| dbo:abstract
|
- La Resistència francesa (en francès: La Résistance) és el nom genèric del moviment que va lluitar contra el Govern de Vichy i l'ocupació nazi de França durant la Segona Guerra Mundial. Va començar amb petits grups d'homes i dones que prengueren armes i van a arribar a ser alguns milers. Sabotejaven ponts i línies de ferrocarrils, organitzaven evasions de presoners i lluitaven contra la Gestapo. S'entén també per Resistència francesa el conjunt de moviments i organismes de resistència francesos davant l'ocupació nazi de França i al govern col·laboracionista de Vichy durant la Segona Guerra Mundial. Comprèn d'una banda la Resistència exterior que s'organitza entorn del general De Gaulle a partir de juny de 1940 i que engloba les (en francès: Forces françaises libres, FFL), i d'altra banda als moviments de Resistència interior, coneguts com la Resistència (en francès: Résistance intérieure française o La Résistance), que van apareixent durant el període d'ocupació alemanya i que es federaran progressivament. La França Lliure de de Gaulle i el conjunt de la Resistència Interior Francesa s'uneixen el 1942 per conformar la França Combatent (en francès: France Combattante o Forces Françaises Combattantes), terme que a partir d'aquest moment substitueix oficialment al de França Lliure. El 1943, s'uneixen al Comitè Francès d'Alliberament Nacional instal·lat a Alger, per conformar l'Exèrcit Francès d'Alliberament que combatrà al costat dels Aliats fins a l'alliberament de tot el territori francès. (ca)
- المقاومة الفرنسية (بالفرنسية: La Résistance) هي الاسم الجامع لحركة المقاومة الفرنسية التي حاربت ضد الاحتلال الألماني لفرنسا، ونظام الحكم المتآمر من طرف حكومة فرنسا فيشي خلال الحرب العالمية الثانية. كونت المقاومة مجموعات صغيرة من رجال ونساء مسلحين والتي أشاروا إليها باسم الماكيز (maquis) كانوا يقومون بنشر وشبكة محطات إذاعية ك إذاعة لندن الفرانسية لمساعدة جنود الحلفاء. كانت المقاومة تتكون من كافة طبقات المجتمع، من الكنيسة الرومانية الكاثوليكية المحافظين (بما فيهم الرهبان)، إلى اليهود، ليبراليين، لاسلطويين وشيوعيين. لعبت المقاومة الفرنسية دورًا هامًا في تسهيل تقدم الحلفاء سريعًا عبر فرنسا عقب غزو نورماندي في 6 يونيو 1944، وغزو بروفنس الأقل شهرة بتاريخ 15 أغسطس، وذلك بتوفير معلومات استخباراتية عسكرية بشأن الدفاعات الألمانية المعروفة بالجدار الأطلسي وعمليات انتشار الفيرماخت وتشكيل المعركة. خططت المقاومة لأعمال تخريب في شبكة الكهرباء، ومرافق النقل، وشبكات الاتصالات ونسقت تلك الخطط ونفذتها. كان ذلك أمرًا ضروريًا لفرنسا على الصعيدين السياسي والأخلاقي، سواء في أثناء الاحتلال الألماني أو لعقود بعد ذلك، لأنها قدمت للبلاد مثالًا يُحتذى به للوفاء بالواجب الوطني، متصدية بذلك لخطر التهديد الوجودي الذي يحوم حول الأمة الفرنسية. تناقضت أعمال المقاومة تناقضًا ملحوظًا مع تواطؤ النظام الفرنسي الذي كان مقره في فيشي. عقب عمليات الإنزال في نورماندي وبروفنس، جرى تنظيم العناصر شبه العسكرية لغرض المقاومة رسميًا، وكانت مجتمعة ضمن تسلسل هرمي للوحدات العاملة المعروفة باسم القوات الفرنسية الداخلية. قُدّر عدد عناصر القوات الفرنسية الداخلية آنذاك بمئة ألف عنصر في يونيو 1944، ونمت قواتها بسرعة وبلغت نحو 400 ألف عنصر بحلول أكتوبر من ذلك العام. رغم أن اندماج المؤسسة المالية الأجنبية كان في بعض الحالات محفوفًا بالمصاعب السياسية، إلا أنه كان ناجحًا في نهاية المطاف، وسمح لفرنسا بإعادة إنشاء رابع أكبر جيش في المشهد الأوروبي (1,2 مليون رجل) بحلول يوم النصر في أوروبا في مايو 1945. (ar)
- Résistance (francouzsky Résistance intérieure française) bylo francouzské hnutí odporu proti německé okupaci a kolaborantské francouzské vládě v letech druhé světové války. Začalo se organizovat prakticky ihned poté, kdy maršál Philippe Pétain v roce 1940 uzavřel s nacistickým Německem příměří. (cs)
