| dbo:abstract
|
- Els himnes homèrics són una col·lecció de trenta-dos (o trenta-quatre, segons altres opinions) poemes èpics curts grecs, que en l'antiguitat solien atribuir-se a Homer a causa de les coincidències mètriques amb altres obres homèriques. Tot i això ja en l'Antiguitat es va descartar que l'autor fos Homer. La tendència crítica actual predominant considera que les confluències es deuen a una època similar de composició, sense que calgui atribuir-los a Homer ni a un sol autor. De fet, són molts els que dubten de la mateixa existència d'Homer. Malgrat tot, el nom ha perdurat. Actualment, es considera que el més antic d'aquests és el dedicat a Demèter, que va ser escrit el segle VII aC, en temps d'Hesíode, una mica més tard que la data normalment atribuïda a Homer. Això els situa entre els més antics monuments de la literatura grega.Semblen formar part d'un conjunt d'himnes més gran, els textos restants del qual s'han perdut. Cada un dels himnes està dedicat a un déu i destinat a ser cantat per un aede com a preludi o proemi (en grec, προοίμιον; prooimion ) abans de passar-ne a un més llarg. Els himnes varien força en longitud, i alguns són tan breus com tres o quatre versos, mentre que d'altres en superen els cinc-cents. Aquests himnes lloen deïtats concretes en hexàmetres dactílics, la mètrica usada en les èpiques homèriques. (ca)
- Homérské hymny (řecky Ομηρικοί ύμνοι, Omirikí ímni) je sbírka 33 hymnů (oslavných písní na olympské bohy a polobohy) psaných daktylským hexametrem dochovaná pod jménem Homérovým. Hymny však pochází z různých dob (nejstarší ze 7. století př. n. l., nejmladší z doby helénistické ze 3. století př. n. l.) a jsou od různých autorů. Používají sice homérského verše a stylu, ale slovní zásoba je mladší. Homérské hymny mají rozdílný rozsah (od 3 do 582 veršů) i charakter, některé z nich jsou orfické (nábožensko-mystické). Byly nejspíše určené k přednesu na různých kultovních místech (Délos, Delfy, Eleusis) a přednášeli je rapsódové jako úvod k recitacím z Homéra. Podle rozsahu se homérské hymny rozdělují na dvě části, na tzv. velké (v následujícím přehledu první čtyři) a malé, přičemž ve velkých je silně rozvinut epický prvek. (cs)
- Οι Ομηρικοί Ύμνοι αποτελούν μια συλλογή αρχαίων ελληνικών ύμνων σε μέτρο δακτυλικό εξάμετρο, το ίδιο που χρησιμοποιείται στην Ιλιάδα και την Οδύσσεια. Στην Αρχαιότητα, οι ύμνοι αυτοί αποδίδονταν στον Όμηρο: η πρώτη αναφορά σε αυτούς σε γραπτό κείμενο γίνεται από τον Θουκυδίδη (iii.104). Ορθώς ο Wolf στα Prolegomena ad Homerum έβγαλε το συμπέρασμα ότι αυτοί οι ύμνοι χρησίμευαν στους ραψωδούς ως προεισαγωγή στις επικές απαγγελίες. Οι παλαιότεροι από αυτούς γράφτηκαν κατά τον 7ο αιώνα π.Χ. κι έτσι βρίσκονται ανάμεσα στα αρχαιότερα μνημεία της ελληνικής λογοτεχνίας. Παρά το γεγονός ότι οι περισσότεροι Ομηρικοί ύμνοι γράφτηκαν κατά την Αρχαϊκή περίοδο (7ος-6ος αιώνας π.Χ.), μερικοί θεωρούνται ως έργα της Ελληνιστικής Περιόδου. Οι ύμνοι ποικίλουν σε μέγεθος: κάποιοι είναι σύντομοι και τελειώνουν σε τρεις ή τέσσερις σειρές, ενώ άλλοι καλύπτουν μέχρι και πεντακόσιους στίχους. Οι μεγαλύτεροι ύμνοι περιλαμβάνουν επίκληση, εγκώμιο και αφήγηση, κάποιες φορές εκτεταμένη. Τα περισσότερα σωζόμενα χειρόγραφα από τα Βυζαντινά χρόνια ξεκινούν με τον Τρίτο Ύμνο. Μια τυχαία ανακάλυψη το 1777, στη Μόσχα, έφερε στο φως τους δυο ύμνους που βρίσκονται στην αρχή της συλλογής, τον Ύμνο προς το Διόνυσο και τον Ύμνο προς τη Δήμητρα. Περιέχονται σε ένα μοναδικό χειρόγραφο του 15ου αιώνα και σώζονται σε αποσπασματική μορφή. Οι 33 ύμνοι είναι αφιερωμένοι στους εξέχοντες θεούς της Ελληνικής μυθολογίας, μερικοί από τους οποίους είναι:
* Αφροδίτη
* Απόλλων
* Άρης
* Ασκληπιός
* Άρτεμις
* Αθηνά
* Ερμής
* Εστία
* Κυβέλη
* Διόνυσος
* Δήμητρα
* Διόσκουροι, Κάστωρ και Πολυδεύκης
* Γαία
* Ήλιος
* Ήρα
* Ηρακλής
* Ήφαιστος
* Πάνας
* Ποσειδώνας
* Πύθιος Απόλλων
* Σελήνη
* Ζευς (el)
- Als Homerische Hymnen wird eine Sammlung von 33 antiken griechischen Gedichten bezeichnet. Es handelt sich dabei um Preisungen und Anrufungen der griechischen Götter. Ein 34. Gedicht ist „an die Gastgeber“ gerichtet. Ihre Länge variiert von nur sehr wenigen (der zweite auf Demeter lediglich drei) bis 580 (Hermes) Versen. Das Versmaß ist wie bei den Epen Homers ausschließlich der daktylische Hexameter, auch die Sprache ist stark an die der homerischen Epen angelehnt. (de)
