| dbo:abstract
|
- Teodor II Ducas Làscaris (Nicea 1221 o 1222 - agost 1259) va ser emperador de Nicea entre 1254 i 1258. Considerat un rei culte i valent, va tenir un regnat curt a causa de la seva epilèpsia i de la manca de suport d'un sector de l'aristocràcia. (ca)
- Theodóros II. Dukas Laskaris (řecky Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris, někdy zkráceně Theodor, listopad 1221 – 16. srpen 1258) byl nikajský císař v letech 1254–1258. Jeho rodiči byli nikajský císař Jan III. Dukas Vatatzés a Irena Laskarina. (cs)
- ثيودور الثاني دوكاس لاسكاريس أو دوكاس لاسكاريس ((باليونانية: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις), Theodōros II Doukas Laskaris; 1221/1222 – 18 أغسطس، 1258) كان إمبراطور نيقية من 1254 إلى 1258. كان الولد الوحيد للإمبراطور يوحنا الثالث دوكاس فاتاتزس والإمبراطورة إيرين لاسكارينا. كانت والدته الابنة الكبرى لثيودور الأول لاسكاريس الذي أسس الإمبراطورية النيقية بوصفها دولةً خلفًا للإمبراطورية البيزنطية في آسيا الصغرى، وذلك بعد أن استولى الصليبيون على العاصمة البيزنطية، القسطنطينية، خلال حملتهم الرابعة في عام 1204. تلقى ثيودور تعليمًا ممتازًا على يد باحثَين مشهورين هما نيكفوروس بليميديس وجورج أكروباليتس. وقد كوّن صداقات مع مثقفين شباب، خصوصًا مع خادم ذي مكانة اجتماعية منخفضة اسمه جورج موزالون. بدأ ثيودور بكتابة أبحاث حول مواضيع لاهوتية وتاريخية وفلسفية في شبابه. رتب الإمبراطور يوحنا الثالث زواج ثيودور بماري إيلينا البلغارية في عام 1235، لتشكيل تحالف مع والدها إيفان أسين الثاني ضد الإمبراطورية القسطنطينية اللاتينية. وفقًا لثيودور نفسه، كان زواجهما سعيدًا وأنجبا خمسة أو ستة أطفال. عمل ثيودور ملازمًا لدى والده في آسيا الصغرى خلال حملاته العسكرية المتكررة في شبه جزيرة البلقان. منذ عام 1242 تقريبًا، كان حاكمًا مشاركًا لوالده، لكنه لم يُتوّج إمبراطورًا مساعدًا. خلال هذه الفترة، توترت علاقته مع بعض الأرستقراطيين البارزين، خصوصًا ثيودور فيليس وميخائيل بالايلوغوس. خلف ثيودور والده في 4 نوفمبر عام 1254. أقال العديد من كبار المسؤولين وقادة الجيش من أصل أرستقراطي، واستبدل بهم أصدقاء مخلصين، بمن فيهم أولئك الذين يتمتعون بمكانة اجتماعية منخفضة. شكّل تحالفًا دفاعيًا مع سلطان الروم السلجوقي كيكاوس الثاني ضد إمبراطورية المغول. تصدّى لغزوٍ بلغاري على تراقيا ومقدونيا وأجبر حاكم إيبيروس مايكل الثاني كومنينوس دوكاس على التنازل عن دارس الواقعة على ساحل البحر الأدرياتيكي لنيقية. طرح نظامًا عسكريًا يقضي بتجنيد عدد أكبر من الجنود من بين الفلاحين الأصليين لآسيا الصغرى. أقام مايكل الثاني الإيبيروسي تحالفًا مع ملك صربيا ستيفان يوروس الأول ومانفريد ملك صقلية ضد نيقية. لم يتمكن جنرالات ثيودور المعينون حديثًا من مقاومة غزوهم المُتحد في عام 1257. أُصيب ثيودور بمرض خطير ونادرًا ما كان يشارك في إدارة الدولة خلال الأشهر الأخيرة من حياته. قبل وفاته إما بسبب الصرع المزمن أو السرطان، عيّن جورج موزالون وصيًا على ابنه القاصر يوحنا الرابع. في غضون عشرة أيام، وقع موزالون ضحيةً مؤامرةٍ أرستقراطية، وتولى مايكل بالايوغلوس الوصاية. (ar)
