| dbo:abstract
|
- مزمار القِرْبة أو مزمار القرب (بالإنجليزية: Bagpipes) هي آلة هوائية تعزف عن طريق النفخ بداخل كيس جلدي واسع يخزن الهواء وينقله إلى أنبوب خشبي ذو 9 ثقوب ليتم إنتاج نغمة من فتح واقفال الثقوب عن طريق الأصابع. يربط مزمار القربة ثقافيا عادة بإسكتلندا، رغم عزف واستعمال الآلة لأغراض كشفية وثقافية في مختلف أنحاء العالم، تشتهر القربة عالميا في بلدها الأصل اسكتلندا ولكنها تعزف أيضا في أيرلندا و بلغاريا وشمال فرنسا، أما عربيا فتستعمل آلة القربة للمهرجانات الشعبية والمجموعات الكشفية فتعزف في فلسطين و ليبيا والخليج العربي. وتختلف القربة عن باقي الألات النفخية بأن مجاري الهواء فيها مفتوحة وليس لها صمامات أو ازرار. (ar)
- El mussete és un instrument musical aeròfon de doble llengüeta i és una variant de la cornamussa, ja que és d'origen francès. La mussete està composta per una bossa envoltada de seda o vellut, una manxa que serveix per inflar la bossa i fer sonar un chanter que té 6 forats i un bordó, a més té 4 barres de desplaçament que serveixen per ajustar l'afinació. A diferència de la cornamussa que designa instruments que reben l'aire mitjançant el buf amb l'ajuda d'un tub per insuflar l'aire, la musette s'aplica mitjançant una manxa d'aire que s'acciona amb el braç de l'executant de l'instrument. En la classificació Hornsbostel – Sachs es troba en el grup 422.12 d'instruments de llengüeta doble. (ca)
- La cornamusa és un instrument musical aeròfon constituït per un bot petit de cuir que serveix de dipòsit d'aire. Aquest bot té tres forats, on s'adapten tubs diferents: el més petit, anomenat tudell, serveix per a insuflar l'aire amb la boca; el segon, el grall, té un seguit de forats que permeten de fer la melodia; i del tercer forat, dit grall, en surt un nombre variable de tubs. Malgrat que la cornamusa escocesa denominada i la irlandesa Uilleann pipes són les que tenen una major visibilitat internacional, i que a nivell estatal la gaita gallega és la més popular, històricament s'han trobat cornamuses arreu d'Europa, al Nord d'Àfrica, al Golf Pèrsic i al Caucas. (Vegeu: Llista de cornamuses). (ca)
- Dudy (také moldánky, na Moravě též gajdy, na Chodsku pukl) jsou prastarý lidový hudební nástroj, užívaný v podobě historicky známé už v antickém Řecku. Původně byly jednoduchým dechovým nástrojem, který pravděpodobně vznikl již před 4 000 lety v Egyptě a v přední Asii. Odtud se postupně šířily s pastýři, ale především s četnými arabsko-tureckými nájezdy do Evropy, kde nacházíme nejvíce jejich forem a druhů – mnoho evropských národů má pro ně nejen vlastní jméno, ale i své vlastní modifikace nástroje. Moderní hümmelchen Dudy jsou aerofon. Funkce nástroje je založena na pumpování vzduchu a to buď dofukovaném ústy (např. galicijské "gaity" nebo skotské Great Highland bagpipe, v Česku mezi laiky známé jako "skotské dudy" - pravděpodobně proto, že jsou ze skotských dud nejznámější) nebo pomocí koženého měchu (např. české dudy, skotské , nebo irské loketní dudy), většinou umístěného v pravém podpaží hudebníka do zásobního koženého měchu pod levou rukou (u českých dud je to přesně naopak, zásobní měch je pod pravou rukou). Z měchu proudí vzduch přes strojek (tzv. piskor) s plátkem (plátky) do píšťaly s otvory. Rozechvíváním plátku(ů) vzniká zvuk a tón je tvořen odkrýváním jednoho nebo více otvorů píšťaly prsty.U českých dud je, na rozdíl od většiny jiných dud (a i dechových nástrojů), tzv. uzavřený prstoklad, tedy odkrývá se vždy jen jeden otvor píšťaly. České dudy jsou nejčastěji laděny v tónině Es dur, jsou také často používané dudy v ladění C dur (více na Moravě). Zvuk dud je mečivý a na přední píšťale (tzv. předničce, u dud nepocházejících z Česka také zvané "chanter") hrají české dudy pouze na osm tónů, což dodává jejich hře jednotvárnosti. Malý rozsah, osm nebo devět tónů, je u dud poměrně běžný, ale jsou i výjimky např. u irských dud je rozsah dvě a půl oktávy, včetně všech půltónů.Dalším zvláštním rysem je přítomnost jedné nebo více zadních píšťal – tzv. huk neboli bordun, popřípadě "dron/drony", které nepřetržitě hrají stále jeden o dvě oktávy hlubší tón, který se kombinuje s proměnlivými tóny na přední píšťale.U irských dud jsou, na rozdíl od ostatních dud, ještě další tzv. "regulátory" což jsou tři píšťaly s dvouplátkovým strojkem pro hraní doprovodu, ovládané klapkami převážně pravým zápěstím. Dudy většinou nemají rovnoměrně temperované ladění, nejčastěji je použito přirozené ladění. Tím zadní píšťaly ladí k přední píšťale bez ohledu na hraný tón, ale může to působit potíže při hře společně s nástrojem laděným v temperovaném ladění.Nebývá častý ani komorní tón A = 440 Hz, např. skotské Great Highland Bagpipes mají komorní tón nejčastěji mezi 470–480 Hz. Dudáci hrající s orchestrem obvykle podladí na A = 466,16 Hz (čemuž odpovídá tón B při A = 440 Hz) čímž se v moderním pojetí dá o těchto skotských dudách uvažovat jako o transponujícím nástroji, pro ostatní hrající tóny z Es dur, přestože se ve skutečnosti jedná o mixolydické A. Dudy mají stále mnoho ctitelů. Nejvíce je v Česku proslavili dudáci ze Strakonicka a Chodska. V Česku existuje několik kvalitních lidových souborů a ve Strakonicích se pořádá jednou za dva roky významný Mezinárodní dudácký festival. (cs)