- La Homeraj Himnoj estas kolekto de tridek du (aŭ tridek kvar, laŭ aliaj versioj) epopeaj mallongaj poemoj en la antikva greka lingvo, kiujn oni atribuis al Homero dum la antikva periodo. Nuntempe oni konsideras ke la plej antikva, tiu dediĉita al Demetra, estis verkita en la 7-a jarcento a.K., dum la vivo de Heziodo, iom pli malfrue ol la dato kiun oni tradicie atribuas al Homero. Laŭ tio, ili estas unu el la plej antikvaj elstaraj verkoj de la greka literaturo. Ĉiu himno estas dediĉita al greka diaĵo kaj estis verkita por ke aedo kantu ĝin kiel enkonduko (en la greka, προοίμιον) de aliaj pli longa. La diversaj Homeraj Himnoj estas malsamaj laŭ ilia longeco, kelkaj konsistiĝas nur el tri-kvar linioj kaj aliaj el pli ol kvin cent. Ili honoris kaj laŭdis konkretajn diojn per heksametroj, la metriko kiun oni uzis por homeraj epopeoj. La tridek du himnoj estas dediĉitaj al: 1.
* Dionizo. 2.
* Demetra. 3.
* Hermeso. 4.
* Afrodito. 5.
* Afrodito. 6.
* Dionizo. 7.
* Areso. 8.
* Artemiso.
* Afrodito. 9.
* Atena. 10.
* Hera. 11.
* Demetra. 12.
* Rea/Cibelo (patrino de la dioj). 13.
* Heraklo. 14.
* Asklepio. 15.
* La Dioskuroj (Kastoro kaj Polukso). 16.
* Hermeso. 17.
* Pajno. 18.
* Hefesto. 19.
* Apolono. 20.
* Pozidono. 21.
* La ĉiopovaj filoj de Krono (inter ili, Zeŭso). 22.
* Hestio. 23.
* La Muzoj kaj Apolono.
* Dionizo. 24.
* Artemiso. 25.
* Atena. 26.
* Hestio. 27.
* Geo (la Tero, ĉiesa patrino). 28.
* Helioso. 29.
* Seleno. 30.
* La Dioskuroj. (eo)
- Los Himnos homéricos son una colección de 32 a 34 poemas épicos cortos griegos, que en la antigüedad solían atribuirse a Homero. (es)
- Himno homerikoak (antzinako grezieraz : Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι / Homērikoì Húmnoi) poema epiko greko bilduma da, 32-34 inguru, antzinaroan Homerori egozten zitzaizkionak. (eu)
- The Homeric Hymns (Ancient Greek: Ὁμηρικοὶ ὕμνοι, romanized: Homērikoì húmnoi) are a collection of thirty-three anonymous ancient Greek hymns celebrating individual gods. The hymns are "Homeric" in the sense that they employ the same epic meter—dactylic hexameter—as the Iliad and Odyssey, use many similar formulas and are couched in the same dialect. While the modern scholarly consensus is that they were not written during the lifetime of Homer himself, they were uncritically attributed to him in antiquity—from the earliest written reference to them, Thucydides (iii.104)—and the label has stuck. "The whole collection, as a collection, is Homeric in the only useful sense that can be put upon the word," A. W. Verrall noted in 1894, "that is to say, it has come down labeled as 'Homer' from the earliest times of Greek book-literature." (en)
- Les Hymnes homériques (du grec ancien : Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι / Homērikoì Húmnoi) sont une collection de trente-quatre (ou trente-deux, suivant les décomptes) courts poèmes épiques. Aujourd'hui, on estime que le plus vieux des hymnes, celui à Déméter, remonte à l'époque d'Hésiode. Chacun des hymnes est dédié à un dieu, et est destiné à être chanté par l'aède en guise de prélude ou proème (du grec ancien προοίμιον / prooímion), avant de passer à une œuvre plus longue. Les Hymnes homériques varient par leur sujet, leur taille (de cinq à cinq cent cinquante vers), leur époque de rédaction (entre le VIIe siècle av. J.-C. et le IVe siècle de notre ère). L'épithète d'« homérique », qui leur est attribuée, n'est due qu'à leur mètre commun, l'hexamètre dactylique, vers de l'épopée. Parmi les facteurs d'homogénéité entre ces œuvres, on trouve également des formules identiques, annonçant qu'un autre poème va suivre l’Hymne homérique : « …Salut à toi, et je te chanterai dans un autre hymne. » (fr)
