstlichen Zeichensystemen. Die Zusammenfügungsregeln der Syntax stehen hierbei den Interpretationsregeln der Semantik gegenüber. Insbesondere versteht man unter Syntax die Satzlehre, ein Teilgebiet der Grammatik natürlicher Sprachen, das die Zusammenfügung von Wörtern bzw. Wortgruppen zu Sätzen (Satzbau) auf Basis grammatikalischer Gesetzmäßigkeiten (etwa einer bestimmten vorgeschriebenen Satzstellung) behandelt bzw. den Sätzen zugrunde liegende regelmäßige Muster (Satzstruktur) beschreibt. Die Syntax wird in der Regel unterschieden von der linguistischen Morphologie, die den inneren Aufbau der Wörter behandelt, obwohl die Übergänge zwischen beiden Bereichen fließend sein können. Der Ausdruck Syntax wird für natürliche und formale Sprachen verwendet. Das Verhältnis zwischen natürlicher und formaler Syntax wird unterschiedlich gesehen. Für den Logiker Richard Montague (Universal Grammar, 1970) bestand kein prinzipieller Unterschied. Ebenso wie der Begriff Grammatik kann sich der Begriff Syntax auf die Struktureigenschaften von Zeichensystemen selbst oder auf die theoretisch-wissenschaftliche Beschreibung dieser Struktureigenschaften beziehen. (de)
  • Στη Γλωσσολογία, η Σύνταξη (αγγλ. syntax, από το αρχ. "σύν-ταξις" <συν-τάσσω=τοποθετώ μαζί), είναι η μελέτη των κανόνων και των ιεραρχικών σχέσεων που ρυθμίζουν τον τρόπο με τον οποίο συνδυάζονται οι λέξεις για τον σχηματισμό προτάσεων στις φυσικές ανθρώπινες γλώσσες. Συγκεκριμένα, ενδιαφέρεται για το πώς διαφορετικές λεξικές κατηγορίες (όπως περίπου αυτές είναι γνωστές ήδη από την εποχή του Διονυσίου του Θρακός, δηλ. ουσιαστικά, ρήματα κ.λπ.) δομούν , οι οποίες συνθέτουν προτάσεις (οι οποίες με τη σειρά τους μπορούν να εγκιβωτισθούν σε άλλες προτάσεις). Από τη γέννηση της σύγχρονης γλωσσολογίας μέχρι σήμερα, έχουν προταθεί πολλές διαφορετικές συντακτικές θεωρίες και τυπικά πρότυπα/μοντέλα περιγραφής του συντακτικού επιπέδου της γλώσσας, με κυμαινόμενη απήχηση και επιρροή. Οι περισσότερες θεωρίες μοιράζονται δύο κοινά χαρακτηριστικά. Πρώτον, αναγνωρίζουν ιεραρχική (και όχι απλώς γραμμική) δομή στην πρόταση και την αναλύουν σε άμεσα συστατικά (φράσεις). Δεύτερον, προτείνουν ένα ορισμένο σύστημα κανόνων που θα προβλέπει την "/αντιγραμματικότητα" και την "/μη αποδεκτότητα" των παραγόμενων δομών. Οι περισσότερες (τυπικές) συντακτικές θεωρίες, επίσης, παρέχουν κάποια ερμηνεία για τη συστηματική σχέση ανάμεσα στη συντακτική δομή και τη σημασιολογική της αναπαράσταση. Στη σημειωτική, η σύνταξη ορίζεται ως ο πρώτος από τους τρεις τομείς της μελέτης των (συγκεκριμένα, ως η μελέτη των δια-σχέσεων των σημείων). Ο δεύτερος τομέας είναι η σημασιολογία (η μελέτη της σχέσης μεταξύ των σημείων και των αντικειμένων τα οποία αντιπροσωπεύουν) και ο τρίτος είναι η πραγματολογία (η σχέση ανάμεσα στο σημειακό σύστημα και τον χρήστη). Στο πλαίσιο της του Νόαμ Τσόμσκι (της οποίας οι πιο πρόσφατες εκδοχές είναι το πρότυπο Κυβέρνησης και Αναφορικής Δέσμευσης και το Μινιμαλιστικό Πρόγραμμα), η δομή της πρότασης αναπαρίσταται με δενδροδιαγράμματα ("tree diagrams"/"phrase markers"=φραστικοί δείκτες) , τα οποία δείχνουν την ιεραρχική δόμηση των συστατικών της. Στόχος της γενετικής θεωρίας είναι να περιγράψει το πώς ο "ιδανικός ομιλητής" παράγει, με ένα πεπερασμένο λεξικό και έναν πεπερασμένο αριθμό κανόνων και περιορισμών, ένα