| dbo:abstract
|
- La història de l'hinduisme cobreix una àmplia varietat de tradicions religioses natives del subcontinent indi. La seva història se superposa o coincideix amb el desenvolupament de la religió en el subcontinent des de l'Edat del Ferro, i algunes de les seves tradicions es remunten a religions prehistòriques com les de la cultura de la vall de l'Indus de l'Edat del Bronze. Els erudits consideren l'hinduisme com una síntesi de diverses cultures i tradicions índies, amb diverses arrels i cap fundador. Aquesta síntesi hindú va sorgir després del període vèdic, entre aproximadament el 500-200 aC i el 300 dC, en el període de la Segona Urbanització i el període clàssic primerenc de l'hinduisme, quan es van compondre les Èpiques i els primers Purānas. Va florir en el període medieval, amb el declivi del budisme a l'Índia. (ca)
- الهندوسية هو مصطلح يشير إلى مجموعة واسعة من التقاليد الدينية المرتبطة ببعضها والأصلية في الهند. ومن الناحية التاريخية، يشمل هذا المصطلح تطور الدين في الهند منذ العصر الحديدي، وهي تمتد بدورها إلى أديان ما قبل التاريخ مثل حضارة وادي السند في العصر البرونزي الذي أعقبته ديانة الفيدا في العصر الحديدي. وفي القرون الأولى بعد الميلاد، انقسمت الفلسفة الهندية إلى آستيكا (Astika) (المذهب القويم) وناستيكا (Nastika) (المذهب البدعي) على حسب قبول سلطة الفيدا أو عدم قبولها. وانقسمت مجموعة الآستيكا إلى ست طوائف، وتطورت في الفترة من القرن الثاني قبل العصر المسيحي إلى القرن السادس بعد العصر المسيحي؛ وهذه الطوائف هي سامخيا (Samkhya) ويوجا (Yoga) ونيايا (Nyaya) وفايشيشيكا (Vaisheshika) وميمامسا (Mimamsa) وفيدانتا (Vedanta). أما الناتسيكا فقد اشتملت على الطوائف البوذية والجاينية وغيرها من المدارس. وتنافست المدارس المختلفة في هذه الفترة على كسب الأتباع وحدث تأثير متبادل فيما بينها. بينما ظهرت مدرسة تانترا (Tantra) وطقوسها في كل من آستيكا وناستيكا. وتطورت الأديان التوحيدية مثل الشيفية (Shaivism) والشاكتية (Shaktism) والفايشنافية (Vaishnavism) خلال نفس الفترة عن طريق حركة باكتي. وتظهر الهندوسية التقليدية لتكون إحياءً للتقاليد الفيدية مدمجة بالتقاليد الشعبية المحلية، مع انحدار البوذية في الهند تدريجيًا بدءًا من القرن الثامن. وشهدت الهندوسية في عهد الحكام المسلمين صعودًا ملحوظًا لحركة باكتي التي لا يزال لها وجود إلى اليوم. وشهدت الفترة الاستعمارية ظهور العديد من حركات الإصلاح الهندية التي ألهمتها الثقافة الغربية، ومن أمثلتها الحركة (الثيوصوفية) الروحية. وكان تقسيم الهند سنة 1947 على أسس دينية، فكانت جمهورية الهند ذات الأغلبية الهندوسية. (ar)
- La historia del hinduismo cubre una amplia variedad de tradiciones religiosas nativas del subcontinente indio. Su historia se superpone o coincide con el desarrollo de la religión en el subcontinente desde la Edad del Hierro, y algunas de sus tradiciones se remontan a religiones prehistóricas como las de la cultura del valle del Indo de la Edad del Bronce. Los eruditos consideran el hinduismo como una síntesis de varias culturas y tradiciones indias, con diversas raíces y ningún fundador. Esta síntesis hindú surgió después del período védico, entre aproximadamente el 500-200 a. C. y el 300 d. C., en el período de la Segunda Urbanización y el período clásico temprano del hinduismo, cuando se compusieron las y los primeros Purānas. Floreció en el período medieval, con el declive del . (es)