- Theodor II. Laskaris (mittelgriechisch Θεόδωρος Βʹ Λάσκαρης; * 1221 in Nikaia; † August 1258 in Nymphaion) war byzantinischer Kaiser im Kaiserreich Nikaia von 1254 bis 1258. Er gehörte der Dynastie der Laskariden an. Theodor wurde 1221 als Sohn des Kaisers Johannes III. Dukas Vatatzes geboren. Seine Lehrer waren Nikephoros Blemmydes und Georgios Akropolites. 1235 heiratete er die Tochter des Zaren Iwan Assen II. von Bulgarien, Helena Assen, mit der er zehn Kinder hatte, zwei Jungen und acht Mädchen. Sie starb zwischen 1249 und 1254. Theodor wurde 1252 von seinem Vater zum Mitkaiser erhoben. Nach dem Tod Johannes’ III. wurde er am 3. November 1254 dessen Nachfolger. Außenpolitisch ist er vor allem durch zwei Feldzüge bekannt, in denen er Thrakien und Makedonien besetzte. Das außenpolitische Hauptziel der Zeit, die Rückeroberung von Konstantinopel, wurde jedoch nicht erreicht. Innenpolitisch förderte Theodor Bildung und Wissenschaft. Er bemühte sich, durch den Aufbau von Unterrichtsstätten die Bildung breiter Bevölkerungskreise zu heben. Das Reich erlebte unter ihm eine kulturelle Blüte. Die mangelnde Gesundheit Theodors II. – er litt unter Epilepsie und Depressionen – und sein früher Tod 1258 verhinderten, dass seine Fähigkeiten als Regent voll zur Entfaltung kamen. Sein minderjähriger Sohn Johannes IV. Laskaris übernahm die offizielle Herrschaft nach dem Tod seines Vaters, konnte sich jedoch nur bis 1259 an der Macht halten. Die tatsächliche Herrschergewalt übte der Feldherr Michael Palaiologos aus, der Johannes IV. Laskaris schließlich blenden ließ und in ein Kloster schickte. Theodor verfasste eine Reihe von philosophischen und theologischen Schriften, darunter Acht Reden über die christliche Theologie, Einfache Beschreibung des Universums, Die Prinzipien der natürlichen Gemeinschaft, Kompendium ethischer Bemerkungen über die Instabilität des Lebens, Traktat über die Tugend, Lobrede auf die Weisheit, Lobrede auf die große Stadt Nikaia und eine Grabrede auf den König der „Alemannen“ Friedrich (Barbarossa). Ferner sind von ihm über 200 Briefe überliefert. (de)
- Ο Θεόδωρος Β΄ Λάσκαρης Βατάτζης (1222 - 18 Αυγούστου 1258) ήταν αυτοκράτορας της Νίκαιας από το 1254 έως τις 18 Αυγούστου 1258, οπότε και πέθανε. (el)
- Teodoro II.a Laskaris edo Teodoro II.a Dukas Laskaris (grezieraz: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris; Nizea, c. 1222 – , 1258ko abuztuaren 18a) Nizeako enperadore bizantziarra izan zen, 1254-1258 urteetan. Teodoro I.a Laskarisen biloba zen. Zuhurtasun handiz gobernatu zuen, eta bulgariarrak (1255-1256), Epiroko despotak eta turkiarrak garaitu zituen. Hil zenean, zazpi urteko seme bat (Joan IV.a) utzi zuen ondorengo, baina Mikel VIII.a Paleologoak hura aginpidetik kendu zuen eta haren lekua hartu zuen. (eu)
- Teodoro II Láscaris (en griego: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, trans. Theodōros II Doukas Laskaris; noviembre de 1221–18 de agosto de 1258), fue emperador bizantino de Nicea que aunque no tan capaz como su abuelo o su padre, Teodoro I y Juan III Ducas Vatatzés, respectivamente fue un hábil gobernante, buen soldado, y un hombre de letras, que logró mantener unido el próspero estado oriental de Nicea que le legó su padre. Teodoro II, que ya había sido coronado como coemperador, se convirtió en único gobernante a la muerte de su padre en noviembre de 1254. Al comienzo de su reinado renovó la alianza con el sultanato selyúcida de Rüm. A principios de 1255, sin embargo, el zar búlgaro Miguel Asen II invadió Tracia y Macedonia. Después de dos campañas victoriosas contra los búlgaros, Teodoro los obligó a firmar un tratado en mayo de 1256. El