| dbo:abstract
|
- معالتَّنَاصُّ، أو التعالق النصي (بالإنجليزية: Intertextuality) في الأدب العربي هو مصطلح نقدي يقصد به وجود تشابه بين نص وآخر أو بين عدة نصوص. وهو مصطلح صاغته جوليا كريستيفا للإشارة إلى العلاقات المتبادلة بين نص معين ونصوص أخرى، وهي لا تعني تأثير نص في آخر أو تتبع المصادر التي استقى منها نص تضميناته من نصوص سابقة، بل تعني تفاعل أنظمة أسلوبية. وتشمل العلاقات التناصية إعادة الترتيب، والإيماء أو التلميح المتعلق بالموضوع أو البنية والتحويل والمحاكاة.وهو من أهم الأساليب النقديه الشعرية المعاصرة وقد تزايدت أهمية المصطلح في النظريات البنيوية وما بعد البنيوية.وهو من المصطلحات والمفاهيم السيميائية الحديثة وهو مفهوم إجرائي يساهم في تفكيك سنن النصوص (الخطابات) ومرجعيتها وتعالقها بنصوص أخرى وهو بذلك مصطلح أريد به تقاطع النصوص وتداخلها ثم الحوار والتفاعل فيما بينها .أصبح مفهوم (التناص) واضحا فهو حسب البلغارية كريستيفا (تداخل النصوص في النص الجديد أو التعالق النصي)- وهو يختلف عن السرقات الأدبية أو (التلاص) حسب مصطلح الشاعر والناقد الفلسطيني عزالدين المناصرة. (ar)
- Intertextualitaoznačuje jakýkoli vztah textu (textů) k jinému textu (textům), efektivní (= smysl dodávající) přítomnost jednoho textu v textu jiném. V obecnější rovině pojem intertextualita vyjadřuje fakt, že veškerá „literatura se nutně rodí z literatury“ a pouze v jejím rámci. V užším smyslu označuje konkrétní vztahy mezi texty a jejich popis (tzv. „deskriptivní intertextualita“ ). Toto „užší“ a „širší „pojetí“ představuje dva póly přístupu k problematice intertextuality, nikoli vývojovou názorovou osu, a podmiňuje povahu a dosažnost pojmu. (cs)
- La intertextualitat és l'ús de textos previs, propis o d'altri, per compondre'n un de nou, sigui en la forma o en els referents. Es diferencia de la còpia o plagi perquè la utilització és parcial, barrejada amb innovacions i sovint com a homenatge. El terme prové de Julia Kristeva i en l'actualitat es diferencia entre intertextualitat directa i indirecta o inconscient, quan l'ús d'una altra obra no ve de la lectura directa d'aquesta sinó per referències indirectes o comunes a la cultura popular (seguint l'analogia amb l'inconscient col·lectiu de Jung). Les recreacions modernes, les adaptacions infantils, el pas d'un gènere a un altre, la paròdia, les continuacions o seqüeles i les aparicions de personatges d'altres llibres són exemples d'intertextualitat. Tot i que aquests usos pertanyen a la literatura, s'han expandit a altres arts, com els "cameos" cinematogràfics o les al·lusions en sèries a mites clàssics o històries conegudes del gran públic. (ca)
- Mit Intertextualität wird in der strukturalistisch und poststrukturalistisch geprägten Kultur- und Literaturtheorie das Phänomen bezeichnet, dass innerhalb einer kulturellen Struktur kein Bedeutungselement – kein Text also – ohne Bezug zur Gesamtheit der anderen Texte denkbar ist. In der Literaturwissenschaft werden auch konkrete Bezüge zwischen literarischen Einzeltexten als „Intertextualität“ bezeichnet. Der texttheoretische Begriff der Intertextualität (lat. inter für „zwischen“) bezeichnet dabei einfache bis hochkomplexe Bezüge zwischen Texten und erhält je nach text- bzw. literaturhistorischem bzw. literaturtheoretischem Kontext eine unterschiedliche Bedeutung, die im Extremfall umfassende kulturgeschichtliche bzw. kultursoziologische Bedeutungen annehmen kann. Wird unter dem Textbegriff nicht nur ein wohlgeordnetes Gebilde aus sprachlichen Zeichen verstanden, sondern ein Netzwerk aus Kultur, Kulturtechnik und sozialen Systemen, kann Intertextualität ebenso als ein „Dialog mit der Kultur“ und „das Einspielen von Texten der Vergangenheit in einen ‚neuen‘ textuellen Zusammenhang“ verstanden werden. (de)
