| dbo:abstract
|
- بستان الكرز (بالروسية: Вишнëвый сад) هي مسرحية للكاتب الروسي أنطون تشيخوف وتتكون من 4 فصول. وتعتبر آخر مسرحية كتبها تشيخوف وتم عرضها للجمهور بتاريخ 17 يناير 1904 في مسرح موسكو للفنون في العاصمة موسكو، قبل 6 شهور من وفاته. (ar)
- L'hort dels cirerers (en rus: Вишнëвый сад o Vixniovi sad) és la darrera obra teatral del dramaturg Anton Txékhov. Es va estrenar al Teatre d'Art de Moscou el 17 de gener de 1904 en una producció dirigida per Konstantín Stanislavski. Txékhov va projectar aquesta obra com una comèdia i en conté alguns elements; tanmateix, Stanislavski insistí a dirigir l'obra com una tragèdia. Des d'aquesta producció inicial, els directors de teatre han hagut de lluitar contra la doble naturalesa d'aquesta obra. L'obra es refereix a una dona de l'aristocràcia russa i la seva família en el seu retorn a una finca de la família (que inclou un hort, o més exactament un verger, de cirerers gran i ben conegut), just abans que se subhasti per pagar la hipoteca. Mentre que es presenten opcions per salvar el patrimoni, la família, essencialment no fa res i l'obra acaba amb la finca venuda a un fill d'un vell serf, i amb la família sentint el soroll del jardí dels cirerers quan es talla. La història presenta temes de futilitat cultural, tant la futilitat de l'aristocràcia per mantenir la seva situació com de la inutilitat de la burgesia per trobar el significat en el seu nou materialisme. Reflecteix les forces socioeconòmiques en el treball a Rússia al començament del segle xx, incloent-hi l'augment de la classe mitjana després de l'abolició de la servitud a la meitat del segle xix i l'enfonsament de l'aristocràcia, l'obra reflecteix les forces en el treball de tot el món en aquest període. Des de la seva estrena a Moscou, l'obra s'ha traduït a moltes llengües, també en català, i s'ha produït arreu del món, que ha esdevingut un clàssic de la literatura. Els principals directors de teatre occidentals que l'han dirigida inclouen Charles Laughton, Peter Brook, , Eva Le Gallienne, , i Giorgio Strehler. L'obra ha influenciat molts autors com Eugene O'Neill, George Bernard Shaw i Arthur Miller. (ca)
- Višňový sad (rusky Вишнёвый сад) je divadelní hra Antona Pavloviče Čechova napsaná roku 1903. Hořká, sociálně kritická komedie (s prvky tragédie) o čtyřech jednáních byla poprvé uvedena v Moskvě 30. ledna (podle tehdejšího ruského kalendáře 17. ledna) 1904 k autorovým 44. narozeninám, půl roku před jeho smrtí. Višňový sad je posledním autorovým dílem, psal jej v době, kdy byl těžce nemocen tuberkulózou. Hra je obrazem zániku nižší ruské šlechty (např.: Raněvská, Gajev), tedy "starého Ruska" a krizí tradičních hodnot; rozmáhání nové, podnikatelské třídy (Lopachin), tedy modernosti, povrchnosti a dravosti; a svým způsobem i o příchodu ruského revolučního proletariátu. Zachycuje tedy období konce 19. a začátku 20. století na ruském venkově. Nedějová hra stojí na vnitřních monolozích postav, na zvratech, které se dějí "za scénou" ("mezi řádky"), na životních filozofiích jednotlivých postav a na dialozích o smyslu života. (cs)
