| dbo:abstract
|
- ميخائيل الرابع البافلاغوني (باليونانية: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών)، (باللاتينية: Mikhaēl ho Paphlagōn)، (ولد 1010 – 10 ديسمبر 1041) كان الإمبراطور البيزنطي من 11 أبريل 1034 إلى وفاته في 10 ديسمبر 1041. وكان ابن فلاح وعمل كمغير عملة حتى تم العثور عليه في المحكمة من قبل شقيقه يوحنا أورفانوتروفوس. لفت العين الإمبراطورة زوي بورفيريوجينيتا وبدئا علاقة عاصفة وصارخة. تآمر ميخائيل وزوي لقتل زوجها، الإمبراطور رومانوس الثالث أرغيروس، الذي عُثر عليه ميتًا في حمامه عام 1034. تزوج ميخائيل وزوي في نفس اليوم وتوج ميخائيل الإمبراطور في اليوم التالي. (ar)
- Miquel IV el Paflagoni (Μιχαὴλ ο Παφλαγῶν) fou emperador romà d'Orient del 1034 al 1041. Procedia d'una família de banquers amb mala reputació. El seu atractiu va fer que es guanyés el favor de l'emperadriu Zoè. A causa de la seva poca salut la major part de les responsabilitats d'Estat van recaure en el seu germà Joan l'Eunuc. Va ser un període difícil ple de conspiracions, agreujat per la fam, els problemes econòmics i els atacs d'estrangers: àrabs al mediterrani, serbis i búlgars al nord. Va morir per una greu malaltia i va deixar el govern en el seu nebot Miquel V, que no gaudia de la confiança de gairebé ningú. (ca)
- Michael IV. Paflagoňan (pocházel z provincie Paflagonie; 1010–10. prosince 1041) byl byzantským císařem v letech 1034 až 1041. Po smrti Romana III. se oženil s císařovnou Zoe a nastoupil na trůn. Michael se seznámil se Zoe prostřednictvím svého bratra, eunucha a vysokého státního úředníka . Přestože byl císařovým komorníkem a pravidelně mu masíroval nohy, stal se milencem jeho ženy, císařovny Zoe. Císař sám ho nijak nepodezříval. Avšak 11. dubna 1034 za záhadných okolností zemřel. Zda ho Michael, Zoe nebo Orfanotrofos (který byl Romanovým přítelem) zavraždili, není jisté. Následující den se Michael oženil se Zoe a byl prohlášen císařem. O několik měsíců později ho Orfanotrofos, který se zatím stal ministrem financí, přesvědčil, aby uvěznil Zoe v jejích komnatách a sám vykonával vládu. Kvůli zradě svého předchůdce trpěl Michael výčitkami svědomí, pročež nechal založit mnoho nových klášterů. Michael IV. pocházel z rodiny paflagonských rolníků. Byl velice pohledný, chytrý a štědrý, avšak naprosto nevzdělaný a navíc trpěl epileptickými záchvaty, proto předal vládu nad říší svému bratrovi. Orfanotrofovy vojenské a finanční reformy dočasně znovu obnovily sílu říše. Na východní hranici bylo po dlouhém obléhání dobyto důležité město Edessa. Na západě v roce 1035 požádal emír Palerma Michaela o pomoc proti svému povstalému bratrovi. Přestože emír krátce na to zemřel, válka na Sicílii pokračovala, čehož chtěl Michael využít. V roce 1038 bylo zahájeno tažení pod vedením Georgia Maniakese. Výpravy se zúčastnil také manžel císařovy sestry, Stefanos. V průběhu následujícího roku byla dobyta města Messina a Palermo. Ostrov byl díky brilantnímu Maniakesovu velení už téměř ovládnut, avšak v roce 1040 došlo ke sporu mezi Georgiem a Stefanem. Poněvadž vojevůdce se posmíval neschopnosti císařova švagra, Stefanos poslal císařovi zprávu, že Maniakes osnuje spiknutí. Maniakes byl povolán do Konstantinopole a uvězněn. Stefanos se nyní stal velitelem, ale brzy poté zemřel. Zmatené situace v byzantském vojsku využili Arabové. Nejprve vypuklo na ostrově povstání a následně byla byzantská armáda poražena novým, z Afriky příchozím arabským vojskem. Pouze Messina zůstala v byzantských rukou. Michael trpěl epilepsií a v posledních letech své vlády byl velmi těžce nemocen. Špatné svědomí ho trápilo stále více, takže nakonec přesídlil do Soluně, kde prosil svatého Demetria o odpuštění. Státní záležitosti zatím spravoval Orfanotrofos. Posledním Michaelovým činem bylo velení nad vojskem vyslaným proti Bulharům, kteří se vzbouřili pod vedením bratranců Petra Deljana a Alusiana a vyhnali byzantské posádky z Bulharska. Avšak v průběhu obléhání Soluně se bratranci dostali do hádky. Alusianos nechal Petra zbavit nosu a oslepit. Michaelovo vojsko nyní Bulhary napadlo a zcela je porazilo. Alusianos kapituloval a Michael se triumfálně vrátil do hlavního města. Zanedlouho na to však 10. prosince 1041 zemřel. (cs)