- Ο όρος Γαλλική Αντίσταση (γαλλ.: La Résistance française) αναφέρεται στο σύνολο των κινημάτων και των δικτύων που έδρασαν ενάντια στις ναζιστικές δυνάμεις κατοχής της Γαλλίας και κατά του καθεστώτος του Βισύ. Αποτελούνταν από μικρές ένοπλες ομάδες, γνωστές στην ύπαιθρο ως Μακί (maquis). Συμμετείχαν άνδρες και γυναίκες από όλα τα οικονομικά και κοινωνικά στρώματα, συμπεριλαμβανομένων συντηρητικών, φιλελεύθερων, κομμουνιστών και Εβραίων. Επιπλέον, συμμετείχαν και πολλοί ξένοι, είτε οικονομικοί μετανάστες είτε πολιτικοί πρόσφυγες. Εκτός της Γαλλίας, θύλακες αντίστασης υπήρχαν και στις . Οι ομάδες της Γαλλικής Αντίστασης αρχικά εξέδιδαν παράνομες εφημερίδες και μετέδιδαν πληροφορίες στις συμμαχικές δυνάμεις. Στη συνέχεια πολλές στράφηκαν στη βία, καθώς πραγματοποιούσαν δολιοφθορές, ανταρτοπόλεμο, απαγωγές και δολοφονίες Γερμανών στρατιωτών ή αξιωματικών. Με τις διάφορες αντιστασιακές ομάδες συνεργάζονταν και ξένοι πράκτορες, κυρίως Βρετανοί και Αμερικανοί. Η αντίσταση των Γάλλων κατά του ναζιστικού στρατού, διαδραμάτισε σπουδαίο ρόλο καθ' όλη τη διάρκεια του πολέμου. Ιδιαίτερα μετά την Απόβαση της Νορμανδίας (6 Ιουνίου 1944) βοήθησαν στη δυναμική προώθηση των συμμαχικών δυνάμεων, και κατ' επέκταση την απελευθέρωση των ευρωπαϊκών εδαφών της Ναζιστικής Γερμανίας. Έκτοτε οργανώθηκαν καλύτερα και δημιούργησαν τις (Forces Françaises de l'Intérieur). Στα χρόνια που ακολούθησαν το τέλος του πολέμου, πολλά μέλη της Αντίστασης αναδείχθηκαν σε σημαίνουσες πολιτικές ή πολιτιστικές μορφές. Εξάλλου, η Αντίσταση αυτή καθ' αυτή στάθηκε αναμφίβολο πατριωτικό παράδειγμα, όχι μόνο κατά την κατοχή, αλλά και για δεκαετίες αργότερα, αφού ενέπνευσε πλήθος λογοτεχνικών και κινηματογραφικών έργων. (el)
- La Rezistado, nomita la Résistance en Francio, montras la aron de la sekretaj movadoj kaj retoj, kiuj dum la dua mondmilito daŭrigis la lukton kontraŭ la Akso (Germanio kaj aliancanoj) kaj ĝiaj kunlaboremaj helpantoj sur la franca teritorio depost la armistico okazinta en la 22-a de junio 1940 ĝis la Liberigo de Francio en 1944. Tiu lukto konsistis el agadoj por informi kaj saboti, aŭ el militaj operacoj kontraŭ la okupaciaj trupoj (ĉefe germanaj), kaj ankaŭ kontraŭ la fortoj de Vichy. Sed tiu lukto entenas ankaŭ aspektojn pli civilajn kaj neviolentajn kiaj estis la ekzistado de vasta gazetaro sekreta, la disvastigo de , la falsaj legitimiloj, la organizado de strikoj kaj de manifestacioj, la starigo de diversaj retoj por savi la militkaptitajn eskapintajn, la oponantojn al la STO (Service du Travail obligatoire: Sekcio por deviga laboro en Germanio), kaj la persekutitajn judojn. (eo)
- Die Résistance ist ein Sammelbegriff für französische, belgische und luxemburgische Bewegungen im Widerstand gegen den Nationalsozialismus während des Zweiten Weltkriegs sowie gegen die mit der deutschen Besatzungsmacht kollaborierenden inländischen Institutionen und Bevölkerungsgruppen. Die Widerstandsbewegungen in diesem Gebiet waren nicht einheitlich organisiert und geführt, sondern verfolgten im Sinne ihrer Trägerorganisationen verschiedene Ziele. Im Frühjahr 1943 gelang es Jean Moulin, einem Abgesandten General de Gaulles, in Frankreich die wichtigsten politischen Gruppierungen zumindest auf allgemein gehaltene gemeinsame Ziele festzulegen und eine politische Koordinierungsebene zu etablieren. Gegen das von den Deutschen verwendete Hakenkreuz wurde in Frankreich auch das von de Gaulle abgeänderte Lothringer Kreuz von der Résistance als Symbol für den Befreiungskampf übernommen. (de)
- The French Resistance (French: La Résistance) was a collection of organisations who fought the Nazi occupation of France and the collaborationist Vichy régime during the Second World War. Resistance cells were small groups of armed men and women (called the Maquis in rural areas) who, in addition to their guerrilla warfare activities, were also publishers of underground newspapers, providers of first-hand intelligence information, and maintainers of escape networks that helped Allied soldiers and airmen trapped behind enemy lines. The Resistance's men and women came from all economic levels and political leanings of French society, including émigrés, academics, students, aristocrats, conservative Roman Catholics (including priests and nuns), Protestants, Jews, Muslims, liberals, anarchists and communists. The French Resistance played a significant role in facilitating the Allies' rapid advance through France following the invasion of Normandy on 6 June 1944. Members provided military intelligence on the German defenses known as the Atlantic Wall, and on Wehrmacht