- Hinduismo terminoak Indian eta Nepalen nagusi den erlijioari erreferentzia egiten dio. Erlijio hori Asiako beste herrialde batzuetan erabiltzen da, baita Europan, Amerikan, Ekialdeko Afrikan eta Australian dauden hindu-komunitate ugarita ere. Hinduismoa munduko biztanleen %14k praktikatzen duen erlijioa da, mila milioi pertsona inguruk, hots, jarraitzaile kopuruaren araberako hirugarren erlijioa da. Erlijiorik zaharrenetarikoa da. Hinduismoak ez du sortzaile historiko ezagunik, ez elizarik, ez erlijio-hierarkia bakar eta antolaturik, ez dogmarik, ez liburu sakraturik (Biblia eta Korana Kristautasunerako eta Islamerako duten antzera), ez teologia ofizialik, ez kultu adosturik, baizik eta bizitzeko estiloa, filosofia edo praktika. Definizio soziologiko batetik, hinduismoa eta hinduak dira indiar talde sozial baten barruan jaiotzen direnak, kasta bat, purutasunari eta ezkontzari buruzko arauen arabera jokatzen dutenak, eta derrigorrezko errituak jainkozinotasun hinduetako askori begira egiten dituztenak. Hinduismoa ez da erlijio proselitista, teknikoki inor ezin da hinduismora bihurtu, hinduista izateak esan nahi baitu onartutako kasta batean jaioa. (eu)
- The history of Hinduism covers a wide variety of related religious traditions native to the Indian subcontinent. It overlaps or coincides with the development of religion in the Indian subcontinent since the Iron Age, with some of its traditions tracing back to prehistoric religions such as those of the Bronze Age Indus Valley civilisation. It has thus been called the "oldest religion" in the world. Scholars regard Hinduism as a synthesis of various Indian cultures and traditions, with diverse roots and no single founder. This Hindu synthesis emerged after the Vedic period, between ca. 500–200 BCE and ca. 300 CE, in the period of the Second Urbanisation and the early , when the Epics and the first Purānas were composed. It flourished in the medieval period, with the decline of Buddhism in India. The history of Hinduism is often divided into periods of development. The first period is the pre-Vedic period, which includes the Indus Valley Civilization and local pre-historic religions, ending at about 1750 BCE. This period was followed in northern India by the Vedic period, which saw the introduction of the historical Vedic religion with the Indo-Aryan migrations, starting somewhere between 1900 BCE and 1400 BCE. The subsequent period, between 800 BCE and 200 BCE, is "a turning point between the Vedic religion and Hindu religions", and a formative period for Hinduism, Jainism and Buddhism. The Epic and Early Puranic period, from c. 200 BCE to 500 CE, saw the classical "Golden Age" of Hinduism (c. 320-650 CE), which coincides with the Gupta Empire. In this period the six branches of Hindu philosophy evolved, namely Samkhya, Yoga, Nyaya, Vaisheshika, Mīmāṃsā, and Vedānta. Monotheistic sects like Shaivism and Vaishnavism developed during this same period through the Bhakti movement. The period from roughly 650 to 1100 CE forms the late Classical period or early Middle Ages, in which classical Puranic Hinduism is established, and Adi Shankara's influential consolidation of Advaita Vedanta. Hinduism under both Hindu and Islamic rulers from c. 1200 to 1750 CE, saw the increasing prominence of the Bhakti movement, which remains influential today. The colonial period saw the emergence of various Hindu reform movements partly inspired by western movements, such as Unitarianism and Theosophy. The Partition of India in 1947 was along religious lines, with the Republic of India emerging with a Hindu majority. During the 20th century, due to the Indian diaspora, Hindu minorities have formed in all continents, with the largest communities in absolute numbers in the United States and the United Kingdom. (en)
