| dbo:abstract
|
- En medicina, la immunitat és la qualitat de tenir prou defenses biològiques com per evitar infeccions, malalties, o altres invasions biològiques no televisibles. La immunitat implica components tant específics com no específics. Els components no específics actuen o bé com a barreres o bé com a eliminadors d'una gran varietat de patògens, sense tenir en compte l'especificitat antigènica. Altres components del sistema immunitari s'adapten a cada nova malaltia soferta i són capaços de generar immunitat patogen-específica. La immunitat adaptativa és sovint subdividida en dos tipus principals depenent de com es crea la immunitat. La immunitat naturalment adquirida es produeix per contacte amb un agent infecciós, quan el contacte no és deliberat, mentre que la immunitat artificialment adquirida només es produeix per com ara les vacunes. Tant la immunitat natural com l'artificial poden ser subdividides al seu torn segons si la immunitat és induïda a l'hoste o si és transferida passivament d'un hoste immune. La immunitat passiva és adquirida per la transferència d'anticossos o limfòcits T activats d'un hoste immune, i no dura gaire, només uns quants mesos, mentre que la immunitat activa és induïda a l'hoste mateix per l'antigen, i dura molt més, a vegades tota la vida. El diagrama de sota resumeix les subdivisions de la immunitat. Es fa encara una altra subdivisió de la immunitat adaptativa segons les cèl·lules implicades: la immunitat humoral és l'aspecte de la immunitat que és mitjançat per anticossos secretats, mentre que la protecció que ofereix la immunitat cel·lular només implica limfòcits T. La immunitat humoral és activa quan l'organisme genera els seus propis anticossos, i passiva quan es transfereixen anticossos entre individus. De manera similar, la immunitat cel·lular és activa quan són estimulats els limfòcits T propis de l'organisme i passiva quan els limfòcits T provenen d'un altre organisme. (ca)
- Imunita v imunologii označuje schopnost organismu bránit se proti patogenům pocházejícím jak z vnějšího prostředí, tak z vnitřního prostředí organismu (virus, bakterie, nádorová buňka). Imunita spouští imunitní odpověď organismu vůči patogenům a v určité míře jí disponují všechny organismy. Základní imunitou disponují rostliny, živočichové ji mají rozvinutější a řídí ji imunitní systém. V užším slova smyslu znamená termín „imunita“ naprostou odolnost organismu proti chorobě („imunní jedinec“). (cs)
- في علم الأحياء، المناعة هي قدرة الكائنات متعددة الخلايا على مقاومة الكائنات الحية الدقيقة الضارة. تنقسم المناعة إلى نوعين مناعة طبيعية ومناعة نوعية. تعمل المناعة الطبيعية كحواجز أو مزيلات لمجموعة واسعة من مسببات الأمراض بغض النظر عن تكوينها المستضدي. تتكيف المناعة الأخرى للجهاز المناعي مع كل مرض جديد يتم مواجهته ويمكن أن تولد مناعة خاصة بمسببات الأمراض . (ar)
