| dbo:abstract
|
- دانيال الأول ملك غاليسيا (بالإنجليزية: Daniel I of Galicia) أو دانيال رومانوفيتش أو دانيلو هاليتسكي (بالأوكرانية: Данило I Галицький) كان ملك غاليسيا (هاليتش) (في الفترة من 1205 حتى 1255), وبيريميشي (Peremyshl) (عام 1211) وفولوديمير (Volodymyr) (من 1212 حتى 1231). تُوج دانيال ملكًا من قبل رئيس الأساقفة البابوي في (Dorohochyn) عام 1253 كأول (1253–1264). (ar)
- Daniel de Galítsia (1201, Gàlitx - 1254, ) (en ucraïnès Данило I Галицький) fou un rei de Galítsia del 1205 al 1255, de Przemyśl el 1211 i de Volodímir del 1212 al 1231. Fou coronat per un arquebisbe papal a Dorogotxin el 1253 com el primer rei del Rus, del 1254 fins al 1264. (ca)
- Daniel Romanovič (Haličský), též král Daniel ukrajinsky Данило Романович (Галицький) nebo король Данило (1201, Halyč – 1264, Chełm) byl první a poslední haličsko-volyňský král (1253–1264). Již roku 1221 v knížectví získal faktickou moc. Čelil mongolské invazi (1240–41) ve spojení s uherským a polským králem, a také papežem a jeho křižáky, byť závislosti na Zlaté hordě nakonec nezabránil. Vzhledem ke své prozápadní orientaci (na papeže v Římě, jímž se nechal roku 1253 prohlásit za krále) je významným pro současnou ukrajinskou národní identitu. Ve Lvově, který založil, je dnes po něm pojmenováno letiště, byť do Lvova (z Chełmu, jenž Danylo rovněž založil) přenesl sídlo království až Danielův syn a nástupce , po němž byl Lvov také pojmenován. (cs)
- Daniel Romanowitsch von Galizien (altostslawisch: Данило Галичкый, ukrainisch король Данило, Данило Романович, Данило Галицький ,korol Danylo, Danylo Romanowytsch, Danylo Halytzkyj, russisch Даниил Романович Галицкий , Daniil Romanowitsch Galizki; * 1201, Halytsch, Fürstentum Galizien; † 1264 in Cholm, Fürstentum Galizien) war Fürst von Galizien (1205–1206, 1211–1212, 1229–1231, 1233–1235, 1238–1264), Wolhynien (1215–1229, 1231–1233, 1235–1238) und Großfürst von Kiew (1240). 1254 ließ er sich von einem päpstlichen Legaten zum König der Rus (Rex Russiæ) krönen. Daniel gilt neben Alexander Newski als der bedeutendste Fürst seiner Zeit in der Kiewer Rus. (de)
- Ο Ντανίλο Ρομανόβιτς, ουκρανικά: Данило Романович (1201 - 1264) από τον Οίκο των Ρουρκιδών ήταν πρίγκιπας της Γαλικίας (1205-55), Περεμίσλ (1211) και Βολοντιμίρ (1212-31). Ένας αρχιεπίσκοπος τού πάπα τον έστεψε βασιλιά της Ρουθηνίας (1253-64). (el)
- Daniel of Galicia (Ukrainian: Данило Романович (Галицький), romanized: Danylo Romanovych (Halytskyi); Old Ruthenian: Данило Романовичъ, Danylo Romanovyčъ; Polish: Daniel I Romanowicz Halicki; 1201 – 1264) was a King of Ruthenia, Prince (Kniaz) of Galicia (Halych) (1205–1255), Peremyshl (1211), and Volodymyr (1212–1231). He was crowned by a papal archbishop in Dorohochyn in 1253 as the first King of Ruthenia (1253–1264). (en)
- Daniel I de Galicia o Daniil Románovich o Danílo Gálitski, (en ucraniano: Данило I Галицький) fue un rey de Galitzia (Hálych) (1205-1255), Perémyshl (1211) y Volodímir (1212-1231). Fue coronado por un arzobispo papal en en 1253 como el primer Rey de Rutenia (en:King of Rus') o Daniel Ruthenorum Rex (1253-1264). (es)
