A hermit, or eremite (adjectival form: eremitic or hermitic), is a person who lives in seclusion from society, usually for religious reasons. Hermits are a part of several sections of Christianity, and the concept is found in other religions as well.

Property Value
dbo:abstract
  • الناسك (بالإنجليزية: Hermit) هو الشخص الذي يعيش، إلى حد ما، في عزلة عن المجتمع .. وفي استخدام العامية الحديثة، فإن مصطلح "الناسك" يدل على أي شخص يعيش حياة بعيدا عن بقية المجتمع، أو الذين ببساطة لا يشاركون في المناسبات الاجتماعية بقدر ما هو شائع، بغض النظر عن دوافعهم في ذلك، بما في ذلك بغض البشرية. (ar)
  • Poustevník (také anachoreta, z řeckého anachórein: ustoupit, vzdálit se, od toho anachorese – poustevnictví, nebo eremita z řec. eremos: poušť) je mnich žijící na odlehlém a opuštěném místě, v poustevně, za účelem duchovního očištění, kontemplace a modliteb. Poustevnickou tradici mají různá náboženství: hinduismus, judaismus, křesťanství i islám. (cs)
  • Ein Eremit (altgriechisch ἐρημίτης, eremítēs, aus griechisch ἔρημος, érēmos, das „Wüste“ und „unbewohnt“ bedeutet, daher „Wüstenbewohner“, deutsch auch „Einsiedler“) ist ein Mensch, der mehr oder weniger abgeschieden von den Menschen lebt (siehe Einsiedelei oder Eremitage). (de)
  • Ermito (el la greka éremos – dezerto) estas monaĥo vivinta sur fora kaj forlasita loko. Kutime ili vivis en grupoj, kie ili komune solenis eŭkaristion kaj preĝis. Ilia celo estis maksimuma unuiĝo kun Dio. (eo)
  • A hermit, or eremite (adjectival form: eremitic or hermitic), is a person who lives in seclusion from society, usually for religious reasons. Hermits are a part of several sections of Christianity, and the concept is found in other religions as well. (en)
  • Eremutarra edo eremita (latinezko eremīta, hau grezierazko ἐρημίτης edo ἔρημοςetik, "basamortua") kristau monje bakarti bat da, beste batzuen konpainiatik urrun egotea nahi duena arrazoi erlijiosoak direla-eta. Eremutarra, III. mendetik V. mendera arte, jazarpenetik ihes egiteko edo askatasun osoz kontenplaziozko eta penitentziazko bizitza jarraitzeko, Tebaidako basamortuetan eta inguruko eskualdeetan, eta, jarraian, toki bakartietara erretiratu ziren kristau guztiei eman zitzaien izena da. Esaten denez, lehen eremutarra, izan zen, basamortuan 90 urtez bizi izan zena, 250etik 340 arte, eta, honen ondoren, , Anton Abadea, Jeronimo Estridongoa, San , , San Simeon Estilita eta abar aipatzen dira. Jatorrian, eremutarra, misio bezala, santuren bati eskainitako ermita baten zaintza eta babesa hartzen zuen fraide bat zen, eta, orokorrean, inor bizi ez zen eta askorik bisitatzen ez zen tokiren batean. Eremutarraren erretiroa, bere espirituzko bizitza eta bere emate kristauaren zatitzat hartzen zen. Elezahar batzuen arabera, eremutar hauetako batzuk, euren gogoz giltzaperatzen ziren ermiten goialdean zegoen gela batean. Gela hauek, ateak edo bertan sartu edo bertatik irteteko beste edozein baliabide gabekoak ziren. Gela hauek zuten bakarra, leiho txiki bat zen, nondik argi apur bat sartzen zen eta jendeak, txirrika bat erabiliz, janaria eta edaria igotzen zion. Eremutar izena, ordena erlijioso batzuei ere eman zaie, San Paulo, San Jeronimo edo San Augustinenak kasu. Kartusiar eta ere, bizitza eremutarra daramate. (eu)