- Himne Homeros adalah sekumpulan himne Yunani kuno yang ditujukan untuk dewa-dewa tertentu. Himne Homeros terdiri dari tiga puluh tiga himne. Sebenarnya pembuat himne-himne tersebut tidak diketahui, atau anonim. Namun Homeros kemudian dianggap sebagai penulisnya karena himne-himne tersebut memiliki banyak kemiripan dengan beberapa karya Homeros lainnya (seperti Iliad dan Odisseia) dalam hal pola, gaya, dan dialek. Karena itu, kumpulan himne tersebut hingga kini disebut sebagai Himne Homeros. Dari kumpulan Himne Homeros, yang tertua ditulis pada sekitar 700 SM. Asumsi bahwa kumpulan himne tersebut dibuat oleh Homeros telah ada sejak masa kuno. Referensi terawal mengenai hal tersebut berasal dari Thukidides. Berikut adalah daftar dewa yang didedikasikan dalam Himne Homeros:
* Afrodit
* Apollo
* Ares
* Asklepios
* Artemis
* Athena
* Kibele
* Dionisos
* Demeter
* Kastor dan Polideukes (Dioskouri)
* Gaia
* Helios
* Hera
* Herakles
* Hermes
* Hefaistos
* Hestia
* Pan
* Poseidon
* Apollo Pithia
* Selene
* Zeus (in)
- Gli anonimi Inni omerici sono una collezione di trentaquattro inni greci antichi risalenti al VII-VI secolo a.C. Sono stati chiamati "omerici" in quanto scritti nello stesso dialetto dell'Iliade e dell'Odissea e ne condividono anche il metro poetico usato, ovvero l'esametro dattilico. Furono così attribuiti ad Omero fin dall'antichità – a partire dai primi riferimenti fatti da Tucidide – e questa denominazione è rimasta tale nel tempo. (it)
- 《호메로스 찬가》(그리스어: Ομηρικοί Ύμνοι)는 작자 미상인 총 33편의 고대 그리스 찬가집으로, 그리스의 각 신들을 찬양하는 내용으로 이루어져 있다. 제목의 "호메로스"는 호메로스 언어의 전통을 충실히 지키고 있는 것을 의미하는데, 《일리아스》와 《오디세이아》와 동일한 장단단 육보격의 서사시 운율을 사용하고 있고, 문체 또한 호메로스의 형식과 방언을 비슷하게 활용하고 있다. 고대에는 투키디데스의 초기 저서 (《역사》 3권 104장)를 근거로 호메로스가 직접 썼다고 생각하는 사람이 많았고, 따로 저자 표시가 붙기도 하였다. (ko)
- Hymny homeryckie – zbiór pisanych heksametrem hymnów skierowanych do poszczególnych bogów greckich, które tradycja starożytna wiązała z postacią Homera. Zachowany do czasów współczesnych zbiór liczy 33 hymny. Większa część badaczy (m.in. Clay) jest zdania że były to hymny epickie, a nie sakralne. Prawdopodobnie w większości były to proojmia, czyli wstępy do większych przemów. Zabiegu takiego użył m.in. Hezjod w Theogoni, rozpoczynając ją hymnem do Muz. Z drugiej strony Hymn do Hermesa (4) jest dłuższy od niektórych ksiąg Iliady i Odysei, nie mógł więc pełnić funkcji proojmionu. W strukturze Hymnów homeryckich dominuje charakterystyczny podział na 3 części: określenie adresata i tematu utworu, ilustracja wybranej opowieści, część salutacyjna/błagalna. Krótsze hymny stanowią inwokacje do danego bóstwa i wyliczenie jego zasług i tytułów, dłuższe zaś mają formę epickiej opowieści o zdarzeniach z życia któregoś z bogów. W III księdze Wojny peloponeskiej Tukidydes zacytował Hymn do Apollona (3), przypisując jego autorstwo Homerowi. Po raz pierwszy o zbiorze hymnów przypisywanych Homerowi wspomnieli jednak dopiero w I wieku p.n.e. Filodemos z Gadary i Diodor Sycylijski. Uczeni aleksandryjscy w okresie hellenistycznym wykluczyli zdecydowanie rzekome autorstwo hymnów, jednak mimo to określenie „homeryckie” przetrwało w powszechnej świadomości chociażby ze względu na podobieństwo stylu, a wielu pisarzy takich jak Pauzaniasz nadal było przekonanych że jest to dzieło Homera. Najprawdopodobniej są one dziełem anonimowych jońskich rapsodów, wzorujących się na stylu Homera. Hymny homeryckie zachowały się w 30 średniowiecznych rękopisach, gdzie zazwyczaj zamieszczano je razem z Hymnami Kallimacha, Hymnami orfickimi oraz Hymnami Proklosa. Natomiast fragmenty zachowane na papirusach są bardzo skąpe. Duże znaczenie miał odnaleziony w 1777 roku w Moskwie rękopis M, który jako jedyny zawiera Hymn do Demeter (2) i Hymn do Dionizosa (1). Ostateczny zbiór Hymnów homeryckich powstał w okresie hellenistycznym, kiedy to uczeni aleksandryjscy wyłączyli z dzieł przypisywanych Homerowi apokryfy, tym samym zbierając je w oddzielną kolekcję. Samo określenie "homeryckie" zostało wprowadzone przez anonimowego ich kompilatora. Czas powstania poszczególnych hymnów jest nieznany, rozciągany na okres 750-500 p.n.e. Zazwyczaj za najstarsze trzy uważa się Hymn do Afrodyty (5) – ok. 675 p.n.e., część delijską Hymnu do Apollona (3) – ok. 660 p.n.e. i Hymn do Demeter (2) – ok. 640 p.n.e., natomiast część pytyjska Hymnu do Apollona datowana jest na ok. 585 p.n.e. Datacja ta, wprowadzona przez Richarda Jankę, budzi jednak wątpliwości a ciekawym przykładem jest Hymn do Aresa (8), w stosunku do którego uczeni zgadzają się że jest on najmłodszym w zbiorze, ale wyznaczane ramy czasowe rozciągają się na kilka stuleci. Bilingwiczną edycję (tekst oryginalny i polskie tłumaczenie) hymnów homeryckich wydał Włodzimierz Appel w 2001 roku. Sześć lat później, w ramach serii Biblioteka Antyczna, autor ten opublikował w ramach jednego tomu zbiór dziewięciu antycznych żywotów Homera oraz tłumaczenia: hymnów homeryckich (wydanie II), Głuptaka, , , i Wojny mysio-żabiej. (pl)