- Ο Βυσσινόκηπος (ρωσικά: Вишнёвый сад) είναι το τελευταίο θεατρικό έργο του Αντόν Τσέχωφ, που γράφτηκε το 1903. Παρουσιάστηκε πρώτη φορά στο θέατρο στις 17 Ιανουαρίου 1904, από το Θέατρο Τέχνης της Μόσχας, σε σκηνοθεσία Στανισλάβσκι. Ο ίδιος ο Τσέχοφ χαρακτήρισε τον Βυσσινόκηπο ως κωμωδία, ωστόσο τόσο ο Στανισλάβσκι όσο και η πλειονότητα των μετείπειτα θεατρικών παραστάσεών του το αντιμετώπισαν ως δράμα με τραγικά στοιχεία. Το έργο είναι εμπνευσμένο από μία εποχή κατά την οποία ο ρωσικός λαός, αν και θεωρητικά ελεύθερος, εξαιτίας της κατάργησης της δουλοπαροικίας κατά το 1861, ζούσε ακόμη στη φτώχεια και την αμάθεια. Θεωρείται μια προαναγγελία ουσιαστικά της επανάστασης του 1905 και της επανάστασης του 1917. Στο έργο υποδεικνύεται η αδυναμία των ανθρώπων, κυρίως των αριστοκρατών, να κατανοήσουν τις όποιες διαφοροποιήσεις αλλάζουν το κοινωνικό περιβάλλον, όπως επίσης και τον ρόλο που παίζουν αυτές οι αλλαγές στην προσωπική τους ζωή. Σε συμβολικό επίπεδο ο βυσσινόκηπος, ένα κομμάτι γης που ανήκει σε αριστοκρατική οικογένεια, όπως και η αδυναμία της οικογένειας να τον κρατήσει, υποδηλώνει τις αλλαγές της ρωσικής κοινωνίας και τα νέα κοινωνικά στρώματα που έρχονται στο προσκήνιο, εξαιτίας πολιτικών και κοινωνικών ζυμώσεων. (el)
- Der Kirschgarten (russisch Вишнёвый сад/Wischnjowy sad; wiss. Transliteration Višnëvyj sad) ist eine tragische, gesellschaftskritische Komödie in vier Akten von Anton Tschechow. Sie entstand im Jahr 1903 und wurde zu Tschechows 44. Geburtstag am 30. Januar (nach dem alten Kalender am 17. Januar) 1904 in Moskau uraufgeführt. Es war das letzte Stück des Schriftstellers, der ein halbes Jahr nach der Uraufführung an Tuberkulose starb. (de)
- Ĉeriza ĝardeno (ruse: Вишнëвый сад, Viŝniovij sad) estas rusa teatraĵo. Ĝi estas la lasta teatraĵo de la rusa aŭtoro Anton Ĉeĥov. Ĝi estis por la unua fojo surscenigita en la Moskva Arta Teatro je la 17-a de januaro 1904, en produktaĵo reĝisorita de Konstantin Stanislavski. Ekde la unua surscenigo en Moskvo ĝi estis mondvaste tradukita al multaj lingvoj. Hodiaŭ ĝi estas konata kiel klasikaĵo. En preskaŭ ĉiu surscenigo ĝi estas iom alie interpretita. Kelkaj reĝisoroj de la teatraĵo estas , Peter Brook, , , , kaj . Temas pri komedio verkita en kvar aktoj, kun etoso en la ekonomia dekadenco de la rusa aristokrataro fine de la 19-a jarcento. Dum tiu periodo, la filoj de tiuj kiuj iam estis sklavoj riĉiĝis kaj okazis reversigo de roloj kio pridemandis la vivmanieron de la tradiciaj riĉaj klasoj. Ĉeriza ĝardeno estas teatraĵo pri la historio de rusa nobela familio kiu pro malbona administrado de siaj havaĵoj devas solci gravajn financajn kaj ekonomiajn problemojn. La aristokratoj vidas la danĝeron po la familia bieno kie troviĝas fama kaj bela ĝardeno de ĉerizarboj, ĉar ĝi estas aŭkciota. Cele al helpo, komercisto kies patroj estis servistoj de la familio, vidas, ke neniu decidas serioze kaj proponas savi la bienon igante ĝin distra kaj ripoza centro, por kio necesos transformo de la bieno kaj la forhako de la ĝardeno. (eo)
- El jardín de los cerezos (en ruso: Вишнëвый сад, Vishniovy sad) es una obra de teatro escrita por Antón Chéjov en 1903 y publicada en 1904. (es)
- La Cerisaie (en russe : Вишнёвый сад) est une pièce de théâtre d'Anton Tchekhov créée en 1904. Commencée en 1901, la pièce — une comédie en quatre actes — est achevée en septembre 1903. La première a lieu au Théâtre d'art de Moscou le 17 janvier 1904, puis la pièce est représentée en avril à Saint-Pétersbourg, où elle connaît un succès plus vif encore. Tchekhov a écrit en partie sa pièce à la Datcha Blanche et dans le domaine de Constantin Stanislavski à l'été 1902, Lioubimovka, dont il s'inspire aussi pour sa pièce. (fr)