- Η ανοσία (ετυμ.: α- στερητικό + νόσος· βλ. ανοσία) είναι η ικανότητα ενός οργανισμού να αμύνεται ενάντια σε κάποιον εξωτερικό βλαπτικό παράγοντα και να μην υφίσταται τις συνέπειές του. Την ικανότητα αυτή την αποκτά ο οργανισμός με τη βοήθεια ενός πολύπλοκου και πολύ σημαντικού συστήματος, που λέγεται ανοσοποιητικό σύστημα. Στον άνθρωπο, η ανοσία διακρίνεται σε εγγενή ή σύμφυτη και σε επίκτητη. Σύμφυτη ονομάζεται η ανοσία που διαθέτει ο άνθρωπος από τη γέννησή του και οφείλεται σε διάφορους αμυντικούς μηχανισμούς που αναπτύσσει το έμβρυο κατά την ενδομήτρια ζωή ή αποκτά κατά τη διάρκεια του θηλασμού, μέσω των αντισωμάτων που λαμβάνει από το μητρικό γάλα. Επίκτητη είναι η ανοσία που αναπτύσσεται κατά τη διάρκεια της ζωής. Με τον μηχανισμό αυτόν ο οργανισμός, κάθε φορά που έρχεται σε επαφή με κάποιο βλαπτικό παράγοντα, τον «εντυπώνει» στην ανοσοποιητική μνήμη του και αναπτύσσει μηχανισμούς αυτοπροστασίας σε ενδεχόμενη επόμενη επαφή. Σε αυτή τη διαδικασία στηρίζονται και οι εμβολιασμοί. Με τον εμβολιασμό εισάγουμε τον βλαπτικό παράγοντα ειδικά επεξεργασμένο, το εμβόλιο, σε ελεγχόμενες ποσότητες στον οργανισμό ώστε αυτός να «μάθει» να τον αναγνωρίζει στο μέλλον και να αμύνεται ενάντια σε αυτόν. Οι μηχανισμοί άμυνας του οργανισμού αποτελούν αντικείμενο μιας ειδικής βιοεπιστήμης που λέγεται Ανοσολογία. (el)
- Immunität (lateinisch immunitas für ‚Freiheit von etwas‘ in Bezug auf die Gesundheit „Freiheit von Krankheit“, „immunis“ als Eigenschaftswort für „gefeit gegen/ frei von“) ist die angeborene oder durch Kontakt mit Pathogenen erworbene Unempfänglichkeit des Organismus gegenüber bestimmten Infektionskrankheiten. Der Begriff bezeichnet dabei den biologischen Zustand eines Organismus, in welchem dieser ausreichende Abwehrmechanismen gegenüber bestimmten, krankmachenden Antigenen, wie z. B. Viren und Bakterien besitzt und deren krankmachender Wirkung gegenüber unempfänglich ist. Eine Theorie der Immunität formulierte 1904 Jules Bordet. Nach der Herkunft sind zu unterscheiden die meist unspezifische, und die , welche als ein erregerspezifischer Schutz natürlich erworben sein kann (z. B. nach einer Infektion, Erkrankung oder durch Stille Feiung) oder aber künstlich durch Impfung erworben wurde. Nach dem Mechanismus, der zur Immunität gegenüber bestimmten Pahogenen geführt hat, werden in der modernen Immunitätslehre unterschieden: 1.
* eine durch spezialisierte Antikörper, die in den Körperflüssigkeiten (Blut, Lymphe) befindliche Antigene binden 2.
* eine (Gewebeimmunität, vermittelt über spezifisch sensibilisierte, immunkompetente Zellen). Nach der Dauer besteht eine Immunität: temporär (vorübergehend, kurzzeitig), länger anhaltend oder lebenslang. (de)
- Inmunidad es un proceso fisiológico muy complejo de percepción de los cambios que tienen lugar dentro del organismo y de sus interacciones con otros organismos y sustancias externas encaminado a colaborar de forma primordial en su desarrollo embrionario, en el mantenimiento de su homeostasis, en el establecimiento de su identidad individual y en su integración en el ecosistema. Entre todas estas acciones, la más conocida ha sido y es la de la defensa frente a las infecciones, y será este el aspecto en que se centre este artículo. La inmunidad, entendida así como mecanismo de defensa, involucra tanto a componentes específicos como inespecíficos. Los componentes inespecíficos, más antiguos en la filogenia, actúan como barreras o como mecanismos innatos y fijos de detección y eliminación de los microorganismos patógenos para detener la infección antes de que puedan causar la enfermedad. Otros componentes más modernos en la evolución del sistema inmunitario se adaptan a cada nuevo microorganismo encontrado, se especializan en su detección y generan una memoria para posibles futuros contactos. (es)
