| dbo:abstract
|
- الوصية هي تبرعٌ من الإنسان في حالِ حياته إلى إنسان آخر أو جهةِ خيرٍ على أن ينفَّذَ بعد موته. (ar)
- El testament (del llatí testatio mentis, que significa "testimoniatge de la voluntat") és l'acte jurídic pel qual una persona disposa per a després de la seva mort de tots els seus o de part d'ells. Quan una persona mor sense deixar testament es diu que ha mort abintestat o intestada. (ca)
- Závěť (též poslední vůle, poslední pořízení nebo testament, zastarale kšaft) je jednostranné právní jednání, ve kterém budoucí zůstavitel ustanoví (povolá) jednu nebo více osob za své dědice, tj. určí osobu nebo osoby, na které mají okamžikem jeho smrti přejít jeho práva a závazky. Zůstavitel může zůstavit jedné či více osobám celou pozůstalost nebo podíl na ní. Pořízení závěti tedy umožňuje zůstaviteli svobodně nakládat s vlastním majetkem mortis causa (pro případ smrti). Osoba, která má podle závěti dědit, se označuje jako zůstavitelův dědic. Dědicem může být jen ten, kdo přežil zůstavitele, je dědicky způsobilý a dědictví neodmítl. Nově také ten, kdo v době smrti zůstavitele ještě neexistuje (viz níže svěřenecké nástupnictví). Označení dědice musí být natolik určité, aby tato osoba byla nezaměnitelná. (cs)
- Διαθήκη είναι η μονομερής δικαιοπραξία με την οποία ένα φυσικό πρόσωπο (διαθέτης) εκδηλώνει τη βούλησή του για το πώς θα διατεθεί η περιουσία του μετά τον θάνατό του. Η διαθήκη είναι τυπική δικαιοπραξία. Πρέπει δηλαδή να καταρτισθεί με ορισμένο τύπο, ήτοι είτε να γραφεί ολόκληρη με το χέρι του διαθέτη και να χρονολογηθεί (ιδιόγραφη διαθήκη) είτε να καταρτισθεί από συμβολαιογράφο, ο οποίος καταγράφει τη βούληση του διαθέτη ενώπιον μαρτύρων (δημόσια διαθήκη), είτε να παραδοθεί το έγγραφο που περιέχει τη διαθήκη από τον διαθέτη σε συμβολαιογράφο ενώπιον μαρτύρων (μυστική διαθήκη). Ο Νόμος προβλέπει τη σύνταξη διαθηκών και σε έκτακτες περιστάσεις με προφορική δήλωση προς τον εκάστοτε παρόντα δημόσιο λειτουργό (διαθήκη σε πλοίο, διαθήκη σε εκστρατεία, διαθήκη σε αποκλεισμένο τόπο). (el)
- Testamento en juro estas skribaĵo per kiu iu persono deklaras siajn lastajn volojn kaj ordonas pri asigno de la postlasota heredaĵo. Ĝi havas longajn historiojn kaj en multaj civilizacioj testamentoj estis kelkaj el plej malnovaj dokumentoj. Laŭ PIV testamento estas "Deklaro, kutime skriba laŭ leĝe difinita formo, per kiu persono esprimas sian lastan volon rilate sian proprietaĵon." Du el ĉefaj konceptoj en testamento estas administranto, kiu decidas pri la maniero ŝanĝi posedrajtojn, kaj profitantoj, kiuj heredas ĉu havaĵojn ĉu devojn. Plej ofte en multaj kulturoj la heredantoj estas gefiloj aŭ aliaj parencoj. Post la morto de la posedinto kaj testamentinto, oni okazigas juran ceremoniojn, kiu konsistas en lagado de la testamento fare de notario. Aliaj celoj de testamentoj ne temas pri posedrajto, sed pri aliaj lastaj voloj, kiuj povas temi pri politikaj, sociaj, idologiaj, literaturaj aferoj, aŭ pli konkrete pri dispono el kadavro de la testamentinto (donaco de organoj por , funebraj ceremonioj, entombigo, kremacio aŭ donaco de la tuta korpo al eksperimentado). (eo)
- Ein Testament (lat. testamentum, von testari „bezeugen“) ist eine Form der Verfügung von Todes wegen, eine Regelung für den Erbfall. Nach deutschem Recht wird diese Verfügung auch als letztwillige Verfügung bezeichnet (§ 1937 BGB). Sie ist eine einseitige, formbedürftige, jederzeit widerrufbare Willenserklärung des Erblassers (Testator) über sein Vermögen, die im Falle seines Todes (Erbfall) Wirkung entfaltet. Eine andere Form der Verfügung von Todes wegen ist der Erbvertrag (§§ 1941, § 2274 ff. BGB). In Österreich heißen nur letztwillige Verfügungen, durch die ein Erbe eingesetzt wird, Testament (§ 552 Abs 2 ABGB). Liegt kein Testament vor, tritt die gesetzliche Erbfolge in Kraft. (de)