- Kebun Ceri (bahasa Rusia: Вишнёвый сад, translit. Vishnevyi sad) adalah drama terakhir karya pengarang drama Rusia Anton Chekhov. Ditulis pada 1903, drama tersebut pertama kali diterbitkan oleh (Buku Kedua, 1904), dan menjadi edisi terpisah pada tahun berikutnya di Saint Petersburg, melalui . (in)
- The Cherry Orchard (Russian: Вишнёвый сад, romanized: Vishnyovyi sad) is the last play by Russian playwright Anton Chekhov. Written in 1903, it was first published by Znaniye (Book Two, 1904), and came out as a separate edition later that year in Saint Petersburg, via A.F. Marks Publishers. It opened at the Moscow Art Theatre on 17 January 1904 in a production directed by Konstantin Stanislavski. Chekhov described the play as a comedy, with some elements of farce, though Stanislavski treated it as a tragedy. Since its first production, directors have contended with its dual nature. It is often identified as one of the three or four outstanding plays by Chekhov, along with The Seagull, Three Sisters, and Uncle Vanya. The play revolves around an aristocratic Russian landowner who returns to her family estate (which includes a large and well-known cherry orchard) just before it is auctioned to pay the mortgage. Unresponsive to offers to save the estate, she allows its sale to the son of a former serf; the family leaves to the sound of the cherry orchard being cut down. The story presents themes of cultural futility – both the futile attempts of the aristocracy to maintain its status and of the bourgeoisie to find meaning in its new-found materialism. It dramatizes the socioeconomic forces in Russia at the turn of the 20th century, including the rise of the middle class after the abolition of serfdom in the mid-19th century and the decline of the power of the aristocracy. Widely regarded as a classic of 20th-century theatre, the play has been translated and adapted into many languages and produced around the world. Major theatre directors have staged it, including Charles Laughton, Peter Brook, Andrei Șerban, Jean-Louis Barrault, Tyrone Guthrie, Katie Mitchell, and Giorgio Strehler. It has influenced many other playwrights, including Eugene O'Neill, George Bernard Shaw, David Mamet, and Arthur Miller. (en)
- ( 만화에 대해서는 벚꽃 동산 (만화) 문서를 참고하십시오.) 《벚꽃동산(러시아어: Вишнёвый сад)》은 러시아 귀족사회의 몰락을 어느 귀족가문의 몰락을 통해 묘사한 연극이다. 극작가는 안톤 체호프이며, 제목 벚꽃 동산은 몰락한 귀족가문에서 재배하던 벚나무 동산을 말하는데, 후에 동산을 구입한 자본가에 의해서 베어진다. 체호프의 4대 희곡(<갈매기> <바냐 아저씨> <세 자매> <벚나무 동산>)중의 하나로 1904년 모스크바 예술좌에서 초연된 4막극이다. 체호프의 시대는 1860년대의 혁명 운동이 탄압받은 후의 시기이다. 그의 작품이 허무적으로 보여지는 것은 바로 그 시대의 반영(反映)이라 하겠다. 그러나 그는 가까운 장래에 오게 될 미래의 밝은 세계를 그 자신의 피부로 느끼고, 그 작품 가운데에 그러한 세계를 묘사하고 있다. 한국에서는 1934년 12월에 극예술연구회에 의해서 상연되었다. 벚나무 동산 주인 라네프스카야 부인은 5년만에 자신의 영지(領地)로 돌아온다. 그러나 이 벚나무 동산도 경영부진으로 경매에 붙여지게 되었다. 그러나 여주인 라네프스카야는 애당초 가계(家計)에는 관심이 없었다. 그녀의 가족은 여주인의 오빠(가에프)와 두 사람의 처녀(바리야와 아냐)의 네 사람이다. 한때는 급진적인 사회 운동에 참가한 일이 있지만, 지금은 아무것도 하지 않고 당구를 치고있는 가예프, 아직 현실과 부딪히지 않아 세상물정에 밝지는 않지만 미래를 밝게 바라보는 17살 소녀 아냐, 그리고 아냐의 언니이자 라네프스카야의 양딸인 바랴는, 오직 그녀만이 가계(家計)를 담당하여 절약하고 있지만 그것만으로는 어떻게도 될 수 없는 형편이다. 가족 이외의 등장인물 중 한명인 지주 로파힌은 열심히 일을 하여 부자가 되었지만, 아직도 자신은 농노라는 생각을 떨치지 못하고 있다. 그는 벚나무동산이 경매에 넘어가는걸 슬퍼하는 라네프스카야 가족들을 위해 벚나무 동산을 별장지(別莊地)로 팔 것을 권유 하고있지만 라네프스까야는 현실을 직시못하고 로빠힌의 제안을 받아들이지 않는다. 로파힌과 바리야는 서로에게 관심을 보이며 자기 나름의 방식으로 결혼을 기대하고 힘쓰지만, 결국 이루어지지 않는다. 만년 대학생 트로피모프는 아냐를 무척이나 애정있게 생각한다. 그는 밝은 미래를 꿈꾸며 노동을 알지 못하는 인텔리겐차를 격렬히 매도하고 있다. 극중 현(弦)이 끊어지는 뜻한 소리가 들려온다. 하인 피르스는 농노 해방령이 나오기 전에도 이런 소리를 들었다 한다. 하인 피르스는 농노해방이 있고나서도, 자유를 찾지 않고, 가예프 옆에 남아서 노비로써 자신의 의무를 끝까지 지고 있는 노인이다. 