- Hindouisme est un terme qui recouvre une grande variété de traditions du sous-continent indien. Les origines de cette religion aux multiples facettes sont très anciennes. (fr)
- La storia dell'Induismo è, per gli storici delle religioni e gli orientalisti, lo sviluppo che portò, dalle prime divinità della Civiltà della valle dell'Indo, alla religione definita come Induismo e che riguarda la cultura di tutto il subcontinente indiano. agonizzante sul letto di frecce (illustrazione dell'episodio finale del VI parvan del Mahābhārata; XVIII secolo, conservato presso The Smithsonian Museum of Asian Art di Washington). , figlio del re Śāntanu e della dea Gaṅgā, il quale aveva rinunciato ai propri diritti regali facendo voto di castità e dedicandosi all'ascesi, viene ucciso in combattimento dalle frecce di Śikhaṇdin e di Arjuna. Tale è il numero di frecce che rendono agonizzante Bhīṣma che il suo letto di morte sarà costituito da esse. Durante l'agonia, che permarrà per cinquantotto giorni, Bhīṣma elargirà importanti dottrine inerenti al Dharma (dottrine che sono raccolte nei parvan XII e XIII del Mahābhārata), venendo onorato da dèi e da eroi, anche nemici, tra cui lo stesso Arjuna che donerà all'asceta guerriero tre frecce dove posare il capo. (it)
- 힌두교는 인도 아대륙에서 기원한 다양한 종교 전통들을 포괄하는 낱말이다. 역사적으로, 힌두교는 철기 시대 이래의 인도 종교들의 발달사를 포함하는 개념이다. 그리고 이러한 힌두교 역사의 실질적인 출발점이 되는 철기 시대 인도의 베다 종교, 즉 브라만교는 그 기원이 청동기 시대 인더스 문명의 종교와 같은 선사시대 종교에 있다. 기원후 초기 몇 세기에 이르렀을 때, 인도 철학은 베다의 권위를 인정하는 가의 여부에 따라 정통파를 뜻하는 아스티카와 비정통파 또는 이단을 뜻하는 나스티카로 나뉘어 있었다. 아스티카 그룹은 대략 기원전 2세기부터 기원후 6세기 동안 더 분화하여 여섯 정통파 힌두 철학 학파, 즉, 삼키아 · 요가 · 니야야 · 바이셰시카 · 미맘사 · 베단타 학파로 나뉘었다. 불교 · 자이나교 · 와 더불어 기타 다른 종교 또는 학파들은 나스티카로 분류되었다. 이 시기 동안 이들 학파들은 지지자를 얻기 위해 서로 경쟁하였으며 서로 영향을 주고받았다. 한편, 이러한 일이 일어나는 동안 탄트라와 탄트라 수행들이 아스티카 형태와 나스티카 형태의 두 형태로 출현하였다. 또한 같은 시기 동안 을 통해 시바파 · 샥티파 · 비슈누파와 같은 일신교적 종교 또는 종파들이 발달하였다. 지금의 힌두교, 즉 고전 힌두교는 베다 전통이 지역 민간 전통들과 융합하면서 고대의 베다 종교가 새로운 모습으로 부흥한 형태로, 시기적으로는 인도에서 불교가 쇠퇴하였던 5세기경에 출현하였다. (1206~1596) 시대 동안 힌두교에서는 이 가장 유력해졌으며, 오늘날에도 큰 영향력을 미치고 있다. 식민지 시기(1600/1757~1947) 동안에는 부분적으로 신지학을 비롯한 (spiritism: 영성주의)과 같은 서양 문화의 영향을 받아서 다양한 이 발생하였다. 1947년에 종교적 이유로 인해 힌두교도가 대다수인 인도 공화국과 이슬람교도가 대다수인 파키스탄으로의 분리가 일어나면서 인도 공화국에서는 힌두교가 다수의 종교가 되었다. (ko)
- De geschiedenis van het hindoeïsme beschrijft de ontwikkeling van een variëteit aan tradities (stromingen) van het hindoeïsme, die ontstaan zijn en zich ontwikkeld hebben op het Indiase subcontinent. Deze geschiedenis valt samen met de ontwikkeling van de religie in het subcontinent sinds het begin van de ijzertijd (rond 1200 v.Chr). Sommige tradities kunnen herleid worden tot prehistorische religies zoals die van de Indusbeschaving uit de bronstijd. Het hindoeïsme wordt in sommige publicaties de oudste religie van de wereld genoemd. Aan de andere kant noemt Smart het "als veel recenter, maar wel met enkele oude wortels, in zekere zin ontstond het in de late 19e en begin 20e eeuw". Diverse deskundigen beschouwen het hindoeïsme als een synthese van verschillende Indiase culturen en religieuze stromingen, zonder eenduidige oorsprong of grondvester. Tot de wortels waaruit het voortkwam behoren de Vedische religie uit de late Vedische tijd met haar nadruk op de status van priesters (brahmanisme), de religies van de Indusbeschaving, de Sramana-tradities uit Oost-India en plaatselijke Adivasi volkstradities. De geschiedenis van het hindoeïsme valt onder te verdelen in enkele ontwikkelingsperioden: 1.
