| dbo:abstract
|
- The Alvars (Tamil: ஆழ்வார், romanized: Āḻvār, lit. 'The Immersed') were the Tamil poet-saints of South India who espoused bhakti (devotion) to the Hindu preserver deity Vishnu, in their songs of longing, ecstasy, and service. They are venerated in Vaishnavism, which regards Vishnu as the Ultimate Reality. Many modern academics place the lifetime of the Alvars between the 5th century and 10th century CE. Traditionally, the Alvars are considered to have lived between 4200 BCE and 2700 BCE. Orthodoxy posits the number of Alvars as ten, though there are other references that include Andal and Madhurakavi Alvar, making the number 12. Andal is the only female Alvar among the 12. Together with the contemporary 63 Shaivite Nayanars, they are among the most important saints from Tamil Nadu. The devotional outpourings of the Alvars, composed during the early medieval period of Tamil history, were the catalysts behind the Bhakti Movement through their hymns of worship to Vishnu and his avatars. They praised the Divya Desams, the 108 divine realms of deities affiliated to Vaishnavism. The poetry of the Alvars echoes bhakti to God through love, and in the ecstasy of such devotions they sang hundreds of songs which embodied both depth of feeling and the felicity of expressions. The collection of their hymns is known as the Naalayira Divya Prabandham. The bhakti literature that sprang from Alvars has contributed to the establishment and sustenance of a culture that deviated from the Vedic religion and rooted itself in devotion as the only path for salvation. In addition, they contributed to Tamil devotional verses independent of a knowledge of Sanskrit. As a part of the legacy of the Alvars, five Vaishnavite philosophical traditions (sampradayas) developed over a period of time. (en)
- Als Alvars (Tamil: ஆழ்வார் Āḻvār [ˈaːɻʋaːr] „die [in Gott] Versunkenen“) bezeichnet man eine Gruppe hinduistischer Hymnendichter, die vermutlich zwischen dem 7. und 9. Jahrhundert in Tamil Nadu, im Süden von Indien, lebten. Ihre religiösen Gedichte an Vishnu gelten als erstes Zeugnis der hinduistischen Frömmigkeitsbewegungen, Bhakti. Die Gedichte der Alvars stellen eine wichtige Grundlage der Sri Vaishnavas dar und werden von ihnen seit Jahrhunderten gelernt, interpretiert und in vielen Sri Vaishnava Tempeln täglich rezitiert. (de)
- Los Alvar fueron doce santos vaisnavas que —durante el periodo medieval de la historia de Tamil (entre los siglos VII a X)— revivieron el hinduismo devocional a través de sus alabanzas y culto a Vishnú y sus avatares. En idioma tamil se les llama ஆழ்வார்கள். Entre ellos se incluye una mujer (Andal).La colección de sus himnos se conoce como Divya prabandha, que fue recopilado por el bráhmana Nathamuni. El nieto de este, el famoso maestro Iamuna Achariá (siglo X-XI) escribió un comentario sobre el Prabhanda. La literatura bhakti que difundieron estos Alvar contribuyó al establecimiento y desarrollo de una cultura que rompió para siempre con la religión védica (orientada a los rituales) y se enraizó en la devoción como el único medio para la salvación.Además contribuyeron a hacer que la vida religiosa tamil fuera independiente del conocimiento del idioma sánscrito. (es)
