An Entity of Type: person function, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Psychoanalysis (from Greek: ψυχή, psykhḗ, 'soul' + ἀνάλυσις, análysis, 'investigate') is a set of theories and therapeutic techniques that deal in part with the unconscious mind, and which together form a method of treatment for mental disorders. The discipline was established in the early 1890s by Austrian neurologist Sigmund Freud, who developed the practice from his theoretical model of personality organization and development, psychoanalytic theory. Freud's work stems partly from the clinical work of Josef Breuer and others. Psychoanalysis was later developed in different directions, mostly by students of Freud, such as Alfred Adler and his collaborator, Carl Gustav Jung, as well as by neo-Freudian thinkers, such as Erich Fromm, Karen Horney, and Harry Stack Sullivan.

Property Value
dbo:abstract
  • La psicoanàlisi és un conjunt de teories i tècniques terapèutiques relacionades amb l'estudi de l'inconscient, basat en fenòmens com els de motivació inconscient, conflicte i simbolisme oníric que conjuntament formen un mètode de tractament de trastorns en la salut mental. La disciplina fou establerta a principis de la dècada de 1890 pel neuròleg austríac Sigmund Freud, basant-se parcialment en la feina clínica de i altres. (ca)
  • التحليل النفسي (باليونانية: ψυχή، والكلمة مقسومة إلى شقين الأولى سايكو وتعني "الروح"، والثانية تعني "التحقيق")، والتحليل النفسي مجموعة من النظريات ومنهج أسلوب علاجي طورها سيغموند فرويد واتباعه لدراسة النفس البشرية بطريقة تقسيمية افتراضية حيث قسموا النفس وفهموا العمليات النفسية افتراضياً ولها ثلاث تطبيقات : * طريقة لاستكشاف العقل * طريقة نظامية لفهم السلوك * طريقة للعلاج النفسي للمعتلين نفسيا توجد تحت مظلة التحليل النفسي 20 اتجاه يحاولون فهم الإنسان عقليا وسلوكيا، التحليل النفسي الفرويد يرجع لطريقة خاصة في العلاج حيث يبوح المريض بأفكاره عبر التداعي الحر أو الاوهام أو الأحلامحيث يكتشف المحلل صراعات اللاشعور والتي تسبب اعراض المريض واضطراب الشخصية ويفسرها للمريض ليفهم المريض وييسر العلاج.والتحليل النفسي عبارة عن منهج لتحليل العمليات العقلية اللاشعورية وتبين العلاقة بين الشعور واللاشعور وطريقة العلاج النفسي. طورها سيغموند فرويد واعتبرت ناجحة على المستوى العلمي والعملي والعالمي والفكري. وهواسم يطبق على أسلوب خاص في كشف العمليات العقلية اللاواعية وعلى طريقة العلاج النفسي. المصطلح يرجع أيضا إلى البناء النظامي لنظرية التحليل النفسي والمبنية على العلاقة بين العمليات النفسية الشعورية واللاشعورية. تقنية التحليل النفسي والتحليل العلاجي اعتمدت في تطبيقها وتطويرها على سيغموند فرويد. عمله اهتم بالبناء والوظيفة للعقل البشري وكان له تأثير بالغ الأهمية من ناحية عملية وعلمية واستمرت في التأثير على الفكر المعاصر. ومن المتعارف عليه أن مسألة تصنيف التحليل النفسي كعلم مسألة مثيرة للجدل، وقد حدثت الكثير من النزاعات بخصوص هذا الموضوع. لكن بالرغم من ذلك فإن لدي علم النفس التحليلي تأثيراً بارزاً في مجال الطب النفسي على وجه الخصوص أكثر من أي مجال آخر. كثيراً ما تُستخدم مبادئ ومفاهيم التحليل النفسي علي نطاق واسع خارج المحل العلاجي، حيث يمكن استخدام تلك المفاهيم في مجال النقد الأدبي التحليلي، وكذلك في مجال تحليل الأفلام والحكايات الخرافية والمنظورات الفلسفية مثل النظرية الماركسية و النظرية الفرويدية والعديد من الظواهر الثقافية الأخري. كتب فرويد في " محاولات في التحليل النفسي" : (ar)
  • Psychoanalýza je soubor psychologických teorií a psychoterapeutická metoda léčby psychických problémů. Vychází z díla Sigmunda Freuda (1856–1939). Dodnes se však rozvíjí a přichází do kontaktu např. i s kognitivními vědami, neurovědami, sociálním konstruktivismem a fenomenologií. S dalšími příbuznými směry (např. s analytickou psychologií (Jung) a individuální psychologií (Adler)) bývá psychoanalýza zařazována do kategorie , která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy, skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido. Současná severoamerická psychoanalýza se však poměrně často vůči pudům vymezuje a přesouvá důraz na vztah a intersubjektivitu. Psychoanalýza významně ovlivnila vývoj psychologie, patří k všeobecnému vzdělání psychologů a dodnes se užívá v psychoterapii a . Freudismem bylo inspirováno mnoho pozdějších psychologických i psychoterapeutických směrů, ať už na Freuda navazovaly (jako již Freudova dcera Anna Freudová) nebo mu naopak oponovaly. Revidovaná verze Freudovy teorie bývá někdy nazývána neofreudismus. (cs)