sucesor de Miguel Asen II, Constantino Tikh, renovó la alianza con Nicea, por medio de su matrimonio con una hija de Teodoro. No tuvo tanto éxito en las relaciones con el Despotado de Epiro. En octubre de 1256 Teodoro casó a su hija María con Nicéforo, el hijo de Miguel II, el déspota de Epiro. Como una condición del matrimonio, sin embargo, Teodoro exigió las ciudades de Dirraquio y Servia. Miguel se enfureció por esta demanda, y estalló la guerra, esta se estaba realizando en el momento de la muerte de Teodoro. Fue sucedido en el trono por su hijo Juan IV Láscaris. (es)
- Theodoros II Doukas Laskaris atau Ducas Lascaris (bahasa Yunani: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris) (1221/1222 – 18 Agustus 1258) merupakan seorang Kaisar Nicea dari tahun 1254 hingga 1258. (in)
- Théodore II Lascaris (grec médiéval : Θεόδωρος Βʹ Δούκας Λάσκαρις), né en décembre 1221 ou au début de l'année 1222 et mort le 18 août 1258, est un empereur byzantin de Nicée ayant régné de 1254 à 1258. Il est le fils de Jean III Doukas Vatatzès et d'Irène Lascarine, fille aînée de Théodore Ier Lascaris, le fondateur de l'Empire de Nicée comme État successeur de l'Empire byzantin au lendemain de la quatrième croisade en 1204. Théodore II reçoit une excellente éducation de la part de deux érudits renommés, Nicéphore Blemmydès et Georges Acropolite, et, durant son existence, il se lie d'amitié avec plusieurs intellectuels. Il va jusqu'à composer lui-même des traités théologiques ainsi que des écrits historiques et philosophiques qui témoignent du dynamisme intellectuel du monde byzantin d'alors. En 1235, son père arrange son mariage avec Hélène de Bulgarie, dans le cadre d'une alliance avec le second Empire bulgare et son souverain, Ivan Asen II, contre l'Empire latin de Constantinople qui occupe la capitale de l'ancien Empire byzantin. Théodore lui-même affirme dans ses écrits que le mariage est heureux et il a cinq ou six enfants de son épouse. À partir de 1241, il prend une part active au gouvernement de l'Empire en intervenant au nom de son père en Asie Mineure, quand celui-ci est en campagne dans les Balkans. En revanche, des tensions apparaissent avec des figures de l'aristocratie, dont Théodore Philès et Michel Paléologue. Théodore succède à son père le 4 novembre 1254. Son règne, court en raison de ses problèmes de santé, voit une consolidation des frontières de l'Empire. En Orient, il signe une alliance défensive avec Kay Kâwus II, souverain du sultanat de Roum, pour s'opposer à l'Empire mongol. Dans l'ensemble, ce front n'est pas un sujet d'inquiétude et l'Empire de Nicée peut se consacrer à la reconquête de ses terres historiques en Europe. Théodore II repousse une invasion bulgare de la Thrace et de la Macédoine, et contraint Michel II Doukas, qui dirige le despotat d'Épire, un autre État issu de la partition de l'Empire byzantin, à lui céder Dyrrachium. Si la présence nicéenne est affermie dans la région, Constantinople demeure aux mains de l'Empire latin de Constantinople. Enfin, il s'allie avec Michel II contre Stefan Uroš Ier de Serbie et Manfred Ier de Sicile, qui a des vues sur les Balkans. Néanmoins, quand ce dernier débarque en 1257, il ne parvient pas à le repousser. Sur