About: Human nature

An Entity of Type: Thing, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Human nature is a concept that denotes the fundamental dispositions and characteristics—including ways of thinking, feeling, and acting—that humans are said to have naturally. The term is often used to denote the essence of humankind, or what it 'means' to be human. This usage has proven to be controversial in that there is dispute as to whether or not such an essence actually exists.

Property Value
dbo:abstract
  • الطبيعة البشرية هي مجموعة من الخصائص، بما في ذلك طرق التفكير، الشعور، والتمثيل، التي تجعل البشر يكونون طبيعيين. غالبًا ما يُعتبر المصطلح بمثابة التقاط لما هو إنساني أو جوهر الإنسانية. المصطلح مثير للجدل لأنه محل خلاف حول وجود مثل هذا الجوهر أم لا. كانت الحجج حول الطبيعة البشرية الدعامة الأساسية للفلسفة لعدة قرون وما زال المفهوم يثير جدلاً فلسفياً حيويًا، ويستمر المفهوم أيضًا في لعب دور في العلم، مع علماء الأعصاب وعلم النفس وعلماء الاجتماع حيث يدعون في بعض الأحيان أن نتائجها قد أسفرت عن نظرة ثاقبة حول الطبيعة البشرية. تتناقض الطبيعة البشرية تقليديا مع الخصائص التي تختلف بين البشر، مثل الخصائص المرتبطة بثقافات محددة. كما ترتبط النقاشات حول الطبيعة البشرية بالنقاشات حول الأهمية النسبية للجينات والبيئة في التنمية (" الطبيعة مقابل التنشئة ") ، على الرغم من أنها ليست مماثلة لها. (ar)
  • La naturalesa humana o naturalea humana és el concepte filosòfic, segons el qual els éssers humans tendeixen a compartir una sèrie de característiques distintives inherents, que inclouen formes de pensar, i en el medi en el qual es desenvolupen. La qüestió de què origina aquestes característiques distintives d'humanitat i com és de fixa la naturalesa humana té importants implicacions en l'ètica, la moral, la política i la teleologia causa que poden proveir normes o estàndards perquè els humans jutgin quin és la millor manera de viure. Les branques de la ciència associades amb l'estudi de la naturalesa humana inclouen a la sociologia, sociobiologia, la filosofia i psicologia, en particular, la psicologia evolucionista, que estudia la selecció sexual en l'evolució de l'ésser humà, i la psicologia del desenvolupament. (ca)
  • Homa naturo estas esprimo enhavanta komplekson de konceptoj kiuj provas respondi al la demando: homo, kiu vi estas? Eblas ke la respondo, unuavide, aperu simpla kaj facila, sed se apenaŭ oni ekkonsideras, ekzemple, naziismon kaj marksismon kaj kristanismon ktp, tuj oni komprenas, ke la respondo al tiu demando ne povas esti unusenca kaj foje svagsenca. La unuaj du, kvankam malsamaj, havas la saman koncepton pri homa naturo, sed ambaŭ ne akceptas eĉ ĝin batalas la kristanan koncepton aŭ tiun, implicitan, de multaj tradicioj kaj filozofioj. Se poste iu konsideras la interferon de neŭrosciencoj, kies scienculoj, foje, enkondukas en la difinon pri la homa naturo elementojn foje helpantajn kaj foje senrajtajn kvazaŭ la homa naturo estus ĉerpebla kaj analizebla el la fizikaj aspektoj kaj funkcioj de la cerbo, oni vidas ke ne eblas ĉiekonsentita difino. (eo)
  • Giza izaera kontzeptu filosofikoa da, eta, horren arabera, gizakiok berezko ezaugarri bereizgarri batzuk partekatzeko joera dugu, pentsatzeko, sentitzeko eta jarduteko moduak barne. Askotan, terminoak gizakia zer den edo gizateriaren esentzia zer den atzematen duela esaten da. Terminoa eztabaidagarria da, halako esentziarik badagoen ala ez eztabaidatzen delako. Giza izaerari buruzko argudioak filosofiaren oinarri izan dira mendeetan zehar, eta kontzeptuak eztabaida filosofiko bizia eragiten jarraitzen du. Kontzeptuak ere paper bat betetzen du zientzian, neurozientzialariekin, psikologoekin eta gizarte-zientzialariekin, batzuetan baieztatzen baitute haien emaitzek giza izaeraren ideia bat eman dutela. (eu)
