| dbo:abstract
|
- الاحتلال الألماني لبلجيكا ( (بالفرنسية: Occupation allemande)، (بالهولندية: Duitse bezetting) خلال الحرب العالمية الثانية بدأت في 28 مايو 1940 عندما استسلم الجيش البلجيكي للقوات الألمانية واستمر حتى تحرير بلجيكا من قبل الحلفاء الغربيين بين سبتمبر 1944 وفبراير 1945. كانت هذه هي المرة الثانية التي تحتل فيها ألمانيا بلجيكا في أقل من ثلاثين عامًا. بعد نجاح الغزو، تم إنشاء إدارة عسكرية في بلجيكا، مما جعل الإقليم يخضع لحكم الفيرماخت المباشر. تم أسر الآلاف من الجنود البلجيكيين كأسرى حرب، ولم يتم إطلاق سراح الكثير منهم حتى عام 1945. قامت الإدارة الألمانية بتنفيذ الأهداف المتمثلة في الحفاظ على النظام مع استخراج المواد من المنطقة من أجل المجهود الحربي. وقد ساعدتهم الخدمة المدنية البلجيكية، التي اعتقدت أن التعاون المحدود مع المحتلين سيؤدي إلى أقل الأضرار التي تلحق بالمصالح البلجيكية. تعاونت الأحزاب الفاشية البلجيكية في كل من فلاندرز والونيا، التي تأسست قبل الحرب، بشكل أكثر نشاطًا مع المحتلين؛ لقد ساعدوا في تجنيد البلجيكيين في الجيش الألماني. تم تقنين المواد الغذائية والوقود بإحكام، وتمت مراقبة جميع الأخبار الرسمية عن كثب. تعرض المدنيون البلجيكيون الذين يعيشون بالقرب من أهداف محتملة مثل تقاطعات السكك الحديدية لخطر القصف الجوي. من عام 1942، أصبح الاحتلال أكثر قمعية. عانى اليهود من الاضطهاد والترحيل المنهجي إلى معسكرات الاعتقال. على الرغم من الاحتجاج الشديد، قام الألمان بترحيل المدنيين البلجيكيين للعمل في مصانع في ألمانيا. وفي الوقت نفسه، توسعت المقاومة البلجيكية، التي تشكلت في أواخر عام 1940، بشكل كبير. من عام 1944، حصلت شوتزشتافل والحزب النازي على سيطرة أكبر في بلجيكا، خاصة بعد أن تم استبدال الحكومة العسكرية في يوليو من قبل الإدارة المدنية النازية ورايخسوميسار بلجيكا وشمال فرنسا. في سبتمبر 1944، وصلت قوات الحلفاء إلى بلجيكا وانتقلت بسرعة عبر البلاد. في كانون الأول (ديسمبر) الماضي، تم دمج الإقليم بحكم القانون في الرايخ الألماني الكبير. تم إعلان تحرير بلجيكا بالكامل في فبراير 1945. في المجموع، قُتل 40.690 بلجيكيًا، أكثر من نصفهم من اليهود، أثناء الاحتلال، كما انخفض الناتج المحلي الإجمالي للبلاد قبل الحرب بنسبة 8٪. (ar)
- The German occupation of Belgium (French: Occupation allemande, Dutch: Duitse bezetting) during World War II began on 28 May 1940, when the Belgian army surrendered to German forces, and lasted until Belgium's liberation by the Western Allies between September 1944 and February 1945. It was the second time in less than thirty years that Germany had occupied Belgium. After the success of the invasion, a military administration was established in Belgium, bringing the territory under the direct rule of the Wehrmacht. Thousands of Belgian soldiers were taken as prisoners of war, and many were not released until 1945. The German administration juggled competing objectives of maintaining order while extracting material from the territory for the war effort. They were assisted by the Belgian civil service, which believed that limited co-operation with the occupiers would result in the least damage to Belgian interests. Belgian Fascist parties in both Flanders and Wallonia, established before the war, collaborated much more actively with the occupiers; they helped recruit Belgians for the German army and were given more power themselves toward the end of the occupation. Food and fuel were tightly rationed, and all official news was closely censored. Belgian civilians living near possible targets such as railway junctions were in danger of Allied aerial bombing. From 1942, the occupation became more repressive. Jews suffered systematic persecution and deportation to concentration camps. Despite vigorous protest, the Germans deported Belgian civilians to work in factories in Germany. Meanwhile, the Belgian Resistance, formed in late 1940, expanded vastly. From 1944, the SS and Nazi Party gained much greater control in Belgium, particularly after the military government was replaced in July by a Nazi civil administration, the Reichskommissariat Belgien-Nordfrankreich. In September 1944, Allied forces arrived in Belgium and quickly moved across the country. That December, the territory was incorporated de jure into the Greater German Reich although its collaborationist leaders were already in exile in Germany and German control in the region was virtually non-existent. Belgium was declared fully liberated in February 1945. In total, 40,690 Belgians, over half of them Jews, were killed during the occupation, and the country's pre-war gross domestic product (GDP) was reduced by eight percent. (en)