- Ο Μιχαήλ Δ΄ ο Παφλαγών (1010 - 10 Δεκεμβρίου 1041) ήταν Βυζαντινός αυτοκράτορας από τις 11 Απριλίου του 1034 έως τον θάνατό του στις 10 Δεκεμβρίου του 1041. Όφειλε την ανάδειξή του στην αυτοκράτειρα Ζωή, κόρη του αυτοκράτορα Κωνσταντίνου Η' και σύζυγο του Ρωμανού Γ' Αργυρού. (el)
- Michael IV. der Paphlagonier (mittelgriechisch Μιχαὴλ Παφλαγών Michaēl Paphlagōn; * 1010; † 10. Dezember 1041 in Konstantinopel) war vom 11. April 1034 bis zu seinem Tod byzantinischer Kaiser. (de)
- Mikel IV.a Paflagoniarra (grezieraz: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; 1010 – Konstantinopla, 1041eko abenduaren 10a) 1034-1041 urteetan Bizantziar Inperioko enperadorea izan zen. Zoe Porfirogeneta enperatrizaren ganberazaina eta maitalea zen. 1034an Erroman III.a Argiro enperadorea Zoek pozoiturik hil zen. Mikel alargunarekin ezkondu eta tronura iritsi zen. Hala ere, Mikel izaera ahulekoa eta epileptikoa zenez gero, Konstantino VIII.arekin eta Erroman III.arekin Lehen Ministro izana zen Joan Eunukoa anaiaren esku utzi zuen aginpidea. Joanek armadan eta finantza sisteman egin zituen erreformek Bizantziar Inperioaren susperraldia ekarri zuten, etsaien erasoaldiei aurre eginez. Inperioaren ekialdeko mugan, setio luze baten ostean, Edesa hiria askatua izan zen. Mendebaldean, berriz, 1037 eta 1040 bitartean egin zituen kanpainetan, musulmanak ia erabat egotziak izan ziren Siziliatik. Baina Italiako normandiarrren aurkako espedizioak porrot egin zuen eta, 1041ean Maniakesek alde egin ondoren, Siziliako konkista gehienak galdu ziren. Iparraldean serbiarren 1040ko matxinadak arrakasta izan zuen baina, enperadoreak berak gidatutako kanpaina bati esker, Trazia eta Mazedoniako hiriak mehatxatzen zituen bulgariarren eta Balkanetako eslaviarren errebolta, zapaldua izan zen (1041). (eu)
- Michel IV (en grec : Μιχαὴλ (Δʹ) ὁ Παφλαγὼν), né vers 1010 et mort le 10 décembre 1041, est un empereur byzantin qui règne du 12 avril 1034 au 10 décembre 1041. Originaire de Paphlagonie en Anatolie, son ascension doit beaucoup à son frère, Jean l'Orphanotrophe, qui devient l'un des personnages les plus influents de l'Empire sous Romain III Argyre et qui l'introduit à la cour. Là, il devient l'amant de l'impératrice, Zoé Porphyrogénète et il pourrait avoir provoqué la mort de Romain III, dont il devient immédiatement le successeur par son mariage avec Zoé. Sous son règne, c'est surtout Jean l'Orphanotrophe qui s'affirme comme administrateur des affaires de l'Empire, aux côtés d'autres membres de la famille dite des Paphlagoniens. Sans réel soutien parmi les clans de l'aristocratie, Michel IV se repose donc sur son cercle proche et souffre de différents complots tout au long de son règne. L'interprétation de son pouvoir est contrastée car affecté par une épilepsie de plus en plus invalidante, il semble parfois en retrait, même s'il s'implique personnellement dans les affaires extérieures et militaires. Tenant d'une politique plus défensive en Orient, il fait face à des contestations de la domination byzantine dans les Balkans, en particulier de la part des Bulgares, dont il peine à vaincre la rébellion menée par Pierre Deljan. En Italie, il tente de reconquérir la Sicile mais finit par rappeler le général Georges Maniakès alors victorieux, tandis qu'un début de soulèvement des mercenaires normands fragilise les possessions impériales dans la péninsule. Sur