| dbo:abstract
|
- القياس الحالي والقياس التاريخي أو اللسانيَّات التزامنية (بالإنگليزية:Synchrony) واللسانيَّات الدايكرانيَّة أو اللاتزامنية (بالإنگليزية:Diachronic) هُما منهجا نَظَر مختلفان ومُكمِّلان في التحليلات اللسانيَّة:
* النهج الدايكراني أو اللاتزامنية (Diachrony) نهجٌ يأخذ بعين الاعتبار نمو وتطوُّر اللغة عبر التاريخ. الكلمة بنيت على اليونانية القديمة من كلمتين: كلمة δια «من خلال» و χρόνος «الوقت». اللسانيات التاريخية عادة هو قسم من أقسام اللسانيات الدايكرانية.
* والنهج التزامني (Synchronic) نهج يدرس اللغة دون الأخد بالتاريخ بعين الاعتبار. الكلمة بنيت على اليونانية القديمة من كلمتي συν «مع» و χρόνος «الوقت». اللسانيات التزامنية تهدف إلى وصف قواعد اللغة في نقطة محددة من الزمن، على الرغم من أن هذه القواعد قد تكون مختلفة في مرحلة مبكرة من اللغة. النحو المدرسي عادة يستخدم هذه الطريقة (بالإضافة للوصفية اللغوية). (ar)
- Diachronní a synchronní metoda označuje dvojí možný rozměr zkoumání společenských jevů:
* Synchronní pohled (také synchronie, z řec. synchronos, současný) se zabývá zkoumáním současné, přítomné skutečnosti, její struktury a vztahů. Charakteristickým příkladem jsou srovnávací a strukturalistické směry např. v jazykovědě, v etnologii, v literární vědě nebo v sociologii.
* Diachronní pohled (také diachronie, z řec. dia chronú, v čase) sleduje proměny a vývojové tendence určitého tématu v dějinách, v čase. Tak stály proti sobě na jedné straně např. synchronní, tj. popisná a , a na druhé straně historická lingvistika, podobně srovnávací a evoluční religionistika, evolucionistická a strukturální antropologie a podobně. Rozlišení obou pohledů pochází od švýcarského lingvisty Ferdinanda de Saussure (resp. od Viléma Mathesia a Pražského lingvistického kroužku, který k poznatku došel ještě před Saussurem). Protože diachronní pohled spíše převládal ve společenských vědách 19. století , vyvolal v první polovině 20. století strukturalistickou reakci. V současné době si badatelé uvědomují, že obojí patří k sobě, mohou se doplňovat, a tak se oba pohledy střídají a často i kombinují (např. britský antropolog ). (cs)
- Synchrony and diachrony are two complementary viewpoints in linguistic analysis. A synchronic approach (from Ancient Greek: συν- "together" and χρόνος "time") considers a language at a moment in time without taking its history into account. Synchronic linguistics aims at describing a language at a specific point of time, often the present. In contrast, a diachronic (from δια- "through" and χρόνος "time") approach, as in historical linguistics, considers the development and evolution of a language through history. For example, the study of Middle English—when the subject is temporally limited to a sufficiently homogenous form—is synchronic focusing on understanding how a given stage in the history of English functions as a whole. The diachronic approach, by contrast, studies language change by comparing the different stages. The terms synchrony and diachrony are often associated with historical linguist Ferdinand de Saussure, who considered the synchronic perspective as systematic but argued that language change is too unpredictable to be considered a system. (en)
- En la lingüística y otras disciplinas, hay dos puntos de vista diferentes y complementarios, que pueden ser adoptados cuando se analizan hechos de lengua.