- Medikuntzan, immunitatea organismo batek infekzioaren aurrean duen erresistentziari deritzo. Erresistentzia hori immunitate-sistema eraginkor batean datza, hots, organismoak dituen defentsa biologiko guztien multzoan. Bi immunitate mota daude: sortzetiko immunitatea (innate immunity, ingelesez), eta hartutako immunitatea (adaptative immunity, ingelesez). Hartutako immunitatea, halaber, bi motakoa izan daiteke: naturala eta artifiziala. Lehenengoa zein bigarrena era pasiboan edo aktiboan lor daiteke (ikusi diagrama) Immunitate pasiboak gutxi irauten du organismoan, epe motzekoa da (hilabete gutxi batzuk besterik ez). Immunitate aktiboa, aldiz, luzaro mantentzen da, batzutan bizitzan osoan ere. Bi immunitate hauen arteko funtsezko desberdintasuna honetan datza: immunitate aktiboaren kasuan mikrobio patogenoaren antigenoak organismoan sartzen dira (antigorputzen ekoizpena eragiten); immunitate pasiboaren kasuan, aldiz, organismoan sartzen direnak ez dira mikrobioaren antigenoak, mikrobio horren aurkako antigorputzak baizik. Esan ohi da immunitate aktiboa profilaktikoa dela, eta immunitate pasiboa terapeutikoa: azken hau gaixotasuna agertzen denean erabiltzen da. (eu)
- In biology, immunity is the capability of multicellular organisms to resist harmful microorganisms. Immunity involves both specific and nonspecific components. The nonspecific components act as barriers or eliminators of a wide range of pathogens irrespective of their antigenic make-up. Other components of the immune system adapt themselves to each new disease encountered and can generate pathogen-specific immunity. Immunity is a complex biological system that can recognize and tolerate whatever belongs to the self, and to recognize and reject what is foreign (non-self). (en)
- En biologie et en médecine, l'immunité, est la capacité (naturelle ou acquise) d'un organisme à se défendre contre des substances étrangères et des agents infectieux (bactéries, virus, parasites). C'est l'une des principales lignes de défenses biologiques. Elle est mobilisée pour combattre l'infection et les maladies infectieuses, ou toute intrusion biologique indésirable, tout en présentant une certaine tolérance immunologique (nécessaire pour éviter l'allergie et la maladie auto-immune et empêcher le rejet de l'embryon/foetus par l'organisme de la mère). (fr)
- Imunitas atau kekebalan adalah kemampuan organisme multisel untuk melawan mikroorganisme berbahaya atau pertahanan pada organisme untuk melindungi tubuh dari pengaruh biologis luar dengan mengenali dan membunuh patogen. Kekebalan melibatkan komponen spesifik dan nonspesifik. Komponen nonspesifik bertindak sebagai penghalang atau membunuh patogen atau melepaskan susunan antigeniknya. Komponen lain dari sistem kekebalan menyesuaikan diri dengan setiap penyakit baru yang ditemui dan dapat menghasilkan kekebalan khusus patogen. Sistem imunitas ini berbentuk sel-sel tertentu yang berfungsi sebagai pasukan pertahanan tubuh dalam memerangi patogen yang sudah disebutkan di atas tadi, yang berpotensi menyebabkan gangguan pada tubuh. (in)
- 생물학에서 면역(免疫, immunity)은 몸안에 들어온 병원체인 항원에 대하여 항체가 만들어져서 다음에 같은 항원이 침입하여도 다시 발병하지 않도록 저항력을 가지게 된 것 즉, 면역시스템이 전제된 생물이 감염이나 질병에 대항하여 병원균을 죽이거나 무력화하는 작용 또는 그 상태를 말한다. 유해한 미생물의 침입을 방어하는 작용을 한다. 태어날 때부터 가지고 있는 선천 면역(자연 면역 또는 자연 치유력)과 감염이나 예방 접종 등을 통해 얻는 후천 면역(획득 면역)으로 나뉜다. (ko)
