About: Structuralism

An Entity of Type: software, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

In sociology, anthropology, archaeology, history, philosophy and linguistics, structuralism is a general theory of culture and methodology that implies that elements of human culture must be understood by way of their relationship to a broader system. It works to uncover the structures that underlie all the things that humans do, think, perceive, and feel. Alternatively, as summarized by philosopher Simon Blackburn, structuralism is:

Property Value
dbo:abstract
  • البنيوية أساسا مستخدم في عدة تقوم على دراسة العلاقات المتبادلة بين العناصر الأساسية المكونة لبنى يمكن أن تكون: عقلية مجردة، لغوية، اجتماعية، ثقافية.بالتالي فإن البنيوية تصف مجموعة نظريات مطبقة في علوم ومجالات مختلفة مثل الإنسانيات والعلوم الاجتماعية لكن ما يجمع جميع هذه النظريات هو تأكيدها على أن العلاقات البنيوية بين المصطلحات تختلف حسب اللغة/الثقافة وأن هذه العلاقات البنيوية بين المكونات والاصطلاحات يمكن كشفها ودراستها. بالتالي تصبح البنيوية مقاربة أو طريقة (منهج) ضمن التخصصات الأكاديمية بشكل عام يستكشف العلاقات الداخلية للعناصر الأساسية في اللغة، أو الأدب، أوالحقول المختلفة للثقافة بشكل خاص مما يجعلها على صلة وثيقة الذي يعنى بدراسة الثقافات المختلفة. تتضمن دراسات البنيوية محاولات مستمرة لتركيب "شبكات بنيوية" أو بنى اجتماعية أو لغوية أو عقلية عليا. من خلال هذه الشبكات البنيوية يتم إنتاج ما يسمى "المعنى" (meaning) من خلال شخص معين أو نظام معين أو ثقافة معينة. يمكن اعتبار البنيوية كاختصاص أكاديمي أو مدرسة فلسفية بدأت حوالي وبلغت ذروتها في الستينات والسبعينات. (ar)
  • L'estructuralisme és una escola teòrica de les ciències socials i humanes originada amb Ferdinand de Saussure i desenvolupada per Lévi Strauss. Considera l'objecte d'estudi com un sistema dividit en elements que es relacionen entre si. S’atorga prioritat als significants, davant dels significats. La relació, i per tant, la comparació és el que origina el significat. Per analitzar-lo científicament, cal, doncs, estudiar aquestes relacions i com n'afecten la globalitat, que adquireix un significat més enllà de la suma de les parts. Per exemple, la diferència entre el fred i la calor dota de significat a ambdues paraules. No podem entendre el fred si no concebem la calor. L’estructuralisme, a més, deixa de banda la idea humanista de que l’ésser humà és al centre, i es posen les estructures al centre. Per tant, els éssers humans hem estat creats per les estructures on naixem i ens socialitzem. L'estructuralisme disposa, a més, d'un corrent important en art i arquitectura, desenvolupat bàsicament entre els anys 1950 i 1970 , així com una posició teòrica científica dins de la filosofia analítica. (ca)
  • Strukturalismus je velmi široký vědecký směr i metoda v jazykovědě, literární vědě a jiných humanitních vědách, který vznikl ve 20. století. Proti analytické metodě rozkladu a studia jednoduchých prvků zdůrazňuje význam struktur, tj. celkového uspořádání složitých systémů a vztahů mezi jejich prvky. Zdůrazňuje také účelovou, komunikační povahu jazyka. (cs)
  • Με τον όρο δομισμός, ή στρουκτουραλισμός (εκ του αντίστοιχου αγγλικού και γαλλικού όρου), φέρεται μια κοινή θεωρία ανθρωπολογικών επιστημών με στόχο την ανάλυση των ανθρωπίνων πραγμάτων ως υποσύνολο ενός ευρύτερου συνόλου που αλληλοπροσδιορίζονται με βάση κάποιους κανόνες κατά την έννοια της δόμησης. Πρόκειται για είδος μεθοδολογίας των κοινωνικών επιστημών χωρίς φιλοσοφική προέκταση. Βασικές έννοιες του δομισμού είναι η ολότητα και η διάδραση σε μια ιδανική μορφή που επιδέχονται μια λογικο-μαθηματική διατύπωση. Η έννοια του δομισμού άρχισε να εμφανίζεται περί τα μέσα του 20ου αιώνα σε τρεις βασικά επιστήμες: στη γλωσσολογία με τις εργασίες και την προσέγγιση του Φερντινάντ ντε Σωσσύρ (1857 - 1913), στην ψυχολογία με την λεγόμενη "μορφολογική θεωρία" ή "θεωρία της μορφής" και στην ανθρωπολογία με τον λεγόμενο "λειτουργισμό" από τις οποίες και μετεμφυτεύτηκε στις κοινωνικές επιστήμες. Ακαδημαϊκοί και στοχαστές από διαφορετικά γνωστικά πεδία, όπως η κοινωνική ανθρωπολογία, η κοινωνιολογία ή η ψυχολογία, επιχείρησαν να αξιοποιήσουν κατά την εικοσαετία 1950 - 1970 τον δομισμό ως κεντρικό παράδειγμα ερμηνείας φαινομένων στους τομείς τους και να τον συγχωνεύσουν με παλαιότερες θεωρητικές προσεγγίσεις, όπως ο μαρξισμός ή η ψυχανάλυση, πλην όμως στα μόνα πεδία που φέρεται να υπήρξε γόνιμη η θεωρία αυτή είναι η γλωσσολογία και η ανθρωπολογία στην κοινωνική της διάσταση. Ο αρχικός γλωσσολογικός δομισμός του Σωσσύρ επέφερε μεγάλες αλλαγές στον χώρο κατά τις αρχές του 20ου αιώνα, καταδεικνύοντας την ανάγκη για συγχρονική μελέτη της γλώσσας στο αφηρημένο παρόν, όχι στο πλαίσιο της διαχρονικής της εξέλιξης, μα και τονίζοντας τη φύση της ως ένα σύστημα αλληλεπιδρώντων στοιχείων (π.