| dbo:abstract
|
- El Teetet és un diàleg escrit per Plató. Dins de l'obra d'aquest escriptor, se sol situar el Teetet en un grup de diàlegs posteriors a la publicació de La República.Es considera el Teetet com un dels diàlegs tardans de Plató. Existeix una gran proximitat estilística i temàtica entre el Teetet i el Parmènides, ambdós diàlegs haurien estat escrits el 369/368 aC. En 183i-184a, Sòcrates es refereix a l'ocasió en la qual va conèixer els filòsofs eleàtics Parmènides i Zenó. Els especialistes sostenen que aquesta trobada és fictícia, i que la referència solament pot apuntar a la situació dramàtica del Parmènides, per la qual cosa, aquest últim diàleg hauria estat escrit poc abans.El final del Teetet -Sócrates ha d'interrompre el diàleg per a donar comptes de la seva acusació, però promet reprendre-la l'endemà (210c)- dona peu perquè en El sofista, l'interlocutor de Sòcrates recordi que es retroben, complint amb l'acordat el dia anterior. A més, ambdós diàlegs són protagonitzats pels mateixos interlocutors (Sòcrates, Teodor de Cirene i Teetet d'Atenes), a qui s'afegix l'estranger Eleata al Sofista. Aquest últim personatge cobra un valor fonamental també en el diàleg El polític.D'aquesta manera, s'ha vist que el mateix Plató vincula aquests quatre diàlegs i dona un ordre de lectura per a aquests: 1r. Parmènides, 2n.Teetet, 3r. Sofista, 4t. Polític. (ca)
- الثئيتتس (باليونانية: Θεαίτητος) هو عنوان واحدة من حدثت عام 369. حيث الثلاثي سقراط ووتيودوروس يتحارون في محاولة للإجابة على السؤال «ما هي المعرفة؟» المشاركان الاخران في الحوار هما اقليدس . في لإجابة على هذا السؤال استخدمت طرق ليست مختلفة تماماً عن تلك المستخدمة في . الثئيتتس تصنف من ضمن محاورات المرحلة الثانية، أي بعد تأسيسه للأكاديمية. وهي من أشهر إنجازات هذه المرحلة كما (الجمهورية) أيضا. الثئيتتس تصر على أنه من المستحيل أن تعتبر العلم حقيقي إن لم يكن في إشارة إلى الفكرة. ويهدف هذا النقاش إلى نفي المعرفية الذاتية (epistemological subjectivity) التي وضعتها السفسطائيون، الذين يعتقدوا أن الإدراكات الحسية هي التي تحدد المعرفة، وهو الأمر الذي ينفيه بشدة أفلاطون: الفيلسوف يقول ان المعرفة تأتي عن طريق الفكر (dianoia) والرياضيات والحوار. في الواقع، فإنه ليس من الممكن بث المعرفة ان لم تكن هناك حقائق مؤكدة وجماعية. كما يؤكد في الحوار المسمى يوثدموس (Euthydemus). حيث تم استنتاج انه حتى النقاش (eristic) يكون غير مفيد إذا كان صحيحا ما يؤكدون السفسطائيون. ولذلك، فإن آراء فرد واحد لا تنشئ علم. على سؤال سقراط: ما هي المعرفة، ثئيتتس يذكر بروتاجوراس (Protagora) ويقول انه شعور. ولكن يجب علينا أن نفهم ما هو اهتمام أفلاطون بالسفسطائي بروتاجوراس. هدف الفيلسوف هو إظهار أن هناك معرفة فقط إذا كان هناك أفكار. وهذا ما يبينه خلال الحوار. ولكن ينبغي التأكيد هنا أن الأفكار لا تذكر أبدا: لانه يبدأ الحوار من وجهة نظر المعارضة. ومن ثم يبين عدم صلاحيتها واخيرا يركز على الحل الوحيد الممكن وهو تقبل جود هيئات أبدية علوية. وهكذا أفلاطون يصتدم مع خصمه الأكبر ((وبالتالي أيضا مع العقلانية (Rationalism) والحسية (Sensualism). وبما يتعلق بمسألة الأفكار، الحوار ثئيتتس مكمل للحواريين بارمنيدس (Parmenides) والسفسطائي. (ar)
