| dbo:abstract
|
- Françafrique és un terme que combina dues paraules, France (França) i Afrique (Àfrica), que s'utilitza per denotar la relació de França amb les seves antigues colònies africanes, i de vegades estesa a les antigues colònies belgues. El terme va ser emprat de forma positiva per Félix Houphouët-Boigny, president de Costa d'Ivori, en referència al creixement econòmic i estabilitat política d'aquest país. No obstant això, també és utilitzat per criticar la presumpta relació neocolonial entre França i les seves antigues colònies africanes. Els crítics afirmen que França s'ha convertit en guardiana de les seves antigues colònies africanes, protegint d'aquesta manera els seus interessos polítics i econòmics mentre rescata part de la seva identitat perduda i en fa un «pati del darrere» dins el continent africà, aprofitant que aquests països pateixen de feblesa política i institucional, guerres civils i terrorisme islàmic. Des de 2012 s'especula amb «el retorn de Françafrique». (ca)
- فْغُونْسَافْخِيك (بالفرنسية: Françafrique) عبارة عن علاقة فرنسا بمستعمراتها السابقة في أفريقيا. كان أول من استخدم هذا اللفظ رئيس ساحل العاج فيليكس هوفويت-بواني، إشارة إلى تطور بلاده اقتصاديا واستقرارها السياسي خلال تحالفها مع فرنسا. رغم ذلك، المصطلح يستعمل كثيرا الآن نقدا في العلاقة الاستعمارية الحديثة بين فرنسا ومستعمراتها السابقة في إفريقيا. منذ استقلال الدول الإفريقية في 1960، تدخلت فرنسا في القارة عسكريا أكثر من ثلاثين مرة. وكذلك، فرنسا لها قواعد عسكرية في الغابون والسنغال وجيبوتي بالإضافة إلى أراضيها في مايوت ولا ريونيون في المحيط الهندي. الجيش الفرنسي موجود كذلك في مالي وتشاد وجمهورية أفريقيا الوسطى والصومال وساحل العاج. بلغت فغونسافخيك أوجها من 1960 إلى 1989، والنزاع جاري بشأن ما إذا مازالت قائمة أم لا. منذ 2012، يذهب البعض إلى قول إن «فغونسافخيك رجعت.» يوم 14 يوليو 2013، مشي جنود من 13 دولة إفريقية مع العسكرية الفرنسية في مسيرة يوم الباستيل في باريس لأول مرة منذ حلّ الجيش الفرنسي الاستعماري. (ar)
- Ο όρος « Françafrique » χρησιμοποιείται για τον ορισμό της δράσης της Γαλλίας στην Αφρική. Η δράση αυτή καλύπτει το σύνολο των προσωπικών σχέσεων, σε συνδυασμό με τους πολιτικούς, οικονομικούς και στρατιωτικούς μηχανισμούς που εξακολουθούν να συνδέουν τη Γαλλία με τις πρώην αφρικανικές της αποικίες, καθώς και έναν ορισμένο αριθμό άλλων αφρικανικών κρατών. Τα είναι ιδιαιτέρως ενεργά στις πρώην , αλλά και σε άλλες γαλλόφωνες χώρες ή μη-γαλλόφωνες. Ο όρος « Françafrique » χρησιμοποιείται αρκετά συχνά για την κατακραυγή της εξωτερικής πολιτικής της Γαλλίας στην Αφρική, είτε πρόκειται για αληθή γεγονότα είτε όχι: υποθετική υποστήριξη, η οποία προσφέρθηκε στους Χούτου που ήσαν υπεύθυνοι της γενοκτονίας των Τούτσι στη Ρουάντα το 1994, κατακραυγή για τη βοήθεια που προσφέρθηκε στο αλγερίνικο καθεστώς στον αγώνα του κατά του ή στον Τυνήσιο πρόεδρο Μπεν Αλί, η , οι στρατιωτικές επεμβάσεις στις χώρες που βρίσκονται σε αναβρασμό (Ακτή Ελεφαντοστού, Μάλι, Κεντροαφρικανική Δημοκρατία). Ο όρος αυτός, πλέον, έχει καθιερωθεί, λόγω της μαζικής και επαναλαμβανόμενης χρήσης του από τα γαλλικά ΜΜΕ, για τον γενικότερο ορισμό των ειδικότερων διπλωματικών σχέσεων που διατηρεί η Γαλλία με τις πρώην αφρικανικές της αποικίες, καθώς και για την επανεξέταση της ορθότητας της συγκεκριμένης πολιτικής. (el)
- Francafriko (france "Françafrique" [fʁɑ̃safrik]), el la vortoj "Francio" kaj "Afriko" estas termino, kiu difinas la novkoloniismajn rilatojn de Francio kun Afriko. Temas interalie pri la "francaj influaj retoj en Afriko", kiuj konsistigas gravan parton de la diplomatiaj rilatoj de Francio kun afrikaj landoj, plejparte kun siaj eks-kolonioj (ĉefe en Franclingvio). (eo)
