| dbo:abstract
|
- العِيارة (بالإنجليزية: Vagrancy) إحدى أحوال التشرد إذا لم يكن لصاحبها عمل أو دخل. وعادتهم أن يكتسبوا من التسول ونبش القمامة والنشل والعمل المؤقت. (ar)
- Le vagabondage désigne communément le style de vie de celui qui vit de manière permanente sans adresse et sans emploi fixe, volontairement ou non, le « sans feu, ni lieu », errant de ville en ville, à la différence du mendiant qui se fixe sur un territoire. Les passeports ont souvent été des moyens de répression à l'égard du vagabondage et autres sans-papiers ou « gens sans aveu ». Juridiquement, le vagabond était souvent celui qui était inconnu dans l'endroit où il se trouvait, qui ne possédait aucun passeport ou autre certificat d'identité ou de bonnes mœurs, et ne pouvait se faire « avouer » (reconnaître) par quelqu'un (curé d'une autre paroisse, etc.). Le vagabondage était alors lourdement réprimé ; le délit de vagabondage n'a disparu du droit français qu'en 1992. Le terme « vagabond » peut être utilisé, au sens péjoratif, pour représenter un sans-abri. Il peut aussi désigner celui qui part à l'aventure pour vivre une expérience de vie différente du mode de vie sédentaire ; c'est pourquoi on dit qu'ils vivent de manière désordonnée, du moins en apparence. On parlait aussi de pérégrin dans l'ancienne Rome, puis de chemineau dans l'Ancien Régime et on les dit aujourd'hui routard. Des vagabonds célèbres ont existé, par exemple Gandhi, Nietzsche, Lanza del Vasto, et d'innombrables philosophes-vagabonds. Le vagabond est celui qui décide de vivre pour une durée indéfinie sans attache, dans un but spirituel (voir Les Clochards célestes de Kérouac), social ou sous une contrainte matérielle. Au sortir de leur période vagabonde, certains d'entre eux ont produit de nombreuses œuvres littéraires et/ou artistiques. La fable de Jean de La Fontaine Le Loup et Le Chien, illustre bien une situation où un vagabond l'est par choix. (fr)
- Vagrancy is the condition of homelessness without regular employment or income. Vagrants (also known as vagabonds, rogues, tramps or drifters) usually live in poverty and support themselves by begging, scavenging, petty theft, temporary work, or social security (where available). Historically, vagrancy in Western societies was associated with petty crime, begging and lawlessness, and punishable by law with forced labor, military service, imprisonment, or confinement to dedicated labor houses. Both vagrant and vagabond ultimately derive from the Latin word vagari, meaning "to wander". The term vagabond is derived from Latin vagabundus. In Middle English, vagabond originally denoted a person without a home or employment. (en)
- No Brasil, vagabundo é, sobretudo, um insulto que significa uma pessoa que não trabalha, não gosta ou se recusa a ter um ofício ou executar qualquer outra atividade, um vadio. No entanto, o sentido original da palavra, que é o utilizado noutros países de língua portuguesa, é o de uma pessoa que leva uma vida itinerante, viajando de lugar em lugar e podendo viver de pequenos trabalhos que encontra ou de esmolas, como um mendigo (embora um vagabundo não seja um mendigo, já que estes últimos permanecem normalmente no mesmo lugar e vivem exclusivamente de esmolas). (pt)