* El enfoque diacrónico se interesa en la historia de la lengua, y estudia sus evoluciones (la etimología, la evolución fonética, la semántica, el léxico, la sintaxis, etc.). El término es un préstamo lingüístico construido sobre las raíces griegas δια-, « a través », y χρόνος, « tiempo » ; la lingüística comparada, por ejemplo, tiene una aproximación obviamente diacrónica;
* El enfoque sincrónico se interesa en una lengua en un momento preciso de la historia. Esa palabra también deriva de dos raíces del griego antiguo: συν-, « con », y χρόνος, « tiempo ». La gramática escolar, en lo esencial, es sincrónica, pues indica cuales son las normas consideradas como reglas de una lengua, las que pueden haber variado respecto de estados anteriores. Los términos sincronía y diacronía, y la construcción teórica de su oposición, fueron desarrolladas por Ferdinand de Saussure, primer lingüista que separó claramente los dos puntos de vista. Esta oposición también puede aplicarse en , y fue utilizada, entre otros, por Roland Barthes y por Jean-Paul Sartre. En psicología del desarrollo, esta oposición entre «sincronía» y «diacronía» dirige a un análisis microdesarrollado o macrodesarrollado (teorías piagetianas). Jacques Lacan también utilizó esta oposición en el psicoanálisis, haciendo alusión a los procesos de condensación y desplazamiento de un significante con respecto a la cadena significante, diciendo que puede presentarse con respecto a la cadena en una sincronía o una diacronía. Giorgio Agamben también hace alusión a estos conceptos a propósito del estudio del juego, los ritos y la historia, en su libro "Infancia e Historia", postulando que juego y rito se mueven en torno a los acontecimientos en estos dos ejes. Por un lado, el rito fija la calendarización, como queda ejemplificado en los distintos ritos de año nuevo que comenta Lévi-Strauss; por el otro, el juego, que deriva de los ritos sagrados, toma la conducta pero desapegada de su mito fundante, tranformando ese elemento en diacronía. En la interpretación también se usa el análisis diacrónico y sincrónico. El análisis diacrónico corresponde a la interpretación longitudinal de las estructuras espaciales que predominan en la sociedad a través del tiempo. Tiene altos contenidos de historicidad y enfoca la evolución en el tiempo de los fenómenos espaciales. En cambio, el análisis sincrónico se centra en la interpretación transversal interna de la estructura espacial en cada época. (es)
- Hizkuntzalaritzan sinkronia eta diakronia ikuspegiak erabili izan dira hizkuntzei buruzko analisiak eta ikerketak egiteko Saussureren garaietatik. Analisi sinkroniko batek hizkuntza bat une jakin batean aztertzen du; analisi diakroniko batek, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoa aztertzen du. Edo hizkuntzaren atal baten bilakaera historikoa. Une jakin bateko hizkuntzaren deskripzioak edo analisiak sinkroniaren ikuspegitik egiten dira, esate baterako: Euskaltzaindiaren Euskara Baturaren Eskuliburua. Gramatika horrek, bere garaiko hizkuntzari buruzko argibideak ematen dituen heinean, batez ere ikuspegi sinkronikoa erakusten du. Analisi diakronikoak, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoren analisiak egiten ditu. Analisi diakroniko ezagun bat, esate baterako, Mitxelenaren Fonética histórica vasca doktore tesia da. Analisi diakroniko batzuek historiatik harago joaten dira, hau da lehen dokumentuak baino lehenagora, eta hizkuntzaren atalen bat berreraikitzeraino iristen dira, hizkuntzaren historiaurreko garaietako atalen bat berreraikitzeraino. Berreraikitako hizkuntzei proto-hizkuntza edo aitzin-hizkuntza esaten zaie. Horrela, esate baterako, berreraiki egin dira proto-euskara, aitzineuskararen, atal batzuk. (eu)
- La synchronie et la diachronie sont deux dimensions d’un même objet d’étude. La première est son état à un moment donné du temps, tandis que la seconde intègre les évolutions de son état dans le temps. Cette distinction née en linguistique a aussi été appliquée à d’autres domaines, comme la critique textuelle, la géopolitique, la philosophie, la sociologie ou la psychanalyse. (fr)