이 극 안에는 이들뿐만 아닌 다양한 등장인물들이 나오고, 각각의 캐릭터가 정확하고 사연도 다양하게 나타나고있다. 체호프의 희곡에 특징중 하나이기도 하다. 극안에는 어떤 인물에게도 비중이 치우쳐져 있지 않고 각각의 색깔이 짙게 드러나있다. 1막은 로빠힌과 하녀 두나샤가 라네프스카야네 가족 몇몇이 집으로 돌아오는걸 기다리는 장면으로 극이 시작된다.라네프스까야와 아냐는 집이 무척이나 그립고 정겨운지 정말 행복해한다. 1막부터 각각의 캐릭터가 진하게 묻어있다. 특별한 사건 없이 각각의 캐릭터 색깔로 대화가 오가며 1막은 끝이나고, 별장이 팔리지 않기를 빌며 1막은 끝이난다. 2막에서도 집안에 하인들에 대화로 극이 시작되는데, 각각의 캐릭터 색깔이 진하게 묻어있다. 이어서 다른 가족들도 등장하고, 2막에서는 본격적으로 라네프스까야에 깊은 사연들이 라네프스까야의 독백으로부터 전달되고있다. 뜨로피모프가 어떤인물이며 어떤 생각을 하는지도 독백으로 전달되고있다. 이들 뿐만아니라, 역시나 각각의 캐릭터의 색깔로 대화가 오고간다. 별장지가 팔려나갈 이 시점에 라네프스까야는 지나가는 행인에게 금화를 주고 마는데, 그런 상황에 바랴는 화가난다. 그렇게 등장인물들은 각각 흩어지게되고, 아냐와 뜨로피모프만 남게된다. 그들을 밝은 미래를 같이 꿈꾼다. 그렇게 2막은 마무리된다. 3막에서는 집안에 파티가 열려 음악과 분주한 분위기로 극이 시작된다. 또한 여기서도 각각의 캐릭터의 색깔이 짙은건 빠지지 않는다. 여기서 라네프스까야의 오빠인 가에프는 별장 경매장에 로빠힌과 함께 떠나 소식이없다. 그런 상황에서 라네프스까야는 초조하게 소식을 기다리고있다. 그런 상황에 뜨로피모프와 라네프스까야는 약간의 갈등이 있다. 이 갈등에서 이들의 사연이 짙게 드러나있다. 그러다가 별장지가 팔렸다는 소식이 들려, 집안이 떠들석해진다. 그리고 바랴와 하인 예삐호도프와의 갈등이 생기는데, 여기서 그들의 성격 또한 짙게 드러난다. 그러다 바랴와 로빠힌이 마주치고, 그들사이에 미묘한 감정선이 흐른다. 그리고 로빠힌이 왔다는 소식에 가족 모두 모인다. 그는 차근차근 경매장의 상황을 설명한다. 그러고는 결국 자신이 벚나무 동산을 샀다며, 기뻐한다. 그런상황에서 각 등장인물들이 느끼는 감정이 달라, 묘한 상황이 이루어진다. 그리고 모두 홀을 떠난 이자리에 라네프스까야만 남아 울고있다. 그런상황에 딸 아냐는 엄마를 위로하며 밝은 미래를 얘기하고, 그렇게 3막은 마무리된다. 4막에서는 라네프스까야의 가족들과 하인들이 모두 떠날 준비를 하고 있는 장면으로 막이 시작된다. 라네프스까야와 가예프 남매는 저택을 바라보며 미련을 보리지 못하고 못떠난다.그러나 그들은 마음이 가벼워진듯, 벚나무동산이 팔리기 전보다 되려 신경이 안정된 모습이라며 서로를 다독인다. 그리고 로빠힌과 바랴는 마지막으로 서로 묘한 감정과 함께 대화를 하게 되는데, 결국 이 대화마져 애매하게 끝나 결국 서로 함께하지못하고각자의 갈길을 가게된다. 마지막에 노비 피르스만이 이 집에 남아 어디로 향하지 못하고 이집에 남게되어 죽음을 맞이한다. 이렇게 극은 마무리된다. (ko)
- 『桜の園』（さくらのその、ロシア語: Вишнёвый сад）は、ロシアの劇作家アントン・チェーホフによる最晩年の戯曲。チェーホフ42歳の1902年夏に着想され、1903年秋に書き上げられた。初演は1904年1月17日、モスクワ芸術座によって上演された。チェーホフはこれを喜劇と主張したが、スタニスラフスキーは真面目な劇と主張した。 最後の劇作品で、『かもめ』『ワーニャ伯父さん』『三人姉妹』とともに「チェーホフ四大戯曲」と呼ばれる。 (ja)
- Wiśniowy sad (ros. Вишнëвый сад) – dramat Antona Czechowa, napisany w 1903 r., po raz pierwszy wystawiony 17 stycznia 1904 przez Konstantina Stanisławskiego. To ostatnia sztuka teatralna Czechowa. Tematem utworu jest degradacja rosyjskiej szlachty. Choć sam Czechow uważał, że utwór jest komedią, a w pewnych momentach wręcz farsą, wystawiany był jako melodramat, wbrew zamysłom i protestom autora. Spór ten wystąpił już podczas pierwszego wystawienia sztuki - Stanisławski upierał się, żeby przedstawić ją w tonacji tragicznej. Czechow był temu tak przeciwny, że nie chciał pojawić się na premierze; namówiony, pojawił się dopiero na początku drugiego aktu. (pl)
- De kersentuin (Russisch: Вишнёвый сад) is het laatste toneelstuk van de Russische schrijver Anton Tsjechov. Het stuk ging in première in het Moskouse Kunsttheater op 17 januari 1904, in een productie geregisseerd door Konstantin Stanislavski. Sinds de eerste opvoering in Moskou is het stuk wereldwijd in meerdere talen vertaald. Het staat tegenwoordig bekend als een klassieker. In vrijwel elke opvoering wordt het werk iets anders geïnterpreteerd. Enkele regisseurs die het stuk hebben geregisseerd zijn Charles Laughton, Peter Brook, , , Jean-Louis Barrault, en Giorgio Strehler. (nl)
