The Crimean War was a military conflict fought from October 1853 to February 1856 in which Russia lost to an alliance made up of the Ottoman Empire, the United Kingdom, Sardinia and France. The immediate cause of the war involved the rights of Christian minorities in the Holy Land, which was a part of the Ottoman Empire. The French promoted the rights of Roman Catholics, while Russia promoted those of the Eastern Orthodox Church. The longer-term causes involved the decline of the Ottoman Empire and the unwillingness of Britain and France to allow Russia to gain territory and power at the Ottoman Empire's expense. It has widely been noted that the causes, in one case involving an argument over a key, revealed a "great confusion of purpose", yet they led to a war noted for its "notoriously i

Property Value
dbo:abstract
  • حرب القرم (بالتركية: Kırım Savaşı) (بالروسية: Восточная война؛ الحرب الشرقية) هي حرب قامت بين الإمبراطورية الروسية والدولة العثمانية في 4 أكتوبر 1853، واستمرت حتى 1856م. ودخلت مصر و تونس وبريطانيا وفرنسا الحرب إلى جانب الدولة العثمانية في 1854م التي كان قد أصابها الضعف، ثم لحقتها مملكة سردينيا التي أصبحت فيما بعد (1861م) مملكة إيطاليا. وكان أسبابها الأطماع الإقليمية لروسيا على حساب الدولة العثمانية وخاصة في شبه جزيرة القرم التي كانت مسرح المعارك والمواجهات، وانتهت حرب القرم في 30 مارس 1856م بتوقيع اتفاقية باريس وهزيمة الروس. (ar)
  • La guerra de Crimea (des del 28 de març de 1853 fins a l'1 d'abril de 1856) va ser un conflicte bèl·lic que va enfrontar l'imperi Rus, per una banda, amb una aliança entre el Regne Unit de Gran Bretanya i Irlanda, el segon Imperi francès, el Regne de Sardenya i una part de l'Imperi Otomà, per l'altra. La major part del conflicte armat es va situar a la península de Crimea a la Mar Negra. (ca)
  • Krymská válka byl ozbrojený konflikt v letech 1853–1856 mezi carským Ruskem a Osmanskou říší podpořenou koalicí Francie, Spojeného království a Sardinského království. Konflikt se odehrával především na poloostrově Krymu, kde je v Sevastopolu námořní základna ruské černomořské flotily. Válku vyvolala mocenská expanze Ruska na Balkáně a obava o osud „nemocného muže na Bosporu“, jak byla oslabená Osmanská říše označována. Výsledkem byla porážka Ruska stvrzená Pařížskou mírovou smlouvou. (cs)
  • Ο Κριμαϊκός Πόλεμος (Οκτώβριος 1853 - Φεβρουάριος 1856) υπήρξε η ένοπλη σύγκρουση μεταξύ της Ρωσικής Αυτοκρατορίας από τη μία πλευρά και των συμμαχικών δυνάμεων της Βρετανικής Αυτοκρατορίας, της Γαλλικής Αυτοκρατορίας, της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας και του Βασιλείου της Σαρδηνίας από την άλλη πλευρά. Η σύρραξη, η οποία υπήρξε ιδιαίτερα αιματηρή και στην οποία έλαβαν μέρος οι μεγαλύτερες ευρωπαϊκές δυνάμεις της εποχής, υπήρξε το αποτέλεσμα ενός μακρόχρονου ανταγωνισμού συμφερόντων ανάμεσα στις κύριες ευρωπαϊκές δυνάμεις, για επιρροή και εκμετάλλευση των ανατολικών εδαφών της παραπαίουσας Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Οι περισσότερες μάχες έλαβαν χώρα στη χερσόνησο της Κριμαίας, όμως πραγματοποιήθηκαν και μικρότερης έντασης εκστρατείες στη δυτική Ανατολία, τον Καύκασο, τη Βαλτική Θάλασσα, τη Λευκή Θάλασσα και τον Ειρηνικό Ωκεανό. Ο πόλεμος έμεινε γνωστός στη ρωσική ιστοριογραφία ως Ανατολικός Πόλεμος (ρωσικά: Восточная война, βαστότσναγια βαϊνά), ενώ στη Βρετανία τον καιρό εκείνο αναφερόταν ως Ρωσικός Πόλεμος. Έχει μείνει στην ιστορία ως πόλεμος σφαλμάτων εφοδιαστικής και στρατηγικής φύσεως, καθώς και για το περίφημα ποίημα Η επέλαση της Ελαφράς Ταξιαρχίας του Τένισον. Από άποψη τεχνολογίας ήταν ο πρώτος που εισήγαγε μεγάλο αριθμό τεχνολογικών καινοτομιών. Συγκεκριμένα, ήταν η πρώτη σύρραξη όπου οι αντιμαχόμενοι έκαναν εκτεταμένη χρήση σε τακτικό επίπεδο του σιδηροδρόμου και του τηλέγραφου. Είναι επίσης διάσημος από την εργασία της Φλόρενς Νάιτινγκεϊλ και της Μέρι Σίκολ, οι οποίες εφήρμοσαν νεωτερικές νοσηλευτικές πρακτικές που έσωσαν πολλούς Βρετανούς τραυματίες. Τέλος, ήταν η πρώτη φορά που ένας πόλεμος καταγράφηκε λεπτομερώς από τα Μέσα Μαζικής Ενημέρωσης της εποχής. (el)
  • The Crimean War was a military conflict fought from October 1853 to February 1856 in which Russia lost to an alliance made up of the Ottoman Empire, the United Kingdom, Sardinia and France. The immediate cause of the war involved the rights of Christian minorities in the Holy Land, which was a part of the Ottoman Empire. The French promoted the rights of Roman Catholics, while Russia promoted those of the Eastern Orthodox Church. The longer-term causes involved the decline of the Ottoman Empire and the unwillingness of Britain and France to allow Russia to gain territory and power at the Ottoman Empire's expense. It has widely been noted that the causes, in one case involving an argument over a key, revealed a "great confusion of purpose", yet they led to a war noted for its "notoriously incompetent international butchery". While the Churches worked out their differences with the Ottomans and came to an agreement, the French Emperor Napoleon III and Nicholas I of Russia refused to back down. Nicholas issued an ultimatum that the Orthodox subjects of the Ottoman Empire be placed under his protection. Britain attempted to mediate and arranged a compromise that Nicholas agreed to. When the Ottomans demanded changes to the agreement, Nicholas recanted and prepared for war. Having obtained promises of support from France and Britain, the Ottomans declared war on Russia in October 1853. The war started in the Balkans in July 1853, when Russian troops occupied the Danubian Principalities (now part of Romania), which were under Ottoman suzerainty, then began to cross the Danube. Led by Omar Pasha, the Ottomans fought a strong defensive campaign and stopped the advance at Silistra. A separate action on the fort town of Kars in Western Armenia led to a siege, and a Turkish attempt to reinforce the garrison was destroyed by a Russian fleet at Sinop. Fearing an Ottoman collapse, France and Britain rushed forces to Gallipoli. They then moved north to Varna in June 1854, arriving just in time for the Russians to abandon Silistra. Aside from a minor skirmish at Köstence (today Constanța), there was little for the allies to do. Frustrated