- Ο Θεαίτητος είναι ένας από διαλόγους του Πλάτωνα σχετικά με τη . Ο Θεαίτητος μάλλον δέχεται την ακριβέστερη χρονολόγηση από κάθε άλλο διάλογο, σύμφωνα με τον Taylor. Το έργο λοιπόν πρέπει να ολοκληρώθηκε το 368 ή στις αρχές του 367 π.Χ., λίγο πριν την αναχώρηση του Πλάτωνα για τις Συρακούσες. Είναι επομένως ένας από τους διάλογους της τελευταίας περιόδου όπου μαζί με την Πολιτεία παρουσιάζουν το μεγαλύτερο ενδιαφέρον. Σε αυτό το διάλογο, ο Σωκράτης και Θεαίτητος συζητούν τρεις ορισμούς της γνώσης: τη γνώση ως τίποτα άλλο από αντίληψη, τη γνώση ως αληθή κρίση, και τέλος, τη γνώση ως αληθή κρίση με λόγο. Κάθε ένας από αυτούς τους ορισμούς φαίνεται να μην είναι ικανοποιητικός. (el)
- Der Theaitetos (altgriechisch Θεαίτητος Theaítētos, latinisiert Theaetetus, eingedeutscht auch Theätet) ist ein in Dialogform verfasstes Werk des griechischen Philosophen Platon. Darin wird ein fiktives, literarisch gestaltetes Gespräch wörtlich wiedergegeben. Beteiligt sind Platons Lehrer Sokrates und zwei Mathematiker: der junge Theaitetos, nach dem der Dialog benannt ist, und dessen Lehrer Theodoros von Kyrene. Das Thema bilden Kernfragen der Erkenntnistheorie. Erörtert wird, worin Erkenntnis besteht und wie man gesichertes Wissen von wahren, aber unbewiesenen Behauptungen unterscheidet. Dabei stellt sich die Frage, ob eine solche allgemeine Unterscheidung überhaupt möglich ist und überzeugend begründet werden kann. Es soll geklärt werden, unter welchen Voraussetzungen man den Anspruch erheben kann, etwas zu wissen und darüber nachweislich wahre Aussagen zu machen. Benötigt wird ein unanfechtbares Kriterium für erwiesene Wahrheit. Im Verlauf der Diskussion scheitern alle Versuche, den Unterschied zwischen Wissen und richtigem Meinen zu bestimmen. Wenn sinnvolle Aussagen überhaupt möglich sind, muss es objektive Wahrheit geben, denn jeder Diskurs setzt die Unterscheidung von „wahr“ und „falsch“ voraus. Es gelingt aber nicht, mittels eines allgemein anwendbaren Kriteriums mutmaßlich richtige von nachweislich richtigen Vorstellungen abzugrenzen. Jede der vorgeschlagenen Definitionen von „Wissen“ trifft auch auf eine richtige, aber unbewiesene Annahme zu. Damit erweist sich die Verwendung des Begriffs „Wissen“ als grundsätzlich problematisch. Anscheinend kann man zwar wahre Aussagen machen, aber nicht wirklich wissen, dass sie wahr sind. Der Dialog endet in einer Ratlosigkeit (Aporie). In der philosophiegeschichtlichen Forschung haben die erkenntnistheoretischen Erörterungen im Theaitetos zu lebhaften Debatten geführt, die weiterhin andauern. Dabei geht es vor allem um die Frage nach Platons eigener Position. Einer Hypothese zufolge hat er die erkenntnistheoretische Skepsis, die sich aus dem Fehlschlag der Bemühungen im Dialog zu ergeben scheint, zumindest zeitweilig selbst vertreten, nachdem er mit seiner Ideenlehre in unüberwindlich scheinende logische Schwierigkeiten geraten war. Die Gegenmeinung besagt, er habe die pessimistische Einschätzung der Möglichkeit von Wissen nicht geteilt. Vielmehr habe er sie im Theaitetos nur dargelegt, um die Leser dazu anzuregen, das Problem zu erfassen und zu lösen. (de)