χ. φωνήματα) τα οποία αποκτούν νόημα μέσα από τις μεταξύ τους σχέσεις και αντιθέσεις. Πρωτοπόρος στην επεξεργασία ενός καθολικού δομιστικού παραδείγματος στις κοινωνικές επιστήμες και εισηγητής του όρου υπήρξε ο Γάλλος ανθρωπολόγος Κλοντ Λεβί-Στρος (1908 - 2009), ο οποίος εφάρμοσε τον δομισμό στο πεδίο του την ίδια στιγμή που ο γλωσσολογικός δομισμός υποχωρούσε προς όφελος της του Νόαμ Τσόμσκι. Μετέπειτα στοχαστές οι οποίοι αξιοποίησαν τον δομισμό είναι ο Ζακ Λακάν, σε μία προσπάθεια ενοποίησής του με την ψυχανάλυση, ο Λουί Αλτουσέρ και ο Νίκος Πουλαντζάς, σε δύο διαφορετικά προγράμματα δομιστικής προσέγγισης στον μαρξισμό, καθώς και ο Ρολάν Μπαρτ στη λογοτεχνική ανάλυση. Από τις αρχές της δεκαετίας του 1970 ωστόσο, ο δομισμός άρχισε να γίνεται στόχος κριτικής για τον ανιστορικό / συγχρονικό και άκαμπτο χαρακτήρα του, ακόμα και από θεωρητικούς που αρχικά είχαν θεωρηθεί δομιστές (π.χ. ο Μισέλ Φουκώ). Το αποτέλεσμα ήταν η ουσιαστική εγκατάλειψη του δομιστικού προγράμματος και η ανάδυση του μεταδομισμού, ο οποίος διατήρησε κάποια μόνο από τα χαρακτηριστικά του προκατόχου του και απέρριψε άλλα, ενώ τελικά αποτέλεσε κεντρικό στοιχείο του ευρύτερου μεταμοντερνισμού στη φιλοσοφία. Βασικό γνώρισμα του δομισμού είναι η έμφασή του σε καθολικές, αφηρημένες δομές κάτω από την επιφάνεια των πολιτισμικών και κοινωνικών φαινομένων, οι οποίες ρυθμίζουν μηχανιστικά τα τελευταία και τα αλληλοσυσχετίζουν συστηματικά. Έτσι ο δομισμός έρχεται σε αντίθεση με την ανθρωπιστική δυτική παράδοση και την υπαρξιστική φιλοσοφική σχολή των μέσων του 20ου αιώνα, όπου τοποθετείται αξία στην ελευθερία και στη βούληση του ατομικού υποκειμένου να αποφασίζει αυτόνομα και να επηρεάζει τον κόσμο. Για τον δομισμό, το υποκείμενο σφυρηλατείται από παρασκηνιακές κοινωνικές δυνάμεις εκφραζόμενες διαμέσου των υπό εξέταση υποκείμενων δομών και συνιστά όχι αυτόνομη ουσία αλλά αποτέλεσμα κοινωνικών πρακτικών. Η εύρεση και περιγραφή των εν λόγω αφηρημένων, βαθέων δομών είναι το κεντρικό ζήτημα μίας δομιστικής προσέγγισης σε ένα γνωστικό πεδίο, ενώ τα κύρια χαρακτηριστικά τους είναι η στατική τους φύση και η πλήρης διάκρισή τους τόσο από τις πραγματικές, υλικές και απτές οργανώσεις της πραγματικότητας, όσο και από τις φανταστικές, νοητές συλλήψεις της κουλτούρας. (el)
  • Estrukturalismoa XX. mendean sortutako eta giza eta gizarte-zientzien metodologia eta korrontea da, gizarte errealitatea objektuen arteko erlazio multzo moduan aztertzen duena, objektuak euren esentziaz haraindi beste objektu batzuekin harremanetan duten zeinuak definituz. Humanismo, , enpirismo eta aurkako joera da, nia baztertuz, objektu bakoitzaren egitate partikularrak ukatuz eta azterketa aldeztuz hurenik hurren. Estrukturalismoaren jatorria Ferdinand de Saussurek 1916 urtean plazaraturiko liburuan dago, non hizkuntza elementuen arteko baliokidetasun eta aurkakotasun harremanen bitartez definitzen duen. Beste pentsalari estrukturalista nabarmen batzuk Claude Lévi-Strauss, antropologia arloan,Roland Barthes eta Louis Althusser izan dira. (eu)
  • Le structuralisme est un ensemble de courants de pensée holistes apparus principalement en sciences humaines et sociales au milieu du XXe siècle, ayant en commun l'utilisation du terme de structure entendue comme modèle théorique (inconscient, ou non empiriquement perceptible) organisant la forme de l'objet étudié pris comme un système, l'accent étant mis moins sur les unités élémentaires de ce système que sur les relations qui les unissent. La référence explicite au terme de structure, dont la définition n'est pas unifiée entre ces différents courants, s'organise progressivement avec la construction institutionnelle des sciences humaines et sociales à partir de la fin du XIXe siècle dans la filiation positiviste ; elle reste l'apanage de la linguistique et de la phonologie jusqu'à sa généralisation après 1945. La délimitation des frontières intellectuelles du structuralisme après 1945 est devenu un champ de recherche à part entière, complexe et en évolution, avec des divergences importantes en fonction des pays et des disciplines