le plan intérieur, au-delà d'une méfiance certaine envers l'aristocratie qui lui vaut de nombreuses inimitiés, il tente d'impulser certaines réformes. Fervent défenseur d'un renouveau de l'hellénisme, qu'il voit comme le ciment de l'identité impériale face aux humiliations infligées par les Latins, il favorise le recrutement parmi la paysannerie d'Asie Mineure. Sa défense des Hellènes et du monde byzantin menacé s'illustre aussi par son rejet de la moindre concession à la papauté sur la question du schisme entre le catholicisme et la foi orthodoxe. Dans les derniers mois de sa vie, Théodore II tombe gravement malade et peut de moins en moins participer au gouvernement de l'Empire. Il désigne Georges Mouzalon comme son régent et celui de son fils, Jean IV Lascaris, encore mineur. Il finit par s'éteindre, victime d'un cancer ou d'une épilepsie chronique. Quelques jours plus tard, la fragile régence mise en place s'effondre face à un complot aristocratique mené par Michel Paléologue qui prendra rapidement le contrôle des destinées de l'Empire. (fr)
- Teodoro II Ducas Lascaris (in greco: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris; Nicea, dicembre 1221 – Nicea, 18 agosto 1258) è stato un imperatore bizantino.Fu basileus dei romei dal 1254 fino alla sua morte. Fu anche un letterato, un filosofo e un poeta bizantino. Era figlio di Giovanni III Vatatze (da cui prese il primo cognome) e di Irene Lascaris (da cui prese il secondo cognome). (it)
- Theodore II Doukas Laskaris or Ducas Lascaris (Greek: Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις, romanized: Theodōros Doukas Laskaris; 1221/1222 – 16 August 1258) was Emperor of Nicaea from 1254 to 1258. He was the only child of Emperor John III Doukas Vatatzes and Empress Irene Laskarina. His mother was the eldest daughter of Theodore I Laskaris who had established the Empire of Nicaea as a successor state to the Byzantine Empire in Asia Minor, after the crusaders captured the Byzantine capital, Constantinople, during the Fourth Crusade in 1204. Theodore received an excellent education from two renowned scholars, Nikephoros Blemmydes and George Akropolites. He made friends with young intellectuals, especially with a page of low birth, George Mouzalon. Theodore began to write treatises on theological, historical and philosophical themes in his youth. Emperor John III arranged for Theodore to marry Elena of Bulgaria in 1235, to forge an alliance with her father, Ivan Asen II, against the Latin Empire of Constantinople. According to Theodore himself, their marriage was happy, and they had five or six children. From 1241, Theodore acted as his father's lieutenant in Asia Minor during his frequent military campaigns in the Balkan Peninsula. From around 1242, he was his father's co-ruler, but was not crowned as co-emperor. During this period, his relationship with some prominent aristocrats, particularly Theodore Philes and Michael Palaiologos, grew tense. Theodore succeeded his father on 4 November 1254. He dismissed many high officials and army commanders of aristocratic origin, replacing them with loyal friends, including those of low birth. He made a defensive alliance with Kaykaus II, the Seljuk Sultan