- Teeteto (en griego Θεαίτητος [Theaítētos]) es un diálogo escrito por Platón que trata sobre la naturaleza del saber y consta de una introducción y tres partes. Dentro de la obra de este escritor, se suele ubicar al Teeteto en un grupo de diálogos posteriores a la publicación de La República. Este grupo, a su vez, se encuentra dividido en dos partes que corresponden a un estilo diferente. Por un lado se encuentra el Parménides y el Teeteto y por otro el Sofista y el Político. En el primer grupo se encuentra una mayor aproximación a obras como la República y el Fedro. Mientras que en el segundo pasa lo mismo con sus obra de vejez como el Timeo y el . Algunos autores aseguran que cada uno es continuación del otro (en el orden ya mencionado). Esto es apreciable según ciertas referencias que se hacen en cada uno de los diálogos. Tales serán trabajadas en el apartado "Fecha". (es)
- Le Théétète est un dialogue de Platon sur la science et sa définition. Ce dialogue est le premier d'une série de trois (avec Le Sophiste et Le Politique), ou de quatre, si l'on compte Le Philosophe. (fr)
- The Theaetetus (/ˌθiːɪˈtiːtəs/; Greek: Θεαίτητος) is one of Plato's dialogues concerning the nature of knowledge, written circa 369 BCE. In this dialogue set in a wrestling school, Socrates and Theaetetus discuss three definitions of knowledge: knowledge as nothing but perception, knowledge as true judgment, and, finally, knowledge as a true judgment with an account. Each of these definitions is shown to be unsatisfactory. Socrates declares Theaetetus will have benefited from discovering what he does not know, and that he may be better able to approach the topic in the future. The conversation ends with Socrates' announcement that he has to go to court to face a criminal indictment. (en)
- 《테아이테토스》(고대 그리스어: Θεαίτητος, 라틴어: Theaetetus)는 플라톤의 저서 가운데 기원전 369년경에 지은 중에 나오는 ‘지식의 본질’에 대한 장이다. 부제는 지식에 대하여이다. (ko)
- 『テアイテトス』（テアイテートス、希: Θεαίτητος、英: Theaetetus）は、プラトンの著した中期末の対話篇。副題は「知識 について」。 (ja)
- De dialoog Theaetetus is een van de werken van de Atheense filosoof Plato. Hoofdonderwerp is de vraag naar de definitie van het begrip kennis. In de dialoog staan drie definities van kennis centraal: (1) kennis is waarneming (151e - 187b), (2) kennis is een juiste opvatting (187b - 201d) en (3) kennis is een juiste opvatting vergezeld van een logos (201e - 210a). De Theaetetus staat chronologisch aan het begin van de groep late ('kritische') dialogen, en is waarschijnlijk rond 368 v. Chr. geschreven. (nl)
- Il Teeteto (in greco Θεαίτητος) è un dialogo di Platone riconducibile alla fase della maturità, collocabile tra il 386-367 a.C. in cui il filosofo afferma che è impossibile considerare vera la scienza se non in riferimento all'essere, cioè l'idea. Questo discorso è finalizzato a smentire la soggettività gnoseologica dei sofisti, i quali ritenevano che fossero i sensi a determinare la conoscenza, cosa che invece Platone nega fermamente: per il filosofo si perviene alla conoscenza tramite la dianoia (διάνοια), la ragione matematica e discorsiva. Non sarebbe nemmeno possibile trasmettere il sapere se non vi fossero verità certe, così come ad esempio viene affermato nell'Eutidemo, dove si giunge alla conclusione che anche l'eristica diventerebbe inutile se fosse vero ciò che i sofisti stessi affermano. Le opinioni