- La interteksteco estas la rilato kiun teksto (ĉu parola ĉu skriba) havas kun aliaj tekstoj, ĉu samtempaj ĉu antaŭaj; la aro de tekstoj kun kiuj estas ligata eksplicite aŭ implicite difinita teksto konstituas tipo speciala de kunteksto, kiu influas kaj en la produktado kaj en la kompreno de la diskurso. La implico plej grava kiun havas la interteksteco estas ke neniu teksto estas originala aŭ unika, sed male ofte ĝi ripozas sur aliaj montrante sian strukturon kaj signifon. La ĝermo de la koncepto de interteksteco estas serĉinda en la verkaro de la rusa filologo Miĥail Baĥtin, kiu dum la dua triono de la 20-a jarcento publikigis serion de verkoj pri teorio de la literaturo. Liaj ideoj ne estis konataj en Okcidenta Eŭropo ĝis jaroj post lia forpaso, kiam ili estis disvastigitaj en la franca intelektula etoso fare de cirklo de bulgaraj pensuloj fine de la 1960-aj jaroj, inter ili Tzvetan Todorov kaj Julia Kristeva, kiu stampis fakte la terminon "interteksteco" en la jaro 1969. Baĥtin rigardis la romanojn, partikulare tiujn de François Rabelais, Jonathan Swift kaj Fjodor Dostojevskij, kiel tekstaj polifonioj, en kiuj ekzistas dialogaj rilatoj esencaj al ĉiuj niveloj inter ideoj, sociaj klasoj, mondorigardoj, roluloj kaj, plej grave, literaturaj ĝenroj, tekstoj kaj diskursoj, ĉiuj el ili diferencaj inter si. En la rigardo al la romano, pri kiu li parolas, la verkisto scias, ke la mondo estas plenplena de aliulaj paroloj kaj esprimoj, meze de kiuj tiu orientiĝas. Baĥtin meditas pri la dialoga karaktero kiun havas ĉiu diskurso: la literaturaj diskursoj, tekstoj kaj ĝenroj dialogas inter si kaj ĉiu elsendanto estis antaŭe ricevinto de aliaj multaj tekstoj kiujn tiu havas en sia memoro en la momento produkti tiun sian, tiel ke tiu lasta estas fundamentita sur aliaj antaŭaj tekstoj kun kiuj tiu ligiĝas. Kun ili, tiu establas dialogon, pro kio en diskurso oni aŭdas ne nur la voĉon de la elsendanto, sed tiu kunvivas en pluralo de voĉoj supermetitaj kiuj organizas dialogon inter si, tiel la diskurso dependas unuj de aliaj. Kiel ekzemploj de tiu interdependeco inter diskursoj menciindas fenomenoj kiel la citaĵo, la interna dialogo, la parodio kaj la ironio, kiuj baziĝas sur la fakto ke en la diskurso aperas voĉo diferenca disde tiu de la elsendanto. (eo)
- Testuartekotasuna testu batek beste testuekin dituen harremanen multzoa da. Kontzeptua 1960 eta 1970eko hamarkadetan sortu zen adituen artean. (eu)
- La intertextualidad es la relación que un texto (oral o escrito) mantiene con otros textos, ya sean contemporáneos o anteriores. El conjunto de textos con los que se vincula explícita o implícitamente un texto constituye un tipo especial de contexto, que influye tanto en la producción como en la comprensión del discurso. La implicación más importante que tiene la intertextualidad es que ningún texto es original o único, sino que a menudo descansa sobre otros para revelar su estructura y su significado. El germen del concepto de intertextualidad debe buscarse en la obra del filólogo ruso Mijaíl Bajtín, quien durante el segundo tercio del siglo XX publicó una serie de trabajos sobre teoría de la literatura. Sus ideas no fueron conocidas en la Europa occidental hasta años después de su aparición, cuando fueron divulgadas en el ambiente intelectual francés por un círculo de pensadores búlgaros a fines de los años sesenta, entre ellos Tzvetan Todorov y Julia Kristeva, quien acuñó el término de "intertextualidad" en el año 1969. Bajtín concebía la novela, en particular las de François Rabelais, Jonathan Swift y Fiódor Dostoyevski, como polifonía textual, donde se establecían relaciones dialógicas esenciales a todos los niveles entre ideas, clases sociales, cosmovisiones, personajes y, en lo que más importa en este caso: géneros, textos y discursos literarios, todos ellos distintos entre sí. Respecto de la novela, lo que específicamente le ocupa, el escritor sabe que el mundo está saturado de palabras ajenas, en medio de las cuales él se orienta. Bajtín reflexiona sobre el carácter dialógico que tiene todo discurso: los discursos, textos y géneros literarios dialogan entre sí y, según defiende, todo emisor ha sido antes receptor de otros muchos textos que tiene en su memoria en el momento de producir el suyo, de modo que este último se funda en otros textos anteriores con los cuales se conecta. Con ellos, establece un diálogo, por lo que en un discurso no se deja oír únicamente la voz del emisor, sino que convive una pluralidad de voces superpuestas que entablan un diálogo entre sí, de tal forma que los enunciados dependen unos de otros. Como ejemplos de esta dependencia mutua entre enunciados trae a colación fenómenos como la cita, el diálogo interior, la parodia o la ironía, que suponen que en el discurso aparezca una voz distinta de la del emisor. (es)
