| dbo:abstract
|
- ثورة الصرب أو صربيا الثورية تشير إلى الثورة الوطنية والاجتماعية للشعب الصربي بين 1804 و 1817، والتي تمكنت خلالها صربيا للتحرر بالكامل من الدولة العثمانية وأن تبزغ أمة-دولة أوروبية ذات سيادة. التعبير اخترعه المؤرخ الألماني الشهير ليوپولد فون رانكه في كتابه Die Serbische Revolution، المنشور عام 1829.[1] هذه الأحداث أرخت لتأسيس صربيا المعاصرة.[2]الإطار الزمني المذكور أعلاه يغطي عدة أطوار للثورة:الانتفاضة الصربية الأولى (1804–13)، بقيادة Karađorđe PetrovićHadži Prodan's revolt (1814)الانتفاضة الصربية الثانية (1815) بقيادة Miloš Obrenović تميز الجزء الأول من تلك الفترة، من عام 1804 وحتى 1817، بصراع عنيف من أجل الاستقلال عن الإمبراطورية العثمانية مع قيام انتفاضتين مسلحتين، انتهتا بوقف إطلاق النار. شهدت الفترة اللاحقة (1817-1835) توحيدًا سلميًا للسلطة السياسية لصربيا التي بدأت تمييز الحكم الذاتي تدريجيًا، وبلغ ذروته في الاعتراف بالحق في الحكم الوراثي من قِبل الأمراء الصرب في عامي 1830 و1833 والتوسع الإقليمي للمُلكية الحديثة. ألغى اعتماد أول دستور مكتوب في عام 1835 الإقطاعية والقنانة، وجعل البلاد ولاية. صِيغ مصطلح الثورة الصربية من قِبل المؤرخ الأكاديمي الألماني، ليوبوند فون رانكه، في كتابه «الثورة الصربية»، الذي نُشر في عام 1829. كانت هذه الأحداث بمثابة الأساس لصربيا الحديثة. تُقسم الفترة كذلك على النحو التالي:
* الانتفاضة الصربية الأولى (1803–1804)، بقيادة كاراجورجي بتروفيتش
* ثورة هادي برودان (1814)
* الانتفاضة الصربية الثانية (1815–1717)، بقيادة ميلوش أوبرينوفيتش
* الاعتراف الرسمي بالدولة الصربية (1815–1833) لربما يمثل الإعلان (1809) الذي خرج به كاراجورجي في العاصمة بلغراد ذروة المرحلة الأولى. دعا الإعلان إلى الوحدة الوطنية، وذلك بالاستناد إلى التاريخ الصربي للمطالبة بالحرية الدينية وسيادة القانون الرسمي والمكتوب، وهي الأمور التي فشلت الإمبراطورية العثمانية في توفيرها. دعا الصرب أيضًا إلى التوقف عن دفع الضرائب للباب العالي، الذي يعتبر غير عادل لقيامه على أساس الانتماء الديني. بصرف النظر عن الاستغناء عن ضريبة الاقتراع المفروضة على غير المسلمين (الجزية)، ألغى الثوريون أيضًا جميع الالتزامات الإقطاعية في عام 1806، وبعد 15 عامًا فقط من الثورة الفرنسية، تحرر الفلاحين والأقنان مما مثّل انفصالًا اجتماعيًا كبيرًا عما كان عليه الحال في الماضي. عزز حكم ميلوش أوبرينوفيتش إنجازات الانتفاضات، مما أدى إلى إعلان أول دستور في البلقان وإنشاء أول مؤسسة صربية للتعليم العالي لا تزال موجودة حتى اليوم، وهي جامعة بلغراد (1808). في عام 1830 ومرة أخرى في عام 1833، اعتُرف بصربيا باعتبارها ولاية مستقلة، مع دفع الأمراء الوراثيين ضريبة إتاوة سنوية للباب العالي. وأخيرًا، جاء الاستقلال الفعلي في عام 1867، مع انسحاب الحاميات العثمانية من الولاية. اعتُرف رسميًا بالاستقلال القانوني في مؤتمر برلين في عام 1878. (ar)
- Η Σερβική Επανάσταση (σερβικά : Српска револуција) ήταν η εθνική εξέγερση και συνταγματική αλλαγή που συνέβη στη Σερβία από το 1804 μέχρι το 1835, οπότε η χώρα αυτή μετεξελίχθηκε από Οθωμανική επαρχία σε επαναστατημένη, συνταγματική μοναρχία και τη νεότερη Σερβία. Η πρώτη της περίοδος, από το 1804 ως το 1815, σημαδεύτηκε από το βίαιο αγώνα για ανεξαρτησία από την Οθωμανική Αυτοκρατορία με δύο ένοπλες εξεγέρσεις, που τερματίστηκαν με κατάπαυση του πυρός. Την επόμενη περίοδο (1815–1835) σημειώθηκε μια ειρηνική ενοποίηση της πολιτικής εξουσίας από την ολοένα και πιο αυτόνομη η Σερβία, με αποκορύφωμα την αναγνώριση του κληρονομικού δικαιώματος εξουσίας σε Σέρβους ηγεμόνες το 1830 και το 1833 και την εδαφική επέκταση της νεαρής μοναρχίας. Η έγκριση του πρώτου γραπτού Συντάγματος το 1835 κατήργησε τη φεουδαρχία και τη δουλοπαροικία και κατέστησε τη χώρα αυτόνομη. [2] Ο όρος Σερβική Επανάσταση επινοήθηκε από ένα Γερμανό ακαδημαϊκό ιστοριογράφο, το Λέοπολντ φον Ράνκε, στο βιβλίο του Die Serbische Revolution, που δημοσιεύθηκε το 1829. Αυτά τα γεγονότα αποτέλεσαν τη θεμελίωση της σύγχρονης Σερβίας. Η περίοδος διαιρείται περαιτέρω ως εξής:
* Πρώτη Σερβική εξέγερση (1804- 1813), υπό τον Καραγιώργη Πέτροβιτς.
* Εξέγερση του Χατζί Προντάν (1814).
* Δεύτερη Σερβική Εξέγερση (1815) υπό το Μίλος Ομπρένοβιτς
* Επίσημη αναγνώριση του Σερβικού κράτους (1815–1833). Η Διακήρυξη (1809) από τον Καραγιώργη στην πρωτεύουσα Βελιγράδι αποτέλεσε πιθανότατα την κορύφωση της πρώτης φάσης. Απηύθυνε έκκληση για εθνική ενότητα, βασιζόμενος στη Σερβική ιστορία για να απαιτήσει ελευθερία της θρησκείας και επίσημα καταγεγραμμένο κράτος δικαίου, τα οποία η Οθωμανική Αυτοκρατορία δεν είχε παράσχει. Κάλεσε επίσης τους Σέρβους να σταματήσουν να πληρώνουν στην Πύλη φόρους, θεωρώντας τους καταχρηστικούς, καθώς βασίζονταν στις θρησκευτικές πεποιθήσεις. Εκτός από την κατάργηση του κεφαλικού φόρου των μη-μουσουλμάνων, οι επαναστάτες κατήργησαν επίσης όλες τις φεουδαρχικές υποχρεώσεις το 1806, μόλις 15 χρόνια μετά τη Γαλλική Επανάσταση, με τη χειραφέτηση αγροτών και δουλοπαροικών να αντιπροσωπεύει έτσι μια σημαντική κοινωνική ρήξη με το παρελθόν. Η κυβέρνηση του Μίλος Ομπρένοβιτς παγίωσε τα επιτεύγματα των εξεγέρσεων, που οδήγησαν στην ανακήρυξη του πρώτου συντάγματος στα Βαλκάνια και στην ίδρυση του παλαιότερου στα Βαλκάνια ιδρύματος τριτοβάθμιας εκπαίδευσης που εξακολουθεί να υφίσταται, τη Μεγάλη Ακαδημία του Βελιγραδίου (1808). Το 1830 και ξανά το 1833 η Σερβία αναγνωρίστηκε ως αυτόνομη ηγεμονία, με κληρονομικούς πρίγκιπες να πληρώνουν ετήσιο φόρο στην Πύλη. Τέλος η de facto ανεξαρτησία ήρθε το 1868, με την αποχώρηση των Οθωμανικών φρουρών από το πριγκιπάτο, ενώ η de jure ανεξαρτησία αναγνωρίστηκε επίσημα στο Συνέδριο του Βερολίνου το 1878. (el)
- La Serba revolucio konata ankaŭ kiel Serbia revolucio aludas al nacia insurekcio aktiva inter 1804 kaj 1835, dum kiu tiu teritorio evoluis el otomana provinco al konstitucia monarkio kaj al moderna Serbio. Tiu revolucio markis la komencon de erao de nacia stariĝo en Balkanio. La unua parto de la periodo, el 1804 al 1815, estis markita de violenta lukto por sendependiĝo el la Otomana Imperio kun du armitaj ribeloj, fine per batalpaŭzo. La posta periodo (1815–1835) atestis pacan stabiligon de la politika povo de la pliiĝanta aŭtonomia Serbio, fine per la agnosko de la rajto al hereda regularo de serbiaj princoj en 1830 kaj 1833 kaj la teritoria etendo de la juna monarkio. La adopto de la unua verkita Konstitucio en 1835 abolis la feŭdismon kaj la staton de servuteco, kaj faris la landon suverena. La termino Serbia revolucio estis stampita de germana historiisto, nome Leopold von Ranke, en sia libro Die Serbische Revolution, publikigita en 1829. Tiuj eventoj markis la fondon de la . La periodo divideblas jene:
* (1804–13), estrita de
* (1814)
* (1815) sub
* Oficiala agnosko de la Serbia ŝtato (1815–1833) (eo)
- La Revolución serbia (en serbio, Српска револуција / Srpska revolucija) fue un levantamiento nacional y un cambio constitucional en Serbia que tuvo lugar entre 1804 y 1835, durante el cual este territorio pasó de ser una provincia otomana a ser un territorio rebelde y una monarquía constitucional. La primera parte del período, de 1804 a 1817, estuvo marcada por una violenta lucha por la independencia del Imperio otomano, con dos levantamientos armados que terminaron con un alto el fuego. El período posterior (1817-1835) fue testigo de una consolidación pacífica del poder político de una Serbia cada vez más autónoma, que culminó con el reconocimiento del derecho a un gobierno hereditario por parte de los príncipes serbios en 1830 y 1833 y la expansión territorial de la joven monarquía. La adopción de la primera Constitución escrita en 1835 abolió el feudalismo y la servidumbre, e hizo al país tributario. Estos eventos marcaron la fundación de la Serbia moderna. El período se divide a su vez como sigue:
* Primera insurrección serbia (1804-13), dirigida por Karađorđe Petrović
* La (1814)
* Segunda insurrección serbia (1815-17), liderada por Milos Obrenović
* Reconocimiento oficial del Estado serbio (1815-1833) La proclamación (1809) de Karađorđe en la capital Belgrado probablemente representó el ápice de la primera fase. Llamaba a la unidad nacional, basándose en la para exigir la libertad religiosa y el estado de derecho formal y escrito, que el Imperio Otomano no había proporcionado. También pidió a los serbios que dejaran de pagar impuestos a la Puerta Otomana, considerados injustos por su afiliación religiosa. Además de prescindir del impuesto de captación de los no musulmanes (jizya), los revolucionarios también abolieron todas las obligaciones en 1806, sólo 15 años después de la Revolución francesa, la emancipación de los campesinos y los siervos representaba una importante ruptura social con el pasado. El gobierno de Milo Obrenović consolidó los logros de las sublevaciones, lo que llevó a la proclamación de la primera constitución de los Balcanes y al establecimiento de la primera institución serbia de enseñanza superior que aún existe, la Gran Academia de Belgrado (1808). En 1830 y nuevamente en 1833, Serbia fue reconocida como un principado autónomo, con príncipes herederos que pagaban tributo anual a la Puerta Otomana. Finalmente, la independencia de facto llegó en 1867, con la retirada de las guarniciones otomanas del principado; la independencia de jure fue reconocida formalmente en el Congreso de Berlín en 1878. (es)
- Die Serbische Revolution (serbisch Српска револуција Srpska revolucija) war eine zwischen 1804 und 1835 in mehreren Phasen verlaufende national- und sozialrevolutionäre Erhebung, in deren Folge sich Serbien vollständig von der etwa 300-jährigen osmanischen Herrschaft löste und sich als Nationalstaat etablierte. (de)
- Serbiako Iraultza (serbieraz: Српска револуција / Srpska revolucija) Serbian 1804 eta 1835 artean izandako altxatze nazionala izan zen, zeinaren bitartez herrialdea (otomandar probintzia) izatetik hasieran lurralde matxino eta gero monarkia konstituzional bat bilakatu zen. Zati ezberdinak izan zituen: hasieran, 1804 eta 1817 artean, Otomandar Inperioaren aurkako borroka bortitza izan zen, bi matxinada eragin zituena; bigarren aldian, (1817–1835) Serbia autonomo baten boterea baketsuki finkatu zen. 1835ean herrialdeak lehenengo konstituzioa aldarrikatu zuen, feudalismo eta mirabetza abolitu eta herrialde subirano bilakatu zena. Horrela, Serbia modernoa jaio zen. Hona hemen iraultzaren fase nagusiak:
* (1804–13), Karađorđe Petrovićek zuzendua
* (1814)
* (1815–17), Miloš Obrenovićek zuzendua
* Serbiar estatuaren aintzatespena (1815–1833) (eu)