* De eerste periode is de voor-Vedische periode, die de Indusbeschaving en plaatselijke prehistorische religies omvatte. Deze periode eindigde omstreeks 1750 v.Chr. 2.
* Deze periode werd in Noord-India gevolgd door de Vedische periode, toen de Vedische religie volgens de Indo-Arische migratie-theorie werd geïntroduceerd door volksverhuizingen. Het begin hiervan ligt volgens Witzel tussen 1900 en 1400 v.Chr.; volgens Flood rond 1500 v.Chr. 3.
* In de derde periode tussen 800 en 200 v.Chr. trad een soort van vertakking uit de Vedische religies op, waarna het hindoeïsme, boeddhisme en jaïnisme vorm kregen. Westerse geleerden zien het hindoeïsme als een samensmelting. "Het effect van de Arische migratie was dat zeer verschillende volken en culturen met elkaar in contact kwamen, waardoor de Indiase maatschappij een grote verandering onderging. Gedurende vele eeuwen ontstond een samensmelting van Arische en Dravidische volken, een complex proces dat door historici wordt aangeduid als de Indo-Arische synthese." Er was sprake van een periode van consolidatie van verschillende Indiase culturen en tradities, soms aangeduid als "hindoe-synthese," soms als "brahmaanse synthese" of als "orthodoxe synthese". Dit vond plaats tussen de periode waarin de laatste Vedische heilige geschriften ontstonden (circa 500 v.Chr) en de Gupta-periode (circa 320-467 n.Chr). In het tijdvak van circa 200 v.Chr. tot 100 na Chr. ontstonden de smriti-teksten, waarin de vóór die tijd geschreven Veda's gezaghebbend werden genoemd. Het accepteren van de Veda's werd het criterium om het hindoeïsme te definiëren tegenover degenen die de Vedas verwierpen. De meeste basisideeën en praktijken van het klassiek hindoeïsme volgen uit de smriti-literatuur. De grote epische werken in het Sanskriet, Ramayana en Mahabharata, behoren ook tot de smriti-literatuur. Ze bevatten mythologische verhalen over de heersers en oorlogen in het oude India, en worden afgewisseld met religieuze en filosofische verhandelingen. Aansluitend trad de klassieke "gouden eeuw" van het hindoeïsme op (circa 320-650), wat samenviel met de periode van de Gupta's. In deze periode ontstonden de zes stromingen van de hindoeïstische filosofie, namelijk samkhya, yoga, nyaya, vaisheshika, mimamsa en vedanta. Monotheïstische sekten als shaivisme en vaishnavisme ontwikkelden zich in dezelfde tijd middels de Bhakti-beweging. De periode tussen ongeveer 650 tot 1100 is de laat-klassieke periode of vroege middeleeuwen, waarin het klassieke puranisch hindoeïsme zich vestigde, dat (deels) gebaseerd is op de purana's. De purana's zijn hindoegeschriften die een vastlegging van het gedachtegoed betekenden en tot meer eenheid leidden. Met de Advaita Vedanta van Shankara, werd ook boeddhistisch gedachtegoed in de Vedanta, een stroming in de Indische filosofie, opgenomen. Dit markeerde een verandering van realisme naar een meer idealistische zienswijze. Tussen ongeveer 1200 en 1750 werd de Bhakti-beweging prominenter, zowel onder Hindoe- als onder Islamitische heersers. Deze beweging is ook tegenwoordig nog invloedrijk. In Brits-Indië zag men de opkomst van hindoeïstische hervormingsbewegingen, deels geïnspireerd door westerse bewegingen als het Unitarisme en Theosofie. De deling van Brits-Indië in 1947 verliep langs religieuze grenzen, waaruit de Republiek India met een Hindoe-meerderheid ontstond. In de 20e eeuw ontstonden door de Indiase diaspora overal ter wereld Hindoe-minderheden. De grootste gemeenschappen in absolute aantallen ontstonden in de Verenigde Staten en in het Verenigd Koninkrijk. (nl)