απεριόριστο πλήθος γραμματικών προτάσεων, απεριόριστου επίσης μήκους, ό,τι συνήθως αποκαλείται "γλωσσική δημιουργικότητα". Για την θεωρία αυτή, η βάση της παραγωγής των γλωσσικών εκφράσεων είναι η σύνταξη, έχει δηλαδή "γενετικό ρόλο", ενώ οι υπόλοιποι τομείς που διαμορφώνουν το γλωσσικό μήνυμα, ο φωνολογικός και ο σημασιολογικός/λογικός, έχουν χαρακτήρα "ερμηνευτικό", ερμηνεύουν δηλαδή τα χαρακτηριστικά/τις οδηγίες που περιλαμβάνει η συντακτική δομή, για τον καθορισμό της ηχητικής της μορφής, αφενός, και του νοήματός της, αφ'ετέρου. Στο πλαίσιο του Δομισμού/, αλλά και της ίδιας της γενετικής θεωρίας, αναπτύχθηκαν και άλλες ανταγωνιστικές συντακτικές θεωρίες, όπως η του (André Martinet), η του (M.A.K. Halliday), η Head-driven Phrase Structure Grammar (HPSG) κ.ά. Στην πληροφορική, ο όρος "σύνταξη" χρησιμοποιείται για να δείξει το κυριολεκτικό κείμενο (παράδειγμα στη φωτογραφία) που γράφεται σε μια επίσημη γλώσσα ή τη γλώσσα προγραμματισμού, σε αντιδιαστολή με τη σημασιολογία ή τη σημασία της. (el)
  • In linguistics, syntax () is the set of rules, principles, and processes that govern the structure of sentences (sentence structure) in a given language, usually including word order. The term syntax is also used to refer to the study of such principles and processes. The goal of many syntacticians is to discover the syntactic rules common to all languages. (en)
  • Sintakso estas parto de lingvoscienco kiu studas la manieron, laŭ kiu la vortoj estas grupigataj en la frazo. La frazo povas esti aŭ simpla (Paĉjo venis), kiu konsistas el unu propozicio, aŭ kompleksa (Paĉjo venis, kiam ni manĝis), kiu konsistas el du aŭ pluraj propozicioj. Ĉiu propozicio havas partojn nomatajn frazelementoj, kiuj povas esti strukturaj (subjekto, predikato, objekto, adjekto) aŭ karakterizaj (epiteto, suplemento). La grupiĝon de la karakterizaj frazelementoj (tre bela, bela knabino, knabino el Parizo) studas la vortsintakso, la rilatojn inter la strukturaj frazelementoj (Knabino skribas leteron) esploras la propozicio-sintakso, kaj pri la principoj de kunmetado de propozicioj en kompleksajn frazojn (Paĉjo venis hejmen kaj alportis libron, kiun la infanoj tiom deziris, ĉar ankaŭ aliaj iliaj geamikoj havis ĝin) instruas la frazosintakso. (eo)
  • La sintaxis es la parte de la gramática que estudia las reglas y principios que gobiernan la combinatoria de constituyentes sintácticos y la formación de unidades superiores a estos, como los sintagmas y las oraciones gramaticales. La sintaxis, por tanto, estudia las formas en que se combinan las palabras, así como las y paradigmáticas existentes entre ellas. (es)
  • Sintaxia (grezieratik συν- syn-, batera, eta τάξις táxis, antolaketa) edo joskera hizkuntzalaritzako atal bat da, esaldien egitura finkatzen dituzten arauak aztertzen dituena. Sintaxia arau horiek izendatzeko ere erabiltzen da, hizkuntzaren sintaxia esapidean adibidez. Gramatika arduratzen da sintaxiaz. (eu)