- Daniel Romanovitch (en ruthène Данило Романовичъ, en russe : Дании́л Рома́нович, en ukrainien : Дани́ло Рома́нович, en polonais : Daniel Romanowicz), dit Daniel Ier de Galicie (en ukrainien : Данило I Галицький (Danilo Halytskyï), en polonais : Daniel I Halicki et en latin : Daniel Ruthenorum Rex), est un roi ruthène de Galicie-Volhynie de la dynastie des Romanovitch, branche des Riourikides, né en 1201 à Halytch et mort en 1264 à Chełm. Il régna sur Kiev en 1243 (qu'il contrôla au moment de l'invasion mongole). Il fut couronné en 1253 par Innocent IV. Premier fils de Roman le Grand et d' (en) de Byzance, il est également prince de Przemyśl en 1205. Sa période de règne fut l'apogée économique, culturelle et politique de l'État de Galice-Volhynie (il est notamment connu pour sa réforme de l'armée et pour ses nombreux rapprochements avec l'Occident). Il étendit ses frontières jusqu'aux Carpates, au Danube et sur le Dniepr, faisant de la Galicie-Volhynie l'un des plus grands pays d'Europe. (fr)
- ダヌィーロ・ロマーノヴィチ（古ルーシ語：Данило Романовичъ、ウクライナ語：Данило Романович、意味：ロマンの子ダヌィーロ、1201年 - 1264年）は、リューリク朝の公の1人で、ヴォルィーニ公（在位：1205年 - 1208年、1215年 - 1238年）、ハールィチ公（在位：1238年 - 1261年）、キエフ大公（在位：1239年 - 1240年）、ハールィチ・ヴォルィーニ大公（在位：1238年 - 1250年）であり、初の全ルーシの王（在位：1253年 - 1264年）でもあった。ルーシ年代記においては、「ソロモンに次ぐ人」として謳われている。ハールィチという町からハールィチ・ヴォルィーニ大公国を治めていた事にちなんで「ハールィチのダヌィーロ」（ウクライナ語：Данило Галицький、ダヌィーロ・ハールィツィクィイ）とも呼ばれている。 (ja)
- Danilo di Galizia, noto anche come Danilo Galitsky, Daniil Galitskij o Danylo Halytskyi (in ucraino: Данило Романович [Галицький]?, traslitterato: Danylo Romanovyč [Halyc'kyj]; in antico ruteno: Данило Романовичъ, Danilo Romanovič; in polacco Daniel I Romanowicz Halicki; Halyč, 1201 – Chełm, 1264), fu un sovrano ruteno della dinastia dei Monomachi principe (knjaz) di Galizia, di Peremyšl (1211) e di Volodymyr (1212–1231). Fu incoronato da un arcivescovo papale a Drohiczyn nel 1253 come primo re di Rutenia (1253–1264). Danilo di Galizia viene menzionato come re Danilo della Rus' da Giovanni da Pian del Carpine nella sua Storia dei Mongoli che chiamiamo Tartari (Historia Mongalorum quos nos Tartaros appellamus). (it)
- 다닐로 로마노비치(러시아어: Данило Романович, 1201년 ~ 1264년)는 키예프 루스의 대공(재위: 1240년 ~ 1264년)이다. 류리크 왕조 출신이다. 할리치의 다닐로(우크라이나어: Данило Галицький 다닐로 할리츠키[*])라는 별칭으로 부르기도 한다. (ko)
- Daniel van Galicië ook bekend als Daniel Romanovitsj (Oekraïens: Данило Галицький, Данило Романович; Oudroetheens: Данило Романовичъ; Halytsj, 1201 - Chełm, 1264) was van 1205 tot 1253 vorst van Galicië-Wolynië en van 1253 tot 1264 de eerste koning van Galicië-Wolynië. Hij behoorde tot het huis Ruriken. (nl)
- Daniel da Galícia, também conhecido como Daniel da Rutênia (português brasileiro) ou Daniel da Ruténia (português europeu), Daniel Romanovic, Daniel Halicki (em russo: Дании́л Рома́нович; em eslavônico: Данило Галичкый; em ucraniano: Данило Галицький; romaniz.: Danilo Halytskyï; em polonês/polaco: Daniel Romanowicz em latim: Daniel Ruthenorum Rex; 1201 — 1264), foi o primeiro rei da Rutênia, que hoje compreende os territórios da Ucrânia, Bielorrússia, Polônia e Rússia. Durante seu reinado, acumulou os títulos de grão-príncipe de Quieve e Príncipe da Galícia, Peremíchia e Volínia. Seu reinado definiu o corredor que separava a