universitaires. Le terme désigne communément le mouvement d'idées pluridisciplinaire essentiellement français des années 1950 à 1970 marquée par sa volonté de rupture intellectuelle, son rejet de la dimension historique et temporelle (diachronie) et son formalisme dans la notion de structure ; ce « moment structuraliste », inspiré essentiellement de la linguistique saussurienne, a débordé largement les frontières universitaires pour envahir le champ littéraire, médiatique et politique. Il s'est organisé autour d'un petit nombre de personnalités-phares comme Claude Lévi-Strauss en anthropologie, Roland Barthes en littérature, Jacques Lacan en psychanalyse, Michel Foucault et Louis Althusser en philosophie. Cependant la pluralité des disciplines concernées et des méthodologies employées rend compte du caractère hétérogène de cette définition classique, et certains auteurs (comme Jean Piaget en psychologie, Jean Petitot en épistémologie) préfèrent insérer le structuralisme dans une histoire des idées scientifiques sur la longue durée, en tant que manifestation contemporaine des théories de la connaissance, avec une généalogie remontant jusqu'à la philosophie de la forme chez Aristote. Dans cette lignée, le structuralisme est souvent considéré par les historiens de la systémique comme l'un de ses courants précurseurs dans les années 1950, parallèlement à la cybernétique et à la théorie de l'information aux États-Unis. (fr)
  • Dalam sosiologi, antropologi dan linguistik, strukturalisme adalah metodologi yang unsur budaya manusia harus dipahami dalam hal hubungan mereka dengan yang lebih besar, sistem secara menyeluruh atau umum disebut struktur. Ia bekerja untuk mengungkap struktur yang mendasari semua hal yang manusia lakukan, pikirkan, rasakan, dan merasa. Atau, seperti yang dirangkum oleh filsuf Simon Blackburn, strukturalisme adalah "keyakinan bahwa fenomena kehidupan manusia yang tidak dimengerti kecuali melalui keterkaitan mereka. Hubungan ini merupakan struktur, dan belakang variasi lokal dalam fenomena yang muncul di permukaan ada hukum konstan dari budaya abstrak". Strukturalisme di Eropa dikembangkan di awal tahun 1900-an, di bidang linguistik struktural dari Ferdinand de Saussure berikutnya Praha, sekolah Moskow dan Copenhagen linguistik. Pada akhir 1950-an dan awal 60-an, ketika linguistik struktural menghadapi tantangan serius dari orang-orang seperti Noam Chomsky dan dengan demikian memudar di pentingnya, array sarjana di humaniora meminjam konsep Saussure untuk digunakan dalam bidang masing-masing studi. Antropolog Prancis Claude Levi-Strauss dikatakan sebagai ilmuwan pertama, memicu minat yang luas dalam hal Strukturalisme. Model strukturalis penalaran telah diterapkan dalam berbagai bidang, termasuk antropologi, sosiologi, psikologi, kritik sastra, ekonomi dan arsitektur. Pemikir yang paling menonjol terkait dengan strukturalisme termasuk Levi-Strauss, ahli linguistik Roman Jakobson, dan psikoanalis Jacques Lacan. Sebagai gerakan intelektual, strukturalisme awalnya dianggap menjadi pewaris eksistensialisme. Namun, pada 1960-an, banyak dari prinsip dasar strukturalisme diserang dari gelombang baru intelektual terutama dari Prancis seperti filsuf dan sejarawan Michel Foucault, filsuf dan komentator sosial Jacques Derrida, filsuf Marxis Louis Althusser, dan kritikus sastra Roland Barthes. Meskipun unsur pekerjaan mereka selalu berhubungan dengan strukturalisme dan diinformasikan oleh itu, teori ini umumnya disebut sebagai post-strukturalis. Pada 1970-an, strukturalisme dikritik karena kekakuan dan ahistorisme. Meskipun demikian, banyak pendukung strukturalisme, seperti Lacan, terus menegaskan pengaruh pada filsafat kontinental dan banyak asumsi dasar dari beberapa kritikus strukturalis bahwa pasca-strukturalis adalah kelanjutan dari strukturalisme. (in)
  • 構造主義(こうぞうしゅぎ、仏: structuralisme)とは、狭義には1960年代に登場し主にフランスで発展していった20世紀の現代思想のひとつである。構造主義の代表的な思想家としてクロード・レヴィ=ストロース、ルイ・アルチュセール、ジャック・ラカン、ミシェル・フーコー、ロラン・バルトなどが活躍した。広義には、現代思想から拡張されて、あらゆる現象に対して、その現象に潜在する構造を抽出し、その構造によって現象を理解し、場合によっては制御するための方法論を指す語である。 (ja)
  • Lo strutturalismo, in sociologia, è stato un approccio che ha conosciuto, nella seconda metà del Novecento, importanti apporti teorici che hanno contribuito a definire e specificare il concetto di "struttura" nell'ambito dell'organizzazione sociale, oltre che della cultura. (it)