- The Serbian Revolution (Serbian: Српска револуција / Srpska revolucija) was a national uprising and constitutional change in Serbia that took place between 1804 and 1835, during which this territory evolved from an Ottoman province into a rebel territory, a constitutional monarchy, and modern Serbia. The first part of the period, from 1804 to 1817, was marked by a violent struggle for independence from the Ottoman Empire with two armed uprisings taking place, ending with a ceasefire. The later period (1817–1835) witnessed a peaceful consolidation of political power of the increasingly autonomous Serbia, culminating in the recognition of the right to hereditary rule by Serbian princes in 1830 and 1833 and the territorial expansion of the young monarchy. The adoption of the first written Constitution in 1835 abolished feudalism and serfdom, and made the country suzerain. The term Serbian Revolution was coined by a German academic historiographer, Leopold von Ranke, in his book Die Serbische Revolution, published in 1829. These events marked the foundation of modern Serbia. The period is further divided as follows:
* First Serbian Uprising (1804–13), led by Karađorđe Petrović
* Hadži-Prodan's rebellion (1814)
* Second Serbian Uprising (1815–17), led by Miloš Obrenović
* Official recognition of the Serbian state (1815–1833) The Proclamation (1809) by Karađorđe in the capital Belgrade probably represented the apex of the first phase. It called for national unity, drawing on Serbian history to demand the freedom of religion and formal, written rule of law, both of which the Ottoman Empire had failed to provide. It also called on Serbs to stop paying taxes to the Porte, deemed unfair as based on religious affiliation. Apart from dispensing with poll tax on non-Muslims (jizya), the revolutionaries also abolished all feudal obligations in 1806, only 15 years after the French revolution, peasant and serf emancipation thus representing a major social break with the past. The rule of Miloš Obrenović consolidated the achievements of the Uprisings, leading to the proclamation of the first constitution in the Balkans and the establishment of the first Serbian institution of higher learning still in existence, the Great Academy of Belgrade (1808). In 1830 and again in 1833, Serbia was recognized as an autonomous principality, with hereditary princes paying annual tribute to the Porte. Finally, de facto independence came in 1867, with the withdrawal of Ottoman garrisons from the principality; de jure independence was formally recognized at the Congress of Berlin in 1878. (en)
- Revolusi Serbia merujuk pada revolusi nasional dan sosial bangsa Serbia, terjadi dari tahun 1804 hingga 1835. Periode pertama dari tahun 1804 hingga 1815 menandai perjuangan untuk kemerdekaan dari Kesultanan Utsmaniyah, dengan meletusnya dua pemberontakan bersenjata. Periode selanjutnya (1815-1835) merupakan konsolidasi kekuatan politik yang damai. Revolusi Serbia terbagi menjadi:
* Pemberontakan Serbia Pertama (1804–13), dipimpin oleh Karađorđe Petrović
* (1814)
* Pemberontakan Serbia Kedua (1815) di bawah Miloš Obrenović
* Pengakuan resmi negara Serbia (1815-1833) (in)
- セルビア蜂起（セルビア語:Српска револуција セルビア革命）とはオスマン帝国支配下のセルビアで発生したセルビア人らによる独立運動のことである。この蜂起は（1804年 - 1813年）、（1815年 - 1817年）の2期に分けられ、第二次蜂起の結果、セルビアはセルビア公国として独立を果たす。 (ja)
- Rewolucja serbska (1804–1815) składała się z dwóch wystąpień ludności serbskiej znajdującej się pod panowaniem osmańskim, początkowo wymierzone przeciw miejscowym oraz janczarom, a w końcu przeciw samej Porcie, które doprowadziły do powstania z czasem autonomicznego Księstwa Serbii. Na czele I powstania serbskiego stanął Jerzy Czarny, zaś na czele drugiego – Miłosz Obrenović. (pl)