  • Human nature is a concept that denotes the fundamental dispositions and characteristics—including ways of thinking, feeling, and acting—that humans are said to have naturally. The term is often used to denote the essence of humankind, or what it 'means' to be human. This usage has proven to be controversial in that there is dispute as to whether or not such an essence actually exists. Arguments about human nature have been a central focus of philosophy for centuries and the concept continues to provoke lively philosophical debate. While both concepts are distinct from one another, discussions regarding human nature are typically related to those regarding the comparative importance of genes and environment in human development (i.e., 'nature versus nurture'). Accordingly, the concept also continues to play a role in fields of science, such as genetics, evolutionary biology, anthropology, neuroscience, psychology, and social science (such as sociology), in which various theorists claim to have yielded insight into human nature. Human nature is traditionally contrasted with human attributes that vary among societies, such as those associated with specific cultures. The concept of nature as a standard by which to make judgments is traditionally said to have begun in Greek philosophy, at least in regard to its heavy influence on Western and Middle Eastern languages and perspectives. By late antiquity and medieval times, the particular approach that came to be dominant was that of Aristotle's teleology, whereby human nature was believed to exist somehow independently of individuals, causing humans to simply become what they become. This, in turn, has been understood as also demonstrating a special connection between human nature and divinity, whereby human nature is understood in terms of final and formal causes. More specifically, this perspective believes that nature itself (or a nature-creating divinity) has intentions and goals, including the goal for humanity to live naturally. Such understandings of human nature see this nature as an "idea", or "form" of a human. However, the existence of this invariable and metaphysical human nature is subject of much historical debate, continuing into modern times. Against Aristotle's notion of a fixed human nature, the relative malleability of man has been argued especially strongly in recent centuries—firstly by early modernists such as Thomas Hobbes, John Locke and Jean-Jacques Rousseau. In his Emile, or On Education, Rousseau wrote: "We do not know what our nature permits us to be." Since the early 19th century, such thinkers as Hegel, Darwin, Freud, Marx, Kierkegaard, Nietzsche, and Sartre, as well as structuralists and postmodernists more generally, have also sometimes argued against a fixed or innate human nature. Charles Darwin's theory of evolution has particularly changed the shape of the discussion, supporting the proposition that mankind's ancestors were not like mankind today. Still, more recent scientific perspectives—such as behaviorism, determinism, and the chemical model within modern psychiatry and psychology—claim to be neutral regarding human nature. As in much of modern science, such disciplines seek to explain with little or no recourse to metaphysical causation. They can be offered to explain the origins of human nature and its underlying mechanisms, or to demonstrate capacities for change and diversity which would arguably violate the concept of a fixed human nature. (en)