- Les Alvars (tamoul : ஆழ்வார்கள்), qui signifie: « ceux qui sont immergés en Dieu », étaient douze saints-poètes tamouls de l'Inde du Sud, qui vivaient entre les VIe et Xe siècles en adhérant à la « dévotion émotionnelle » ou bhakti envers Vishnu et ses avatars tels Krishna et Rāma, dans leurs chants extatiques. Il s'agit exclusivement de vishnouïtes, qui, durant les premiers temps médiévaux de l'histoire du Tamil Nadu, aidèrent à faire revivre la pratique de la dévotion hindouiste bhakti écrivant des hymnes suivant leurs pélerinages et donc les visites des temples qui les accueillaient. On compte parmi eux une femme, Andal. L'ensemble formé par leurs hymnes est connu sous le nom de (en)qui se traduit par: La Collection sacrée de 4000 chansons.Les douze saints sont ainsi: Andal, Periyalvar, Kulasekalvar, Tirumalisai, Tondaradipodi Alvar, Tirupanalvar, Maturakavi, Tirumankai, Nanmalvar, Poykai, Putam et Pey.Les prières de ces saints sont encore de nos jours récitées dans des temples dédiés à Vishnu sur le sous-continent indien. (fr)
- Gli āḻvār (in caratteri tamiḻ: ஆழ்வார்கள்; lett. "profondi intuitori", dalla radice tamilica āḻ da intendersi come "immerso"; quindi "saggi", "santi") sono un gruppo di poeti e mistici indù, di etnia tamiḻ, itineranti di tempio in tempio nell'India meridionale, vissuti tra il VI e il IX secolo d.C. che veneravano, in qualità di Dio, la Persona suprema, Māl (Māyōṉ), nome che in lingua tamiḻ intende indicare quella divinità che in sanscrito è nominata come Kṛṣṇa/Visnù/Nārāyaṇa ovvero il Kṛṣṇa della Bhagavadgītā e il Viṣṇu/Nārāyaṇa dei primi Purāṇa. Gli āḻvār non vanno confusi con i contemporanei, ma śivaiti, nāyaṉmār (nāyaṉār). Le opere degli āḻvār sono state raccolte agli inizi del X secolo dallo ācārya Nātamuṉi, il figlio di Īśvarabhaṭṭa, nel Nālāyirativviyappirapantam (san.: Nālāyira-divya-prabhandam, "La sacra raccolta poetica delle quattromila stanze"). Tale raccolta si divide in quattro libri (rahasya, lett. "segreti") che raccolgono ventitré differenti opere. La lingua utilizzata è il tamiḻ il che rende questa raccolta di opere la prima espressione vernacolare della bhakti (in tamiḻ: patti) indù, non solo: La "religione" degli āḻvār possiede delle caratteristiche uniche che riverbereranno nell'induismo devozionale: Eredità religiosa dei testi, dei culti e delle teologie degli āḻvār sarà quel Śrī Vaiṣṇava-Sampradāya, movimento viṣṇuita fondato e guidato da brahmani ortodossi, originatosi proprio nell'India meridionale intorno al X secolo. I testi degli āḻvār sono inoltre a fondamento del Bhāgavata Purāṇa, il quale, spiega Mario Piantelli, non è altro che un elegante rifacimento del più antico Viṣṇu Purāṇa proprio «alla luce delle dottrine del non-dualismo vedāntico e delle convenzioni della lirica devozionale sviluppata dai poeti mistici in lingua tamiḻ.». (it)
- Alwarowie (tamil. ஆழ்வார்கள் āḻvārkaḷ) – dwunastu tamilskich średniowiecznych poetów i świętych wisznuickich, tworzących w ramach tzw. ruchu bhakti. Zbiór utworzonych przez nich pieśni, Nalajira diwja prabandam (tamil. நாலாயிர திவ்யப் பிரபந்தம் Nālāyira tivyap pirapantam, Cztery tysiące boskich kompozycji), stanowi święty kanon tamilskiego wisznuizmu. Alwarowie są pojmowani jako inkarnacje towarzyszy lub atrybutów Wisznu. (pl)
- Os alvares (em tâmil: ஆழ்வார், romanizado: Āḻvār, lit. 'Os Imersos') eram poetas-santos tâmeis do sul da Índia que defendiam bhakti (devoção) ao deus hindu Vixnu em suas canções de saudade, êxtase e serviço. Eles são venerados no vixenuísmo, que considera Vixnu como a Realidade Suprema. Muitos acadêmicos modernos colocam a vida dos alvares entre o século V e o século X d.C. Tradicionalmente, considera-se que os álvares viveram entre 4200 a.C. e 2700 a.C. A ortodoxia postula o número de alvares como dez, embora existam outras referências que incluem Andal e , aumentado para doze. Andal é a única alvar feminina entre os doze. Juntamente com os contemporâneos 63 xivaítas, eles estão entre os santos mais importantes de Tâmil Nadu. As manifestações devocionais dos alvares, compostas durante o início