  • Die Psychoanalyse (von altgriechisch ψυχή psychḗ ‚Atem, Hauch, Seele‘, und ἀνάλυσις analysis ‚Zerlegung‘, im Sinne von „Untersuchung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, Kulturtheorie, psychotherapeutische Behandlungsform und Methode zur Selbsterfahrung, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse haben sich die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt. Der Begriff Psychoanalyse steht sowohl für das auf Freuds Theorien über die Psychodynamik des Unbewussten gegründete Beschreibungs- und Erklärungsmodell der menschlichen Psyche als auch für die analytische Psychotherapie und für die psychoanalytische Methodik, die sich auch mit der Untersuchung kultureller Phänomene beschäftigt. In allen drei Aspekten wird die Psychoanalyse bis heute von Klinikern und Forschern weiterentwickelt und verändert. So ist die Psychoanalyse als medizinisch-psychologische Disziplin heute durch einen theoretischen, methodischen und therapeutischen Pluralismus charakterisiert. Verschiedene Studien und Metaanalysen zeigen, dass die Psychoanalyse effektiv und wirksam in der Behandlung psychischer Störungen ist. (de)
  • Η ψυχανάλυση είναι τομέας της Ψυχολογίας που εστιάζει στη μελέτη της ψυχικής κατάστασης του ατόμου, βασιζόμενη σε ερεθίσματα που λαμβάνει κατά τη διάρκεια της ζωής του, από την παιδική ηλικία και έπειτα. Χρησιμοποιήθηκε κατά κόρον από τον αυστριακό ψυχίατρο Σίγκμουντ Φρόυντ, ο οποίος έθεσε τα θεμέλια της Αναλυτικής Ψυχολογίας, γνωστός ως "πατέρας της ψυχανάλυσης". Ο ψυχαναλυτής σε συνάντηση με τον ασθενή προσπαθεί να διερευνήσει το ασυνείδητό του, χρησιμοποιώντας την ελευθερία των σκέψεων του ατόμου• επιτρέπει, δηλαδή, στον ασθενή να εκφράζει αυτά τα οποία σκέφτεται (όσο τυχαία και αν είναι), χωρίς να τον λογοκρίνει και να του τοποθετεί φραγμούς. Ο σκοπός που επιτυγχάνεται με αυτό είναι να αναδυθούν από τον ασθενή λανθάνουσες (κρυφές) ασθένειες, ασυνείδητοι προβληματισμοί, απωθημένα του παρελθόντος και τρόποι διαφύλαξης της ψυχολογικής κατάστασης του μέσω αμυντικών μηχανισμών. Έτσι, ο πάσχων αποκτά καλύτερη αντίληψη του εαυτού του και της πραγματικότητας αφού μπορεί πλέον να ξεχωρίσει την εξωτερική από την εσωτερική απειλή, κάτι που συνεπάγεται την αποφόρτιση του εσωτερικού του κόσμου. Η επιτυχία της Ψυχανάλυσης έγκειται σε διάφορους παράγοντες με την εχεμύθεια μεταξύ ασθενή-γιατρού να καταλαμβάνει την πρωταρχική θέση. Ένας δεύτερος παράγοντας είναι η απόλυτη εμπιστοσύνη του ασθενούς στον γιατρό αλλά και η ικανότητα του δεύτερου να δεχτεί, να επεξεργαστεί και να εξάγει τα σωστά συμπεράσματα. (el)
  • Psikoanalizo (el la grekaj vortoj ψυχη psiko aŭ animo, kaj ανάλυσις analizo, do "esploro kaj mal-enigm-igo de la animo") estas skolo de psikologio kaj psikoterapio, fondita ĉirkaŭ la jaro 1890 de la viena neŭrologo Sigmund Freud. El la origina teoriaro de psikoanalizo evoluis la diversaj skoloj de profunda psikologio. La teoria konceptaro origine celas malkovri kaj prilabori psikajn konfliktojn kaj malordojn, kiujn repuŝo igis nekonsciaj dum la personeca disvolviĝo. Sigmund Freud, post studo de histeriaj pacientoj, unuafoje vortumis kaj difinis la modelon de Nekonscio. Dum la plua evoluo de la teoria laboro, li aldone evoluis la koncepton de Mio (Egoo), Supermio (Superegoo) kaj Ĝio (Iduso). La "Mio" naskiĝas el rilato kaj malsamiĝo inter homo kaj mondo, kaj la "Supermio" temas pri la kulturaj aspektoj, moralo, kaj ĝi nepermesas ke homo realigu ĉiujn dezirojn. Kontraŭe la "Ĝio" estas la instinktoj kaj spontaneaj deziroj, kiujn la homoj kunvivantaj en socia organismo ne ĉiam senbremse transformas al ago, ĉar tio pliakrigus la interhomajn konfliktojn. Aparte de la teoria konceptaro, la psikoanalizo iĝis kompleksa modelo por la priskribo kaj klarigo de la homa psiko, kaj sur ĝi baziĝas ampleksa psikoterapia skolo por la terapia trakto de en- kaj interpersonaj konfliktoj, kiu ankaŭ esploraj kulturajn fenomenojn. En ĉiuj dimensioj la psikoanalizo ĝis la nuntempo pluevoluiĝas de praktikaj terapiistoj kaj teoriaj esploristoj, kaj sekve la moderna psikoanalizo karakteriziĝas per teoria, metoda kaj terapia pluralismo. Sigmund Freud dum la komencaj jaroj de la terapia skolo kunlaboris kun Carl Gustav Jung, sed ĉirkaŭ la jaro 1911 ilia kunlaboro ĉesis, kaj la skolo de Jung restis renomita "analiza psikologio". El aliaj psikoterapiistoj laborantaj sur la bazo de la teorio pri psikoanalizo respektive pri profunda psikologio elstarigindas inter alie Alfred Adler, kaj Erich Fromm, , Heinz Kohut kaj Jacques Lacan. (eo)
  • Psikoanalisia Sigmund Freuden lanetan oinarritutako psikologia teoriak eta metodoak dira. Psikoterapia metodo izanik, psikoanalisiak pazientearen adimen-prozesuko osagai inkontzienteen arteko harremanak bilatzen ditu. (eu)
