| dbo:abstract
|
- Pařížský kongres v roce 1856 byl mezinárodním setkáním, svolaným kvůli uzavření míru po Krymské válce z let 1853-1856, jenž se konal v Paříži v roce 1856. Pařížského kongresu se zúčastnili zástupci států, jež se Krymské války zúčastnily, tedy Francie, Spojeného království, Osmanské říše, Ruska a Sardinského království, ale také Rakouska a Pruska, tedy mocností, jež se přímo do války nezapojily.Výsledkem jednání na tomto kongresu se stala Pařížská smlouva. (cs)
- Με την ονομασία Συνέδριο των Παρισίων ή Συνέδριο ειρήνης των Παρισίων, φέρεται η ειρηνευτική διεθνής διάσκεψη που πραγματοποιήθηκε στο Παρίσι , το 1856, μεταξύ των εκπροσώπων των εμπολέμων χωρών του Κριμαϊκού πολέμου, αμέσως μετά την υπογραφή της ανακωχής, προκειμένου να συνομολογηθεί ισχυρή συνθήκη ειρήνης . (el)
- The Congress of Paris is the name for a series of diplomatic meetings held in 1856 in Paris, France, to negotiate peace between the warring powers in the Crimean War that had started almost three years earlier. The Congress was attended by diplomatic representatives from the nations of France, Great Britain, Russia, Austria, and Prussia, as well as from the Ottoman Empire and Sardinia-Piedmont and was presided by the French Prime-Minister Alexandre Colonna-Walewski. The agreement resulted in continued recognition of the Ottoman Empire and the return to pre-war territorial borders for Russia and the Empire. (en)
- Il Congresso di Parigi si riunì nella capitale francese dal 25 febbraio al 16 aprile 1856 al fine di ristabilire la pace dopo la guerra di Crimea, combattuta vittoriosamente dall'Impero ottomano, Francia, Regno Unito di Gran Bretagna e Irlanda e Regno di Sardegna contro l'Impero russo. Il congresso stabilì l'autonomia del Principato di Moldavia e del Principato di Valacchia che, liberate dal protettorato russo, rimanevano formalmente nell'Impero ottomano, al quale veniva anche assicurata l'integrità territoriale. Dispose la smilitarizzazione del Mar Nero e la cessione da parte della Russia della zona della foce del Danubio (Bessarabia meridionale) a favore della Moldavia. Determinò il declino della potenza russa in Europa e l'ascesa della Francia a prima potenza del continente. Il Primo ministro del Regno di Sardegna Cavour ottenne che per la prima volta in una sede internazionale si ponesse la questione italiana.I risultati del Congresso costituirono il Trattato di Parigi. (it)
- Пари́жский конгре́сс — многосторонние международные переговоры с целью завершения Крымской войны, увенчавшиеся подписанием Парижского трактата; открылся 13 (25) февраля 1856 года в столице Франции. В нём участвовали полномочные представители России, Франции, Англии, Австрии, Сардинии, Османской империи, а также Пруссии. Председательствовал на заседаниях французский министр иностранных дел, сын Наполеона Бонапарта граф А. Валевский. Россия была представлена первым уполномоченным графом А. Ф. Орловым и вторым — Ф. И. Брунновым, долго служившим русским послом в Лондоне. Англия была представлена лордом Кларендоном (George Villiers, 4th Earl of Clarendon) и Каули (Henry Wellesley, 1st Earl Cowley). Австрия — Буолем, Сардинское королевство — Кавуром. Решение российского императора Александра II пойти на мирные переговоры было принято на совещании в Зимнем дворце 3 (15) января 1856 года, на котором во второй раз обсуждался ультиматум, предъявленный России австрийским императором Францем Иосифом (против принятия австрийского ультиматума выступил только граф Д.Н. Блудов); к тому времени Наполеон III, за спиной союзной ему Англии, уже вёл тайные переговоры с Санкт-Петербургом о возможности заключения мира, к которому он сам склонялся, не видя для себя интереса в продолжении войны. Наиболее непримиримую позицию в отношении России в Париже заняли Англия и Австрия; их линия впоследствии смягчилась под влиянием Наполеона III. Англия, первоначально вообще не желавшая столь скорого мира, теперь откровенно стремилась к ослаблению России в бассейне Чёрного моря, к подрыву её позиций на Кавказе, настаивала на демилитаризации Аландских островов. При поддержке австрийцев англичане требовали даже полного срытия русских укреплений по черноморскому побережью, однако, благодаря поддержке Наполеона III, Орлов в этом вопросе победил. Австрия требовала отторжения от России всей Бессарабии и рассчитывала на присоединение к своим владениям Дунайских княжеств. Бывшие союзники, однако, никак не поддержали Дунайские княжества, и австрийцы ушли с конгресса, не получив никакой уплаты за свой ультиматум от 2 декабря 1855 года.Турция на конгрессе была вынуждена соглашаться с союзниками даже тогда, когда их мнение явно расходилось с её интересами. Особо (но без каких-либо серьёзных последствий) на конгрессе рассматривался вопрос о необходимости будущего политического объединения Дунайских княжеств. В итоге 18 (30) марта 1856 года был подписан мирный договор, который до 1871 года определял политическое устройство в Европе. Конгресс был закрыт 16 (28) апреля 1856 года. (ru)