Horda de Ouro da Europa. Daniel foi o único monarca ortodoxo a tentar a reconciliação com Vaticano após o Grande Cisma. Em 1205, com a morte de seu pai, Romano II Mistislavic, o monarca de Galícia-Volínia, os boiardos de Aliche forçaram Daniel ao exílio com a sua mãe, Ana de Bizâncio e seu irmão Vassilko Romanovic. Após a proclamação do principado boiardo, em 1213, os polacos e húngaros invadiram o reino, apoiando a herança de Daniel e Vassilko, dividindo a província entre os dois irmãos. Em 1221, Daniel restabeleceu seu reinado sobre Volínia, onde os boiardos e o povo em geral permaneceram leal à sua dinastia. Em 1234, ele derrotou Alexandre Vsevolodovitch, conquistando o Ducado de Belz. Por volta de 1238, ele derrotou os cavaleiros de Dobrzyń, retomando a maior parte de Aliche, incluindo a capital. Ao passo que os prussianos estavam sob a pressão da Ordem Teutônica, Daniel tentou conquistar os sudóvios da Lituânia. No ano seguinte, Daniel conquistou Quieve, a tradicional capital da antiga Rússia de Quieve. Com a ameaça mongol iminente, ele enviou seu comandante Dmitro para defender a cidade. Entretanto, após um longo cerco, as muralhas foram derrubadas e, apesar da forte defesa, a cidade caiu em 6 de dezembro de 1240 e foi destruída. Um ano mais tarde, os mongóis passaram por Galícia-Volínia durante a campanha contra os poloneses, destruindo várias cidades no caminho. Em 1245, Daniel derrotou a aliança formada pelos boiardos, Czernicóvia, Polônia e Hungria na , e finalmente retomou o que restava da província ucraniana, tal como quando seu pai a governava. Ele nomeou seu irmão Vassilko como governante da Volínia, mantendo o título de Príncipe de Aliche para si próprio, ainda que exercesse poder em todas as regiões sob seu comando. Sua política interna tinha por foco a estabilidade e o crescimento econômico. Durante seu reinado, mercadores e artistas da Alemanha, Polônia e da Rutênia em geral eram convidados para Aliche, com um número de armênios e judeus se estabelecendo na cidade. Daniel fundou as cidades de Lviv em 1256 e Chełm, além de ter fortificado várias outras. Indicou oficiais para proteger o campesinato da exploração aristocrática e formou unidades de infantaria camponesa. Os melhoramentos de Daniel e o seu fracasso em Quieve atraíram os mongóis. Em 1246, ele foi chamado à capital da Horda de Ouro, Sarai, no canal do rio Volga, onde teve de aceitar o domínio de seus inimigos. O líder mongol Batu Cã teria insinuado a Daniel que ele seria outro membro de sua horda. Apesar de aceitar formalmente a suserania dos mongóis e pedir por soldados, Daniel construiu uma política externa que contradizia os interesses da Horda de Ouro. Ele estabeleceu relações cordiais com os reinos da Polônia e Hungria, sendo o único rei ortodoxo a tentar reconciliar-se com o Vaticano após o Cisma do Oriente. Daniel recorreu ao Papa Inocêncio IV para propor a ideia de realizar Cruzadas. Entre o domínio romano e católico, Daniel ofereceu, ardilosamente, suas províncias ao domínio de Roma caso as forças católicas o apoiassem. O Vaticano, entretanto, não confiou na ideia, e o Papa apenas encorajou a resistência de Daniel aos mongóis, com