- Die Musette de Cour ist eine historische Sackpfeife, die im 18. Jahrhundert vor allem in Frankreich in Mode war und sich stilprägend auf den Musette-Tanz auswirkte. (de)
- Ο Άσκαυλος (άσκαυλος < ασκός + αυλός ) είναι πανάρχαιο Ελληνικό πνευστό μουσικό όργανο ποιμενικού χαρακτήρα, που χρησιμοποιεί αέρα αποθηκευμένο σε ασκό. Χρησιμοποιείται στην Ελληνική μουσική του Αιγαίου εδώ και τουλάχιστον 2.500 χρόνια ενώ ήδη από τον 5ο π.Χ. αι είναι γνωστός ως “ο ασκός του Διονύσου” και αναφέρεται από πολλούς συγγραφείς όπως ο Αριστοτέλης στο βιβλίο του "(Μουσικά) προβλήματα" .Πρόκειται για πνευστό όργανο (πρόγονο της τσαμπούνας) που έδινε τη δυνατότητα στον εκτελεστή του να παίζει χωρίς παύσεις για την αναπνοή του. Αποτελούνταν από έναν έως τέσσερις αυλούς (με γλωσσίδες) προσαρμοσμένους σε έναν ασκό φτιαγμένο από ολόκληρο το δέρμα ενός μικρού ζώου ή την κύστη ενός μεγαλύτερου. Ο ασκός χρησίμευε ως αεροδεξαμενή που γέμιζε κατά τη βούληση του "ασκαύλη" με εμφύσηση από το στόμα (μέσω ενός καλαμένιου αγωγού που έφερε μια ανεπίστροφη δερμάτινη βαλβίδα) ή με ποδοκίνητο φυσερό. Ο εκτελεστής κρατούσε τον άσκαυλο στην αγκαλιά του πιέζοντας τον ώστε να διατηρεί σταθερή την πίεση του περιεχόμενου αέρα. Ο ένας (ή δύο) από τους αυλούς έπαιζαν την μελωδία ("τραγουδιστές") με τους κατάλληλους δακτυλισμούς ενώ οι υπόλοιποι κρατούσαν τον ίσο ("ισοκράτες") παράγοντας μια συνεχόμενη νότα. ( ΠΗΓΕΣ : "Μ. Λ. Γουέστ, Αρχαία ελληνική μουσική" , "Κούρτ Σάκς, Ιστορία των αρχαίων μουσικών οργάνων" , "Πολυδεύκης, Ονομαστικόν" , "Αθήναιος ο Ναυκράτειος, Δειπνοσοφισταί" . Η άσκαυλος είναι πνευστό μουσικό όργανο που χρησιμοποιεί κλειστά καλάμια που τροφοδοτούνται από μια σταθερή δεξαμενή αέρα με τη μορφή μιας τσάντας.Ο άσκαυλος είναι επίσης ευρύτατα διαδεδομένος ανά το παγκόσμιο και τόσο οι διάφορες εποχές όσο και οι διάφοροι λαοί του επιφύλαξαν πολλούς και διάφορους ρόλους, για αγροτικές διασκεδάσεις, για αστικούς χορούς, για γιορτές της Αυλής, για εμβατήρια και παρελάσεις, για προσωπικές χρήσεις, κλπ. Οι άσκαυλοι των Μεγάλων Χάιλαντς της Σκωτίας είναι οι πιο γνωστές στον Αγγλόφωνο κόσμο. Ωστόσο, οι άσκαυλοι παίζονται για μια χιλιετία ή και περισσότερο σε μεγάλες περιοχές της Ευρώπης, της βόρειας Αφρικής και της δυτικής Ασίας, συμπεριλαμβανομένης της Τουρκίας, του Καυκάσου και του Περσικού Κόλπου. Ο όρος γκάιντα είναι εξίσου σωστός στον ενικό ή τον πληθυντικό. Σήμερα στον τόπο μας συναντιέται με 2 μορφές. Στην Ήπειρο, την Μακεδονία και τη Θράκη φέρει την επωνυμία γκάιντα (από τον τουρκικό όρο gayda που σύμφωνα με ορισμένους προέρχεται από το αρχαιοελληνικό “αείδω”).Στον Ελληνικό Αιγαίο πολιτισμό ο (η) Άσκαυλος αναφέρεται και ως τσαμπούνα ως ελληνικό λαϊκό όργανο και τύπος . Το όργανο είναι ακόμα δημοφιλές στα ελληνικά νησιά. Ετυμολογικά, η τσαμπούνα σχετίζεται με την ελληνική λέξη συμφωνία που σημαίνει "ομόνοια ή αρμονία του ήχου" και αργότερα εφαρμόστηκε σε ένα είδος γκάιντας.Τα τελευταία χρόνια η τσαμπούνα παίζεται όλο και περισσότερο σε φεστιβάλ της Ικαρίας. Άλλες μορφές
* ασκαύλι
* ασκομαντούρα (el)
- Die Sackpfeife oder der Dudelsack (selten Bockpfeife) ist ein Holzblasinstrument. Zum Spielen wird Luft aus einem Luftsack durch Armdruck in Spiel- und Bordunpfeifen geleitet, wo Einfach- oder Doppelrohrblätter die Töne erzeugen. Grifflöcher am Spielrohr dienen zum Spielen von Melodien, während Bordunpfeifen einen gleichbleibenden Dauerton hervorbringen. Im Zusammenklang entsteht die für Sackpfeifen charakteristische Mehrstimmigkeit. Der Klang der Borduntöne ist meist ein tieferes, sattes Brummen, die Melodiepfeifen klingen höher, je nach Instrumententyp auch durchdringender. Im deutschsprachigen Raum kam das Instrument im Laufe des 19. Jahrhunderts außer Gebrauch, erlebte aber gegen Ende des 20. Jahrhunderts eine Wieder- bzw. Neubelebung. Sackpfeifen waren und sind innerhalb und außerhalb Europas weit verbreitet. Es gibt eine Fülle unterschiedlicher Formen, Materialien und Verwendungsweisen. Wer das Instrument spielt, wird als Sackpfeifer (Dudelsackpfeifer/Dudelsackspieler) bezeichnet. (de)