  • El psicoanálisis (del griego ψυχή [psykhé], 'alma' o 'mente', y ἀνάλυσις [análysis], 'análisis', en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica y técnica de investigación​​ fundada por el neurólogo austríaco Sigmund Freud alrededor de 1896.​ A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influido sobre muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas.​ El psicoanálisis tiene como objetivo la investigación y el tratamiento de los problemas emocionales desde el punto de vista de la infancia de la persona, la interpretación de los sueños, los actos fallidos y la técnica de asociación libre, entre otras.​ El interés de Freud recayó en el tratamiento de individuos que manifestaban un comportamiento anormal extrayendo sus conclusiones de la observación clínica, técnica que reivindica frente a la de la experimentación. Freud creía que poderosos impulsos biológicos, principalmente de naturaleza sexual, influían en el comportamiento humano. Opinaba que estas tendencias eran inconscientes y que creaban conflictos entre el individuo y las normas sociales.​ (es)
  • La psychanalyse est une discipline fondée par Sigmund Freud qui, en 1922, en a donné la définition suivante : « Psychanalyse est le nom : 1. * d'un procédé pour l'investigation de processus mentaux à peu près inaccessibles autrement ; 2. * d'une méthode fondée sur cette investigation pour le traitement des désordres névrotiques ; 3. * d'une série de conceptions psychologiques acquises par ce moyen et qui s'accroissent ensemble pour former progressivement une nouvelle discipline scientifique ». La psychanalyse consiste en l’élucidation de certains actes, pensées ou symptômes en termes psychiques à partir du postulat de l'existence du déterminisme psychique : une idée qui se présente à l'esprit ou un acte ne sont pas arbitraires, ils ont un sens, une cause que l'exploration de l'inconscient permet de mettre au jour. La psychanalyse fait l'objet, depuis son origine, de critiques et de discussions à la fois internes au mouvement psychanalytique et extérieures à ce mouvement, qui remettent en question sa scientificité, la pertinence de sa description du psychisme, et son efficacité thérapeutique. (fr)
  • Is foirm den tsíciteiripe atá i gceist le síocanailís a chruthaigh an néareolaí ón Ostair Sigmund Freud. Teoiric is cleachtadh cliniciúil sa bhfoirm síceolaíochta a leagann béim ar na gnéithe neamhchomhfhiosacha de bheatha mheabhrach an duine. (ga)
  • Psychoanalysis (from Greek: ψυχή, psykhḗ, 'soul' + ἀνάλυσις, análysis, 'investigate') is a set of theories and therapeutic techniques that deal in part with the unconscious mind, and which together form a method of treatment for mental disorders. The discipline was established in the early 1890s by Austrian neurologist Sigmund Freud, who developed the practice from his theoretical model of personality organization and development, psychoanalytic theory. Freud's work stems partly from the clinical work of Josef Breuer and others. Psychoanalysis was later developed in different directions, mostly by students of Freud, such as Alfred Adler and his collaborator, Carl Gustav Jung, as well as by neo-Freudian thinkers, such as Erich Fromm, Karen Horney, and Harry Stack Sullivan. Psychoanalysis is a controversial discipline, and its effectiveness as a treatment has been contested. It has been largely replaced by the similar but broader psychodynamic psychotherapy in the mid-20th century, although it retains a salient influence within psychiatry. Psychoanalytic concepts are also widely used outside the therapeutic arena, in areas such as psychoanalytic literary criticism, as well as in the analysis of film, fairy tales, philosophical perspectives as Freudo-Marxism and other cultural phenomena. (en)
  • 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트에 의해 시작된 심리학의 한 갈래로, 인간의 행동양식을 심리 내적인 욕구의 충돌 및 조화의 요구를 위한 표출로 판단한 것으로, 이러한 심리 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만 조화되지 않을 때에는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 이러한 욕구는 프로이트가 성적인 것으로 주로 이해하였지만 모든 정신분석가들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라서 다양한 방식으로 분석한다. (ko)
  • 精神分析(せいしんぶんせき、英: Psychoanalysis 独: Psychoanalyse)は、ジークムント・フロイトによって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。 精神分析は、現在の英米系の精神医学と対立することがある。 精神分析は、人間には無意識の過程が存在し、人の行動は無意識によって左右されるという基本的な仮説に基づいている。フロイトは、ヒステリー(現在の解離性障害や身体表現性障害)の治療に当たる中で、人は意識することが苦痛であるような欲望を無意識に抑圧することがあり、それが形を変え神経症の症状などの形で表出されると考えた。そのため、無意識領域に抑圧された葛藤などの内容を自覚し、表面化させて、本人が意識することによって、症状が解消しうるという治療仮説を立てた。 フロイトの晩年においては、精神分析はエス―自我―超自我の葛藤による心的構造論という心的理解によって神経症は治されるようになった。この心的構造図式ではうつ病や精神病まで範囲に入り、それらの理解に寄与する事になった。またフロイト自身は晩年に文化や歴史や宗教に対しての心理的理解を深めるようになる。こうして精神分析は人間の心や精神を理解する包括的な心理学として台頭し、様々な近接学問や人文学思想に影響を与える事になった。 (ja)