- ホメーロス風讃歌（ホメーロスふうさんか、古代ギリシア語: Ὁμηρικοὶ ὕμνοι, 英語: Homeric Hymns）は、古代ギリシアに作られた作者不詳の33篇の讃歌集である。ホメーロス讃歌、ホメロス風讃歌とも呼ばれる。 (ja)
- De Homerische hymnen vormen een verzameling van 33 hymnen die in de klassieke oudheid (ten onrechte) aan Homerus werden toegeschreven. De verzameling bestaat uit vier langere hymnen (aan Demeter, Apollo, Hermes en Aphrodite) en 29 kortere. Behalve in lengte verschillen deze twee groepen ook nog op andere punten: in tegenstelling tot in de kortere, worden in de langere hymnen ook belangrijke verhalen uit de biografieën van de goden verteld. Daarnaast zijn de langere hymnen waarschijnlijk tussen 650 en 400 v.Chr. geschreven. Ze zijn dus jonger dan de werken van Homerus en Hesiodus, in wier traditie de gedichten staan. Niettemin behoren de vroegste Homerische hymnen tot de vroegste Oudgriekse literatuur. De kortere hymnen zijn daarentegen weer van later datum: mogelijk de 4e eeuw v.Chr. of de hellenistische periode. (nl)
- De homeriska hymnerna är samlingsnamnet på 33 antika grekiska hymner som troligen skrevs på 600- och 500-talen före Kristus av okända författare. Motiven är hämtade ur den grekiska mytologin och skildrar olika gudars uppgifter och betydelse. Sex av hymnerna är längre medan övriga 27 är kortare; 15 av de senare är kortare än tio verser. Hymnerna har av tradition tillskrivits Homeros, då de i likhet med Iliaden och Odysséen är skrivna på versmåttet daktylisk hexameter. De delar även flera språkliga, stilistiska och innehållsmässiga drag med Homeros verk, men har också drag som avviker från dessa. De samlade hymnerna gavs ut på svenska 1927 i översättning av Rudolf Röding. En nyöversättning av Ingvar Björkeson gavs ut 2004, med parallelltext på svenska och grekiska. Enskilda hymner har översatts till svenska av bland andra Esaias Tegnér, Nathan Söderblom och Vilhelm Ekelund. (sv)
- «Гоме́ровские ги́мны» (также «Гомеровы гимны») — устойчивое (самое позднейшее) название сборника древнегреческой поэзии — тридцати трёх гимнов, исполнявшихся в честь отдельных богов. Авторы стихов неизвестны. Гимны являются «гомеровыми» в том смысле, что они используют тот же эпический размер — дактилический гекзаметр — как Илиада и Одиссея, применяют многие аналогичные стилистические приёмы и выдержаны в одном диалекте. Гимны приписывались Гомеру ещё в античности; самая ранняя гомеровская атрибуция находится в «Истории» Фукидида (III, 104). (ru)
- Os Hinos homéricos (Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι), de autoria anônima – que celebram várias divindades da mitologia grega – são uma coleção de 33 hinos em língua grega, atribuídos a Homero, e de estrutura hexâmetra. Pela heterogeneidade, contudo, os estudiosos admitem que os poemas foram escritos por diversos autores antigos de diferentes épocas e, mais amplamente, de regiões distintas entre si. Os antigos rapsodos, que declamavam versos que não eram de sua própria autoria em festas e concursos, recitavam frequentemente os hinos homéricos – e também outras epopéias de Homero, que constituíam seu repertório principal – em ocasiões religiosas como meio de invocar deuses e celebrá-los, em desempenhos que lembravam atores, às vezes, com o uso de instrumentos como o bastão. (pt)
- 荷马诗颂（古希腊语: Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι, Homērikoi Hymnoi）是一部由33篇佚名作者写的古希腊颂诗组成的作品集。每篇颂诗都歌颂一位古希腊神灵。颂诗是“荷马化”的，因为他们和荷马史诗《伊利亚特》、《奥德赛》采取了同样的史诗格律：抑扬六步格，并且使用了大量相同的范式和相同的方言。根据修昔底德， 这些作品在古代并不完全归于荷马名下。此作品集在整体称呼时只能被称作“荷马式”的，所以它们被贴上“荷马”这一标签应该不早于它们集结成书之时。 (zh)
