| dbo:abstract
|
- Un skit és una ermita, on viu un grup d'ermitans sota l'autoritat d'un monestir principal, adoptant la seva regla monàstica. Això els permet poder meditar en solitud tot sent suportades les seves necessitats materials i espirituals pel monestir del qual en depenen. El terme és utilitzat en grec per designar els ascetes. Un skit consta generalment d'un lloc comú de pregària litúrgica (una església o una capella), amb ermites individuals, o casetes per a un petit nombre de monjos. Constituint un pont entre el cenobitisme (és a dir una comunitat de monjos que conviuen), i l'eremitisme, l'skit era a l'inici de la cristiandat un dels models de vida monàstica més estès. Durant els primers segles de l'era cristiana, els homes i les dones que aspiraven a esdevenir ermitans o anacoretes havien de ser en efecte enviats en primer lloc a un skit per tal de rebre la preparació més adequada a la vida en completa solitud. Si aquesta institució és totalment caiguda en desús des de l'Edat mitjana al cristianisme occidental (encara que el monaquisme cartoixà, segons la regla de sant Bru, descansa sobre una pràctica en part equiparable), és avui molt viva a la tradició ortodoxa i a les Esglésies Catòliques Orientals. A Rússia, el terme skit designava en un principi la cel·la d'un ermità, situada a prop d'un monestir del qual en depenia. Designa també una mena de priorat, o un poble aïllat fundat pels vells creients. A la Muntanya Santa (República monàstica del Mont Atos), la paraula és utilitzada per designar un poble monàstic sense presumir un tipus d'organització de la vida monàstica. (ca)
- Με το όνομα Σκήτη (πληθυντικός Σκήτες) φέρεται μοναστικό ίδρυμα που υπάγεται σε Κυρίαρχη Μονή ή Μοναστήρι. Οι Σκήτες είναι μικρές μονές που και αυτές διακρίνονται όπως οι Αθωνικές Ιερές Μονές σε "κοινόβιες" και "ιδιόρρυθμες". Πρόκειται για οργανωμένες κοινότητες που συγκροτούνται από πολλές μοναστικές καλύβες. Στο μέσον της κάθε Σκήτης βρίσκεται το λεγόμενο "Κυριακό" που είναι ο κοινός ναός για όλους και γύρω απ΄ αυτόν είναι κτισμένες οι καλύβες. Τη διοίκηση στη Σκήτη ασκεί ο επονομαζόμενος "Δικαίος", που εκλέγεται κάθε χρόνο συνήθως στις 8 Μαΐου από τους "γέροντες" της Σκήτης με τη βοήθεια 2 ή 4 συμβούλων εκ των οποίων οι μισοί προέρχονται από την ίδια τη Σκήτη και οι άλλοι μισοί από την Κυρίαρχη Μονή στην οποία υπάγεται η Σκήτη. Οι εγκατεστημένοι σ΄ αυτές μοναχοί καλούμενοι σκήτες ασχολούνται επίσης με γεωργικές και κτηνοτροφικές εργασίες καθώς επίσης και με την αγιογραφία, ξυλογλυπτική, μουσική κ.ά. Στην Ελλάδα σημαντικότερες τέτοιες Σκήτες είναι οι Αθωνικές. Στο Άγιο Όρος υφίστανται δώδεκα τέτοιες κατεσπαρμένες Σκήτες σ΄ όλη την αθωνική χερσόνησο. Εξ αυτών κοινόβιες είναι τέσσερις:
* η Σκήτη του Προφήτη Ηλία (ρωσική), που υπάγεται στη Μονή Παντοκράτορος,
* η Σκήτη Τιμίου Προδρόμου Μεγίστης Λαύρας (ρουμανική), που υπάγεται στη Μονή Μεγίστης Λαύρας,
* η Σκήτη Αγίου Ανδρέα, λέγεται και Σεράι, (ρωσική), που υπάγεται στη Μονή Βατοπεδίου, και
* η Σκήτη της Θεοτόκου ή Βογορόδιτσα (βουλγαρική), που υπάγεται στη Μονή Αγίου Παντελεήμονος.