- Паризький конгрес відкрився 13 (25) лютого 1856 року в столиці Франції. У ньому брали участь Росія, Франція, Англія, Австрія і Сардинія. Пізніше до них приєдналася Туреччина. Головував на засіданнях французький міністр закордонних справ, двоюрідний брат Наполеона III граф А. Валевський. Росія була представлена першим уповноваженим графом О.Ф.Орловим і другим — Ф.І.Бруновим, що довго служив російським послом в Лондоні. Англія була представлена лордами Кларендоном і Каулі. Австрія — Буолем, Сардинське королівство — . Основними супротивниками Росії в Парижі стали Англія і Австрія. Що стосується Франції, то вона з багатьох питань підтримувала російську делегацію, ставлячись до союзу з Англією досить формально. Наполеон III справедливо вважав, що його країна і так вже отримала багато від війни (від переважання в Туреччині до «реваншу» за 1814 рік). Більш того, під час конгресу намітилося потеплення відносин між колишніми ворогами. Наполеон III підтвердив в бесіді з Орловим, що відтепер не бачить ніяких корінних суперечностей, які могли б перешкодити зближенню Росії і Франції. Англія, що спочатку взагалі не бажала такого швидкого миру, тепер відверто прагнула до ослаблення Росії в басейні Чорного моря, до підриву її позицій на Кавказі, наполягала на демілітаризації Аландських островів. За підтримки австрійців англійці вимагали навіть повного зриття російських укріплень по чорноморському узбережжі, проте, завдяки підтримці Наполеона III, Орлов в цьому питанні переміг. Австрія вимагала відторгнення від Росії всієї Бессарабії і розраховувала на приєднання до своїх володінь Дунайських князівств. Колишні союзники, проте, ніяк не підтримали Дунайську імперію, і австрійці пішли з конгресу, не отримавши ніякої сплати за свій ультиматум від 2 грудня 1855 року, що назавжди зіпсував відносини з Росією. Туреччина на конгресі була вимушена погоджуватися з союзниками навіть, коли їхня думка явно розходилася з її інтересами. Особливо (але без якихось серйозних наслідків) на конгресі розглядалося питання про необхідність майбутнього політичного об'єднання Дунайських князівств. У результаті 18 (30) березня 1856 року був підписаний Паризький мирний договір 1856 р., який підбив підсумки Кримської війни. До 1871 року цей договір визначав зовнішню політику європейських держав. Він і став закінченням Паризького конгресу 1856 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Pařížský kongres v roce 1856 byl mezinárodním setkáním, svolaným kvůli uzavření míru po Krymské válce z let 1853-1856, jenž se konal v Paříži v roce 1856. Pařížského kongresu se zúčastnili zástupci států, jež se Krymské války zúčastnily, tedy Francie, Spojeného království, Osmanské říše, Ruska a Sardinského království, ale také Rakouska a Pruska, tedy mocností, jež se přímo do války nezapojily.Výsledkem jednání na tomto kongresu se stala Pařížská smlouva. (cs)
- Με την ονομασία Συνέδριο των Παρισίων ή Συνέδριο ειρήνης των Παρισίων, φέρεται η ειρηνευτική διεθνής διάσκεψη που πραγματοποιήθηκε στο Παρίσι , το 1856, μεταξύ των εκπροσώπων των εμπολέμων χωρών του Κριμαϊκού πολέμου, αμέσως μετά την υπογραφή της ανακωχής, προκειμένου να συνομολογηθεί ισχυρή συνθήκη ειρήνης . (el)
- The Congress of Paris is the name for a series of diplomatic meetings held in 1856 in Paris, France, to negotiate peace between the warring powers in the Crimean War that had started almost three years earlier. (en)
- Il Congresso di Parigi si riunì nella capitale francese dal 25 febbraio al 16 aprile 1856 al fine di ristabilire la pace dopo la guerra di Crimea, combattuta vittoriosamente dall'Impero ottomano, Francia, Regno Unito di Gran Bretagna e Irlanda e Regno di Sardegna contro l'Impero russo. Determinò il declino della potenza russa in Europa e l'ascesa della Francia a prima potenza del continente. Il Primo ministro del Regno di Sardegna Cavour ottenne che per la prima volta in una sede internazionale si ponesse la questione italiana.I risultati del Congresso costituirono il Trattato di Parigi. (it)
- Пари́жский конгре́сс — многосторонние международные переговоры с целью завершения Крымской войны, увенчавшиеся подписанием Парижского трактата; открылся 13 (25) февраля 1856 года в столице Франции. В нём участвовали полномочные представители России, Франции, Англии, Австрии, Сардинии, Османской империи, а также Пруссии. В итоге 18 (30) марта 1856 года был подписан мирный договор, который до 1871 года определял политическое устройство в Европе. Конгресс был закрыт 16 (28) апреля 1856 года. (ru)
- Паризький конгрес відкрився 13 (25) лютого 1856 року в столиці Франції. У ньому брали участь Росія, Франція, Англія, Австрія і Сардинія. Пізніше до них приєдналася Туреччина. Головував на засіданнях французький міністр закордонних справ, двоюрідний брат Наполеона III граф А. Валевський. Росія була представлена першим уповноваженим графом О.Ф.Орловим і другим — Ф.І.Бруновим, що довго служив російським послом в Лондоні. Англія була представлена лордами Кларендоном і Каулі. Австрія — Буолем, Сардинське королівство — . (uk)
|