  • L’humanité peut désigner à la fois : l'ensemble des individus appartenant à l'espèce humaine ; les caractéristiques cognitives et comportementales spécifiques à cet ensemble ; des traits de personnalité d'un individu qui, dans une perspective humaniste et altruiste, sont considérées comme des qualités ou des valeurs à promouvoir, telles que la bonté, l'équité ou la générosité. Le concept d'humanité se situe entre les notions de nature humaine qui souligne l'idée que les êtres humains ont en commun certaines caractéristiques essentielles, une nature manifestée par des comportements spécifiques, jugés « humains » (par opposition à ce qui est jugé « inhumain ») et qui les différencie plus ou moins des autres espèces animales, et de condition humaine qui souligne l'idée d'une « communauté de destin » face aux « événements majeurs et situations qui composent l'essentiel de l'existence humaine, tels que la naissance, la croissance, l'aptitude à ressentir des émotions ou à former des aspirations, le conflit, la mortalité ». Deux réflexions en découlent. D'une part, ce qu'est le « propre de l'homme » : quelles sont les particularités de la physiologie et du comportement humain que l'on ne retrouve pas dans le reste du règne du vivant ? D'autre part, la question de l'unité de l'homme : dans quelle mesure ces particularités sont véritablement partagées par tous les membres de l'espèce humaine ? Cette deuxième considération se heurte à l'ethnocentrisme, qui essentialise des caractéristiques (par exemple, la couleur de la peau) ou des comportements propres à un groupe humain ou à une tradition culturelle et qui, par conséquent, peut refuser le statut d'humain à des individus d'un autre groupe, d'une autre ethnie. Historiquement, ces questions furent d'abord abordées sous les angles de la philosophie (notamment dans l'Antiquité) et de la religion (notamment durant le Moyen Âge). Une illustration de ces débats fut la controverse de Valladolid qui, en 1550, posa la question du statut des Amérindiens. Par la suite, notamment à partir du XVIIIe siècle, ces questions furent reprises dans une perspective de plus en plus scientifique croisant les approches de la zoologie, de l'éthologie, de l'anthropologie, de la génétique et de la paléoanthropologie. Bien que reposant sur une démarche scientifique, ces études ont pu et peuvent être critiquées dans la mesure où elles restent influencées, voire biaisées, par les idéologies politiques, religieuses, philosophiques des sociétés passées ou présentes. De nos jours, les différentes conceptions de l'humanité ont des implications morales, éthiques, scientifiques, juridiques et environnementales qui s'expriment, par exemple, dans les débats sur les castes et les ségrégations traditionnelles, les statuts serviles et ceux des personnes handicapées, l'égalité des sexes ou des orientations sexuelles, la personnalité juridique de l'embryon humain, les différents types de familles ou le statut des grands singes. (fr)
  • La naturaleza humana o Humanidad es el concepto filosófico según el cual los seres humanos tienden a compartir una serie de características distintivas inherentes, que incluyen formas de pensar, sentir y actuar. (es)
  • 人間性(にんげんせい、英: humanity, condition, the Human Condition)は、人間の心理的性質のことである。学問的には、主に哲学や人文学などの文科系学問により研究されてきた。日常的にも、用いられる言葉である。 (ja)