- Intertextuality is the shaping of a text's meaning by another text, either through deliberate compositional strategies such as quotation, allusion, calque, plagiarism, translation, pastiche or parody, or by interconnections between similar or related works perceived by an audience or reader of the text. These references are sometimes made deliberately and depend on a reader's prior knowledge and understanding of the referent, but the effect of intertextuality is not always intentional and is sometimes inadvertent. Often associated with strategies employed by writers working in imaginative registers (fiction, poetry, and drama and even non-written texts like performance art and digital media), intertextuality is now understood to be intrinsic to any text. Intertextuality has been differentiated into referential and typological categories. Referential intertextuality refers to the use of fragments in texts and the typological intertextuality refers to the use of pattern and structure in typical texts. A distinction can also be made between iterability and presupposition. Iterability makes reference to the "repeatability" of certain text that is composed of "traces", pieces of other texts that help constitute its meaning. Presupposition makes a reference to assumptions a text makes about its readers and its context. As philosopher William Irwin wrote, the term "has come to have almost as many meanings as users, from those faithful to Julia Kristeva's original vision to those who simply use it as a stylish way of talking about allusion and influence". (en)
- L'intertextualité est le caractère et l'étude de l'intertexte, qui est l'ensemble des textes mis en relation (par le biais par exemple de la citation, de l'allusion, du plagiat, de la référence et du lien hypertexte) dans un texte donné. (fr)
- Intertekstual adalah sebuah pendekatan untuk memahami sebuah Teks sebagai sisipan dari teks-teks lain. Intertekstual juga dipahami sebagai proses untuk menghubungkan teks dari masa lampau dengan teks masa kini. Suatu teks dipahami tidak berdiri sendiri. Suatu teks disusun dari kutipan-kutipan atau sumber-sumber teks lain. Tokoh yang mengembangkan pendekatan ini adalah Julia Kristeva. (in)
- 상호텍스트성(Intertextuality)은 저자가 선행 텍스트에서 차용하거나 변형할 수 있으며, 독자가 텍스트를 읽을 때 다른 텍스트를 참조하는 것을 말한다. 그러나 "상호텍스트성"이라는 용어는 1966년에 만들어진 이후 몇번이나 차용되고 변형되어왔다. (ko)
- Il concetto di intertestualità è stato coniato all'interno dello studio della letteratura ed illustra le relazioni che legano un testo ad altri. (it)
- 間テクスト性は、テクストの意味を他のテクストとの関連によって見つけ出すことである。テクスト間相互関連性と訳されたり、英語からインターテクスチュアリティーと呼ばれたりすることもある。 ある著者が先行テクストから借用したり変形したりすることや、ある読者がテクストを読み取る際に別のテクストを参照したりすることをいう。但し「間テクスト性」という用語自体、ポスト構造主義者ジュリア・クリステヴァが1966年に作り出して以来、何度も借用され、変形されてきた。 批評家ウィリアム・アーウィンが言うように、この用語は使用者によって十人十色の意味を持って今日に至っており、クリステヴァの本来の見方に忠実な者から、単に引喩や影響と同義のものとして使う者まで様々である。 (ja)
- Intertekstualiteit is het verschijnsel dat literaire teksten echo's bevatten van andere (literaire) teksten. Wij lezen en schrijven in een "intertekst", in een culturele, maatschappelijke en literaire traditie die in teksten is vastgelegd. Eenvoudig gesteld gaat het om de invloed die uitgaat van vroegere teksten en op welke manier daar creatief mee wordt omgegaan. In die zin wordt de term sinds 1966 in de literatuurwetenschap gebruikt. Het weefsel dat een tekst is, hangt weer met talrijke draden vast aan andere teksten. Het verst in deze visie gaat de Franse wijsgeer Jacques Derrida, volgens wie de hele (kenbare) werkelijkheid één grote tekst is: "Il n'y a pas de hors-texte". Intertekstuele verbanden kunnen min of meer zichtbaar in de tekst aanwezig zijn: als citaat, als parodie of persiflage, als (literair) motto, als allusie. In sommige gevallen is de intertekstualiteit verborgen of wordt ze door de 'auteur' zelfs ontkend (plagiaat). De term is in 1966 in het westen geïntroduceerd door de Franse literatuurwetenschapster Julia Kristeva, in haar bespreking van de Russische theoreticus Michail Bachtin. Bekend is haar stelling dat een tekst alleen kan worden begrepen in het licht van andere teksten. Daardoor kan alleen een lezer die deel uitmaakt van deze traditie de betekenis van deze tekst vaststellen. Deze definitie van intertekstualiteit ontleent veel aan het dialogisme zoals gedefinieerd door Bachtin. (nl)