- 免疫（めんえき、英: immunity）というのは実体的な言葉で、感染、病気、あるいは望まれない侵入生物を回避するために十分な生物的防御力を持っている状態を指す。免疫には特異的な要素をもつものと、非特異的な要素をもつものがある。非特異的要素は障壁として働いたり、抗原特異性に拘わらず、広い範囲の微生物を排除する働きをもつ。免疫系のもう一つの種類の要素は、遭遇した新しい病気各々にそれら要素を適応させて病原体特異的な免疫を生じることができるようにする。 適応免疫はしばしば免疫がどのように誘導されるかに依存して2つの主要な型に分けられる。された免疫は、病気を起こす病原体との接触で生じ、この際病原体の接触は故意ではない。対して人為的獲得免疫はウイルス接種のような意図的な行為によってのみ発達するものである。自然獲得免疫も人為的獲得免疫も免疫が宿主に誘導されるかあるいは免疫された宿主から受動的に移動するかによってさらに分けられる。受動免疫は免疫をもった宿主から抗体や活性化T細胞を移動して付与される。有効なのは短期間で普通数か月しか続かない。一方能動免疫は宿主体内に抗原によって誘導されもっと長期間続いて時には生涯にわたる。下図に免疫のこれら分類をまとめた。 適応免疫のより細かい分類は関与する細胞の特徴でなされる。体液性免疫は分泌された抗体で媒介されるが細胞性免疫で提供される防御はT細胞のみである。体液性免疫は生体が自分自身の抗体を産生するとき能動的であり、個人間で抗体を移すとき受動的である。同様に細胞性免疫では生体自身のT細胞が刺激されるとき能動的で、他の生体からT細胞をもって来るときは受動的である。 (ja)
- Odporność – zestaw wszystkich mechanizmów biorących udział w wytworzeniu odpowiedzi odpornościowej. W znaczeniu bardziej ogólnym oznacza zdolność do czynnej i biernej ochrony organizmu przed patogenami.Badaniem odporności zajmuje się immunologia. Wytwarzanie i wzmacnianie odporności sztucznie poprzez szczepienia profilaktyczne lub stosowanie surowic odpornościowych, by organizm mógł zachowywać odporność, wymaga co pewien czas powtarzanie tych zabiegów medycznych. Zależnie od przyjętych kryteriów można wyróżnić następujące typy odporności:
* odporność nieswoista:
* bierna
* czynna
* odporność swoista:
* bierna
* naturalna
* sztuczna
* czynna
* naturalna
* sztuczna
* komórkowa Bierna nieswoista część odporności, zwana czasem opornością zależy głównie od budowy i funkcji barier jak: skóra i błony śluzowe. Dlatego należy pamiętać, że oporność jest aktem biernym, w który nie jest zaangażowany układ immunologiczny. Termin oporność i odporność są często ze sobą mylone. Za aktywną (czynną) część odporności odpowiada głównie układ immunologiczny zapewniając zdolność organizmu do rozpoznawania elementów należących do własnego, jak i obcego organizmu, oraz eliminowanie tych ostatnich. Do wyznaczników oporności nieswoistej biernej należą:
* występowanie niskiego pH na powierzchni skóry (pH 3-5), w pochwie (przez wytwarzanie kwasu mlekowego) oraz żołądku (przez wytwarzanie kwasu solnego),
* występowanie bakteriobójczych składników wydzielin, na przykład lizozym w łzach lub interferon we krwi, laktoferyna w mleku podczas laktacji, ślinie, łzach, siarze. Do wyznaczników oporności nieswoistej czynnej należą:
* gwałtowne reakcje oczyszczające drogi oddechowe i pokarmowe, m.in. kaszel, kichanie, wymioty, biegunka,
* podwyższona temperatura ciała i przyspieszony metabolizm,
* fagocytoza. Odpowiedzialne za odporność swoistą czynną są wytworzone przez organizm:
* limfocyty B, które w wyniku kontaktu z antygenem ulegają aktywacji i przekształceniu w plazmocyty,
* przeciwciała, czyli inaczej immunoglobuliny, które mają zdolność do swoistego wiązania się z antygenem,
* limfocyty T, które dojrzewają w grasicy, gdzie nabywają zdolności do odporności immunologicznej. Natomiast odporność swoista bierna polega na posiadaniu limfocytów B i T oraz przeciwciał, pochodzących spoza organizmu – w odporności swoistej biernej naturalnej źródłem tych czynników obronnych jest krew matki, przekazującej je dziecku przez łożysko, natomiast w odporności swoistej biernej sztucznej ich źródłem jest podana surowica. (pl)