  • Психоана́лиз (нем. Psychoanalyse) — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом и психиатром Зигмундом Фрейдом (1856—1939), а также метод лечения психических расстройств, основанный на этой теории. Эффективность психоанализа постоянно оспаривается. Тем не менее он по-прежнему оказывает значительное влияние на психиатрию и психиатров, приверженных этому методу, хотя доля последних постепенно снижается благодаря — не в последнюю очередь — влиянию доказательной медицины, поддерживающей альтернативную психоанализу когнитивно-поведенческую терапию. Основные положения психоанализа заключаются в следующем: * человеческое поведение, опыт и познание во многом определены внутренними и, как правило, иррациональными влечениями; * эти влечения преимущественно бессознательны; * попытки осознания этих влечений приводят к психологическому сопротивлению в форме защитных механизмов; * индивидуальное развитие определяется не только структурой личности, но во многом и событиями раннего детства; * конфликты между осознанным восприятием реальности и бессознательным (вытесненным) материалом могут приводить к возникновению невротических черт характера, а также к неврозам, страхам, депрессиям и другим психоэмоциональным нарушениям; * освобождение от влияния бессознательного материала может быть достигнуто через его осознание (например, при соответствующей профессиональной поддержке). В качестве метода лечения классический психоанализ Фрейда обозначает специфический тип терапии, при котором «анализант» (анализируемый пациент) вербализует мысли, включая свободные ассоциации, фантазии и сны, на основании чего аналитик пытается сделать заключение о бессознательных конфликтах, являющихся причинами симптомов и проблем характера пациента, и интерпретирует их для пациента с целью их разрешения. Специфика психоаналитических интервенций, как правило, включает конфронтацию и разъяснение патологических защит и желаний пациента. Для обозначения общего теоретического фундамента психоанализа, а также для описания подхода к изучению психики на основе данной теории Фрейд использовал термин метапсихология. Дальнейшее развитие, расширение и критическое переосмысление первоначальная теория психоанализа Фрейда (т. н. фрейдизм) получила в работах бывших коллег и учеников Фрейда — Альфреда Адлера и Карла Юнга, а позднее — неофрейдистов (Эриха Фромма, Карен Хорни, Гарри Салливана, Жака Лакана и других). Современный психоанализ в широком смысле — это более двадцати концепций психического развития человека. Подходы к психоаналитической терапии различаются столь же сильно, как и сами теории. Термин также обозначает метод исследования детского развития. Теория психоанализа критиковалась и критикуется с различных точек зрения, вплоть до обвинения её в псевдонаучности. Тем не менее психоанализ по-прежнему практикуется психологами и психотерапевтами, и, кроме того, он получил распространение в философии, гуманитарных науках, литературной и художественной критике как дискурс, метод интерпретации и философская концепция. Психоанализ также оказал существенное влияние и на формирование идей сексуальной революции. (ru)
  • Psychoanalyse – soms dieptepsychologie of psychodynamische psychologie – is de naam gegeven door Sigmund Freud aan een systeem van interpretatie en therapeutische behandeling van psychische stoornissen. De psychoanalyse is aan het einde van de 19e eeuw ontstaan met Sigmund Freud als grondlegger. In de psychoanalyse worden psychische klachten toegeschreven aan het onbewuste van de patiënt. Verschillende psychoanalytici hebben geprobeerd de theorie en praktijk aan te passen om wetenschappelijk aanvaardbaar te zijn. Vrijwel alle pogingen om herzieningen uit te voeren baseren echter net als Freud de theorie op klinische ervaring in plaats van op repliceerbaar wetenschappelijk bewijs. (nl)
  • Psychoanaliza (od gr. ψυχη = „psyche”, „dusza” i ανάλυσις = „analiza”) – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychopatologii i teoria pozwalająca wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Zygmunta Freuda. Psychoanaliza zainspirowała rozwój innych szkół terapii, a sama współcześnie funkcjonuje jako dziedzina złożona z wielu nurtów myślenia. Ta różnorodność dotyczy założeń na temat źródeł i patomechanizmu rozwoju zaburzeń psychicznych oraz sposobu prowadzenia analizy czy terapii. Wśród tych nurtów najczęściej wymienia się: psychologię ego, podejście oparte na teorii relacji z obiektem, Niezależną Szkołę Brytyjską i Nurt Francuski. (pl)