  • Un ermitaño o eremita es una persona que elige profesar una vida solitaria y ascética, sin contacto permanente con la sociedad. El vocablo ermita procede del latín eremīta, que a su vez deriva del griego ἐρημίτης o de ἔρημος, que significa «del desierto». Es un asceta que vive en la denominada eschatiá por los griegos, espacio no civilizado más allá de la ciudad, que en el caso de Egipto, se identifica con el desierto. Más adelante también tendría lugar, con el mismo concepto, en otros espacios naturales como las montañas sirias o las del centro de Italia. En sentido laxo, el término se extendió para significar a todo aquel que vive en soledad, apartado de los vínculos sociales. En el cristianismo, la vida eremítica tiene por finalidad alcanzar una relación con Dios que se considera más perfecta. La vida del ermitaño está por lo general caracterizada por valores que incluyen el ascetismo, la penitencia, el alejamiento del mundo urbano y la ruptura con las preferencias de este, el silencio, la oración, el trabajo y, en ocasiones, la itinerancia. Se considera que el eremitismo en el cristianismo nació a fines del siglo III y principios del siglo IV,​ particularmente tras la paz constantiniana, cuando los llamados «Padres del Desierto» abandonaron las ciudades del Imperio romano y zonas aledañas para ir a vivir en aislamiento y en el rigor de los desiertos de Siria y Egipto, sobresaliendo el desierto de la Tebaida. La práctica del eremitismo también se encuentra presente en la historia del hinduismo, el budismo, el sufismo y el taoísmo. En el mundo moderno suele verificarse una variante que, si bien no puede catalogarse como eremitismo propiamente dicho, mantiene algunas de sus características. En este caso, no se verifica una «fuga geográfica» del mundo, sino un aislamiento respecto del estilo o de la forma de vida que el mundo presenta. Se trata de un «eremitismo en medio del mundo», impregnado por rasgos de soledad, oración y trabajo, que huye de cualquier tipo de publicidad y que florece, en el decir del periodista Vittorio Messori, como «reacción a la borrachera comunitaria».​ (es)
  • Is duine é an díthreabhach atá ina chónaí in aonarachas mar disciplín reiligiúnach. (ga)
  • Eremit adalah orang yang hidup dalam pengasingan dari masyarakat. (in)
  • L'ermite ou l'anachorète est une personne (le plus souvent un moine) qui a fait le choix d'une vie spirituelle dans la solitude et le recueillement. Les ermites étaient à l'origine appelés anachorètes (du grec ancien : ἀναχωρέω), l'anachorétisme (ou érémitisme) étant l'opposé du cénobitisme. L'ermite partage le plus souvent sa vie entre la prière, la méditation, l'ascèse et le travail. Dans l'isolement volontaire, il est à la recherche ou à l'écoute de vérités supérieures ou de principes essentiels. L'expérience érémitique, dans sa composante spirituelle, s'approche souvent du mysticisme. (fr)
  • Eremita è colui che vive, per sua scelta e in una certa misura, in isolamento dalla società, spesso in un luogo remoto. Le ragioni principali che possono portare ad una scelta del genere sono di solito spirituali o religiose. La scelta di solitudine, contemplazione e ascetismo che caratterizza la vita eremitica nasce in Oriente. L'Asia ha conosciuto fin dall'antichità forme di vita ascetica assimilabili alla vita eremitica nota al mondo mediterraneo, legate all'Induismo, al Taoismo e al Buddismo (VI secolo a.C. e precedenti). Spesso, nella letteratura religiosa e in quella laica, il termine "eremita" viene usato impropriamente ad indicare chiunque viva con uno stile di vita solitario, compreso il misantropo, e, in contesti religiosi, il termine è stato talvolta reso come sinonimo di "anacoreta" (dal greco ἀναχωρέω, anachōreō, che significa "ritirarsi", "partire per la regione al di fuori della città"), recluso e solitario. Tuttavia, è importante mantenere una chiara distinzione tra la vocazione degli eremiti e quella degli anacoreti. (it)