- Intertekstualność – pojęcie wywodzące się od Julii Kristevej, badaczki prac Michaiła Bachtina. W rozumieniu węższym tekstualność oznacza dosłownie badanie tekstu, natomiast intertekstualność badanie relacji pomiędzy poszczególnymi tekstami. Z intertekstualnością związane są koncepcje dotyczące związków i zależności literackich. (pl)
- Intertextualidade é a formação do significado de um texto por outro texto, seja por meio de estratégias deliberadas de composição como citação, alusão, calque, plágio, tradução, pastiche ou paródia, ou por interconexões entre obras semelhantes ou relacionadas percebidas por um público ou leitor do texto. Essas referências às vezes são feitas deliberadamente e dependem do conhecimento prévio do leitor e da compreensão do referente, mas o efeito da intertextualidade nem sempre é intencional e às vezes é inadvertido. Frequentemente associada a estratégias empregadas por escritores que trabalham em registros imaginativos (ficção, poesia e drama e até mesmo textos não escritos como arte performática e mídia digital), a intertextualidade é agora entendida como intrínseca a qualquer texto. A intertextualidade foi diferenciada em categorias referenciais e tipológicas. A intertextualidade referencial refere-se ao uso de fragmentos em textos e a intertextualidade tipológica refere-se ao uso de padrão e estrutura em textos típicos. Uma distinção também pode ser feita entre iterabilidade e pressuposição. A iterabilidade faz referência à "repetibilidade" de determinado texto que é composto por "traços", pedaços de outros textos que ajudam a constituir seu significado. A pressuposição faz referência às suposições que um texto faz sobre seus leitores e seu contexto. Como o filósofo escreveu, o termo "chegou a ter quase tantos significados quanto os usuários, daqueles fiéis à visão original de Julia Kristeva de quem simplesmente a usa como uma maneira elegante de falar sobre alusão e influência". (pt)
- Intertextualitet är en term inom litteraturvetenskapen som hänvisar till att ingen text står för sig själv, utan ingår i ett nät av relationer till andra texter. Begreppet introducerades 1966 av Julia Kristeva. Texter skrivs i en kontext (sammanhang, ett visst perspektiv) och kan alltid jämföras och tolkas med andra texter. Det är också en analys- och tolkningsmetod där man söker efter sådana relationer. Intertextualitet är ett centralt begrepp inom postmodernism och poststrukturalism. I takt med internets ökande betydelse har relationen mellan intertextualitet och hypertextualitet uppmärksammats. Exempel på intertextuella relationer är citat, allusioner, parodier, adaptioner och imitationer. En forskare som forskar om intertextualitet är ute efter att se vad texten är sammansatt av, hur orden förändrats i betydelse mellan texterna, med mera. Termen går tillbaka på Julia Kristeva; metoden används främst inom litteraturvetenskapen, men förekommer även inom andra textorienterade vetenskaper, såsom exempelvis lingvistik och teologi. I Roland Barthes teori är intertextualiteten inte en objektiv sanning, utan existerar inom betraktaren som en projicering. I senare tid har intertextualiteten, från att ha varit en vetenskaplig term, alltmera övergått till att verka inom själva konsten som ett konstgrepp. Särskilt i populärkulturen förekommer medvetna intertextuella uttryck. (sv)