- Un testamento (del latín testario mentis 'testimonio de la voluntad') es el acto jurídico por el cual una persona estipula quién o quiénes serán las personas (familiar o un tercero) que podrán disponer de todos sus bienes al momento de su muerte. No es sinónimo de hacer una dedicatoria.[cita requerida] (es)
- Testamentua (latinezko testatio mentis edo nahiaren lekukotasuna), azken-nahia edo ordenua (Ipar.) norbaitek bere azken nahiaz egiten duen adierazpen idatzia da, bera hilez gero bere ondasunez erabakitakoa aditzera ematen duena; adierazpen hori biltzen duen legezko dokumentua. Aldebakarreko negozio juridikoa da testamentua, kausatzaileak (hildakoa) erabil dezake bere mortis causa oinordetza antolatzeko (oinordekoak izendatu; bakoitzari zenbat utzi adierazi; oinordekoei baldintzak eta epeak ezarri eta abar). Espainiako Kode Zibilak jasotzen duen borondatezko oinordetza bakarra da eta honela definitzen du 667. artikuluan: “Testamentu deritzo norbaitek, bere heriotza gertatu eta geroko, bere ondasun guztiak edo batzuk xedatzeko gauzatzen duen egintzari.” Beraz, kausatzaileak ez badu testamentuz oinordetza antolatzen edota soilik bere ondarearen zati bat soilik antolatzen badu, legeak ezarriko du bere ondasunen banaketa (abintestato oinordetza, KZko 668 art.). (eu)
- En droit, le testament est un acte par lequel le testateur dispose, pour le temps après sa mort, de tout ou partie de ses biens, et qu'il peut révoquer. (fr)
- Surat wasiat atau testamen ialah pernyataan sah yang penulisnya selaku pewasiat mencalonkan beberapa orang untuk mengurusi hartanya apabila pewasiat meninggal dunia. Wasiat juga dapat menentukan amanat wasiat yang hanya berlaku setelah kematian pewasiat dan dapat berlaku bilamana penerima wasiat dapat menyanggupi dan melaksanakan semua isi surat wasiat. (in)
- A will or testament is a legal document that expresses a person's (testator) wishes as to how their property (estate) is to be distributed after their death and as to which person (executor) is to manage the property until its final distribution. For the distribution (devolution) of property not determined by a will, see inheritance and intestacy. Though it has at times been thought that a "will" historically applied only to real property while "testament" applied only to personal property (thus giving rise to the popular title of the document as "last will and testament"), the historical records show that the terms have been used interchangeably. Thus, the word "will" validly applies to both personal and real property. A will may also create a testamentary trust that is effective only after the death of the testator. (en)
- Een testament is een hoogstpersoonlijk, niet openbaar document waarin iemand schriftelijk vastlegt, of door een notaris laat vastleggen, wat er na zijn/haar dood met zijn/haar nalatenschap moet gebeuren in afwijking van de algemene wettelijke bepalingen. Het werkt pas na overlijden en mag alleen dan openbaar worden gemaakt aan mensen die daar een rechtstreeks belang bij hebben (art. 4:42 BW). Het testament kan zelf geschreven worden, een onderhandse akte die in bewaring moet worden gegeven bij een notaris, maar meestal worden de wensen, officieel uiterste wil of wilsbeschikking, door een notaris vastgelegd in een notariële akte. In Nederland werden in 2021 ruim 370.000 testamenten geregistreerd bij het Centraal Testamenten register. Het woord testament is ontleend aan Latijn testāmentum, dat uit testāri ‘getuige zijn’ wordt afgeleid. (nl)