  • 隠者(いんじゃ)とは、一般社会との関係を絶ち(隠遁)、生活する人のこと。特にキリスト教や仏教など多くの宗教の宗教者、または宗教的背景をもった隠者が多数知られる。 キリスト教では、この言葉は宗教的信念、特に旧約聖書(つまり、40年間シンの荒野を放浪して心境が変化したくだり(民数記第13章))に影響された砂漠の神学から隠遁生活を送った人々に使われる。 伝統的にキリスト教では隠遁生活は修道生活の先駆けとみなされている。聖ベネディクトの戒律の1は4種類の修道僧の中に隠者を数えている。カトリック修道会の隠者に加えて、カトリック教会の宗教法(カノン603)では当該管区の司教の指示に従って隠者が奉献生活を送ることを認めている。同じことが米国聖公会を含む多くの聖公会でも認められている。聖公会のカノン法では自分の管区の司教に従い、司教の要求する準備計画に耐える者は生涯独身であることを誓う。彼らは隠者というよりむしろ独居者と言われる。めいめいの隠者が自分の管区の司教よりもむしろ別の司教を選んで付加的な心のよりどころとして、さらに必要ならば仲介人とする。 宗教的な文学でも世俗の文学でもしばしば「隠者」という言葉が人間不信者を含めて孤独な生活を送っているものをゆるく指して使われている。 近代の口語的な用法では、「隠者 (hermit)」という言葉は一般社会から離れた生活を送っているもの(世捨て人)や、社会的行事に参加していないものを指して使われる。 (ja)
  • 은자(隱者)는 일반 사회와의 관계를 끊고 은둔 생활하는 사람을 말한다. 특히 기독교나 불교 등 여러 종교의 종교인 또는 종교적인 배경을 가진 은자가 다수 알려져 있다. (ko)
  • Een heremiet (synoniemen: eremiet, kluizenaar, anachoreet) is een religieuze man of vrouw die in afzondering leeft in een kluizenarij of hermitage, buiten de bewoonde wereld. De aanduiding komt van het Griekse woord ἔρημος, dat "eenzaam, onbewoond, verlaten" betekent. (nl)
  • Eremita lub pustelnik (gr. ἐρημίτης erēmítēs, żyjący na pustkowiu) – osoba, która z pobudek religijnych wycofuje się z życia w społeczeństwie i decyduje się na życie w izolacji i celibacie. Poświęca się modlitwie i życiu w ascezie. Utrzymuje się, jak to miało np. miejsce u zarania życia pustelniczego w Egipcie i Palestynie, z jałmużny lub rzemiosła. Pierwsi pustelnicy (anachoreci) pojawili się w III wieku na terenach Egiptu i Palestyny. Niektórych pustelników otaczano niezwykłą czcią i odbywano pielgrzymki do ich pustelni. Radzono się ich w najróżniejszych sprawach duchowych. Eremici wywarli wpływ na tworzenie się zakonów o surowej regule takich jak karmelici i kartuzi oraz kameduli. Klasztor zakonników żyjących w odosobnieniu, pustelnia, określana jest nazwą erem. Niektórzy eremici zostali uznani przez Kościół za błogosławionych lub świętych. Są to m.in. św. Hieronim ze Strydonu, św. Kaloger, bł. Roland Medyceusz, Święty Romuald, bł. Wiwald z San Gimignano, św. papież Celestyn V, św. Antoni Wielki oraz św. Paweł z Teb. (pl)
  • Um eremita ou ermitão é um indivíduo que, usualmente por penitência, religiosidade, misantropia ou simples amor à natureza, vive em um lugar deserto, isolado. O local de sua morada é designado eremitério. Na história da Igreja Católica há um capítulo importante sobre os eremitas e o desenvolvimento da vida monástica, com destaque para Santo Antão do Deserto. (pt)
  • Отше́льничество, анахоретство — аскетическое отречение по различным убеждениям от мирской жизни с максимальным ограничением внешних связей и удалением для жительства в пустынные места. Отшельничество как спорадическое явление существовало в религиях Индии, Китая, Японии и других стран Востока (иудаизм, буддизм, даосизм и др.). В разное время встречались следующие типы нехристианской монашеской жизни: отшельники Сераписа в Египте; аскеты-буддисты; ессеи, жившие подобно монахам у Мертвого моря примерно III века до н. э.; иудейские аскеты, называемые терапевтами, жившие неподалеку от Александрии; гностики неоплатоновского толка; аскеты-приверженцы бога Митры. Отшельничество в Китае выступало как альтернатива политической карьере, однако идеологически было во многом с нею связано. (ru)