  • Psicanálise (do grego antigo ψυχή, transl. psychḗ: 'respiração, sopro, alma', e ἀνάλυσις, transl.: análysis: 'dissecção', no sentido de 'exame da alma') é um campo clínico de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, desenvolvido por Sigmund Freud, médico, que se formou em 1881, trabalhou no Hospital Geral de Viena e teve contato com o neurologista francês Jean-Martin Charcot, que lhe mostrou o uso da hipnose. Freud, médico neurologista austríaco, propôs este método para a compreensão e análise da psiquê humana, compreendido enquanto sujeito do inconsciente, abrangendo três áreas. Primeiro, como um método de investigação do psiquismo e seu funcionamento. Segundo, como um sistema teórico sobre a vivência e o comportamento humano. E, por fim, como um método de tratamento caracterizado pela aplicação da técnica da livre associação. Essencialmente é uma teoria da personalidade e um procedimento de psicoterapia; a psicanálise influenciou muitas outras correntes de pensamento e disciplinas das ciências humanas, gerando uma base teórica para uma forma de compreensão da ética, da moralidade e da cultura humana. Em linguagem comum, o termo "psicanálise" é muitas vezes usado como sinônimo de "psicoterapia" ou mesmo de "psicologia". Em linguagem mais própria, no entanto, psicologia refere-se à ciência que estuda o comportamento e os processos mentais, psicoterapia ao uso clínico do conhecimento obtido por ela, ou seja, ao trabalho terapêutico baseado no corpo teórico da psicologia como um todo, e psicanálise refere-se à forma de psicoterapia baseada nas teorias oriundas do trabalho de Sigmund Freud. "Psicanálise" é, assim, um termo mais específico, sendo uma entre muitas outras abordagens de psicoterapia. Ao contrário do que Freud intencionava, a psicanálise é geralmente considerada como pseudociência, por ausência de falseabilidade. Paralelamente, há autores que a consideram dotada de algumas características de ciência, enquanto outros a afirmam como filosofia ou arte. (pt)
  • Psykoanalys (av grekiska ψυχή, psyché - själ och ἀνάλυσις, análysis - upplösning) är en psykologisk idé- och terapitradition, som växt fram ur den österrikiske läkaren Sigmund Freuds (1856–1939) psykologiska filosofi och psykoterapeutiska praktik. Psykoanalysen är 1) en idétradition, 2) en terapitradition, 3) en forskningstradition, och 4) en metod att studera makrofenomen såsom kultur och historia. Psykoanalysen har utvecklats successivt, dels av Freud själv, dels av hans lärjungar, och rymmer idag en stor diversitet. Enligt Freuds psykoanalys upplever människan inre konflikter mellan drifter (från detet) och moraliska förväntningar (från överjaget) och har att med sin vilja och förmåga (i jaget) parera dessa. Driftsimpulser trängs på grund av moraliska krav bort (till det omedvetna), förskjuts och återkommer (via det förmedvetna till det medvetna) i förklädd form, till exempel som psykiska symptom. Genom att använda psykoanalysens tolkningsprinciper kan impulsen följas baklänges och man kan komma till insikt om den ursprungliga orsaken. Driftspsykologer efter Freud fortsätter att betona driftens betydelse. Klein och Kernberg beskriver hur barn kan hantera ett överskott av aggressionsdrift eller negativa erfarenheter av sin mor. Genom klyvning kan gott och ont hållas isär, och det goda så skyddas. Detta leder dock till svårigheter som vuxen: Borderline-personer kastas mellan gott och ont och har svårt att se nyanser. Terapin hjälper patienten att förena gott och ont. Bion lyfter fram vikten av att modern i sitt psyke kan ta in och rymma barnets upplevelser, tänka kring dem och ge tillbaka på ett kärleksfullt och tryggt sätt. Mahler studerar barnets individuation och separation och betonar vikten av att mamman både är tillgänglig och accepterar barnets frigörelse. Annars kan barnet bli kvar i kampen mellan närhet och distans - borderline. Jagpsykologer tonar ner drifterna och betonar utveckling av färdigheter och anpassning. Objektrelationsteoretiker tonar också ner drifterna och betonar relationer. Winnicott lyfter fram vikten av en intonad mor. Hon behöver dock inte vara perfekt, utan det räcker att hon är tillräckligt bra. Mellanområdet är ett mentalt område mellan barn och mor som hjälper barnet att reglera närhet och avstånd. Fairbairn beskriver hur ett barn med en avvisande mor ändå längtar efter henne, och senare i livet på samma sätt kan uppleva sig både avvisad och känna längtan efter personer trots att de är avvisande. Självpsykologen Kohut tonar också ner driften och sätter självkänslan i centrum. Han beskriver vikten av att bli uppskattad, kunna se upp till andra, och känna likhet och samhörighet. Lacan gör en strukturalistisk tolkning av psykoanalysen. Psykodynamisk psykoterapi utgår från samma idétradition, men har reducerat