by the wasted effort, and with demands for action from their citizens, the allied force decided to attack Russia's main naval base in the Black Sea at Sevastopol on the Crimean peninsula. After extended preparations, the forces landed on the peninsula in September 1854 and marched their way to a point south of Sevastopol after the successful Battle of the Alma. The Russians counterattacked on 25 October in what became the Battle of Balaclava and were repulsed, but at the cost of seriously depleting the British Army forces. A second counterattack, at Inkerman, ended in stalemate. The front settled into a siege and led to brutal conditions for troops on both sides. Smaller military actions took place in the Baltic, the Caucasus, the White Sea, and the North Pacific. Sevastopol fell after eleven months, and neutral countries began to join the Allied cause. Isolated and facing a bleak prospect of invasion from the west if the war continued, Russia sued for peace in March 1856. France and Britain welcomed this development, as the conflict was growing unpopular at home. The Treaty of Paris, signed on 30 March 1856, ended the war. It forbade Russia from basing warships in the Black Sea. The Ottoman vassal states of Wallachia and Moldavia became largely independent. Christians there were granted a degree of official equality, and the Orthodox Church regained control of the Christian churches in dispute. The Crimean War was one of the first conflicts in which the military used modern technologies such as explosive naval shells, railways, and telegraphs. The war was one of the first to be documented extensively in written reports and photographs. As the legend of the "Charge of the Light Brigade" demonstrates, the war quickly became an iconic symbol of logistical, medical and tactical failures and mismanagement. The reaction in Britain was a demand for professionalisation, most famously achieved by Florence Nightingale, who gained worldwide attention for pioneering modern nursing while treating the wounded. The Crimean War marked a turning point for the Russian Empire. The war weakened the army, drained the treasury and undermined Russia's influence in Europe. It would take decades to recover. The humiliation forced Russia's educated elites to identify the Empire's problems and to recognize the need for fundamental reforms. They saw rapid modernization of the country as the sole way of it recovering the status of a European power. The war was thus a catalyst for reforms of Russia's social institutions, including serfdom, justice, local self-government, education, and military service. More recently, scholars have also turned their attention to the impact of the Crimean War on the development of Russian nationalism. (en)
  • Krimea milito okazis de 1853 ĝis 1856 kaj estas la plej sangverŝa kaj paradoksa en mezo de 19-a jarcento. En ĉi tiu milito partoprenis ĉiuj grandaj landoj de tiu epoko. Militteatro estis en Balkanoj kaj en Balta regiono; en Blanka maro kaj en Beringa Maro, en Pacifiko, en Kaŭkazo kaj en Nigra maro. Sed ĉefaj bataloj de okcidentaj landoj (Britio kaj Francio) kaj Turkio kontraŭ Rusio estis en Krimeo. Tiel milito estas pli fama kiel Krimea milito. Tie ĉi, ĉe muroj de plej forta militmara bazo de Nigramara floto, okazis eventoj, kiuj havis signifplenajn rezultojn por ĉiuj partoprenantoj. Unu evento el multaj aliaj estas sieĝo kaj heroa defendado de Sebastopolo, kiu daŭris dum 349 tagoj kaj noktoj. En 12-a de novembro 1854 en Sebastopolo komenciĝis legenda agado de granda rusa ĥirurgo, akademiano, Nikolaj Ivanoviĉ Pirogov. Dum Krimea milito li unuafoje ekuzadis kloroforman kaj eteran , gipsajn bandaĝojn, ekfondis medician sortimentadon sur kaj transportevakuon de vunditoj kaj malsanuloj en malfrontaj lazaretoj. Ĉi tiu metodo en sekvantaj militoj kaj katastrofoj savis dekojn de miloj de homaj vivoj. Dum preskaŭ unu jaro en ĉirkaŭaĵoj de urbo kvar sangverŝaj bataloj okazis (la plej konataj el ili estas batalo ĉe la rivero Almo kaj Balaklava batalo). Post falo de aŭguste 1855 Sebastopolo estis cedigita, kaj rusarmeanoj transiris al Norda flanko de . En 1856 en Parizo estis farita, kaj Rusio jam ne rajtis havi floton en Nigra maro. (eo)
  • Der Krimkrieg (auch Orientkrieg; russisch Восточная война, Крымская война Wostotschnaja wojna, Krymskaja wojna oder 9. Türkisch-Russischer Krieg) war ein von 1853 bis 1856 dauernder militärischer Konflikt zwischen Russland einerseits und dem Osmanischen Reich sowie dessen Verbündeten Frankreich, Großbritannien und seit 1855 auch Sardinien-Piemont andererseits. Er begann als neunter Russisch-Türkischer Krieg, in den die westeuropäischen Mächte eingriffen, um eine Gebietserweiterung Russlands auf Kosten des geschwächten Osmanischen Reichs zu verhindern. (de)
  • La guerra de Crimea fue un conflicto que entre 1853 y 1856 libraron el Imperio ruso y el Reino de Grecia contra una liga formada por el Imperio otomano, Francia, el Reino Unido y el reino de Cerdeña. La desencadenó el expansionismo ruso y el temor a que el Imperio otomano se desmoronase, y se disputó fundamentalmente en la península de Crimea, en torno a la base naval de Sebastopol. Se saldó con la derrota de Rusia, que se plasmó en el Tratado de París de 1856. A finales del siglo XVII, el Imperio otomano se hallaba en y sus estructuras militares, políticas y económicas no fueron capaces de modernizarse. A consecuencia de varios conflictos, había perdido los territorios al norte del mar Negro, entre ellos la península de Crimea, de los que se había adueñado Rusia. Esta deseaba socavar la autoridad otomana y asumir la protección de la abundante minoría de cristianos ortodoxos de las provincias otomanas europeas. Francia y el Reino Unido temían que el Imperio otomano se transformase en vasallo ruso, lo que hubiese trastornado el equilibrio político entre las potencias europeas. La tensión se agudizó por las disputas por el control de los Santos Lugares en Palestina entre cristianos occidentales y orientales. Los rusos emplearon estos roces para exigir concesiones de los otomanos que estos, sostenidos por las potencias europeas occidentales, se negaron a otorgar, lo que desencadenó la