- Гомерівські гімни (грец. Ομηρικοί Ύμνοι) — поетичні твори 7-5 ст. до н. е. на честь богів, написані гекзаметром. Зазвичай приписуються Гомеру та іншим кіклічним поетам. Старовинна рукописна збірка складалася з 34 гімнів, більшість яких має від 4 до 20 рядків. Лише п’ять із них сягають кількох сотень рядків.Походження назви точно не відоме. Можливо, гімни були написані послідовниками гомерівської школи. Проте ймовірніше, що названі вони так, оскільки, як і гомерівські, складені епічним гекзаметром. Гомерівські гімни складали рапсоди, ними вони звичайно передували декламацію гомерівських поем — «Іліади» та «Одіссеї» — під час поетичних змагань на різноманітних давньогрецьких агонах або під час святкування культових свят у найбільших релігійних центрах Греції. Здебільшого гімни являли собою звернення до певного божества і просили про заступництво, а також передавали легенду, пов'язану із цим божеством. Довжина гімну широко варіювала і інколи могла становити кілька віршів. Хоча не всі гімни носили культовий характер. Розповідають гімни не про героїв, а про богів. Великі за обсягом гімни дають уявлення про міф, пов’язаний з певним божеством, про його подвиги чи діяння, встановлення культу, заснування храму («До Деметри», «До Аполлона») Невеликі гімни просто прославляють бога, наділяючи його пишними епітатами. Зразком такого гімну може бути п'ятивірш «До Гери»: Реєю роджену, золототронну прославлю я ГеруВічноживущих царицю, з лицем незрівнянної вроди,Гучногримучого Зевса сестру його рідну й дружинуСлавную. Всі бо боги на великім Олімпі блаженніЗ благоговінням шанують її із Кронідом нарівні.(Переклад Н.Пащенко) Ще лаконічнішим є гімн «До Деметри»(495 рядків), Пишноволоса Деметро преславна, тебе я співаю,Також і доньку чудову твою, Персефону вродливу.Слався, богине! Будь міста захисниця. Першою в пісні. Усі ці гімни були, очевидно, своєрідними молитвами-заспівами, зверненням до даного бога під час відправлення його культу, після яких починали виконувати героїчну билину про нього. Про це свідчить і останній незмінний рядок у багатьох гімнах — «Зараз, тебе пом’янувши, до іншої пісні беруся» Найважливішим гімном вважають гімн «До Деметри» (495 рядків), сюжетом якого є викрадення дочки Деметри Персефони (або Кори) богом Аїдом, який робить її своєю дружиною і володаркою підземного царства мертвих. Засмучена втратою доньки і не знаючи, що з нею сталося, Деметра залишає свої справи і, набувши вигляду літньої жінки, спускається з Олімпу до міста Елевсін, де стає служницею царського подружжя Келея і Метаніри. Вона пообіцяла їм виховати маленького сина Демофонта. Богиня полюбила хлопчика і вирішила дати йому вічну молодість і безсмертя, а для цього щоночі очищала його вогнем. Та нерозумне втручання Метаніри порушило плани Деметри. Розгнівана богиня розкрила себе й наказала елевсінцям збудувати на свою честь храм з жертовником. Пізніше вона сама встановила свій культ із таїнствами, в яких брали участь тільки посвячені і розголошення яких каралося смертю. Деметра … всіх посвятила в таїнства.Святі вони і величні. Про них ні питатиПрава не має ніхто, відповісти на розпит ще гірше:У шанобі до безсмертних великих вуста замовкають.Той з земнородних людей, хто таїнства бачив, — щасливий.(476-480) Але Деметра далі сумувала і не поверталася на Олімп. На землі почалася посуха. Тоді Зевс наказав Аїдові тримати в себе Пер-сефону лише третину року, решту часу вона має проводити з матір’ю. Щаслива богиня з дочкою піднімається на Олімп і щедрою рукою розсипає на землю свої дари. Так поетично пояснювали елліни зміну пір року: навесні, влітку і восени, коли Кора гостює у матері, на землі все починає зеленіти, цвісти і плодоносити. Коли ж Персефона врешті повертається до Аїда, Деметру знову охоплює смуток. Настає холодна й непривітна зима. Гімн закінчується зверненням поета до богині з проханням послати щасливе життя за складену на її честь пісню. Він містить найдавнішу згадку про таїнства Деметри з участю посвячених у них людей — «містів» (звідси — «містерії»), Містів було багато — понад тридцять тисяч. Пізніше «елевсінські містерії» — таємна частина культу Деметри в місті Елевсін — стали одним з важливих джерел виникнення давньогрецької трагедії. Гімн «До Аполлона Делоського» (178 рядків) розповідав, як богиня Лето після довгих блукань нарешті обирає острів Делос, та, зі згоди бога, народжує на ньому сина Аполлона. «Гімн до Аполлона Дельфійського» (368 рядків) присвячено пригодам і подвигам молодого бога (зокрема перемозі над драконом Піфоном) та заснуванню на його честь храму з