- Françafrique, castellanizado como Franzáfrica o Francáfrica, es una combinación de las palabras France (Francia) y Afrique (África) usada para denotar la relación de Francia con sus antiguas colonias africanas, a veces extendida a las antiguas colonias belgas. El término fue usado de forma positiva por Félix Houphouët-Boigny, presidente de Costa de Marfil, en referencia al crecimiento económico y estabilidad política de ese país. Sin embargo, en la actualidad el término es utilizado en algunas ocasiones para criticar la presunta relación neocolonial entre Francia y sus antiguas colonias africanas. Los críticos afirman que Francia se ha convertido en guardián de sus antiguas colonias africanas, protegiendo de esta manera sus intereses políticos y económicos mientras rescata parte de su identidad perdida y se hace de un "patio trasero" en el continente africano, aprovechando que esos países sufren flagelos como debilidad política e institucional, guerras civiles y terrorismo islámico. Se especula sobre si Françafrique aún existe. Desde 2012 algunos han mencionado el "regreso de Françafrique". (es)
- In international relations, Françafrique (French pronunciation: [fʁɑ̃safʁik]) is France's sphere of influence (or pré carré in French, meaning 'backyard') over former French and Belgian colonies in sub-Saharan Africa. The term was derived from the expression France-Afrique, which was used by the first president of Ivory Coast, Félix Houphouët-Boigny, in 1955 to describe his country's close ties with France. It was later pejoratively renamed Françafrique by François-Xavier Verschave in 1998 to criticise the alleged corrupt and clandestine activities of various Franco-African political, economic and military networks, also defined as France's neocolonialism. Following the accession to independence of its African colonies beginning in 1959, France continued to maintain a sphere of influence over the new countries, which was critical to then President Charles de Gaulle's vision of France as a global power (or grandeur in French) and as a bulwark to British and American influence in a post-colonial world. The United States supported France's continuing presence in Africa to prevent the region from falling under Soviet influence during the Cold War. France kept close political, economic, military and cultural ties with its former African colonies that were multi-layered, involving institutional, semi-institutional and informal levels. Françafrique has been characterised by several features that emerged during the Cold War, the first of which was the African cell, a group that comprised the French President and his close advisors who made policy decisions on Africa, often in close collaboration with powerful business networks and the French secret service. Another feature was the franc zone, a currency union that pegged the currencies of most francophone African countries to the French franc. Françafrique was also based, in large part, on the concept of coopération, which was implemented through a series of cooperation accords that allowed France to establish close political, economic, military and cultural ties with its former African colonies. France also saw itself as a guarantor of stability in the region and therefore adopted an interventionist policy in Africa, resulting in military interventions that averaged once a year from 1960 to the mid-1990s. Finally, a central feature of Françafrique were the personal networks that underpinned the informal, family-like relationships between French and African leaders. These networks often lacked oversight and scrutinity, which led to corruption and state racketeering. After the Cold War, the Françafrique regime weakened due to France's budgetary constraints, greater public scrutiny at home, the deaths of pivotal Françafrique actors (Foccart, Mitterrand, Pasqua and members of Elf), and the integration of France into the European Union. Economic liberalisation, high indebtedness and political instability of the former African colonies have reduced their political and economic attractiveness, leading France to adopt a more pragmatic and hard-nose approach to its African relations. (en)