guerra entre los dos imperios en el otoño de 1853. Rusos y otomanos se enfrentaron en el Cáucaso y el delta del Danubio; el rechazo ruso a evacuar los principados danubianos, sometidos a los otomanos, determinó la entrada en guerra de Francia y del Reino Unido. Temiendo que el Imperio austriaco interviniese también en favor del enemigo, el zar Nicolás I ordenó retirarse de los Balcanes en el verano de 1854. El deseo del emperador francés Napoleón III y del primer ministro británico lord Palmerston de impedir que los rusos pudiesen amenazar de nuevo al Imperio otomano les impelió a atacar la base naval de Sebastopol, donde anclaba la flota rusa del mar Negro. Tras desembarcar en Eupatoria el 14 de septiembre de 1854, las fuerzas aliadas vencieron a las rusas en la batalla del río Almá y emprendieron el asedio de la ciudad homónima a principios de octubre. La esperanza inicial de una rápida victoria dio paso a la evidencia de la encarnizada resistencia de los defensores y a una guerra de trincheras. El clima y la mala logística infligieron grandes penalidades a los soldados de los dos bandos: el frío, el hambre y las enfermedades causaron decenas de miles de víctimas y más muertos que los propios combates. Los rusos trataron varias veces de romper el cerco de Sebastopol, pero fueron derrotados en Balaklava, Inkerman y ; los sitiadores, por su parte, sufrieron copiosas pérdidas para conquistar los reductos rusos. Finalmente la llegada de refuerzos y el agotamiento de los defensores les permitió a los franceses tomar el bastión de Malakoff que dominaba la ciudad el 8 de septiembre de 1855 y los rusos abandonaron esta al día siguiente. Los combates continuaron durante algunos meses más, hasta la firma del Tratado de París el 30 de marzo de 1856. Este puso fin al concierto europeo surgido del Congreso de Viena de 1815 y marcó el resurgimiento de Francia como potencia, pero no resolvió la Cuestión Oriental que había desatado la contienda de Crimea. A veces se considera esta como la primera guerra moderna por la utilización en ella de nuevas tecnologías como el barco de vapor, el ferrocarril, el fusil de ánima rayada, el telégrafo y la fotografía. (es)
  • Krimeako Gerra Erresuma Batua, Frantzia, Otomandar Inperio eta Sardiniako Erresumaren eta Errusiako Inperioaren arteko gerra izan zen, 1853tik 1856ra bitarteko urteetan gertatu zena. Gerra 1853an hasi zen, Otomandar Inperioan ziren kristau ortodoxoak babesteko aitzakiarekin, Nikolas I.a Errusiakoak Danubio aldeko otomandar lurraldeak inbaditzeko agindua eman zuenean. Erresuma Batuak Ekialdeko Europako orekari eutsi nahi zion, Turkiar Inperioarekiko erlazio ekonomiak kaltetuta atera ez zitezen, eta Mediterraneon zeukan nagusitasuna gal ez zezan. Frantziak geroago bat egin zuen Erresuma Batuarekin Errusiaren aurkako gerran. Frantziako Napoleon III.aren motibazioa, berriz, ez zen ekonomikoa. Ekialdeko katolikoei lagundu nahi zien baina, batik bat, nazioarteko mailako ospearen bila zebilen. Bi urteko gerra burutu ondoren, Errusia galtzaile atera zen, eta Otomandar Inperioko ortodoxoen gaineko babesari uko egin behar izan zion. Napoleonek nazioarteko ospea lortu zuen, eta Erresuma Batuak nahi zituen abantaila ekonomikoak eta estrategikoak. Turkiar Inperioak mugak zeuden moduan gorde ahal izan zituen, baina nazioen printzipioa onartu behar izan zuen. Hortik aurrera, “Europako gaixotasuna” izatekoa zen eta “Ekialdeko auzia” itxi gabe geratu zen. (eu)
  • Coimhlint mhíleata ina raibh mórchumhachtaí uile na hEorpa rannpháirteach é Cogadh na Crimé, a troideadh idir Mí Dheireadh Fómhair 1853 agus Mí Feabhra 1856. Troideadh an cogadh idir Impireacht na Rúise ar thaobh amháin, agus comhghuaillíocht d', Impireacht na Breataine, an Impireacht Otamánach, agus an ar an dtaobh eile. Bhí na comhghuaillithe buacach sa deireadh, agus síníodh chun críoch a chur leis. (ga)
  • Perang Krimea (1853–1856) adalah pertempuran yang terjadi antara kekaisaran Rusia melawan sekutu yang terdiri dari Prancis, Britania Raya, Kerajaan Sardinia, dan Kesultanan Utsmaniyah. Kebanyakan konflik terjadi di semenanjung Krimea, dengan pertempuran lainnya terjadi di Turki barat dan laut Baltik. Perang Krimea kadang-kadang dianggap sebagai konflik modern pertama yang memengaruhi peperangan pada masa depan. Perang Krimean dikenal dengan nama yang berbeda. Di Rusia dikenal sebagai "Perang Oriental" (bahasa Rusia: Восточная война, Vostochnaya Voina), dan di Britania pada saat itu kadang-kadang dikenal sebagai "Perang Rusia". Perang Krimean terkenal karena kesalahan logistik dan taktis pada kedua belah pihak. Namun, itu dianggap menjadi perang "modern"yang pertama, seperti "memperkenalkan perubahan-perubahan teknis yang memengaruhi tata peperangan dimasa depan," termasuk taktis penggunaan pertama kereta api dan telegraf. Hal ini juga terkenal bagi pekerjaan Florence Nightingale, yang mempelopori praktik keperawatan modern ketika merawat tentara Inggris yang terluka. Perang Krimea juga merupakan yang pertama kali secara luas didokumentasikan dalam foto. (in)
  • La guerre de Crimée opposa de 1853 à 1856 l'Empire russe à une coalition formée de l'Empire ottoman, de la France, du Royaume-Uni et du royaume de Sardaigne. Provoqué par l'expansionnisme russe et la crainte d'un effondrement de l'Empire ottoman, le conflit se déroula essentiellement en Crimée autour de la base navale de Sébastopol. Il s'acheva par la défaite de la Russie, entérinée par le traité de Paris de 1856. À la fin du XVIIe siècle, l'Empire ottoman était entré dans une période de déclin et ses institutions militaires, politiques et économiques furent incapables de se réformer. Au cours de plusieurs conflits, il avait perdu tous ses territoires au nord de la mer Noire, dont la péninsule de Crimée, au profit de la Russie. Cette dernière cherchait par ailleurs à saper l'autorité de Constantinople en revendiquant le droit de protéger l'importante communauté orthodoxe vivant dans les provinces balkaniques de l'Empire ottoman. La France et le Royaume-Uni craignaient que l'Empire ne devînt un vassal de la Russie, ce qui aurait bouleversé l'équilibre des puissances en Europe. Les tensions furent accrues par les disputes