- Immuniteit is het vermogen van levende wezens om zich te verweren tegen een ziekteverwekkend micro-organisme. Een immuun individu is onvatbaar voor een bepaalde ziekte, veelal een infectieziekte. Bij gewervelde dieren ontstaat natuurlijke immuniteit meestal nadat het dier een ziekte heeft doorgemaakt en hiervan hersteld is. In een immuun individu zijn antilichamen of geheugencellen in de circulatie aanwezig, die herhaling van dezelfde infectie kunnen voorkomen. Immuniteit is het gewenste effect van vaccinatie. In de klinische immunologie wordt er vaak onderscheid gemaakt tussen passieve en actieve immuniteit. Passieve immuniteit biedt tijdelijke bescherming en wordt meestal bereikt door het inspuiten van voorgevormde antilichamen. Omdat de antilichamen na verloop van tijd worden afgebroken, neemt de bescherming langzaam maar zeker af. Bij actieve immuniteit vormt het individu zelf een immuunrespons tegen de ziekteverwekker, door ofwel besmetting of door inenting. Hierdoor is het geïmmuniseerde individu langere tijd beschermd. (nl)
- Immunitet är en medicinsk term som beskriver den situation som råder när en organism har tillräckligt med biologiska skyddsmekanismer för att undvika infektioner, sjukdomar eller annan oönskad biologisk invasion. Immunitet består både av specifika och icke-specifika komponenter. De icke-specifika är antingen barriärer eller förgörare av patogener för att stoppa mikroorganismer innan de orsakar sjukdom. Andra delar av immunsystemet anpassar sig för varje ny sjukdom som organismen drabbas av. Specifik, även kallad adaptiv immunitet delas ofta i sin tur upp i två delar beroende på hur immuniteten alstrades. Naturlig immunitet uppstår genom oavsiktlig kontakt med en patogen, medan konstgjord immunitet uppträder vid exempelvis vaccination. Både naturlig och konstgjord immunitet kan i sin tur delas upp i ytterligare undergrupper, beroende på hur lång tid skyddet räcker. Passiv immunitet är kortlivad och varar ett par månader, medan aktiv immunitet kan vara livslång. (sv)
- Na biologia, a imunidade (do latim immunitas) é definida como a capacidade de resistir a um agente causador de doença. A imunidade envolve componentes específicos e inespecíficos: os componentes inespecíficos atuam como barreiras ou eliminadores de uma ampla gama de patógenos, independentemente de sua composição antigênica. Outros componentes do sistema imunológico se adaptam a cada nova doença encontrada e podem gerar imunidade específica ao patógeno. (pt)
- 免疫（英語：immunity），指生物机体识别和排除抗原物质的一种保护性反应。其中包括特异性免疫（後天免疫系統）与非特异性免疫（先天免疫系統）。 (zh)
- Иммуните́т (лат. immunitas — освобождение) человека и животных — способность организма поддерживать свою биологическую индивидуальность путём распознавания и удаления чужеродных веществ и клеток (в том числе болезнетворных бактерий и вирусов, а также собственных видоизменённых опухолевых клеток). Характеризуется изменением функциональной активности преимущественно иммуноцитов с целью поддержания антигенного гомеостаза внутренней среды. (ru)