* Οι υπόλοιπες οκτώ, είναι όλες ελληνικές, σε αντίθεση με τις παραπάνω, και όλες ιδιόρρυθμες ή αρχέτυπες σκήτες, οι οποίες είναι:
* η Σκήτη Ευαγγελισμού της Θεοτόκου ή , που υπάγεται στη Μονή Ξενοφώντος
* η Νέα Σκήτη ή Σκήτη του Πύργου, που υπάγεται στη Μονή Αγίου Παύλου
* η Σκήτη Αγίας Άννας που υπάγεται στη Μονή Μεγίστης Λαύρας
* η Σκήτη Αγίας Τριάδος ή Σκήτη Καυσοκαλυβίων, που υπάγεται επίσης στη Μονή Μεγίστης Λαύρας
* η Σκήτη Αγίου Δημητρίου ή Λακκοσκήτη, που υπάγεται στη Μονή Αγίου Παύλου
* η Σκήτη Τιμίου Προδρόμου, που υπάγεται στη Μονή Ιβήρων
* η Σκήτη Αγίου Παντελεήμονος, που υπάγεται στη Μονή Κουτλουμουσίου και
* η Σκήτη Αγίου Δημητρίου, που υπάγεται στη Μονή Βατοπεδίου. (el)
- Eine Skite (auch: Skiti, von griechisch η σκήτη; Skit, russisch скит) ist eine klosterähnliche Mönchsgemeinschaft oder eine Art Mönchsdorf, das unter der formellen Oberherrschaft eines Großklosters steht und in Selbstverwaltung von einem Ältesten geführt wird. (de)
- Skete bat, monasterio baten agindupean dagoen eremutar elkarte bat da, euren gurtza modu isolatuan praktikatzea baimentzen zaiena, baina nolabaiteko laguntza eta segurantza emanez. Skete batek, ohi, amankomuneko gurtza gune bat du (eliza edo kapera) eta etxe txiki batzuk fraide edo lekaide kopuru txikiarentzako. Kristautasunaren tradizio goiztiarrean, sketeak, bizitza modu monastikoak ziren, mugimendu zenobitikoa (elkarrekin bizi diren fraide edo lekaide elkartea) eta bakarrik bizi diren ermitauen arteko zubi zirelarik. Elizaren hastapenean, aszetismoa garatzen joan zen heinean, ermitau edo anakoreta izan nahi zuten pertsonek, lehenik, skete batetik pasa behar zuten, prestatze aldera. Skete hitza, jada ez da erabiltzen Mendebaldeko Elizan; hala ere, Kartusiar eta Karmeldarren amankomuneko bizitza ermitaua, sketeen oso antzerakoa da. (eu)
- Una skete (en griego, Σκήτη) o skiti es una comunidad de ermitaños bajo el mandato de un monasterio, a los que se les permite la práctica de su culto de forma aislada pero aportándoles cierta ayuda y seguridad. Hoy día este tipo de asceterios se puede encontrar, por su mayor parte, en la Iglesia ortodoxa. Una skete normalmente consta de un área común de culto (una iglesia o capilla) y una serie de pequeñas casas para un pequeño número de monjes o monjas. En la tradición temprana del cristianismo, las sketae eran una forma de vida monástica, siendo el puente entre el movimiento cenobítico (comunidad de monjes o monjas viviendo juntos) y los anacoretas (ermitaños viviendo en soledad). En los inicios de la Iglesia, a medida que el ascetismo se iba desarrollando, los hombres y mujeres que deseaban ser ermitaños, primero debían pasar por una skete como preparación. El término skete ha entrado en desuso en la Iglesia Occidental; sin embargo, la vida eremítica comunal de los ermitaños Cartujos y Carmelitas es similar a la de las sketae de las Iglesias orientales. (es)
- Un(e) skite est un ermitage, dans lequel un groupe d'ermites vit en retrait sous l'autorité d'un monastère principal, en adoptant sa règle monastique. Ceci leur permet de méditer dans la solitude tout en étant soutenus dans leurs besoins matériels et spirituels par le monastère dont ils dépendent. Le terme est utilisé en grec pour désigner les ascètes. Un skite est constitué généralement d'un lieu commun de prière liturgique (une église ou une chapelle), avec des ermitages individuels, ou des petites maisons pour un petit nombre de moines ou de moniales. En constituant un pont entre le cénobitisme (c'est-à-dire une communauté de moines et de moniales qui vivent ensemble), et l'érémitisme, le skite était au début de la chrétienté un des modèles de vie monastique les plus répandus. Durant les premiers siècles de l'ère chrétienne, les hommes et les femmes qui aspiraient à devenir ermites ou anachorètes devaient en effet être envoyés en premier lieu dans un skite afin qu'ils