deployments and orders of battle for the invasion of Provence on 15 August. The Resistance also planned, coordinated, and executed sabotage acts on the Nazi electrical power grid, transport facilities, and telecommunications networks. The Resistance's work was politically and morally important to France both during the German occupation and decades that followed. The actions of the Resistance stood in marked contrast to the collaborationism of the Vichy régime. After the Allied landings in Normandy and Provence, the paramilitary components of the Resistance were organized more formally, into a hierarchy of operational units known, collectively, as the French Forces of the Interior (FFI). Estimated at 100,000 fighters in June 1944, the FFI grew rapidly and reached approximately 400,000 by October. Although the amalgamation of the FFI was, in some cases, fraught with political difficulties, it was ultimately successful, and it allowed France to rebuild the fourth-largest army in the European theatre (1.2 million men) by VE Day in May 1945. (en)
- Frantziako Erresistentzia (frantsesez: la Résistance) Bigarren Mundu Gerran zehar Frantziako nazien okupazioa eta Vichyko gobernuari aurka egin zioten frantziar erresistentzia mugimendu eta erakunde multzoa zen. Bitan banatuta zegoen: bata Kanpoaldeko Erresistentzia zen, hau 1940. urtetik aurrera Charles de Gaulle jenerala eta Frantziako Indar Askeen inguruan antolatu zen, eta bestea Barnealdeko Erresistentzia zen. Azken hori Erresistentzia izenez soilik ere ezaguna zen, eta apurka-apurka Frantziako alemanen okupazio garaian agertzen hasi eta Kanpoaldeko Erresistentziari atxiki zitzaion. 1942an De Gaullen Frantzia Askea eta Barnealdeko Erresistentzia elkartu eta Frantzia Borrokalaria (frantsesez, France Combattante edo Forces Françaises Combattantes) erakundea sortuko dute, azken honek aurreko Frantzia Askea erakundea ordezkatu zuelarik. (eu)
- Por Resistencia francesa se entiende el conjunto de los movimientos y organismos de resistencia franceses frente a la ocupación nazi de Francia y al gobierno colaboracionista de Vichy durante la Segunda Guerra Mundial. Comprende por un lado la Resistencia exterior que se organiza en torno al general De Gaulle a partir del 18 de junio de 1940 y que engloba a las Fuerzas Francesas Libres (en francés: Forces françaises libres, FFL), y por otro lado a los movimientos de Resistencia interior, conocida como la Resistencia (en francés: Résistance intérieure française o La Résistance), que van apareciendo durante el periodo de ocupación alemana y que se federarán progresivamente. La Francia Libre de De Gaulle y el conjunto de la Resistencia Interior Francesa se unen en 1942 para conformar la Francia Combatiente (en francés: France Combattante o Forces Françaises Combattantes), término que a partir de ese momento sustituye oficialmente al de Francia Libre. En 1943, se adhieren al Comité Francés de Liberación Nacional instalado en Argel, para formar el Ejército Francés de Liberación que combatirá al lado de los Aliados hasta la liberación de todo el territorio francés. La mayoría de los miembros de la Resistencia interior eran miembros o simpatizantes del Partido Comunista Francés. (es)
- Gluaiseacht Fhrancach ab ea Frithbheartaíocht na bhFrancach (Fraincis: La Résistance) a throid in aghaidh na Naitsithe i rith an Dara Cogadh Domhanda. (ga)
- Pemberontak Prancis (Bahasa Prancis: La Résistance) adalah nama yang digunakan untuk menyebut gerakan pemberontakan pada Perang Dunia II yang melawan pendudukan Jerman di Prancis dan rezim boneka Prancis Vichy. Grup-grup pemberontak ini beranggotakan pria dan wanita bersenjata (biasa disebut maquis), penerbit koran dan pembuat film tersembunyi, dan jaringan untuk membantu tentara Sekutu. Pemberontak Prancis bekerja sama dengan agen rahasia dan pasukan khusus Sekutu, khususnya dalam bidang intelejen dan sabotase. Para pemberontak ini terdiri dari segala lapisan masyarakat Prancis, dari Katolik Roma konservatif, liberal, sampai komunis. Pemberontak Prancis memainkan peran penting dalam memfasilitasi laju cepat pasukan