  • 구조주의(構造主義, 영어: structuralism)는 인문학과 사회 과학 등 다양한 학문에 영향을 미친 철학의 사상 흐름의 하나로, 근본 요소들 사이의 상호 관계 위에 정신적, 언어적, 사회적, 문화적 '구조'가 성립하며, 그 구조에서 특정 개인이나 문화의 의미가 생산된다는 관점이다. 본디 언어학에서 출발하였지만 점차 그 적용 범위를 넓혀가면서 언어, 문화, 정치, 사회를 분석하는 가장 유명한 접근방법들 가운데 하나가 되었다. 구조주의의 출발은 보통 페르디낭 드 소쉬르의 언어학 연구라고 보며, 프랑스 학자들이 소쉬르의 구조적 접근법을 다른 학문에 적용시키면서 유행하게 되었다. (ko)
  • Het structuralisme is een theoretische benaderingswijze en intellectuele stroming binnen de sociale wetenschappen en hedendaagse filosofie die haar bloeitijd in de jaren zestig en zeventig van de twintigste eeuw kende. Men moet het echter niet zien als een uniforme stroming, maar als een groep filosofen en sociologen die een gemeenschappelijk vertrekpunt hebben: er zijn niet direct waarneembare of onbewuste structuren die ten grondslag liggen aan (alle) sociale verschijnselen. Deze structuren zijn verzamelingen van de relaties tussen de elementen waaruit de sociale werkelijkheid is opgebouwd. Het is dus een verzamelnaam voor een aantal interdisciplinaire methodes en onderzoeksprogramma's die stellen dat er uitgebreide onbewust functionerende culturele symboolsystemen zijn die het alledaagse in grote mate bepalen, en die deze dan ook willen onderzoeken. (nl)
  • Strukturalizm – w socjologii oraz antropologii: jedna z głównych orientacji badawczych i nurtów myślowych, mająca znamiona paradygmatu. W swoim najbardziej ogólnym znaczeniu termin ten jest używany przede wszystkim do określenia każdego podejścia, w którym uznaje się, że struktura społeczna jest istotniejsza niż działanie społeczne. Natomiast szczegółowe znaczenie terminu „strukturalizm” odnosi się przede wszystkim do konkretnie sprecyzowanej perspektywy teoretycznej, której okres największej popularności przypada na koniec lat sześćdziesiątych i początek lat siedemdziesiątych dwudziestego wieku. Strukturalizm oddziaływał na socjologię głównie poprzez antropologię strukturalną Claude Lévi-Straussa. Przedstawicielami strukturalizmu są też m.in.: Edmund Leach czy Maurice Godelier. U podstaw podejścia strukturalizmu leży założenie, że poza często płynnymi i zmiennymi przejawami możemy stwierdzić istnienie struktur, stanowiących ich fundament. Istotnym ich aspektem jest fakt, że struktury te nie są uświadamiane sobie przez członków społeczności, w której funkcjonują. Właściwym przedmiotem badań strukturalnych są szczególne modele stosunków społecznych, zwanych właśnie strukturami. Szczegółowość ta polega na tym, że spełniają one następujące kryteria: * struktura ma charakter uporządkowanego systemu, to znaczy, iż składa się z takich elementów, że modyfikacja jednego elementu powoduje modyfikacje pozostałych; * można przewidzieć, w jaki sposób dana struktura będzie reagowała w przypadku modyfikacji któregoś z elementów; * dana struktura należy zawsze do pewnej grupy struktur o podobnych zależnościach; * skonstruowana jest w ten sposób, że jej funkcjonowanie pozwala wyjaśnić wszystkie obserwowane fakty zbiorowości, w której ona występuje. (pl)
  • In sociology, anthropology, archaeology, history, philosophy and linguistics, structuralism is a general theory of culture and methodology that implies that elements of human culture must be understood by way of their relationship to a broader system. It works to uncover the structures that underlie all the things that humans do, think, perceive, and feel. Alternatively, as summarized by philosopher Simon Blackburn, structuralism is: [T]he belief that phenomena of human life are not intelligible except through their interrelations. These relations constitute a structure, and behind local variations in the surface phenomena there are constant laws of abstract structure. Structuralism in Europe developed in the early 20th century, mainly in France and the Russian Empire, in the structural linguistics of Ferdinand de Saussure and the subsequent Prague, Moscow, and Copenhagen schools of linguistics. As an intellectual movement, structuralism became the heir to existentialism. After World War II, an array of scholars in the humanities borrowed Saussure's concepts for use in their respective fields. French anthropologist Claude Lévi-Strauss was arguably the first such scholar, sparking a widespread interest in structuralism. The structuralist mode of reasoning has since been applied in a range of fields, including anthropology, sociology, psychology, literary criticism, economics, and architecture. Along with Lévi-Strauss, the most prominent