entre chrétiens occidentaux et orientaux pour le contrôle des lieux saints en Palestine. Les Russes utilisèrent ce prétexte pour exiger d'importantes concessions de la part des Ottomans mais ces derniers, soutenus par les puissances occidentales, refusèrent et la guerre éclata à l'automne 1853. Russes et Ottomans s'affrontèrent dans le Caucase et en Dobroudja tandis que le refus de Saint-Pétersbourg d'évacuer les principautés roumaines de Valachie et Moldavie sous souveraineté ottomane provoqua l'entrée en guerre des Français et des Britanniques. Craignant une intervention autrichienne aux côtés des Alliés, le tsar Nicolas Ier quitta les Balkans à l'été 1854. Désireux de réduire la puissance militaire russe dans la région pour l'empêcher de menacer à nouveau l'Empire ottoman, l'empereur français Napoléon III et le Premier ministre du Royaume-Uni Lord Palmerston décidèrent d'attaquer la base navale de Sébastopol où se trouvait la flotte russe de la mer Noire. Après leur débarquement à Eupatoria le 14 septembre 1854, les forces alliées battirent les Russes lors de la bataille de l'Alma et commencèrent à assiéger la ville au début du mois d'octobre. Malgré leur optimisme initial, les Alliés se heurtèrent rapidement à la résistance acharnée des défenseurs et le front se couvrit de tranchées. Le climat et les défaillances de la logistique rendirent les conditions de vie des soldats dans les deux camps particulièrement difficiles ; le froid, la faim et les maladies firent des dizaines de milliers de victimes et tuèrent bien plus que les combats. Les Russes tentèrent à plusieurs reprises de briser l'encerclement de Sébastopol mais leurs tentatives à Balaklava, à Inkerman et à la Tchernaïa furent repoussées tandis que les Alliés ne s'emparèrent des redoutes russes qu'au prix de lourdes pertes. Finalement, l'arrivée de renforts et l'épuisement des défenseurs permirent aux Français de s'emparer du bastion de Malakoff dominant la ville le 8 septembre 1855 ; les Russes évacuèrent Sébastopol le lendemain. Les combats se poursuivirent pendant quelques mois avant la signature du traité de Paris le 30 mars 1856. Ce dernier mit fin au Concert européen issu du congrès de Vienne de 1815 et consacra le retour de la France dans les affaires européennes mais ne résolut pas la question d'Orient à l'origine du conflit. La guerre de Crimée est parfois considérée comme la première « guerre moderne » du fait de l'utilisation de nouvelles technologies comme les bateaux à vapeur, le chemin de fer, les fusils à canon rayé, le télégraphe et la photographie. (fr)
  • La guerra di Crimea (all'epoca chiamata Guerra d'Oriente) fu un conflitto combattuto dal 4 ottobre 1853 al 1º febbraio 1856 fra l'Impero russo da un lato e un'alleanza composta da Impero ottomano, Francia, Gran Bretagna e Regno di Sardegna dall'altro. Il conflitto ebbe origine da una disputa fra Russia e Francia sul controllo dei luoghi santi della cristianità in territorio ottomano. Quando la Turchia accettò le proposte francesi, la Russia nel luglio 1853 la attaccò. La Gran Bretagna, temendo l'espansione russa verso il Mediterraneo, si unì alla Francia ed entrambe si mossero per difendere la Turchia, dichiarando guerra alla Russia nel marzo del 1854. L'Austria appoggiò politicamente le potenze occidentali e il Regno di Sardegna, nel timore che la Francia si legasse troppo all'Austria, nel gennaio 1855 inviò un contingente militare al fianco dell'esercito anglo-francese dichiarando a sua volta guerra alla Russia. Il conflitto si svolse soprattutto nella penisola russa di Crimea, dove le truppe alleate misero sotto assedio la città di Sebastopoli, principale base navale russa del mar Nero. Dopo vani tentativi dei russi di rompere l'assedio (battaglie di Balaklava, di Inkerman, della Cernaia) e l'attacco finale degli alleati, Sebastopoli fu abbandonata dai difensori il 9 settembre 1855, portando alla sconfitta della Russia. Il Congresso di Parigi del 1856 stabilì le condizioni di pace, avvicinando politicamente il Regno di Sardegna alla Francia e favorendo quel processo di intese che porterà nel 1859 alla seconda guerra di indipendenza. (it)
  • クリミア戦争(クリミアせんそう、英語: Crimean War、フランス語: Guerre de Crimée、ロシア語: Крымская война、トルコ語: Kırım Savaşı)は、1853年から1856年の間、クリミア半島などを舞台として行われた戦争である。 (ja)
  • 크림 전쟁 (Guerre de Crimée; Кры́мская война́ Krymskaya voina 또는 Восто́чная война́ Vostochnaya voina ("동방 전쟁"); Kırım Savaşı)은 1853년 10월부터 1856년 2월까지 크림 반도에서 벌어진 전쟁으로, 러시아 제국이 오스만 제국, 프랑스 제2제국, 대영제국과 사르데냐 왕국이 결성한 동맹군에 패배한 전쟁이다. 전쟁의 촉발 원인은 오스만 제국이 성지에 거주하는 소수 기독교도들의 권리와 연관되어 있었다. 프랑스는 로마 가톨릭교도들의 권리를 증진시키고자 했으나, 러시아 제국은 동방 정교회 신자들의 권리를 증진시키고자 했다. 장기적인 원인에는 오스만 제국의 쇠퇴와 영국 및 프랑스의 러시아 제국 견제가 포함되어 있었다. 교회들이 각자의 다양성을 해결하고 합의에 도달하는 동안 니콜라이 1세와 나폴레옹 3세는 주장을 굽히는 것을 거절했다. 니콜라이 1세는 러시아 제국의 동방 종교회 국민들이 그의 보호에 놓여야 한다고 주장하는 최후통첩을 보냈다. 영국은 니콜라이 1세가 동의했던 절충안을 처리하고, 중재를 시도하려고 했다. 오스만 제국이 변화를 요구하자 니콜라이 1세는 이를 거절하고 전쟁을 준비했다. 프랑스와 영국의 지지를 약속받은 오스만 제국 정부는 1853년 10월 러시아 제국에 전쟁을 선포했다. 전쟁은 오늘날 루마니아의 일부인 몰다비아 공국, 왈라키아 공국이 있던 다뉴브 강 유역에서 처음 발발했다. 이곳은 1853년 7월 러시아군이 점령했던 지역으로, 오스만 제국의 이었다. 의 지휘 하에 오스만 제국군은 다뉴브 강을 건너 격렬한 방어전 이후 실리스트라에서 진군을 정지했다. 동부 아나톨리아에 위치한 카르스 요새에 대한 러시아 제국의 공격은 포위로 이어졌고 오스만 제국의 병력 증원 시도는 에서 러시아 제국 해군에 의해 부대가 궤멸되어 실패로 끝났다. 오스만 제국군의 붕괴를 우려한 영국과 프랑스는 갈리폴리에 군대를 파견했다. 이후 양국 군대는 6월에 바르나로 이동했고, 적절한 시간에 도착해 러시아군이 실리스트라를 포기하는 데 기여했다. 콘스탄차에서 소규모 충돌이 있었지만 연합군이 할 수 있는 일은 많지 않았다. 허비된 노력에 의해 좌절된 이후, 국민들의 전투 요구에 의해 연합군은 흑해의 크림 반도에 위치한 세바스토폴의 러시아 해군 기지를 공격하기로 결정했다. 확장된 준비 기간 끝에 1854년 9월 연합군은 크림 반도에 상륙했고 연이은 승전 이후 세바스토폴 남쪽 입구로 가는 길목에서 전투를 벌였다. 러시아 제국은 발라클라바 전투를 통해 반격을 시도했고 이는 격퇴되었지만, 영국 육군 병력은 이 전투 이후 크게 감소되었다. 두 번째 반격은 오마르 파샤가 이끄는 오스만 제국군에 의해 격퇴되었다. 크림 반도에서의 전투는 포위전으로 바뀌었고 양측 군대에 끔찍한 전선이 이어지게 되었다. 소규모 전투가 발트해, 캅카스 산맥, 백해, 북태평양 일대에서 벌어졌다. 세바스토폴은 11개월 간의 전투 끝에 함락되었고 중립국이 연합국의 편을 들기 시작했다. 전쟁이 이어진다면 서구의 침공이 있을 것이라는 암울하고 고립된 전망이 이어지자 러시아 제국은 1856년 3월 평화를 요구했다. 전쟁이 너무 오랫동안 이어져서 국민들이 전쟁에 반발하기 시작했기 때문에, 영국과 프랑스는 이를 환영했다. 1856년 3월 30일 전쟁은 파리 조약에 의해 종결되었다. 러시아 제국은 흑해에서 적대적인 활동이 금지되었다. 오스만 제국의 속국이었던 왈라키아 공국과 몰다비아 공국은 더 큰 자치권을 얻었다. 이 지역의 기독교도인들은 공식적인 평등권을 얻었고, 동방 정교회는 분쟁 속에서 기독교도들에 대한 통제권을 회복했다. 크림 전쟁은 포탄과 철도, 전보와 같은 현대 기술을 사용한 최초의 전쟁들 중 하나로 알려져 있다.(Preface) 또한 최초로 이 전쟁은 기사와 전쟁 사진에 의해 기록되기도 했다. 의 전설이 설명하듯, 이 전쟁은 병참, 의료, 그리고 전술적 실패와 실수의 상징이 되었다. 영국 내부에서는 플로렌스 나이팅게일에 의해 의료에 대한 전문성을 이룩함으로써 이를 해결했다. (ko)