  • La syntaxe est, à l'origine, la branche de la linguistique qui étudie la façon dont les mots se combinent pour former des phrases ou des énoncés dans une langue. On distingue la syntaxe, qui concerne les expressions [les mots], de la sémantique, qui concerne ce qui est visé par les expressions [le sens, la signification/les choses]. Le terme de syntaxe est aussi utilisé en informatique, où sa définition est similaire, modulo une terminologie différente. Ainsi, la syntaxe est le respect, ou le non-respect, de la grammaire formelle d'un langage, c'est-à-dire des règles d'agencement des lexèmes (en informatique, ce sont des entités lexicales d'un langage informatique) en des termes plus complexes, souvent des programmes. Dans la théorie des langages formels, ce qui joue le rôle de lexème est en général appelé lettre ou symbole, et les termes produits sont appelés mots. D'un point de vue purement linguistique, la syntaxe étudie : * L'ordre des mots — par ex. : en français, celui-ci peut changer le sens de la phrase : Jean frappe Paul par rapport à Paul frappe Jean ; * Les catégories grammaticales ou parties du discours — par ex. : dans la phrase Il fait beau, le mot Il est un pronom impersonnel, fait beau est une locution verbale ; * Les phénomènes de rection — par ex. : dans la phrase Le petit chat dort, le nom chat régit le verbe dort ainsi que le déterminant le et l'adjectif petit. Cette hiérarchie peut être représentée par un parenthésage : [[le petit] chat [dort]] ou par des liens de dépendance ; * Les fonctions grammaticales — par ex. : dans la phrase Je mange à la cantine, le pronom Je est le sujet de mange, à la cantine est complément circonstanciel de lieu. (fr)
  • Dalam linguistik, sintaksis (dari Yunani Kuno: συν- syn-, "bersama", dan τάξις táxis, "pengaturan") atau ilmu nahu adalah ilmu mengenai prinsip dan peraturan untuk membuat dalam bahasa alami. Selain aturan ini, kata sintaksis juga digunakan untuk merujuk langsung pada peraturan dan prinsip yang mencakup struktur kalimat dalam bahasa apapun, sebagaimana "." Penelitian modern dalam sintaks bertujuan untuk dalam aturan ini. Banyak pakar sintaksis berusaha menemukan yang diterapkan pada setiap bahasa alami. Kata sintaksis juga kadang digunakan untuk merujuk pada aturan yang mengatur sistematika, seperti logika, bahasa formal buatan, dan bahasa pemrograman komputer. (in)
  • La sintassi o sintattica (dal greco σύνταξις, sýntaxis, "associazione, organizzazione") è la branca della grammatica e della linguistica che studia i diversi modi in cui i codici dei linguaggi si uniscono tra loro per formare una proposizione. (it)
  • 統語論(とうごろん、英: syntax)とは、ヒト・人間の言語において文が構成される仕組み、またはそれを扱う言語学の一分野である。統辞論(とうじろん)、構文論(こうぶんろん)ともいう。 統語論は文法[音韻論(音の仕組み)、形態論(語が構成される仕組み)などを含む、言語の構造を成り立たせている諸原理] の一部である。ただし、特に統語論のことを指して「文法」ということもある。 (ja)
  • 통사론(統辭論, 영어: syntax) 또는 구문론(構文論)은 단어가 문장을 이루는 방법을 연구하는 언어학의 하위 분야이다. 문장론, 구문법 등으로도 불린다. 언어의 문법에서 (형태론에 대비하여) 구문론이 차지하는 비중에 따라 언어를 교착어·굴절어·고립어 등으로 구분하기도 한다. 구문론에서 주어·목적어·동사의 통상 배열 순서에 따라 언어를 SOV언어·SVO언어 등으로 구분하기도 한다. (ko)
  • Syntaxis (van het Oudgriekse συν- syn-, "samen", en τάξις táxis, "regeling"), ook vaak zinsleer genoemd, is een deelgebied binnen de theoretische taalkunde dat in ruime zin de studie omvat van alles wat met de opbouw en structuur van zinsdelen en zinnen te maken heeft, ofwel van de zinsbouw. Het begrip syntaxis wordt ook wel gelijkgesteld aan zinsbouw. (nl)