  • La natura umana è l'insieme delle caratteristiche distintive, compresi i modi di pensare, di sentire e di agire, che gli esseri umani tendono naturalmente ad avere, indipendentemente dall'influenza della cultura. Le questioni su ciò che queste caratteristiche sono, cosa le provoca, e come la natura umana è fissata, sono tra le questioni più antiche e importanti della filosofia occidentale. Queste domande hanno implicazioni particolarmente importanti in materia di etica, politica e teologia. Le complesse implicazioni di tali questioni sono trattate anche nell'arte e nella letteratura, mentre i molteplici rami delle scienze umane formano, insieme, un importante dominio di indagine sulla natura umana e della questione di cosa significa essere umani. La definizione di essere umano come essere superiore per la presenza in lui/lei di un elemento incorporeo (mente, anima, spirito, ...) che lo rende capace di elaborare concetti, di operare scelte e di risponderne responsabilmente, non è una concezione intuitiva ma il risultato di una lunga elaborazione che dal pensiero greco arcaico arriva alla moderna antropologia filosofica. Tra i rami della scienza contemporanea associati allo studio della natura umana vi sono l'antropologia, la sociologia, la sociobiologia e la psicologia, in particolare la psicologia evoluzionista e dello sviluppo. (it)
  • A natureza humana faz referência ao conjunto de traços diferentes — incluindo maneiras de pensar, sentir ou agir - que os seres humanos tendem a ter, independente da influência da cultura. As questões sobre quais são essas características, o quanto elas podem ser mudadas, e o que as causa estão entre as questões mais antigas e importantes da filosofia ocidental. Tais questões têm impactos imensos em ética, política e teologia, bem como em arte e em literatura. Os múltiplos ramos das ciências humanas exercem um papel importante nesse debate. Os ramos da ciência contemporânea associados com o estudo da natureza humana incluem a antropologia, a sociologia, a sociobiologia, a psicologia, sobretudo a psicologia evolutiva, que estuda a seleção natural na evolução humana, e a psicologia comportamental. Nos últimos trinta anos, com o avanço das ciências da informação e biologia genética, o debate "natureza versus meio" se reacendeu, carregado de complexidades, com grandes impactos na política e filosofia do começo do século XXI. (pt)
  • Natura ludzka (gr. trl. he phýsis tôn anthrópon; łac. natura humana) – to, co w człowieku przyrodzone, instynktowne, w odróżnieniu od tego, co nabyte w doświadczeniu jednostkowym i społecznym. Nieco inne ujęcie podaje, że to termin który odnosi się do cech wyróżniających gatunku ludzkiego, z elementami takimi jak świadomość, wolna wola, moralność, kreatywność, stopień kooperacji i zaufania, język, myślenie symboliczne, system wierzeń (sposoby myślenia, odczuwania i działania jako naturalne tendencje wrodzone, ale specyficzne gatunkowi ludzkiemu). Istnienie, unikalność, lub naturalność wielu tych elementów bywa zaprzeczane z tradycyjnych pozycji naturalistycznych i ewolucjonistycznych. Specyfika ludzkiej natury polega na tym, że umiemy żyć tylko wtedy, gdy patrzymy w przyszłość – sub specie aeternitatis. To jest naszym zbawieniem w najtrudniejszych momentach życia. Istnieją podejścia, które próbują tłumaczyć unikatową naturę ludzką, inną od zwierzęcej, na przykład jako będącą produktem najnowszego z wielkich przejść ewolucyjnych (np. zob. Pierre Teilhard de Chardin), lub niewynikającą z biologii (jak geometria nieeuklidesowa nie jest produktem ewolucji biologicznej), np. zob. emergencja. Pytania o to co to jest natura ludzka, jakie cechy są dla niej charakterystyczne, co je powoduje i czy natura ludzka jest stała, czy zmienna, to jedne z najstarszych i najważniejszych pytań w filozofii zachodniej. Kartezjusz i Hobbes porównali człowieka do maszyny. Locke porównał umysł ludzki do pustej kartki, która wypełnia się poprzez doświadczenia nabyte w życiu (tabula rasa). Noam Chomsky uważa, że język (wrodzony, wewnętrzny) jest unikalną cechą rodzaju ludzkiego, wyróżniającą go od innych zwierząt. Według esencjalistów natura ludzka jest odwieczna i niezmienna. Nature versus nurture jest dobrze znanym przypadkiem sporu w ramach ogólniejszej debaty o naturę człowieka. (pl)