  • De Krimoorlog (4/(16) oktober 1853 – 13/(25) februari 1856) was een conflict, uitgevochten tussen het keizerrijk Rusland en een alliantie van het Tweede Franse Keizerrijk, het Britse Rijk, het Ottomaanse Rijk en het koninkrijk Sardinië. De oorlog maakte deel uit van de langlopende strijd tussen de Europese grootmachten om invloed op grondgebied van het in verval rakende Ottomaanse Rijk. Het conflict vond grotendeels plaats op de Krim, maar er waren ook kleinere campagnes in Westelijk Anatolië, de Kaukasus, de Oostzee, de Grote Oceaan en de Witte Zee. De oorlog heeft verschillende namen. In Rusland staat de oorlog ook bekend als de Oosterse Oorlog (Russisch: Восточная война, Vostotsjnaja voina) en in Groot-Brittannië wordt hij soms ook wel de Russische Oorlog genoemd. De Krimoorlog staat bekend om de logistieke en tactische fouten tijdens de landcampagne aan beide zijden (de maritieme zijde was succesvol aan de geallieerde zijde, die de meeste schepen van de Russische Marine had verslagen in de Zwarte Zee). Toch wordt het conflict soms beschouwd als een van de eerste "moderne" oorlogen omdat het "technische veranderingen invoerde die de toekomstige koers van oorlogsvoering mede gingen bepalen," inclusief het eerste tactische gebruik van spoorwegen en de telegraaf. Het conflict is ook bekend door het werk van Florence Nightingale en Mary Seacole, die de eersten waren op het vlak van moderne verpleging, terwijl ze zorgden voor gewonde Britse soldaten. De Krimoorlog was een van de eerste oorlogen die op grote schaal werden vastgelegd in geschreven rapporten en foto's: onder meer door William Russell (voor The Times) en Roger Fenton. Het thuisfront bleef, voor het eerst in de geschiedenis, via de kranten op de hoogte van de dagelijkse realiteit van de oorlog. (nl)
  • Wojna krymska – wojna między Imperium Rosyjskim a Imperium Osmańskim i jego sprzymierzeńcami, tj. Wielką Brytanią, Francją i Królestwem Sardynii, toczona w latach 1853–1856. Wojnę wywołała rosyjska ekspansja, a Rosja przegrała ją w wyniku starcia się ze sprawnymi i dobrze wyposażonymi technicznie armiami państw zachodnich oraz w wyniku wewnętrznej korupcji i kradzieży w administracji cywilnej oraz wojskowej. Dodatkowo broniący się na Krymie Rosjanie ponieśli większe straty w ludziach od atakujących, co dowiodło dużych dysproporcji w umiejętności organizacji działań wojennych. Był to pierwszy konflikt zbrojny mocarstw europejskich od czasów napoleońskich. Łącznie poległo i zmarło z powodu ran 500 tysięcy żołnierzy. Mocarstwa zachodnie osiągnęły czasowe zahamowanie rosyjskiej ekspansji w kierunku Bałkanów oraz zapobiegły upadkowi Imperium Osmańskiego, który nastąpił dopiero w następnym stuleciu. Konflikt ten był przełomowy w historii wojen: po raz pierwszy na pole walki wpływ miały nauka i technika. (pl)
  • Кры́мская война́ 1853—1856 годо́в, или Восто́чная война́, — война между Российской империей, с одной стороны, и коалицией в составе Британской, Французской, Османской империй и Сардинского королевства, с другой. Боевые действия разворачивались на Кавказe, в Дунайских княжествах, на Балтийском, Чёрном, Азовском, Белом и Баренцевом морях, а также на Камчатке и Курилах. Наибольшего напряжения они достигли в Крыму, поэтому в России война получила название «Крымской». К середине XIX века Османская империя находилась в состоянии упадка, и только прямая военная помощь России, Англии, Франции и Австрии позволила султану дважды предотвратить захват Константинополя мятежным вассалом Мухаммедом Али Египетским. Кроме того, продолжалась борьба православных народов за освобождение от османского ига (см. восточный вопрос). Эти факторы привели к появлению у русского императора Николая I в начале 1850-х годов мыслей по отделению балканских владений Османской империи, населённых православными народами, чему противились Великобритания и Австрия. Великобритания, кроме того, стремилась к вытеснению России с черноморского побережья Кавказа и из Закавказья и Северной Америки. Император Франции Наполеон III, хотя и не разделял планов англичан по ослаблению России, считая их чрезмерными, поддержал войну с Россией как реванш за 1812 год и как средство укрепления личной власти. В ходе дипломатического конфликта с Францией по вопросу контроля над церковью Рождества Христова в Вифлееме Россия, с целью оказать давление на Турцию, оккупировала Молдавию и Валахию, находившиеся под протекторатом России по условиям Адрианопольского мирного договора. Отказ русского императора Николая I вывести войска привёл 4 (16) октября 1853 года Турцию, а за ней Великобританию и Францию 15 (27) марта 1854 года к объявлению войны России. В ходе последовавших боевых действий союзники, используя техническое отставание русских войск и нерешительность русского командования, сосредоточили количественно и качественно превосходящие силы армии и флота на Чёрном море, что позволило им произвести успешную высадку в Крыму десантного корпуса, нанести находившимся там частям российской армии ряд поражений и осадить главную базу русского Черноморского флота Севастополь, а после смерти в феврале 1855 Николая I — захватить его южную часть. Предпринятая затем союзниками попытка захвата Николаева, где сосредоточились эвакуированные из Севастополя подразделения Черноморского флота, провалилась, так как англо-французский флот не решился пойти на прорыв русских минно-артиллерийских оборонительных позиций в Днепро-Бугском лимане. Захваченная союзниками в ходе этой экспедиции русская крепость Кинбурн была ими через несколько месяцев оставлена без боя. После этого масштабные военные действия на черноморском театре фактически прекратились. Союзники также не смогли достичь решительных успехов и на других театрах военных действий. На Кавказском фронте русским войскам удалось нанести ряд поражений турецкой армии и захватить мощную крепость Карс. К концу 1855 года боевые действия на фронтах Крымской войны практически прекратились. После завершения боевых действий стороны начали готовить переговоры о мире. В конце года австрийское правительство передало новому российскому императору Александру II ультиматум из 5 пунктов. 13 февраля в Париже открылся дипломатический конгресс. По его итогам 18 марта 1856 года был подписан Парижский трактат между Россией с одной стороны и Францией, Великобританией, Турцией, Сардинией, Австрией и Пруссией с другой. Россия возвращала Турции крепость Карс взамен южной части Севастополя, уступала Молдавскому княжеству устье Дуная и часть Южной Бессарабии. Подтверждалась автономия Сербии и Дунайских княжеств. Чёрное море и проливы Босфор и Дарданеллы объявлялись нейтральными: открытыми для торгового мореплавания и закрытыми для военных судов, как прибрежных, так и всех прочих держав. 1 марта 1871 года в Лондоне была подписана конвенция об отмене режима демилитаризации Чёрного моря, предусмотренного статьями Парижского трактата. (ru)