- Il giardino dei ciliegi (in russo: Вишнёвый сад?, traslitterato: Višnëvyj sad) è l'ultimo lavoro teatrale di Anton Čechov. Fu rappresentato per la prima volta il 17 gennaio 1904 al Teatro d'Arte di Mosca sotto la direzione di Kostantin Sergeevič Stanislavskij e di Vladimir Nemirovič-Dančenko. Sei mesi dopo Čechov morì di tubercolosi. Čechov concepì quest'opera come una commedia poiché contiene alcuni elementi di farsa. Tuttavia Stanislavski la diresse come una tragedia. Dopo questa produzione iniziale, i registi hanno dovuto attenersi alla duplice natura dell'opera. L'opera narra le vicende di un'aristocratica russa e della sua famiglia al ritorno nella loro proprietà (che comprende anche una grande coltivazione di amareni, il giardino dei ciliegi dell'accettata ma imprecisa traduzione italiana), in seguito messa all'asta per riuscire a pagare l'ipoteca. Principalmente la storia ruota intorno alle varie possibilità per conservare la tenuta, ma la famiglia non si adopera in questo senso e alla fine è costretta a lasciare la proprietà; la scena finale mostra la famiglia che se ne va mentre il rumore degli alberi abbattuti fa da sottofondo. L'opera contiene il tema della futilità culturale (sia la futilità dell'aristocrazia per mantenere la relativa condizione, sia la futilità della borghesia nel trovare i significati nel materialismo appena scoperto). Riflette inoltre le forze culturali che interagiscono nel mondo in quel periodo, incluse le dinamiche socio-economiche del lavoro in Russia alla fine del XIX secolo e la nascita della borghesia dopo l'abolizione del sistema feudale nel 1861 che ha portato alla conseguente decadenza dell'aristocrazia. Dopo la prima realizzazione al Teatro d'Arte di Mosca, l'opera viene tradotta in molte lingue e viene prodotta in tutto il mondo, diventando un classico della letteratura drammatica. Fuori dall'ambito russo alcuni dei più famosi registi hanno eseguito quest'opera, ciascuno interpretandola in maniera diversa. Tra questi figurano Charles Laughton, Peter Brook, Eva Le Gallienne, Jean-Louis Barrault e Giorgio Strehler. L'influenza della rappresentazione, inoltre, è stata ampiamente rinvenuta negli impianti drammatici di molti autori, compresi Eugene O'Neill, George Bernard Shaw ed Arthur Miller. (it)
- O Jardim das Cerejeiras (Вишнëвый сад ou Vishnyovy como dito em russo) foi a última peça escrita pelo escritor e dramaturgo russo Anton Tchekhov. Ela foi encenada pela primeira vez em 17 de janeiro de 1904 pelo Teatro de Arte de Moscou em uma produção dirigida por Constantin Stanislavski. Tchecov caracterizava esta peça como uma comédia com alguns elementos da farsa; no entanto Stanislavski insistia em dirigir a peça como uma tragédia. Desde essa produção inicial os diretores tiveram que lidar com a dualidade da natureza desta peça. A historia apresenta temas de futilidade cultural – tanto as tentativas fúteis da aristocracia de manter seu status quanto da burguesia em achar um significado para o materialismo recém conquistado. Refletindo as forças de trabalho sócio econômicas na Rússia na virada do século XX, incluindo a ascensão da classe média logo apos a abolição da escravidão na metade do século XIX e o declínio da aristocracia, a peça retrata as forças de trabalho ao redor do mundo naquele período. Desde a primeira produção no Teatro de Arte de Moscou, essa peça tem sido traduzida e adaptada para diversas línguas e produzida por todo o mundo, se tornando uma obra clássica da literatura dramática. Alguns dos maiores diretores do mundo a dirigiram, cada um interpretando a obra a sua maneira. Alguns destes diretores incluem Charles Laughton, Peter Brook, Andrei Serban, Eva Le Gallienne, Jean-Louis Barrault, Tyrone Guthrie, Giorgio Strehler and Ajitesh Bandopadhyay. A obra influenciou o trabalho de muitos artistas como Eugene O'Neill, George Bernard Shaw, Abby Knipp, David Mamet e Arthur Miller. (pt)