  • Sintaxe (pronúncia no AFI: [sí'tasɨ]) (do grego clássico σύνταξις "estrutura", de σύν, transl. syn, "mais", e τάξις, transl. táxis, "classe") é o estudo das regras que regem a construção de frases nas línguas naturais. A sintaxe é a parte da gramática que estuda a disposição das palavras na frase e das frases no discurso, incluindo a sua relação lógica, entre as múltiplas combinações possíveis para transmitir um significado completo e compreensível. À inobservância das regras de sintaxe chama-se solecismo. Na linguística, a sintaxe é o ramo que estuda os processos generativos ou combinatórios das frases das línguas naturais, tendo em vista especificar a sua estrutura interna e funcionamento. O termo "sintaxe" também é usado para referir o estudo das regras que regem o comportamento de sistemas matemáticos, como a lógica, e as linguagens de programação de computadores. A sintaxe é importante pois a unidade falada é a oração, não a palavra ou o som. Em termos práticos, o falante fala e o ouvinte ouve orações. Salvo o caso quando uma única palavra é portadora de sentido completo. Os primeiros passos da tradição europeia no estudo da sintaxe foram dados pelos antigos gregos, começando com Aristóteles, que foi o primeiro a dividir a frase em sujeitos e predicados. Um segundo contributo fundamental deve-se a Frege que critica a análise aristotélica, propondo uma divisão da frase em função e argumento. Deste trabalho fundador, deriva toda a lógica formal contemporânea, bem como a sintaxe formal. No século XIX a filologia dedicou-se sobretudo à investigação nas áreas da fonologia e morfologia, não tendo reconhecido o contributo fundamental de Frege, que só em meados do século XX foi verdadeiramente apreciado. (pt)
  • Syntaktyka, składnia (gr. σύνταξις sýntaxis – „porządek, szyk”, συντακτικός syntaktikós – „porządkujący”) – dział językoznawstwa, który zajmuje się budową wypowiedzeń. Syntaktyka (w ujęciu tradycyjnym) bada takie zjawiska jak funkcje wyrazów w zdaniu (funkcja podmiotu, orzeczenia, dopełnienia itd.), zależności między wyrazami w zdaniu (np. związek zgody, związek rządu, związek przynależności) czy szyk wyrazów w wypowiedzeniu. W odmiennym ujęciu (występującym w gramatyce generatywnej) syntaktyka opisuje sposoby łączenia się morfemów w zdania. W ujęciu gramatyki generatywnej syntaktyka przeciwstawia się semantyce i fonologii, morfologia natomiast stanowi część fonologii i syntaktyki. (pl)
  • Си́нтаксис (др.-греч. σύν-ταξις «составление», «координация», «порядок») — раздел лингвистики, в котором изучаются номинативные и коммуникативные языковые единицы: предложение и словосочетание. Слово в буквальном переводе означает не только составление, но и упорядочивание, координирование, соединение слов в связный текст. В лингвистике синтаксис — это совокупность правил, теоретических систем и языковых процессов, упорядочивающих и изучающих структуру предложений в каком-либо языке. Целью многих синтаксисов является установление синтаксических правил, общих для всех языков. (ru)
  • Syntax [sʏnˈtaks] (av grekiska σύνταξις, sýntaxis; "sammanställning", av σύν, "samman", och τάξις, "ordning", "sekvens") eller satslära är en del av grammatiken. Den syftar på hur man sätter samman ord (lexem) eller böjningsformer till grupper av ord (fraser), satser och meningar. (sv)
  • 句法(英語:Syntax)是一个语言学概念,指一门语言里支配句子结构,决定词、短语、从句等句子成分如何组成其上级成分,直到组成句子的规则或过程;研究句法的语言学分支称为句法学,其终极目标是探究所有自然语言通用的普遍句法规则。汉语句法研究主要关注语序。 (zh)