- Интертекст (фр. intertexte, m.) — соотношение одного текста с другим, диалогическое взаимодействие текстов, обеспечивающее превращение смысла в заданный автором. Основной вид и способ построения художественного текста в искусстве модернизма и постмодернизма, состоящий в том, что текст строится из цитат и реминисценций к другим текстам. Интертекстуальность — термин, введенный в 1967 теоретиком постструктурализма, французской исследовательницей Юлией Кристевой (р. 1941) для обозначения общего свойства текстов, выражающегося в наличии между ними связей, благодаря которым тексты (или их части) могут многими разнообразными способами явно или неявно ссылаться друг на друга. Следует заметить, что идея «диалога между текстами» в первоначальном варианте принадлежала М. М. Бахтину. Интертекстуальность реализуется как в научных, так и в художественных текстах. При том, что различные проявления интертекстуальности известны с незапамятных времен, возникновение соответствующих термина и теории именно в последней трети XX века представляется неслучайным. Значительно возросшая доступность произведений искусства и массовое образование, развитие средств массовой коммуникации и распространение массовой культуры (как бы к ней ни относиться) привели к очень сильной семиотизации человеческой жизни, к ощущению того, что, по выражению польского парадоксалиста Станислава Ежи Леца, «Обо всем уже сказано. К счастью, не обо всем подумано» (кстати, сама данная цитата в настоящем абзаце является одновременно и иллюстрацией его основного тезиса), и если уж удастся придумать что-то новое, то для самого утверждения новизны необходимо сопоставить новое содержание с тем, что уже было сказано; если же претензии на новизну нет, то использование для выражения некоторого содержания уже имеющейся формы сплошь, и рядом становится престижным указанием на знакомство автора текста с культурно-семиотическим наследием, с «сокровищами семиосферы». Искусство, а с какого-то момента и повседневные семиотические процессы в XX веке становятся в значительной степени «интертекстуальными». Формы интертекстов: 1.
* Цитация — основная форма интертекстов в научной коммуникации. Представляют собой формально маркированные фрагменты ранее опубликованных текстов. Цели цитации: 2.
* доказательная функция (цитата-аргумент), 3.
* иллюстрация суждений автора (цитата-пример), 4.
* выражение точки зрения автора с помощью чужих слов, ссылка на авторитет (цитата-заместитель). 5.
* Пересказ в форме косвенной речи фрагментов из текстов других авторов. 6.
* Фоновые ссылки на теорию или идеи, высказанные ранее. Функции интертекстов в прессе: 1.
* информационная, 2.
* текстообразующая (если интертекстуальное включение является темой сообщения, образуя его содержательную основу), 3.
* аутентичность — приведены точные данные об источнике интертекста. Аллюзия — включения из прецедентных текстов с нулевой или имплицитной маркированностью. Стилистическая фигура, требует высокого уровня культурной и интеллектуальной компетенции читателя. Обычно стоит в сильной позиции. Термин «интертекст» используется для обозначения вечно развивающейся совокупности текстов, существующей либо на идеальном, либо на виртуальном, либо на библиотечном уровнях, которая конструируется в corpora. При этом термин «corpora» используется во множественном числе, поскольку тексты могут группироваться по времени их создания, по способу передачи, по жанрам, по области применения и по языкам. Источник — Н. Н. Белозерова «Модель функционирования интертекста». Каждый текст является ИНТЕРТЕКСТОМ: другие тексты присутствуют в нём на различных уровнях в более или менее узнаваемых формах: тексты предшествующей культуры и тексты окружающей культуры. Каждый текст представляет собой новую ткань, сотканную из старых цитат. Обрывки культурных кодов, формул, ритмических структур, фрагменты социальных идиом и т. д. — все они поглощены текстом и перемешаны в нём, поскольку всегда до текста и вокруг него существует язык. Как необходимое предварительное условие для любого текста ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТЬ не может быть сведена к проблеме источников и влияний; она представляет собой общее поле анонимных формул, происхождение которых редко можно обнаружить, бессознательных или автоматических цитат, даваемых без кавычек. (Цит. по: Антология «Семиотика» М.: «Академический Проект»; Екатеринбург: «Деловая книга», 2001 г., Вводная статья Ю.