- Імуніте́т (лат. immunitas — «вільний», «захищений») — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами тощо.У вузькому значенні імунітет — несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів, найпростіших, гельмінтів, токсинів, отрут та інших факторів, які чужі для організму. Загалом імунітет — здатність організму підтримувати нормальне функціювання під впливом зовнішніх факторів. Основна функція імунної системи спрямована на виявлення змін у внутрішньому середовищі організму і усунення їх, тобто імунітет зберігає власну біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища. Наука, яка займається вивченням імунної системи називається імунологією. Імунітет — також здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими здібностями організму. У хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займають лімфоцити, антитіла, тощо. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Imunita v imunologii označuje schopnost organismu bránit se proti patogenům pocházejícím jak z vnějšího prostředí, tak z vnitřního prostředí organismu (virus, bakterie, nádorová buňka). Imunita spouští imunitní odpověď organismu vůči patogenům a v určité míře jí disponují všechny organismy. Základní imunitou disponují rostliny, živočichové ji mají rozvinutější a řídí ji imunitní systém. V užším slova smyslu znamená termín „imunita“ naprostou odolnost organismu proti chorobě („imunní jedinec“). (cs)
- في علم الأحياء، المناعة هي قدرة الكائنات متعددة الخلايا على مقاومة الكائنات الحية الدقيقة الضارة. تنقسم المناعة إلى نوعين مناعة طبيعية ومناعة نوعية. تعمل المناعة الطبيعية كحواجز أو مزيلات لمجموعة واسعة من مسببات الأمراض بغض النظر عن تكوينها المستضدي. تتكيف المناعة الأخرى للجهاز المناعي مع كل مرض جديد يتم مواجهته ويمكن أن تولد مناعة خاصة بمسببات الأمراض . (ar)
- In biology, immunity is the capability of multicellular organisms to resist harmful microorganisms. Immunity involves both specific and nonspecific components. The nonspecific components act as barriers or eliminators of a wide range of pathogens irrespective of their antigenic make-up. Other components of the immune system adapt themselves to each new disease encountered and can generate pathogen-specific immunity. Immunity is a complex biological system that can recognize and tolerate whatever belongs to the self, and to recognize and reject what is foreign (non-self). (en)
- En biologie et en médecine, l'immunité, est la capacité (naturelle ou acquise) d'un organisme à se défendre contre des substances étrangères et des agents infectieux (bactéries, virus, parasites). C'est l'une des principales lignes de défenses biologiques. Elle est mobilisée pour combattre l'infection et les maladies infectieuses, ou toute intrusion biologique indésirable, tout en présentant une certaine tolérance immunologique (nécessaire pour éviter l'allergie et la maladie auto-immune et empêcher le rejet de l'embryon/foetus par l'organisme de la mère). (fr)
- 생물학에서 면역(免疫, immunity)은 몸안에 들어온 병원체인 항원에 대하여 항체가 만들어져서 다음에 같은 항원이 침입하여도 다시 발병하지 않도록 저항력을 가지게 된 것 즉, 면역시스템이 전제된 생물이 감염이나 질병에 대항하여 병원균을 죽이거나 무력화하는 작용 또는 그 상태를 말한다. 유해한 미생물의 침입을 방어하는 작용을 한다. 태어날 때부터 가지고 있는 선천 면역(자연 면역 또는 자연 치유력)과 감염이나 예방 접종 등을 통해 얻는 후천 면역(획득 면역)으로 나뉜다. (ko)
- Na biologia, a imunidade (do latim immunitas) é definida como a capacidade de resistir a um agente causador de doença. A imunidade envolve componentes específicos e inespecíficos: os componentes inespecíficos atuam como barreiras ou eliminadores de uma ampla gama de patógenos, independentemente de sua composição antigênica. Outros componentes do sistema imunológico se adaptam a cada nova doença encontrada e podem gerar imunidade específica ao patógeno. (pt)