di un individuo non fanno una scienza. Alla domanda di Socrate: «che cos'è la conoscenza?», Teeteto cita Protagora e risponde che è sensazione. Bisogna però comprendere quale sia l'interesse reale di Platone per il sofista di Abdera: lo scopo del filosofo è dimostrare che la conoscenza si dà solamente se ci sono le idee. Va sottolineato però che nel Teeteto le idee non vengono mai menzionate: si parte dalla tesi opposta a quella platonica, si passa a dimostrare che essa è insostenibile, e infine si mette in luce che l'unica soluzione possibile è proprio quella che accetta l'esistenza di enti eterni e trascendenti. Platone affronta così il più grande oppositore suo e quindi anche del razionalismo: l'empirismo/sensismo che identifica verità epistemica conoscibile con la sensazione. Sulla questione delle idee, al Teeteto sono complementari il Parmenide e il Sofista. Il primo è un dialogo aporetico e peirastico della maturità, vale a dire un'opera inconclusiva che non propone una verità assoluta, ma la ricerca della verità. (it)
- Theaitetos är till större del en kunskapsteoretisk dialog av den grekiska filosofen Platon. Fastän den behandlar kunskapsteori så ger den ingen adekvat definition på vad kunskap är, och slutar därför utan verklig slutsats. Dialogen är troligen från omkring 369 f.Kr. (sv)
- «Теетет» (грец. Θεαίτητος) — один із діалогів Платона другої тетралогії (разом із діалогами «Софіст», «Кратіл» і «Політик»). Написаний приблизно 369 року до н. е., він присвячений розкриттю безпомічності сенсуалізму в розкритті істини. (uk)
- O Teeteto (em grego, Θεαίτητος; transl. Theaítētos) é um diálogo platônico sobre a natureza do conhecimento, escrito em 369 a.C. Nele aparece, talvez pela primeira vez, explicitamente, na Filosofia, o confronto entre verdade e relativismo. (pt)
- 《泰阿泰德篇》（希臘語：Θεαίτητος），希臘哲學家、數學家柏拉圖的對話錄之一，記述他對知識論的看法。 (zh)
- «Теэ́тет» (греч. Θεαίτητος) — сократический диалог Платона, посвящённый природе знания. Написан приблизительно в 369 до н. э. Евклид рассказывает своему другу Терпсиону о написанной много лет назад книге по мотивам того, что Сократ поведал ему о разговоре с Теэтетом, когда Теэтет был ещё очень молод. Евклид вспоминает об этой книге, когда Терпсион спрашивает, где он был. Выясняется, что Евклид заходил в гавань Мегары и встретил там Теэтета, которого привезли туда по пути из Коринфского лагеря в Афины. Теэтет болен дизентерией и страдает от ран, полученных на войне. Евклид поражается проницательности Сократа, предрекавшего Теэтету большую славу. Мальчик-раб читает рукопись Евклиду и Терпсиону. В диалоге Сократ и Теэтет обсуждают три определения знания: знание как чувственное восприятие, знание как «правильное мнение» и наконец знание как «правильное мнение с объяснением». Каждое из этих определений оказывается неудовлетворительным. Беседа завершается признанием Сократа, что ему следует отправиться в суд, дабы ответить на обвинения в том, что он якобы развращает молодёжь и не поклоняется афинским богам. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Θεαίτητος είναι ένας από διαλόγους του Πλάτωνα σχετικά με τη . Ο Θεαίτητος μάλλον δέχεται την ακριβέστερη χρονολόγηση από κάθε άλλο διάλογο, σύμφωνα με τον Taylor. Το έργο λοιπόν πρέπει να ολοκληρώθηκε το 368 ή στις αρχές του 367 π.