thinkers associated with structuralism include linguist Roman Jakobson and psychoanalyst Jacques Lacan. By the late 1960s, many of structuralism's basic tenets came under attack from a new wave of predominantly French intellectuals/philosophers such as historian Michel Foucault, Jacques Derrida, Marxist philosopher Louis Althusser, and literary critic Roland Barthes. Though elements of their work necessarily relate to structuralism and are informed by it, these theorists eventually came to be referred to as post-structuralists. Many proponents of structuralism, such as Lacan, continue to influence continental philosophy and many of the fundamental assumptions of some of structuralism's post-structuralist critics are a continuation of structuralist thinking. (en)
  • Структурали́зм — междисциплинарное направление в социальных науках ХХ века, объединившее различные течения на основе изучения структур, использования лингвистических моделей для анализа общества и культуры, на принципах объективизма и холизма. Структурализм включал общефилософские, эпистемологические и социально-критические аспекты, его разновидности различались в зависимости от дисциплин. Структурализм вырос из структурной лингвистики, у истоков которой стоял Фердинанд де Соссюр. Французские структуралисты провозгласили научную революцию в гуманитарных науках, их реорганизацию и интеграцию с помощью лингвистических методов. Структурализм заявил о приоритете бессознательных структур над субъектом и сознанием, отношений над элементами, синхронии над диахронией, холизма над атомизмом. Культура рассматривалась как знаковая система, а общество — как символический порядок. Структуралистские идеи применялись в антропологии, психоанализе, семиотике, литературоведении, религиоведении, истории, социологии и других областях. Во Франции в 1950-е и 1960-е годы структурализм имел беспрецедентный успех в научном сообществе и массмедиа, после 1968 года его популярность снизилась, а к 1980-м годам сошла на нет. Структурализм не смог реализовать заявленные цели, сциентистские и универсалистские амбиции, но оказал заметное влияние на дальнейшее развитие гуманитарных наук. Основными фигурами в истории движения считаются Фердинанд де Соссюр, Роман Якобсон, Клод Леви-Стросс, Ролан Барт, Жак Лакан, Мишель Фуко. (ru)
  • O estruturalismo é uma corrente de pensamento nas ciências humanas que se inspirou no modelo da linguística e que depreende a realidade social a partir de um conjunto considerado elementar (ou formal) de relações. Para a sociologia, antropologia e linguística, o estruturalismo é a metodologia pela qual elementos da cultura humana devem ser entendidos em face a sua relação com um sistema ou estrutura maior, mais abrangente. O estruturalismo opera no sentido de descobrir as estruturas que sustentam todas as coisas que os seres humanos fazem, pensam, percebem e sentem. O filósofo Simon Blackburn resume afirmando que o estruturalismo é "a crença de que os fenômenos da vida humana não são inteligíveis exceto através de suas inter-relações. Estas relações constituem uma estrutura e, ainda por trás das variações locais dos fenômenos superficiais, existem leis constantes do extrato cultural". (pt)
  • Strukturalism är ett samlingsnamn på ett betraktelsesätt inom skilda områden som studerar strukturer och system istället för subjekt, sanning eller innehåll. Strömningen var som mest populär under 1960-talet i Frankrike. Två exempel på kritiker mot strukturalism är Henri Lefbvre och Guy Debord. Betraktelsesättet är utvecklat från lingvistiken, men uppstod som egen idéströmning i andra, delvis nya vetenskapsdiscipliner, framförallt sociologi, antropologi, religionshistoria och olika ämnen i humaniora och filosofin. Genom centrala personers popularitet blev detta en modefilosofi, senare utgrenad i poststrukturalismen och dekonstruktion. Strukturalistisk metod går ut på att jämföra teckens betydelse (symbolers innebörd) genom att se dem som delar av strukturer (eller system) av teckengrupper (symbolsystem). Varje tecken är meningsbärande, och får sin betydelse genom sin funktion för strukturen och relation till andra tecken. Strukturalismen bröt mot synsättet att språket utgjordes av självständiga delar, och fokuserade på samband och förhållanden. (sv)