- L’occupation allemande de la Belgique pendant la Seconde Guerre mondiale (néerlandais : Duitse bezetting) a débuté le 28 mai 1940 quand l'armée belge a déposé les armes face aux forces allemandes et jusqu'à la libération par les Alliés de la Seconde Guerre mondiale entre septembre 1944 et février 1945. Il s'agit de la deuxième occupation de la Belgique par l'Allemagne en trente ans. Après la réussite de l'invasion, une administration militaire fut établie en Belgique, mettant le territoire sous le contrôle direct de la Wehrmacht. Des milliers de soldats belges furent fait prisonniers de guerre et beaucoup ne furent pas libérés avant 1945. L'administration allemande avait pour tâche de combiner deux objectifs concurrents : maintenir l'ordre tout en extrayant les minéraux du territoire afin de soutenir l'effort de guerre. L'administration était assistée par le service public belge, qui estimait qu'une coopération limitée avec l'occupant réduirait les dommages aux intérêts belges. Les partis fascistes belges en Flandre et en Wallonie, établis avant la guerre, collaborèrent plus activement avec les occupants en aidant à recruter des Belges pour l'armée allemande et occupèrent même le pouvoir vers la fin de l'occupation. La nourriture et le pétrole étaient fortement rationnés et toutes les nouvelles officielles étaient censurées. Les civils belges vivant près des cibles potentielles, comme les croisements de voies ferrées, vivaient sous le danger des bombardements aériens alliés. À partir de 1942, l'occupation devint plus répressive. Les Juifs subirent des persécutions systématiques et étaient déportés dans des camps de concentration alors que des mesures étaient prises contre une opposition politique potentielle. En dépit de fortes protestations, les Allemands déportèrent des civils belges afin qu'ils travaillent dans des usines en Allemagne. Parallèlement, la résistance intérieure belge, formée en 1940, prit de l'ampleur. Dès 1944, les SS et le parti Nazi gagnèrent plus de contrôle en Belgique, notamment après que le gouvernement militaire soit remplacé en juillet par une administration civile nazie, le Reichskommissariat Belgien-Nordfrankreich. En septembre 1944, les forces alliées arrivèrent en Belgique et traversèrent rapidement le pays. En décembre, le territoire fut incorporé de jure dans le Reich allemand bien que les dirigeants collaborationnistes étaient en exil en Allemagne et que le contrôle allemand sur la région était devenu virtuellement inexistant. La Belgique fut considérée comme pleinement libérée en février 1945. Au total, 40 690 Belges, dont la moitié était juifs, ont été tués durant l'occupation et le produit intérieur brut du pays avait diminué de 8 % par rapport à son niveau d'avant-guerre. (fr)
- La ocupación alemana de Bélgica (en francés, Occupation allemande, en neerlandés, Duitse bezetting) durante la Segunda Guerra Mundial comenzó el 28 de mayo de 1940 cuando el ejército belga se rindió a las fuerzas alemanas y duró hasta la liberación de Bélgica por los aliados occidentales, entre septiembre de 1944 y febrero de 1945. Esta era la segunda vez que Alemania había ocupado Bélgica en menos de treinta años. Tras el éxito de la invasión se estableció una administración militar en Bélgica, por lo que el territorio quedaba bajo el gobierno directo de la Wehrmacht. Miles de soldados belgas fueron tomados como prisioneros de guerra, y muchos no fueron liberados hasta 1945. La administración alemana falseó los objetivos iniciales de mantener el orden por el de la extracción de material del territorio para el esfuerzo de guerra. Fueron asistidos por la administración pública belga, que creía que una cooperación limitada con los ocupantes sería el mal menor a los intereses belgas. Los partidos fascistas belgas, tanto en Flandes como Valonia, establecidos antes de la guerra, colaboraron mucho más activamente con los ocupantes; ayudaron a reclutar ciudadanos belgas para el ejército alemán y se les dio más poder a sí mismos hacia el final de la ocupación.Los alimentos y el combustible estaban fuertemente racionados y