- Бродяжничество — состояние человека, живущего в материальной бедности, скитающегося с места на место, не имеющего жилья, постоянной работы или другого законного источника дохода (средств к существованию). В русскоязычной социологической и юридической литературе бродяжничество обычно определяется как систематическое перемещение лица, не имеющего постоянного места жительства, из одной местности в другую (или в пределах одной местности), с существованием при этом на нетрудовые доходы. Отношение закона к бродяжничеству различалось в разных странах и в разные времена. Оно могло считаться уголовным преступлением, мелким правонарушением или же просто асоциальным явлением, которое способствует вовлечению в преступную деятельность, но само по себе нарушением закона не является. Различались и юридические определения этого понятия, признаки, по которым человека можно было отнести к бродягам. Особенно суровыми законами против бродяг и нищих отличилась Великобритания, где запрет на бродяжничество и попрошайничество сохраняется до сих пор. Законы о бродяжничестве в США были частично отменены как противоречащие Конституции, частично продолжают действовать. Человек, имеющий законный источник дохода, в США не считается бродягой, даже если он/она не имеет дома и постоянно перемещается с места на место. Уголовная ответственность за бродяжничество сохранилась и в Канаде, где оно так же рассматривается как существование на доходы от преступной деятельности или азартных игр, а не как постоянное странствование. (ru)
- Волоцю́зтво — стан людини, що живе в бідності, блукає з місця на місце, не має власного житла, постійної роботи чи іншого законного джерела прибутку (засобів до існування). В соціологічній та юридичній літературі волоцюзтво зазвичай визначається як систематичне переміщення особи, що не має постійного місця проживання, з однієї місцевості в іншу (чи в межах однієї місцевості), з існуванням при цьому на нетрудові доходи. Ставлення закону до волоцюзтва різнилося в різних країнах і в різні часи. Воно могло рахуватися кримінальним злочином, дрібним правопорушенням чи просто асоціальним явищем, котре сприяє залученню до злочинної діяльності, але саме по собі, порушенням закону не є. Відрізнялися і юридичні визначення цього поняття, ознаки, за якими людину можна віднести до волоцюг. Особливо суворими закони проти волоцюг і жебраків відрізнилася Велика Британія, де заборона на волоцюзтво і жебрацтво зберігається досі. Закони про волоцюзтво в США була частково відмінені, як заперечувальні Конституції, частково продовжують діяти. Людина, що має законне джерело прибутку в США не вважається волоцюгою, навіть якщо він/вона не має домівки і постійно переміщується з місця на місце. Кримінальна відповідальність за волоцюзтво збереглася в Канаді, де воно також розглядається як існування на доходи від злочинної діяльності чи азартних ігор, а не як постійне . (uk)
- 流民，又稱流人、流亡、流户、流冗、流庸、流离、流者及盲流等，是中國歷史上對於轉徙四處的無業游民稱呼，一般都是逃荒的農民，天災、苛吏、土地兼併、战乱等都可能导致流民问题的出现。 最早在《詩經·大雅·召曼》提到：“瘼我饑饉，民卒流亡。”，管仲在齐国提出“禁迁徙，止流民”政策，目的是控制人口流动。两汉时期，流民的大量出现是与豪族土地兼并有關。西漢時，流民問題已相當嚴重，漢武帝元狩四年，山东大水，有流民七十余万人；元封四年，关东流民二百万；漢明帝多次下诏招抚流民。漢章帝下令若流民想返回故鄉，應提供他們旅費。东汉后期的流民现象，較之西汉更為嚴峻。流民暴动规模越来越大，终于形成了全国性的黄巾起义。哀帝時流民“以十萬數”，华歆收容流民，“四方贤士大夫避地江南者甚众，皆出其下，人人望风。”宋朝也出現大量流民，张齐贤《洛阳缙绅旧闻记·齐王张令公外传》載：“令招农户，令自耕种，流民渐归。” 明朝中葉以後，流民問題最烈，甚至直接导致了明朝的灭亡。明朝中葉以後，“灾眚频仍、催科无序，数年之逋，取盈一时”。流民一直是历代朝廷的腹心之疾，福建连江县永乐初与洪熙元年相比，“户口什去其三四。”成化元年（1465年），户科给事中袁芳等言：“比年以来，救荒无术，一遇水旱，饥荒老弱者，转死沟壑，贫穷者流徙他乡。”成化七年，荆襄山区屯聚流民九十三万八千余人。清代封鎖东北，嚴令禁漢人出關，但流民“擔擔提籃，或東出榆關，或北渡渤海”。乾隆十一年，“東省被災州縣，流民出口”。民国画家蔣兆和绘有《流民圖》。 有明一代除农民之外，大量的匠户、军户、灶丁寺工商業也易於流亡。正统元年，山东都转运司“所属各盐场，在逃灶户3350余户。也算是流民的一種。 自古以來，流民就是黑社會的基本組成，西漢末的赤眉軍就是由流民演變而來。東漢末，曹操在青州收編了三十萬黃巾隊伍，形成了青州兵，這些隊伍的組成份子多是流民。成化元年（1465年）三月劉通、石龍、馮子龍等於房縣大石廠立黃旗起義，杀都指挥以下军官三十八人，擁眾數十萬。成化六年十一月，又有劉通舊部李原、小王洪起義，流民附和者達百萬人，史稱鄖陽民變。明宪宗派白圭、项忠指挥镇压，四路围攻，最终平定民变。成化十二年设立郧阳抚治以及郧阳府等州县进行管理。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- العِيارة (بالإنجليزية: Vagrancy) إحدى أحوال التشرد إذا لم يكن لصاحبها عمل أو دخل. وعادتهم أن يكتسبوا من التسول ونبش القمامة والنشل والعمل المؤقت. (ar)