- Françafrique (pengucapan bahasa Prancis: [fʁɑ̃safʁik]) adalah hubungan Prancis dengan bekas koloninya di Afrika. Istilah ini pertama kali digunakan secara positif oleh Presiden Félix Houphouët-Boigny dari Côte d'Ivoire, tetapi sekarang kadang digunakan untuk mengecam hubungan "neokolonial" antara Prancis dengan bekas koloninya. Lingkup pengaruh "Françafrique" sudah ada sejak zaman kolonisasi dan bergantung pada jaringan resmi dan bawah tanah. Sejak negara-negara Afrika merdeka tahun 1960, Prancis melakukan intervensi militer sebanyak 30 kali di Afrika. Fenomena ini terjadi di bekas seperti Republik Kongo dan negara-negara penutur bahasa Prancis lain seperti Burundi dan Rwanda; fenomena ini juga dapat dijumpai di negara yang bukan penutur bahasa Prancis seperti Guinea Khatulistiwa. Prancis memiliki pangkalan militer di Gabon, Senegal, Djibouti, Mayotte, dan Réunion. Angkatan Darat Prancis diterjunkan di Mali, Chad, Republik Afrika Tengah, dan Pantai Gading. Dari sudut pandang kritis, istilah "Françafrique" sering digunakan di media masa kini untuk menjelaskan hubungan ekonomi dan diplomatik yang rumit antara Prancis dengan bekas koloninya yang kadang dipandang sebagai negara boneka. Sejumlah pengamat mempertanyakan apakah "Françafrique" masih ada atau tidak di era pemerintahan Nicolas Sarkozy. Sejak 2012, banyak pengamat yang membahas "kembalinya Françafrique" pada masa pemerintahan François Hollande. Pada 14 Juli 2013, tentara dari 13 negara Afrika melakukan pawai bersama militer Prancis pada parade Hari Bastille di Paris untuk pertama kalinya sejak tentara kolonial Prancis dibubarkan. (in)
- L'espressione «Françafrique» (reso in italiano «Franciafrica») è utilizzata, in genere in senso spregiativo, per designare la relazione speciale, spesso qualificata come neocoloniale, stabilita tra la Francia e le sue antiche colonie in Africa subsahariana. Questa relazione speciale fu creata e organizzata su richiesta del generale de Gaulle da Jacques Foccart, segretario generale della Francia per gli affari africani e malgasci dal 1960 al 1974, e si caratterizza per il ruolo delle reti extra-diplomatiche (servizi segreti, imprese, ecc.) e l'ingerenza diretta delle autorità francesi nella politica interna delle antiche colonie. Jacques Foccart (a sinistra), Hubert Maga (al centro, Presidente della Repubblica del Dahomey) e (a destra, sindaco di Torcy), durante una visita di una scuola a Torcy (Senna e Marna), nel 1961. Il termine Françafrique, che si è imposto per via del suo regolare utilizzo da parte dei media (in particolare Le Monde, Libération o L'Express), è utilizzato più generalmente per denunciare la politica estera della Francia nei confronti non solamente delle vecchie colonie africane, ma anche degli altri paesi francofoni africani (come il Burundi, il Ruanda e la Repubblica Democratica del Congo); politica estera costituita da interventi militari (in Costa d'Avorio, Mali e Repubblica Centrafricana), dal presunto sostegno agli Hutu (responsabili del genocidio del Ruanda nel 1994) e dal ruolo svolto nell'affare Elf. Il Primo ministro congolese André Milongo e il Presidente francese Jacques Chirac.La Comunità francese nel 1959: Francia Stati membri Gli accordi militari francesi: NATO Altri paesi (tra cui i paesi africani: Camerun, Comore, Costa d'Avorio, Gabon, Gibuti, Repubblica Centrafricana, Senegal e Togo) (it)