  • Си́нтаксис (дав.-гр. σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові. Синтаксис розмежовують на: * синтаксис словосполучень, який установлює синтаксичні властивості окремих слів як частин мови, тобто правила їхньої сполучуваності з іншими словами; * синтаксис речень, спрямований на дослідження типів, ознак речень, зв'язків слів і сполук у складі речень і висловлювань. (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 26860 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 20133 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 985963835 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdfs:comment
  • In linguistics, syntax () is the set of rules, principles, and processes that govern the structure of sentences (sentence structure) in a given language, usually including word order. The term syntax is also used to refer to the study of such principles and processes. The goal of many syntacticians is to discover the syntactic rules common to all languages. (en)
  • La sintaxis es la parte de la gramática que estudia las reglas y principios que gobiernan la combinatoria de constituyentes sintácticos y la formación de unidades superiores a estos, como los sintagmas y las oraciones gramaticales. La sintaxis, por tanto, estudia las formas en que se combinan las palabras, así como las y paradigmáticas existentes entre ellas. (es)
  • Sintaxia (grezieratik συν- syn-, batera, eta τάξις táxis, antolaketa) edo joskera hizkuntzalaritzako atal bat da, esaldien egitura finkatzen dituzten arauak aztertzen dituena. Sintaxia arau horiek izendatzeko ere erabiltzen da, hizkuntzaren sintaxia esapidean adibidez. Gramatika arduratzen da sintaxiaz. (eu)
  • La sintassi o sintattica (dal greco σύνταξις, sýntaxis, "associazione, organizzazione") è la branca della grammatica e della linguistica che studia i diversi modi in cui i codici dei linguaggi si uniscono tra loro per formare una proposizione. (it)
  • 統語論(とうごろん、英: syntax)とは、ヒト・人間の言語において文が構成される仕組み、またはそれを扱う言語学の一分野である。統辞論(とうじろん)、構文論(こうぶんろん)ともいう。 統語論は文法[音韻論(音の仕組み)、形態論(語が構成される仕組み)などを含む、言語の構造を成り立たせている諸原理] の一部である。ただし、特に統語論のことを指して「文法」ということもある。 (ja)
  • 통사론(統辭論, 영어: syntax) 또는 구문론(構文論)은 단어가 문장을 이루는 방법을 연구하는 언어학의 하위 분야이다. 문장론, 구문법 등으로도 불린다. 언어의 문법에서 (형태론에 대비하여) 구문론이 차지하는 비중에 따라 언어를 교착어·굴절어·고립어 등으로 구분하기도 한다. 구문론에서 주어·목적어·동사의 통상 배열 순서에 따라 언어를 SOV언어·SVO언어 등으로 구분하기도 한다. (ko)
  • Syntaxis (van het Oudgriekse συν- syn-, "samen", en τάξις táxis, "regeling"), ook vaak zinsleer genoemd, is een deelgebied binnen de theoretische taalkunde dat in ruime zin de studie omvat van alles wat met de opbouw en structuur van zinsdelen en zinnen te maken heeft, ofwel van de zinsbouw. Het begrip syntaxis wordt ook wel gelijkgesteld aan zinsbouw. (nl)
  • Си́нтаксис (др.-греч. σύν-ταξις «составление», «координация», «порядок») — раздел лингвистики, в котором изучаются номинативные и коммуникативные языковые единицы: предложение и словосочетание. Слово в буквальном переводе означает не только составление, но и упорядочивание, координирование, соединение слов в связный текст. В лингвистике синтаксис — это совокупность правил, теоретических систем и языковых процессов, упорядочивающих и изучающих структуру предложений в каком-либо языке. Целью многих синтаксисов является установление синтаксических правил, общих для всех языков. (ru)