- 공시태(共時態, 영어: Synchrony)와 통시태(通時態, Diachrony)는 서로 상대되며 상호 보완하는 언어학의 두 연구 관점이다. 공시태는 어떠한 언어의 특정한 시기의 상태를 이르는 반면, 통시태는 시간의 흐름에 따른 언어의 상태를 뜻한다. 이 두 관점을 연구하는 학문을 각각 공시언어학(共時言語學, 영어: Synchronic Linguistics)과 통시언어학(通時言語學, 영어: Diachronic Linguistics)으로 구분할 수 있다. 19세기의 언어학 연구는 언어의 역사적인 변천을 추적하는 역사언어학과 여러 언어를 비교하는 비교언어학에 치우쳐 있었다. 이 때는 문헌으로 남아 있는 언어 자료와 언중이 사용하는 언어의 현실태를 공히 언어라고 부르며 따로 구별하지 않았는데, 페르디낭 드 소쉬르가 등장하면서 언어의 공시태와 통시태가 엄격히 구별되게 되었다. 통시언어학은 언어를 역사가 흐르는 동안 축적된 변화의 결과물로 본다. 따라서 통시언어학에서는 언어의 본질을 파헤칠 때 어원, 계통, 음운 추이에 주목한다. 반면 공시언어학은 언어를 언중이 지니고 있는 언어 지식의 총체로 본다. 그러므로 일반인이 따로 공부하기 전엔 알 수 없는 어원이나 계통, 언어의 역사적 변천은 공시언어학의 연구 대상이 아니다. 역사언어학은 대부분 통시언어학이지만 과거의 특정 시기에 초점을 맞춰 역사적 변천과 무관한 당시의 언어현실만을 연구한다면 그것도 공시언어학이 된다. (ko)
- Diachronisch of diachroon is een vergelijkend onderzoek door de tijd. Synchronisch of synchroon is een onderzoek of analyse waarin een fenomeen op een punt in de tijd onderzocht wordt. (nl)
- 共時態（きょうじたい、英語: synchrony）と通時態（つうじたい、英語: diachrony）は、言語分析における2つの異なる補完的な視点である。 共時的アプローチは、その歴史を考慮せずに、ある瞬間の言語を考慮する。は、特定の時点、通常は現在の言語を記述することを目的としている。対照的に、通時的アプローチは、歴史を通して言語の発達と変化を考慮する。通時言語学（歴史言語学）は通常、通時的な研究である。 概念は、1896年から1911年までジュネーブの一般言語学教授である、スイスの言語学者フェルディナンド・ソシュールによって理論化され、彼の死後1916年に出版された一般言語学講義で初出した。 (ja)
- Диахрония и синхрония — два противопоставленных аспекта лингвистики. Наиболее подробно их рассмотрел Фердинанд де Соссюр. Диахрони́я (от греч. δια «через, сквозь» и греч. χρονος «время») — рассмотрение исторического развития тех или иных языковых явлений и языковой системы в целом как предмета лингвистического изучения. Противопоставляется синхронии (от греч. συν «совместно» и греч. χρονος «время») — рассмотрение состояния языка как установившейся системы в определённый момент времени. Термин получил распространение также в семиотике, литературоведении и других общественных науках в значении исторического подхода к исследуемым явлениям. Основной тезис де Соссюра состоит в том, что «в каждый данный момент речевая деятельность предполагает и установившуюся систему, и эволюцию; в любую минуту язык есть и живая деятельность, и продукт прошлого». (ru)
- Діахронія і синхронія — два протилежні один одному аспекти історичної лінгвістики. Вперше ґрунтовно дослідив їх швейцарський мовознавець Фердинанд де Сосюр. Діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρονος — час) — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення). Синхронія (від грец. συν — спільно і χρονος — час) — горизонтальний зріз мови, тобто умовне виділення певного історичного етапу в її розвитку, який береться як об'єкт лінгвістичного дослідження. Синхронне вивчення передбачає аналіз мовних явищ в одному якомусь часі розвитку мови: на сучасному етапі або в певну історичну добу, наприклад, у XIV чи XVII ст., але без пояснення того, які зміни в попередні періоди розвитку мови привели до сучасного стану чи стану мови певної історичної доби. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La synchronie et la diachronie sont deux dimensions d’un même objet d’étude. La première est son état à un moment donné du temps, tandis que la seconde intègre les évolutions de son état dans le temps. Cette distinction née en linguistique a aussi été appliquée à d’autres domaines, comme la critique textuelle, la géopolitique, la philosophie, la sociologie ou la psychanalyse. (fr)
- Diachronisch of diachroon is een vergelijkend onderzoek door de tijd. Synchronisch of synchroon is een onderzoek of analyse waarin een fenomeen op een punt in de tijd onderzocht wordt. (nl)
- 共時態（きょうじたい、英語: synchrony）と通時態（つうじたい、英語: diachrony）は、言語分析における2つの異なる補完的な視点である。 共時的アプローチは、その歴史を考慮せずに、ある瞬間の言語を考慮する。は、特定の時点、通常は現在の言語を記述することを目的としている。対照的に、通時的アプローチは、歴史を通して言語の発達と変化を考慮する。通時言語学（歴史言語学）は通常、通時的な研究である。 概念は、1896年から1911年までジュネーブの一般言語学教授である、スイスの言語学者フェルディナンド・ソシュールによって理論化され、彼の死後1916年に出版された一般言語学講義で初出した。 (ja)
- القياس الحالي والقياس التاريخي أو اللسانيَّات التزامنية (بالإنگليزية:Synchrony) واللسانيَّات الدايكرانيَّة أو اللاتزامنية (بالإنگليزية:Diachronic) هُما منهجا نَظَر مختلفان ومُكمِّلان في التحليلات اللسانيَّة: (ar)
- Diachronní a synchronní metoda označuje dvojí možný rozměr zkoumání společenských jevů:
* Synchronní pohled (také synchronie, z řec. synchronos, současný) se zabývá zkoumáním současné, přítomné skutečnosti, její struktury a vztahů. Charakteristickým příkladem jsou srovnávací a strukturalistické směry např. v jazykovědě, v etnologii, v literární vědě nebo v sociologii.