- L’expression « Françafrique », généralement connotée péjorativement, désigne une relation qualifiée de néo-coloniale par ses détracteurs, entre la France et d'anciennes colonies en Afrique subsaharienne. Consacrée par son utilisation régulière par les grands médias comme Le Monde, Libération, Les Échos ou L'Express, elle a été déclinée en plusieurs composantes, comme la « Françalgérie » dans le cas de l'Algérie. Selon ses détracteurs, la « Françafrique » repose sur des réseaux dissimulés et extra-diplomatiques (services de renseignement, entreprises multinationales, barbouzes, etc.), allant parfois jusqu'à une ingérence française directe dans les affaires intérieures d'anciennes colonies, avec ou non la complicité d'une partie d'élites africaines locales. Le terme désigne en particulier les scandales financiers dénoncés en 1983 par le livre Affaires africaines du journaliste d'investigation Pierre Péan, qui a découvert et analysé « les rouages de la Françafrique » dès le début des années 1970, quand il devient grand reporter à L'Express. Ces révélations déboucheront sur l'enquête judiciaire de l'affaire Elf dix ans plus tard. Dans les années 2010, le terme sera parfois utilisé par extension pour qualifier diverses interventions militaires en Côte d'Ivoire, Mali et Centrafrique, ou encore le rôle joué dans certains épisodes dramatiques de l'histoire africaine, comme le soutien apporté aux Hutu responsables du génocide des Tutsi au Rwanda en 1994. (fr)
- Françafrique (pronúncia em francês: [fʁɑ̃safʁik]), por vezes aportuguesado para Françáfrica, é um portmanteau de France e Afrique usado para denotar o relacionamento da França com suas antigas colônias africanas, às vezes é estendido para cobrir também as antigas colônias belgas. O termo foi usado primeiramente em sentido positivo pelo presidente Félix Houphouët-Boigny da Costa do Marfim, com referência ao crescimento econômico e à estabilidade política desse país. No entanto, às vezes é usado para criticar a suposta relação neocolonial que a França tem com suas antigas colônias africanas. Os críticos afirmam que a França tornou-se guardiã de suas antigas colônias africanas, protegendo dessa forma seus interesses políticos e econômicos enquanto resgata parte de sua identidade perdida e estabelece um "quintal" no continente africano, aproveitando que esses países sofrem flagelos como debilidade política e institucional, guerras civis e terrorismo islâmico. Desde a independência dos Estados africanos em 1960, a França interveio militarmente mais de 30 vezes no continente. A França tem bases militares no Gabão, no Senegal e no Djibuti, bem como nos seus departamentos ultramarinos de Maiote e Reunião no oceano Índico. O exército francês também está implantado no Mali, Chade, República Centro Africana, Somália e Costa do Marfim. Existe uma controvérsia sobre se a "Françafrique" ainda existe. Desde 2012, alguns falaram de um "retorno da Françafrique". Em 14 de julho de 2013, tropas de 13 países africanos marcharam com os militares franceses durante o desfile do Dia da Bastilha em Paris pela primeira vez desde que as tropas coloniais francesas foram dissolvidas. (pt)
- Франсафрика (фр. Françafrique) — система неформальной опеки Франции над некогда своими колониями, а также, в меньшей степени, бывшими бельгийскими и испанскими владениями государствами в Африке. Сформировалась после демонтажа колониальной системы в 1960-х годах. По результатам двухсторонних договоров Франция получала эксклюзивное право как на разработку африканских недр, так и на местные рынки сбыта. Во главе независимых африканских государств встали авторитарные лидеры профранцузской ориентации (к таковым относили габонского правителя Омара Бонго). В качестве валюты на подконтрольных территориях сохранялся французский Франк КФА, либо приравненная к нему местная валюта. Механизм Франсафрики строился на подкупе африканских лидеров, засылке наёмников (Боб Денар) в обмен на льготные условия разработки полезных ископаемых такими компаниями, как «Total» (бывш. ). Немалую роль в сохранении влияния Парижа играли высшие учебные заведения Франции, где обучались представители африканской элиты и интеллигенции. После конца «Холодной