жертовником. Протягом тисячоліття Дельфійський храм відігравав надзвичайно велику роль в історії Еллади, став головним релігійним центром усієї країни. Усередині храму віща Піфія вишукувала малозрозумілі слова оракула, жерці тлумачили їх. Жодна більш-менш значна подія не відбувалася в Елладі без схвалення дельфійського оракула. Найбільший «Гімн до Гермеса» (580 рядків) присвячений народженню і витівкам з першого ж дня появи на світ покровителя торгівців, шахраїв та мандрівників Гермеса, сина Зевса і німфи Майї: Син народивсь у богині — хитрун, витівник і пролаза,Злодійкуватий крадій, бикокрад, сновидінь повелитель,В двері підглядник, нічний розбишака, який незабаромДіянь преславних на подив богам мав багато звершити…Вранці з світанком народжений, грав на кіфарі опівдні,Ввечері ж викрав корів у стрільця дальносяжного Феба. «Гімн до Афродіти» (293 рядки) розповідає лише про один епізод з життя цієї богині. Закохана в пастуха Анхіза, Афродіта, набравши вигляду прекрасної діви, з’являється до нього, освідчується і поділяє з ним ложе. Від цього союзу закоханих має народитися родоначальник могутнього роду героїв Еней. Після пробудження від сну Анхіза Афродіта постає перед ним у всій своїй божественній величі. Богиня заспокоює наляканого Анхіза і скаржиться на свою долю — вона, яка раніше вселяла кохання в безсмертних богів і тому панувала над усіма ними, тепер сама потрапила у свою ж пастку. Вона пророчить щасливе дитинство Енея і наказує Анхізові ніколи не розголошувати нікому таємницю їхнього інтимного зв’язку: Бо коли правду ти скажеш й хвалитись почнеш безрозсудно,Що сам зійшовсь з Кіфереєю ошатновіночній в коханні, —Зевс тебе в гніві понищить і блискавки жаром обвуглить. З надзвичайною тактовністю і цнотливістю описує поет сцену кохання Анхіза й Афродіти, докладно малюючи принадну вроду богині. Вірогідно, що гімни виконували роль своєрідних молитов-заспівів, звернення до даного бога під час поклоніння його культу, після якого починали виконувати героїчну билину про нього. Про це може засвідчити останній незмінний рядок у багатьох гімнах — «Зараз, тебе пом’янувши, до іншої пісні беруся». У всіх названих гімнах боги постають зі своїми характерами, особливостями власної вдачі, і це відбивається на внутрішній тональності присвячених їм гімнів. Образ Деметри перетворюється на символ невтішної матері, що позначається на звучанні гімну, в якому переважають мінорні тони. Гімн до Гермеса сповнений доброзичливої іронії, сміху, жартівливих сцен, які викликають посмішку і відповідають веселій вдачі і грайливому розуму молодого бога-витівника. Недаремно Зевс, дивлячись на пустотливі вигадки свого сина, неодноразово починає голосно реготати. Світлим і могутнім зображений у присвячених йому гімнах Аполлон-переможець, серйозний тон їх ніби підкреслює величні й далекоглядні наміри цього бога. Гомерівські гімни становлять цікаве й важливе явище ранньої грецької літератури не тільки як джерело, що віддзеркалює досить давні уявлення еллінів про життя богів, але і як визначні художні твори, що вплинули на розвиток цього поетичного жанру в пізніші часи. Відомі гімни, присвячені наступним давньогрецьким божествам: Афродита, Аполлон, Арес, Асклепій, Артеміда, Афіна, Кібела, Діоніс, Деметра, Діоскури, Гея, Геліос, Гера, Геракл, Гермес, Гефест, Гестія, Зевс, Пан, Посейдон, Аполлон Піфійський, Селена, Зевс. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Als Homerische Hymnen wird eine Sammlung von 33 antiken griechischen Gedichten bezeichnet. Es handelt sich dabei um Preisungen und Anrufungen der griechischen Götter. Ein 34. Gedicht ist „an die Gastgeber“ gerichtet. Ihre Länge variiert von nur sehr wenigen (der zweite auf Demeter lediglich drei) bis 580 (Hermes) Versen. Das Versmaß ist wie bei den Epen Homers ausschließlich der daktylische Hexameter, auch die Sprache ist stark an die der homerischen Epen angelehnt. (de)
- Los Himnos homéricos son una colección de 32 a 34 poemas épicos cortos griegos, que en la antigüedad solían atribuirse a Homero. (es)
- Himno homerikoak (antzinako grezieraz : Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι / Homērikoì Húmnoi) poema epiko greko bilduma da, 32-34 inguru, antzinaroan Homerori egozten zitzaizkionak. (eu)