- Historia hinduizmu – historia hinduizmu od początków do dnia dzisiejszego. (pl)
- Как отмечает Клаус Клостермайер, само понятие «история индуизма» является внутренне противоречивым. Индуисты называют свою традицию санатана-дхарма «вечной дхармой», а всё, что имеет религиозное значение, считают анади — не имеющим начала. В случае с индуизмом, его история не играет в изучении традиции ту же роль, что в христианстве или буддизме. Возникновение индуизма и его развитие не связаны с каким-либо центральным историческим событием или общим историческим движением. Большинство индуистов верят в то, что череда событий, которую принято называть историей, повторяется снова и снова в вечном цикле. Некоторые из основных школ индуистской философии отождествляют этот самоповторяющийся мир сансары с майей (иллюзией) и авидьей (невежеством). Таким образом, базой для «истории», которая документирует внешнюю сущность происходящего, описывает внешнюю сторону событий, служит своего рода «высшее невежество». Многие индологи выделяют три ступени в развитии религиозного мышления древней Индии: ведизм, брахманизм и собственно индуизм. Согласно Клостермайеру, такому именованию этапов исторического развития индуизма трудно найти оправдание. Если использование термина «индуизм» является проблематичным по отношению к Ведам и Брахманам, где он не упоминается, равнозначно проблематично его применение по отношению к древнеиндийским эпосам и Пуранам, где он также не используется. Современные индуисты, в свою очередь, называют свои живые традиции «ведийскими», а индуизм — «вайдика-дхармой» («ведийской религией»). Принятие Вед как священного писания они считают критерием ортодоксальности. (ru)
- 印度教（梵語：सिन्धु，羅馬化：sindhu，直译：河流；英語：Hinduism）是印度文明本土多种的宗教传统的集合。印度教起源於歐洲雅利安人和印萨两河文明本土信仰，後諸教派形成統一宗教。印度教歷史分為三個時期：达罗毗荼人種哈拉帕文明原始宗教时期；以雅利安人南下後形成的《吠陀》诸經典爲中心的吠陀宗教時期（婆羅門教）；吸收了印度沙門思潮諸宗教如佛教、耆那教的教義，於前8世紀改革而成型的印度教時期。因为是多信仰、文化的综合称谓，印度教各教派之间的区别相当大，甚至存在对立的情况。 (zh)
- Найбільш ранні відомості про практику індуїзму датуються періодом від пізнього неоліту до періоду Хараппської цивілізації (5500—2600 роки до н. е..). Вірування і практики до-класичного періоду (XVI—VI століття до н. е.) називаються «історичною ведичною релігією» або «ведизмом». Сучасний індуїзм походить з Вед, найстаршою з яких вважається «Ріг-веда», яку більшість учених датують XVI - XV століттями до н. е. Веди в основному присвячені поклонінню різним дівам (напівбогам), зокрема Індра, Варуна та Агні, також у них міститься опис ритуалу Сома. Основною практикою ведичної релігії було вчинення жертвопринесень, званих Ягья, і повторення ведичних мантр. Стародавні ведичні традиції мають велику схожість з зороастризмом та іншими індоєвропейськими релігіями. У епічний і пуранічний періоди, приблизно у VI - II століттях до н. е. були записані перші версії епічних поем «Рамаяни» і «Махабхарати», хоча усно вони передавалися протягом