reçoivent la préparation la plus juste à la vie en complète solitude. Si cette institution est totalement tombée en désuétude depuis le Moyen Âge dans le christianisme occidental (bien que le monachisme cartusien, selon la règle de saint Bruno, repose sur une pratique pour partie comparable), elle reste très vivace aujourd'hui dans la tradition orthodoxe et uniate[réf. nécessaire]. En Russie, le terme skit désignait au départ la cellule d'un ermite, située à proximité d'un monastère dont elle dépendait. Il a aussi désigné par la suite une sorte de prieuré, ou encore un village isolé fondé par les Vieux-croyants. Sur la Sainte-Montagne (République monastique du Mont-Athos), le mot est utilisé pour désigner un village monastique sans présumer un type d'organisation de la vie monastique. (fr)
- A skete (/ˈskiːt/ ) is a monastic community in Eastern Christianity that allows relative isolation for monks, but also allows for communal services and the safety of shared resources and protection. It is one of four types of early monastic orders, along with the eremitic, lavritic and coenobitic, that became popular during the early formation of the Christian Church. Skete communities usually consist of a number of small cells or caves that act as the living quarters with a centralized church or chapel. These communities are thought of as a bridge between strict eremitic lifestyle and communal lifestyles since it was a blend of the two. They were a direct response to the ascetic lifestyle that early Christians aspired to live. Skete communities were often a bridge to a stricter form of hermitage or to martyrdom. The Greek term skete (σκήτη, skḗtē, skiti) is most likely a reference to the Scetis valley in Egypt (Greek Σκήτις, from its Coptic name Ϣⲓϩⲏⲧ, Šihēt), where this type of monastic community first appears. A few scholars have argued that it instead is a stylized spelling of the word ἀσκητής (askētḗs "ascetic"). (en)
- Uno skita o skete è costituito da un gruppo di eremiti che, seguendo una regola monastica che permette loro di poter meditare in solitudine, sono tuttavia supportati da un'organizzazione che provvede ai loro bisogni materiali e spirituali. Il nome deriva dal termine greco utilizzato per indicare gli asceti. Uno skita ha solitamente un'area per la preghiera (una chiesa o una cappella), con piccole celle nelle vicinanze per un gruppo ristretto di monaci o suore. Costituendo un ponte tra il cenobio (il cenobium, ovvero una comunità di monaci e suore che vivevano assieme) e l'eremitismo, all'inizio della cristianità lo skita era uno dei modelli di vita monastica più diffusi. Nei primi secoli dopo Cristo gli uomini e le donne che aspiravano a divenire eremiti o anacoreti dovevano infatti essere prima inviati ad uno skita che li preparasse alla completa solitudine. Lo skita è caduto quasi del tutto in disuso già dal medioevo presso il Cristianesimo occidentale, salvo che nell'ordine certosino e nella congregazione camaldolese (che ne ripropongono il modello); rimane invece tutt'oggi presente nella tradizione ortodossa. In russo il termine "skit" indica la struttura, l'insediamento monastico che ospita i seguaci di questa regola. (it)
- 스케테(skete) 또는 공주 수도 단지(共住修道團地)는 수사들의 상대적인 고립은 인정되지만, 공동의 봉사 그리고 공유된 자원의 보호와 안전 또한 지켜야 하는 수도 생활 공동체이다. 이것은 기독교 교회의 초기 형성기 동안에 인기를 얻게 된 개인 은수 방식(eremitic)과 공동 수도 방식(coenobitic)과 함께 세 가지의 초기 수도원 체계들 중 하나이다. 스케테 공동체들은 일반적으로 교회나 성당을 중심으로 하여 숙소가 되는 얼마간의 수도실들 또는 동굴들로 구성되어 있다. 엄격한 은수 생활방식과 공동의 생활 방식이 혼합된 이래로 이 공동체들은 그 두 가지 생활방식들 사이의 다리라고 여겨진다. 이 공동체들은 살기를 열망하던 기독교인들의 금욕주의 생활방식에 대한 직접적인 응답이다. 스케테 공동체들은 종종 엄격한 형태 또는 순교로의 다리가 된다. 스케테라는 용어는 스케테 공동체들이 처음 생겨난 이집트의 스케티스 계곡 지역에 근거를 두고 있음이 가장 유력하지만, 소수의 학자들은 그 대신에 금욕주의(ascetic)의 단어 철자가 양식화되었다고 주장한다. (ko)