o objetivo de expandir sua autoridade sem grandes riscos, lhe presenteando com uma coroa representativa. Daniel, insatisfeito com a posição de Roma, comentou amargamente que esperava muito mais que uma simples coroa. No ano seguinte, Daniel repeliu os ataques mongóis à Volínia liderados pelo herdeiro de Orda Cã e enviou uma expedição para reconquistar, pela segunda vez, a cidade de Quieve. Apesar do triunfo inicial, em 1259, forças mongóis sob o comando de Nogai Cã entraram em Galícia-Volínia e ofereceram um ultimato: Daniel deveria destruir suas fortificações ou os mongóis invadiriam os vilarejos. Daniel aceitou e derrubou a muralha. No último ano de seu reino, Daniel aventurou-se na política dinástica, casando sua filha com os herdeiros de Mindaugas, do Grão-Ducado da Lituânia, adquirindo assim concessões territoriais na Polônia. Sua outra filha, Ustínia, casou-se com o Príncipe . Ele também anunciou o casamento de seu filho com , a herdeira da , mas não conseguiu cumprir com seu principal objetivo, que era colocá-lo no trono do Ducado da Áustria. Daniel morreu em 1264, deixando como legado a reconstrução e expansão dos territórios comandados por seu pai, o fim das ameaças expansionistas da Polônia e Hungria às províncias da Rutênia, minimizando a influência mongol sobre a Ucrânia ocidental, aumentando os padrões sociais e econômicos de seu país. Foi sucedido no trono de Aliche por seu filho . (pt)
- Дании́л Рома́нович (др. русск. Данило Романовичь, укр. Данило Романович, лат. Daniel Ruthenorum Rex) (1201, по др. данным 1204 — 1264) — князь галицкий в 1205—1206, 1211—1212, 1229—1231, 1233—1235 и 1238—1264 годах, князь волынский в 1215—1229, 1231—1233 и 1235—1238 годах, великий князь киевский (1240), король Руси с 1253 года, политический деятель, дипломат и полководец, сын Романа Мстиславича (из старшей ветви Мономаховичей) и Ефросиньи-Анны. После гибели отца в 1205 году стал галицким князем, но вскоре лишился престола. С 1215 года княжил на Волыни и к 1231 году завершил объединение волынских земель. В 1223 году участвовал в сражении на реке Калке против монголо-татар. В 1230 году и окончательно в 1238 году Даниил Романович овладел Галичем, передав Волынь брату Васильку Романовичу, а затем занял Киев (1240 год). Ведя упорную борьбу против засилья крупных бояр-землевладельцев, Даниил опирался на мелких служилых людей и городское население. Он содействовал развитию городов, привлекая туда ремесленников и купцов. При нём были построены Данилов, Холм, Львов, Угровеск, обновлён Дорогичин. В правление Даниила Галицко-Волынское княжество подверглось монгольскому нашествию (1240—1241). В 1245 году в Ярославском сражении на реке Сан войска Даниила разгромили полки венгерских и польских феодалов, галицких бояр, что завершило его сорокалетнюю борьбу за отцовское наследство. Даниил Галицкий вмешался в войну за австрийский герцогский престол и в начале 1250-х годов добился признания прав на него для своего сына Романа. Рассчитывая на западных союзников в противостоянии с Ордой, согласился принять от Папы Римского в 1253 году королевский титул. Время княжения Даниила Романовича было периодом наибольшего экономического и культурного подъёма и политического усиления Галицко-Волынского княжества. (ru)