  • A Guerra da Crimeia foi um conflito que se estendeu de 1853 a 1856, na península da Crimeia (no mar Negro), no sul da Rússia e nos Bálcãs. Envolveu, de um lado o Império Russo e, de outro, uma coligação integrada pelo Reino Unido, a França, o Reino da Sardenha - formando a Aliança Anglo-Franco-Sarda - e o Império Otomano (atual Turquia). Esta coligação, que contou ainda com o apoio do Império Austríaco, foi formada como reação às pretensões expansionistas da Rússia. Nessa guerra, foi importante o papel da marinha de corso, pela França e Reino Unido. (pt)
  • Krimkriget var en väpnad konflikt som utkämpades från 28 mars 1853 till februari 1856 mellan Kejsardömet Ryssland på ena sidan och en allians av Storbritannien, Frankrike, det sardinska kungadömet och Osmanska riket på den andra. De mest kända skeendena utspelades på Krimhalvön i Svarta havet. (sv)
  • 克里米亚战争,在俄羅斯又稱為東方戰爭(俄語:Восточная война),是1853年至1856年间在欧洲爆发的一场战争,是俄國與英、法為爭奪小亞細亞地區權利而開戰,戰場在黑海沿岸的克里米亞半島。作战的一方是俄罗斯帝国,另一方是鄂圖曼帝國、法兰西帝国、大英帝国,后来撒丁王国也加入这一方。一开始它被称为「第九次俄土战争」,但因为其最长和最重要的战役在克里米亚半岛上爆发,后来被称为「克里米亚战争」。克里米亞戰爭是俄羅斯人對抗歐洲的重要精神象徵,最終以俄方求和簽訂巴黎和約作結。 (zh)
  • Кри́мська війна́ (1853—1856), або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. Переважно військові дії Східної війни відбувалися у Криму, але охопили також райони Подунав'я, Одесу, Балтійське та Біле моря, російсько-османський кордон на Кавказі. (uk)
dbo:causalties
  • 1,847 died of wounds
  • 10,100 killed in action
  • 10,800 died of wounds
  • 11,750 died of wounds;
  • 135,485
  • 17,580 died of disease
  • 18,280 wounded
  • 2,138 died of disease
  • 2,166
  • 2,755 killed in action
  • 223,513
  • 24,500 died of disease
  • 28 killed in action
  • 39,870 wounded
  • 40,462
  • 45,400
  • 75,375 died of disease
  • 8,490 killed in action;
dbo:combatant
  • Supported by:
  • *Egypt
  • Sardinia
  • *Tunis
  • *border=no|21pxMingrelia
  • Caucasus Imamate
  • Circassia
  • KurdishrebelsGreece
  • border=no|21pxAbkhazia
dbo:commander
dbo:isPartOfMilitaryConflict
dbo:place
dbo:result
  • Allied victory;Treaty of Paris
dbo:strength
  • 10,000
  • 21,000
  • 40,000
  • 165,000
  • including:
  • 1,000Greek legion
  • 107,864
  • 309,268
  • 324,478 deployed
  • 888,000 mobilised
  • Total: 603,132
  • Total: 889,000
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 46763 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 137173 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986024498 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:caption
  • Detail of Franz Roubaud's panoramic painting Siege of Sevastopol (en)
dbp:casualties
  • 28 (xsd:integer)
  • 1847 (xsd:integer)
  • 2138 (xsd:integer)
  • 2166 (xsd:integer)
  • 2755 (xsd:integer)
  • 8490 (xsd:integer)
  • 10100 (xsd:integer)
  • 10800 (xsd:integer)
  • 11750 (xsd:integer)
  • 17580 (xsd:integer)
  • 18280 (xsd:integer)
  • 24500 (xsd:integer)
  • 35671 (xsd:integer)
  • 37454 (xsd:integer)
  • 39870 (xsd:integer)
  • 40462 (xsd:integer)
  • 45400 (xsd:integer)
  • 75375 (xsd:integer)
  • 80000 (xsd:integer)
  • 135485 (xsd:integer)
  • 223513 (xsd:integer)
  • 377000 (xsd:integer)
  • 530000 (xsd:integer)
dbp:combatant
  • Sardinia (en)
  • Supported by: (en)
  • Caucasus Imamate (en)
  • Circassia (en)
  • * Egypt * Tunis (en)
  • *border=no|21px Mingrelia Kurdish rebels Greece (en)
  • border=no|21px Abkhazia (en)
dbp:commander
  • dbr:Grigol_Dadiani_(Kolkhideli)
  • dbr:Mikhail,_Prince_of_Abkhazia
  • dbr:Cizre
  • dbr:Ekaterine_Dadiani,_Princess_of_Mingrelia
  • dbr:File:Dadiani_COA.jpg
  • dbr:File:Shervashidze_family_coat_of_arms.JPG
  • Queen Victoria (en)
  • (en)
  • Alexander II (en)
  • Abdul Kerim Pasha (en)
  • Abdulmejid I (en)
  • Otto I (en)
  • Aimable Pélissier (en)
  • Omar Pasha (en)
  • Prince Gorchakov (en)
  • Nicholas I (en)
  • Abbas I of Egypt (en)
  • Iskender Pasha (en)
  • François Bazaine (en)
  • Patrice de Mac-Mahon (en)
  • Pavel Nakhimov (en)
  • Victor Emmanuel II (en)
  • Earl of Aberdeen (en)
  • Eduard Totleben (en)
  • Imam Shamil (en)
  • Ismail Pasha (en)
  • Ivane Andronikashvili (en)
  • Lord Lyons (en)
  • Lord Raglan (en)
  • Mehmed Emin Pasha (en)
  • Mehmed Fuad Pasha (en)
  • Mushaver Pasha (en)
  • Mustafa Naili Pasha (en)
  • Napoléon III (en)
  • A. Parseval-Deschenes (en)
  • Ahmad I of Tunis (en)
  • Alfonso La Màrmora ---- (en)
  • Count Tolstoy (en)
  • F. W. R. von Berg (en)
  • François de Canrobert (en)
  • J. L. de Saint Arnaud (en)
  • Mushir Selim Pasha (en)
  • Nikolay Muravyov (en)
  • Prince Menshikov (en)
  • Sefer Bey Zanuko (en)
  • Vasily Zavoyko (en)
  • Viscount Palmerston (en)
  • Vladimir Istomin (en)
  • Vladimir Kornilov (en)
  • Yevfimy Putyatin (en)
dbp:conflict
  • Crimean War (en)
dbp:date
  • (en)
dbp:imageSize
  • 305 (xsd:integer)
dbp:partof
  • the Ottoman wars in Europe and the Russo-Turkish wars (en)
dbp:place
dbp:result
  • Allied victory; Treaty of Paris (en)
dbp:strength
  • 1000 (xsd:integer)
  • 10000 (xsd:integer)
  • 21000 (xsd:integer)
  • 40000 (xsd:integer)
  • 107864 (xsd:integer)
  • 165000 (xsd:integer)
  • 309268 (xsd:integer)
  • 324478 (xsd:integer)
  • 888000 (xsd:integer)
  • including: (en)
  • Total: 603,132 (en)
  • Total: 889,000 (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wordnet_type