do período medieval da , foram os catalisadores por trás do através de seus hinos de adoração a Vixnu e seus avatares. Eles elogiaram os , os 108 reinos divinos de divindades afiliadas ao vixenuísmo. A poesia dos Alvars ecoa bhakti a Deus através do amor, e no êxtase de tais devoções eles cantavam centenas de canções que incorporavam tanto a profundidade do sentimento quanto a felicidade das expressões. A coleção de seus hinos é conhecida como . A literatura bhakti nascida de alvares contribuiu para o estabelecimento e sustentação de uma cultura que se desviou da religião védica e se enraizou na devoção como único caminho para a salvação. Além disso, eles contribuíram para versos devocionais tâmeis independentes do conhecimento do sânscrito. Como parte do legado dos alvars, cinco tradições filosóficas vixenuístas (sampradaias) se desenvolveram ao longo de um período de tempo. (pt)
- Альвáры (англ. alvars, alwars, azhwars, там. ஆழ்வார்கள் [aːɻʋaːr], дословно, «погружё́нные [в Бога]») — группа средневековых тамильских поэтов-вайшнавов. В число альваров входит 12 поэтов, живших в течение VI—X веков нашей эры. Альвары почитаются в Южной Индии как святые. Канонический свод их сочинений под названием «Священное собрание 4000 стихов» (Дивья-прабандха) составлен в X веке собирателем тамильских гимнов Натхамуни. В нём нашла отражение южноиндийская ветвь вайшнавского движения бхакти, опиравшаяся на санскритские источники, а также на местную религиозно-поэтическую традицию поклонения Вишну. В поэзии альваров Вишну предстаёт не только Высшей реальностью (Брахманом), но и личностью, с которой можно установить близкие отношения. Альвары проповедовали идею самоценности любви к Богу. Самым авторитетным из альваров считается Наммальвар, чьё творчество почитается как «тамильские Веды». (ru)
- Альвари (там. ஆழ்வார்கள்; в однині — альвар ஆழ்வார் āḻvār) — дванадцять тамільських поетів-бгактів, що прославляли своїми віршами бога Вішну. Жили з VI по X століття н. е. в регіоні Таміл-Наду в Південній Індії, де тепер віряни вважають їх святими. Слово альвар означає «занурений [у Бога], поглинутий [Богом]». Разом із наянарами, що шанували бога Шіву, альвари сприяли відродженню індуїзму. Альвари, подібно до наянарів, наголошували на пристрасній відданості (бгакті) Богу й втілювали свою релігійну відданість у гімнах, складених тамільською мовою, що допомогло зробити тамільське релігійне життя незалежним від знання санскриту. Як натхненні вайшнави альвари передали свій духовний запал мільйонам індусів. Їхня літературна спадщина зібрана в канонізовану антологію «Дів'я-прабандга». Серед альварів є одна жінка на ім'я , авторка збірки з тридцяти віршів «Тіруппавей». З усіх альварів найбільше шанують , що жив у VII столітті. З 4000 віршів «Дів'я-прабандги» йому належать 1352. Андаль була його прийомною дочкою. Індуси вірять, що альвари жили близько 5000 років тому, на самому початку калі-юги. Їхні гімни називають «тамільською Ведою». (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Als Alvars (Tamil: ஆழ்வார் Āḻvār [ˈaːɻʋaːr] „die [in Gott] Versunkenen“) bezeichnet man eine Gruppe hinduistischer Hymnendichter, die vermutlich zwischen dem 7. und 9. Jahrhundert in Tamil Nadu, im Süden von Indien, lebten. Ihre religiösen Gedichte an Vishnu gelten als erstes Zeugnis der hinduistischen Frömmigkeitsbewegungen, Bhakti. Die Gedichte der Alvars stellen eine wichtige Grundlage der Sri Vaishnavas dar und werden von ihnen seit Jahrhunderten gelernt, interpretiert und in vielen Sri Vaishnava Tempeln täglich rezitiert. (de)