- Daniel av Kiev (ukrainska: король Данило, Данило Романович; född 1201, död 1264), var storfurst av Kiev (1239-1240) och kung av Rutenien (1253-1264). Han var Kievs monark vid tidpunkten för dess fall under mongolerna. Han var kung av Galicien (Halytj)-Volhynien (1205–1255), furste av Peremyshl (1211), och Volodymyr (1212–1231). Han var också den första som (nominellt) fick titeln kung av Rutenien (1253–1264). Han var son till storfurst Roman II av Kiev, monark av Galizien, och Anna av Bysans. Daniel tog år 1239 kontrollen över Kiev och blev därmed dess storfurste. Strax därefter anfölls dock staden av mongolerna. Efter häftig strid inne i staden erövrades och brändes Kiev den 6 december 1240. Året därpå ödelades också hela Galizien-Volhynien då mongolerna passerade genom landet på sin färd mot Ungern. (sv)
- Daniel I Romanowicz, zwany Halickim (ur. 1201, zm. 1264) – książę Rusi Halickiej, król Rusi w latach 1253–1264. (pl)
- 加利西亚的丹尼尔一世或丹尼尔·罗曼诺维奇或达尼洛·哈利奇克伊（烏克蘭語：Данило I Галицький，Danylo Halyc'kyi；1201年－1264年），是加利西亚（哈利奇）國王（1205年-1255年）、普热梅希尔國王（1211年）和弗拉基米爾大親王（1212年-1231年）。他在1253年受德罗希琴一位罗马大主教加冕为第一位鲁塞尼亚国王（1253年-1264年）。 (zh)
- Данило Романович (1201 — 1264) — Король Русі (1253—1264), Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238), Великий князь Київський (1239—1241). Представник роду Романовичів, гілки Володимирських Мономаховичів із династії Рюриковичів. Син Великого князя Київсього Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела Анни. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Королівство Руське. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію та своїх конкурентів за трон під проводом Ростислава Михайловича у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом та сусідніми монархами. Безрезультатно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на допомогу західних союзників, прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник Арпадів брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогичин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Королівства Русі. Помер у Холмі. З 2003 року існує державна нагорода України — Орден Данила Галицького. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- دانيال الأول ملك غاليسيا (بالإنجليزية: Daniel I of Galicia) أو دانيال رومانوفيتش أو دانيلو هاليتسكي (بالأوكرانية: Данило I Галицький) كان ملك غاليسيا (هاليتش) (في الفترة من 1205 حتى 1255), وبيريميشي (Peremyshl) (عام 1211) وفولوديمير (Volodymyr) (من 1212 حتى 1231). تُوج دانيال ملكًا من قبل رئيس الأساقفة البابوي في (Dorohochyn) عام 1253 كأول (1253–1264). (ar)
- Daniel de Galítsia (1201, Gàlitx - 1254, ) (en ucraïnès Данило I Галицький) fou un rei de Galítsia del 1205 al 1255, de Przemyśl el 1211 i de Volodímir del 1212 al 1231. Fou coronat per un arquebisbe papal a Dorogotxin el 1253 com el primer rei del Rus, del 1254 fins al 1264. (ca)