- No Brasil, vagabundo é, sobretudo, um insulto que significa uma pessoa que não trabalha, não gosta ou se recusa a ter um ofício ou executar qualquer outra atividade, um vadio. No entanto, o sentido original da palavra, que é o utilizado noutros países de língua portuguesa, é o de uma pessoa que leva uma vida itinerante, viajando de lugar em lugar e podendo viver de pequenos trabalhos que encontra ou de esmolas, como um mendigo (embora um vagabundo não seja um mendigo, já que estes últimos permanecem normalmente no mesmo lugar e vivem exclusivamente de esmolas). (pt)
- Le vagabondage désigne communément le style de vie de celui qui vit de manière permanente sans adresse et sans emploi fixe, volontairement ou non, le « sans feu, ni lieu », errant de ville en ville, à la différence du mendiant qui se fixe sur un territoire. Les passeports ont souvent été des moyens de répression à l'égard du vagabondage et autres sans-papiers ou « gens sans aveu ». Juridiquement, le vagabond était souvent celui qui était inconnu dans l'endroit où il se trouvait, qui ne possédait aucun passeport ou autre certificat d'identité ou de bonnes mœurs, et ne pouvait se faire « avouer » (reconnaître) par quelqu'un (curé d'une autre paroisse, etc.). Le vagabondage était alors lourdement réprimé ; le délit de vagabondage n'a disparu du droit français qu'en 1992. (fr)
- Vagrancy is the condition of homelessness without regular employment or income. Vagrants (also known as vagabonds, rogues, tramps or drifters) usually live in poverty and support themselves by begging, scavenging, petty theft, temporary work, or social security (where available). Historically, vagrancy in Western societies was associated with petty crime, begging and lawlessness, and punishable by law with forced labor, military service, imprisonment, or confinement to dedicated labor houses. (en)
- Бродяжничество — состояние человека, живущего в материальной бедности, скитающегося с места на место, не имеющего жилья, постоянной работы или другого законного источника дохода (средств к существованию). В русскоязычной социологической и юридической литературе бродяжничество обычно определяется как систематическое перемещение лица, не имеющего постоянного места жительства, из одной местности в другую (или в пределах одной местности), с существованием при этом на нетрудовые доходы. (ru)
- 流民，又稱流人、流亡、流户、流冗、流庸、流离、流者及盲流等，是中國歷史上對於轉徙四處的無業游民稱呼，一般都是逃荒的農民，天災、苛吏、土地兼併、战乱等都可能导致流民问题的出现。 最早在《詩經·大雅·召曼》提到：“瘼我饑饉，民卒流亡。”，管仲在齐国提出“禁迁徙，止流民”政策，目的是控制人口流动。两汉时期，流民的大量出现是与豪族土地兼并有關。西漢時，流民問題已相當嚴重，漢武帝元狩四年，山东大水，有流民七十余万人；元封四年，关东流民二百万；漢明帝多次下诏招抚流民。漢章帝下令若流民想返回故鄉，應提供他們旅費。东汉后期的流民现象，較之西汉更為嚴峻。流民暴动规模越来越大，终于形成了全国性的黄巾起义。哀帝時流民“以十萬數”，华歆收容流民，“四方贤士大夫避地江南者甚众，皆出其下，人人望风。”宋朝也出現大量流民，张齐贤《洛阳缙绅旧闻记·齐王张令公外传》載：“令招农户，令自耕种，流民渐归。” 有明一代除农民之外，大量的匠户、军户、灶丁寺工商業也易於流亡。正统元年，山东都转运司“所属各盐场，在逃灶户3350余户。也算是流民的一種。 (zh)
- Волоцю́зтво — стан людини, що живе в бідності, блукає з місця на місце, не має власного житла, постійної роботи чи іншого законного джерела прибутку (засобів до існування). В соціологічній та юридичній літературі волоцюзтво зазвичай визначається як систематичне переміщення особи, що не має постійного місця проживання, з однієї місцевості в іншу (чи в межах однієї місцевості), з існуванням при цьому на нетрудові доходи. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