- Körsbärsträdgården (Вишнёвый сад eller Visjnjovyj sad på ryska) är den ryske dramatikern Anton Tjechovs sista pjäs. (sv)
- «Вишнёвый сад» — пьеса в четырёх действиях Антона Павловича Чехова, жанр которой сам автор определил как комедия. Пьеса написана в 1903 году, впервые поставлена 17 января 1904 года в Московском художественном театре. В. И. Немирович-Данченко и К. С. Станиславский под овации зала МХТ приветствовали Чехова как театрального драматурга, находившегося на премьере спектакля.Одно из самых известных произведений Чехова и одна из самых известных русских пьес, написанных в то время. Пятая из Ялтинских пьес и последняя, которую поставили в театре при жизни автора. Великий классик скончался 15 июля 1904 г. в возрасте 44 лет. (ru)
- 《櫻桃園》(вишнёвый сад)，為俄羅斯劇作家安东·契诃夫的最後一部劇作，於1904年1月17日在莫斯科艺术剧院首演，由康斯坦丁·斯坦尼斯拉夫斯基導演。首演後不到六個月，契訶夫死於結核病。契訶夫雖然指名這部作品是一齣喜劇，但在其一些鬧劇元素之外，斯坦尼斯拉夫斯基堅持把這部戲劇導向悲劇演出。在這第一個製作之後的所有導演，都為這部戲劇的兩種特質而爭論不休。 (zh)
- «Вишневий сад» — лірична п'єса на чотири дії російського письменника Антона Чехова, написана в 1903 році. Прем'єрна вистава відбулась 17 січня 1904 року в Московському художньому театрі. Після третьої дії Чехову влаштували вшанування з приводу 25-річчя його літературної творчості. Він стояв на сцені «мертвотно-блідий і худий… не міг погамувати кашлю… Ювілей вийшов святковий, та проте він залишив тяжке враження. Від нього віяло похоронами. Було тоскно на душі», — згадував пізніше Костянтин Станіславський. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- بستان الكرز (بالروسية: Вишнëвый сад) هي مسرحية للكاتب الروسي أنطون تشيخوف وتتكون من 4 فصول. وتعتبر آخر مسرحية كتبها تشيخوف وتم عرضها للجمهور بتاريخ 17 يناير 1904 في مسرح موسكو للفنون في العاصمة موسكو، قبل 6 شهور من وفاته. (ar)
- Der Kirschgarten (russisch Вишнёвый сад/Wischnjowy sad; wiss. Transliteration Višnëvyj sad) ist eine tragische, gesellschaftskritische Komödie in vier Akten von Anton Tschechow. Sie entstand im Jahr 1903 und wurde zu Tschechows 44. Geburtstag am 30. Januar (nach dem alten Kalender am 17. Januar) 1904 in Moskau uraufgeführt. Es war das letzte Stück des Schriftstellers, der ein halbes Jahr nach der Uraufführung an Tuberkulose starb. (de)
- El jardín de los cerezos (en ruso: Вишнëвый сад, Vishniovy sad) es una obra de teatro escrita por Antón Chéjov en 1903 y publicada en 1904. (es)
- La Cerisaie (en russe : Вишнёвый сад) est une pièce de théâtre d'Anton Tchekhov créée en 1904. Commencée en 1901, la pièce — une comédie en quatre actes — est achevée en septembre 1903. La première a lieu au Théâtre d'art de Moscou le 17 janvier 1904, puis la pièce est représentée en avril à Saint-Pétersbourg, où elle connaît un succès plus vif encore. Tchekhov a écrit en partie sa pièce à la Datcha Blanche et dans le domaine de Constantin Stanislavski à l'été 1902, Lioubimovka, dont il s'inspire aussi pour sa pièce. (fr)
- Kebun Ceri (bahasa Rusia: Вишнёвый сад, translit. Vishnevyi sad) adalah drama terakhir karya pengarang drama Rusia Anton Chekhov. Ditulis pada 1903, drama tersebut pertama kali diterbitkan oleh (Buku Kedua, 1904), dan menjadi edisi terpisah pada tahun berikutnya di Saint Petersburg, melalui . (in)
- 『桜の園』（さくらのその、ロシア語: Вишнёвый сад）は、ロシアの劇作家アントン・チェーホフによる最晩年の戯曲。チェーホフ42歳の1902年夏に着想され、1903年秋に書き上げられた。初演は1904年1月17日、モスクワ芸術座によって上演された。チェーホフはこれを喜劇と主張したが、スタニスラフスキーは真面目な劇と主張した。 最後の劇作品で、『かもめ』『ワーニャ伯父さん』『三人姉妹』とともに「チェーホフ四大戯曲」と呼ばれる。 (ja)