psykoanalysens tre till fem sessioner per vecka, eller ursprungligen så gott som dagligen, till en eller två sessioner per vecka. Psykoanalysens teori och psykoterapi har utvärderats utifrån vetenskapliga kriterier med blandade resultat. Idéhistoriskt så fanns mycket av Freuds tankestoff före honom, men han sammanställer och utvecklar det till en unik teori. Exempelvis menade Platon och Paulus att människan har olika delar med motstridiga viljor, Schopenhauer talade om människan som omedveten slav under bevarande- och sexualdrifter, Herbart talade om omedvetna idéer som slås samman och så kan nå över medvetandetröskeln, och Janet talade som psykiska energier. Exempel på traditioner som uppstått ur psykoanalysen är anknytningsteorin och den kognitiva terapin. (sv)
  • 精神分析学(英文:Psychoanalysis),是於19世纪末期由奧地利帝國神经學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响,對於心理現象的構成、發展及治療,以工業革命時代流行的機械主義的方式進行,弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家让-马丹·沙尔科為師,並受到让-马丹·沙尔科研究歇斯底里的影响,開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同约瑟夫·布洛伊尔完成,病者化名安娜·欧(Anna O)的病患記錄,他們初期利用催眠和,心理病患者提供了解心靈困擾的技術,後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷,但却沒法為病者帶來治療的方法,弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 (zh)
  • Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) — спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Більш конкретно — група психологічних , методів дослідження ментальних процесів, а також методів психотерапії невротичних розладів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у XX ст. Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінця XiX — початку XX століття Зиґмунд Фрейд (фрейдизм, класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Вплив на теорію Фрейда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем, та теорія еволюції Дарвіна. Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні всієї культури 20 ст., запропонувавши людству новий світогляд. Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу твердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії. Психоаналіз опирається на клінічні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, процеси придушення, опору, тощо. Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо — тілесною енергією, сексуальним бажанням, і поступово розвивається через культурну зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності. В часи Фрейда у психології панувало сприйняття людини як розумної істоти, яка повністю усвідомлює свою поведінку та керує нею. Теорія Фрейда пропонувала іншу картину, згідно з якою людина перебуває у стані неперервного конфлікту, джерела якого належать до сфери неусвідомлюваних сексуальних та агресивних спрямувань. Психоаналіз називають психодинамічною теорією: він вважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією (динамікою) конкурентних психічних сил. (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 23585 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 141952 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1074593352 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:about
  • yes (en)
dbp:align
  • right (en)
dbp:author
  • Henri Ellenberger (en)
dbp:by
  • no (en)
dbp:date
  • May 2020 (en)
dbp:lcheading
  • psychoanalysis (en)
dbp:meshid
  • D011572 (en)
dbp:onlinebooks
  • no (en)
dbp:quote
  • 1920.0
dbp:small
  • y (en)
dbp:source
  • —Drew Westen, 1998 (en)
dbp:text
  • Psychoanalysis, is it a science? It does not meet the criteria . It corresponds to the traits of a philosophical sect . (en)
dbp:width
  • 30.0
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • La psicoanàlisi és un conjunt de teories i tècniques terapèutiques relacionades amb l'estudi de l'inconscient, basat en fenòmens com els de motivació inconscient, conflicte i simbolisme oníric que conjuntament formen un mètode de tractament de trastorns en la salut mental. La disciplina fou establerta a principis de la dècada de 1890 pel neuròleg austríac Sigmund Freud, basant-se parcialment en la feina clínica de i altres. (ca)
  • Psikoanalisia Sigmund Freuden lanetan oinarritutako psikologia teoriak eta metodoak dira. Psikoterapia metodo izanik, psikoanalisiak pazientearen adimen-prozesuko osagai inkontzienteen arteko harremanak bilatzen ditu. (eu)
  • Is foirm den tsíciteiripe atá i gceist le síocanailís a chruthaigh an néareolaí ón Ostair Sigmund Freud. Teoiric is cleachtadh cliniciúil sa bhfoirm síceolaíochta a leagann béim ar na gnéithe neamhchomhfhiosacha de bheatha mheabhrach an duine. (ga)