of Rum, against the Mongol Empire. He repelled a Bulgarian invasion of Thrace and Macedonia and forced Michael II Komnenos Doukas, the ruler of Epirus, to cede Dyrrachium on the coast of the Adriatic Sea to Nicaea. He reformed the military, recruiting more soldiers from among the native peasantry of Asia Minor. Eventually, Michael II of Epirus forged an alliance with Stefan Uroš I, King of Serbia, and Manfred of Sicily against Nicaea. Theodore's newly appointed generals could not resist their joint invasion in 1257. Theodore fell seriously ill and could rarely take part in state administration during the last months of his life. He appointed George Mouzalon regent for his underage son, John IV, before he died of either chronic epilepsy or cancer. In ten days, Mouzalon fell victim to an aristocratic plot, and Michael Palaiologos assumed the regency, usurping the throne soon after. (en)
- Theodoros II Laskaris (Grieks: Θεόδωρος Β΄ Λάσκαρις; Latijn: Theodorus II Lascaris) (?, november 1221 of januari 1222 - Nymphaeum, 16 augustus 1258) was van 1254 tot 1258 Byzantijns keizer in Nicea. (nl)
- 테오도로스 2세 두카스 라스카리스 (그리스어:Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, 1222년 – 1258년 8월 18일)는 동로마 제국의 망명계승국 중 하나인 니케아 제국의 황제(재위기간:1221년–1254년)였다. (ko)
- テオドロス2世ラスカリス（ギリシア語：Θεόδωρος Β' Λάσκαρης（Theodōros II Laskarēs）, 1221年 - 1258年8月18日）は、ニカイア帝国の第3代皇帝（在位：1254年 - 1258年）。第2代皇帝ヨハネス3世ドゥーカス・ヴァタツェスの子。本来ならばドゥーカス姓を名乗るべきであったが、生母イレーネー・ラスカリナがラスカリス家の出身であったため、ラスカリス姓を称した。「テオドロス2世ドゥーカス・ラスカリス」ともいう。ブルガリア皇帝イヴァン・アセン2世の娘エレナと結婚した。 (ja)
- Фео́дор II Ла́скарис (греч. Θεόδωρος Β' Λάσκαρης; 1221 — 16 августа 1258) — никейский император в 1254—1258 годах. Феодор был сыном императора Иоанна III. Приняв власть, Феодор тотчас начал войну против болгар. Война была упорная, и, по условиям мира, границы обоих государств остались большой частью без изменений. По характеру император был горяч во всех отношениях и для своих сановников был властелином тяжёлым и строгим. Он не имел твёрдости своего отца, но отличался во всём быстротой и великодушием. Феодор был человеком учёным, умел хорошо и красноречиво излагать свои мысли. Вскоре после восшествия на престол Византии он впал в тяжёлую болезнь, так что он часто во время приступа падал на пол. Ходили слухи, что император был якобы околдован чародеями. Поэтому ромейские чиновники Феодора многих людей, даже знатных, при нём хватали и заключали в темницу, едва лишь появлялось подозрение, что они занимаются колдовством (Пахимер: 1; 8; 12-13). Незадолго до смерти Феодор, изунуряемый недугом, превратился по словам Акрополита, в совершенный скелет (Акрополит: 74). От дочери Феодора II происходит семейство , правившее городами Вентимилья и Тенде на итало-французском пограничье. (ru)
- Teodor II Laskarys (ur. 23 listopada 1221, zm. 16 sierpnia 1258) – cesarz nicejski w latach 1254-1258. Syn i następca cesarza Jana III. Znany jest głównie z dwóch udanych kampanii, dzięki którym odzyskał Trację od Bułgarów (1255-1256). Był zdolnym władcą, lecz o słabym zdrowiu (cierpiał na epilepsję) i zmarł przedwcześnie zaledwie po czterech latach panowania. Żoną Teodora była Helena, córka bułgarskiego cara Iwana Asena II. (pl)