  • 結構主義主張,任何科學研究都應超越事物现象本身,直探在現象背後,操縱全局的系統與規則。社會與文化現象不僅是物件和事物的總和,其實物件和事物背後都另有涵義。 廣泛來說,結構主義企圖探索一個文化意義是透過什麼樣的相互關係(也就是結構)表达出來。根據結構理論,一個文化意義的产生與再造是透過作為表意系統(systems of signification)的各種實踐、現象與活動。一個結構主義者研究對象的差異會大到如食物的準備與上餐禮儀、宗教儀式、遊戲、文學與非文學類的文本、以及其他形式的娛樂,來找出一個文化中意義是如何製造與再造的深層結構。比如說,人類學與民族誌學家李維史陀這位早期著名的結構主義實踐者,就分析了包括神話學、宗族以及食物準備這些文化現象。 結構主義的出現,幫助人們從生活中混亂的表象中,揭露隱藏其中的完整結構,但亦因此一簡約化的結果,造成結構主義把「文本」作了過多的解讀,而讓學者創造出許多並不存在的意義與結構。另外還有各種立場是位於這兩個極端立場之間;而事實上,許多關於結構主義的爭論就是在試圖釐清上面所說的這個問題。結構主義最好被看作是一種具有許多不同變化的概括研究方法。就如同任何一種文化運動一樣,結構主義的影響與發展是很複雜的。 (zh)
  • Структуралі́зм — методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов'язаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра. Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології, психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму. Структуралізм — це філософський напрямок, що трактує явища буття, як певну структуру, частини якої пов'язані між собою і утворюють більш всеосяжну систему або структуру. Структуралізм має на меті розкрити структури, які лежать в основі всіх речей, які роблять люди, думають, сприймають і відчувають. За словами філософа Саймона Блекберна, структуралізм — це «віра, що явища людського життя не зрозумілі, окрім як через їх взаємовідносини». Структуралізм, як філософська система, виникає на початку ХХ ст. Бувши обґрунтованим у школі Дюркгайма, структуралізм в 1940-х роках та післявоєнний період стає надзвичайно популярним в історіописанні та соціології. Захоплення структуралізмом протривало до 1960-х. В 1970-х роках структуралізм потрапив під вогонь критики. Його звинувачували в жорсткості й антиісторичності. Проте чимало теоретиків структуралізму, таких як Мішель Фуко й Жак Лакан, продовжують впливати на європейську філософію. Окрім літературознавства, існують структуралістські теорії у філософії науки, антропології та соціології. На думку , для структуралізму характерні чотири фундаментальні ідеї, з яких сформований «інтелектуальний тренд». По-перше, структура — це те, що визначає позицію кожного елемента в цілому, по-друге, кожна система на думку структуралістів має структуру. По-третє, структуралісти цікавляться структурними законами, які мають відношення радше до існування, ніж до змін. І, нарешті, структура — це та реальна річ, яка лежить під поверхнею чи видимістю значення. (uk)
dbo:wikiPageID
  • 27763 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 33036 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1020855474 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:isPartOf
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Strukturalismus je velmi široký vědecký směr i metoda v jazykovědě, literární vědě a jiných humanitních vědách, který vznikl ve 20. století. Proti analytické metodě rozkladu a studia jednoduchých prvků zdůrazňuje význam struktur, tj. celkového uspořádání složitých systémů a vztahů mezi jejich prvky. Zdůrazňuje také účelovou, komunikační povahu jazyka. (cs)
  • Estrukturalismoa XX. mendean sortutako eta giza eta gizarte-zientzien metodologia eta korrontea da, gizarte errealitatea objektuen arteko erlazio multzo moduan aztertzen duena, objektuak euren esentziaz haraindi beste objektu batzuekin harremanetan duten zeinuak definituz. Humanismo, , enpirismo eta aurkako joera da, nia baztertuz, objektu bakoitzaren egitate partikularrak ukatuz eta azterketa aldeztuz hurenik hurren. Estrukturalismoaren jatorria Ferdinand de Saussurek 1916 urtean plazaraturiko liburuan dago, non hizkuntza elementuen arteko baliokidetasun eta aurkakotasun harremanen bitartez definitzen duen. Beste pentsalari estrukturalista nabarmen batzuk Claude Lévi-Strauss, antropologia arloan,Roland Barthes eta Louis Althusser izan dira. (eu)
  • 構造主義(こうぞうしゅぎ、仏: structuralisme)とは、狭義には1960年代に登場し主にフランスで発展していった20世紀の現代思想のひとつである。構造主義の代表的な思想家としてクロード・レヴィ=ストロース、ルイ・アルチュセール、ジャック・ラカン、ミシェル・フーコー、ロラン・バルトなどが活躍した。広義には、現代思想から拡張されて、あらゆる現象に対して、その現象に潜在する構造を抽出し、その構造によって現象を理解し、場合によっては制御するための方法論を指す語である。 (ja)
  • Lo strutturalismo, in sociologia, è stato un approccio che ha conosciuto, nella seconda metà del Novecento, importanti apporti teorici che hanno contribuito a definire e specificare il concetto di "struttura" nell'ambito dell'organizzazione sociale, oltre che della cultura. (it)
  • 구조주의(構造主義, 영어: structuralism)는 인문학과 사회 과학 등 다양한 학문에 영향을 미친 철학의 사상 흐름의 하나로, 근본 요소들 사이의 상호 관계 위에 정신적, 언어적, 사회적, 문화적 '구조'가 성립하며, 그 구조에서 특정 개인이나 문화의 의미가 생산된다는 관점이다. 본디 언어학에서 출발하였지만 점차 그 적용 범위를 넓혀가면서 언어, 문화, 정치, 사회를 분석하는 가장 유명한 접근방법들 가운데 하나가 되었다. 구조주의의 출발은 보통 페르디낭 드 소쉬르의 언어학 연구라고 보며, 프랑스 학자들이 소쉬르의 구조적 접근법을 다른 학문에 적용시키면서 유행하게 되었다. (ko)