- Gli anonimi Inni omerici sono una collezione di trentaquattro inni greci antichi risalenti al VII-VI secolo a.C. Sono stati chiamati "omerici" in quanto scritti nello stesso dialetto dell'Iliade e dell'Odissea e ne condividono anche il metro poetico usato, ovvero l'esametro dattilico. Furono così attribuiti ad Omero fin dall'antichità – a partire dai primi riferimenti fatti da Tucidide – e questa denominazione è rimasta tale nel tempo. (it)
- 《호메로스 찬가》(그리스어: Ομηρικοί Ύμνοι)는 작자 미상인 총 33편의 고대 그리스 찬가집으로, 그리스의 각 신들을 찬양하는 내용으로 이루어져 있다. 제목의 "호메로스"는 호메로스 언어의 전통을 충실히 지키고 있는 것을 의미하는데, 《일리아스》와 《오디세이아》와 동일한 장단단 육보격의 서사시 운율을 사용하고 있고, 문체 또한 호메로스의 형식과 방언을 비슷하게 활용하고 있다. 고대에는 투키디데스의 초기 저서 (《역사》 3권 104장)를 근거로 호메로스가 직접 썼다고 생각하는 사람이 많았고, 따로 저자 표시가 붙기도 하였다. (ko)
- ホメーロス風讃歌（ホメーロスふうさんか、古代ギリシア語: Ὁμηρικοὶ ὕμνοι, 英語: Homeric Hymns）は、古代ギリシアに作られた作者不詳の33篇の讃歌集である。ホメーロス讃歌、ホメロス風讃歌とも呼ばれる。 (ja)
- «Гоме́ровские ги́мны» (также «Гомеровы гимны») — устойчивое (самое позднейшее) название сборника древнегреческой поэзии — тридцати трёх гимнов, исполнявшихся в честь отдельных богов. Авторы стихов неизвестны. Гимны являются «гомеровыми» в том смысле, что они используют тот же эпический размер — дактилический гекзаметр — как Илиада и Одиссея, применяют многие аналогичные стилистические приёмы и выдержаны в одном диалекте. Гимны приписывались Гомеру ещё в античности; самая ранняя гомеровская атрибуция находится в «Истории» Фукидида (III, 104). (ru)
- 荷马诗颂（古希腊语: Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι, Homērikoi Hymnoi）是一部由33篇佚名作者写的古希腊颂诗组成的作品集。每篇颂诗都歌颂一位古希腊神灵。颂诗是“荷马化”的，因为他们和荷马史诗《伊利亚特》、《奥德赛》采取了同样的史诗格律：抑扬六步格，并且使用了大量相同的范式和相同的方言。根据修昔底德， 这些作品在古代并不完全归于荷马名下。此作品集在整体称呼时只能被称作“荷马式”的，所以它们被贴上“荷马”这一标签应该不早于它们集结成书之时。 (zh)
- Els himnes homèrics són una col·lecció de trenta-dos (o trenta-quatre, segons altres opinions) poemes èpics curts grecs, que en l'antiguitat solien atribuir-se a Homer a causa de les coincidències mètriques amb altres obres homèriques. Tot i això ja en l'Antiguitat es va descartar que l'autor fos Homer. La tendència crítica actual predominant considera que les confluències es deuen a una època similar de composició, sense que calgui atribuir-los a Homer ni a un sol autor. De fet, són molts els que dubten de la mateixa existència d'Homer. Malgrat tot, el nom ha perdurat. (ca)
- Homérské hymny (řecky Ομηρικοί ύμνοι, Omirikí ímni) je sbírka 33 hymnů (oslavných písní na olympské bohy a polobohy) psaných daktylským hexametrem dochovaná pod jménem Homérovým. Hymny však pochází z různých dob (nejstarší ze 7. století př. n. l., nejmladší z doby helénistické ze 3. století př. n. l.) a jsou od různých autorů. Používají sice homérského verše a stylu, ale slovní zásoba je mladší. (cs)
- Οι Ομηρικοί Ύμνοι αποτελούν μια συλλογή αρχαίων ελληνικών ύμνων σε μέτρο δακτυλικό εξάμετρο, το ίδιο που χρησιμοποιείται στην Ιλιάδα και την Οδύσσεια. Στην Αρχαιότητα, οι ύμνοι αυτοί αποδίδονταν στον Όμηρο: η πρώτη αναφορά σε αυτούς σε γραπτό κείμενο γίνεται από τον Θουκυδίδη (iii.104). Ορθώς ο Wolf στα Prolegomena ad Homerum έβγαλε το συμπέρασμα ότι αυτοί οι ύμνοι χρησίμευαν στους ραψωδούς ως προεισαγωγή στις επικές απαγγελίες. Οι 33 ύμνοι είναι αφιερωμένοι στους εξέχοντες θεούς της Ελληνικής μυθολογίας, μερικοί από τους οποίους είναι: (el)
- La Homeraj Himnoj estas kolekto de tridek du (aŭ tridek kvar, laŭ aliaj versioj) epopeaj mallongaj poemoj en la antikva greka lingvo, kiujn oni atribuis al Homero dum la antikva periodo. Nuntempe oni konsideras ke la plej antikva, tiu dediĉita al Demetra, estis verkita en la 7-a jarcento a.K., dum la vivo de Heziodo, iom pli malfrue ol la dato kiun oni tradicie atribuas al Homero. Laŭ tio, ili estas unu el la plej antikvaj elstaraj verkoj de la greka literaturo. La tridek du himnoj estas dediĉitaj al: (eo)
- The Homeric Hymns (Ancient Greek: Ὁμηρικοὶ ὕμνοι, romanized: Homērikoì húmnoi) are a collection of thirty-three anonymous ancient Greek hymns celebrating individual gods. The hymns are "Homeric" in the sense that they employ the same epic meter—dactylic hexameter—as the Iliad and Odyssey, use many similar formulas and are couched in the same dialect. While the modern scholarly consensus is that they were not written during the lifetime of Homer himself, they were uncritically attributed to him in antiquity—from the earliest written reference to them, Thucydides (iii.104)—and the label has stuck. "The whole collection, as a collection, is Homeric in the only useful sense that can be put upon the word," A. W. Verrall noted in 1894, "that is to say, it has come down labeled as 'Homer' from th (en)