  • Syntax [sʏnˈtaks] (av grekiska σύνταξις, sýntaxis; "sammanställning", av σύν, "samman", och τάξις, "ordning", "sekvens") eller satslära är en del av grammatiken. Den syftar på hur man sätter samman ord (lexem) eller böjningsformer till grupper av ord (fraser), satser och meningar. (sv)
  • 句法(英語:Syntax)是一个语言学概念,指一门语言里支配句子结构,决定词、短语、从句等句子成分如何组成其上级成分,直到组成句子的规则或过程;研究句法的语言学分支称为句法学,其终极目标是探究所有自然语言通用的普遍句法规则。汉语句法研究主要关注语序。 (zh)
  • Си́нтаксис (дав.-гр. σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові. Синтаксис розмежовують на: * синтаксис словосполучень, який установлює синтаксичні властивості окремих слів як частин мови, тобто правила їхньої сполучуваності з іншими словами; * синтаксис речень, спрямований на дослідження типів, ознак речень, зв'язків слів і сполук у складі речень і висловлювань. (uk)
  • عِلْمُ النَّحُو ويسمَّى أيضًا عِلْمُ الإِعْرَاب هو علم يعرف به حال أواخر الكلم، وعلم النحو يبحث في أصول تكوين الجملة وقواعد الإعراب. فغاية علم النحو أن يحدد أساليب تكوين الجمل ومواضع الكلمات والخصائص التي تكتسبها الكلمة من ذلك الموضع، سواءً أكانت خصائص نحوية كالابتداء والفاعلية والمفعولية أو أحكامًا نحوية كالتقديم والتأخير والإعراب والبناء. والغرض من علم النحو تحصيل ملكة يقتدر بها على إيراد تركيب وضع وضعا نوعيًا لما أراده المتكلم من المعاني وعلى فهم معنى أي مركب كان بحسب الوضع المذكور. (ar)
  • La sintaxi (del grec σύνταξις, σύν: 'junts', τάξις: 'ordre') és la part de la gramàtica que estudia els mecanismes de generació de frases. Aquesta matèria està tan interrelacionada amb la morfologia que la lingüística moderna considera que cal estudiar-les conjuntament en una única disciplina: la morfosintaxi. (ca)
  • Syntax neboli skladba (zastarale větosloví) je lingvistická disciplína zabývající se vztahy mezi slovy ve větě (mj. větnými členy), správným tvořením větných konstrukcí a slovosledem. V tradičním pojetí je spolu s morfologií součástí gramatiky; vedle toho je (podle Carnapovy a Morrisovy definice) spolu se sémantikou a pragmatikou součástí sémiotiky. Tradiční (složková) syntax představuje popis skladebních vztahů a větných členů, rozdělila věty na jednočlenné a dvojčlenné, rozlišila souvětí souřadné a podřadné. Při zpracování přirozeného jazyka zpracování morfologie předchází zpracování syntaxe. (cs)
  • Unter Syntax (altgriechisch σύνταξις syntaxis, von σύν syn ‚zusammen‘ und τάξις taxis ‚Ordnung, Reihenfolge‘) versteht man allgemein ein Regelsystem zur Kombination elementarer Zeichen zu zusammengesetzten Zeichen in natürlichen oder künstlichen Zeichensystemen. Die Zusammenfügungsregeln der Syntax stehen hierbei den Interpretationsregeln der Semantik gegenüber. Ebenso wie der Begriff Grammatik kann sich der Begriff Syntax auf die Struktureigenschaften von Zeichensystemen selbst oder auf die theoretisch-wissenschaftliche Beschreibung dieser Struktureigenschaften beziehen. (de)
  • Στη Γλωσσολογία, η Σύνταξη (αγγλ. syntax, από το αρχ. "σύν-ταξις" <συν-τάσσω=τοποθετώ μαζί), είναι η μελέτη των κανόνων και των ιεραρχικών σχέσεων που ρυθμίζουν τον τρόπο με τον οποίο συνδυάζονται οι λέξεις για τον σχηματισμό προτάσεων στις φυσικές ανθρώπινες γλώσσες. Συγκεκριμένα, ενδιαφέρεται για το πώς διαφορετικές λεξικές κατηγορίες (όπως περίπου αυτές είναι γνωστές ήδη από την εποχή του Διονυσίου του Θρακός, δηλ. ουσιαστικά, ρήματα κ.λπ.) δομούν , οι οποίες συνθέτουν προτάσεις (οι οποίες με τη σειρά τους μπορούν να εγκιβωτισθούν σε άλλες προτάσεις). (el)