- Serbiska revolutionen eller Revolutionära Serbien syftar på de nationella och sociala uppror som serberna gjorde åren 1804 och 1835, och ledde till att Serbien gick från att vara till . De första åren, 1804-1815, utmärktes av våldsam självständighetskamp från Osmanska riket med två väpnade uppror, som slutade med eldupphör. Den senare perioden (1815–1835) hanaldade om en fredlig förstärkning av den politiska makten och ökad självständighet, som kulminerade med rätten till ävfurstendöme mellan 1830 och 1833, och territoriell expansion. Den första nedskrivna kom 1835, och ledde till avskaffandet av feodalism och träldom, och gav Serbien suzeränitet. Begreppt Serbiska revolutionen mytades av Leopold von Ranke, i boken Die Serbische Revolution, utgiven 1829. Händelserna ledde till skapandet av moderna Serbien. Perioden omfattar följande tid:
* Första serbiska upproret (1804–13), leddes av Karađorđe Petrović
* (1814)
* Andra serbiska upproret (1815) under Miloš Obrenović
* Serbiska statens officiella erkännande (1815–1833) (sv)
- A revolução sérvia refere-se a revolução nacional e social do povo sérvio que ocorreu entre 1804 e 1835, durante o qual o território da Sérvia evoluiu de uma em uma monarquia constitucional e um moderno Estado-nação. A primeira parte do período de 1804-1815, foi marcado por uma violenta luta pela independência do Império Otomano, com dois levantes armados em curso, terminando com um cessar-fogo. O período posterior (1815-1835) assistiu a uma consolidação pacífica do poder político da Sérvia cada vez mais autónoma, que culminou com o reconhecimento do direito de governar por príncipes hereditários sérvios em 1830 e 1833 e a expansão teritorial da jovem monarquia. A aprovação da primeira Constituição escrita em 1835 aboliu o feudalismo e a servidão, e fez o país uma suserania. O termo revolução sérvia foi inventado por um historiador acadêmico alemão, Leopold von Ranke, no seu livro Die Serbische Revolution, publicado em 1829. Estes eventos marcaram a fundação da Sérvia moderna. O período é dividido da seguinte forma:
* Primeira Revolta Sérvia (1804-1813), liderado por Karađorđe Petrović
* (1814)
* Segunda Revolta Sérvia (1815), sob Miloš Obrenović
* reconhecimento oficial do Estado da Sérvia (1815-1833) A Proclamação (1809) por Karadjordje na capital Belgrado, provavelmente, representou o ápice da primeira fase. Apelou para a unidade nacional, com base na história da Sérvia para exigir a liberdade de religião e formal, escrita do estado de direito, de que o Império Otomano não tinha fornecido. Também chamou os sérvios a deixar de pagar impostos a Sublime Porta, considerada desleal, com base na filiação religiosa. Além de dispensar impostos sobre os não-muçulmanos (jizya), os revolucionários também aboliram todas as obrigações feudais em 1806, somente 15 anos após a Revolução Francesa, camponeses e servos emanciparam-se o que representa uma ruptura social com o passado. . O domínio de Miloš Obrenović consolidou as conquistas das revoltas, levando à proclamação da primeira Constituição nos Balcãs e ao estabelecimento da mais antiga instituição de ensino superior nos Balcãs ainda em existência, a Universidade de Belgrado (1808) . Em 1830 e novamente em 1833, a Sérvia foi reconhecida como um principado autônomo, com príncipes hereditários pagando tributos anuais a Sublime Porta. Finalmente, a independência de facto veio em 1868, com a retirada das guarnições otomanas do principado; a independência de jure foi formalmente reconhecida no Congresso de Berlim em 1878. (pt)