  • 人的本性(英語:Human nature),简称人性,是一个概念,指的是基本的性情和特征——包括思想、感觉和能动性——人是被认为有本性地。这个术语经常被用来指人类的本质,或者它“意味着”存在人类。这种说法已被证明是存有争议的,因为对于这种本质是否实际存在存在争议。 有作为人应有的正面、积极的,比如慈爱、善良,包含所有正义性的人类价值观。以人为本,也包括对“人”个体的尊重,无论国家功能机器还是社会资源对于“人”的不可凌驾性,不走極端路線。通常所说的“人性”,也指同情心與同理心,是隶属于人性这一定义中的分支。但人性中的不受歡迎的性質,應該也屬於人性的一部分卻多被刻意忽略掉,這能看出人普遍的良好期望。 关于人性的问题,一直是学术上争论不休的一个话题,目前没有一个确切的结论。但是大部分人相信人性的存在,相信这是一种人类的特有标签。区别于“人格”。 人性,作為人類特性解釋者,很有可能需要一併研究心和腦的功用,即思想和心態等範疇中的普遍存在,又歷久不衰的特質特性。 人性被定义为人的本性这一定义本身就是错的,人的本性这个概念它应被解释为人的共性。 即:人的本性=人的共性,而 人性=个人的或群体的思想、行为、道德伦理等等。 人的本性(共性)是生(生长的、繁衍的、向上的),与自然万物相一致,仅仅只是为了生而生,并无实际意义,最终也不会有实际意义。而人性(个人的或群体的思想、行为、道德伦理等等)会因环境的影响而变化,或变好或变坏,那也仅仅只是处在用人来定义人的情况下才会产生人性,我认为”人之初本无性”。认同辩证思维的人,无法用辩证法看待辩证法。认同逻辑思维的人也不能用逻辑学分析逻辑学。因此,人的思维上的局限性,是共通的。这也是人性的无奈。 (zh)
  • Природа людини — філософське поняття, яке охоплює ті специфічні риси, що роблять нас людьми, представниками людства. Це узагальнююче поняття, по-перше, акцентує на відмінності людей від інших живих істот, по-друге, дозволяє абстагуватися від мінливості викликаної еволюційними чи соціокультурними процесами. В даному контексті поняття є близьким до «сутності людини». Зі спектру специфічних рис автори різноманітних концепцій людської природи, виходячи зі своїх міркувань і спостережень, намагаються виокремити одну визначальну. Такими домінуючими в природі людини рисами називали свободу, соціальність, культуру, здатність оперувати символами, колективну працю або . Видова назва людей у таксономіці — Homo sapiens зауважує інтелектуальні здібності як ключову рису, проте існують інші назви, що відображають альтернативні концепції. Висловлювалися також ідеї про відсутність людської природи як сукупності сталих рис. В одних концепціях наголошується на крайній свободі людини творити своє буття (або обирати небуття), в інших випадках — на визначальному впливі створеної самою людиною культури. Таким чином, людина в історичному розвитку проявляється щоразу інакше, аж до протилежностей звичайним поглядам на її природу. Інші концепції, що відкидають існування власної іманентної природи людини, виводять її риси з божественної природи (хай зіпсованої гріхом) або, вдаючись у біологізаторство, — з тваринної (хай і наділеної високими інтелектуальними здібностями). До змісту поняття людська природа відносять і специфічні морфологічні особливості притаманні нам як виду, і відомі в природі психічні феномени, що найвиразніше проявлені саме людьми (інтелект, мова), і такі риси, що пов'язані зі складною соціальною поведінкою. Антропологія, соціологія та соціобіологія, психологія — не вичерпний перелік наук, предметом яких є аспекти людської природи. (uk)
  • Приро́да челове́ка — философское понятие, которое обозначает сущностные характеристики человека, отличающие его и несводимые ко всем иным формам и родам бытия, в той или иной мере присущие всем людям. Изучением и интерпретацией природы и сущности человека занимаются на разных уровнях обобщения философия, антропология, психология, социобиология, теология. Однако среди исследователей не существует единого мнения не только о характере природы человека, но и о наличии природы человека как таковой. (ru)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageID
  • 4744384 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 94083 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1071948947 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:bgcolor
  • #F0F0F0 (en)
dbp:fontsize
  • 90.0
dbp:quote
  • "Two main modes of conceiving human nature—the one of which is spiritual, Biblical, and theistic," and the other "natural, cosmical, and anti-theistic." John Tulloch (en)
dbp:width