- Bagpipes are a woodwind instrument using enclosed reeds fed from a constant reservoir of air in the form of a bag. The Scottish Great Highland bagpipes are the best known examples in the Anglophone world, but people have played bagpipes for centuries throughout large parts of Europe, Northern Africa, Western Asia, around the Persian Gulf and northern parts of South Asia. The term bagpipe is equally correct in the singular or the plural, though pipers usually refer to the bagpipes as "the pipes", "a set of pipes" or "a stand of pipes". (en)
- Sakŝalmo estas tre malnova formo de blovinstrumento. Oni supozas ke ĝi ekestis ĉ. la jaro 2000 antaŭ Kristo en la regiono de Hindio kaj Pakistano por de Aleksandro la Granda esti portata al Okcidento. Eble ankaŭ ĝi originis en kelta kulturo. Sakŝalmoj jam ekzistis en la malnova Egiptio kaj en la romia tempo disvastiĝis en tutan Eŭropon. En Galegio, Skotlando kaj Irlando ili iĝis tra la jarcentoj parto de la kulturo. Laŭ d-ro St. Ĝuĝev, unu el la plej ofte uzataj muzikinstrumentoj en la bulgara popolmuziko estas speco de sakfluto (sakfajfilo), nomata gajda. Ĝi konsistas el fela sako, servanta kiel aerrezervujo, kiun la ludanto ŝveligas, blovante internen aeron pere de elstaranta tubeto. Sur la alia flanko de la felsako estas fiksitaj du ŝalmoj kun malsamaj longecoj kaj larĝecoj. La malpli granda ŝalmo havas laŭlonge vicon da truetoj, sur kiuj moviĝas la fingroj de la ludanto, ŝtopante kaj malŝtopante ilin sinsekve. La pli granda, nomata ruĉilo, produktas unu solan konstantan basan tonon (“iso”n aŭ fundamenton), kiu servas por akompano de la melodio, ludata per la malgranda ŝalmo. La gajda (sakfajfilo, sakfluto) havas tre malnovan originon kaj estas parenca kun la t. n. utricularium aŭ tibia utricularium, uzita en la Antikva Romo. La sakflutoj uzataj de la vilaĝanoj en Skotio, Bretonio kaj Italio (Abruzoj), estas iom diferencaj de la bulgara gajda. La sono de tiu ĉi instrumento estas tre akra kaj forta. La brita armeo kaj sinsekve ankaŭ tiu de Usono dum kelkaj epokoj uzis la muzikon de sakŝalmoj kiel armilo por terurigi la malamikon kiel averto pri alveno de tiu armeo. Tio aperas ofte en holivudaj filmoj. (eo)
- La gaita o cornamusa es un instrumento de viento. Para obtener el sonido, el intérprete almacena aire en un odre o saco soplando a través de un tubo o bien accionando fuelles con un brazo, para posteriormente presionar el odre haciendo que el aire salga por otro tubo dotado de orificios donde se ejecuta con los dedos la melodía. Su origen es remoto ya que se cree que fue utilizado por los pueblos babilonios, hebreos, fenicios, romanos y celtas. Existen posibles referencias literarias en textos latinos, pero las primeras representaciones europeas de la gaita se remontan a la Baja Edad Media. A finales del siglo XV perdió popularidad, excepto en las regiones españolas de Galicia, Asturias y Mallorca, así como en países como Escocia, Inglaterra, Francia y la Baja Bretaña. Se trata de un instrumento popular que a lo largo de la historia se ha ido introduciendo en todos los ámbitos sociales, tanto de carácter civil (fiestas, celebraciones) como religioso (misas, funerales) e incluso militar (desfiles, etc.). Como instrumento tradicional, la gaita se encuentra distribuida por numerosos países, incluyendo Escandinavia, las islas británicas, los Países Bajos, Francia, la península ibérica, la península itálica, los Balcanes, el norte de África, Turquía y Oriente Medio. Las regiones de España con más tradición y difusión de este instrumento son Galicia, Cantabria, Zamora y Asturias.En el País Vasco se denomina gaita al instrumento musical de viento que consiste en un cilindro de madera perforada con forma acampanada en su extremo y provisto de una doble lengüeta de caña, de la misma familia que la dulzaina y el oboe, pero desprovista de llaves. En la provincia de Salamanca, Extremadura y Huelva, se denomina gaita a las variantes locales de la flauta de tres agujeros (gaita charra, gaita extremeña y gaita rociera o gaita). Existen también por la geografía peninsular instrumentos llamados gaita que pertenecerían a la familia de los albogues, como la gaita serrana madrileña o la gaita gastoreña, en el Gastor, en la sierra de Cádiz. (es)
- Xirolarrua zaku batek eta hodi batzuek osatutako haize instrumentua da, gaita eta bota izenekin ere ezaguna. (eu)
- La cornemuse est un instrument de musique à vent et plus particulièrement à anches. Il en existe plus d'une centaine de types dans le monde. Sa répartition géographique correspond à l'Europe entière, au Caucase, au Maghreb, au golfe Persique et va jusqu'à l'Inde du Nord. (fr)
- Is uirlis cheoil í píb mhála, an phíb mhór nó go simplí na píoba. Cruthaítear fuaim nuair a sheoltar gaoth ón mhála tríd an deocán sa phíoba. (ga)