войны» позиции Франсафрики были подорваны после свержения профранцузских авторитарных режимов в Заире и Руанде. Несмотря на то, что президент Франции Франсуа Олланд в 2012 году заявил о конце Франсафрики, тем не менее с этим проектом связывали военную интервенцию Франции в Мали (2013) и интервенцию в Центральноафриканскую республику (2013). Также в прессе просочились сведения, что профранцузские африканские диктаторы (Конго, Сенегал, Буркина-Фасо, Габон, Кот-д’Ивуар) отчисляли самую настоящую дань французским президентам. С расширением проекта Франсафрика связывалось и участие Франции в свержении Муаммара Каддафи (2011). Основными конкурентами Франсафрики являются Китай и США. (ru)
- У міжнародних відносинах Françafrique (фр. вимова: [fʁɑ̃safʁik]) є Французька сфера впливу (або Пре carré французькою мовою, тобто задній двір) над своїми в Субсахарській Африці. Термін був похідний від виразу Франція-Африка, який використовував перший президент Кот- д'Івуару Фелікс Хуфует-Боуні в 1955 році для опису тісних зв'язків своєї країни з Францією. Пізніше він був перейменований у Франсуафріке у 1998 році, щоб критикувати передбачувану корупційну та підпільну діяльність різних франко-африканських політичних, економічних та військових мереж. Після деколонізації західноафриканських колоній, починаючи з 1959 року, Франція продовжувала підтримувати сферу впливу в Африці, що було критично важливим для бачення на той момент президентом Шарлем де Голлем Франції, як глобальної держави (або величі у французькій мові) і як опора британському та американському впливу в постколоніальному світі. США підтримали постійну присутність Франції в Африці, щоб запобігти потраплянню регіону під радянський вплив під час холодної війни. Франція підтримувала тісні політичні, економічні, військові та культурні зв'язки з колишніми африканськими колоніями, які були багатошаровими, включаючи інституційний, напівінституційний та неофіційний рівень. Франсафріку було притаманне кілька особливостей, що з'явилися під час холодної війни, першою з яких була Африканська клітина, група, що складалася з президента Франції та його близьких радників, які приймали політичні рішення щодо Африки, часто у тісній співпраці з потужними бізнес-мережами та французька спецслужба. Ще однією особливістю була зона франків, валютний союз, який прив'язував валюти більшості франкофонних африканських країн до французького франка. Францафріке також в значній мірі базувався на концепції кооперації, яка була реалізована через низку угод про співробітництво, що дозволили Франції встановити тісні політичні, економічні, військові та культурні зв'язки зі своїми колишніми африканськими колоніями. Франція також розглядала себе як гарант стабільності в регіоні, і тому прийняла інтервенціональну політику в Африці, в результаті чого військові втручання були в середньому один раз на рік з 1960 по середину 1990-х. Нарешті, центральною рисою Францафріка були особисті мережі, які підтримували неформальні, сімейні стосунки між французькими та африканськими лідерами. У цих мережах часто бракувало нагляду та ретельної уваги, що призвело до корупції та рекеті держави. Після холодної війни режим Франсафріке протягом багатьох років слабшав через бюджетні обмеження Франції, більш широкий громадський контроль у країні, смерть головних акторів Францафріке та інтеграцію Франції в європейський Союз . , та політична нестабільність колишніх африканських колоній знизили їх політичну та економічну привабливість, змусивши Францію прийняти більш прагматичний і жорсткий підхід до своїх африканських відносин. Як пояснити «розчарування» африканського континенту щодо Франції?. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Francafriko (france "Françafrique" [fʁɑ̃safrik]), el la vortoj "Francio" kaj "Afriko" estas termino, kiu difinas la novkoloniismajn rilatojn de Francio kun Afriko. Temas interalie pri la "francaj influaj retoj en Afriko", kiuj konsistigas gravan parton de la diplomatiaj rilatoj de Francio kun afrikaj landoj, plejparte kun siaj eks-kolonioj (ĉefe en Franclingvio). (eo)