- ( 다른 뜻에 대해서는 유언 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 유언(遺言)은 어떤 사람이 죽음에 임박하여 남기는 말이다. 법적으로 유언은 유언자가 자신의 사망과 동시에 일정한 법률효과를 발생시킬 목적으로 행하는 단독행위이자 이다. 유언은 상대방 없는 단독적 법률행위이다. 계약인 사인증여(死因贈與)와는 달리 반드시 일정한 방식에 따라 행해야 하는 요식행위이다. 유언을 담은 문서는 유서 또는 유언장이라 한다. 오늘날 사유재산제도를 인정하는 사회구조 아래서는 자기의 재산에 대하여 생전에는 물론 사후에도 그의 의사에 따라 마음대로 처분할 수 있도록 유언의 자유를 채택하고 있다. 유언제도는 유언자가 남긴 최종의 의사를 존중하고, 사후에 그 의사의 실현을 보장하기 위하여 인정되는 제도이다. 유언은 재산관계에 한정되지 않으나 대부분은 상속이나 유증에 관한 것이며, 신분상의 유언 사항인 인지의 경우에도 대부분 물질적인 것, 즉 상속이나 와 관련해서 행해지는 경우가 대부분이다. 여기에도 과 마찬가지로 “유언 자유의 원칙”이 확립되어 있다. (ko)
- 遺言（ゆいごん、いごん、いげん）とは、日常用語としては形式や内容にかかわらず広く故人が自らの死後のために遺した言葉や文章をいう。日常用語としてはゆいごんと読まれることが多い。このうち民法上の法制度における遺言は、死後の法律関係を定めるための最終意思の表示をいい、法律上の効力を生じせしめるためには、民法に定める方式に従わなければならないとされている（民法960条）。法律用語としてはいごんと読まれることが多い。 この記事では、日本の現行民法における遺言の制度を解説する。条名は、特に断りない限り民法のものである。 (ja)
- Testament (z łac. testamentum – sporządzone przy świadkach, testis – świadek) – rozrządzenie własnym majątkiem na wypadek śmierci. W Polsce kwestie związane ze sporządzaniem testamentów reguluje przede wszystkim kodeks cywilny. (pl)
- Il testamento è un atto giuridico unilaterale non recettizio mortis causa mediante il quale una persona manifesta il proprio volere e dispone dei propri diritti per il tempo in cui avrà cessato di vivere. Sconosciuto alla Mesopotamia del III millennio a.C., tale tipo di documento è tipico del II millennio a.C., con l'espandersi del modello di famiglia nucleare. (it)
- Завещание (лат. testamentum) — документ, составленный гражданином, в котором он даёт распоряжения о своём имуществе на случай смерти. Составляется в установленной законом форме. В странах Европы завещание составляют 10-40% граждан, в России – 18–20%. В России правила составления и исполнения завещания регулирует Гражданский кодекс РФ Глава 62 «Наследование по завещанию» (ru)
- Testamento é a manifestação de última vontade pelo qual um indivíduo dispõe, para depois da morte, em todo ou uma parte de seus bens. Devido ao fato desta livre manifestação de vontade gerar efeitos jurídicos, o testamento é considerado um negócio jurídico. Normalmente os testamentos contém disposições de ordem patrimonial, podendo também conter disposições de outra natureza, tais como: a nomeação de um tutor, a confissão de uma dívida ou o reconhecimento de um filho. (pt)
- Ett testamente är ett juridiskt bindande dokument som en person skriver för att reglera hur kvarlåtenskapen ska fördelas efter dennes död. Den som upprättar ett testamente kallas testator (maskulinum) eller testatrix (femininum). Testamentet har sitt ursprung i romersk rätt och gav i romarriket samhällseliten en möjlighet att fördela sina kvarlåtenskaper på ett annat sätt än den vanliga arvsrätten. Det dröjde länge innan testamenten erkändes i germanska länder då adeln och bönderna ville bevara egendomar inom släkter. Kyrkan ville dock att testamenten skulle erkännas då dessa kunde ge tillskott till kyrkans verksamhet. (sv)
- 遺囑是在生前所為，死亡時發生效力的無之單獨行為。一般而言，遺囑在繼承財產的方面上，其可能的內容包含了指定應繼分、遺贈和特留分等事項。 遺囑必須是具備遺囑能力之人所為，符合法定要式者，才是一個在法律上有效的遺囑。得為遺囑的能力稱為遺囑能力，比如根據中華民國民法第1186條的規定，16歲以上且未受之人才能為遺囑。 民法第1189條規定法定遺囑形式有下列5種：自書遺囑、公證遺囑、代筆遺囑、密封遺囑、口授遺囑。其中自書、公證、代筆及密封遺囑，為普通之作成遺囑之法定方式；但口授遺囑，依民法第1195條規定，須遺囑人因生命危急或其他特殊情形，不能依其他方式為遺囑者，才可以為之。 所有前述遺囑的作成方式中，只有自書遺囑不需要見證人，可自行為之。其他四種皆需有合格的人擔任見證人，遺囑才會符合法定的要件。見證人的資格，民法第1198條以負面表列方式，說明，不得為遺囑見證人的狀況： 1.