Sekutu ke Prancis pada Invasi Normandia tanggal 6 Junia 1944 dan Invasi Provence tanggal 15 Agustus 1944 dengan memberi intelijen militer tentang Tembok Atlantik, penyebaran pasukan, dan urutan tempur pasukan Jerman. Setelah pendaratan Normandia dan Provence, komponen paramiliter dari Pemberontak Prancis diorganisasi lebih formal kedalam hierarki unit-unit operasional yang dinamakan Pasukan Interior Prancis (Forces françaises de l'Intérieur). FFI diperkirakan mempunyai kekuatan 100,000 prajurit pada tanggal 7 Juni 1944, dan terus meningkat sampai menyentuh angka 400,000 pada bulan Oktober. Walau terkadang bermasalah, tapi FFI sukses membangun kembali kekuatan Prancis dan menjadi kekuatan terbesar ke-4 di Eropa pada Hari Kemenangan 8 Mei 1945. (in)
- La résistance intérieure française, appelée en France la Résistance, englobe l'ensemble des mouvements et réseaux clandestins qui durant la Seconde Guerre mondiale ont poursuivi la lutte contre l'Axe et ses relais collaborationnistes sur le territoire français depuis l'armistice du 22 juin 1940 jusqu’à la Libération en 1944. Cette lutte comprend des actions militaires : de renseignement et de sabotage contre les troupes d'occupation (essentiellement allemandes) et les forces du régime de Vichy, ainsi que des actions civiles comme la presse clandestine, la diffusion de tracts, la fabrication de faux papiers, l'organisation de grèves et de manifestations, le sauvetage des prisonniers de guerre évadés, des réfractaires au STO et des Juifs persécutés. Ce que l'on appelle aussi « l'Armée des ombres » a rassemblé des hommes et des femmes de tous horizons, exposés tous à une forte répression de la part de RSHA (Office central de la sécurité du Reich dont fait partie la Gestapo), de l’Abwehr, de la Wehrmacht, ainsi que de la Milice française, la « police nationale » créée par l’État français à compter de la loi du 23 avril 1941 et de l'action des différentes unités de la gendarmerie. Si la Résistance active et organisée n'a jamais rassemblé plus de 2 ou 3 % de la population française, elle n'aurait pu survivre ni se développer sans de multiples complicités populaires, en particulier à l'époque des maquis. De même, c'est grâce à la solidarité de la population que les personnes persécutées par Vichy ont pu leur échapper. L'histoire de la Résistance intérieure est indissociable de celle de la France libre. Le général de Gaulle, chef des Français libres, réfugié à Londres, dirige ses agents en métropole occupée par le biais des réseaux du BCRA ou d'envoyés tels que Jean Moulin, Pierre Brossolette et Jacques Bingen. Ces derniers reçoivent la charge d'unifier tous les courants et mouvements de la Résistance intérieure, sous l'égide de Londres puis d'Alger. La création du Conseil national de la Résistance par Jean Moulin, le 27 mai 1943, puis celle des Forces françaises de l'intérieur (FFI) par Jacques Bingen, le 1er février 1944, marquent les jalons essentiels de ce processus d'unification parfois difficile. Des formes de résistance ont également existé en Afrique française du Nord et dans le reste de l'Empire colonial français, ainsi qu'en Alsace et en Moselle, les départements annexés par le IIIe Reich. (fr)
- Per Resistenza francese si intende il movimento armato clandestino che durante la seconda guerra mondiale combatté contro l'occupazione militare della Francia da parte della Wehrmacht, dopo la resa del governo e dell'alto comando di Francia nel giugno 1940. Dal novembre 1942 anche contro lo Stato autoritario di Vichy. I gruppi della Resistenza comprendevano uomini armati (chiamati solitamente maquisards), editori di giornali e cinegiornali clandestini e spie al servizio degli Alleati. La Resistenza francese cooperò con i servizi segreti alleati (Office of Strategic Services e Special Operations Executive), specialmente nel fornire informazioni sul Vallo Atlantico e coordinare i sabotaggi e altre azioni utili a contribuire al successo dello sbarco in Normandia. (it)
- ( 이 문서는 군사에 관한 것입니다. 락 밴드 뮤즈의 앨범에 대해서는 The Resistance 문서를 참고하십시오.)( 프랑스 이외 지역의 저항운동사에 대해서는 제2차 세계 대전의 저항운동 문서를 참고하십시오.)