Степанова, стр. 36-37). С другой стороны, в ряде случаев отсылки к конкретному прецедентному тексту могут быть локализованы в определённом фрагменте данного текста, — такой фрагмент П. Тороп предложил называть интекстом — «семантически насыщенной частью текста, смысл и функция которой определяется по крайней мере двойным описанием» (то есть её местом в контексте этого текста и её отношением к тексту-источнику). Terms used to refer to the relationship between the text under discussion and other texts, which may be literary or non-literary works. (Термины, используемые для обозначения отношений между обсуждаемым текстом и другими текстами, которые могут быть литературными или нелитературными произведениями.) Landow, George P. Other Convergences: Intertextuality, Multivocality, and De-centeredness Этой проблемой занимались: М. М. Бахтин, Ю. М. Лотман, В. Н. Топоров, Р. Барт и др. Сам термин был введён Ю. Кристевой (франц. филолог постструктуралистской ориентации). Полемизировала с бахтинскими концепциями диалогичности и чужого слова. Р. Барт: «Текст — это раскавыченная цитата». (ru)
- 互文性（英文：intertextuality）是指文本的意義由其他的文本所構成。作者將其他的文字借用和轉譯到創作之中，或者讀者在閱讀時參照其他的文本。互文性一詞在1966年由後結構主義學者茱莉亞·克莉斯蒂娃創造以來，多次被借用和轉譯。評論家說：「對這個詞的歧見之多，幾乎和使用它的人數相當。從忠實地遵照 Kristeva 的原意，到只是將它當作是『引喻』和『影響』的時髦說法。」 (zh)
- Інтертекстуа́льність (фр. intertextualite — «міжтекстовість») — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень і постулює, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту; полягає у:
* відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо,
* явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямків) — тут мають місце всі різновиди стилізації. Інтертекстуальність — це явище співвідношення літературних творів за допомогою таких засобів, як цитата, центон, ремінісценція, алюзія, пародія, плагіат, стилізація, пастиш, переспів тощо. Термін уведено в лінгвістичний ужиток постструктуралісткою Юлією Крістєвою (1966). Дослідниця зробила спробу синтезувати структуралістську семіотику Фердінанда де Сосюра — його вчення, як знаки набувають свого значення всередині структури тексту. Юлія Крістева дала також визначення: «Текстова інтеракція в межах того самого тексту». З часом означення інтертекстуальності змінювалось, оскільки розширювався зміст поняття, вкладеного у нього. Спільне в усіх дефініціях — вихід за межі тексту, відношення «текст — тексти — система». Для такого відношення необхідним є поняття «архітекст» (логічне поняття текстової сукупності в дистрибутивнім розумінні) та «прототекст» (більш ранній текст). Розрізняють такі види інтертекстуальності:
* генетична — зауважує лише ті прото-, архітексти, які брали участь у виникненні літературного твору;
* інтенціональна — спланована автором, усвідомлена ним;
* іманентна — визначена чи навіяна самим літературним твором;
* рецепційна — та, яка може бути виявлена емпірично різними реципієнтами. Інтертекстуальність проявляється в таких ситуаціях:
* текст вказує (прямо чи опосередковано) на свій прототекст («Енеїда» І. Котляревського — на «Енеїду» Вергілія, «Дума про братів неазовських» Ліни Костенко — на народну думу «Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі»);
* прототекст ліквідує неясності семантичного порядку (назва твору О. Гакслі «Сліпий в Газі» є уривком цитати з трагедії Дж. Мільтона «Самсон — борець»);
* прототекст збагачує чи модифікує семантичне й естетичне сприйняття тексту («Чотири броди» М. Стельмаха та ін.). У своєму широкому розумінні інтертекстуальність охоплює не лише художні тексти, а й літературно-критичні, театральні вистави, музичні твори, твори образотворчого та кіномистецтва. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Intertextualitaoznačuje jakýkoli vztah textu (textů) k jinému textu (textům), efektivní (= smysl dodávající) přítomnost jednoho textu v textu jiném. V obecnější rovině pojem intertextualita vyjadřuje fakt, že veškerá „literatura se nutně rodí z literatury“ a pouze v jejím rámci. V užším smyslu označuje konkrétní vztahy mezi texty a jejich popis (tzv. „deskriptivní intertextualita“ ). Toto „užší“ a „širší „pojetí“ představuje dva póly přístupu k problematice intertextuality, nikoli vývojovou názorovou osu, a podmiňuje povahu a dosažnost pojmu. (cs)
- Testuartekotasuna testu batek beste testuekin dituen harremanen multzoa da. Kontzeptua 1960 eta 1970eko hamarkadetan sortu zen adituen artean. (eu)