- Tas pipa adalah alat musik tiup kayu menggunakan buluh tertutup yang diumpankan dari reservoir udara yang konstan dalam bentuk tas. adalah contoh paling terkenal di dunia Anglophone; Namun, orang telah memainkan tas pipa selama berabad-abad, dan mereka terjadi di sebagian besar Eropa, Afrika utara, dan Asia barat, termasuk Anatolia, Kaukasus, dan sekitar Teluk Persia. Istilah tas pipa sama benarnya dalam bentuk tunggal atau jamak, meskipun piper biasanya menyebut tas pipa sebagai "pipa", "satu set pipa" atau "dudukan pipa". Satu set tas pipa minimal terdiri dari pasokan udara, tas, pelantun, dan biasanya setidaknya satu drone. Banyak bagpipe memiliki lebih dari satu drone (dan, kadang-kadang, lebih dari satu pelantun) dalam berbagai kombinasi, disimpan di tempat dalam persediaan — soket yang mengencangkan berbagai pipa ke tas. (in)
- La musette de cour ou musette baroque est un instrument de musique de la famille de la cornemuse. Les chantres et les drones ont un alésage cylindrique et utilisent une anche double, donnant un son calme similaire au hautbois. L’instrument est soufflé par un soufflet. La qualification « de cour » n’apparaît pas dans le nom de l’instrument dans les partitions musicales originales; Les pages de titre s’y réfèrent généralement simplement comme une musette, ce qui permet une confusion occasionnelle avec le hautbois piccolo, également connu sous le nom de musette (hautbois). (fr)
- La musette de cour (o semplicemente musette) è la cornamusa francese. (it)
- La cornamusa è uno strumento musicale aerofono a serbatoio (o aerofono a sacco). (it)
- バグパイプ（bagpipe/bagpipes 正しくはバッグパイプ）は、リード式の民プ pipe）を留気袋（バに繋ぎ、溜めた空気を押し出す事でリードを振動させて音を出すものである。バグパイプの発声原理は有簧木管楽器と同じであり、一種の気鳴楽器ではあるが、必ずしも一般的な意味での「吹奏 。 送気方式として、人の呼気を用いるものと、鞴のとがあるが、いずれも留気袋の押圧で音管に送る空気の量を調節し、区切りなく音を出し続けることができる。旋律を演奏する主唱管（チャンター chanter）の他に、しばしば一本ないし数本の通奏管（ドローン drone）が付き、同時に鳴奏される。 日本ではスコットランドのグレート・ハイランド・バグパイプが最も有名であり、単にバグパイプと言えばほとんどの場合これを指すが、この他にも独自のバグパイプがアイルランド、イタリア、スペイン、ポーランド、トルコ、バルカン半島といった広い範囲に存在している。グレート・ハイランド・バグパイプは、アイルランドや、スコットランド系移民の多い北米やオーストラリア、ニュージーランドでも盛んに演奏される。また、インドを始めとする旧イギリス植民地諸国では、軍事パレードでバグパイプによる軍楽隊が編成されることがある。 日本では2008年10月12-19日に、「パイプフェストジャパン」として毎年世界各国で開催されているパイプフェストが、関西を拠点として開催された。 2015年にスロバキアのバグパイプ文化が、2017年にはアイルランドのイリアン・パイプスが、ユネスコの無形文化遺産に登録された。 (ja)
- 백파이프(영어: bagpipes)는 입 또는 수동식풀무로 자루에 공기를 넣어 그것에 붙어 있는 리드 딸린 관으로 공기를 보내어 가락을 연주하는 악기이다. 파이프 오르간의 선조라고도 할 수 있다. 이와 같은 악기는 널리 유럽 일대와 아시아, 아프리카에도 있으나 오늘날에는 스코틀랜드의 민족음악 및 군악대의 악기로 유명하다. 유럽에서 이 악기에 관한 자료와 문헌은 13세기 후 많이 볼 수 있다. 자루는 오래된 것으로는 양이나 염소의 가죽이 그대로 쓰이기도 하였으며 또는 커다란 동물의 밥통이나 오줌통이 쓰였으나 새로운 것은 양의 유피 또는 이에 갈음되는 인조천으로 만들어지고 있다. 찬터(chanter) 혹은 샬뤼모(chalumeau)라고 하는 관에는 여러 개의 지공(指孔, 손으로 조작하는 구멍)이 있고 또 많은 키(key)를 가진 것도 있다. 리드는 홑서(單簧)와 겹서(複簧)의 2가지가 있다. 많은 악기는 2대 또는 3대의 드로운(drone) 혹은 부르동(bourdon)이라 하는 낮은음을 계속하여 연주할 수 있는 관을 가지고 있다. 드로운은 옥타브 및 완전5도로 조율되어 있으며 찬터에 의한 가락과 함께 같은 음높이로 계속 울린다. 특수한 것을 빼고는 백파이프의 연주는 결코 음이 중단되는 일 없이 연속되어 그 음빛깔과 드로운의 효과와 함께 독특한 분위기를 조성한다. 16, 17세기의 춤곡, 나 루루는 본래 이 악기로 연주된 것이다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- De doedelzak is een bijzonder oude vorm van blaasinstrument. De doedelzak is een rietinstrument waarbij het riet indirect bespeeld wordt via een luchtkamer en dus niet met de lippen of tong aangeraakt wordt. De luchtkamer maakt het mogelijk om een continue luchtstroom te creëren, waardoor de klank niet door ademhalen hoeft te worden onderbroken. Doedelzakken zijn eigenlijk eerder een familie van muziekinstrumenten dan een enkel instrument. Zowel enkele als dubbele rieten worden toegepast. (nl)
- Musette (Musette de cour) – starofrancuski instrument muzyczny dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych. Rodzaj małych dud, zwykle o eleganckim wyglądzie, pasującym do salonów arystokratycznych. Instrument był popularny we Francji w XVII i na początku XVIII w. Był używany do przygrywania rustykalnym tańcom, np. branle. Z nazwą instrumentu wiąże się muzyczne określenie á la musette – na wzór brzmienia dud. Termin „musette” odnosił się również do określenia (często tytułowego) pewnych utworów, szczególnie tanecznych (np. w suicie), odznaczających się właściwym dla dud stałym burdonowym brzmieniem niskiego dźwięku w basie. (pl)
- Dudy – instrument muzyczny dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych. (pl)