레지스탕스(프랑스어: La Résistance)는 프랑스어로 ‘저항’이라는 뜻으로, 넓은 의미로는 점령군에 대한 시민들의 저항행위를 일컫는다. 좁은 의미로는 제2차 세계 대전 당시 나치 독일에 대한 프랑스 시민들의 저항운동을 의미한다. (ko)
- Francuski Wewnętrzny Ruch Oporu (fr. La Résistance Intérieure Française, dosłownie „Francuski Opór Wewnętrzny”, RIF), Ruch Oporu (fr. La Résistance; dosłownie „Opór, Sprzeciw”) – ruch oporu we Francji skierowany przeciwko niemiecko-włoskiemu okupantowi oraz władzom kolaboracyjnym podczas II wojny światowej. W roku 1940 w Paryżu rozpoczęły się pierwsze manifestacje studentów i uczniów skierowane przeciwko okupacji niemieckiej, włoskiej i marionetkowemu rządowi w Vichy (do wolnej strefy w listopadzie 1942). Ruch Oporu rozwinął się silniej w strefie południowej, a słabiej w strefie północnej. We Francji cały Ruch Oporu stopniowo podporządkował się emigracyjnym władzom Francji (Komitet Wolnej Francji, następnie CFLN), kierowanym przez Charles’a de Gaulle’a. Organizowano pomoc jeńcom wojennym, propagandę, sabotaż i dywersję, partyzantkę oraz akcje zbrojne przy wsparciu państw alianckich, w tym brytyjskiego SOE i amerykańskiego OSS. Od 1942, wobec wzmagających się represji Niemców oraz reżimu Vichy, dzięki delegatowi de Gaulle’a Jeanowi Moulinowi rozpoczął się proces scaleniowy Oporu. W maju 1943 w skład weszli walczący komuniści, socjaliści, chrześcijańscy-demokraci i konserwatyści. W lutym 1944, w ślad za zjednoczeniem politycznym, nastąpiło zjednoczenie militarne przez scalenie wszystkich organizacji, w tym , FTP i , we Francuskie Siły Wewnętrzne. Największe natężenie walk nastąpiło w ostatnim roku okupacji, szczególnie po wybuchu powstania narodowego. Opór samodzielnie oswobodził szereg departamentów francuskich opuszczanych przez wycofujący się Wehrmacht, pozostałą część kraju natomiast wspólnie z Aliantami. Po wyzwoleniu Francji część bojowników FFI wstąpiła do oddziałów regularnych armii francuskiej. (pl)
- De Résistance (Frans voor "verzet") of résistance intérieure française was de Franse verzetsbeweging tegen de Duitse bezetters en de door hen geïnstalleerde Vichy-regering onder leiding van Maarschalk Pétain tijdens de Tweede Wereldoorlog. Onder deze beweging vielen meerdere verzetsgroepen, bestaand uit leden afkomstig uit zeer diverse bevolkingslagen. Tijdens de invasie in Normandië (6 juni 1944) en de invasie van Zuid-Frankrijk (15 augustus 1944) droeg de verzetsbeweging bij door het delen van belangrijke informatie over de Atlantikwall en omgeving. Ook voerde de Résistance sabotageacties uit. Na de geallieerde invasies in Frankrijk fuseerden veel van de verzetsgroepen tot de Forces françaises de l'intérieur (FFI). (nl)
- Franska motståndsrörelsen omfattar ett flertal motståndsrörelser som var baserade i Frankrike under andra världskriget. Dessa rörelser gjorde motstånd mot ockupationsmakten Nazityskland, och mot Vichyregimen. Motståndsrörelsen inkluderade bland annat beväpnade grupper, utgivare av underjordiska tidningar, och nätverk som bistod de allierades soldater. En del motståndsmän försökte genom sabotage och andra metoder att undergräva nazi- och Vichyregimens styre. Franska motståndsrörelsen hjälpte de allierade med underrättelser, och koordinerade sabotage och andra handlingar som hjälpte vid invasionen av Normandie den 6 juni 1944. (sv)
- Resistência Francesa, chamada na França de La Résistance, designa o conjunto de movimentos e redes que durante a Segunda Guerra Mundial prosseguiu a luta contra o Eixo e os seus delegados colaboracionistas desde do armistício do 22 de Junho de 1940 até à Liberação em 1944. Seus membros eram conhecidos como partisans ("partidários", em francês). A Resistência foi um movimento formado por franceses que não aceitavam a submissão do Estado Francês ao poder nazista, e que se encontravam desiludidos com Pétain e com a política colaboracionista. A instauração da Revolução Nacional pôs fim aos partidos e aos sindicatos, para servir os ditos interesses "patriotas", forçando os dispersos grupos de resistência a unirem-se na luta contra o inimigo comum, para alcançarem a libertação do país. No Norte, estes núcleos existiam desde 1940. Nesse mesmo ano, uma manifestação estudantil foi dispersada à força de tiros. Na Universidade foram-se formando grupos revolucionários, que deram origem a jornais como o Resistência. Entre 1941 e 1942 o Norte viu nascer a Organization civile et militaire e o Libération-Nord. No Sul a ação da resistência estava mais voltada para a propaganda, porque em 1942 esta parte da França não estava ocupada pelos alemães. Aqui os notáveis tinham alguma simpatia pelo governo de Vichy, enquanto que os partidários da resistência vinham da ala esquerda. Em Lyon, por exemplo, foi formada a Franc-Tireur, em torno de um grupo de jornalistas liderados por Marc Bloch, assassinado pelos nazistas. A resistência necessitou do apoio das forças aliadas para ter uma expressão mais significativa, que ultrapassasse as atividades clandestinas e as lutas de guerrilha. Em Outubro de 1941 os britânicos aceitaram centralizar a sua ajuda e criaram em Londres o Bureau Central de Renseignements et d'Action (BCRA), chefiado pelo coronel Dewaurin. (pt)