- Сербська революція (Српска револуција) — термін, який використовують для виділення періоду історії Сербії у 1804—1835 роках. Вперше цей термін вжив Леопольд фон Ранке у своїй книзі «Die Serbische Revolution», опублікованої в 1829 році. Від нього згодом цей термін перебрав і Вук Караджич. Термін включає період, який складається з:
* Перше сербське повстання (1804—1813 роки)
* (1814 рік)
* Друге сербське повстання (1815 рік)
* Офіційне визнання сербської держави (1815—1835 роки) Перша частина Сербської революції (1804—1815 роки) відзначалася запеклою боротьбою за незалежність Сербії від Османської імперії з двома озброєними повстаннями. Друга частина (1815—1835 роки) стала часом мирної консолідації політичної влади та збільшення автономних прав Сербського князівства. Прийняття першої Конституції в 1835 році скасувало феодалізм і кріпацтво, і зробили країну незалежною. В результаті Сербської революції відбулося звільнення Сербії від турецького уряду, і відродження сербського суспільства, а також прийняття першої писаної Конституції Сербії в 1835 році.
*
*
* (uk)
- Сербская революция (серб. Српска револуција) — термин, используемый для выделения периода истории Сербии в 1804—1835 годах. Впервые этот термин употребил Леопольд фон Ранке в своей книге «Die Serbische Revolution», опубликованной в 1829 году. Термин включает период, состоящий из:
* Первое сербское восстание (1804—1813 годы)
* Восстание Хаджи Продана (1814 год)
* Второе сербское восстание (1815 год)
* Официальное признание сербского государства (1815—1835 годы) Первая часть Сербской революции (1804—1815 года) отмечалась ожесточенной борьбой за независимость Сербии от Османской империи с двумя вооруженными восстаниями. Вторая часть (1815—1835 годы) стала временем мирной консолидации политической власти и увеличение автономных прав Сербского княжества. Принятие первой Конституции в 1835 году отменило феодализм и крепостничество, и сделало страну независимой. В результате Сербской революции произошло освобождение Сербии от турецкого правительства, и возрождение сербского общества, а также принятие первой писаной Конституции Сербии в 1835 году. Также «Сербской революцией» иногда называется Революция 1848 года в Воеводине.
*
*
* (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Die Serbische Revolution (serbisch Српска револуција Srpska revolucija) war eine zwischen 1804 und 1835 in mehreren Phasen verlaufende national- und sozialrevolutionäre Erhebung, in deren Folge sich Serbien vollständig von der etwa 300-jährigen osmanischen Herrschaft löste und sich als Nationalstaat etablierte. (de)
- Revolusi Serbia merujuk pada revolusi nasional dan sosial bangsa Serbia, terjadi dari tahun 1804 hingga 1835. Periode pertama dari tahun 1804 hingga 1815 menandai perjuangan untuk kemerdekaan dari Kesultanan Utsmaniyah, dengan meletusnya dua pemberontakan bersenjata. Periode selanjutnya (1815-1835) merupakan konsolidasi kekuatan politik yang damai. Revolusi Serbia terbagi menjadi:
* Pemberontakan Serbia Pertama (1804–13), dipimpin oleh Karađorđe Petrović
* (1814)
* Pemberontakan Serbia Kedua (1815) di bawah Miloš Obrenović
* Pengakuan resmi negara Serbia (1815-1833) (in)
- セルビア蜂起（セルビア語:Српска револуција セルビア革命）とはオスマン帝国支配下のセルビアで発生したセルビア人らによる独立運動のことである。この蜂起は（1804年 - 1813年）、（1815年 - 1817年）の2期に分けられ、第二次蜂起の結果、セルビアはセルビア公国として独立を果たす。 (ja)