- De kersentuin (Russisch: Вишнёвый сад) is het laatste toneelstuk van de Russische schrijver Anton Tsjechov. Het stuk ging in première in het Moskouse Kunsttheater op 17 januari 1904, in een productie geregisseerd door Konstantin Stanislavski. Sinds de eerste opvoering in Moskou is het stuk wereldwijd in meerdere talen vertaald. Het staat tegenwoordig bekend als een klassieker. In vrijwel elke opvoering wordt het werk iets anders geïnterpreteerd. Enkele regisseurs die het stuk hebben geregisseerd zijn Charles Laughton, Peter Brook, , , Jean-Louis Barrault, en Giorgio Strehler. (nl)
- Körsbärsträdgården (Вишнёвый сад eller Visjnjovyj sad på ryska) är den ryske dramatikern Anton Tjechovs sista pjäs. (sv)
- «Вишнёвый сад» — пьеса в четырёх действиях Антона Павловича Чехова, жанр которой сам автор определил как комедия. Пьеса написана в 1903 году, впервые поставлена 17 января 1904 года в Московском художественном театре. В. И. Немирович-Данченко и К. С. Станиславский под овации зала МХТ приветствовали Чехова как театрального драматурга, находившегося на премьере спектакля.Одно из самых известных произведений Чехова и одна из самых известных русских пьес, написанных в то время. Пятая из Ялтинских пьес и последняя, которую поставили в театре при жизни автора. Великий классик скончался 15 июля 1904 г. в возрасте 44 лет. (ru)
- 《櫻桃園》(вишнёвый сад)，為俄羅斯劇作家安东·契诃夫的最後一部劇作，於1904年1月17日在莫斯科艺术剧院首演，由康斯坦丁·斯坦尼斯拉夫斯基導演。首演後不到六個月，契訶夫死於結核病。契訶夫雖然指名這部作品是一齣喜劇，但在其一些鬧劇元素之外，斯坦尼斯拉夫斯基堅持把這部戲劇導向悲劇演出。在這第一個製作之後的所有導演，都為這部戲劇的兩種特質而爭論不休。 (zh)
- «Вишневий сад» — лірична п'єса на чотири дії російського письменника Антона Чехова, написана в 1903 році. Прем'єрна вистава відбулась 17 січня 1904 року в Московському художньому театрі. Після третьої дії Чехову влаштували вшанування з приводу 25-річчя його літературної творчості. Він стояв на сцені «мертвотно-блідий і худий… не міг погамувати кашлю… Ювілей вийшов святковий, та проте він залишив тяжке враження. Від нього віяло похоронами. Було тоскно на душі», — згадував пізніше Костянтин Станіславський. (uk)
- L'hort dels cirerers (en rus: Вишнëвый сад o Vixniovi sad) és la darrera obra teatral del dramaturg Anton Txékhov. Es va estrenar al Teatre d'Art de Moscou el 17 de gener de 1904 en una producció dirigida per Konstantín Stanislavski. Txékhov va projectar aquesta obra com una comèdia i en conté alguns elements; tanmateix, Stanislavski insistí a dirigir l'obra com una tragèdia. Des d'aquesta producció inicial, els directors de teatre han hagut de lluitar contra la doble naturalesa d'aquesta obra. L'obra ha influenciat molts autors com Eugene O'Neill, George Bernard Shaw i Arthur Miller. (ca)
- Višňový sad (rusky Вишнёвый сад) je divadelní hra Antona Pavloviče Čechova napsaná roku 1903. Hořká, sociálně kritická komedie (s prvky tragédie) o čtyřech jednáních byla poprvé uvedena v Moskvě 30. ledna (podle tehdejšího ruského kalendáře 17. ledna) 1904 k autorovým 44. narozeninám, půl roku před jeho smrtí. Višňový sad je posledním autorovým dílem, psal jej v době, kdy byl těžce nemocen tuberkulózou. (cs)
- Ο Βυσσινόκηπος (ρωσικά: Вишнёвый сад) είναι το τελευταίο θεατρικό έργο του Αντόν Τσέχωφ, που γράφτηκε το 1903. Παρουσιάστηκε πρώτη φορά στο θέατρο στις 17 Ιανουαρίου 1904, από το Θέατρο Τέχνης της Μόσχας, σε σκηνοθεσία Στανισλάβσκι. Ο ίδιος ο Τσέχοφ χαρακτήρισε τον Βυσσινόκηπο ως κωμωδία, ωστόσο τόσο ο Στανισλάβσκι όσο και η πλειονότητα των μετείπειτα θεατρικών παραστάσεών του το αντιμετώπισαν ως δράμα με τραγικά στοιχεία. (el)