- Рух Опору у Франції або Французький (внутрішній) опір (фр. Résistance intérieure française) — рух опору, організована протидія проти окупації Франції нацистською Німеччиною в період Другої світової війни (1940—1944 роки). Французький рух Опору включав у себе:
* антифашистську бойову діяльність партизан (макі́ , фр. Maquis) на території Франції, диверсії проти німецьких військових, саботаж;
* розповсюдження антинімецької інформації та пропаганди;
* приховування від представників окупаційної влади діячів Руху, вояків союзницьких держав, інших категорій переслідуваних: євреїв і комуністів;
* діяльність поза межами Франції з налагодження контактів і укріплення союзу з антигітлерівською коаліцією і національною владою в колоніях — організація «Франція, що бореться» генерала де Голля значною мірою координувала і підпільну діяльність всередині країни. Політичні рухи і спілки, що входили до складу Французького Опору, не були однорідними, вони об'єднували людей найрізноманітніших, в т.ч. і радикальних, поглядів. Головним об'єднавчим мотивом для усіх учасників Руху Опору — від правих і консервативних католицьких спілок і до комуністів і анархістів — була незалежна Франція, вільна від фашистських окупантів. У діяльності Французького Руху Опору взяло участь чимало іноземців, як осілих у Франції емігрантів, в т.ч. російських, так і спеціальних загонів закордонних партизанів (зокрема, величезну роль у русі відіграли іспанські партизани). Французький Рух Опору підтримувало британське Управління спеціальних операцій (англ. Special Operations Executive), що надсилало до Франції своїх агентів. Також значну роль в русі зіграли іспанські партизани (анархісти, комуністи, ліві республіканці, баскські націоналісти), що евакуювалися з переможеної Республіки і мали військовий досвід. (uk)
- Движение Сопротивления, или Сопротивление (фр. Résistance), — организованное национально-освободительное, антифашистское движение народного противодействия (имело несколько организационных центров) оккупации территории Франции войсками нацистской Германии в 1940—1944 годы, во время Второй мировой войны (1939—1945). Включало в себя:
* антинемецкую боевую деятельность партизан (маки́, фр. Maquis) на территории Франции, диверсии против немецких военных, саботаж;
* распространение антинемецкой информации и пропаганды;
* укрывательство преследуемых евреев, цыган и коммунистов;
* деятельность вне Франции по укреплению союза с антигитлеровской коалицией и национальной власти в колониях (Сражающаяся Франция генерала де Голля; в значительной мере координировала и подпольную деятельность внутри страны). Политически движение Сопротивления было неоднородным и включало в себя людей самых разных взглядов, кому была дорога независимая Франция — от правых католиков до коммунистов и анархистов. (ru)
- 法国抵抗运动（法語：la Résistance）是在第二次世界大战期间为抵抗纳粹德国对法国的占领和维希政权的统治而组织起来的抵抗运动。抵抗运动的单位主要是武装起来的小组织（在乡村地区称“”），他们以游击战方式进行武装对抗，同时发行地下报纸，传递第一手情报，救助落于敌后的盟军士兵和飞行员逃出战区。参加抵抗运动的人来自法国社会各个阶层，包括流亡分子、保守的罗马天主教徒（包括牧师），以及其他持有自由主义、无政府主义或共产主义观点的人。 法国抵抗运动在霸王行动和龙骑兵行动中扮演了十分重要的角色，通过提供“大西洋壁垒”的防御状况和德国国防军序列及动向的军事情报，使得盟军能够在这两次行动之后迅速在法国境内推进，并计划、组织和执行了破坏电网、交通设施、通讯设施等活动以抵抗纳粹统治。对于战时乃至战后的法国来说，抵抗运动同时还具有很大的政治和精神意义，它抵抗对法兰西民族的威胁，以行动实现了这一民族的爱国情怀，与通敌的维希政权形成了鲜明的对比。 在诺曼底和普罗旺斯登陆之后，法国抵抗运动的准军事成分被正式组织为法國內務部隊（Forces françaises de l'intérieur，FFI）。1944年FFI的人数有近100,000人，在此后得到快速的增长，次月数量便翻番，在同年10月便达到400,000人。虽然在组织内部存在许多政治分歧，FFI最终仍是成功的，使得法国能够在1945年5月的欧洲胜利日之前重建起一支具一定规模（120万人）的军队。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Résistance (francouzsky Résistance intérieure française) bylo francouzské hnutí odporu proti německé okupaci a kolaborantské francouzské vládě v letech druhé světové války. Začalo se organizovat prakticky ihned poté, kdy maršál Philippe Pétain v roce 1940 uzavřel s nacistickým Německem příměří. (cs)
- Gluaiseacht Fhrancach ab ea Frithbheartaíocht na bhFrancach (Fraincis: La Résistance) a throid in aghaidh na Naitsithe i rith an Dara Cogadh Domhanda. (ga)
- Per Resistenza francese si intende il movimento armato clandestino che durante la seconda guerra mondiale combatté contro l'occupazione militare della Francia da parte della Wehrmacht, dopo la resa del governo e dell'alto comando di Francia nel giugno 1940. Dal novembre 1942 anche contro lo Stato autoritario di Vichy. I gruppi della Resistenza comprendevano uomini armati (chiamati solitamente maquisards), editori di giornali e cinegiornali clandestini e spie al servizio degli Alleati. La Resistenza francese cooperò con i servizi segreti alleati (Office of Strategic Services e Special Operations Executive), specialmente nel fornire informazioni sul Vallo Atlantico e coordinare i sabotaggi e altre azioni utili a contribuire al successo dello sbarco in Normandia. (it)
- ( 이 문서는 군사에 관한 것입니다. 락 밴드 뮤즈의 앨범에 대해서는 The Resistance 문서를 참고하십시오.)( 프랑스 이외 지역의 저항운동사에 대해서는 제2차 세계 대전의 저항운동 문서를 참고하십시오.)