- A gaita de foles (também chamada gaita galega, cornamusa, gaita e dialetalmente gaita de fole) é um instrumento da família dos aerofones, composto de pelo menos um tubo melódico (chamado ponteiro ou cantadeira, pelo qual se digita a música) e dum insuflador mediado por uma válvula (chamado soprete ou assoprete), ambos ligados a um reservatório de ar (chamado fole ou bolsa); na maioria dos casos, há pelo menos mais um tubo melódico, pelo qual se emite uma nota pedal constante em harmonia com o tubo melódico (chamado bordão ou roncão). É um instrumento modal, na maioria das vezes jônio (modo de dó). A cantadeira possui a peculiar configuração de ser construída baseada numa nota (chamada tonal, geralmente soada com todos os furos fechados), e afinada noutra (chamada sensível, geralmente a primeira nota aberta), a qual rege a afinação da nota pedal soada pelo bordão (geralmente uma oitava abaixo da nota sensível da cantadeira). As possíveis afinações variam de gaita para gaita, geralmente em dó, ré, sol, lá, si ou si bemol. Outra peculiaridade das gaitas de fole é integrarem o restrito grupo de instrumentos de ar que tocam contínua e mecanicamente, sem necessidade de pausa para o músico respirar. (pt)
- Säckpipa är ett musikinstrument av skalmejatyp som spelats ända sedan omkring 4000 f.kr. i Egypten, ursprunget är oklart men tros vara Mellanöstern. Säckpipan var spridd över hela Europa under medeltiden och åtnjöt under 1600- och 1700-talen popularitet även vid Europas hov, (ofta i romantiska sammanhang, då instrumentet också har kopplats ihop med herdar och deras yrkesutövning.) Senare har den i Sverige mest överlevt i Västerdalarna och norra Värmland, för att slutligen helt dö ut i början av 1900-talet. Med ledning av de gamla instrument som bevarats från de områdena har dock rekonstruktioner av den svenska säckpipan, pôsun eller dråmban, utförts av olika instrumentbyggare och spelmän. Idag är det främst i folkmusiksammanhang som man kan få höra säckpipa. Fortfarande förknippas säckpipan gärna med Skottland och marschmusik. Olika säckpipetyper finns dock än idag i nästan samtliga europeiska länder. Starka traditioner finns exempelvis på Irland, i Frankrike, Spanien, Bulgarien och Ungern. (sv)
- Воли́нка (Дуда) — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Ірландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу. Вівчарські волинки в Україні називали ґа́йдами (дудами). Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки. В українській мові має синоніми: міх, дуда, коза, баран і т. ін. Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх. Вважається, що в Україні дуда з’явилася в XVI ст. саме на території Волині — звідси й назва «волинка», що поширилася на території колишньої Російської імперії. Проте є підстави думати, що в Україні волинка могла бути й раніше, оскільки і в країнах Заходу та Сходу вона має більш давню історію. (uk)
- Мюзет, мюзет де кур (фр. musette de cour, от старофр. muse — 'дудка') — музыкальный инструмент, французская разновидность волынки, широко распространённая в XVII—XVIII веках. Мюзет представляет собой небольшую волынку с мехом из ткани, мехами для нагнетания воздуха, двумя мелодическими трубками, (основной и дополнительной, с игровыми отверстиями и клапанами), патрубком для перестройки инструмента и особым «бурдонным бочонком» с несколькими тростями и звуковыми каналами. Во время игры волынщик прижимал мех локтем; возможно, подобная техника игры возникла из-за того, что аристократам, в среде которых был популярен этот инструмент, не подобало иметь комичный вид из-за надутых щёк. Волынки сходной конструкции, помимо Франции, известны и в других странах: Чехии, Польше, Венгрии, Ирландии. Наиболее раннее упоминание французского мюзета встречается у Мерсенна в 1636—1637 году. Отдельный трактат ему посвятил (Traité de la musette, 1672). Инструмент, описываемый Мерсенном и Боржоном де Селери, имел диапазон чуть более октавы; впоследствии он расширился до приблизительно двух с половиной октав. В XVIII веке мюзет и технику игры на нём подробно описывал Жак-Мартен Оттетер (внёсший также усовершенствования в его конструкцию). Поскольку мюзеты были распространены преимущественно в аристократической среде, они нередко изготовлялись как предметы роскоши: мех покрывался шёлком или бархатом, а трубки делались из слоновой кости. Инструмент использовался как для домашнего, так и для профессионального музицирования, в том числе в камерной и театральной музыке. В числе прочего под его аккомпанемент исполнялся народный танец, пользовавшийся популярностью при дворе Людовика XIV и Людовика XV. Впоследствии этот танец также получил название «мюзет» и стал включаться в оперно-балетные дивертисменты, а также в инструментальные произведения (сюиты, сонаты и пр.). (ru)