- فْغُونْسَافْخِيك (بالفرنسية: Françafrique) عبارة عن علاقة فرنسا بمستعمراتها السابقة في أفريقيا. كان أول من استخدم هذا اللفظ رئيس ساحل العاج فيليكس هوفويت-بواني، إشارة إلى تطور بلاده اقتصاديا واستقرارها السياسي خلال تحالفها مع فرنسا. رغم ذلك، المصطلح يستعمل كثيرا الآن نقدا في العلاقة الاستعمارية الحديثة بين فرنسا ومستعمراتها السابقة في إفريقيا. منذ استقلال الدول الإفريقية في 1960، تدخلت فرنسا في القارة عسكريا أكثر من ثلاثين مرة. وكذلك، فرنسا لها قواعد عسكرية في الغابون والسنغال وجيبوتي بالإضافة إلى أراضيها في مايوت ولا ريونيون في المحيط الهندي. الجيش الفرنسي موجود كذلك في مالي وتشاد وجمهورية أفريقيا الوسطى والصومال وساحل العاج. بلغت فغونسافخيك أوجها من 1960 إلى 1989، والنزاع جاري بشأن ما إذا مازالت قائمة أم لا. منذ 2012، يذهب البعض إلى قول إن «فغونسافخيك رجعت.» يوم 14 يوليو 2013، مشي جنود م (ar)
- Françafrique és un terme que combina dues paraules, France (França) i Afrique (Àfrica), que s'utilitza per denotar la relació de França amb les seves antigues colònies africanes, i de vegades estesa a les antigues colònies belgues. El terme va ser emprat de forma positiva per Félix Houphouët-Boigny, president de Costa d'Ivori, en referència al creixement econòmic i estabilitat política d'aquest país. No obstant això, també és utilitzat per criticar la presumpta relació neocolonial entre França i les seves antigues colònies africanes. Els crítics afirmen que França s'ha convertit en guardiana de les seves antigues colònies africanes, protegint d'aquesta manera els seus interessos polítics i econòmics mentre rescata part de la seva identitat perduda i en fa un «pati del darrere» dins el cont (ca)
- Ο όρος « Françafrique » χρησιμοποιείται για τον ορισμό της δράσης της Γαλλίας στην Αφρική. Η δράση αυτή καλύπτει το σύνολο των προσωπικών σχέσεων, σε συνδυασμό με τους πολιτικούς, οικονομικούς και στρατιωτικούς μηχανισμούς που εξακολουθούν να συνδέουν τη Γαλλία με τις πρώην αφρικανικές της αποικίες, καθώς και έναν ορισμένο αριθμό άλλων αφρικανικών κρατών. Τα είναι ιδιαιτέρως ενεργά στις πρώην , αλλά και σε άλλες γαλλόφωνες χώρες ή μη-γαλλόφωνες. (el)
- In international relations, Françafrique (French pronunciation: [fʁɑ̃safʁik]) is France's sphere of influence (or pré carré in French, meaning 'backyard') over former French and Belgian colonies in sub-Saharan Africa. The term was derived from the expression France-Afrique, which was used by the first president of Ivory Coast, Félix Houphouët-Boigny, in 1955 to describe his country's close ties with France. It was later pejoratively renamed Françafrique by François-Xavier Verschave in 1998 to criticise the alleged corrupt and clandestine activities of various Franco-African political, economic and military networks, also defined as France's neocolonialism. (en)
- Françafrique, castellanizado como Franzáfrica o Francáfrica, es una combinación de las palabras France (Francia) y Afrique (África) usada para denotar la relación de Francia con sus antiguas colonias africanas, a veces extendida a las antiguas colonias belgas. El término fue usado de forma positiva por Félix Houphouët-Boigny, presidente de Costa de Marfil, en referencia al crecimiento económico y estabilidad política de ese país. Sin embargo, en la actualidad el término es utilizado en algunas ocasiones para criticar la presunta relación neocolonial entre Francia y sus antiguas colonias africanas. Los críticos afirman que Francia se ha convertido en guardián de sus antiguas colonias africanas, protegiendo de esta manera sus intereses políticos y económicos mientras rescata parte de su ide (es)