багатьох століть до цього періоду. У цих епічних творах описуються історії про правителів і війнах давньої Індії, які подаються у поєднанні з релігійними та філософськими трактатами. В Пуранах описуються історії різних аватар, а також дів, їх взаємини з людьми і битви з демонами. Початок нової епохи в історії індуїзму поклали прихід і розповсюдження по всій Індії філософії Упанішад, джайнізму, і буддистської релігійно-філософської думки. Упанішади, Махавіра та Будда вчили тому, що для досягнення мокші або нірвани, не було необхідності приймати авторитет Вед або кастову систему. Будда пішов набагато далі, оголосивши, що «Я» / душа і Бог просто не існують. Буддизм асимілював в свої вірування деякі риси індуїзму. Буддизм (або принаймні буддистський індуїзм) досяг свого апогею під час правління імператора Ашоки та імперії Маур'їв, які змогли об'єднати індійський субконтинент в одну державу у III столітті до н. е.. У II столітті до н. е. виділилися різні школи індійської філософії, як-от самкх'я, йога, ньяя, вайшешика, пурва-мімамса і веданта. Чарвака, засновник школи атеїстичного матеріалізму, з'явився в Північній Індії у VI столітті до н. е. Там індуїзм взяв гору над буддизмом і поширився по всій Індії, витіснивши буддизм за її межі. Хоча іслам прийшов до Індії вже на початку VII століття, разом з арабськими купцями і завоюванням Сіндх, він перетворився на одну з основних релігій у пізніший період завоювання мусульманами індійського субконтиненту. Під час цього періоду буддизм остаточно прийшов у занепад, а багато індусів звернулися в іслам. Багато мусульманських правителів, таких як Аурангзеб руйнували індуські храми і переслідували індусів, а деякі, як-от Акбар, навпаки відрізнялися терпимістю. У середні століття індуїзм зазнав великі зміни, в основному завдяки відомим ачар'я Рамануджі, Мадхві, і Чайтаньї. Послідовники руху бхакті замінили абстрактну концепцію брагманізму, яку філософ Шанкара сформулював за кілька століть перед цим, емоційної і пристрасної відданістю альвара до аватару Бога, особливо до Крішни та Рамі. Індологія як наукова дисципліна вивчення індійської культури з європейської перспективи виникла у XIX столітті, її основоположниками були такі вчені як та Джон Вудроф. Вони принесли ведичну, пуранічну та тантричну літературу та філософію в Європу та США. У той же самий час, такі суспільства як Брахмо-самадж та теософське суспільство спробували створити синтез авраамічних та дхармічних філософій. У цей період з'явилися рухи, які, бувши новаторськими, своїм корінням сягали ще у місцеві традиції. Вони були засновані на вченні певних особистостей, таких як Рамакрішна та Рамана Махарши. Видатні індійські філософи, як-от Шрі Ауробіндо та Бгактіведанта Свамі Прабгупада (засновник МТСК), переклали і представили основні тексти індуїзму за межами Індії і залучили послідовників як в Індії, так і за її межами. Інші, як-от Вівекананда, Парамахамса Йогананда також зіграли велику роль у встановленні авторитету йоги та веданти на Заході. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Hindouisme est un terme qui recouvre une grande variété de traditions du sous-continent indien. Les origines de cette religion aux multiples facettes sont très anciennes. (fr)