Χ., λίγο πριν την αναχώρηση του Πλάτωνα για τις Συρακούσες. Είναι επομένως ένας από τους διάλογους της τελευταίας περιόδου όπου μαζί με την Πολιτεία παρουσιάζουν το μεγαλύτερο ενδιαφέρον. Σε αυτό το διάλογο, ο Σωκράτης και Θεαίτητος συζητούν τρεις ορισμούς της γνώσης: τη γνώση ως τίποτα άλλο από αντίληψη, τη γνώση ως αληθή κρίση, και τέλος, τη γνώση ως αληθή κρίση με λόγο. Κάθε ένας από αυτούς τους ορισμούς φαίνεται να μην είναι ικανοποιητικός. (el)
- Le Théétète est un dialogue de Platon sur la science et sa définition. Ce dialogue est le premier d'une série de trois (avec Le Sophiste et Le Politique), ou de quatre, si l'on compte Le Philosophe. (fr)
- 《테아이테토스》(고대 그리스어: Θεαίτητος, 라틴어: Theaetetus)는 플라톤의 저서 가운데 기원전 369년경에 지은 중에 나오는 ‘지식의 본질’에 대한 장이다. 부제는 지식에 대하여이다. (ko)
- 『テアイテトス』（テアイテートス、希: Θεαίτητος、英: Theaetetus）は、プラトンの著した中期末の対話篇。副題は「知識 について」。 (ja)
- De dialoog Theaetetus is een van de werken van de Atheense filosoof Plato. Hoofdonderwerp is de vraag naar de definitie van het begrip kennis. In de dialoog staan drie definities van kennis centraal: (1) kennis is waarneming (151e - 187b), (2) kennis is een juiste opvatting (187b - 201d) en (3) kennis is een juiste opvatting vergezeld van een logos (201e - 210a). De Theaetetus staat chronologisch aan het begin van de groep late ('kritische') dialogen, en is waarschijnlijk rond 368 v. Chr. geschreven. (nl)
- Theaitetos är till större del en kunskapsteoretisk dialog av den grekiska filosofen Platon. Fastän den behandlar kunskapsteori så ger den ingen adekvat definition på vad kunskap är, och slutar därför utan verklig slutsats. Dialogen är troligen från omkring 369 f.Kr. (sv)
- «Теетет» (грец. Θεαίτητος) — один із діалогів Платона другої тетралогії (разом із діалогами «Софіст», «Кратіл» і «Політик»). Написаний приблизно 369 року до н. е., він присвячений розкриттю безпомічності сенсуалізму в розкритті істини. (uk)
- O Teeteto (em grego, Θεαίτητος; transl. Theaítētos) é um diálogo platônico sobre a natureza do conhecimento, escrito em 369 a.C. Nele aparece, talvez pela primeira vez, explicitamente, na Filosofia, o confronto entre verdade e relativismo. (pt)
- 《泰阿泰德篇》（希臘語：Θεαίτητος），希臘哲學家、數學家柏拉圖的對話錄之一，記述他對知識論的看法。 (zh)
- الثئيتتس (باليونانية: Θεαίτητος) هو عنوان واحدة من حدثت عام 369. حيث الثلاثي سقراط ووتيودوروس يتحارون في محاولة للإجابة على السؤال «ما هي المعرفة؟» المشاركان الاخران في الحوار هما اقليدس . في لإجابة على هذا السؤال استخدمت طرق ليست مختلفة تماماً عن تلك المستخدمة في . الثئيتتس تصنف من ضمن محاورات المرحلة الثانية، أي بعد تأسيسه للأكاديمية. وهي من أشهر إنجازات هذه المرحلة كما (الجمهورية) أيضا. (ar)
- El Teetet és un diàleg escrit per Plató. Dins de l'obra d'aquest escriptor, se sol situar el Teetet en un grup de diàlegs posteriors a la publicació de La República.Es considera el Teetet com un dels diàlegs tardans de Plató. Existeix una gran proximitat estilística i temàtica entre el Teetet i el Parmènides, ambdós diàlegs haurien estat escrits el 369/368 aC. En 183i-184a, Sòcrates es refereix a l'ocasió en la qual va conèixer els filòsofs eleàtics Parmènides i Zenó. Els especialistes sostenen que aquesta trobada és fictícia, i que la referència solament pot apuntar a la situació dramàtica del Parmènides, per la qual cosa, aquest últim diàleg hauria estat escrit poc abans.El final del Teetet -Sócrates ha d'interrompre el diàleg per a donar comptes de la seva acusació, però promet reprendr (ca)