  • Eremit (grekiska eremos, ensam) eller anakoret (grekiska anachorein, dra sig tillbaka) är en person som frivilligt isolerar sig, vanligtvis av religiösa skäl. Det har sedan gammalt funnits sådana personer som dragit sig undan från världen, ofta till grottor i vildmarken eller öknen, för att i ostörd ensamhet tillbringa ett liv som helgades och renades genom försakelser och späkningar och som ägnades enbart åt bön och fromma betraktelser. Redan de i Gamla testamentet omtalade profeterna Elias och Elisa och i Nya testamentet Johannes döparen kan anses som ett slags anakoreter. Under kristenhetens första århundraden ökades högst väsentligt anakoreternas antal. Egyptens, Syriens och Israels öknar blev tillhåll för tusentals av dem, bland vilka de mest kända är den helige Simeon (kallad "pelarhelgonet", därför att han tillbringade 48 år i ensamhet på en hög pelare) och Antonios Eremiten. Många bland dessa enslingar trädde efter hand i närmare förbindelse med varandra och byggde sina eremithyddor i närheten av varandra. På så sätt uppkom stora gator (på grekiska laurai), på ömse sidor omgivna av små eremitboningar. Den mest betydande av dessa eremitföreningar var den som stiftades av Pachomios (död 346) på ön Tabennæ i närheten av Tebe. De som levde i dessa anakoret- eller eremitsammanslutningar kallades cenobiter, vilket blev det egentliga munklivets och klosterväsendets uppkomst. (sv)
  • 隱士,又稱隱者,是指隱居不參與公共事務的人,這種狀態又稱隱遁、蟄居。《易經》曰:「天地閉,賢人隱。」又曰:「遁世無悶。」又曰:「高尚其事。」……是「賢人隱」而不是一般人隱。不仕,不出名,終身在鄉村為農民,或遁跡江湖經商,或居於岩穴砍柴。 (zh)
  • Пусте́льник, також Самітник, Затвірник, Відлюдник (англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає «пустеля», «відлюдна земля», звідси «пустинножитель») — особа, що живе в більшою чи меншою мірою в усамітненні або віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань. У християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богослов'я Старого Заповіту (40 років блукань стародавніх євреїв у пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їхніх сердець). У християнській традиції життя в пустелі було ранньою формою чернечого життя, що передувало чернечому життю в киновії. Правило Святого Венедикта (1 гл.) перелічує пустельників серед 4 типів монахів. На додаток до пустельників, що є членами чернечих орденів, сучасні римо-католицькі канони (канон 603) визнають теж посвячених пустельників під керівництвом їхнього єпархіального єпископа як членів посвяченого життя. (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 271054 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 29866 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986195531 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • الناسك (بالإنجليزية: Hermit) هو الشخص الذي يعيش، إلى حد ما، في عزلة عن المجتمع .. وفي استخدام العامية الحديثة، فإن مصطلح "الناسك" يدل على أي شخص يعيش حياة بعيدا عن بقية المجتمع، أو الذين ببساطة لا يشاركون في المناسبات الاجتماعية بقدر ما هو شائع، بغض النظر عن دوافعهم في ذلك، بما في ذلك بغض البشرية. (ar)
  • Poustevník (také anachoreta, z řeckého anachórein: ustoupit, vzdálit se, od toho anachorese – poustevnictví, nebo eremita z řec. eremos: poušť) je mnich žijící na odlehlém a opuštěném místě, v poustevně, za účelem duchovního očištění, kontemplace a modliteb. Poustevnickou tradici mají různá náboženství: hinduismus, judaismus, křesťanství i islám. (cs)
  • Ein Eremit (altgriechisch ἐρημίτης, eremítēs, aus griechisch ἔρημος, érēmos, das „Wüste“ und „unbewohnt“ bedeutet, daher „Wüstenbewohner“, deutsch auch „Einsiedler“) ist ein Mensch, der mehr oder weniger abgeschieden von den Menschen lebt (siehe Einsiedelei oder Eremitage). (de)
  • Ermito (el la greka éremos – dezerto) estas monaĥo vivinta sur fora kaj forlasita loko. Kutime ili vivis en grupoj, kie ili komune solenis eŭkaristion kaj preĝis. Ilia celo estis maksimuma unuiĝo kun Dio. (eo)