le front intérieur, le régime des Paphlagoniens est marqué par une pression fiscale accrue et un début de dévaluation de la monnaie byzantine, qui ne remet pas encore en cause la stabilité de l'empire, alors à son apogée. Finalement, en 1041, affaibli par la maladie, Michel IV se retire et meurt presque immédiatement dans un monastère qu'il a parrainé. S'il a assuré sa succession en promouvant son neveu Michel V sur le trône impérial, celui-ci ne s'y maintient que quelques mois, démontrant la précarité de la position des Paphlagoniens à la tête de l'Empire. Dans le contexte de l'extinction à venir de la dynastie macédonienne, toujours incarnée par Zoé et Théodora Porphyrogénète mais sans héritier mâle, le règne de Michel IV tente d'inventer un nouveau système de gouvernement alors que les ambitions s'aiguisent parmi les prétendants au trône. S'il échoue, il préfigure certains traits qui se retrouvent dans la manière de gouverner de plusieurs de ses successeurs. (fr)
- Michael IV the Paphlagonian (Greek: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; c. 1010 – 10 December 1041) was Byzantine Emperor from 11 April 1034 to his death on 10 December 1041. The son of a peasant, Michael worked as a money changer until he was found a job at court by his brother John the Orphanotrophos. He caught the eye of the empress Zoë Porphyrogenita and they began a tempestuous and flagrant affair. It is believed that they conspired to murder her husband, Emperor Romanos III Argyros, who died in 1034. Michael and Zoë were married the same day and Michael was crowned emperor the day after. Michael, handsome and energetic, had poor health and entrusted most of the business of government to his brother. He distrusted Zoë and went to lengths to ensure that he did not suffer the same fate as his predecessor. The fortunes of the Empire under Michael's reign were mixed. His most triumphant moment came in 1041 when he led the imperial army against Bulgarian rebels. He returned from this victory, but died a few months later. (en)
- Miguel IV, "el Paflagonio", (1010 - 10 de diciembre de 1041) (en griego Μιχαήλ Παφλαγών, que significa "de la provincia de Paflagonia"), emperador bizantino desde 1034 hasta su muerte. Debió su elevación a la emperatriz Zoë, hija de Constantino VIII y mujer de Romano III, que enamorada de Miguel, que era su chambelán, envenenó a su marido para casarse poco después con él, ambos hechos ocurrieron en 1034. Miguel, sin embargo, que era una persona de poco carácter y sufría ataques epilépticos, dejó el poder en manos de su hermano, Juan el Eunuco, que había sido primer ministro con Constantino y con Romano. Las reformas de Juan en el ejército y el fisco permitieron un cierto resurgir de la potencia bizantina, que se mantuvo frente a los ataques enemigos. En la frontera oriental, la importante ciudad de Edesa fue liberada tras un largo asedio. Los musulmanes occidentales fueron prácticamente expulsados de Sicilia por Jorge Maniakes (que llevó a cabo allí sus campañas entre 1037 y 1040), pero una expedición contra los normandos de Italia sufrió sucesivas derrotas, y tras la partida de Maniaces, muchas de sus conquistas en Sicilia se perdieron (1041), aunque Bari fue finalmente recapturado. En el norte, los serbios tuvieron éxito en su revuelta (1040), pero la peligrosa rebelión de los búlgaros y otros eslavos balcánicos, que amenazaba las ciudades de Tracia y Macedonia, fue reprimida por la triunfante campaña dirigida por el emperador en persona poco antes de su muerte. (es)
- Mikhaēl IV Paflagonía (bahasa Yunani: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; 1010 – 10 Desember 1041) merupakan seorang Kaisar Bizantium dari tanggal 11 April 1034 hingga kematiannya pada tanggal 10 Desember 1041. Dia berutang kedudukannya kepada Permaisuri Zoe, putri Kaisar Konstantinos VIII dan istri Romanos III Argyros. (in)