- Françafrique (pengucapan bahasa Prancis: [fʁɑ̃safʁik]) adalah hubungan Prancis dengan bekas koloninya di Afrika. Istilah ini pertama kali digunakan secara positif oleh Presiden Félix Houphouët-Boigny dari Côte d'Ivoire, tetapi sekarang kadang digunakan untuk mengecam hubungan "neokolonial" antara Prancis dengan bekas koloninya. Lingkup pengaruh "Françafrique" sudah ada sejak zaman kolonisasi dan bergantung pada jaringan resmi dan bawah tanah. Sejak negara-negara Afrika merdeka tahun 1960, Prancis melakukan intervensi militer sebanyak 30 kali di Afrika. Fenomena ini terjadi di bekas seperti Republik Kongo dan negara-negara penutur bahasa Prancis lain seperti Burundi dan Rwanda; fenomena ini juga dapat dijumpai di negara yang bukan penutur bahasa Prancis seperti Guinea Khatulistiwa. Prancis (in)
- L’expression « Françafrique », généralement connotée péjorativement, désigne une relation qualifiée de néo-coloniale par ses détracteurs, entre la France et d'anciennes colonies en Afrique subsaharienne. Consacrée par son utilisation régulière par les grands médias comme Le Monde, Libération, Les Échos ou L'Express, elle a été déclinée en plusieurs composantes, comme la « Françalgérie » dans le cas de l'Algérie. (fr)
- L'espressione «Françafrique» (reso in italiano «Franciafrica») è utilizzata, in genere in senso spregiativo, per designare la relazione speciale, spesso qualificata come neocoloniale, stabilita tra la Francia e le sue antiche colonie in Africa subsahariana. Questa relazione speciale fu creata e organizzata su richiesta del generale de Gaulle da Jacques Foccart, segretario generale della Francia per gli affari africani e malgasci dal 1960 al 1974, e si caratterizza per il ruolo delle reti extra-diplomatiche (servizi segreti, imprese, ecc.) e l'ingerenza diretta delle autorità francesi nella politica interna delle antiche colonie. (it)
- Françafrique (pronúncia em francês: [fʁɑ̃safʁik]), por vezes aportuguesado para Françáfrica, é um portmanteau de France e Afrique usado para denotar o relacionamento da França com suas antigas colônias africanas, às vezes é estendido para cobrir também as antigas colônias belgas. O termo foi usado primeiramente em sentido positivo pelo presidente Félix Houphouët-Boigny da Costa do Marfim, com referência ao crescimento econômico e à estabilidade política desse país. No entanto, às vezes é usado para criticar a suposta relação neocolonial que a França tem com suas antigas colônias africanas. Os críticos afirmam que a França tornou-se guardiã de suas antigas colônias africanas, protegendo dessa forma seus interesses políticos e econômicos enquanto resgata parte de sua identidade perdida e es (pt)
- Франсафрика (фр. Françafrique) — система неформальной опеки Франции над некогда своими колониями, а также, в меньшей степени, бывшими бельгийскими и испанскими владениями государствами в Африке. Сформировалась после демонтажа колониальной системы в 1960-х годах. По результатам двухсторонних договоров Франция получала эксклюзивное право как на разработку африканских недр, так и на местные рынки сбыта. Во главе независимых африканских государств встали авторитарные лидеры профранцузской ориентации (к таковым относили габонского правителя Омара Бонго). В качестве валюты на подконтрольных территориях сохранялся французский Франк КФА, либо приравненная к нему местная валюта. (ru)
- У міжнародних відносинах Françafrique (фр. вимова: [fʁɑ̃safʁik]) є Французька сфера впливу (або Пре carré французькою мовою, тобто задній двір) над своїми в Субсахарській Африці. Термін був похідний від виразу Франція-Африка, який використовував перший президент Кот- д'Івуару Фелікс Хуфует-Боуні в 1955 році для опису тісних зв'язків своєї країни з Францією. Пізніше він був перейменований у Франсуафріке у 1998 році, щоб критикувати передбачувану корупційну та підпільну діяльність різних франко-африканських політичних, економічних та військових мереж. (uk)
|