- Daniel Romanovič (Haličský), též král Daniel ukrajinsky Данило Романович (Галицький) nebo король Данило (1201, Halyč – 1264, Chełm) byl první a poslední haličsko-volyňský král (1253–1264). Již roku 1221 v knížectví získal faktickou moc. Čelil mongolské invazi (1240–41) ve spojení s uherským a polským králem, a také papežem a jeho křižáky, byť závislosti na Zlaté hordě nakonec nezabránil. Vzhledem ke své prozápadní orientaci (na papeže v Římě, jímž se nechal roku 1253 prohlásit za krále) je významným pro současnou ukrajinskou národní identitu. Ve Lvově, který založil, je dnes po něm pojmenováno letiště, byť do Lvova (z Chełmu, jenž Danylo rovněž založil) přenesl sídlo království až Danielův syn a nástupce , po němž byl Lvov také pojmenován. (cs)
- Daniel Romanowitsch von Galizien (altostslawisch: Данило Галичкый, ukrainisch король Данило, Данило Романович, Данило Галицький ,korol Danylo, Danylo Romanowytsch, Danylo Halytzkyj, russisch Даниил Романович Галицкий , Daniil Romanowitsch Galizki; * 1201, Halytsch, Fürstentum Galizien; † 1264 in Cholm, Fürstentum Galizien) war Fürst von Galizien (1205–1206, 1211–1212, 1229–1231, 1233–1235, 1238–1264), Wolhynien (1215–1229, 1231–1233, 1235–1238) und Großfürst von Kiew (1240). 1254 ließ er sich von einem päpstlichen Legaten zum König der Rus (Rex Russiæ) krönen. Daniel gilt neben Alexander Newski als der bedeutendste Fürst seiner Zeit in der Kiewer Rus. (de)
- Ο Ντανίλο Ρομανόβιτς, ουκρανικά: Данило Романович (1201 - 1264) από τον Οίκο των Ρουρκιδών ήταν πρίγκιπας της Γαλικίας (1205-55), Περεμίσλ (1211) και Βολοντιμίρ (1212-31). Ένας αρχιεπίσκοπος τού πάπα τον έστεψε βασιλιά της Ρουθηνίας (1253-64). (el)
- Daniel of Galicia (Ukrainian: Данило Романович (Галицький), romanized: Danylo Romanovych (Halytskyi); Old Ruthenian: Данило Романовичъ, Danylo Romanovyčъ; Polish: Daniel I Romanowicz Halicki; 1201 – 1264) was a King of Ruthenia, Prince (Kniaz) of Galicia (Halych) (1205–1255), Peremyshl (1211), and Volodymyr (1212–1231). He was crowned by a papal archbishop in Dorohochyn in 1253 as the first King of Ruthenia (1253–1264). (en)
- Daniel I de Galicia o Daniil Románovich o Danílo Gálitski, (en ucraniano: Данило I Галицький) fue un rey de Galitzia (Hálych) (1205-1255), Perémyshl (1211) y Volodímir (1212-1231). Fue coronado por un arzobispo papal en en 1253 como el primer Rey de Rutenia (en:King of Rus') o Daniel Ruthenorum Rex (1253-1264). (es)
- ダヌィーロ・ロマーノヴィチ（古ルーシ語：Данило Романовичъ、ウクライナ語：Данило Романович、意味：ロマンの子ダヌィーロ、1201年 - 1264年）は、リューリク朝の公の1人で、ヴォルィーニ公（在位：1205年 - 1208年、1215年 - 1238年）、ハールィチ公（在位：1238年 - 1261年）、キエフ大公（在位：1239年 - 1240年）、ハールィチ・ヴォルィーニ大公（在位：1238年 - 1250年）であり、初の全ルーシの王（在位：1253年 - 1264年）でもあった。ルーシ年代記においては、「ソロモンに次ぐ人」として謳われている。ハールィチという町からハールィチ・ヴォルィーニ大公国を治めていた事にちなんで「ハールィチのダヌィーロ」（ウクライナ語：Данило Галицький、ダヌィーロ・ハールィツィクィイ）とも呼ばれている。 (ja)
- 다닐로 로마노비치(러시아어: Данило Романович, 1201년 ~ 1264년)는 키예프 루스의 대공(재위: 1240년 ~ 1264년)이다. 류리크 왕조 출신이다. 할리치의 다닐로(우크라이나어: Данило Галицький 다닐로 할리츠키[*])라는 별칭으로 부르기도 한다. (ko)
- Daniel van Galicië ook bekend als Daniel Romanovitsj (Oekraïens: Данило Галицький, Данило Романович; Oudroetheens: Данило Романовичъ; Halytsj, 1201 - Chełm, 1264) was van 1205 tot 1253 vorst van Galicië-Wolynië en van 1253 tot 1264 de eerste koning van Galicië-Wolynië. Hij behoorde tot het huis Ruriken. (nl)
- Daniel I Romanowicz, zwany Halickim (ur. 1201, zm. 1264) – książę Rusi Halickiej, król Rusi w latach 1253–1264. (pl)