  • 15 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • الطبيعة البشرية هي مجموعة من الخصائص، بما في ذلك طرق التفكير، الشعور، والتمثيل، التي تجعل البشر يكونون طبيعيين. غالبًا ما يُعتبر المصطلح بمثابة التقاط لما هو إنساني أو جوهر الإنسانية. المصطلح مثير للجدل لأنه محل خلاف حول وجود مثل هذا الجوهر أم لا. كانت الحجج حول الطبيعة البشرية الدعامة الأساسية للفلسفة لعدة قرون وما زال المفهوم يثير جدلاً فلسفياً حيويًا، ويستمر المفهوم أيضًا في لعب دور في العلم، مع علماء الأعصاب وعلم النفس وعلماء الاجتماع حيث يدعون في بعض الأحيان أن نتائجها قد أسفرت عن نظرة ثاقبة حول الطبيعة البشرية. تتناقض الطبيعة البشرية تقليديا مع الخصائص التي تختلف بين البشر، مثل الخصائص المرتبطة بثقافات محددة. كما ترتبط النقاشات حول الطبيعة البشرية بالنقاشات حول الأهمية النسبية للجينات والبيئة في التنمية (" الطبيعة مقابل التنشئة ") ، على الرغم من أنها ليست مماثلة لها. (ar)
  • Giza izaera kontzeptu filosofikoa da, eta, horren arabera, gizakiok berezko ezaugarri bereizgarri batzuk partekatzeko joera dugu, pentsatzeko, sentitzeko eta jarduteko moduak barne. Askotan, terminoak gizakia zer den edo gizateriaren esentzia zer den atzematen duela esaten da. Terminoa eztabaidagarria da, halako esentziarik badagoen ala ez eztabaidatzen delako. Giza izaerari buruzko argudioak filosofiaren oinarri izan dira mendeetan zehar, eta kontzeptuak eztabaida filosofiko bizia eragiten jarraitzen du. Kontzeptuak ere paper bat betetzen du zientzian, neurozientzialariekin, psikologoekin eta gizarte-zientzialariekin, batzuetan baieztatzen baitute haien emaitzek giza izaeraren ideia bat eman dutela. (eu)
  • La naturaleza humana o Humanidad es el concepto filosófico según el cual los seres humanos tienden a compartir una serie de características distintivas inherentes, que incluyen formas de pensar, sentir y actuar. (es)
  • 人間性(にんげんせい、英: humanity, condition, the Human Condition)は、人間の心理的性質のことである。学問的には、主に哲学や人文学などの文科系学問により研究されてきた。日常的にも、用いられる言葉である。 (ja)
  • Приро́да челове́ка — философское понятие, которое обозначает сущностные характеристики человека, отличающие его и несводимые ко всем иным формам и родам бытия, в той или иной мере присущие всем людям. Изучением и интерпретацией природы и сущности человека занимаются на разных уровнях обобщения философия, антропология, психология, социобиология, теология. Однако среди исследователей не существует единого мнения не только о характере природы человека, но и о наличии природы человека как таковой. (ru)
  • La naturalesa humana o naturalea humana és el concepte filosòfic, segons el qual els éssers humans tendeixen a compartir una sèrie de característiques distintives inherents, que inclouen formes de pensar, i en el medi en el qual es desenvolupen. (ca)
  • Homa naturo estas esprimo enhavanta komplekson de konceptoj kiuj provas respondi al la demando: homo, kiu vi estas? Eblas ke la respondo, unuavide, aperu simpla kaj facila, sed se apenaŭ oni ekkonsideras, ekzemple, naziismon kaj marksismon kaj kristanismon ktp, tuj oni komprenas, ke la respondo al tiu demando ne povas esti unusenca kaj foje svagsenca. La unuaj du, kvankam malsamaj, havas la saman koncepton pri homa naturo, sed ambaŭ ne akceptas eĉ ĝin batalas la kristanan koncepton aŭ tiun, implicitan, de multaj tradicioj kaj filozofioj. Se poste iu konsideras la interferon de neŭrosciencoj, kies scienculoj, foje, enkondukas en la difinon pri la homa naturo elementojn foje helpantajn kaj foje senrajtajn kvazaŭ la homa naturo estus ĉerpebla kaj analizebla el la fizikaj aspektoj kaj funkcioj (eo)
  • L’humanité peut désigner à la fois : l'ensemble des individus appartenant à l'espèce humaine ; les caractéristiques cognitives et comportementales spécifiques à cet ensemble ; des traits de personnalité d'un individu qui, dans une perspective humaniste et altruiste, sont considérées comme des qualités ou des valeurs à promouvoir, telles que la bonté, l'équité ou la générosité. (fr)