  • 정신분석학(精神分析學, Psychoanalysis)은 지그문트 프로이트에 의해 시작된 심리학의 한 갈래로, 인간의 행동양식을 심리 내적인 욕구의 충돌 및 조화의 요구를 위한 표출로 판단한 것으로, 이러한 심리 내적 욕구와 외부의 사회적 요구가 조화될 때에는 문제가 없지만 조화되지 않을 때에는 정신적 질환으로 나타난다고 간주한다. 이러한 욕구는 프로이트가 성적인 것으로 주로 이해하였지만 모든 정신분석가들이 이에 동의하지는 않으며, 학자에 따라서 다양한 방식으로 분석한다. (ko)
  • 精神分析(せいしんぶんせき、英: Psychoanalysis 独: Psychoanalyse)は、ジークムント・フロイトによって創始された人間心理の理論と治療技法の体系を指す。広義には、フロイト以後の分派を含めた理論体系全体も指す。 精神分析は、現在の英米系の精神医学と対立することがある。 精神分析は、人間には無意識の過程が存在し、人の行動は無意識によって左右されるという基本的な仮説に基づいている。フロイトは、ヒステリー(現在の解離性障害や身体表現性障害)の治療に当たる中で、人は意識することが苦痛であるような欲望を無意識に抑圧することがあり、それが形を変え神経症の症状などの形で表出されると考えた。そのため、無意識領域に抑圧された葛藤などの内容を自覚し、表面化させて、本人が意識することによって、症状が解消しうるという治療仮説を立てた。 フロイトの晩年においては、精神分析はエス―自我―超自我の葛藤による心的構造論という心的理解によって神経症は治されるようになった。この心的構造図式ではうつ病や精神病まで範囲に入り、それらの理解に寄与する事になった。またフロイト自身は晩年に文化や歴史や宗教に対しての心理的理解を深めるようになる。こうして精神分析は人間の心や精神を理解する包括的な心理学として台頭し、様々な近接学問や人文学思想に影響を与える事になった。 (ja)
  • 精神分析学(英文:Psychoanalysis),是於19世纪末期由奧地利帝國神经學家西格蒙德·弗洛伊德的創立的一门学科。當時精神病學普遍受生物學的影响,對於心理現象的構成、發展及治療,以工業革命時代流行的機械主義的方式進行,弗洛伊德於1885年到巴黎拜著名精神及人腦科學家让-马丹·沙尔科為師,並受到让-马丹·沙尔科研究歇斯底里的影响,開始了他關於早期或童年創傷經歷和情緒病的研究。其首個研究個案是聯同约瑟夫·布洛伊尔完成,病者化名安娜·欧(Anna O)的病患記錄,他們初期利用催眠和,心理病患者提供了解心靈困擾的技術,後來鑑於弗洛伊德認為催眠雖然可以發現病患者的過去創傷經歷的片斷,但却沒法為病者帶來治療的方法,弗洛伊德因而開始建立另一套潛意識理論。 (zh)
  • التحليل النفسي (باليونانية: ψυχή، والكلمة مقسومة إلى شقين الأولى سايكو وتعني "الروح"، والثانية تعني "التحقيق")، والتحليل النفسي مجموعة من النظريات ومنهج أسلوب علاجي طورها سيغموند فرويد واتباعه لدراسة النفس البشرية بطريقة تقسيمية افتراضية حيث قسموا النفس وفهموا العمليات النفسية افتراضياً ولها ثلاث تطبيقات : * طريقة لاستكشاف العقل * طريقة نظامية لفهم السلوك * طريقة للعلاج النفسي للمعتلين نفسيا كتب فرويد في " محاولات في التحليل النفسي" : (ar)
  • Psychoanalýza je soubor psychologických teorií a psychoterapeutická metoda léčby psychických problémů. Vychází z díla Sigmunda Freuda (1856–1939). Dodnes se však rozvíjí a přichází do kontaktu např. i s kognitivními vědami, neurovědami, sociálním konstruktivismem a fenomenologií. S dalšími příbuznými směry (např. s analytickou psychologií (Jung) a individuální psychologií (Adler)) bývá psychoanalýza zařazována do kategorie , která za základ lidské psychiky a motivace lidského chování považuje neuvědomované procesy, skrytě probíhající v podvědomí, předvědomí či nevědomí. Freudova psychoanalýza přisuzuje hlavní roli pudům, především sexuálnímu pudu, který nazývá libido. Současná severoamerická psychoanalýza se však poměrně často vůči pudům vymezuje a přesouvá důraz na vztah a intersubjektivi (cs)
  • Die Psychoanalyse (von altgriechisch ψυχή psychḗ ‚Atem, Hauch, Seele‘, und ἀνάλυσις analysis ‚Zerlegung‘, im Sinne von „Untersuchung der Seele“) ist eine psychologische Theorie, Kulturtheorie, psychotherapeutische Behandlungsform und Methode zur Selbsterfahrung, die um 1890 von dem Wiener Neurologen Sigmund Freud begründet wurde. Aus der Psychoanalyse haben sich die verschiedenen Schulen der Tiefenpsychologie entwickelt. Verschiedene Studien und Metaanalysen zeigen, dass die Psychoanalyse effektiv und wirksam in der Behandlung psychischer Störungen ist. (de)
  • Η ψυχανάλυση είναι τομέας της Ψυχολογίας που εστιάζει στη μελέτη της ψυχικής κατάστασης του ατόμου, βασιζόμενη σε ερεθίσματα που λαμβάνει κατά τη διάρκεια της ζωής του, από την παιδική ηλικία και έπειτα. Χρησιμοποιήθηκε κατά κόρον από τον αυστριακό ψυχίατρο Σίγκμουντ Φρόυντ, ο οποίος έθεσε τα θεμέλια της Αναλυτικής Ψυχολογίας, γνωστός ως "πατέρας της ψυχανάλυσης". (el)
  • Psikoanalizo (el la grekaj vortoj ψυχη psiko aŭ animo, kaj ανάλυσις analizo, do "esploro kaj mal-enigm-igo de la animo") estas skolo de psikologio kaj psikoterapio, fondita ĉirkaŭ la jaro 1890 de la viena neŭrologo Sigmund Freud. El la origina teoriaro de psikoanalizo evoluis la diversaj skoloj de profunda psikologio. (eo)
  • El psicoanálisis (del griego ψυχή [psykhé], 'alma' o 'mente', y ἀνάλυσις [análysis], 'análisis', en el sentido de examen o estudio) es una práctica terapéutica y técnica de investigación​​ fundada por el neurólogo austríaco Sigmund Freud alrededor de 1896.​ A partir del psicoanálisis se han desarrollado posteriormente diversas escuelas de psicología profunda o de orientación dinámica y analítica. Asimismo, la teoría ha influido sobre muchas otras escuelas psicológicas y de terapias no necesariamente psicoanalíticas.​ (es)
  • La psychanalyse est une discipline fondée par Sigmund Freud qui, en 1922, en a donné la définition suivante : « Psychanalyse est le nom : 1. * d'un procédé pour l'investigation de processus mentaux à peu près inaccessibles autrement ; 2. * d'une méthode fondée sur cette investigation pour le traitement des désordres névrotiques ; 3. * d'une série de conceptions psychologiques acquises par ce moyen et qui s'accroissent ensemble pour former progressivement une nouvelle discipline scientifique ». (fr)