* 未成年人。 2.
* 受監護或輔助宣告之人。 3.
* 繼承人及其配偶或其直系血親。 4.
* 受遺贈人及其配偶或其直系血親。 5.
* 為公證人或代行公證職務人之同居人助理人或受僱人。 民法第1212條 遺囑保管人知有繼承開始之事實時，應即將遺囑交付，並以適當方法通知已知之繼承人。如欲避免遺囑被故意破毀，可交由信任的遺囑保管人妥善保管。 在香港，遺囑的訂立需要有至少兩位非受益人（法人）擔任見證人，遺囑才具有法律效力。一般而言，這兩位見證人的其中一位會由協助訂立遺囑的律師樓合夥人擔任，而另一人則由前述律師所邀請的同業（一般由鄰近律師樓的合夥人，但不能採用同一律師樓的其他合夥人）擔任。 (zh)
- Запові́т — правовий документ, зроблений у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно. Ширше заповіт особи — це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. За сучасності заповіт реалізується переважно у правовій формі, бувши складовою спадкового права (відгалуження цивільного права). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الوصية هي تبرعٌ من الإنسان في حالِ حياته إلى إنسان آخر أو جهةِ خيرٍ على أن ينفَّذَ بعد موته. (ar)
- El testament (del llatí testatio mentis, que significa "testimoniatge de la voluntat") és l'acte jurídic pel qual una persona disposa per a després de la seva mort de tots els seus o de part d'ells. Quan una persona mor sense deixar testament es diu que ha mort abintestat o intestada. (ca)
- Un testamento (del latín testario mentis 'testimonio de la voluntad') es el acto jurídico por el cual una persona estipula quién o quiénes serán las personas (familiar o un tercero) que podrán disponer de todos sus bienes al momento de su muerte. No es sinónimo de hacer una dedicatoria.[cita requerida] (es)
- En droit, le testament est un acte par lequel le testateur dispose, pour le temps après sa mort, de tout ou partie de ses biens, et qu'il peut révoquer. (fr)
- Surat wasiat atau testamen ialah pernyataan sah yang penulisnya selaku pewasiat mencalonkan beberapa orang untuk mengurusi hartanya apabila pewasiat meninggal dunia. Wasiat juga dapat menentukan amanat wasiat yang hanya berlaku setelah kematian pewasiat dan dapat berlaku bilamana penerima wasiat dapat menyanggupi dan melaksanakan semua isi surat wasiat. (in)
- ( 다른 뜻에 대해서는 유언 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 유언(遺言)은 어떤 사람이 죽음에 임박하여 남기는 말이다. 법적으로 유언은 유언자가 자신의 사망과 동시에 일정한 법률효과를 발생시킬 목적으로 행하는 단독행위이자 이다. 유언은 상대방 없는 단독적 법률행위이다. 계약인 사인증여(死因贈與)와는 달리 반드시 일정한 방식에 따라 행해야 하는 요식행위이다. 유언을 담은 문서는 유서 또는 유언장이라 한다. 오늘날 사유재산제도를 인정하는 사회구조 아래서는 자기의 재산에 대하여 생전에는 물론 사후에도 그의 의사에 따라 마음대로 처분할 수 있도록 유언의 자유를 채택하고 있다. 유언제도는 유언자가 남긴 최종의 의사를 존중하고, 사후에 그 의사의 실현을 보장하기 위하여 인정되는 제도이다. 유언은 재산관계에 한정되지 않으나 대부분은 상속이나 유증에 관한 것이며, 신분상의 유언 사항인 인지의 경우에도 대부분 물질적인 것, 즉 상속이나 와 관련해서 행해지는 경우가 대부분이다. 여기에도 과 마찬가지로 “유언 자유의 원칙”이 확립되어 있다. (ko)
- 遺言（ゆいごん、いごん、いげん）とは、日常用語としては形式や内容にかかわらず広く故人が自らの死後のために遺した言葉や文章をいう。日常用語としてはゆいごんと読まれることが多い。このうち民法上の法制度における遺言は、死後の法律関係を定めるための最終意思の表示をいい、法律上の効力を生じせしめるためには、民法に定める方式に従わなければならないとされている（民法960条）。法律用語としてはいごんと読まれることが多い。 この記事では、日本の現行民法における遺言の制度を解説する。条名は、特に断りない限り民法のものである。 (ja)
- Testament (z łac. testamentum – sporządzone przy świadkach, testis – świadek) – rozrządzenie własnym majątkiem na wypadek śmierci. W Polsce kwestie związane ze sporządzaniem testamentów reguluje przede wszystkim kodeks cywilny. (pl)