레지스탕스(프랑스어: La Résistance)는 프랑스어로 ‘저항’이라는 뜻으로, 넓은 의미로는 점령군에 대한 시민들의 저항행위를 일컫는다. 좁은 의미로는 제2차 세계 대전 당시 나치 독일에 대한 프랑스 시민들의 저항운동을 의미한다. (ko)
- المقاومة الفرنسية (بالفرنسية: La Résistance) هي الاسم الجامع لحركة المقاومة الفرنسية التي حاربت ضد الاحتلال الألماني لفرنسا، ونظام الحكم المتآمر من طرف حكومة فرنسا فيشي خلال الحرب العالمية الثانية. كونت المقاومة مجموعات صغيرة من رجال ونساء مسلحين والتي أشاروا إليها باسم الماكيز (maquis) كانوا يقومون بنشر وشبكة محطات إذاعية ك إذاعة لندن الفرانسية لمساعدة جنود الحلفاء. كانت المقاومة تتكون من كافة طبقات المجتمع، من الكنيسة الرومانية الكاثوليكية المحافظين (بما فيهم الرهبان)، إلى اليهود، ليبراليين، لاسلطويين وشيوعيين. (ar)
- La Resistència francesa (en francès: La Résistance) és el nom genèric del moviment que va lluitar contra el Govern de Vichy i l'ocupació nazi de França durant la Segona Guerra Mundial. Va començar amb petits grups d'homes i dones que prengueren armes i van a arribar a ser alguns milers. Sabotejaven ponts i línies de ferrocarrils, organitzaven evasions de presoners i lluitaven contra la Gestapo. (ca)
- Die Résistance ist ein Sammelbegriff für französische, belgische und luxemburgische Bewegungen im Widerstand gegen den Nationalsozialismus während des Zweiten Weltkriegs sowie gegen die mit der deutschen Besatzungsmacht kollaborierenden inländischen Institutionen und Bevölkerungsgruppen. Gegen das von den Deutschen verwendete Hakenkreuz wurde in Frankreich auch das von de Gaulle abgeänderte Lothringer Kreuz von der Résistance als Symbol für den Befreiungskampf übernommen. (de)
- Ο όρος Γαλλική Αντίσταση (γαλλ.: La Résistance française) αναφέρεται στο σύνολο των κινημάτων και των δικτύων που έδρασαν ενάντια στις ναζιστικές δυνάμεις κατοχής της Γαλλίας και κατά του καθεστώτος του Βισύ. Αποτελούνταν από μικρές ένοπλες ομάδες, γνωστές στην ύπαιθρο ως Μακί (maquis). Συμμετείχαν άνδρες και γυναίκες από όλα τα οικονομικά και κοινωνικά στρώματα, συμπεριλαμβανομένων συντηρητικών, φιλελεύθερων, κομμουνιστών και Εβραίων. Επιπλέον, συμμετείχαν και πολλοί ξένοι, είτε οικονομικοί μετανάστες είτε πολιτικοί πρόσφυγες. Εκτός της Γαλλίας, θύλακες αντίστασης υπήρχαν και στις . (el)
- La Rezistado, nomita la Résistance en Francio, montras la aron de la sekretaj movadoj kaj retoj, kiuj dum la dua mondmilito daŭrigis la lukton kontraŭ la Akso (Germanio kaj aliancanoj) kaj ĝiaj kunlaboremaj helpantoj sur la franca teritorio depost la armistico okazinta en la 22-a de junio 1940 ĝis la Liberigo de Francio en 1944. (eo)
- The French Resistance (French: La Résistance) was a collection of organisations who fought the Nazi occupation of France and the collaborationist Vichy régime during the Second World War. Resistance cells were small groups of armed men and women (called the Maquis in rural areas) who, in addition to their guerrilla warfare activities, were also publishers of underground newspapers, providers of first-hand intelligence information, and maintainers of escape networks that helped Allied soldiers and airmen trapped behind enemy lines. The Resistance's men and women came from all economic levels and political leanings of French society, including émigrés, academics, students, aristocrats, conservative Roman Catholics (including priests and nuns), Protestants, Jews, Muslims, liberals, anarchists (en)
- Por Resistencia francesa se entiende el conjunto de los movimientos y organismos de resistencia franceses frente a la ocupación nazi de Francia y al gobierno colaboracionista de Vichy durante la Segunda Guerra Mundial. (es)
- Frantziako Erresistentzia (frantsesez: la Résistance) Bigarren Mundu Gerran zehar Frantziako nazien okupazioa eta Vichyko gobernuari aurka egin zioten frantziar erresistentzia mugimendu eta erakunde multzoa zen. Bitan banatuta zegoen: bata Kanpoaldeko Erresistentzia zen, hau 1940. urtetik aurrera Charles de Gaulle jenerala eta Frantziako Indar Askeen inguruan antolatu zen, eta bestea Barnealdeko Erresistentzia zen. Azken hori Erresistentzia izenez soilik ere ezaguna zen, eta apurka-apurka Frantziako alemanen okupazio garaian agertzen hasi eta Kanpoaldeko Erresistentziari atxiki zitzaion. (eu)