- Teodoro II Láscaris (c. 1222 - 18 de agosto de 1258) foi imperador bizantino no exílio em Niceia, de 1254 a 1258. Suas principais ações foram duas campanhas brilhantes em que recuperou a Trácia que estava ocupada pelos búlgaros (1255-1256). Sua péssima saúde o impediu de levar mais adiante um governo ao qual era muito capacitado e competente. Foi sucedido por seu filho João IV Láscaris. (pt)
- Theodor II Lascaris (grekiska: Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις), född 1222, död 1258, var monark i kejsardömet Nicaea mellan år 1254 och 1258. (sv)
- Феодор II Ласкаріс (грец. Ἰωάννης Γ' Δούκας Βατάτζης,* 1221 у Нікеї; † 18 серпня 1258 р.) — імператор Нікейської імперії з 1254 до 1258 року. Феодор був сином імператора Іоанна III. Прийнявши владу Феодор зараз же почав війну проти болгар які напали на Фракію. Війна була рівна з обох сторін і за умовами миру, межі обох держав залишилися майже без змін, хоча болгари і отримали Фракію. За характером імператор був гарячий у всіх відносинах і для своїх чиновників він був володарем важким і суворим. Феодор не мав твердості свого батька, але відрізнявся в усьому швидкістю і великодушністю. Незабаром після сходження на престол він мав тяжку хворобу, так що він часто під час її нападів падав на підлогу. Ця хвороба не дала значною мірою повністю розкрити його потенціал правителя. Епілепсійні припадки імператора привели його до смерті 18 серпня 1258 року, залишивши Георгія Муцалона регентом при малолітньому синові Іоанну IV Ласкарісу (uk)
- 狄奧多爾二世·拉斯卡里斯（希臘語：Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις，1221年 / 1222年－1258年8月18日），尼西亞皇帝，1254年至1258年在位。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Teodor II Ducas Làscaris (Nicea 1221 o 1222 - agost 1259) va ser emperador de Nicea entre 1254 i 1258. Considerat un rei culte i valent, va tenir un regnat curt a causa de la seva epilèpsia i de la manca de suport d'un sector de l'aristocràcia. (ca)
- Theodóros II. Dukas Laskaris (řecky Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris, někdy zkráceně Theodor, listopad 1221 – 16. srpen 1258) byl nikajský císař v letech 1254–1258. Jeho rodiči byli nikajský císař Jan III. Dukas Vatatzés a Irena Laskarina. (cs)
- Ο Θεόδωρος Β΄ Λάσκαρης Βατάτζης (1222 - 18 Αυγούστου 1258) ήταν αυτοκράτορας της Νίκαιας από το 1254 έως τις 18 Αυγούστου 1258, οπότε και πέθανε. (el)
- Teodoro II.a Laskaris edo Teodoro II.a Dukas Laskaris (grezieraz: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris; Nizea, c. 1222 – , 1258ko abuztuaren 18a) Nizeako enperadore bizantziarra izan zen, 1254-1258 urteetan. Teodoro I.a Laskarisen biloba zen. Zuhurtasun handiz gobernatu zuen, eta bulgariarrak (1255-1256), Epiroko despotak eta turkiarrak garaitu zituen. Hil zenean, zazpi urteko seme bat (Joan IV.a) utzi zuen ondorengo, baina Mikel VIII.a Paleologoak hura aginpidetik kendu zuen eta haren lekua hartu zuen. (eu)
- Theodoros II Doukas Laskaris atau Ducas Lascaris (bahasa Yunani: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris) (1221/1222 – 18 Agustus 1258) merupakan seorang Kaisar Nicea dari tahun 1254 hingga 1258. (in)