- Мюзет (фр. musette de cour або musette baroque) — вдосконалений «шляхетський» варіант волинки чи дуди . Як і волинка, мюзет має одну або дві трубки-співаниці (шалюмо — фр. chalumeaux, — смолоскип) і бурдонний блок. І співаниці й бурдони мають циліндричні отвори й подвійні тростини, які дають м'який тембр, схожий на гобой . Інструмент роздувається міхом (сільфоном) . В Україні існував інструмент шоломія, схожий на трубку-співаницю мюзета як візуально, так і назвою, та ще й подібний за тембром. Приставка «de cour» не відображається в назві інструменту в оригінальних музичних партитурах епохи барокко, у яких зазвичай інструмент позначається просто як мюзет (musette). Це призводить до певної термінологічної плутанини. Мюзет починають плутати з гобоєм піколо, відомим під назвою «гобой мюзет» (oboe musette). (uk)
- Волы́нка (от вол) — традиционный музыкальный духовой язычковый инструмент многих народов Европы. В Шотландии — главный национальный инструмент. Представляет собой мешок, который обыкновенно делается из воловьей, телячьей или козьей шкуры, снятой целиком, в виде бурдюка, зашитой наглухо и снабжённой сверху трубкой для наполнения меха воздухом, с прикреплёнными снизу одной, двумя или тремя игральными язычковыми трубами, клавишами и ступками, служащими для создания многоголосия. (ru)
- 风笛（Bagpipes）是乐器的一种，属使用簧片的气鸣乐器。风笛在凱爾特地區非常流行，是凱爾特传统文化的一部分。另外，北非、中歐、巴爾幹地區、高加索山脈、甚至愛沙尼亞都有風笛。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- مزمار القِرْبة أو مزمار القرب (بالإنجليزية: Bagpipes) هي آلة هوائية تعزف عن طريق النفخ بداخل كيس جلدي واسع يخزن الهواء وينقله إلى أنبوب خشبي ذو 9 ثقوب ليتم إنتاج نغمة من فتح واقفال الثقوب عن طريق الأصابع. يربط مزمار القربة ثقافيا عادة بإسكتلندا، رغم عزف واستعمال الآلة لأغراض كشفية وثقافية في مختلف أنحاء العالم، تشتهر القربة عالميا في بلدها الأصل اسكتلندا ولكنها تعزف أيضا في أيرلندا و بلغاريا وشمال فرنسا، أما عربيا فتستعمل آلة القربة للمهرجانات الشعبية والمجموعات الكشفية فتعزف في فلسطين و ليبيا والخليج العربي. وتختلف القربة عن باقي الألات النفخية بأن مجاري الهواء فيها مفتوحة وليس لها صمامات أو ازرار. (ar)
- Die Musette de Cour ist eine historische Sackpfeife, die im 18. Jahrhundert vor allem in Frankreich in Mode war und sich stilprägend auf den Musette-Tanz auswirkte. (de)
- Bagpipes are a woodwind instrument using enclosed reeds fed from a constant reservoir of air in the form of a bag. The Scottish Great Highland bagpipes are the best known examples in the Anglophone world, but people have played bagpipes for centuries throughout large parts of Europe, Northern Africa, Western Asia, around the Persian Gulf and northern parts of South Asia. The term bagpipe is equally correct in the singular or the plural, though pipers usually refer to the bagpipes as "the pipes", "a set of pipes" or "a stand of pipes". (en)
- Xirolarrua zaku batek eta hodi batzuek osatutako haize instrumentua da, gaita eta bota izenekin ere ezaguna. (eu)
- La cornemuse est un instrument de musique à vent et plus particulièrement à anches. Il en existe plus d'une centaine de types dans le monde. Sa répartition géographique correspond à l'Europe entière, au Caucase, au Maghreb, au golfe Persique et va jusqu'à l'Inde du Nord. (fr)
- Is uirlis cheoil í píb mhála, an phíb mhór nó go simplí na píoba. Cruthaítear fuaim nuair a sheoltar gaoth ón mhála tríd an deocán sa phíoba. (ga)
- La musette de cour ou musette baroque est un instrument de musique de la famille de la cornemuse. Les chantres et les drones ont un alésage cylindrique et utilisent une anche double, donnant un son calme similaire au hautbois. L’instrument est soufflé par un soufflet. La qualification « de cour » n’apparaît pas dans le nom de l’instrument dans les partitions musicales originales; Les pages de titre s’y réfèrent généralement simplement comme une musette, ce qui permet une confusion occasionnelle avec le hautbois piccolo, également connu sous le nom de musette (hautbois). (fr)
- La musette de cour (o semplicemente musette) è la cornamusa francese. (it)
- La cornamusa è uno strumento musicale aerofono a serbatoio (o aerofono a sacco). (it)
- De doedelzak is een bijzonder oude vorm van blaasinstrument. De doedelzak is een rietinstrument waarbij het riet indirect bespeeld wordt via een luchtkamer en dus niet met de lippen of tong aangeraakt wordt. De luchtkamer maakt het mogelijk om een continue luchtstroom te creëren, waardoor de klank niet door ademhalen hoeft te worden onderbroken. Doedelzakken zijn eigenlijk eerder een familie van muziekinstrumenten dan een enkel instrument. Zowel enkele als dubbele rieten worden toegepast. (nl)
- Dudy – instrument muzyczny dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych. (pl)