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • حرب القرم (بالتركية: Kırım Savaşı) (بالروسية: Восточная война؛ الحرب الشرقية) هي حرب قامت بين الإمبراطورية الروسية والدولة العثمانية في 4 أكتوبر 1853، واستمرت حتى 1856م. ودخلت مصر و تونس وبريطانيا وفرنسا الحرب إلى جانب الدولة العثمانية في 1854م التي كان قد أصابها الضعف، ثم لحقتها مملكة سردينيا التي أصبحت فيما بعد (1861م) مملكة إيطاليا. وكان أسبابها الأطماع الإقليمية لروسيا على حساب الدولة العثمانية وخاصة في شبه جزيرة القرم التي كانت مسرح المعارك والمواجهات، وانتهت حرب القرم في 30 مارس 1856م بتوقيع اتفاقية باريس وهزيمة الروس. (ar)
  • La guerra de Crimea (des del 28 de març de 1853 fins a l'1 d'abril de 1856) va ser un conflicte bèl·lic que va enfrontar l'imperi Rus, per una banda, amb una aliança entre el Regne Unit de Gran Bretanya i Irlanda, el segon Imperi francès, el Regne de Sardenya i una part de l'Imperi Otomà, per l'altra. La major part del conflicte armat es va situar a la península de Crimea a la Mar Negra. (ca)
  • Krymská válka byl ozbrojený konflikt v letech 1853–1856 mezi carským Ruskem a Osmanskou říší podpořenou koalicí Francie, Spojeného království a Sardinského království. Konflikt se odehrával především na poloostrově Krymu, kde je v Sevastopolu námořní základna ruské černomořské flotily. Válku vyvolala mocenská expanze Ruska na Balkáně a obava o osud „nemocného muže na Bosporu“, jak byla oslabená Osmanská říše označována. Výsledkem byla porážka Ruska stvrzená Pařížskou mírovou smlouvou. (cs)
  • Der Krimkrieg (auch Orientkrieg; russisch Восточная война, Крымская война Wostotschnaja wojna, Krymskaja wojna oder 9. Türkisch-Russischer Krieg) war ein von 1853 bis 1856 dauernder militärischer Konflikt zwischen Russland einerseits und dem Osmanischen Reich sowie dessen Verbündeten Frankreich, Großbritannien und seit 1855 auch Sardinien-Piemont andererseits. Er begann als neunter Russisch-Türkischer Krieg, in den die westeuropäischen Mächte eingriffen, um eine Gebietserweiterung Russlands auf Kosten des geschwächten Osmanischen Reichs zu verhindern. (de)
  • Coimhlint mhíleata ina raibh mórchumhachtaí uile na hEorpa rannpháirteach é Cogadh na Crimé, a troideadh idir Mí Dheireadh Fómhair 1853 agus Mí Feabhra 1856. Troideadh an cogadh idir Impireacht na Rúise ar thaobh amháin, agus comhghuaillíocht d', Impireacht na Breataine, an Impireacht Otamánach, agus an ar an dtaobh eile. Bhí na comhghuaillithe buacach sa deireadh, agus síníodh chun críoch a chur leis. (ga)
  • クリミア戦争(クリミアせんそう、英語: Crimean War、フランス語: Guerre de Crimée、ロシア語: Крымская война、トルコ語: Kırım Savaşı)は、1853年から1856年の間、クリミア半島などを舞台として行われた戦争である。 (ja)
  • A Guerra da Crimeia foi um conflito que se estendeu de 1853 a 1856, na península da Crimeia (no mar Negro), no sul da Rússia e nos Bálcãs. Envolveu, de um lado o Império Russo e, de outro, uma coligação integrada pelo Reino Unido, a França, o Reino da Sardenha - formando a Aliança Anglo-Franco-Sarda - e o Império Otomano (atual Turquia). Esta coligação, que contou ainda com o apoio do Império Austríaco, foi formada como reação às pretensões expansionistas da Rússia. Nessa guerra, foi importante o papel da marinha de corso, pela França e Reino Unido. (pt)
  • Krimkriget var en väpnad konflikt som utkämpades från 28 mars 1853 till februari 1856 mellan Kejsardömet Ryssland på ena sidan och en allians av Storbritannien, Frankrike, det sardinska kungadömet och Osmanska riket på den andra. De mest kända skeendena utspelades på Krimhalvön i Svarta havet. (sv)
  • 克里米亚战争,在俄羅斯又稱為東方戰爭(俄語:Восточная война),是1853年至1856年间在欧洲爆发的一场战争,是俄國與英、法為爭奪小亞細亞地區權利而開戰,戰場在黑海沿岸的克里米亞半島。作战的一方是俄罗斯帝国,另一方是鄂圖曼帝國、法兰西帝国、大英帝国,后来撒丁王国也加入这一方。一开始它被称为「第九次俄土战争」,但因为其最长和最重要的战役在克里米亚半岛上爆发,后来被称为「克里米亚战争」。克里米亞戰爭是俄羅斯人對抗歐洲的重要精神象徵,最終以俄方求和簽訂巴黎和約作結。 (zh)
  • Кри́мська війна́ (1853—1856), або Східна війна — війна між Російською Імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Французької імперії та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах. Переважно військові дії Східної війни відбувалися у Криму, але охопили також райони Подунав'я, Одесу, Балтійське та Біле моря, російсько-османський кордон на Кавказі. (uk)
  • Ο Κριμαϊκός Πόλεμος (Οκτώβριος 1853 - Φεβρουάριος 1856) υπήρξε η ένοπλη σύγκρουση μεταξύ της Ρωσικής Αυτοκρατορίας από τη μία πλευρά και των συμμαχικών δυνάμεων της Βρετανικής Αυτοκρατορίας, της Γαλλικής Αυτοκρατορίας, της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας και του Βασιλείου της Σαρδηνίας από την άλλη πλευρά. Η σύρραξη, η οποία υπήρξε ιδιαίτερα αιματηρή και στην οποία έλαβαν μέρος οι μεγαλύτερες ευρωπαϊκές δυνάμεις της εποχής, υπήρξε το αποτέλεσμα ενός μακρόχρονου ανταγωνισμού συμφερόντων ανάμεσα στις κύριες ευρωπαϊκές δυνάμεις, για επιρροή και εκμετάλλευση των ανατολικών εδαφών της παραπαίουσας Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Οι περισσότερες μάχες έλαβαν χώρα στη χερσόνησο της Κριμαίας, όμως πραγματοποιήθηκαν και μικρότερης έντασης εκστρατείες στη δυτική Ανατολία, τον Καύκασο, τη Βαλτική Θάλασσα, τη Λευκ (el)
  • The Crimean War was a military conflict fought from October 1853 to February 1856 in which Russia lost to an alliance made up of the Ottoman Empire, the United Kingdom, Sardinia and France. The immediate cause of the war involved the rights of Christian minorities in the Holy Land, which was a part of the Ottoman Empire. The French promoted the rights of Roman Catholics, while Russia promoted those of the Eastern Orthodox Church. The longer-term causes involved the decline of the Ottoman Empire and the unwillingness of Britain and France to allow Russia to gain territory and power at the Ottoman Empire's expense. It has widely been noted that the causes, in one case involving an argument over a key, revealed a "great confusion of purpose", yet they led to a war noted for its "notoriously i (en)
  • La guerra de Crimea fue un conflicto que entre 1853 y 1856 libraron el Imperio ruso y el Reino de Grecia contra una liga formada por el Imperio otomano, Francia, el Reino Unido y el reino de Cerdeña. La desencadenó el expansionismo ruso y el temor a que el Imperio otomano se desmoronase, y se disputó fundamentalmente en la península de Crimea, en torno a la base naval de Sebastopol. Se saldó con la derrota de Rusia, que se plasmó en el Tratado de París de 1856. (es)