* Diachronní pohled (také diachronie, z řec. dia chronú, v čase) sleduje proměny a vývojové tendence určitého tématu v dějinách, v čase. (cs)
- Synchrony and diachrony are two complementary viewpoints in linguistic analysis. A synchronic approach (from Ancient Greek: συν- "together" and χρόνος "time") considers a language at a moment in time without taking its history into account. Synchronic linguistics aims at describing a language at a specific point of time, often the present. In contrast, a diachronic (from δια- "through" and χρόνος "time") approach, as in historical linguistics, considers the development and evolution of a language through history. (en)
- En la lingüística y otras disciplinas, hay dos puntos de vista diferentes y complementarios, que pueden ser adoptados cuando se analizan hechos de lengua.
* El enfoque diacrónico se interesa en la historia de la lengua, y estudia sus evoluciones (la etimología, la evolución fonética, la semántica, el léxico, la sintaxis, etc.). El término es un préstamo lingüístico construido sobre las raíces griegas δια-, « a través », y χρόνος, « tiempo » ; la lingüística comparada, por ejemplo, tiene una aproximación obviamente diacrónica;
* El enfoque sincrónico se interesa en una lengua en un momento preciso de la historia. Esa palabra también deriva de dos raíces del griego antiguo: συν-, « con », y χρόνος, « tiempo ». La gramática escolar, en lo esencial, es sincrónica, pues indica cuales son las (es)
- Hizkuntzalaritzan sinkronia eta diakronia ikuspegiak erabili izan dira hizkuntzei buruzko analisiak eta ikerketak egiteko Saussureren garaietatik. Analisi sinkroniko batek hizkuntza bat une jakin batean aztertzen du; analisi diakroniko batek, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoa aztertzen du. Edo hizkuntzaren atal baten bilakaera historikoa. Analisi diakronikoak, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoren analisiak egiten ditu. Analisi diakroniko ezagun bat, esate baterako, Mitxelenaren Fonética histórica vasca doktore tesia da. (eu)
- 공시태(共時態, 영어: Synchrony)와 통시태(通時態, Diachrony)는 서로 상대되며 상호 보완하는 언어학의 두 연구 관점이다. 공시태는 어떠한 언어의 특정한 시기의 상태를 이르는 반면, 통시태는 시간의 흐름에 따른 언어의 상태를 뜻한다. 이 두 관점을 연구하는 학문을 각각 공시언어학(共時言語學, 영어: Synchronic Linguistics)과 통시언어학(通時言語學, 영어: Diachronic Linguistics)으로 구분할 수 있다. 19세기의 언어학 연구는 언어의 역사적인 변천을 추적하는 역사언어학과 여러 언어를 비교하는 비교언어학에 치우쳐 있었다. 이 때는 문헌으로 남아 있는 언어 자료와 언중이 사용하는 언어의 현실태를 공히 언어라고 부르며 따로 구별하지 않았는데, 페르디낭 드 소쉬르가 등장하면서 언어의 공시태와 통시태가 엄격히 구별되게 되었다. 역사언어학은 대부분 통시언어학이지만 과거의 특정 시기에 초점을 맞춰 역사적 변천과 무관한 당시의 언어현실만을 연구한다면 그것도 공시언어학이 된다. (ko)
- Діахронія і синхронія — два протилежні один одному аспекти історичної лінгвістики. Вперше ґрунтовно дослідив їх швейцарський мовознавець Фердинанд де Сосюр. Діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρονος — час) — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення). (uk)
- Диахрония и синхрония — два противопоставленных аспекта лингвистики. Наиболее подробно их рассмотрел Фердинанд де Соссюр. Диахрони́я (от греч. δια «через, сквозь» и греч. χρονος «время») — рассмотрение исторического развития тех или иных языковых явлений и языковой системы в целом как предмета лингвистического изучения. Основной тезис де Соссюра состоит в том, что «в каждый данный момент речевая деятельность предполагает и установившуюся систему, и эволюцию; в любую минуту язык есть и живая деятельность, и продукт прошлого». (ru)
|