- Волы́нка (от вол) — традиционный музыкальный духовой язычковый инструмент многих народов Европы. В Шотландии — главный национальный инструмент. Представляет собой мешок, который обыкновенно делается из воловьей, телячьей или козьей шкуры, снятой целиком, в виде бурдюка, зашитой наглухо и снабжённой сверху трубкой для наполнения меха воздухом, с прикреплёнными снизу одной, двумя или тремя игральными язычковыми трубами, клавишами и ступками, служащими для создания многоголосия. (ru)
- 风笛（Bagpipes）是乐器的一种，属使用簧片的气鸣乐器。风笛在凱爾特地區非常流行，是凱爾特传统文化的一部分。另外，北非、中歐、巴爾幹地區、高加索山脈、甚至愛沙尼亞都有風笛。 (zh)
- La cornamusa és un instrument musical aeròfon constituït per un bot petit de cuir que serveix de dipòsit d'aire. Aquest bot té tres forats, on s'adapten tubs diferents: el més petit, anomenat tudell, serveix per a insuflar l'aire amb la boca; el segon, el grall, té un seguit de forats que permeten de fer la melodia; i del tercer forat, dit grall, en surt un nombre variable de tubs. (ca)
- El mussete és un instrument musical aeròfon de doble llengüeta i és una variant de la cornamussa, ja que és d'origen francès. La mussete està composta per una bossa envoltada de seda o vellut, una manxa que serveix per inflar la bossa i fer sonar un chanter que té 6 forats i un bordó, a més té 4 barres de desplaçament que serveixen per ajustar l'afinació. A diferència de la cornamussa que designa instruments que reben l'aire mitjançant el buf amb l'ajuda d'un tub per insuflar l'aire, la musette s'aplica mitjançant una manxa d'aire que s'acciona amb el braç de l'executant de l'instrument. (ca)
- Dudy (také moldánky, na Moravě též gajdy, na Chodsku pukl) jsou prastarý lidový hudební nástroj, užívaný v podobě historicky známé už v antickém Řecku. Původně byly jednoduchým dechovým nástrojem, který pravděpodobně vznikl již před 4 000 lety v Egyptě a v přední Asii. Odtud se postupně šířily s pastýři, ale především s četnými arabsko-tureckými nájezdy do Evropy, kde nacházíme nejvíce jejich forem a druhů – mnoho evropských národů má pro ně nejen vlastní jméno, ale i své vlastní modifikace nástroje. Moderní hümmelchen (cs)
- Ο Άσκαυλος (άσκαυλος < ασκός + αυλός ) είναι πανάρχαιο Ελληνικό πνευστό μουσικό όργανο ποιμενικού χαρακτήρα, που χρησιμοποιεί αέρα αποθηκευμένο σε ασκό. Χρησιμοποιείται στην Ελληνική μουσική του Αιγαίου εδώ και τουλάχιστον 2.500 χρόνια ενώ ήδη από τον 5ο π.Χ. αι είναι γνωστός ως “ο ασκός του Διονύσου” και αναφέρεται από πολλούς συγγραφείς όπως ο Αριστοτέλης στο βιβλίο του "(Μουσικά) προβλήματα" .Πρόκειται για πνευστό όργανο (πρόγονο της τσαμπούνας) που έδινε τη δυνατότητα στον εκτελεστή του να παίζει χωρίς παύσεις για την αναπνοή του. Αποτελούνταν από έναν έως τέσσερις αυλούς (με γλωσσίδες) προσαρμοσμένους σε έναν ασκό φτιαγμένο από ολόκληρο το δέρμα ενός μικρού ζώου ή την κύστη ενός μεγαλύτερου. Ο ασκός χρησίμευε ως αεροδεξαμενή που γέμιζε κατά τη βούληση του "ασκαύλη" με εμφύσηση από το (el)
- Sakŝalmo estas tre malnova formo de blovinstrumento. Oni supozas ke ĝi ekestis ĉ. la jaro 2000 antaŭ Kristo en la regiono de Hindio kaj Pakistano por de Aleksandro la Granda esti portata al Okcidento. Eble ankaŭ ĝi originis en kelta kulturo. Sakŝalmoj jam ekzistis en la malnova Egiptio kaj en la romia tempo disvastiĝis en tutan Eŭropon. En Galegio, Skotlando kaj Irlando ili iĝis tra la jarcentoj parto de la kulturo. (eo)
- Die Sackpfeife oder der Dudelsack (selten Bockpfeife) ist ein Holzblasinstrument. Zum Spielen wird Luft aus einem Luftsack durch Armdruck in Spiel- und Bordunpfeifen geleitet, wo Einfach- oder Doppelrohrblätter die Töne erzeugen. Grifflöcher am Spielrohr dienen zum Spielen von Melodien, während Bordunpfeifen einen gleichbleibenden Dauerton hervorbringen. Im Zusammenklang entsteht die für Sackpfeifen charakteristische Mehrstimmigkeit. Der Klang der Borduntöne ist meist ein tieferes, sattes Brummen, die Melodiepfeifen klingen höher, je nach Instrumententyp auch durchdringender. (de)
- La gaita o cornamusa es un instrumento de viento. Para obtener el sonido, el intérprete almacena aire en un odre o saco soplando a través de un tubo o bien accionando fuelles con un brazo, para posteriormente presionar el odre haciendo que el aire salga por otro tubo dotado de orificios donde se ejecuta con los dedos la melodía. (es)
- Tas pipa adalah alat musik tiup kayu menggunakan buluh tertutup yang diumpankan dari reservoir udara yang konstan dalam bentuk tas. adalah contoh paling terkenal di dunia Anglophone; Namun, orang telah memainkan tas pipa selama berabad-abad, dan mereka terjadi di sebagian besar Eropa, Afrika utara, dan Asia barat, termasuk Anatolia, Kaukasus, dan sekitar Teluk Persia. Istilah tas pipa sama benarnya dalam bentuk tunggal atau jamak, meskipun piper biasanya menyebut tas pipa sebagai "pipa", "satu set pipa" atau "dudukan pipa". (in)