- Michaël IV de Paphlagoniër (Grieks: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, Mikhaēl IV Paphlagōn) (1010 - 10 december 1041) was van 1034 tot zijn dood keizer van het Byzantijnse Rijk. Hij was een minnaar van keizerin Zoë. Toen haar echtgenoot, keizer Romanos Argyros door vergiftiging in bad overleed trouwde zij Michaël IV. Hierdoor kwam hem de Byzantijnse troon toe. Na een hartstochtelijke aanvang verloor Michaël later alle belangstelling voor Zoë. Historici wijten dit aan zijn slepende ziekten, waaronder epilepsie. De Byzantijnse historicus Michaël Psellus meent dat Michaël samen met Zoë keizer Romanos vermoordde om met elkaar te kunnen trouwen. Michaël was een zeer religieus man. Hij werd bijvoorbeeld luttele uren voor zijn dood tot monnik gewijd. Later zou hij gewetenswroeging gekregen hebben over de moord op keizer Romanos. Dit kan een andere reden zijn waarom hij zich afkeerde van Zoë. Michaël bleek een kundig heerser en een goed militair. Hij liet veel van het bestuurswerk over aan Johannes Orphanotrophos, een eunuch die een zeer kundig bestuurder was maar het opleggen van belastingen te ver dreef. Het gevolg was een opstand onder de Slaven in de Balkan, die echter onderdrukt werd. Een ander probleem was Zeta (het oude Duklja), waar Vojislav zich onafhankelijk verklaarde. De poging deze opstand te onderdrukken mislukte, zodat er nu voor het eerst sinds Basileios II weer een onafhankelijk Slavisch vorstendom was. Toen Michaël aan het einde van zijn leven ziek werd overtuigde hij Zoë ervan zijn neefje Michaël te adopteren. Deze Michaël volgde hem na zijn dood op als Michaël V Kalaphates. (nl)
- 미하일 4세 (그리스어: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, 1010년 – 1041년 12월 10일)은 1034년부터 1041년까지 동로마 황제였다. 황후 조이의 나이 어린 연인이었는데 황제 로마노스 3세가 죽자 조이에 의해 황제의 자리에 올랐다. 미하일은 파플라고니아의 농부 출신으로 뇌전증을 앓고 있었다. 그는 다섯 형제 중 막내였는데 그의 큰형인 는 출세한 환관으로서 황제와 막역한 사이였고 콘스탄티노폴리스 황궁에서 영향력이 있는 인물이었다.1033년 환관 요안니스는 막내동생인 미하일을 황제와 황후 조이에게 소개시켜 주었다. 조이는 미하일을 보고 그 자리에서 사랑에 빠졌고 공공연히 애인으로 삼았다. 잠자리를 같이 하였고 미하일은 형 요안니스와 함께 야심을 품었다. 1034년 4월 로마노스가 의문의 죽음을 당하고 조이는 주저없이 미하일과 결혼하여 미하일은 황제가 되었다. 미하일은 잘생겼고 똑똑했지만 뇌전증은 더욱 심해졌고 국정의 운영은 형인 환관 요안니스가 도맡아 하였다. 요안니스는 유능하고 개혁적으로 재정과 세금문에 매달려 제국의 재정을 늘리고 튼튼하게 했다. 미하일은 건강이 나빠지자 종교에 심취했고 점차 늙은 황후 조이에게는 관심을 보이지 많았다. 미하일과 요안니스의 국정 독점에 황후 조이는 점차 뒤로 밀려나면서 불만을 품었고 몇 차례 음모가 꾸며졌다. 1038년 여름, 장군을 총사령관으로 시칠리아 원정이 시작되었다. 처음에 제국의 군대는 파죽지세로 밀고들어가 메시나를 회복했지만 곧 제국군 장군들의 불화로 다시 사라센인들에게 밀리고 말았고, 요르요스 장군은 급기야 전리품으로 의 유해를 보냈고 남부 이탈리아에서 롬바르드족의 반란이 일어나고 말았다. 또한 1040년 불가리아에서 반란이 일어나 순식간에 발칸반도를 점령했다. 병중이었던 황제 미하일은 직접 군대를 이끌고 반란군을 진압하고 돌아왔다. 1041년 미하일의 병세는 더욱 악화되었고 12월 10일 아직 젊은 나이에 죽음을 맞았다. (ko)
- ミカエル4世“パフラゴン”（ギリシア語：Μιχαήλ Δʹ ὁ Παφλαγών, Mikhaēl IV ho Paphalgōn, 1010年 - 1041年12月10日）は、東ローマ帝国マケドニア王朝の皇帝（在位：1034年 - 1041年）。中世ギリシア語読みでは「ミハイル」となる。“パフラゴン”は「」を意味する渾名。 (ja)
- Michele IV (in greco: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, Mikhaēl IV Paphlagōn; Paflagonia, 1010 – Costantinopoli, 10 dicembre 1041) è stato un imperatore bizantino.Detto il Paflagone, fu basileus dei romei dall'11 aprile 1034 fino alla sua morte. (it)
- Michał IV Paflagończyk (ur. 1010, zm. 10 grudnia 1041) – cesarz bizantyjski od 11 kwietnia 1034, drugi mąż cesarzowej Zoe (współrządzili razem). Michał pochodził z paflagońskiej rodziny chłopskiej. Jego starszy brat - Jan Eunuch został jednak zarządcą kobiecej części pałacu cesarskiego i przedstawił swojego brata na dworze. Cesarzowa Zoe bardzo polubiła swojego nowego szambelana i oboje otruli podobno jej pierwszego męża - Romana III. Niedługo po tym jak Zoe została wdową, poślubiła Michała 11 kwietnia 1034, a ten współrządził z nią cesarstwem aż do swojej śmierci. Krótko przed swoją śmiercią, Michał IV nadał swojemu siostrzeńcowi przyszłemu Michałowi V tytuł cezara i adoptował go razem z Zoe. Po buncie Bułgarów i rozgromieniu ich przez Michała, wracał on do Konstantynopola, aby odbyć triumf, ale niespodziewanie zachorował i zmarł po drodze. (pl)