- Skit – odosobniona pustelnia mnichów pragnących prowadzić życie surowsze niż w monastyrach. Słowo pochodzi od nazwy koptyjskiego miasta Σκήτις egipskiej kolebki życia monastycznego, zwanej obecnie Wadi an-Natrun, które przeszło do greckiego jako σκήτη (skete), lub też od ἀσκητής (askētḗs, “asceta”). Aby dodatkowo się umartwiać niektórzy mnisi nie mieszkali w skitach, lecz w znajdujących się w pobliżu jaskiniach lub szałasach w lesie. Zwyczajowo większe monastery posiadały własne skity, na przykład ławra Poczajowska posiadała własny skit św. Jerzego na Kozackich Mogiłach, ławra Peczerska – skit Teofania. Istniały również samodzielne skity: najsłynniejszym z nich był Skit Maniawski. We współczesnej Polsce istnieją dwa skity: męski skit Świętych Antoniego i Teodozjusza Pieczerskich w miejscowości Odrynki-Kudak oraz żeński skit św. Mikołaja Cudotwórcy w Holeszowie, podlegający monasterowi w Turkowicach. (pl)
- Скит (греч. σκήτη от копт. Ϣⲓϩⲏⲧ, «Шихет» - коптского названия одной из долин на севере Египта) — в общем случае место жительства монахов, отдалённое от крупных поселений людей. Распространены главным образом в православии. В силу долгой истории православного монашества понятие скит применялось к разным типам монашеских поселений: это могла быть как отдельно стоящая келья, в которой жил монах-отшельник, так и относительно крупный монастырь, подчинённый другому, ещё более крупному. Название происходит от Скитской пусты́ни — места первоначального распространения монашества. (ru)
- Скит (від грец. σκήτες) — відокремлене поселення для ченців, що бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя. Побут ченців скитів керується особливо вимогливим уставом. Слово σκήτες походить від Σκήτες — назви пустелі в Єгипті, де жили християнські самітники. Втім, існує версія, що пов'язує це слово з грец. άσκητής — «аскет». В Україні скит зазвичай знаходився поблизу свого монастиря: до Почаївської Лаври, наприклад, належав скит на Козацьких могилах, до Києво-Печерської — скит Феофанія тощо. Скити мали й деякі інші монастирі. Існували також цілком самостійні скити, наприклад, Манявський скит. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Eine Skite (auch: Skiti, von griechisch η σκήτη; Skit, russisch скит) ist eine klosterähnliche Mönchsgemeinschaft oder eine Art Mönchsdorf, das unter der formellen Oberherrschaft eines Großklosters steht und in Selbstverwaltung von einem Ältesten geführt wird. (de)
- 스케테(skete) 또는 공주 수도 단지(共住修道團地)는 수사들의 상대적인 고립은 인정되지만, 공동의 봉사 그리고 공유된 자원의 보호와 안전 또한 지켜야 하는 수도 생활 공동체이다. 이것은 기독교 교회의 초기 형성기 동안에 인기를 얻게 된 개인 은수 방식(eremitic)과 공동 수도 방식(coenobitic)과 함께 세 가지의 초기 수도원 체계들 중 하나이다. 스케테 공동체들은 일반적으로 교회나 성당을 중심으로 하여 숙소가 되는 얼마간의 수도실들 또는 동굴들로 구성되어 있다. 엄격한 은수 생활방식과 공동의 생활 방식이 혼합된 이래로 이 공동체들은 그 두 가지 생활방식들 사이의 다리라고 여겨진다. 이 공동체들은 살기를 열망하던 기독교인들의 금욕주의 생활방식에 대한 직접적인 응답이다. 스케테 공동체들은 종종 엄격한 형태 또는 순교로의 다리가 된다. 스케테라는 용어는 스케테 공동체들이 처음 생겨난 이집트의 스케티스 계곡 지역에 근거를 두고 있음이 가장 유력하지만, 소수의 학자들은 그 대신에 금욕주의(ascetic)의 단어 철자가 양식화되었다고 주장한다. (ko)
- Скит (греч. σκήτη от копт. Ϣⲓϩⲏⲧ, «Шихет» - коптского названия одной из долин на севере Египта) — в общем случае место жительства монахов, отдалённое от крупных поселений людей. Распространены главным образом в православии. В силу долгой истории православного монашества понятие скит применялось к разным типам монашеских поселений: это могла быть как отдельно стоящая келья, в которой жил монах-отшельник, так и относительно крупный монастырь, подчинённый другому, ещё более крупному. Название происходит от Скитской пусты́ни — места первоначального распространения монашества. (ru)
- Un skit és una ermita, on viu un grup d'ermitans sota l'autoritat d'un monestir principal, adoptant la seva regla monàstica. Això els permet poder meditar en solitud tot sent suportades les seves necessitats materials i espirituals pel monestir del qual en depenen. El terme és utilitzat en grec per designar els ascetes. Un skit consta generalment d'un lloc comú de pregària litúrgica (una església o una capella), amb ermites individuals, o casetes per a un petit nombre de monjos. (ca)