- La résistance intérieure française, appelée en France la Résistance, englobe l'ensemble des mouvements et réseaux clandestins qui durant la Seconde Guerre mondiale ont poursuivi la lutte contre l'Axe et ses relais collaborationnistes sur le territoire français depuis l'armistice du 22 juin 1940 jusqu’à la Libération en 1944. Des formes de résistance ont également existé en Afrique française du Nord et dans le reste de l'Empire colonial français, ainsi qu'en Alsace et en Moselle, les départements annexés par le IIIe Reich. (fr)
- Pemberontak Prancis (Bahasa Prancis: La Résistance) adalah nama yang digunakan untuk menyebut gerakan pemberontakan pada Perang Dunia II yang melawan pendudukan Jerman di Prancis dan rezim boneka Prancis Vichy. Grup-grup pemberontak ini beranggotakan pria dan wanita bersenjata (biasa disebut maquis), penerbit koran dan pembuat film tersembunyi, dan jaringan untuk membantu tentara Sekutu. Pemberontak Prancis bekerja sama dengan agen rahasia dan pasukan khusus Sekutu, khususnya dalam bidang intelejen dan sabotase. Para pemberontak ini terdiri dari segala lapisan masyarakat Prancis, dari Katolik Roma konservatif, liberal, sampai komunis. (in)
- De Résistance (Frans voor "verzet") of résistance intérieure française was de Franse verzetsbeweging tegen de Duitse bezetters en de door hen geïnstalleerde Vichy-regering onder leiding van Maarschalk Pétain tijdens de Tweede Wereldoorlog. Onder deze beweging vielen meerdere verzetsgroepen, bestaand uit leden afkomstig uit zeer diverse bevolkingslagen. (nl)
- Resistência Francesa, chamada na França de La Résistance, designa o conjunto de movimentos e redes que durante a Segunda Guerra Mundial prosseguiu a luta contra o Eixo e os seus delegados colaboracionistas desde do armistício do 22 de Junho de 1940 até à Liberação em 1944. Seus membros eram conhecidos como partisans ("partidários", em francês). (pt)
- Francuski Wewnętrzny Ruch Oporu (fr. La Résistance Intérieure Française, dosłownie „Francuski Opór Wewnętrzny”, RIF), Ruch Oporu (fr. La Résistance; dosłownie „Opór, Sprzeciw”) – ruch oporu we Francji skierowany przeciwko niemiecko-włoskiemu okupantowi oraz władzom kolaboracyjnym podczas II wojny światowej. (pl)
- Рух Опору у Франції або Французький (внутрішній) опір (фр. Résistance intérieure française) — рух опору, організована протидія проти окупації Франції нацистською Німеччиною в період Другої світової війни (1940—1944 роки). Французький рух Опору включав у себе: Також значну роль в русі зіграли іспанські партизани (анархісти, комуністи, ліві республіканці, баскські націоналісти), що евакуювалися з переможеної Республіки і мали військовий досвід. (uk)
- Franska motståndsrörelsen omfattar ett flertal motståndsrörelser som var baserade i Frankrike under andra världskriget. Dessa rörelser gjorde motstånd mot ockupationsmakten Nazityskland, och mot Vichyregimen. Motståndsrörelsen inkluderade bland annat beväpnade grupper, utgivare av underjordiska tidningar, och nätverk som bistod de allierades soldater. En del motståndsmän försökte genom sabotage och andra metoder att undergräva nazi- och Vichyregimens styre. (sv)
- 法国抵抗运动（法語：la Résistance）是在第二次世界大战期间为抵抗纳粹德国对法国的占领和维希政权的统治而组织起来的抵抗运动。抵抗运动的单位主要是武装起来的小组织（在乡村地区称“”），他们以游击战方式进行武装对抗，同时发行地下报纸，传递第一手情报，救助落于敌后的盟军士兵和飞行员逃出战区。参加抵抗运动的人来自法国社会各个阶层，包括流亡分子、保守的罗马天主教徒（包括牧师），以及其他持有自由主义、无政府主义或共产主义观点的人。 法国抵抗运动在霸王行动和龙骑兵行动中扮演了十分重要的角色，通过提供“大西洋壁垒”的防御状况和德国国防军序列及动向的军事情报，使得盟军能够在这两次行动之后迅速在法国境内推进，并计划、组织和执行了破坏电网、交通设施、通讯设施等活动以抵抗纳粹统治。对于战时乃至战后的法国来说，抵抗运动同时还具有很大的政治和精神意义，它抵抗对法兰西民族的威胁，以行动实现了这一民族的爱国情怀，与通敌的维希政权形成了鲜明的对比。 (zh)
- Движение Сопротивления, или Сопротивление (фр. Résistance), — организованное национально-освободительное, антифашистское движение народного противодействия (имело несколько организационных центров) оккупации территории Франции войсками нацистской Германии в 1940—1944 годы, во время Второй мировой войны (1939—1945). Включало в себя: Политически движение Сопротивления было неоднородным и включало в себя людей самых разных взглядов, кому была дорога независимая Франция — от правых католиков до коммунистов и анархистов. (ru)
|
.svg){kind=link}