- Miguel IV, o Paflagónio (em grego: Μιχαήλ Δ' Παφλαγών; romaniz.: Mikhaēl IV Paphalgōn), (1010 – 10 de dezembro de 1041), foi imperador bizantino de 11 de abril de 1034 a 10 de dezembro de 1041. Deveu a sua subida ao trono à imperatriz Zoé Porfirogênita, filha do imperador Constantino VIII e mulher de Romano III Argiro. Miguel provinha de uma família de camponeses paflagónios, um dos quais, o paracemomeno João, o Eunuco veio a gerir os aposentos das mulheres no palácio imperial. João trouxe os seus irmãos mais novos para a corte e foi aí que a imperatriz Zoé se apaixonou por Miguel, que se tornou seu camareiro. Os dois provavelmente envenenaram o imperador Romano III e Zoé casou-se imediatamente com Miguel a 11 de abril de 1034. Miguel IV foi assim proclamado imperador e reinou conjuntamente com Zoé até à sua morte em 1041. Miguel IV era bem parecido, inteligente e generoso, mas não tinha instrução e sofria e de epilepsia. Deixou por isso as responsabilidades governativas ao seu irmão João, que já era um ministro influente desde os tempos de Constantino VIII e de Romano III Argiro. As reformas que João efectuou no exército e no sistema financeiro fortaleceram sensivelmente o império, que suportou bem os ataques dos seus inimigos estrangeiros. Mas os aumentos nos impostos causaram descontentamento, quer entre os nobres quer entre o povo. O governo de João enfrentou diversas conspirações (em 1034, 1037, 1038 e 1040), uma das quais era liderada pela própria imperatriz Zoé. A última das conspirações envolveu o patrício Miguel Cerulário, que se tornou monge para salvar a vida e veio mais tarde a ser patriarca de Constantinopla. Na fronteira oriental, a importante fortaleza de Edessa foi libertada de um cerco prolongado. No frente ocidental, os Muçulmanos foram expulsos da Sicília por Jorge Maniaces (que conduziu campanhas na ilha entre 1037 e 1040); mas uma expedição contra os Normandos na península Itálica foi derrotada e depois do regresso de Maniaces a Constantinopla a maior parte das conquistas na Sicília foi perdida (1041). (pt)
- Михаи́л IV Пафлаго́н (1010, Пафлагония, Византийская империя — 10 декабря 1041, Константинополь, Византийская империя) — византийский император с 1034 года. (ru)
- Mikael IV Paflagoniern (grekiska: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών), född 1010, död 1041, var bysantinsk kejsare 1034-1041. Han kallades under Romanos III till Konstantinopel av sin bror hovchefen, eunucken Johannes och lyckades vinna den beryktade kejsarinnan Zoës gunst; hon lät förgifta sin man Romanos III, gifte sig med sin unge kammarherre och upphöjde honom på tronen. Mikael, som var sjuklig och led av epilepsi, lät sin bror Johannes styra, vilket han gjorde med framgång. Krigsväsendet och finanserna reformerades. Edessa, den fasta gränsfästningen i Syrien, undsattes. Mikaels fältherre lyckades nästan helt och hållet befria Sicilien från saracenerna, men besegrades av normanderna i södra Italien (1041). Serberna försökte fåfängt göra uppror; bulgarer och slaver slogs tillbaka genom ett lysande fälttåg, som den svage kejsaren själv kort före sin död ledde. (sv)
- 帕夫拉戈尼亞人米海爾四世（希臘語：Μιχαήλ Δ΄ ο Παφλαγών；約1010年－1041年12月10日）是拜占庭帝國的皇帝，在位期間為1034年4月11日－1041年12月11日。 米海爾為一名農夫的兒子，直到其兄幫他於宮廷中謀得一份差事之前，早年的米海爾從事的工作。而米海爾在進入朝廷後，他俊美的外表吸引了佐伊女皇的目光，並成功擄獲她的芳心，他們兩人開始了一場如暴風雨般轟轟烈烈的婚外情。世人普遍相信佐伊女皇夥同米海爾於公元1034年謀殺了她原本的丈夫羅曼努斯三世，米海爾和佐伊於羅曼努斯三世死後的同一日結婚，次日米海爾即加冕稱帝。 雖然米海爾長得英俊瀟灑且富有活力，但其身體健康狀況卻相當糟糕，為此他把絕大部分的政務託付給自己的兄弟處理。此外米海爾並不信任自己的妻子佐伊，他竭力確保自己不會淪落到和前任皇帝羅曼努斯三世相同的命運。在米海爾的統治下，帝國的命運好壞參半。而公元1041年是米海爾在其皇帝生涯中最為得意的時刻，當時他率領帝國大軍成功擊潰保加利亚的叛軍凱旋而歸，但米海爾的病情持續惡化，在得勝返回首都的幾個月後便駕崩了。 (zh)