  • 結構主義主張,任何科學研究都應超越事物现象本身,直探在現象背後,操縱全局的系統與規則。社會與文化現象不僅是物件和事物的總和,其實物件和事物背後都另有涵義。 廣泛來說,結構主義企圖探索一個文化意義是透過什麼樣的相互關係(也就是結構)表达出來。根據結構理論,一個文化意義的产生與再造是透過作為表意系統(systems of signification)的各種實踐、現象與活動。一個結構主義者研究對象的差異會大到如食物的準備與上餐禮儀、宗教儀式、遊戲、文學與非文學類的文本、以及其他形式的娛樂,來找出一個文化中意義是如何製造與再造的深層結構。比如說,人類學與民族誌學家李維史陀這位早期著名的結構主義實踐者,就分析了包括神話學、宗族以及食物準備這些文化現象。 結構主義的出現,幫助人們從生活中混亂的表象中,揭露隱藏其中的完整結構,但亦因此一簡約化的結果,造成結構主義把「文本」作了過多的解讀,而讓學者創造出許多並不存在的意義與結構。另外還有各種立場是位於這兩個極端立場之間;而事實上,許多關於結構主義的爭論就是在試圖釐清上面所說的這個問題。結構主義最好被看作是一種具有許多不同變化的概括研究方法。就如同任何一種文化運動一樣,結構主義的影響與發展是很複雜的。 (zh)
  • البنيوية أساسا مستخدم في عدة تقوم على دراسة العلاقات المتبادلة بين العناصر الأساسية المكونة لبنى يمكن أن تكون: عقلية مجردة، لغوية، اجتماعية، ثقافية.بالتالي فإن البنيوية تصف مجموعة نظريات مطبقة في علوم ومجالات مختلفة مثل الإنسانيات والعلوم الاجتماعية لكن ما يجمع جميع هذه النظريات هو تأكيدها على أن العلاقات البنيوية بين المصطلحات تختلف حسب اللغة/الثقافة وأن هذه العلاقات البنيوية بين المكونات والاصطلاحات يمكن كشفها ودراستها. بالتالي تصبح البنيوية مقاربة أو طريقة (منهج) ضمن التخصصات الأكاديمية بشكل عام يستكشف العلاقات الداخلية للعناصر الأساسية في اللغة، أو الأدب، أوالحقول المختلفة للثقافة بشكل خاص مما يجعلها على صلة وثيقة الذي يعنى بدراسة الثقافات المختلفة. تتضمن دراسات البنيوية محاولات مستمرة لتركيب "شبكات بنيوية" أو بنى اجتماعية أو لغوية أو عقلية عليا. من خلال هذه الشبكات البنيوية يتم إ (ar)
  • L'estructuralisme és una escola teòrica de les ciències socials i humanes originada amb Ferdinand de Saussure i desenvolupada per Lévi Strauss. Considera l'objecte d'estudi com un sistema dividit en elements que es relacionen entre si. S’atorga prioritat als significants, davant dels significats. La relació, i per tant, la comparació és el que origina el significat. Per analitzar-lo científicament, cal, doncs, estudiar aquestes relacions i com n'afecten la globalitat, que adquireix un significat més enllà de la suma de les parts. Per exemple, la diferència entre el fred i la calor dota de significat a ambdues paraules. No podem entendre el fred si no concebem la calor. (ca)
  • Με τον όρο δομισμός, ή στρουκτουραλισμός (εκ του αντίστοιχου αγγλικού και γαλλικού όρου), φέρεται μια κοινή θεωρία ανθρωπολογικών επιστημών με στόχο την ανάλυση των ανθρωπίνων πραγμάτων ως υποσύνολο ενός ευρύτερου συνόλου που αλληλοπροσδιορίζονται με βάση κάποιους κανόνες κατά την έννοια της δόμησης. Πρόκειται για είδος μεθοδολογίας των κοινωνικών επιστημών χωρίς φιλοσοφική προέκταση. Βασικές έννοιες του δομισμού είναι η ολότητα και η διάδραση σε μια ιδανική μορφή που επιδέχονται μια λογικο-μαθηματική διατύπωση. (el)
  • Le structuralisme est un ensemble de courants de pensée holistes apparus principalement en sciences humaines et sociales au milieu du XXe siècle, ayant en commun l'utilisation du terme de structure entendue comme modèle théorique (inconscient, ou non empiriquement perceptible) organisant la forme de l'objet étudié pris comme un système, l'accent étant mis moins sur les unités élémentaires de ce système que sur les relations qui les unissent. La référence explicite au terme de structure, dont la définition n'est pas unifiée entre ces différents courants, s'organise progressivement avec la construction institutionnelle des sciences humaines et sociales à partir de la fin du XIXe siècle dans la filiation positiviste ; elle reste l'apanage de la linguistique et de la phonologie jusqu'à sa géné (fr)
  • In sociology, anthropology, archaeology, history, philosophy and linguistics, structuralism is a general theory of culture and methodology that implies that elements of human culture must be understood by way of their relationship to a broader system. It works to uncover the structures that underlie all the things that humans do, think, perceive, and feel. Alternatively, as summarized by philosopher Simon Blackburn, structuralism is: (en)
  • Dalam sosiologi, antropologi dan linguistik, strukturalisme adalah metodologi yang unsur budaya manusia harus dipahami dalam hal hubungan mereka dengan yang lebih besar, sistem secara menyeluruh atau umum disebut struktur. Ia bekerja untuk mengungkap struktur yang mendasari semua hal yang manusia lakukan, pikirkan, rasakan, dan merasa. Atau, seperti yang dirangkum oleh filsuf Simon Blackburn, strukturalisme adalah "keyakinan bahwa fenomena kehidupan manusia yang tidak dimengerti kecuali melalui keterkaitan mereka. Hubungan ini merupakan struktur, dan belakang variasi lokal dalam fenomena yang muncul di permukaan ada hukum konstan dari budaya abstrak". (in)