- Historia hinduizmu – historia hinduizmu od początków do dnia dzisiejszego. (pl)
- 印度教（梵語：सिन्धु，羅馬化：sindhu，直译：河流；英語：Hinduism）是印度文明本土多种的宗教传统的集合。印度教起源於歐洲雅利安人和印萨两河文明本土信仰，後諸教派形成統一宗教。印度教歷史分為三個時期：达罗毗荼人種哈拉帕文明原始宗教时期；以雅利安人南下後形成的《吠陀》诸經典爲中心的吠陀宗教時期（婆羅門教）；吸收了印度沙門思潮諸宗教如佛教、耆那教的教義，於前8世紀改革而成型的印度教時期。因为是多信仰、文化的综合称谓，印度教各教派之间的区别相当大，甚至存在对立的情况。 (zh)
- الهندوسية هو مصطلح يشير إلى مجموعة واسعة من التقاليد الدينية المرتبطة ببعضها والأصلية في الهند. ومن الناحية التاريخية، يشمل هذا المصطلح تطور الدين في الهند منذ العصر الحديدي، وهي تمتد بدورها إلى أديان ما قبل التاريخ مثل حضارة وادي السند في العصر البرونزي الذي أعقبته ديانة الفيدا في العصر الحديدي. (ar)
- La història de l'hinduisme cobreix una àmplia varietat de tradicions religioses natives del subcontinent indi. La seva història se superposa o coincideix amb el desenvolupament de la religió en el subcontinent des de l'Edat del Ferro, i algunes de les seves tradicions es remunten a religions prehistòriques com les de la cultura de la vall de l'Indus de l'Edat del Bronze. Els erudits consideren l'hinduisme com una síntesi de diverses cultures i tradicions índies, amb diverses arrels i cap fundador. Aquesta síntesi hindú va sorgir després del període vèdic, entre aproximadament el 500-200 aC i el 300 dC, en el període de la Segona Urbanització i el període clàssic primerenc de l'hinduisme, quan es van compondre les Èpiques i els primers Purānas. Va florir en el període medieval, amb el decli (ca)
- The history of Hinduism covers a wide variety of related religious traditions native to the Indian subcontinent. It overlaps or coincides with the development of religion in the Indian subcontinent since the Iron Age, with some of its traditions tracing back to prehistoric religions such as those of the Bronze Age Indus Valley civilisation. It has thus been called the "oldest religion" in the world. Scholars regard Hinduism as a synthesis of various Indian cultures and traditions, with diverse roots and no single founder. This Hindu synthesis emerged after the Vedic period, between ca. 500–200 BCE and ca. 300 CE, in the period of the Second Urbanisation and the early , when the Epics and the first Purānas were composed. It flourished in the medieval period, with the decline of Buddhism in (en)
- Hinduismo terminoak Indian eta Nepalen nagusi den erlijioari erreferentzia egiten dio. Erlijio hori Asiako beste herrialde batzuetan erabiltzen da, baita Europan, Amerikan, Ekialdeko Afrikan eta Australian dauden hindu-komunitate ugarita ere. Hinduismoa munduko biztanleen %14k praktikatzen duen erlijioa da, mila milioi pertsona inguruk, hots, jarraitzaile kopuruaren araberako hirugarren erlijioa da. Erlijiorik zaharrenetarikoa da. (eu)
- La historia del hinduismo cubre una amplia variedad de tradiciones religiosas nativas del subcontinente indio. Su historia se superpone o coincide con el desarrollo de la religión en el subcontinente desde la Edad del Hierro, y algunas de sus tradiciones se remontan a religiones prehistóricas como las de la cultura del valle del Indo de la Edad del Bronce. Los eruditos consideran el hinduismo como una síntesis de varias culturas y tradiciones indias, con diversas raíces y ningún fundador. Esta síntesis hindú surgió después del período védico, entre aproximadamente el 500-200 a. C. y el 300 d. C., en el período de la Segunda Urbanización y el período clásico temprano del hinduismo, cuando se compusieron las y los primeros Purānas. Floreció en el período medieval, con el decli (es)