- バグパイプ（bagpipe/bagpipes 正しくはバッグパイプ）は、リード式の民プ pipe）を留気袋（バに繋ぎ、溜めた空気を押し出す事でリードを振動させて音を出すものである。バグパイプの発声原理は有簧木管楽器と同じであり、一種の気鳴楽器ではあるが、必ずしも一般的な意味での「吹奏 。 送気方式として、人の呼気を用いるものと、鞴のとがあるが、いずれも留気袋の押圧で音管に送る空気の量を調節し、区切りなく音を出し続けることができる。旋律を演奏する主唱管（チャンター chanter）の他に、しばしば一本ないし数本の通奏管（ドローン drone）が付き、同時に鳴奏される。 日本ではスコットランドのグレート・ハイランド・バグパイプが最も有名であり、単にバグパイプと言えばほとんどの場合これを指すが、この他にも独自のバグパイプがアイルランド、イタリア、スペイン、ポーランド、トルコ、バルカン半島といった広い範囲に存在している。グレート・ハイランド・バグパイプは、アイルランドや、スコットランド系移民の多い北米やオーストラリア、ニュージーランドでも盛んに演奏される。また、インドを始めとする旧イギリス植民地諸国では、軍事パレードでバグパイプによる軍楽隊が編成されることがある。 2015年にスロバキアのバグパイプ文化が、2017年にはアイルランドのイリアン・パイプスが、ユネスコの無形文化遺産に登録された。 (ja)
- 백파이프(영어: bagpipes)는 입 또는 수동식풀무로 자루에 공기를 넣어 그것에 붙어 있는 리드 딸린 관으로 공기를 보내어 가락을 연주하는 악기이다. 파이프 오르간의 선조라고도 할 수 있다. 이와 같은 악기는 널리 유럽 일대와 아시아, 아프리카에도 있으나 오늘날에는 스코틀랜드의 민족음악 및 군악대의 악기로 유명하다. 유럽에서 이 악기에 관한 자료와 문헌은 13세기 후 많이 볼 수 있다. 자루는 오래된 것으로는 양이나 염소의 가죽이 그대로 쓰이기도 하였으며 또는 커다란 동물의 밥통이나 오줌통이 쓰였으나 새로운 것은 양의 유피 또는 이에 갈음되는 인조천으로 만들어지고 있다. 찬터(chanter) 혹은 샬뤼모(chalumeau)라고 하는 관에는 여러 개의 지공(指孔, 손으로 조작하는 구멍)이 있고 또 많은 키(key)를 가진 것도 있다. 리드는 홑서(單簧)와 겹서(複簧)의 2가지가 있다. 많은 악기는 2대 또는 3대의 드로운(drone) 혹은 부르동(bourdon)이라 하는 낮은음을 계속하여 연주할 수 있는 관을 가지고 있다. 드로운은 옥타브 및 완전5도로 조율되어 있으며 찬터에 의한 가락과 함께 같은 음높이로 계속 울린다. 특수한 것을 빼고는 백파이프의 연주는 결코 음이 중단되는 일 없이 연속되어 그 음빛깔과 드로운의 효과와 함께 독특한 분위기를 조성한다. 16, 17세기의 춤곡, 나 루루는 본래 이 악기로 연주된 것이다. (ko)
- Musette (Musette de cour) – starofrancuski instrument muzyczny dęty drewniany z grupy aerofonów stroikowych. Rodzaj małych dud, zwykle o eleganckim wyglądzie, pasującym do salonów arystokratycznych. Instrument był popularny we Francji w XVII i na początku XVIII w. Był używany do przygrywania rustykalnym tańcom, np. branle. Z nazwą instrumentu wiąże się muzyczne określenie á la musette – na wzór brzmienia dud. (pl)
- Мюзет, мюзет де кур (фр. musette de cour, от старофр. muse — 'дудка') — музыкальный инструмент, французская разновидность волынки, широко распространённая в XVII—XVIII веках. Мюзет представляет собой небольшую волынку с мехом из ткани, мехами для нагнетания воздуха, двумя мелодическими трубками, (основной и дополнительной, с игровыми отверстиями и клапанами), патрубком для перестройки инструмента и особым «бурдонным бочонком» с несколькими тростями и звуковыми каналами. Во время игры волынщик прижимал мех локтем; возможно, подобная техника игры возникла из-за того, что аристократам, в среде которых был популярен этот инструмент, не подобало иметь комичный вид из-за надутых щёк. Волынки сходной конструкции, помимо Франции, известны и в других странах: Чехии, Польше, Венгрии, Ирландии. (ru)
- A gaita de foles (também chamada gaita galega, cornamusa, gaita e dialetalmente gaita de fole) é um instrumento da família dos aerofones, composto de pelo menos um tubo melódico (chamado ponteiro ou cantadeira, pelo qual se digita a música) e dum insuflador mediado por uma válvula (chamado soprete ou assoprete), ambos ligados a um reservatório de ar (chamado fole ou bolsa); na maioria dos casos, há pelo menos mais um tubo melódico, pelo qual se emite uma nota pedal constante em harmonia com o tubo melódico (chamado bordão ou roncão). É um instrumento modal, na maioria das vezes jônio (modo de dó). (pt)
- Воли́нка (Дуда) — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Ірландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу. (uk)
- Мюзет (фр. musette de cour або musette baroque) — вдосконалений «шляхетський» варіант волинки чи дуди . Як і волинка, мюзет має одну або дві трубки-співаниці (шалюмо — фр. chalumeaux, — смолоскип) і бурдонний блок. І співаниці й бурдони мають циліндричні отвори й подвійні тростини, які дають м'який тембр, схожий на гобой . Інструмент роздувається міхом (сільфоном) . В Україні існував інструмент шоломія, схожий на трубку-співаницю мюзета як візуально, так і назвою, та ще й подібний за тембром. (uk)
- Säckpipa är ett musikinstrument av skalmejatyp som spelats ända sedan omkring 4000 f.kr. i Egypten, ursprunget är oklart men tros vara Mellanöstern. Säckpipan var spridd över hela Europa under medeltiden och åtnjöt under 1600- och 1700-talen popularitet även vid Europas hov, (ofta i romantiska sammanhang, då instrumentet också har kopplats ihop med herdar och deras yrkesutövning.) Senare har den i Sverige mest överlevt i Västerdalarna och norra Värmland, för att slutligen helt dö ut i början av 1900-talet. Med ledning av de gamla instrument som bevarats från de områdena har dock rekonstruktioner av den svenska säckpipan, pôsun eller dråmban, utförts av olika instrumentbyggare och spelmän. Idag är det främst i folkmusiksammanhang som man kan få höra säckpipa. Fortfarande förknippas säckpipa (sv)
|
,_made_from_calf_pelt,_cane,_and_animal_horn.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