- Rewolucja serbska (1804–1815) składała się z dwóch wystąpień ludności serbskiej znajdującej się pod panowaniem osmańskim, początkowo wymierzone przeciw miejscowym oraz janczarom, a w końcu przeciw samej Porcie, które doprowadziły do powstania z czasem autonomicznego Księstwa Serbii. Na czele I powstania serbskiego stanął Jerzy Czarny, zaś na czele drugiego – Miłosz Obrenović. (pl)
- ثورة الصرب أو صربيا الثورية تشير إلى الثورة الوطنية والاجتماعية للشعب الصربي بين 1804 و 1817، والتي تمكنت خلالها صربيا للتحرر بالكامل من الدولة العثمانية وأن تبزغ أمة-دولة أوروبية ذات سيادة. التعبير اخترعه المؤرخ الألماني الشهير ليوپولد فون رانكه في كتابه Die Serbische Revolution، المنشور عام 1829.[1] هذه الأحداث أرخت لتأسيس صربيا المعاصرة.[2]الإطار الزمني المذكور أعلاه يغطي عدة أطوار للثورة:الانتفاضة الصربية الأولى (1804–13)، بقيادة Karađorđe PetrovićHadži Prodan's revolt (1814)الانتفاضة الصربية الثانية (1815) بقيادة Miloš Obrenović تُقسم الفترة كذلك على النحو التالي: (ar)
- Η Σερβική Επανάσταση (σερβικά : Српска револуција) ήταν η εθνική εξέγερση και συνταγματική αλλαγή που συνέβη στη Σερβία από το 1804 μέχρι το 1835, οπότε η χώρα αυτή μετεξελίχθηκε από Οθωμανική επαρχία σε επαναστατημένη, συνταγματική μοναρχία και τη νεότερη Σερβία. Η πρώτη της περίοδος, από το 1804 ως το 1815, σημαδεύτηκε από το βίαιο αγώνα για ανεξαρτησία από την Οθωμανική Αυτοκρατορία με δύο ένοπλες εξεγέρσεις, που τερματίστηκαν με κατάπαυση του πυρός. Την επόμενη περίοδο (1815–1835) σημειώθηκε μια ειρηνική ενοποίηση της πολιτικής εξουσίας από την ολοένα και πιο αυτόνομη η Σερβία, με αποκορύφωμα την αναγνώριση του κληρονομικού δικαιώματος εξουσίας σε Σέρβους ηγεμόνες το 1830 και το 1833 και την εδαφική επέκταση της νεαρής μοναρχίας. Η έγκριση του πρώτου γραπτού Συντάγματος το 1835 κατήργη (el)
- La Serba revolucio konata ankaŭ kiel Serbia revolucio aludas al nacia insurekcio aktiva inter 1804 kaj 1835, dum kiu tiu teritorio evoluis el otomana provinco al konstitucia monarkio kaj al moderna Serbio. Tiu revolucio markis la komencon de erao de nacia stariĝo en Balkanio. La periodo divideblas jene:
* (1804–13), estrita de
* (1814)
* (1815) sub
* Oficiala agnosko de la Serbia ŝtato (1815–1833) (eo)
- Serbiako Iraultza (serbieraz: Српска револуција / Srpska revolucija) Serbian 1804 eta 1835 artean izandako altxatze nazionala izan zen, zeinaren bitartez herrialdea (otomandar probintzia) izatetik hasieran lurralde matxino eta gero monarkia konstituzional bat bilakatu zen. Zati ezberdinak izan zituen: hasieran, 1804 eta 1817 artean, Otomandar Inperioaren aurkako borroka bortitza izan zen, bi matxinada eragin zituena; bigarren aldian, (1817–1835) Serbia autonomo baten boterea baketsuki finkatu zen. 1835ean herrialdeak lehenengo konstituzioa aldarrikatu zuen, feudalismo eta mirabetza abolitu eta herrialde subirano bilakatu zena. Horrela, Serbia modernoa jaio zen. (eu)
- La Revolución serbia (en serbio, Српска револуција / Srpska revolucija) fue un levantamiento nacional y un cambio constitucional en Serbia que tuvo lugar entre 1804 y 1835, durante el cual este territorio pasó de ser una provincia otomana a ser un territorio rebelde y una monarquía constitucional. La primera parte del período, de 1804 a 1817, estuvo marcada por una violenta lucha por la independencia del Imperio otomano, con dos levantamientos armados que terminaron con un alto el fuego. El período posterior (1817-1835) fue testigo de una consolidación pacífica del poder político de una Serbia cada vez más autónoma, que culminó con el reconocimiento del derecho a un gobierno hereditario por parte de los príncipes serbios en 1830 y 1833 y la expansión territorial de la joven monarquía. La (es)