- Ĉeriza ĝardeno (ruse: Вишнëвый сад, Viŝniovij sad) estas rusa teatraĵo. Ĝi estas la lasta teatraĵo de la rusa aŭtoro Anton Ĉeĥov. Ĝi estis por la unua fojo surscenigita en la Moskva Arta Teatro je la 17-a de januaro 1904, en produktaĵo reĝisorita de Konstantin Stanislavski. Ekde la unua surscenigo en Moskvo ĝi estis mondvaste tradukita al multaj lingvoj. Hodiaŭ ĝi estas konata kiel klasikaĵo. En preskaŭ ĉiu surscenigo ĝi estas iom alie interpretita. Kelkaj reĝisoroj de la teatraĵo estas , Peter Brook, , , , kaj . (eo)
- The Cherry Orchard (Russian: Вишнёвый сад, romanized: Vishnyovyi sad) is the last play by Russian playwright Anton Chekhov. Written in 1903, it was first published by Znaniye (Book Two, 1904), and came out as a separate edition later that year in Saint Petersburg, via A.F. Marks Publishers. It opened at the Moscow Art Theatre on 17 January 1904 in a production directed by Konstantin Stanislavski. Chekhov described the play as a comedy, with some elements of farce, though Stanislavski treated it as a tragedy. Since its first production, directors have contended with its dual nature. It is often identified as one of the three or four outstanding plays by Chekhov, along with The Seagull, Three Sisters, and Uncle Vanya. (en)
- ( 만화에 대해서는 벚꽃 동산 (만화) 문서를 참고하십시오.) 《벚꽃동산(러시아어: Вишнёвый сад)》은 러시아 귀족사회의 몰락을 어느 귀족가문의 몰락을 통해 묘사한 연극이다. 극작가는 안톤 체호프이며, 제목 벚꽃 동산은 몰락한 귀족가문에서 재배하던 벚나무 동산을 말하는데, 후에 동산을 구입한 자본가에 의해서 베어진다. 체호프의 4대 희곡(<갈매기> <바냐 아저씨> <세 자매> <벚나무 동산>)중의 하나로 1904년 모스크바 예술좌에서 초연된 4막극이다. 체호프의 시대는 1860년대의 혁명 운동이 탄압받은 후의 시기이다. 그의 작품이 허무적으로 보여지는 것은 바로 그 시대의 반영(反映)이라 하겠다. 그러나 그는 가까운 장래에 오게 될 미래의 밝은 세계를 그 자신의 피부로 느끼고, 그 작품 가운데에 그러한 세계를 묘사하고 있다. 한국에서는 1934년 12월에 극예술연구회에 의해서 상연되었다. 벚나무 동산 주인 라네프스카야 부인은 5년만에 자신의 영지(領地)로 돌아온다. 그러나 이 벚나무 동산도 경영부진으로 경매에 붙여지게 되었다. 그러나 여주인 라네프스카야는 애당초 가계(家計)에는 관심이 없었다. 그녀의 가족은 여주인의 오빠(가에프)와 두 사람의 처녀(바리야와 아냐)의 네 사람이다. 한때는 급진적인 사회 운동에 참가한 일이 있지만, 지금은 아무것도 하지 않고 당구를 치고있는 가예프, 아직 현실과 부딪히지 않아 세상물정에 밝지는 않지만 미래를 밝게 바라보는 17살 소녀 아냐, 그리고 아냐의 언니이자 라네프스카야의 양딸인 바랴는, 오직 그녀만이 가계(家計)를 담당하여 절약하고 있지만 그것만으로는 어떻게도 될 (ko)
- Il giardino dei ciliegi (in russo: Вишнёвый сад?, traslitterato: Višnëvyj sad) è l'ultimo lavoro teatrale di Anton Čechov. Fu rappresentato per la prima volta il 17 gennaio 1904 al Teatro d'Arte di Mosca sotto la direzione di Kostantin Sergeevič Stanislavskij e di Vladimir Nemirovič-Dančenko. Sei mesi dopo Čechov morì di tubercolosi. Čechov concepì quest'opera come una commedia poiché contiene alcuni elementi di farsa. Tuttavia Stanislavski la diresse come una tragedia. Dopo questa produzione iniziale, i registi hanno dovuto attenersi alla duplice natura dell'opera. (it)
- Wiśniowy sad (ros. Вишнëвый сад) – dramat Antona Czechowa, napisany w 1903 r., po raz pierwszy wystawiony 17 stycznia 1904 przez Konstantina Stanisławskiego. To ostatnia sztuka teatralna Czechowa. Tematem utworu jest degradacja rosyjskiej szlachty. (pl)
- O Jardim das Cerejeiras (Вишнëвый сад ou Vishnyovy como dito em russo) foi a última peça escrita pelo escritor e dramaturgo russo Anton Tchekhov. Ela foi encenada pela primeira vez em 17 de janeiro de 1904 pelo Teatro de Arte de Moscou em uma produção dirigida por Constantin Stanislavski. Tchecov caracterizava esta peça como uma comédia com alguns elementos da farsa; no entanto Stanislavski insistia em dirigir a peça como uma tragédia. Desde essa produção inicial os diretores tiveram que lidar com a dualidade da natureza desta peça. (pt)
|