- Με το όνομα Σκήτη (πληθυντικός Σκήτες) φέρεται μοναστικό ίδρυμα που υπάγεται σε Κυρίαρχη Μονή ή Μοναστήρι. Οι Σκήτες είναι μικρές μονές που και αυτές διακρίνονται όπως οι Αθωνικές Ιερές Μονές σε "κοινόβιες" και "ιδιόρρυθμες". Πρόκειται για οργανωμένες κοινότητες που συγκροτούνται από πολλές μοναστικές καλύβες. Στο μέσον της κάθε Σκήτης βρίσκεται το λεγόμενο "Κυριακό" που είναι ο κοινός ναός για όλους και γύρω απ΄ αυτόν είναι κτισμένες οι καλύβες. Στο Άγιο Όρος υφίστανται δώδεκα τέτοιες κατεσπαρμένες Σκήτες σ΄ όλη την αθωνική χερσόνησο. Εξ αυτών κοινόβιες είναι τέσσερις: (el)
- Una skete (en griego, Σκήτη) o skiti es una comunidad de ermitaños bajo el mandato de un monasterio, a los que se les permite la práctica de su culto de forma aislada pero aportándoles cierta ayuda y seguridad. Hoy día este tipo de asceterios se puede encontrar, por su mayor parte, en la Iglesia ortodoxa. Una skete normalmente consta de un área común de culto (una iglesia o capilla) y una serie de pequeñas casas para un pequeño número de monjes o monjas. (es)
- Skete bat, monasterio baten agindupean dagoen eremutar elkarte bat da, euren gurtza modu isolatuan praktikatzea baimentzen zaiena, baina nolabaiteko laguntza eta segurantza emanez. Skete batek, ohi, amankomuneko gurtza gune bat du (eliza edo kapera) eta etxe txiki batzuk fraide edo lekaide kopuru txikiarentzako. Skete hitza, jada ez da erabiltzen Mendebaldeko Elizan; hala ere, Kartusiar eta Karmeldarren amankomuneko bizitza ermitaua, sketeen oso antzerakoa da. (eu)
- Un(e) skite est un ermitage, dans lequel un groupe d'ermites vit en retrait sous l'autorité d'un monastère principal, en adoptant sa règle monastique. Ceci leur permet de méditer dans la solitude tout en étant soutenus dans leurs besoins matériels et spirituels par le monastère dont ils dépendent. Le terme est utilisé en grec pour désigner les ascètes. Un skite est constitué généralement d'un lieu commun de prière liturgique (une église ou une chapelle), avec des ermitages individuels, ou des petites maisons pour un petit nombre de moines ou de moniales. (fr)
- A skete (/ˈskiːt/ ) is a monastic community in Eastern Christianity that allows relative isolation for monks, but also allows for communal services and the safety of shared resources and protection. It is one of four types of early monastic orders, along with the eremitic, lavritic and coenobitic, that became popular during the early formation of the Christian Church. (en)
- Uno skita o skete è costituito da un gruppo di eremiti che, seguendo una regola monastica che permette loro di poter meditare in solitudine, sono tuttavia supportati da un'organizzazione che provvede ai loro bisogni materiali e spirituali. Il nome deriva dal termine greco utilizzato per indicare gli asceti. Uno skita ha solitamente un'area per la preghiera (una chiesa o una cappella), con piccole celle nelle vicinanze per un gruppo ristretto di monaci o suore. In russo il termine "skit" indica la struttura, l'insediamento monastico che ospita i seguaci di questa regola. (it)
- Skit – odosobniona pustelnia mnichów pragnących prowadzić życie surowsze niż w monastyrach. Słowo pochodzi od nazwy koptyjskiego miasta Σκήτις egipskiej kolebki życia monastycznego, zwanej obecnie Wadi an-Natrun, które przeszło do greckiego jako σκήτη (skete), lub też od ἀσκητής (askētḗs, “asceta”). Aby dodatkowo się umartwiać niektórzy mnisi nie mieszkali w skitach, lecz w znajdujących się w pobliżu jaskiniach lub szałasach w lesie. (pl)
- Скит (від грец. σκήτες) — відокремлене поселення для ченців, що бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя. Побут ченців скитів керується особливо вимогливим уставом. Слово σκήτες походить від Σκήτες — назви пустелі в Єгипті, де жили християнські самітники. Втім, існує версія, що пов'язує це слово з грец. άσκητής — «аскет». (uk)
|