todas las noticias oficiales estaban estrechamente censuradas. Los civiles belgas que vivían cerca de los posibles objetivos tales como nudos ferroviarios estaban en peligro de bombardeo aéreo aliado. A partir de 1942, la ocupación se volvió más represiva. Los judíos sufrieron una persecución sistemática y fueron deportados a campos de concentración, y se tomaron medidas contra una potencial oposición política. A pesar de la protesta vigorosa, los alemanes deportaron a los civiles belgas a trabajar en fábricas en Alemania. Mientras tanto, la Resistencia belga, formada a finales de 1940, se expandió enormemente. A partir de 1944, las SS y el Partido Nazi ganaron mucho mayor control en Bélgica, sobre todo después de que el gobierno militar fuese sustituido en julio por una administración civil nazi, el Reichskommissariat Belgien-Nordfrankreich. El 2 de septiembre de 1944, las fuerzas aliadas llegaron a Mons y Tournai, entrando en Bruselas, Aalst, Ath, La Louvière y Ronse al día siguiente.Los alemanes solo opusieron resistencia en Hechtel-Eksel,impidiendo la rápida liberación de los Países Bajos y en Flandes Occidental (Knokke-Heist y Zeebrugge fueron liberadas a primeros de noviembre) no permitiendo la utilización aliada del puerto de Amberes hasta el 26 de noviembre. En diciembre, el territorio fue incorporado de jure en el Gran Reich Alemán, aunque sus líderes colaboracionistas ya estaban en el exilio en Alemania y el control alemán en la región era prácticamente inexistente. Bélgica se declaró totalmente liberada en febrero de 1945. En total, 40 690 belgas, más de la mitad de ellos judíos, fueron asesinados durante la ocupación y antes de la guerra el producto interior bruto del país (PIB) se redujo en un ocho por ciento. (es)
- 제2차 세계 대전 중 벨기에의 독일 점령은 1940년 5월 28일 벨기에군이 독일군에 항복하고 1944년 9월과 1945년 2월 사이에 서방 연합군에 의해 벨기에가 해방될 때까지 지속되었다. 30년도 안 되어 독일은 벨기에를 두번째로 점령한 것이다. 침략이 성공한 후 벨기에에 군사 정권이 수립되었고, 이로 인해 벨기에는 독일 국방군(Wehrmacht)의 직접 통치 하에 놓였다. 수천명의 벨기에 군인들이 전쟁 포로로 잡혔고 많은 군인들은 1945년까지 석방되지 못 했다. 독일 정부는 전쟁 물자 확보를 위해 영토에서 자원을 수탈하는 한편 질서 유지라는 목표를 수행했다. 그들은 점령자들과의 제한된 협력이 벨기에의 이익에 가장 적은 손해를 가져올 것이라고 믿는 벨기에 민간 서비스의 도움을 받았다. 전쟁 전에 창설된 플랑드르와 왈롱의 벨기에 파시스트 정당들은 점령군과 훨씬 더 적극적으로 협력했다. 그들은 독일군의 벨기에인들을 모집하는데 도움을 주었고 점령이 끝날 무렵에는 더 많은 권력을 얻었다. 식량과 연료는 엄격히 배급되었고 모든 공식 뉴스는 철저히 검열되었다. 1942년부터 그 직업은 더욱 억압적이 되었다. 잠재적 정치적 반대에 대한 조치가 취해지면서 유대인들은 집단수용소에 대한 조직적인 박해와 추방을 겪었다. 격렬한 항의에도 불구하고, 독일인들은 벨기에 시민들을 독일의 공장에서 일하기 위해 추방했다. 한편 1940년 말에 형성된 벨기에 저항은 크게 확장되었다. 1944년부터, SS와 나치 당은 벨기에에서 훨씬 더 큰 지배권을 얻었는데, 특히 군부가 7월에 나치 민간 정부인 라이크콤미세리아 벨기에-노드프랑크라이히로 대체된 이후 더욱 그러하다. 1944년 9월, 연합군은 벨기에에 도착했고, 재빨리 나라를 가로질러 이동했다. 그 해 12월, 비록 그곳의 협력주의 지도자들이 이미 독일에서 망명 중이었고 그 지역에서의 독일 통제는 사실상 존재하지 않았지만, 그 영토는 나치 독일에 통합되었다. 벨기에는 1945년 2월에 완전히 해방되었다고 선언되었다. 총 40,690명의 벨기에인(그들 중 절반 이상이 유대인이었다)이 점령 기간 동안 살해되었고 그 나라의 전쟁 전 국내총생산(GDP)은 8% 감소했다. (ko)
- Неме́цкая оккупа́ция Бе́льгии (фр. Occupation allemande de la Belgique, нидерл. Duitse bezetting van België, нем. Deutsche Besetzung von Belgien) началась 28 мая 1940 года, когда бельгийская армия капитулировала перед немецкими войсками, и продолжалась до освобождения Бельгии войсками антигитлеровской коалиции в феврале 1945 года. После успешного вторжения Германии в Бельгию на территории королевства была создана военная администрация с прямым подчинением вермахту. Тысячи бельгийских солдат были взяты в плен, при этом многое оказались освобождены лишь в 1945 году. Немецкой администрации оказывала поддержку и содействие бельгийская гражданская служба. Созданные до начала войны бельгийские фашистские партии во Фландрии и в Валлонии также активно сотрудничали с оккупационным режимом, осуществляя вербовку бельгийцев для службы в немецкой армии. Продовольствие и топливо были строго нормированы, общественная жизнь находилась под надзором, средства массовой информации подвергались цензуре. Гражданское население, жившее вблизи стратегически важных целей, таких как железнодорожные узлы, находилось под угрозой авиационных бомбардировок союзников. К 1942 году политика немцев на оккупированной территории стала более репрессивной, представители местного населения оказались под давлением со стороны оккупационных властей. Так, евреи подвергались систематическим преследованиям и депортации в концентрационные