- Der Theaitetos (altgriechisch Θεαίτητος Theaítētos, latinisiert Theaetetus, eingedeutscht auch Theätet) ist ein in Dialogform verfasstes Werk des griechischen Philosophen Platon. Darin wird ein fiktives, literarisch gestaltetes Gespräch wörtlich wiedergegeben. Beteiligt sind Platons Lehrer Sokrates und zwei Mathematiker: der junge Theaitetos, nach dem der Dialog benannt ist, und dessen Lehrer Theodoros von Kyrene. (de)
- Teeteto (en griego Θεαίτητος [Theaítētos]) es un diálogo escrito por Platón que trata sobre la naturaleza del saber y consta de una introducción y tres partes. Dentro de la obra de este escritor, se suele ubicar al Teeteto en un grupo de diálogos posteriores a la publicación de La República. Este grupo, a su vez, se encuentra dividido en dos partes que corresponden a un estilo diferente. Por un lado se encuentra el Parménides y el Teeteto y por otro el Sofista y el Político. En el primer grupo se encuentra una mayor aproximación a obras como la República y el Fedro. Mientras que en el segundo pasa lo mismo con sus obra de vejez como el Timeo y el . (es)
- The Theaetetus (/ˌθiːɪˈtiːtəs/; Greek: Θεαίτητος) is one of Plato's dialogues concerning the nature of knowledge, written circa 369 BCE. In this dialogue set in a wrestling school, Socrates and Theaetetus discuss three definitions of knowledge: knowledge as nothing but perception, knowledge as true judgment, and, finally, knowledge as a true judgment with an account. Each of these definitions is shown to be unsatisfactory. (en)
- Il Teeteto (in greco Θεαίτητος) è un dialogo di Platone riconducibile alla fase della maturità, collocabile tra il 386-367 a.C. in cui il filosofo afferma che è impossibile considerare vera la scienza se non in riferimento all'essere, cioè l'idea. Questo discorso è finalizzato a smentire la soggettività gnoseologica dei sofisti, i quali ritenevano che fossero i sensi a determinare la conoscenza, cosa che invece Platone nega fermamente: per il filosofo si perviene alla conoscenza tramite la dianoia (διάνοια), la ragione matematica e discorsiva. (it)
- «Теэ́тет» (греч. Θεαίτητος) — сократический диалог Платона, посвящённый природе знания. Написан приблизительно в 369 до н. э. Евклид рассказывает своему другу Терпсиону о написанной много лет назад книге по мотивам того, что Сократ поведал ему о разговоре с Теэтетом, когда Теэтет был ещё очень молод. Евклид вспоминает об этой книге, когда Терпсион спрашивает, где он был. Выясняется, что Евклид заходил в гавань Мегары и встретил там Теэтета, которого привезли туда по пути из Коринфского лагеря в Афины. Теэтет болен дизентерией и страдает от ран, полученных на войне. Евклид поражается проницательности Сократа, предрекавшего Теэтету большую славу. Мальчик-раб читает рукопись Евклиду и Терпсиону. (ru)
|