  • Psychoanalysis (from Greek: ψυχή, psykhḗ, 'soul' + ἀνάλυσις, análysis, 'investigate') is a set of theories and therapeutic techniques that deal in part with the unconscious mind, and which together form a method of treatment for mental disorders. The discipline was established in the early 1890s by Austrian neurologist Sigmund Freud, who developed the practice from his theoretical model of personality organization and development, psychoanalytic theory. Freud's work stems partly from the clinical work of Josef Breuer and others. Psychoanalysis was later developed in different directions, mostly by students of Freud, such as Alfred Adler and his collaborator, Carl Gustav Jung, as well as by neo-Freudian thinkers, such as Erich Fromm, Karen Horney, and Harry Stack Sullivan. (en)
  • Psychoanaliza (od gr. ψυχη = „psyche”, „dusza” i ανάλυσις = „analiza”) – metoda poznania i leczenia człowieka, teoria psychopatologii i teoria pozwalająca wyjaśnić różne zjawiska społeczne i kulturowe. Została zapoczątkowana na przełomie XIX i XX wieku przez wiedeńskiego lekarza Zygmunta Freuda. (pl)
  • Psychoanalyse – soms dieptepsychologie of psychodynamische psychologie – is de naam gegeven door Sigmund Freud aan een systeem van interpretatie en therapeutische behandeling van psychische stoornissen. (nl)
  • Psicanálise (do grego antigo ψυχή, transl. psychḗ: 'respiração, sopro, alma', e ἀνάλυσις, transl.: análysis: 'dissecção', no sentido de 'exame da alma') é um campo clínico de investigação teórica da psique humana independente da psicologia, desenvolvido por Sigmund Freud, médico, que se formou em 1881, trabalhou no Hospital Geral de Viena e teve contato com o neurologista francês Jean-Martin Charcot, que lhe mostrou o uso da hipnose. (pt)
  • Psykoanalys (av grekiska ψυχή, psyché - själ och ἀνάλυσις, análysis - upplösning) är en psykologisk idé- och terapitradition, som växt fram ur den österrikiske läkaren Sigmund Freuds (1856–1939) psykologiska filosofi och psykoterapeutiska praktik. Psykoanalysen är 1) en idétradition, 2) en terapitradition, 3) en forskningstradition, och 4) en metod att studera makrofenomen såsom kultur och historia. Psykoanalysen har utvecklats successivt, dels av Freud själv, dels av hans lärjungar, och rymmer idag en stor diversitet. Lacan gör en strukturalistisk tolkning av psykoanalysen. (sv)
  • Психоана́лиз (нем. Psychoanalyse) — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом и психиатром Зигмундом Фрейдом (1856—1939), а также метод лечения психических расстройств, основанный на этой теории. Эффективность психоанализа постоянно оспаривается. Тем не менее он по-прежнему оказывает значительное влияние на психиатрию и психиатров, приверженных этому методу, хотя доля последних постепенно снижается благодаря — не в последнюю очередь — влиянию доказательной медицины, поддерживающей альтернативную психоанализу когнитивно-поведенческую терапию. (ru)
  • Психоаналіз (англ. Psychoanalysis) — спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Більш конкретно — група психологічних , методів дослідження ментальних процесів, а також методів психотерапії невротичних розладів. Засоби психоаналізу присутні у буддизмі та деяких індуїстських віруваннях, однак як науково-терапевтичний метод вивчення людини він був сформульований та поширився у Західній Європі та Америці у XX ст. (uk)
rdfs:label
  • Psychoanalysis (en)
  • تحليل نفسي (ar)
  • Psychoanalýza (cs)
  • Psicoanàlisi (ca)
  • Ψυχανάλυση (el)
  • Psychoanalyse (de)
  • Psikoanalizo (eo)
  • Psicoanálisis (es)
  • Psikoanalisi (eu)
  • Psychanalyse (fr)
  • Sícanailís (ga)
  • Psikoanalisis (in)
  • 精神分析学 (ja)
  • Psicoanalisi (it)
  • 정신분석학 (ko)
  • Psychoanaliza (pl)
  • Psychoanalyse (nl)
  • Psicanálise (pt)
  • Psykoanalys (sv)
  • Психоаналіз (uk)
  • Психоанализ (ru)
  • 精神分析学 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:education of
is dbo:genre of
is dbo:knownFor of
is dbo:mainInterest of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:notableIdea of
is dbo:occupation of
is dbo:philosophicalSchool of
is dbo:profession of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:discipline of
is dbp:field of
is dbp:fields of
is dbp:focus of
is dbp:genre of
is dbp:knownFor of
is dbp:mainInterests of
is dbp:movement of
is dbp:notableIdeas of
is dbp:notableWorks of
is dbp:occupation of
is dbp:profession of
is dbp:schoolTradition of
is dbp:subDiscipline of
is dbp:subject of
is dbp:subjects of
is dbp:title of
is dc:subject of
is gold:hypernym of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License