- Il testamento è un atto giuridico unilaterale non recettizio mortis causa mediante il quale una persona manifesta il proprio volere e dispone dei propri diritti per il tempo in cui avrà cessato di vivere. Sconosciuto alla Mesopotamia del III millennio a.C., tale tipo di documento è tipico del II millennio a.C., con l'espandersi del modello di famiglia nucleare. (it)
- Завещание (лат. testamentum) — документ, составленный гражданином, в котором он даёт распоряжения о своём имуществе на случай смерти. Составляется в установленной законом форме. В странах Европы завещание составляют 10-40% граждан, в России – 18–20%. В России правила составления и исполнения завещания регулирует Гражданский кодекс РФ Глава 62 «Наследование по завещанию» (ru)
- Testamento é a manifestação de última vontade pelo qual um indivíduo dispõe, para depois da morte, em todo ou uma parte de seus bens. Devido ao fato desta livre manifestação de vontade gerar efeitos jurídicos, o testamento é considerado um negócio jurídico. Normalmente os testamentos contém disposições de ordem patrimonial, podendo também conter disposições de outra natureza, tais como: a nomeação de um tutor, a confissão de uma dívida ou o reconhecimento de um filho. (pt)
- Запові́т — правовий документ, зроблений у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно. Ширше заповіт особи — це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. За сучасності заповіт реалізується переважно у правовій формі, бувши складовою спадкового права (відгалуження цивільного права). (uk)
- Závěť (též poslední vůle, poslední pořízení nebo testament, zastarale kšaft) je jednostranné právní jednání, ve kterém budoucí zůstavitel ustanoví (povolá) jednu nebo více osob za své dědice, tj. určí osobu nebo osoby, na které mají okamžikem jeho smrti přejít jeho práva a závazky. Zůstavitel může zůstavit jedné či více osobám celou pozůstalost nebo podíl na ní. Pořízení závěti tedy umožňuje zůstaviteli svobodně nakládat s vlastním majetkem mortis causa (pro případ smrti). (cs)
- Ein Testament (lat. testamentum, von testari „bezeugen“) ist eine Form der Verfügung von Todes wegen, eine Regelung für den Erbfall. Nach deutschem Recht wird diese Verfügung auch als letztwillige Verfügung bezeichnet (§ 1937 BGB). Sie ist eine einseitige, formbedürftige, jederzeit widerrufbare Willenserklärung des Erblassers (Testator) über sein Vermögen, die im Falle seines Todes (Erbfall) Wirkung entfaltet. Eine andere Form der Verfügung von Todes wegen ist der Erbvertrag (§§ 1941, § 2274 ff. BGB). Liegt kein Testament vor, tritt die gesetzliche Erbfolge in Kraft. (de)
- Διαθήκη είναι η μονομερής δικαιοπραξία με την οποία ένα φυσικό πρόσωπο (διαθέτης) εκδηλώνει τη βούλησή του για το πώς θα διατεθεί η περιουσία του μετά τον θάνατό του. Η διαθήκη είναι τυπική δικαιοπραξία. Πρέπει δηλαδή να καταρτισθεί με ορισμένο τύπο, ήτοι είτε να γραφεί ολόκληρη με το χέρι του διαθέτη και να χρονολογηθεί (ιδιόγραφη διαθήκη) είτε να καταρτισθεί από συμβολαιογράφο, ο οποίος καταγράφει τη βούληση του διαθέτη ενώπιον μαρτύρων (δημόσια διαθήκη), είτε να παραδοθεί το έγγραφο που περιέχει τη διαθήκη από τον διαθέτη σε συμβολαιογράφο ενώπιον μαρτύρων (μυστική διαθήκη). (el)