- The Serbian Revolution (Serbian: Српска револуција / Srpska revolucija) was a national uprising and constitutional change in Serbia that took place between 1804 and 1835, during which this territory evolved from an Ottoman province into a rebel territory, a constitutional monarchy, and modern Serbia. The first part of the period, from 1804 to 1817, was marked by a violent struggle for independence from the Ottoman Empire with two armed uprisings taking place, ending with a ceasefire. The later period (1817–1835) witnessed a peaceful consolidation of political power of the increasingly autonomous Serbia, culminating in the recognition of the right to hereditary rule by Serbian princes in 1830 and 1833 and the territorial expansion of the young monarchy. The adoption of the first written Con (en)
- A revolução sérvia refere-se a revolução nacional e social do povo sérvio que ocorreu entre 1804 e 1835, durante o qual o território da Sérvia evoluiu de uma em uma monarquia constitucional e um moderno Estado-nação. A primeira parte do período de 1804-1815, foi marcado por uma violenta luta pela independência do Império Otomano, com dois levantes armados em curso, terminando com um cessar-fogo. O período posterior (1815-1835) assistiu a uma consolidação pacífica do poder político da Sérvia cada vez mais autónoma, que culminou com o reconhecimento do direito de governar por príncipes hereditários sérvios em 1830 e 1833 e a expansão teritorial da jovem monarquia. A aprovação da primeira Constituição escrita em 1835 aboliu o feudalismo e a servidão, e fez o país uma suserania. O termo revol (pt)
- Сербская революция (серб. Српска револуција) — термин, используемый для выделения периода истории Сербии в 1804—1835 годах. Впервые этот термин употребил Леопольд фон Ранке в своей книге «Die Serbische Revolution», опубликованной в 1829 году. Термин включает период, состоящий из:
* Первое сербское восстание (1804—1813 годы)
* Восстание Хаджи Продана (1814 год)
* Второе сербское восстание (1815 год)
* Официальное признание сербского государства (1815—1835 годы) Также «Сербской революцией» иногда называется Революция 1848 года в Воеводине.
*
*
* (ru)
- Serbiska revolutionen eller Revolutionära Serbien syftar på de nationella och sociala uppror som serberna gjorde åren 1804 och 1835, och ledde till att Serbien gick från att vara till . De första åren, 1804-1815, utmärktes av våldsam självständighetskamp från Osmanska riket med två väpnade uppror, som slutade med eldupphör. Den senare perioden (1815–1835) hanaldade om en fredlig förstärkning av den politiska makten och ökad självständighet, som kulminerade med rätten till ävfurstendöme mellan 1830 och 1833, och territoriell expansion. Den första nedskrivna kom 1835, och ledde till avskaffandet av feodalism och träldom, och gav Serbien suzeränitet. Begreppt Serbiska revolutionen mytades av Leopold von Ranke, i boken Die Serbische Revolution, utgiven 1829. Händelserna ledde till skapandet (sv)
- Сербська революція (Српска револуција) — термін, який використовують для виділення періоду історії Сербії у 1804—1835 роках. Вперше цей термін вжив Леопольд фон Ранке у своїй книзі «Die Serbische Revolution», опублікованої в 1829 році. Від нього згодом цей термін перебрав і Вук Караджич. Термін включає період, який складається з:
* Перше сербське повстання (1804—1813 роки)
* (1814 рік)
* Друге сербське повстання (1815 рік)
* Офіційне визнання сербської держави (1815—1835 роки)
*
*
* (uk)
|