  • Sintakso estas parto de lingvoscienco kiu studas la manieron, laŭ kiu la vortoj estas grupigataj en la frazo. La frazo povas esti aŭ simpla (Paĉjo venis), kiu konsistas el unu propozicio, aŭ kompleksa (Paĉjo venis, kiam ni manĝis), kiu konsistas el du aŭ pluraj propozicioj. Ĉiu propozicio havas partojn nomatajn frazelementoj, kiuj povas esti strukturaj (subjekto, predikato, objekto, adjekto) aŭ karakterizaj (epiteto, suplemento). La grupiĝon de la karakterizaj frazelementoj (tre bela, bela knabino, knabino el Parizo) studas la vortsintakso, la rilatojn inter la strukturaj frazelementoj (Knabino skribas leteron) esploras la propozicio-sintakso, kaj pri la principoj de kunmetado de propozicioj en kompleksajn frazojn (Paĉjo venis hejmen kaj alportis libron, kiun la infanoj tiom deziris, ĉar a (eo)
  • La syntaxe est, à l'origine, la branche de la linguistique qui étudie la façon dont les mots se combinent pour former des phrases ou des énoncés dans une langue. On distingue la syntaxe, qui concerne les expressions [les mots], de la sémantique, qui concerne ce qui est visé par les expressions [le sens, la signification/les choses]. D'un point de vue purement linguistique, la syntaxe étudie : (fr)
  • Dalam linguistik, sintaksis (dari Yunani Kuno: συν- syn-, "bersama", dan τάξις táxis, "pengaturan") atau ilmu nahu adalah ilmu mengenai prinsip dan peraturan untuk membuat dalam bahasa alami. Selain aturan ini, kata sintaksis juga digunakan untuk merujuk langsung pada peraturan dan prinsip yang mencakup struktur kalimat dalam bahasa apapun, sebagaimana "." (in)
  • Syntaktyka, składnia (gr. σύνταξις sýntaxis – „porządek, szyk”, συντακτικός syntaktikós – „porządkujący”) – dział językoznawstwa, który zajmuje się budową wypowiedzeń. Syntaktyka (w ujęciu tradycyjnym) bada takie zjawiska jak funkcje wyrazów w zdaniu (funkcja podmiotu, orzeczenia, dopełnienia itd.), zależności między wyrazami w zdaniu (np. związek zgody, związek rządu, związek przynależności) czy szyk wyrazów w wypowiedzeniu. (pl)
  • Sintaxe (pronúncia no AFI: [sí'tasɨ]) (do grego clássico σύνταξις "estrutura", de σύν, transl. syn, "mais", e τάξις, transl. táxis, "classe") é o estudo das regras que regem a construção de frases nas línguas naturais. A sintaxe é a parte da gramática que estuda a disposição das palavras na frase e das frases no discurso, incluindo a sua relação lógica, entre as múltiplas combinações possíveis para transmitir um significado completo e compreensível. À inobservância das regras de sintaxe chama-se solecismo. (pt)
rdfs:label
  • Syntax (en)
  • علم النحو (ar)
  • Sintaxi (ca)
  • Syntax (cs)
  • Syntax (de)
  • Σύνταξη (γλωσσολογία) (el)
  • Sintakso (eo)
  • Sintaxis (es)
  • Sintaxi (eu)
  • Syntaxe (fr)
  • Sintaksis (in)
  • Sintassi (it)
  • 統語論 (ja)
  • 통사론 (ko)
  • Syntaktyka (językoznawstwo) (pl)
  • Syntaxis (taalkunde) (nl)
  • Sintaxe (pt)
  • Синтаксис (ru)
  • Syntax (sv)
  • Синтаксис (uk)
  • 句法 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:knownFor of
is dbo:mainInterest of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:content of
is dbp:discipline of
is dbp:fields of
is dbp:knownFor of
is dbp:mainInterests of
is dbp:occupation of
is dbp:subDiscipline of
is dbp:subject of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of