- 加利西亚的丹尼尔一世或丹尼尔·罗曼诺维奇或达尼洛·哈利奇克伊（烏克蘭語：Данило I Галицький，Danylo Halyc'kyi；1201年－1264年），是加利西亚（哈利奇）國王（1205年-1255年）、普热梅希尔國王（1211年）和弗拉基米爾大親王（1212年-1231年）。他在1253年受德罗希琴一位罗马大主教加冕为第一位鲁塞尼亚国王（1253年-1264年）。 (zh)
- Daniel Romanovitch (en ruthène Данило Романовичъ, en russe : Дании́л Рома́нович, en ukrainien : Дани́ло Рома́нович, en polonais : Daniel Romanowicz), dit Daniel Ier de Galicie (en ukrainien : Данило I Галицький (Danilo Halytskyï), en polonais : Daniel I Halicki et en latin : Daniel Ruthenorum Rex), est un roi ruthène de Galicie-Volhynie de la dynastie des Romanovitch, branche des Riourikides, né en 1201 à Halytch et mort en 1264 à Chełm. Il régna sur Kiev en 1243 (qu'il contrôla au moment de l'invasion mongole). Il fut couronné en 1253 par Innocent IV. (fr)
- Danilo di Galizia, noto anche come Danilo Galitsky, Daniil Galitskij o Danylo Halytskyi (in ucraino: Данило Романович [Галицький]?, traslitterato: Danylo Romanovyč [Halyc'kyj]; in antico ruteno: Данило Романовичъ, Danilo Romanovič; in polacco Daniel I Romanowicz Halicki; Halyč, 1201 – Chełm, 1264), fu un sovrano ruteno della dinastia dei Monomachi principe (knjaz) di Galizia, di Peremyšl (1211) e di Volodymyr (1212–1231). Fu incoronato da un arcivescovo papale a Drohiczyn nel 1253 come primo re di Rutenia (1253–1264). (it)
- Daniel av Kiev (ukrainska: король Данило, Данило Романович; född 1201, död 1264), var storfurst av Kiev (1239-1240) och kung av Rutenien (1253-1264). Han var Kievs monark vid tidpunkten för dess fall under mongolerna. Han var kung av Galicien (Halytj)-Volhynien (1205–1255), furste av Peremyshl (1211), och Volodymyr (1212–1231). Han var också den första som (nominellt) fick titeln kung av Rutenien (1253–1264). (sv)
- Daniel da Galícia, também conhecido como Daniel da Rutênia (português brasileiro) ou Daniel da Ruténia (português europeu), Daniel Romanovic, Daniel Halicki (em russo: Дании́л Рома́нович; em eslavônico: Данило Галичкый; em ucraniano: Данило Галицький; romaniz.: Danilo Halytskyï; em polonês/polaco: Daniel Romanowicz em latim: Daniel Ruthenorum Rex; 1201 — 1264), foi o primeiro rei da Rutênia, que hoje compreende os territórios da Ucrânia, Bielorrússia, Polônia e Rússia. Durante seu reinado, acumulou os títulos de grão-príncipe de Quieve e Príncipe da Galícia, Peremíchia e Volínia. Seu reinado definiu o corredor que separava a Horda de Ouro da Europa. Daniel foi o único monarca ortodoxo a tentar a reconciliação com Vaticano após o Grande Cisma. (pt)
- Дании́л Рома́нович (др. русск. Данило Романовичь, укр. Данило Романович, лат. Daniel Ruthenorum Rex) (1201, по др. данным 1204 — 1264) — князь галицкий в 1205—1206, 1211—1212, 1229—1231, 1233—1235 и 1238—1264 годах, князь волынский в 1215—1229, 1231—1233 и 1235—1238 годах, великий князь киевский (1240), король Руси с 1253 года, политический деятель, дипломат и полководец, сын Романа Мстиславича (из старшей ветви Мономаховичей) и Ефросиньи-Анны. (ru)
- Данило Романович (1201 — 1264) — Король Русі (1253—1264), Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238), Великий князь Київський (1239—1241). Представник роду Романовичів, гілки Володимирських Мономаховичів із династії Рюриковичів. (uk)
|