- 免疫（英語：immunity），指生物机体识别和排除抗原物质的一种保护性反应。其中包括特异性免疫（後天免疫系統）与非特异性免疫（先天免疫系統）。 (zh)
- Иммуните́т (лат. immunitas — освобождение) человека и животных — способность организма поддерживать свою биологическую индивидуальность путём распознавания и удаления чужеродных веществ и клеток (в том числе болезнетворных бактерий и вирусов, а также собственных видоизменённых опухолевых клеток). Характеризуется изменением функциональной активности преимущественно иммуноцитов с целью поддержания антигенного гомеостаза внутренней среды. (ru)
- En medicina, la immunitat és la qualitat de tenir prou defenses biològiques com per evitar infeccions, malalties, o altres invasions biològiques no televisibles. La immunitat implica components tant específics com no específics. Els components no específics actuen o bé com a barreres o bé com a eliminadors d'una gran varietat de patògens, sense tenir en compte l'especificitat antigènica. Altres components del sistema immunitari s'adapten a cada nova malaltia soferta i són capaços de generar immunitat patogen-específica. (ca)
- Η ανοσία (ετυμ.: α- στερητικό + νόσος· βλ. ανοσία) είναι η ικανότητα ενός οργανισμού να αμύνεται ενάντια σε κάποιον εξωτερικό βλαπτικό παράγοντα και να μην υφίσταται τις συνέπειές του. Την ικανότητα αυτή την αποκτά ο οργανισμός με τη βοήθεια ενός πολύπλοκου και πολύ σημαντικού συστήματος, που λέγεται ανοσοποιητικό σύστημα. Στον άνθρωπο, η ανοσία διακρίνεται σε εγγενή ή σύμφυτη και σε επίκτητη. Οι μηχανισμοί άμυνας του οργανισμού αποτελούν αντικείμενο μιας ειδικής βιοεπιστήμης που λέγεται Ανοσολογία. (el)
- Immunität (lateinisch immunitas für ‚Freiheit von etwas‘ in Bezug auf die Gesundheit „Freiheit von Krankheit“, „immunis“ als Eigenschaftswort für „gefeit gegen/ frei von“) ist die angeborene oder durch Kontakt mit Pathogenen erworbene Unempfänglichkeit des Organismus gegenüber bestimmten Infektionskrankheiten. Der Begriff bezeichnet dabei den biologischen Zustand eines Organismus, in welchem dieser ausreichende Abwehrmechanismen gegenüber bestimmten, krankmachenden Antigenen, wie z. B. Viren und Bakterien besitzt und deren krankmachender Wirkung gegenüber unempfänglich ist. (de)
- Medikuntzan, immunitatea organismo batek infekzioaren aurrean duen erresistentziari deritzo. Erresistentzia hori immunitate-sistema eraginkor batean datza, hots, organismoak dituen defentsa biologiko guztien multzoan. Bi immunitate mota daude: sortzetiko immunitatea (innate immunity, ingelesez), eta hartutako immunitatea (adaptative immunity, ingelesez). Hartutako immunitatea, halaber, bi motakoa izan daiteke: naturala eta artifiziala. Lehenengoa zein bigarrena era pasiboan edo aktiboan lor daiteke (ikusi diagrama) (eu)
- Inmunidad es un proceso fisiológico muy complejo de percepción de los cambios que tienen lugar dentro del organismo y de sus interacciones con otros organismos y sustancias externas encaminado a colaborar de forma primordial en su desarrollo embrionario, en el mantenimiento de su homeostasis, en el establecimiento de su identidad individual y en su integración en el ecosistema. Entre todas estas acciones, la más conocida ha sido y es la de la defensa frente a las infecciones, y será este el aspecto en que se centre este artículo. La inmunidad, entendida así como mecanismo de defensa, involucra tanto a componentes específicos como inespecíficos. Los componentes inespecíficos, más antiguos en la filogenia, actúan como barreras o como mecanismos innatos y fijos de detección y eliminación de l (es)