- L'intertextualité est le caractère et l'étude de l'intertexte, qui est l'ensemble des textes mis en relation (par le biais par exemple de la citation, de l'allusion, du plagiat, de la référence et du lien hypertexte) dans un texte donné. (fr)
- Intertekstual adalah sebuah pendekatan untuk memahami sebuah Teks sebagai sisipan dari teks-teks lain. Intertekstual juga dipahami sebagai proses untuk menghubungkan teks dari masa lampau dengan teks masa kini. Suatu teks dipahami tidak berdiri sendiri. Suatu teks disusun dari kutipan-kutipan atau sumber-sumber teks lain. Tokoh yang mengembangkan pendekatan ini adalah Julia Kristeva. (in)
- 상호텍스트성(Intertextuality)은 저자가 선행 텍스트에서 차용하거나 변형할 수 있으며, 독자가 텍스트를 읽을 때 다른 텍스트를 참조하는 것을 말한다. 그러나 "상호텍스트성"이라는 용어는 1966년에 만들어진 이후 몇번이나 차용되고 변형되어왔다. (ko)
- Il concetto di intertestualità è stato coniato all'interno dello studio della letteratura ed illustra le relazioni che legano un testo ad altri. (it)
- 間テクスト性は、テクストの意味を他のテクストとの関連によって見つけ出すことである。テクスト間相互関連性と訳されたり、英語からインターテクスチュアリティーと呼ばれたりすることもある。 ある著者が先行テクストから借用したり変形したりすることや、ある読者がテクストを読み取る際に別のテクストを参照したりすることをいう。但し「間テクスト性」という用語自体、ポスト構造主義者ジュリア・クリステヴァが1966年に作り出して以来、何度も借用され、変形されてきた。 批評家ウィリアム・アーウィンが言うように、この用語は使用者によって十人十色の意味を持って今日に至っており、クリステヴァの本来の見方に忠実な者から、単に引喩や影響と同義のものとして使う者まで様々である。 (ja)
- Intertekstualność – pojęcie wywodzące się od Julii Kristevej, badaczki prac Michaiła Bachtina. W rozumieniu węższym tekstualność oznacza dosłownie badanie tekstu, natomiast intertekstualność badanie relacji pomiędzy poszczególnymi tekstami. Z intertekstualnością związane są koncepcje dotyczące związków i zależności literackich. (pl)
- 互文性（英文：intertextuality）是指文本的意義由其他的文本所構成。作者將其他的文字借用和轉譯到創作之中，或者讀者在閱讀時參照其他的文本。互文性一詞在1966年由後結構主義學者茱莉亞·克莉斯蒂娃創造以來，多次被借用和轉譯。評論家說：「對這個詞的歧見之多，幾乎和使用它的人數相當。從忠實地遵照 Kristeva 的原意，到只是將它當作是『引喻』和『影響』的時髦說法。」 (zh)
- معالتَّنَاصُّ، أو التعالق النصي (بالإنجليزية: Intertextuality) في الأدب العربي هو مصطلح نقدي يقصد به وجود تشابه بين نص وآخر أو بين عدة نصوص. وهو مصطلح صاغته جوليا كريستيفا للإشارة إلى العلاقات المتبادلة بين نص معين ونصوص أخرى، وهي لا تعني تأثير نص في آخر أو تتبع المصادر التي استقى منها نص تضميناته من نصوص سابقة، بل تعني تفاعل أنظمة أسلوبية. وتشمل العلاقات التناصية إعادة الترتيب، والإيماء أو التلميح المتعلق بالموضوع أو البنية والتحويل والمحاكاة.وهو من أهم الأساليب النقديه الشعرية المعاصرة وقد تزايدت أهمية المصطلح في النظريات البنيوية وما بعد البنيوية.وهو من المصطلحات والمفاهيم السيميائية الحديثة وهو مفهوم إجرائي يساهم في تفكيك سنن النصوص (الخطابات) ومرجعيتها وتعالقها بنصوص أخرى وهو بذلك مصطلح أريد به تقاطع النصوص وتداخلها ثم الحوار والتفاعل فيما بينها .أصبح مفهوم (التناص) واضحا فهو حسب الب (ar)
- La intertextualitat és l'ús de textos previs, propis o d'altri, per compondre'n un de nou, sigui en la forma o en els referents. Es diferencia de la còpia o plagi perquè la utilització és parcial, barrejada amb innovacions i sovint com a homenatge. El terme prové de Julia Kristeva i en l'actualitat es diferencia entre intertextualitat directa i indirecta o inconscient, quan l'ús d'una altra obra no ve de la lectura directa d'aquesta sinó per referències indirectes o comunes a la cultura popular (seguint l'analogia amb l'inconscient col·lectiu de Jung). (ca)
- Mit Intertextualität wird in der strukturalistisch und poststrukturalistisch geprägten Kultur- und Literaturtheorie das Phänomen bezeichnet, dass innerhalb einer kulturellen Struktur kein Bedeutungselement – kein Text also – ohne Bezug zur Gesamtheit der anderen Texte denkbar ist. In der Literaturwissenschaft werden auch konkrete Bezüge zwischen literarischen Einzeltexten als „Intertextualität“ bezeichnet. (de)
- La interteksteco estas la rilato kiun teksto (ĉu parola ĉu skriba) havas kun aliaj tekstoj, ĉu samtempaj ĉu antaŭaj; la aro de tekstoj kun kiuj estas ligata eksplicite aŭ implicite difinita teksto konstituas tipo speciala de kunteksto, kiu influas kaj en la produktado kaj en la kompreno de la diskurso. La implico plej grava kiun havas la interteksteco estas ke neniu teksto estas originala aŭ unika, sed male ofte ĝi ripozas sur aliaj montrante sian strukturon kaj signifon. (eo)