- Михаїл IV Пафлагонський (грец. Μιχαὴλ Παφλαγών, * 1010 — † 10 грудня 1041) — імператор Візантії з 11 квітня 1034 по 10 грудня 1041 року. Михайло IV походив із візантійської провінції Пафлагонія, звідси прізвисько. Він завдячував імператорству своїй дружині — імператриці Зої, старшій дочці імператора Констянтина VIII. Вона була ще дружиною імператора Романа III Аргира, як закохалася в молодого управляючого царським палацом Михайла. Після змови та вбивства Романа ІІІ, вона одразу одружилася з Михайлом. Михайло IV мав слабкий характер і страждав епілепсією. Він надав право управляти своєму брату, євнуху Івану Орфанотропу, який ще при Константині та Романі ІІІ був поважним міністром і відіграв не останню роль при знайомстві Зої з Михайлом, для утвердження свого впливу. Іван під час правління Михайла провів реформу армії та фінансів для укріплення держави. На східному кордоні вдалося відновити панування над важливим стратегічним пунктом, містом Едесою. На заході армія під проводом Георгія Маніака вигнала сарацинів із Сицилії (1038—1040). Однак їм не вдалось витіснити норманів із південної Італії. Після відкликання Маніака до Константинополя, Сицилія перейшла в руки норманів (1041). Повстання болгар, а також сербів і інших слов'ян на півночі імперії, які вже загрожували містам Фракії і Македонії, було придушено 1041 року самим імператором, який повернувся до Константинополя з тріумфом. Важкохворий Михайло IV помер 10 грудня 1041 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- ميخائيل الرابع البافلاغوني (باليونانية: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών)، (باللاتينية: Mikhaēl ho Paphlagōn)، (ولد 1010 – 10 ديسمبر 1041) كان الإمبراطور البيزنطي من 11 أبريل 1034 إلى وفاته في 10 ديسمبر 1041. وكان ابن فلاح وعمل كمغير عملة حتى تم العثور عليه في المحكمة من قبل شقيقه يوحنا أورفانوتروفوس. لفت العين الإمبراطورة زوي بورفيريوجينيتا وبدئا علاقة عاصفة وصارخة. تآمر ميخائيل وزوي لقتل زوجها، الإمبراطور رومانوس الثالث أرغيروس، الذي عُثر عليه ميتًا في حمامه عام 1034. تزوج ميخائيل وزوي في نفس اليوم وتوج ميخائيل الإمبراطور في اليوم التالي. (ar)
- Miquel IV el Paflagoni (Μιχαὴλ ο Παφλαγῶν) fou emperador romà d'Orient del 1034 al 1041. Procedia d'una família de banquers amb mala reputació. El seu atractiu va fer que es guanyés el favor de l'emperadriu Zoè. A causa de la seva poca salut la major part de les responsabilitats d'Estat van recaure en el seu germà Joan l'Eunuc. Va ser un període difícil ple de conspiracions, agreujat per la fam, els problemes econòmics i els atacs d'estrangers: àrabs al mediterrani, serbis i búlgars al nord. Va morir per una greu malaltia i va deixar el govern en el seu nebot Miquel V, que no gaudia de la confiança de gairebé ningú. (ca)
- Ο Μιχαήλ Δ΄ ο Παφλαγών (1010 - 10 Δεκεμβρίου 1041) ήταν Βυζαντινός αυτοκράτορας από τις 11 Απριλίου του 1034 έως τον θάνατό του στις 10 Δεκεμβρίου του 1041. Όφειλε την ανάδειξή του στην αυτοκράτειρα Ζωή, κόρη του αυτοκράτορα Κωνσταντίνου Η' και σύζυγο του Ρωμανού Γ' Αργυρού. (el)
- Michael IV. der Paphlagonier (mittelgriechisch Μιχαὴλ Παφλαγών Michaēl Paphlagōn; * 1010; † 10. Dezember 1041 in Konstantinopel) war vom 11. April 1034 bis zu seinem Tod byzantinischer Kaiser. (de)
- Mikhaēl IV Paflagonía (bahasa Yunani: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; 1010 – 10 Desember 1041) merupakan seorang Kaisar Bizantium dari tanggal 11 April 1034 hingga kematiannya pada tanggal 10 Desember 1041. Dia berutang kedudukannya kepada Permaisuri Zoe, putri Kaisar Konstantinos VIII dan istri Romanos III Argyros. (in)