- Himne Homeros adalah sekumpulan himne Yunani kuno yang ditujukan untuk dewa-dewa tertentu. Himne Homeros terdiri dari tiga puluh tiga himne. Sebenarnya pembuat himne-himne tersebut tidak diketahui, atau anonim. Namun Homeros kemudian dianggap sebagai penulisnya karena himne-himne tersebut memiliki banyak kemiripan dengan beberapa karya Homeros lainnya (seperti Iliad dan Odisseia) dalam hal pola, gaya, dan dialek. Karena itu, kumpulan himne tersebut hingga kini disebut sebagai Himne Homeros. Dari kumpulan Himne Homeros, yang tertua ditulis pada sekitar 700 SM. (in)
- Les Hymnes homériques (du grec ancien : Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι / Homērikoì Húmnoi) sont une collection de trente-quatre (ou trente-deux, suivant les décomptes) courts poèmes épiques. Aujourd'hui, on estime que le plus vieux des hymnes, celui à Déméter, remonte à l'époque d'Hésiode. (fr)
- De Homerische hymnen vormen een verzameling van 33 hymnen die in de klassieke oudheid (ten onrechte) aan Homerus werden toegeschreven. De verzameling bestaat uit vier langere hymnen (aan Demeter, Apollo, Hermes en Aphrodite) en 29 kortere. Behalve in lengte verschillen deze twee groepen ook nog op andere punten: in tegenstelling tot in de kortere, worden in de langere hymnen ook belangrijke verhalen uit de biografieën van de goden verteld. Daarnaast zijn de langere hymnen waarschijnlijk tussen 650 en 400 v.Chr. geschreven. Ze zijn dus jonger dan de werken van Homerus en Hesiodus, in wier traditie de gedichten staan. Niettemin behoren de vroegste Homerische hymnen tot de vroegste Oudgriekse literatuur. De kortere hymnen zijn daarentegen weer van later datum: mogelijk de 4e eeuw v.Chr. of de (nl)
- Hymny homeryckie – zbiór pisanych heksametrem hymnów skierowanych do poszczególnych bogów greckich, które tradycja starożytna wiązała z postacią Homera. Zachowany do czasów współczesnych zbiór liczy 33 hymny. Hymny homeryckie zachowały się w 30 średniowiecznych rękopisach, gdzie zazwyczaj zamieszczano je razem z Hymnami Kallimacha, Hymnami orfickimi oraz Hymnami Proklosa. Natomiast fragmenty zachowane na papirusach są bardzo skąpe. Duże znaczenie miał odnaleziony w 1777 roku w Moskwie rękopis M, który jako jedyny zawiera Hymn do Demeter (2) i Hymn do Dionizosa (1). (pl)
- Os Hinos homéricos (Ὁμηρικοὶ Ὕμνοι), de autoria anônima – que celebram várias divindades da mitologia grega – são uma coleção de 33 hinos em língua grega, atribuídos a Homero, e de estrutura hexâmetra. Pela heterogeneidade, contudo, os estudiosos admitem que os poemas foram escritos por diversos autores antigos de diferentes épocas e, mais amplamente, de regiões distintas entre si. (pt)
- De homeriska hymnerna är samlingsnamnet på 33 antika grekiska hymner som troligen skrevs på 600- och 500-talen före Kristus av okända författare. Motiven är hämtade ur den grekiska mytologin och skildrar olika gudars uppgifter och betydelse. Sex av hymnerna är längre medan övriga 27 är kortare; 15 av de senare är kortare än tio verser. Hymnerna har av tradition tillskrivits Homeros, då de i likhet med Iliaden och Odysséen är skrivna på versmåttet daktylisk hexameter. De delar även flera språkliga, stilistiska och innehållsmässiga drag med Homeros verk, men har också drag som avviker från dessa. (sv)
- Гомерівські гімни (грец. Ομηρικοί Ύμνοι) — поетичні твори 7-5 ст. до н. е. на честь богів, написані гекзаметром. Зазвичай приписуються Гомеру та іншим кіклічним поетам. Старовинна рукописна збірка складалася з 34 гімнів, більшість яких має від 4 до 20 рядків. Лише п’ять із них сягають кількох сотень рядків.Походження назви точно не відоме. Можливо, гімни були написані послідовниками гомерівської школи. Проте ймовірніше, що названі вони так, оскільки, як і гомерівські, складені епічним гекзаметром. Ще лаконічнішим є гімн «До Деметри»(495 рядків), (uk)
|