- La intertextualidad es la relación que un texto (oral o escrito) mantiene con otros textos, ya sean contemporáneos o anteriores. El conjunto de textos con los que se vincula explícita o implícitamente un texto constituye un tipo especial de contexto, que influye tanto en la producción como en la comprensión del discurso. La implicación más importante que tiene la intertextualidad es que ningún texto es original o único, sino que a menudo descansa sobre otros para revelar su estructura y su significado. (es)
- Intertextuality is the shaping of a text's meaning by another text, either through deliberate compositional strategies such as quotation, allusion, calque, plagiarism, translation, pastiche or parody, or by interconnections between similar or related works perceived by an audience or reader of the text. These references are sometimes made deliberately and depend on a reader's prior knowledge and understanding of the referent, but the effect of intertextuality is not always intentional and is sometimes inadvertent. Often associated with strategies employed by writers working in imaginative registers (fiction, poetry, and drama and even non-written texts like performance art and digital media), intertextuality is now understood to be intrinsic to any text. (en)
- Intertekstualiteit is het verschijnsel dat literaire teksten echo's bevatten van andere (literaire) teksten. Wij lezen en schrijven in een "intertekst", in een culturele, maatschappelijke en literaire traditie die in teksten is vastgelegd. Eenvoudig gesteld gaat het om de invloed die uitgaat van vroegere teksten en op welke manier daar creatief mee wordt omgegaan. In die zin wordt de term sinds 1966 in de literatuurwetenschap gebruikt. (nl)
- Интертекст (фр. intertexte, m.) — соотношение одного текста с другим, диалогическое взаимодействие текстов, обеспечивающее превращение смысла в заданный автором. Основной вид и способ построения художественного текста в искусстве модернизма и постмодернизма, состоящий в том, что текст строится из цитат и реминисценций к другим текстам. Интертекстуальность реализуется как в научных, так и в художественных текстах. Формы интертекстов: Функции интертекстов в прессе: Источник — Н. Н. Белозерова «Модель функционирования интертекста». (ru)
- Intertextualidade é a formação do significado de um texto por outro texto, seja por meio de estratégias deliberadas de composição como citação, alusão, calque, plágio, tradução, pastiche ou paródia, ou por interconexões entre obras semelhantes ou relacionadas percebidas por um público ou leitor do texto. Essas referências às vezes são feitas deliberadamente e dependem do conhecimento prévio do leitor e da compreensão do referente, mas o efeito da intertextualidade nem sempre é intencional e às vezes é inadvertido. Frequentemente associada a estratégias empregadas por escritores que trabalham em registros imaginativos (ficção, poesia e drama e até mesmo textos não escritos como arte performática e mídia digital), a intertextualidade é agora entendida como intrínseca a qualquer texto. (pt)
- Intertextualitet är en term inom litteraturvetenskapen som hänvisar till att ingen text står för sig själv, utan ingår i ett nät av relationer till andra texter. Begreppet introducerades 1966 av Julia Kristeva. I Roland Barthes teori är intertextualiteten inte en objektiv sanning, utan existerar inom betraktaren som en projicering. I senare tid har intertextualiteten, från att ha varit en vetenskaplig term, alltmera övergått till att verka inom själva konsten som ett konstgrepp. Särskilt i populärkulturen förekommer medvetna intertextuella uttryck. (sv)
- Інтертекстуа́льність (фр. intertextualite — «міжтекстовість») — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень і постулює, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту; полягає у:
* відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо,
* явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямків) — тут мають місце всі різновиди стилізації. Розрізняють такі види інтертекстуальності: (uk)
|
,_Parsifal_Act_3,_Picture_composition.jpg){kind=link}
,_Parsifal_Act_3,_Picture_composition.jpg){kind=link}