- Teodoro II Ducas Lascaris (in greco: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, Theodōros II Doukas Laskaris; Nicea, dicembre 1221 – Nicea, 18 agosto 1258) è stato un imperatore bizantino.Fu basileus dei romei dal 1254 fino alla sua morte. Fu anche un letterato, un filosofo e un poeta bizantino. Era figlio di Giovanni III Vatatze (da cui prese il primo cognome) e di Irene Lascaris (da cui prese il secondo cognome). (it)
- Theodoros II Laskaris (Grieks: Θεόδωρος Β΄ Λάσκαρις; Latijn: Theodorus II Lascaris) (?, november 1221 of januari 1222 - Nymphaeum, 16 augustus 1258) was van 1254 tot 1258 Byzantijns keizer in Nicea. (nl)
- 테오도로스 2세 두카스 라스카리스 (그리스어:Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, 1222년 – 1258년 8월 18일)는 동로마 제국의 망명계승국 중 하나인 니케아 제국의 황제(재위기간:1221년–1254년)였다. (ko)
- テオドロス2世ラスカリス（ギリシア語：Θεόδωρος Β' Λάσκαρης（Theodōros II Laskarēs）, 1221年 - 1258年8月18日）は、ニカイア帝国の第3代皇帝（在位：1254年 - 1258年）。第2代皇帝ヨハネス3世ドゥーカス・ヴァタツェスの子。本来ならばドゥーカス姓を名乗るべきであったが、生母イレーネー・ラスカリナがラスカリス家の出身であったため、ラスカリス姓を称した。「テオドロス2世ドゥーカス・ラスカリス」ともいう。ブルガリア皇帝イヴァン・アセン2世の娘エレナと結婚した。 (ja)
- Teodor II Laskarys (ur. 23 listopada 1221, zm. 16 sierpnia 1258) – cesarz nicejski w latach 1254-1258. Syn i następca cesarza Jana III. Znany jest głównie z dwóch udanych kampanii, dzięki którym odzyskał Trację od Bułgarów (1255-1256). Był zdolnym władcą, lecz o słabym zdrowiu (cierpiał na epilepsję) i zmarł przedwcześnie zaledwie po czterech latach panowania. Żoną Teodora była Helena, córka bułgarskiego cara Iwana Asena II. (pl)
- Teodoro II Láscaris (c. 1222 - 18 de agosto de 1258) foi imperador bizantino no exílio em Niceia, de 1254 a 1258. Suas principais ações foram duas campanhas brilhantes em que recuperou a Trácia que estava ocupada pelos búlgaros (1255-1256). Sua péssima saúde o impediu de levar mais adiante um governo ao qual era muito capacitado e competente. Foi sucedido por seu filho João IV Láscaris. (pt)
- Theodor II Lascaris (grekiska: Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις), född 1222, död 1258, var monark i kejsardömet Nicaea mellan år 1254 och 1258. (sv)
- 狄奧多爾二世·拉斯卡里斯（希臘語：Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις，1221年 / 1222年－1258年8月18日），尼西亞皇帝，1254年至1258年在位。 (zh)
- ثيودور الثاني دوكاس لاسكاريس أو دوكاس لاسكاريس ((باليونانية: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις), Theodōros II Doukas Laskaris; 1221/1222 – 18 أغسطس، 1258) كان إمبراطور نيقية من 1254 إلى 1258. كان الولد الوحيد للإمبراطور يوحنا الثالث دوكاس فاتاتزس والإمبراطورة إيرين لاسكارينا. كانت والدته الابنة الكبرى لثيودور الأول لاسكاريس الذي أسس الإمبراطورية النيقية بوصفها دولةً خلفًا للإمبراطورية البيزنطية في آسيا الصغرى، وذلك بعد أن استولى الصليبيون على العاصمة البيزنطية، القسطنطينية، خلال حملتهم الرابعة في عام 1204. تلقى ثيودور تعليمًا ممتازًا على يد باحثَين مشهورين هما نيكفوروس بليميديس وجورج أكروباليتس. وقد كوّن صداقات مع مثقفين شباب، خصوصًا مع خادم ذي مكانة اجتماعية منخفضة اسمه جورج موزالون. بدأ ثيودور بكتابة أبحاث حول مواضيع لاهوتية وتاريخية وفلسفية في شبابه. (ar)
- Theodor II. Laskaris (mittelgriechisch Θεόδωρος Βʹ Λάσκαρης; * 1221 in Nikaia; † August 1258 in Nymphaion) war byzantinischer Kaiser im Kaiserreich Nikaia von 1254 bis 1258. Er gehörte der Dynastie der Laskariden an. Theodor wurde 1221 als Sohn des Kaisers Johannes III. Dukas Vatatzes geboren. Seine Lehrer waren Nikephoros Blemmydes und Georgios Akropolites. 1235 heiratete er die Tochter des Zaren Iwan Assen II. von Bulgarien, Helena Assen, mit der er zehn Kinder hatte, zwei Jungen und acht Mädchen. Sie starb zwischen 1249 und 1254. (de)