  • A hermit, or eremite (adjectival form: eremitic or hermitic), is a person who lives in seclusion from society, usually for religious reasons. Hermits are a part of several sections of Christianity, and the concept is found in other religions as well. (en)
  • Is duine é an díthreabhach atá ina chónaí in aonarachas mar disciplín reiligiúnach. (ga)
  • Eremit adalah orang yang hidup dalam pengasingan dari masyarakat. (in)
  • L'ermite ou l'anachorète est une personne (le plus souvent un moine) qui a fait le choix d'une vie spirituelle dans la solitude et le recueillement. Les ermites étaient à l'origine appelés anachorètes (du grec ancien : ἀναχωρέω), l'anachorétisme (ou érémitisme) étant l'opposé du cénobitisme. L'ermite partage le plus souvent sa vie entre la prière, la méditation, l'ascèse et le travail. Dans l'isolement volontaire, il est à la recherche ou à l'écoute de vérités supérieures ou de principes essentiels. L'expérience érémitique, dans sa composante spirituelle, s'approche souvent du mysticisme. (fr)
  • 은자(隱者)는 일반 사회와의 관계를 끊고 은둔 생활하는 사람을 말한다. 특히 기독교나 불교 등 여러 종교의 종교인 또는 종교적인 배경을 가진 은자가 다수 알려져 있다. (ko)
  • Een heremiet (synoniemen: eremiet, kluizenaar, anachoreet) is een religieuze man of vrouw die in afzondering leeft in een kluizenarij of hermitage, buiten de bewoonde wereld. De aanduiding komt van het Griekse woord ἔρημος, dat "eenzaam, onbewoond, verlaten" betekent. (nl)
  • Um eremita ou ermitão é um indivíduo que, usualmente por penitência, religiosidade, misantropia ou simples amor à natureza, vive em um lugar deserto, isolado. O local de sua morada é designado eremitério. Na história da Igreja Católica há um capítulo importante sobre os eremitas e o desenvolvimento da vida monástica, com destaque para Santo Antão do Deserto. (pt)
  • 隱士,又稱隱者,是指隱居不參與公共事務的人,這種狀態又稱隱遁、蟄居。《易經》曰:「天地閉,賢人隱。」又曰:「遁世無悶。」又曰:「高尚其事。」……是「賢人隱」而不是一般人隱。不仕,不出名,終身在鄉村為農民,或遁跡江湖經商,或居於岩穴砍柴。 (zh)
  • Un ermitaño o eremita es una persona que elige profesar una vida solitaria y ascética, sin contacto permanente con la sociedad. El vocablo ermita procede del latín eremīta, que a su vez deriva del griego ἐρημίτης o de ἔρημος, que significa «del desierto». Es un asceta que vive en la denominada eschatiá por los griegos, espacio no civilizado más allá de la ciudad, que en el caso de Egipto, se identifica con el desierto. Más adelante también tendría lugar, con el mismo concepto, en otros espacios naturales como las montañas sirias o las del centro de Italia. En sentido laxo, el término se extendió para significar a todo aquel que vive en soledad, apartado de los vínculos sociales. (es)
  • Eremutarra edo eremita (latinezko eremīta, hau grezierazko ἐρημίτης edo ἔρημοςetik, "basamortua") kristau monje bakarti bat da, beste batzuen konpainiatik urrun egotea nahi duena arrazoi erlijiosoak direla-eta. Eremutar izena, ordena erlijioso batzuei ere eman zaie, San Paulo, San Jeronimo edo San Augustinenak kasu. Kartusiar eta ere, bizitza eremutarra daramate. (eu)
  • Eremita è colui che vive, per sua scelta e in una certa misura, in isolamento dalla società, spesso in un luogo remoto. Le ragioni principali che possono portare ad una scelta del genere sono di solito spirituali o religiose. La scelta di solitudine, contemplazione e ascetismo che caratterizza la vita eremitica nasce in Oriente. L'Asia ha conosciuto fin dall'antichità forme di vita ascetica assimilabili alla vita eremitica nota al mondo mediterraneo, legate all'Induismo, al Taoismo e al Buddismo (VI secolo a.C. e precedenti). (it)