- Testamento en juro estas skribaĵo per kiu iu persono deklaras siajn lastajn volojn kaj ordonas pri asigno de la postlasota heredaĵo. Ĝi havas longajn historiojn kaj en multaj civilizacioj testamentoj estis kelkaj el plej malnovaj dokumentoj. Laŭ PIV testamento estas "Deklaro, kutime skriba laŭ leĝe difinita formo, per kiu persono esprimas sian lastan volon rilate sian proprietaĵon." Du el ĉefaj konceptoj en testamento estas administranto, kiu decidas pri la maniero ŝanĝi posedrajtojn, kaj profitantoj, kiuj heredas ĉu havaĵojn ĉu devojn. Plej ofte en multaj kulturoj la heredantoj estas gefiloj aŭ aliaj parencoj. Post la morto de la posedinto kaj testamentinto, oni okazigas juran ceremoniojn, kiu konsistas en lagado de la testamento fare de notario. (eo)
- Testamentua (latinezko testatio mentis edo nahiaren lekukotasuna), azken-nahia edo ordenua (Ipar.) norbaitek bere azken nahiaz egiten duen adierazpen idatzia da, bera hilez gero bere ondasunez erabakitakoa aditzera ematen duena; adierazpen hori biltzen duen legezko dokumentua. Aldebakarreko negozio juridikoa da testamentua, kausatzaileak (hildakoa) erabil dezake bere mortis causa oinordetza antolatzeko (oinordekoak izendatu; bakoitzari zenbat utzi adierazi; oinordekoei baldintzak eta epeak ezarri eta abar). (eu)
- A will or testament is a legal document that expresses a person's (testator) wishes as to how their property (estate) is to be distributed after their death and as to which person (executor) is to manage the property until its final distribution. For the distribution (devolution) of property not determined by a will, see inheritance and intestacy. (en)
- Een testament is een hoogstpersoonlijk, niet openbaar document waarin iemand schriftelijk vastlegt, of door een notaris laat vastleggen, wat er na zijn/haar dood met zijn/haar nalatenschap moet gebeuren in afwijking van de algemene wettelijke bepalingen. Het werkt pas na overlijden en mag alleen dan openbaar worden gemaakt aan mensen die daar een rechtstreeks belang bij hebben (art. 4:42 BW). Het testament kan zelf geschreven worden, een onderhandse akte die in bewaring moet worden gegeven bij een notaris, maar meestal worden de wensen, officieel uiterste wil of wilsbeschikking, door een notaris vastgelegd in een notariële akte. In Nederland werden in 2021 ruim 370.000 testamenten geregistreerd bij het Centraal Testamenten register. Het woord testament is ontleend aan Latijn testāmentum, d (nl)
- Ett testamente är ett juridiskt bindande dokument som en person skriver för att reglera hur kvarlåtenskapen ska fördelas efter dennes död. Den som upprättar ett testamente kallas testator (maskulinum) eller testatrix (femininum). (sv)
- 遺囑是在生前所為，死亡時發生效力的無之單獨行為。一般而言，遺囑在繼承財產的方面上，其可能的內容包含了指定應繼分、遺贈和特留分等事項。 遺囑必須是具備遺囑能力之人所為，符合法定要式者，才是一個在法律上有效的遺囑。得為遺囑的能力稱為遺囑能力，比如根據中華民國民法第1186條的規定，16歲以上且未受之人才能為遺囑。 民法第1189條規定法定遺囑形式有下列5種：自書遺囑、公證遺囑、代筆遺囑、密封遺囑、口授遺囑。其中自書、公證、代筆及密封遺囑，為普通之作成遺囑之法定方式；但口授遺囑，依民法第1195條規定，須遺囑人因生命危急或其他特殊情形，不能依其他方式為遺囑者，才可以為之。 所有前述遺囑的作成方式中，只有自書遺囑不需要見證人，可自行為之。其他四種皆需有合格的人擔任見證人，遺囑才會符合法定的要件。見證人的資格，民法第1198條以負面表列方式，說明，不得為遺囑見證人的狀況： 1.
* 未成年人。 2.
* 受監護或輔助宣告之人。 3.
* 繼承人及其配偶或其直系血親。 4.
* 受遺贈人及其配偶或其直系血親。 5.
* 為公證人或代行公證職務人之同居人助理人或受僱人。 民法第1212條 遺囑保管人知有繼承開始之事實時，應即將遺囑交付，並以適當方法通知已知之繼承人。如欲避免遺囑被故意破毀，可交由信任的遺囑保管人妥善保管。 (zh)
|