- Alwarowie (tamil. ஆழ்வார்கள் āḻvārkaḷ) – dwunastu tamilskich średniowiecznych poetów i świętych wisznuickich, tworzących w ramach tzw. ruchu bhakti. Zbiór utworzonych przez nich pieśni, Nalajira diwja prabandam (tamil. நாலாயிர திவ்யப் பிரபந்தம் Nālāyira tivyap pirapantam, Cztery tysiące boskich kompozycji), stanowi święty kanon tamilskiego wisznuizmu. Alwarowie są pojmowani jako inkarnacje towarzyszy lub atrybutów Wisznu. (pl)
- The Alvars (Tamil: ஆழ்வார், romanized: Āḻvār, lit. 'The Immersed') were the Tamil poet-saints of South India who espoused bhakti (devotion) to the Hindu preserver deity Vishnu, in their songs of longing, ecstasy, and service. They are venerated in Vaishnavism, which regards Vishnu as the Ultimate Reality. (en)
- Los Alvar fueron doce santos vaisnavas que —durante el periodo medieval de la historia de Tamil (entre los siglos VII a X)— revivieron el hinduismo devocional a través de sus alabanzas y culto a Vishnú y sus avatares. En idioma tamil se les llama ஆழ்வார்கள். Entre ellos se incluye una mujer (Andal).La colección de sus himnos se conoce como Divya prabandha, que fue recopilado por el bráhmana Nathamuni. El nieto de este, el famoso maestro Iamuna Achariá (siglo X-XI) escribió un comentario sobre el Prabhanda. (es)
- Les Alvars (tamoul : ஆழ்வார்கள்), qui signifie: « ceux qui sont immergés en Dieu », étaient douze saints-poètes tamouls de l'Inde du Sud, qui vivaient entre les VIe et Xe siècles en adhérant à la « dévotion émotionnelle » ou bhakti envers Vishnu et ses avatars tels Krishna et Rāma, dans leurs chants extatiques. (fr)
- Gli āḻvār (in caratteri tamiḻ: ஆழ்வார்கள்; lett. "profondi intuitori", dalla radice tamilica āḻ da intendersi come "immerso"; quindi "saggi", "santi") sono un gruppo di poeti e mistici indù, di etnia tamiḻ, itineranti di tempio in tempio nell'India meridionale, vissuti tra il VI e il IX secolo d.C. che veneravano, in qualità di Dio, la Persona suprema, Māl (Māyōṉ), nome che in lingua tamiḻ intende indicare quella divinità che in sanscrito è nominata come Kṛṣṇa/Visnù/Nārāyaṇa ovvero il Kṛṣṇa della Bhagavadgītā e il Viṣṇu/Nārāyaṇa dei primi Purāṇa. (it)
- Os alvares (em tâmil: ஆழ்வார், romanizado: Āḻvār, lit. 'Os Imersos') eram poetas-santos tâmeis do sul da Índia que defendiam bhakti (devoção) ao deus hindu Vixnu em suas canções de saudade, êxtase e serviço. Eles são venerados no vixenuísmo, que considera Vixnu como a Realidade Suprema. (pt)
- Альвáры (англ. alvars, alwars, azhwars, там. ஆழ்வார்கள் [aːɻʋaːr], дословно, «погружё́нные [в Бога]») — группа средневековых тамильских поэтов-вайшнавов. В число альваров входит 12 поэтов, живших в течение VI—X веков нашей эры. Альвары почитаются в Южной Индии как святые. Канонический свод их сочинений под названием «Священное собрание 4000 стихов» (Дивья-прабандха) составлен в X веке собирателем тамильских гимнов Натхамуни. В нём нашла отражение южноиндийская ветвь вайшнавского движения бхакти, опиравшаяся на санскритские источники, а также на местную религиозно-поэтическую традицию поклонения Вишну. В поэзии альваров Вишну предстаёт не только Высшей реальностью (Брахманом), но и личностью, с которой можно установить близкие отношения. Альвары проповедовали идею самоценности любви к Богу. (ru)
- Альвари (там. ஆழ்வார்கள்; в однині — альвар ஆழ்வார் āḻvār) — дванадцять тамільських поетів-бгактів, що прославляли своїми віршами бога Вішну. Жили з VI по X століття н. е. в регіоні Таміл-Наду в Південній Індії, де тепер віряни вважають їх святими. Серед альварів є одна жінка на ім'я , авторка збірки з тридцяти віршів «Тіруппавей». З усіх альварів найбільше шанують , що жив у VII столітті. З 4000 віршів «Дів'я-прабандги» йому належать 1352. Андаль була його прийомною дочкою. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}