  • Het structuralisme is een theoretische benaderingswijze en intellectuele stroming binnen de sociale wetenschappen en hedendaagse filosofie die haar bloeitijd in de jaren zestig en zeventig van de twintigste eeuw kende. Men moet het echter niet zien als een uniforme stroming, maar als een groep filosofen en sociologen die een gemeenschappelijk vertrekpunt hebben: er zijn niet direct waarneembare of onbewuste structuren die ten grondslag liggen aan (alle) sociale verschijnselen. Deze structuren zijn verzamelingen van de relaties tussen de elementen waaruit de sociale werkelijkheid is opgebouwd. Het is dus een verzamelnaam voor een aantal interdisciplinaire methodes en onderzoeksprogramma's die stellen dat er uitgebreide onbewust functionerende culturele symboolsystemen zijn die het alledaags (nl)
  • Strukturalizm – w socjologii oraz antropologii: jedna z głównych orientacji badawczych i nurtów myślowych, mająca znamiona paradygmatu. W swoim najbardziej ogólnym znaczeniu termin ten jest używany przede wszystkim do określenia każdego podejścia, w którym uznaje się, że struktura społeczna jest istotniejsza niż działanie społeczne. Natomiast szczegółowe znaczenie terminu „strukturalizm” odnosi się przede wszystkim do konkretnie sprecyzowanej perspektywy teoretycznej, której okres największej popularności przypada na koniec lat sześćdziesiątych i początek lat siedemdziesiątych dwudziestego wieku. Strukturalizm oddziaływał na socjologię głównie poprzez antropologię strukturalną Claude Lévi-Straussa. Przedstawicielami strukturalizmu są też m.in.: Edmund Leach czy Maurice Godelier. (pl)
  • O estruturalismo é uma corrente de pensamento nas ciências humanas que se inspirou no modelo da linguística e que depreende a realidade social a partir de um conjunto considerado elementar (ou formal) de relações. Para a sociologia, antropologia e linguística, o estruturalismo é a metodologia pela qual elementos da cultura humana devem ser entendidos em face a sua relação com um sistema ou estrutura maior, mais abrangente. (pt)
  • Структурали́зм — междисциплинарное направление в социальных науках ХХ века, объединившее различные течения на основе изучения структур, использования лингвистических моделей для анализа общества и культуры, на принципах объективизма и холизма. Структурализм включал общефилософские, эпистемологические и социально-критические аспекты, его разновидности различались в зависимости от дисциплин. (ru)
  • Структуралі́зм — методологія гуманітарних наук, яка намагається аналізувати певну специфічну галузь, наприклад, міфологію, як складну систему взаємопов'язаних частин. Цей підхід виник в лінгвістиці завдяки роботам Фердинанда де Сосюра. Французькі інтелектуали знайшли для цього методу ширшу область застосувань, пристосувавши його до антропології, психоаналізу, літературознавства й архітектури. Таким чином структуралізм став не просто методом, а інтелектуальним рухом, який в 60-х роках XX-го століття прийшов на заміну екзистенціалізму. (uk)
  • Strukturalism är ett samlingsnamn på ett betraktelsesätt inom skilda områden som studerar strukturer och system istället för subjekt, sanning eller innehåll. Strömningen var som mest populär under 1960-talet i Frankrike. Två exempel på kritiker mot strukturalism är Henri Lefbvre och Guy Debord. (sv)
rdfs:label
  • Structuralism (en)
  • بنيوية (ar)
  • Estructuralisme (ca)
  • Strukturalismus (cs)
  • Strukturalismus (de)
  • Δομισμός (el)
  • Strukturismo (eo)
  • Estructuralismo (es)
  • Estrukturalismo (eu)
  • Structuralisme (fr)
  • Strukturalisme (in)
  • Strutturalismo (sociologia) (it)
  • 構造主義 (ja)
  • 구조주의 (ko)
  • Structuralisme (sociale wetenschappen) (nl)
  • Strukturalizm (socjologia) (pl)
  • Estruturalismo (pt)
  • Структурализм (ru)
  • Strukturalism (sv)
  • Структуралізм (uk)
  • 結構主義 (zh)
owl:sameAs
skos:closeMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:genre of
is dbo:mainInterest of
is dbo:movement of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:notableIdea of
is dbo:philosophicalSchool of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:field of
is dbp:genre of
is dbp:mainInterests of
is dbp:movement of
is dbp:notableIdeas of
is dbp:schoolTradition of
is dbp:subject of
is dbp:subjects of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License