  • Human nature is a concept that denotes the fundamental dispositions and characteristics—including ways of thinking, feeling, and acting—that humans are said to have naturally. The term is often used to denote the essence of humankind, or what it 'means' to be human. This usage has proven to be controversial in that there is dispute as to whether or not such an essence actually exists. (en)
  • La natura umana è l'insieme delle caratteristiche distintive, compresi i modi di pensare, di sentire e di agire, che gli esseri umani tendono naturalmente ad avere, indipendentemente dall'influenza della cultura. (it)
  • A natureza humana faz referência ao conjunto de traços diferentes — incluindo maneiras de pensar, sentir ou agir - que os seres humanos tendem a ter, independente da influência da cultura. As questões sobre quais são essas características, o quanto elas podem ser mudadas, e o que as causa estão entre as questões mais antigas e importantes da filosofia ocidental. Tais questões têm impactos imensos em ética, política e teologia, bem como em arte e em literatura. Os múltiplos ramos das ciências humanas exercem um papel importante nesse debate. (pt)
  • Natura ludzka (gr. trl. he phýsis tôn anthrópon; łac. natura humana) – to, co w człowieku przyrodzone, instynktowne, w odróżnieniu od tego, co nabyte w doświadczeniu jednostkowym i społecznym. Nieco inne ujęcie podaje, że to termin który odnosi się do cech wyróżniających gatunku ludzkiego, z elementami takimi jak świadomość, wolna wola, moralność, kreatywność, stopień kooperacji i zaufania, język, myślenie symboliczne, system wierzeń (sposoby myślenia, odczuwania i działania jako naturalne tendencje wrodzone, ale specyficzne gatunkowi ludzkiemu). Istnienie, unikalność, lub naturalność wielu tych elementów bywa zaprzeczane z tradycyjnych pozycji naturalistycznych i ewolucjonistycznych. Specyfika ludzkiej natury polega na tym, że umiemy żyć tylko wtedy, gdy patrzymy w przyszłość – sub specie (pl)
  • Природа людини — філософське поняття, яке охоплює ті специфічні риси, що роблять нас людьми, представниками людства. Це узагальнююче поняття, по-перше, акцентує на відмінності людей від інших живих істот, по-друге, дозволяє абстагуватися від мінливості викликаної еволюційними чи соціокультурними процесами. В даному контексті поняття є близьким до «сутності людини». (uk)
  • 人的本性(英語:Human nature),简称人性,是一个概念,指的是基本的性情和特征——包括思想、感觉和能动性——人是被认为有本性地。这个术语经常被用来指人类的本质,或者它“意味着”存在人类。这种说法已被证明是存有争议的,因为对于这种本质是否实际存在存在争议。 有作为人应有的正面、积极的,比如慈爱、善良,包含所有正义性的人类价值观。以人为本,也包括对“人”个体的尊重,无论国家功能机器还是社会资源对于“人”的不可凌驾性,不走極端路線。通常所说的“人性”,也指同情心與同理心,是隶属于人性这一定义中的分支。但人性中的不受歡迎的性質,應該也屬於人性的一部分卻多被刻意忽略掉,這能看出人普遍的良好期望。 关于人性的问题,一直是学术上争论不休的一个话题,目前没有一个确切的结论。但是大部分人相信人性的存在,相信这是一种人类的特有标签。区别于“人格”。 人性,作為人類特性解釋者,很有可能需要一併研究心和腦的功用,即思想和心態等範疇中的普遍存在,又歷久不衰的特質特性。 人性被定义为人的本性这一定义本身就是错的,人的本性这个概念它应被解释为人的共性。 即:人的本性=人的共性,而 人性=个人的或群体的思想、行为、道德伦理等等。 (zh)
rdfs:label
  • طبيعة بشرية (ar)
  • Naturalesa humana (ca)
  • Homa naturo (eo)
  • Naturaleza humana (es)
  • Human nature (en)
  • Giza izaera (eu)
  • Humanité (fr)
  • Natura umana (it)
  • 人間性 (ja)
  • 인간 본성 (ko)
  • Natureza humana (pt)
  • Natura ludzka (pl)
  • Природа человека (ru)
  • Природа людини (uk)
  • 人性 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:mainInterest of
is dbo:nonFictionSubject of
is dbo:notableIdea of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:mainInterests of
is dbp:notableIdeas of
is dbp:subject of
is dbp:subjects of
is rdfs:seeAlso of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License