- ミカエル4世“パフラゴン”（ギリシア語：Μιχαήλ Δʹ ὁ Παφλαγών, Mikhaēl IV ho Paphalgōn, 1010年 - 1041年12月10日）は、東ローマ帝国マケドニア王朝の皇帝（在位：1034年 - 1041年）。中世ギリシア語読みでは「ミハイル」となる。“パフラゴン”は「」を意味する渾名。 (ja)
- Michele IV (in greco: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, Mikhaēl IV Paphlagōn; Paflagonia, 1010 – Costantinopoli, 10 dicembre 1041) è stato un imperatore bizantino.Detto il Paflagone, fu basileus dei romei dall'11 aprile 1034 fino alla sua morte. (it)
- Михаи́л IV Пафлаго́н (1010, Пафлагония, Византийская империя — 10 декабря 1041, Константинополь, Византийская империя) — византийский император с 1034 года. (ru)
- 帕夫拉戈尼亞人米海爾四世（希臘語：Μιχαήλ Δ΄ ο Παφλαγών；約1010年－1041年12月10日）是拜占庭帝國的皇帝，在位期間為1034年4月11日－1041年12月11日。 米海爾為一名農夫的兒子，直到其兄幫他於宮廷中謀得一份差事之前，早年的米海爾從事的工作。而米海爾在進入朝廷後，他俊美的外表吸引了佐伊女皇的目光，並成功擄獲她的芳心，他們兩人開始了一場如暴風雨般轟轟烈烈的婚外情。世人普遍相信佐伊女皇夥同米海爾於公元1034年謀殺了她原本的丈夫羅曼努斯三世，米海爾和佐伊於羅曼努斯三世死後的同一日結婚，次日米海爾即加冕稱帝。 雖然米海爾長得英俊瀟灑且富有活力，但其身體健康狀況卻相當糟糕，為此他把絕大部分的政務託付給自己的兄弟處理。此外米海爾並不信任自己的妻子佐伊，他竭力確保自己不會淪落到和前任皇帝羅曼努斯三世相同的命運。在米海爾的統治下，帝國的命運好壞參半。而公元1041年是米海爾在其皇帝生涯中最為得意的時刻，當時他率領帝國大軍成功擊潰保加利亚的叛軍凱旋而歸，但米海爾的病情持續惡化，在得勝返回首都的幾個月後便駕崩了。 (zh)
- Michael IV. Paflagoňan (pocházel z provincie Paflagonie; 1010–10. prosince 1041) byl byzantským císařem v letech 1034 až 1041. Po smrti Romana III. se oženil s císařovnou Zoe a nastoupil na trůn. Michael se seznámil se Zoe prostřednictvím svého bratra, eunucha a vysokého státního úředníka . Přestože byl císařovým komorníkem a pravidelně mu masíroval nohy, stal se milencem jeho ženy, císařovny Zoe. Císař sám ho nijak nepodezříval. Avšak 11. dubna 1034 za záhadných okolností zemřel. Zda ho Michael, Zoe nebo Orfanotrofos (který byl Romanovým přítelem) zavraždili, není jisté. Následující den se Michael oženil se Zoe a byl prohlášen císařem. O několik měsíců později ho Orfanotrofos, který se zatím stal ministrem financí, přesvědčil, aby uvěznil Zoe v jejích komnatách a sám vykonával vládu. Kvůl (cs)
- Mikel IV.a Paflagoniarra (grezieraz: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; 1010 – Konstantinopla, 1041eko abenduaren 10a) 1034-1041 urteetan Bizantziar Inperioko enperadorea izan zen. Zoe Porfirogeneta enperatrizaren ganberazaina eta maitalea zen. 1034an Erroman III.a Argiro enperadorea Zoek pozoiturik hil zen. Mikel alargunarekin ezkondu eta tronura iritsi zen. Hala ere, Mikel izaera ahulekoa eta epileptikoa zenez gero, Konstantino VIII.arekin eta Erroman III.arekin Lehen Ministro izana zen Joan Eunukoa anaiaren esku utzi zuen aginpidea. (eu)
- Miguel IV, "el Paflagonio", (1010 - 10 de diciembre de 1041) (en griego Μιχαήλ Παφλαγών, que significa "de la provincia de Paflagonia"), emperador bizantino desde 1034 hasta su muerte. Debió su elevación a la emperatriz Zoë, hija de Constantino VIII y mujer de Romano III, que enamorada de Miguel, que era su chambelán, envenenó a su marido para casarse poco después con él, ambos hechos ocurrieron en 1034. (es)
- Michael IV the Paphlagonian (Greek: Μιχαὴλ (Δ´) ὁ Παφλαγών, Mikhaēl ho Paphlagōn; c. 1010 – 10 December 1041) was Byzantine Emperor from 11 April 1034 to his death on 10 December 1041. The son of a peasant, Michael worked as a money changer until he was found a job at court by his brother John the Orphanotrophos. He caught the eye of the empress Zoë Porphyrogenita and they began a tempestuous and flagrant affair. It is believed that they conspired to murder her husband, Emperor Romanos III Argyros, who died in 1034. Michael and Zoë were married the same day and Michael was crowned emperor the day after. (en)
- Michel IV (en grec : Μιχαὴλ (Δʹ) ὁ Παφλαγὼν), né vers 1010 et mort le 10 décembre 1041, est un empereur byzantin qui règne du 12 avril 1034 au 10 décembre 1041. Originaire de Paphlagonie en Anatolie, son ascension doit beaucoup à son frère, Jean l'Orphanotrophe, qui devient l'un des personnages les plus influents de l'Empire sous Romain III Argyre et qui l'introduit à la cour. Là, il devient l'amant de l'impératrice, Zoé Porphyrogénète et il pourrait avoir provoqué la mort de Romain III, dont il devient immédiatement le successeur par son mariage avec Zoé. (fr)