  • Krimea milito okazis de 1853 ĝis 1856 kaj estas la plej sangverŝa kaj paradoksa en mezo de 19-a jarcento. En ĉi tiu milito partoprenis ĉiuj grandaj landoj de tiu epoko. Militteatro estis en Balkanoj kaj en Balta regiono; en Blanka maro kaj en Beringa Maro, en Pacifiko, en Kaŭkazo kaj en Nigra maro. Sed ĉefaj bataloj de okcidentaj landoj (Britio kaj Francio) kaj Turkio kontraŭ Rusio estis en Krimeo. Tiel milito estas pli fama kiel Krimea milito. Tie ĉi, ĉe muroj de plej forta militmara bazo de Nigramara floto, okazis eventoj, kiuj havis signifplenajn rezultojn por ĉiuj partoprenantoj. (eo)
  • Krimeako Gerra Erresuma Batua, Frantzia, Otomandar Inperio eta Sardiniako Erresumaren eta Errusiako Inperioaren arteko gerra izan zen, 1853tik 1856ra bitarteko urteetan gertatu zena. Gerra 1853an hasi zen, Otomandar Inperioan ziren kristau ortodoxoak babesteko aitzakiarekin, Nikolas I.a Errusiakoak Danubio aldeko otomandar lurraldeak inbaditzeko agindua eman zuenean. Erresuma Batuak Ekialdeko Europako orekari eutsi nahi zion, Turkiar Inperioarekiko erlazio ekonomiak kaltetuta atera ez zitezen, eta Mediterraneon zeukan nagusitasuna gal ez zezan. Frantziak geroago bat egin zuen Erresuma Batuarekin Errusiaren aurkako gerran. Frantziako Napoleon III.aren motibazioa, berriz, ez zen ekonomikoa. Ekialdeko katolikoei lagundu nahi zien baina, batik bat, nazioarteko mailako ospearen bila zebilen. (eu)
  • La guerre de Crimée opposa de 1853 à 1856 l'Empire russe à une coalition formée de l'Empire ottoman, de la France, du Royaume-Uni et du royaume de Sardaigne. Provoqué par l'expansionnisme russe et la crainte d'un effondrement de l'Empire ottoman, le conflit se déroula essentiellement en Crimée autour de la base navale de Sébastopol. Il s'acheva par la défaite de la Russie, entérinée par le traité de Paris de 1856. (fr)
  • Perang Krimea (1853–1856) adalah pertempuran yang terjadi antara kekaisaran Rusia melawan sekutu yang terdiri dari Prancis, Britania Raya, Kerajaan Sardinia, dan Kesultanan Utsmaniyah. Kebanyakan konflik terjadi di semenanjung Krimea, dengan pertempuran lainnya terjadi di Turki barat dan laut Baltik. Perang Krimea kadang-kadang dianggap sebagai konflik modern pertama yang memengaruhi peperangan pada masa depan. Perang Krimea juga merupakan yang pertama kali secara luas didokumentasikan dalam foto. (in)
  • La guerra di Crimea (all'epoca chiamata Guerra d'Oriente) fu un conflitto combattuto dal 4 ottobre 1853 al 1º febbraio 1856 fra l'Impero russo da un lato e un'alleanza composta da Impero ottomano, Francia, Gran Bretagna e Regno di Sardegna dall'altro. Il conflitto ebbe origine da una disputa fra Russia e Francia sul controllo dei luoghi santi della cristianità in territorio ottomano. (it)
  • 크림 전쟁 (Guerre de Crimée; Кры́мская война́ Krymskaya voina 또는 Восто́чная война́ Vostochnaya voina ("동방 전쟁"); Kırım Savaşı)은 1853년 10월부터 1856년 2월까지 크림 반도에서 벌어진 전쟁으로, 러시아 제국이 오스만 제국, 프랑스 제2제국, 대영제국과 사르데냐 왕국이 결성한 동맹군에 패배한 전쟁이다. 전쟁의 촉발 원인은 오스만 제국이 성지에 거주하는 소수 기독교도들의 권리와 연관되어 있었다. 프랑스는 로마 가톨릭교도들의 권리를 증진시키고자 했으나, 러시아 제국은 동방 정교회 신자들의 권리를 증진시키고자 했다. 장기적인 원인에는 오스만 제국의 쇠퇴와 영국 및 프랑스의 러시아 제국 견제가 포함되어 있었다. 크림 전쟁은 포탄과 철도, 전보와 같은 현대 기술을 사용한 최초의 전쟁들 중 하나로 알려져 있다.(Preface) 또한 최초로 이 전쟁은 기사와 전쟁 사진에 의해 기록되기도 했다. 의 전설이 설명하듯, 이 전쟁은 병참, 의료, 그리고 전술적 실패와 실수의 상징이 되었다. 영국 내부에서는 플로렌스 나이팅게일에 의해 의료에 대한 전문성을 이룩함으로써 이를 해결했다. (ko)
  • De Krimoorlog (4/(16) oktober 1853 – 13/(25) februari 1856) was een conflict, uitgevochten tussen het keizerrijk Rusland en een alliantie van het Tweede Franse Keizerrijk, het Britse Rijk, het Ottomaanse Rijk en het koninkrijk Sardinië. De oorlog maakte deel uit van de langlopende strijd tussen de Europese grootmachten om invloed op grondgebied van het in verval rakende Ottomaanse Rijk. Het conflict vond grotendeels plaats op de Krim, maar er waren ook kleinere campagnes in Westelijk Anatolië, de Kaukasus, de Oostzee, de Grote Oceaan en de Witte Zee. (nl)
  • Wojna krymska – wojna między Imperium Rosyjskim a Imperium Osmańskim i jego sprzymierzeńcami, tj. Wielką Brytanią, Francją i Królestwem Sardynii, toczona w latach 1853–1856. Wojnę wywołała rosyjska ekspansja, a Rosja przegrała ją w wyniku starcia się ze sprawnymi i dobrze wyposażonymi technicznie armiami państw zachodnich oraz w wyniku wewnętrznej korupcji i kradzieży w administracji cywilnej oraz wojskowej. Dodatkowo broniący się na Krymie Rosjanie ponieśli większe straty w ludziach od atakujących, co dowiodło dużych dysproporcji w umiejętności organizacji działań wojennych. Był to pierwszy konflikt zbrojny mocarstw europejskich od czasów napoleońskich. Łącznie poległo i zmarło z powodu ran 500 tysięcy żołnierzy. Mocarstwa zachodnie osiągnęły czasowe zahamowanie rosyjskiej ekspansji w kie (pl)
  • Кры́мская война́ 1853—1856 годо́в, или Восто́чная война́, — война между Российской империей, с одной стороны, и коалицией в составе Британской, Французской, Османской империй и Сардинского королевства, с другой. Боевые действия разворачивались на Кавказe, в Дунайских княжествах, на Балтийском, Чёрном, Азовском, Белом и Баренцевом морях, а также на Камчатке и Курилах. Наибольшего напряжения они достигли в Крыму, поэтому в России война получила название «Крымской». (ru)
rdfs:label
  • Crimean War (en)
  • حرب القرم (ar)
  • Guerra de Crimea (ca)
  • Krymská válka (cs)
  • Krimkrieg (de)
  • Κριμαϊκός Πόλεμος (el)
  • Krimea milito (eo)
  • Guerra de Crimea (es)
  • Krimeako Gerra (eu)
  • Guerre de Crimée (fr)
  • Cogadh na Crimé (ga)
  • Perang Krimea (in)
  • Guerra di Crimea (it)
  • クリミア戦争 (ja)
  • 크림 전쟁 (ko)
  • Krimoorlog (nl)
  • Wojna krymska (pl)
  • Guerra da Crimeia (pt)
  • Крымская война (ru)
  • Krimkriget (sv)
  • Кримська війна (uk)
  • 克里米亚战争 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • Crimean War (en)
is dbo:battle of
is dbo:isPartOfMilitaryConflict of
is dbo:knownFor of
is dbo:militaryUnit of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:usedInWar of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:battles of
is dbp:campaign of
is dbp:caption of
is dbp:commands of
is dbp:conflict of
is dbp:events of
is dbp:partof of
is dbp:shipHonours of
is dbp:subject of
is dbp:unit of
is dbp:wars of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of