- Teodoro II Láscaris (en griego: Θεόδωρος Β΄ Δούκας Λάσκαρις, trans. Theodōros II Doukas Laskaris; noviembre de 1221–18 de agosto de 1258), fue emperador bizantino de Nicea que aunque no tan capaz como su abuelo o su padre, Teodoro I y Juan III Ducas Vatatzés, respectivamente fue un hábil gobernante, buen soldado, y un hombre de letras, que logró mantener unido el próspero estado oriental de Nicea que le legó su padre. Teodoro II, que ya había sido coronado como coemperador, se convirtió en único gobernante a la muerte de su padre en noviembre de 1254. Al comienzo de su reinado renovó la alianza con el sultanato selyúcida de Rüm. A principios de 1255, sin embargo, el zar búlgaro Miguel Asen II invadió Tracia y Macedonia. Después de dos campañas victoriosas contra los búlgaros, Teodoro los o (es)
- Theodore II Doukas Laskaris or Ducas Lascaris (Greek: Θεόδωρος Δούκας Λάσκαρις, romanized: Theodōros Doukas Laskaris; 1221/1222 – 16 August 1258) was Emperor of Nicaea from 1254 to 1258. He was the only child of Emperor John III Doukas Vatatzes and Empress Irene Laskarina. His mother was the eldest daughter of Theodore I Laskaris who had established the Empire of Nicaea as a successor state to the Byzantine Empire in Asia Minor, after the crusaders captured the Byzantine capital, Constantinople, during the Fourth Crusade in 1204. Theodore received an excellent education from two renowned scholars, Nikephoros Blemmydes and George Akropolites. He made friends with young intellectuals, especially with a page of low birth, George Mouzalon. Theodore began to write treatises on theological, hist (en)
- Théodore II Lascaris (grec médiéval : Θεόδωρος Βʹ Δούκας Λάσκαρις), né en décembre 1221 ou au début de l'année 1222 et mort le 18 août 1258, est un empereur byzantin de Nicée ayant régné de 1254 à 1258. (fr)
- Фео́дор II Ла́скарис (греч. Θεόδωρος Β' Λάσκαρης; 1221 — 16 августа 1258) — никейский император в 1254—1258 годах. Феодор был сыном императора Иоанна III. Приняв власть, Феодор тотчас начал войну против болгар. Война была упорная, и, по условиям мира, границы обоих государств остались большой частью без изменений. По характеру император был горяч во всех отношениях и для своих сановников был властелином тяжёлым и строгим. Он не имел твёрдости своего отца, но отличался во всём быстротой и великодушием. Феодор был человеком учёным, умел хорошо и красноречиво излагать свои мысли. (ru)
- Феодор II Ласкаріс (грец. Ἰωάννης Γ' Δούκας Βατάτζης,* 1221 у Нікеї; † 18 серпня 1258 р.) — імператор Нікейської імперії з 1254 до 1258 року. Феодор був сином імператора Іоанна III. Прийнявши владу Феодор зараз же почав війну проти болгар які напали на Фракію. Війна була рівна з обох сторін і за умовами миру, межі обох держав залишилися майже без змін, хоча болгари і отримали Фракію. За характером імператор був гарячий у всіх відносинах і для своїх чиновників він був володарем важким і суворим. Феодор не мав твердості свого батька, але відрізнявся в усьому швидкістю і великодушністю. (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