- 미하일 4세 (그리스어: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, 1010년 – 1041년 12월 10일)은 1034년부터 1041년까지 동로마 황제였다. 황후 조이의 나이 어린 연인이었는데 황제 로마노스 3세가 죽자 조이에 의해 황제의 자리에 올랐다. 미하일은 파플라고니아의 농부 출신으로 뇌전증을 앓고 있었다. 그는 다섯 형제 중 막내였는데 그의 큰형인 는 출세한 환관으로서 황제와 막역한 사이였고 콘스탄티노폴리스 황궁에서 영향력이 있는 인물이었다.1033년 환관 요안니스는 막내동생인 미하일을 황제와 황후 조이에게 소개시켜 주었다. 조이는 미하일을 보고 그 자리에서 사랑에 빠졌고 공공연히 애인으로 삼았다. 잠자리를 같이 하였고 미하일은 형 요안니스와 함께 야심을 품었다. (ko)
- Michaël IV de Paphlagoniër (Grieks: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών, Mikhaēl IV Paphlagōn) (1010 - 10 december 1041) was van 1034 tot zijn dood keizer van het Byzantijnse Rijk. Hij was een minnaar van keizerin Zoë. Toen haar echtgenoot, keizer Romanos Argyros door vergiftiging in bad overleed trouwde zij Michaël IV. Hierdoor kwam hem de Byzantijnse troon toe. Na een hartstochtelijke aanvang verloor Michaël later alle belangstelling voor Zoë. Historici wijten dit aan zijn slepende ziekten, waaronder epilepsie. De Byzantijnse historicus Michaël Psellus meent dat Michaël samen met Zoë keizer Romanos vermoordde om met elkaar te kunnen trouwen. Michaël was een zeer religieus man. Hij werd bijvoorbeeld luttele uren voor zijn dood tot monnik gewijd. Later zou hij gewetenswroeging gekregen hebben over de moord (nl)
- Michał IV Paflagończyk (ur. 1010, zm. 10 grudnia 1041) – cesarz bizantyjski od 11 kwietnia 1034, drugi mąż cesarzowej Zoe (współrządzili razem). Michał pochodził z paflagońskiej rodziny chłopskiej. Jego starszy brat - Jan Eunuch został jednak zarządcą kobiecej części pałacu cesarskiego i przedstawił swojego brata na dworze. Cesarzowa Zoe bardzo polubiła swojego nowego szambelana i oboje otruli podobno jej pierwszego męża - Romana III. Niedługo po tym jak Zoe została wdową, poślubiła Michała 11 kwietnia 1034, a ten współrządził z nią cesarstwem aż do swojej śmierci. (pl)
- Miguel IV, o Paflagónio (em grego: Μιχαήλ Δ' Παφλαγών; romaniz.: Mikhaēl IV Paphalgōn), (1010 – 10 de dezembro de 1041), foi imperador bizantino de 11 de abril de 1034 a 10 de dezembro de 1041. Deveu a sua subida ao trono à imperatriz Zoé Porfirogênita, filha do imperador Constantino VIII e mulher de Romano III Argiro. (pt)
- Mikael IV Paflagoniern (grekiska: Μιχαήλ Δ΄ Παφλαγών), född 1010, död 1041, var bysantinsk kejsare 1034-1041. Han kallades under Romanos III till Konstantinopel av sin bror hovchefen, eunucken Johannes och lyckades vinna den beryktade kejsarinnan Zoës gunst; hon lät förgifta sin man Romanos III, gifte sig med sin unge kammarherre och upphöjde honom på tronen. Mikael, som var sjuklig och led av epilepsi, lät sin bror Johannes styra, vilket han gjorde med framgång. Krigsväsendet och finanserna reformerades. Edessa, den fasta gränsfästningen i Syrien, undsattes. Mikaels fältherre lyckades nästan helt och hållet befria Sicilien från saracenerna, men besegrades av normanderna i södra Italien (1041). Serberna försökte fåfängt göra uppror; bulgarer och slaver slogs tillbaka genom ett lysande fäl (sv)
- Михаїл IV Пафлагонський (грец. Μιχαὴλ Παφλαγών, * 1010 — † 10 грудня 1041) — імператор Візантії з 11 квітня 1034 по 10 грудня 1041 року. Михайло IV походив із візантійської провінції Пафлагонія, звідси прізвисько. Він завдячував імператорству своїй дружині — імператриці Зої, старшій дочці імператора Констянтина VIII. Вона була ще дружиною імператора Романа III Аргира, як закохалася в молодого управляючого царським палацом Михайла. Після змови та вбивства Романа ІІІ, вона одразу одружилася з Михайлом. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