  • 隠者(いんじゃ)とは、一般社会との関係を絶ち(隠遁)、生活する人のこと。特にキリスト教や仏教など多くの宗教の宗教者、または宗教的背景をもった隠者が多数知られる。 キリスト教では、この言葉は宗教的信念、特に旧約聖書(つまり、40年間シンの荒野を放浪して心境が変化したくだり(民数記第13章))に影響された砂漠の神学から隠遁生活を送った人々に使われる。 伝統的にキリスト教では隠遁生活は修道生活の先駆けとみなされている。聖ベネディクトの戒律の1は4種類の修道僧の中に隠者を数えている。カトリック修道会の隠者に加えて、カトリック教会の宗教法(カノン603)では当該管区の司教の指示に従って隠者が奉献生活を送ることを認めている。同じことが米国聖公会を含む多くの聖公会でも認められている。聖公会のカノン法では自分の管区の司教に従い、司教の要求する準備計画に耐える者は生涯独身であることを誓う。彼らは隠者というよりむしろ独居者と言われる。めいめいの隠者が自分の管区の司教よりもむしろ別の司教を選んで付加的な心のよりどころとして、さらに必要ならば仲介人とする。 宗教的な文学でも世俗の文学でもしばしば「隠者」という言葉が人間不信者を含めて孤独な生活を送っているものをゆるく指して使われている。 (ja)
  • Eremita lub pustelnik (gr. ἐρημίτης erēmítēs, żyjący na pustkowiu) – osoba, która z pobudek religijnych wycofuje się z życia w społeczeństwie i decyduje się na życie w izolacji i celibacie. Poświęca się modlitwie i życiu w ascezie. Utrzymuje się, jak to miało np. miejsce u zarania życia pustelniczego w Egipcie i Palestynie, z jałmużny lub rzemiosła. Klasztor zakonników żyjących w odosobnieniu, pustelnia, określana jest nazwą erem. (pl)
  • Отше́льничество, анахоретство — аскетическое отречение по различным убеждениям от мирской жизни с максимальным ограничением внешних связей и удалением для жительства в пустынные места. Отшельничество как спорадическое явление существовало в религиях Индии, Китая, Японии и других стран Востока (иудаизм, буддизм, даосизм и др.). В разное время встречались следующие типы нехристианской монашеской жизни: отшельники Сераписа в Египте; аскеты-буддисты; ессеи, жившие подобно монахам у Мертвого моря примерно III века до н. э.; иудейские аскеты, называемые терапевтами, жившие неподалеку от Александрии; гностики неоплатоновского толка; аскеты-приверженцы бога Митры. (ru)
  • Eremit (grekiska eremos, ensam) eller anakoret (grekiska anachorein, dra sig tillbaka) är en person som frivilligt isolerar sig, vanligtvis av religiösa skäl. Det har sedan gammalt funnits sådana personer som dragit sig undan från världen, ofta till grottor i vildmarken eller öknen, för att i ostörd ensamhet tillbringa ett liv som helgades och renades genom försakelser och späkningar och som ägnades enbart åt bön och fromma betraktelser. Redan de i Gamla testamentet omtalade profeterna Elias och Elisa och i Nya testamentet Johannes döparen kan anses som ett slags anakoreter. Under kristenhetens första århundraden ökades högst väsentligt anakoreternas antal. Egyptens, Syriens och Israels öknar blev tillhåll för tusentals av dem, bland vilka de mest kända är den helige Simeon (kallad "pelarh (sv)
  • Пусте́льник, також Самітник, Затвірник, Відлюдник (англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає «пустеля», «відлюдна земля», звідси «пустинножитель») — особа, що живе в більшою чи меншою мірою в усамітненні або віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань. У християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богослов'я Старого Заповіту (40 років блукань стародавніх євреїв у пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їхніх сердець). (uk)
rdfs:label
  • ناسك (ar)
  • Poustevník (cs)
  • Eremit (de)
  • Hermit (en)
  • Ermito (eo)
  • Ermitaño (es)
  • Eremutar (eu)
  • Ermite (fr)
  • Díthreabhach (ga)
  • Eremit (in)
  • Eremita (it)
  • 隠者 (ja)
  • 은자 (ko)
  • Heremiet (monnik) (nl)
  • Eremita (pl)
  • Eremita (pt)
  • Отшельничество (ru)
  • Пустельник (uk)
  • Eremit (sv)
  • 隱士 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:knownFor of
is dbo:occupation of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:attributes of
is dbp:ffmf of
is dbp:occupation of
is dbp:patronage of
is dbp:title of
is foaf:primaryTopic of