лагеря, оккупационной властью были приняты меры против возникновения политической оппозиции. Несмотря на протесты, немцы начали депортацию мирных жителей для работы на предприятиях в Германии. К 1944 году СС и нацистская партия получили значительно больший контроль над территорией оккупированной Бельгии: в июле 1944 года произошла замена военного правительства нацистской гражданской администрацией — рейхскомиссариатом Бельгии и Северной Франции. Между тем сформированное в конце 1940 года бельгийское Движение Сопротивления постепенно расширяло свою деятельность, привлекая новых участников, в том числе гражданских лиц. В сентябре 1944 года войска союзников пересекли границу Бельгии и в короткие сроки освободили основную часть страны. В декабре того же года территория де-юре была включена в состав Великогерманского рейха, хотя коллаборационистские лидеры к тому времени бежали в Германию, а немецкое правительство фактически утратило контроль над регионом. Территория Бельгии была объявлена полностью освобождённой в феврале 1945 года. По оценкам исследователей, в общей сложности 40 690 бельгийцев (более половины из которых — евреи) стали жертвами оккупационных властей, а ВВП страны сократился на 8 %. (ru)
- Німе́цька окупа́ція Бе́льгії (1940—1944) (фр. Occupation allemande, нід. Duitse bezetting) — військова окупація гітлерівською Німеччиною території Королівства Бельгія у роки Другої світової війни. Почалася 28 травня 1940 року, коли бельгійська армія капітулювала перед німецькими військами, і тривала до західними союзниками з вересня 1944 року по лютий 1945 року. Це був другий раз менш ніж за тридцять років, коли Німеччина окупувала Бельгію. Після успішного вторгнення німецьких військ до Бельгії була створена військовою адміністрацією Третього Рейху на території окупованої Бельгії та департаментів Північної Франції Нор та Па-де-Кале. Тисячі бельгійських солдатів були захоплені військовополоненими, і багато хто з них не був звільнений до 1945 року. Німецька адміністрація перебрала на себе повноваження щодо підтримання порядку, одночасно організовуючи вивезення сировини, матеріалів, продовольства, а також трудових ресурсів з бельгійської території у власних інтересах до Німеччини та інші окуповані землі. Їй допомагала бельгійська державна служба, яка вважала, що обмежене співробітництво з окупантами принесе найменшу шкоду бельгійським інтересам. Значно активніше співпрацювали з окупантами бельгійські фашистські партії як у Фландрії, так і у Валлонії, створені до війни; вони допомагали вербувати бельгійців до німецької армії і самі до кінця окупації мали більше влади. В Королівстві продукти харчування та паливо були жорстко нормовані, а всі офіційні новини піддавались суворій цензурі. Бельгійське цивільне населення, яке проживало поблизу важливих цілей, таких як залізничні вузли, перебувало під постійною загрозою авіаційних бомбардувань союзників. З 1942 року режим окупації став більш репресивним. Єврейське населення почало зазнавати систематичних переслідувань і депортації до концтаборів. Незважаючи на енергійний протест, німці депортували бельгійських цивільних на роботу на заводи в Німеччині. Тим часом бельгійський Опір, що утворився ще наприкінці 1940 року, значно посилився. З 1944 року СС і нацистська партія отримали набагато більший контроль над Бельгією, особливо після того, як у липні військовий уряд був замінений нацистською цивільною адміністрацією, райхскомісаріатом Бельгії і Північної Франції. 18 липня 1944 року окуповану територію було приєднано безпосередньо до Великої Німецької імперії як новостворені райхсгау , і . У вересні 1944 року війська союзників у ході загального стратегічного наступу на Західному фронті прорвалися до Бельгії і швидко просунулися по всій країні. У грудні ця територія була включена де-юре до складу Великонімецького рейху, хоча його колабораціоністські лідери вже перебували у вигнанні в Німеччині, а німецький контроль над регіоном практично не існував. Бельгія була оголошена повністю звільненою в лютому 1945 року. Загалом під час окупації було вбито 40 690 бельгійців, більше половини з яких є євреями, а довоєнний валовий внутрішній продукт (ВВП) країни зменшився на 8 %. (uk)
|
_(cropped).jpg){kind=link}
_(cropped).jpg){kind=link}