- La storia dell'Induismo è, per gli storici delle religioni e gli orientalisti, lo sviluppo che portò, dalle prime divinità della Civiltà della valle dell'Indo, alla religione definita come Induismo e che riguarda la cultura di tutto il subcontinente indiano. (it)
- 힌두교는 인도 아대륙에서 기원한 다양한 종교 전통들을 포괄하는 낱말이다. 역사적으로, 힌두교는 철기 시대 이래의 인도 종교들의 발달사를 포함하는 개념이다. 그리고 이러한 힌두교 역사의 실질적인 출발점이 되는 철기 시대 인도의 베다 종교, 즉 브라만교는 그 기원이 청동기 시대 인더스 문명의 종교와 같은 선사시대 종교에 있다. 기원후 초기 몇 세기에 이르렀을 때, 인도 철학은 베다의 권위를 인정하는 가의 여부에 따라 정통파를 뜻하는 아스티카와 비정통파 또는 이단을 뜻하는 나스티카로 나뉘어 있었다. 아스티카 그룹은 대략 기원전 2세기부터 기원후 6세기 동안 더 분화하여 여섯 정통파 힌두 철학 학파, 즉, 삼키아 · 요가 · 니야야 · 바이셰시카 · 미맘사 · 베단타 학파로 나뉘었다. 불교 · 자이나교 · 와 더불어 기타 다른 종교 또는 학파들은 나스티카로 분류되었다. 이 시기 동안 이들 학파들은 지지자를 얻기 위해 서로 경쟁하였으며 서로 영향을 주고받았다. 한편, 이러한 일이 일어나는 동안 탄트라와 탄트라 수행들이 아스티카 형태와 나스티카 형태의 두 형태로 출현하였다. 또한 같은 시기 동안 을 통해 시바파 · 샥티파 · 비슈누파와 같은 일신교적 종교 또는 종파들이 발달하였다. 지금의 힌두교, 즉 고전 힌두교는 베다 전통이 지역 민간 전통들과 융합하면서 고대의 베다 종교가 새로운 모습으로 부흥한 형태로, 시기적으로는 인도에서 불교가 쇠퇴하였던 5세기경에 출현하였다. (ko)
- De geschiedenis van het hindoeïsme beschrijft de ontwikkeling van een variëteit aan tradities (stromingen) van het hindoeïsme, die ontstaan zijn en zich ontwikkeld hebben op het Indiase subcontinent. Deze geschiedenis valt samen met de ontwikkeling van de religie in het subcontinent sinds het begin van de ijzertijd (rond 1200 v.Chr). Sommige tradities kunnen herleid worden tot prehistorische religies zoals die van de Indusbeschaving uit de bronstijd. De geschiedenis van het hindoeïsme valt onder te verdelen in enkele ontwikkelingsperioden: (nl)
- Как отмечает Клаус Клостермайер, само понятие «история индуизма» является внутренне противоречивым. Индуисты называют свою традицию санатана-дхарма «вечной дхармой», а всё, что имеет религиозное значение, считают анади — не имеющим начала. В случае с индуизмом, его история не играет в изучении традиции ту же роль, что в христианстве или буддизме. Возникновение индуизма и его развитие не связаны с каким-либо центральным историческим событием или общим историческим движением. Большинство индуистов верят в то, что череда событий, которую принято называть историей, повторяется снова и снова в вечном цикле. Некоторые из основных школ индуистской философии отождествляют этот самоповторяющийся мир сансары с майей (иллюзией) и авидьей (невежеством). Таким образом, базой для «истории», которая доку (ru)
- Найбільш ранні відомості про практику індуїзму датуються періодом від пізнього неоліту до періоду Хараппської цивілізації (5500—2600 роки до н. е..). Вірування і практики до-класичного періоду (XVI—VI століття до н. е.) називаються «історичною ведичною релігією» або «ведизмом». Сучасний індуїзм походить з Вед, найстаршою з яких вважається «Ріг-веда», яку більшість учених датують XVI - XV століттями до н. е. (uk)
|
,_Adhyaya_1,_lines_1.1.1_to_1.1.9,_Sanskrit,_Devanagari.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
,_Sanskrit,_Southern_Grantha_script,_sample_i.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