- Imunitas atau kekebalan adalah kemampuan organisme multisel untuk melawan mikroorganisme berbahaya atau pertahanan pada organisme untuk melindungi tubuh dari pengaruh biologis luar dengan mengenali dan membunuh patogen. Kekebalan melibatkan komponen spesifik dan nonspesifik. Komponen nonspesifik bertindak sebagai penghalang atau membunuh patogen atau melepaskan susunan antigeniknya. Komponen lain dari sistem kekebalan menyesuaikan diri dengan setiap penyakit baru yang ditemui dan dapat menghasilkan kekebalan khusus patogen. (in)
- 免疫（めんえき、英: immunity）というのは実体的な言葉で、感染、病気、あるいは望まれない侵入生物を回避するために十分な生物的防御力を持っている状態を指す。免疫には特異的な要素をもつものと、非特異的な要素をもつものがある。非特異的要素は障壁として働いたり、抗原特異性に拘わらず、広い範囲の微生物を排除する働きをもつ。免疫系のもう一つの種類の要素は、遭遇した新しい病気各々にそれら要素を適応させて病原体特異的な免疫を生じることができるようにする。 適応免疫はしばしば免疫がどのように誘導されるかに依存して2つの主要な型に分けられる。された免疫は、病気を起こす病原体との接触で生じ、この際病原体の接触は故意ではない。対して人為的獲得免疫はウイルス接種のような意図的な行為によってのみ発達するものである。自然獲得免疫も人為的獲得免疫も免疫が宿主に誘導されるかあるいは免疫された宿主から受動的に移動するかによってさらに分けられる。受動免疫は免疫をもった宿主から抗体や活性化T細胞を移動して付与される。有効なのは短期間で普通数か月しか続かない。一方能動免疫は宿主体内に抗原によって誘導されもっと長期間続いて時には生涯にわたる。下図に免疫のこれら分類をまとめた。 (ja)
- Immuniteit is het vermogen van levende wezens om zich te verweren tegen een ziekteverwekkend micro-organisme. Een immuun individu is onvatbaar voor een bepaalde ziekte, veelal een infectieziekte. Bij gewervelde dieren ontstaat natuurlijke immuniteit meestal nadat het dier een ziekte heeft doorgemaakt en hiervan hersteld is. In een immuun individu zijn antilichamen of geheugencellen in de circulatie aanwezig, die herhaling van dezelfde infectie kunnen voorkomen. Immuniteit is het gewenste effect van vaccinatie. (nl)
- Odporność – zestaw wszystkich mechanizmów biorących udział w wytworzeniu odpowiedzi odpornościowej. W znaczeniu bardziej ogólnym oznacza zdolność do czynnej i biernej ochrony organizmu przed patogenami.Badaniem odporności zajmuje się immunologia. Wytwarzanie i wzmacnianie odporności sztucznie poprzez szczepienia profilaktyczne lub stosowanie surowic odpornościowych, by organizm mógł zachowywać odporność, wymaga co pewien czas powtarzanie tych zabiegów medycznych. Zależnie od przyjętych kryteriów można wyróżnić następujące typy odporności: Do wyznaczników oporności nieswoistej biernej należą: (pl)
- Immunitet är en medicinsk term som beskriver den situation som råder när en organism har tillräckligt med biologiska skyddsmekanismer för att undvika infektioner, sjukdomar eller annan oönskad biologisk invasion. Immunitet består både av specifika och icke-specifika komponenter. De icke-specifika är antingen barriärer eller förgörare av patogener för att stoppa mikroorganismer innan de orsakar sjukdom. Andra delar av immunsystemet anpassar sig för varje ny sjukdom som organismen drabbas av. (sv)
- Імуніте́т (лат. immunitas — «вільний», «захищений») — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами тощо.У вузькому значенні імунітет — несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів, найпростіших, гельмінтів, токсинів, отрут та інших факторів, які чужі для організму. Загалом імунітет — здатність організму підтримувати нормальне функціювання під впливом зовнішніх факторів. (uk)
|
