| dbo:abstract
|
- La Simfonia núm. 5 en do menor de Ludwig van Beethoven, op. 67, fou escrita entre 1804 i 1808. És una de les composicions més conegudes de la música clàssica i una de les simfonies més tocades, i és considerada una de les pedres angulars de la música occidental. Representada per primera vegada al Theater an der Wien de Viena el 1808, l'obra va aconseguir la seva prodigiosa reputació poc després. ETA Hoffmann va qualificar la simfonia com "una de les obres més importants de l'època". Com és típic de les simfonies durant el període clàssic, la Cinquena Simfonia de Beethoven té quatre moviments. Comença amb un motiu distintiu "curt-curt-curt-llarg" de quatre notes: La simfonia, i el motiu d'obertura de quatre notes en particular, són àmpliament coneguts, i per això el motiu apareix amb freqüència a la cultura popular, i es pot trobar tant en versions disco com en versions de rock and roll, així com en el cinema i la televisió. Com l'Eroica (heroica) i la Pastorale (rural) de Beethoven, la Simfonia núm. 5 va rebre un nom explícit a més de la numeració, encara que no li va posar el mateix Beethoven. Es va popularitzar sota el nom de "Schicksals-Sinfonie" (Simfonia del destí), i el famós tema de cinc barres es va anomenar "Schicksals-Motiv" (Motiu del destí). Aquest nom també s'utilitza a les traduccions. (ca)
- Symfonie č. 5 c moll op. 67 „Osudová“ (Schicksalssymphonie) je pátá symfonie Ludwiga van Beethovena. Jedná se o jednu z nejslavnějších symfonií světové klasické hudby, poprvé zazněla na koncertu 22. prosince 1808 v Divadle na Vídeňce. Zároveň zazněly Symfonie č. 6 (Beethoven) zvaná Pastorální, fantazie C-dur pro klavír, sbor a orchestr op. 80, klavírní koncert č. 4 G dur op. 58, Gloria a Sanctus ze mše C-dur op. 86 a árie Ah, perfido. Skladby pro klavír hrál sám Beethoven. Známý úvodní motiv páté symfonie nalezneme i v jiných Beethovenových dílech. Můžeme ho zaslechnout například v klavírní sonátě č. 23 F moll Op. 57 „Appassionata“. Byl také známou znělkou britské rozhlasové stanice BBC v osudových letech druhé světové války. Ústřední motiv první věty symfonie (cs)
- السيمفونية الخامسة لبيتهوفن في سلم دو الصغير تصنيف Op. 67 هي سيمفونية للمؤلف الموسيقي الألماني لودفيج فان بيتهوفن، والتي كتبها بين سنتي 1804 و1808 م وعرضت لأول مرة في مسرح فيينا سنة 1808. تعد السيمفونية الخامسة لبيتهوفن واحدة من أشهر المؤلفات في الموسيقى الكلاسيكية، ووصفها الكاتب والمؤلف الألماني ارنست هوفمان بأنها «واحدة من أبرز المؤلفات الموسيقية المعاصرة». تبدأ السيمفونية بأربع علمات مميزة «قصير-قصير-قصير-طويل» مرتين: ( (؟·معلومات)) (ar)
- Die Sinfonie Nr. 5 c-Moll op. 67 von Ludwig van Beethoven entstand 1807/1808, zeitgleich mit der 6. Sinfonie, und ist Franz Joseph Maximilian von Lobkowitz und Andreas von Rasumowski gewidmet. Die Sinfonie ist auch unter dem (umstrittenen) Beinamen „Schicksalssinfonie“ bekannt und wurde am 22. Dezember 1808 im Theater an der Wien uraufgeführt. Beethovens „Fünfte“ zählt heute zu den berühmtesten Werken der klassischen Musik. Die Spieldauer beträgt circa 32 Minuten. In der romantischen Beethoven-Rezeption wurde die 5. Sinfonie im Sinne eines Schicksalsdramas als eine musikalisch objektivierte Erzählung von Niederlage und Triumph, vom ewigen menschlichen Schicksalskampf, von Leid und Erlösung interpretiert. Ähnlich wie die 9. Sinfonie behandelt sie mit ihrem per aspera ad astra (lat. „durch das Raue zu den Sternen“, von c-Moll nach C-Dur) einen grundlegenden Gedanken der europäischen Kultur. Auch wenn diese Deutung in der heutigen Zeit bisweilen als pathetisch angesehen wird, hat Beethovens Fünfte zusammen mit der Eroica und seiner 9. Sinfonie das sinfonische Schaffen des 19. Jahrhunderts maßgeblich beeinflusst. (de)
- Η 5η Συμφωνία σε Ντο ελάσσονα, έργο 67, (γερμανικά: 5. Sinfonie c-Moll, Opus 67) είναι συμφωνία του Λούντβιχ βαν Μπετόβεν, αποκαλούμενη και ως «Συμφωνία της Μοίρας», είναι η πιο διάσημη από τις συμφωνίες του και ένα από τα δημοφιλέστερα και συχνότερα παιγμένα έργα της κλασικής μουσικής. Το έργο αποτελείται από τέσσερα μέρη και ξεκινά με ένα ξεκάθαρο, μάλλον ανορθόδοξο μοτίβο, που έχει ταυτιστεί με ολόκληρη τη συμφωνία: τα τρία χαρακτηριστικά σολ, τα οποία ακολουθεί χωρίς αλλαγή της (fortissimo) ένα μακρόσυρτο μι ύφεση. Οι γεμάτες πάθος ερμηνείες του περιεχομένου της 5ης Συμφωνίας έχουν σήμερα υποχωρήσει μπροστά σε πιο αντικειμενικές θεωρήσεις. Είναι ωστόσο εύκολο να διαπιστωθεί πως η 5η Συμφωνία, μαζί με την 3η και ακόμα περισσότερο με την 9η, έχουν επηρεάσει καθοριστικά τη συμφωνική δημιουργία του 19ου αιώνα, από τον Μπραμς και τον Τσαϊκόφσκι μέχρι τον Μπρούκνερ και τον Μάλερ. Εξάλλου, συγκαταλέγεται στα έργα που είχαν πάντοτε την ικανότητα να ελκύουν τόσο τους φίλους της κλασικής μουσικής όσο και εκείνους που κατά τα άλλα δεν ενδιαφέρονται γι’ αυτό το είδος. Η δύναμη του ρυθμού της, που προβάλλει με ξεχωριστή σαφήνεια ήδη στο αρχικό μοτίβο σε unisono των εγχόρδων, είναι ένα από τα στοιχεία που την κάνουν τόσο επιβλητική. (el)
- La 5-a simfonio en C-minoro, op. 67 de Ludwig van Beethoven apartenas al la plej famaj simfonioj de Beethoven kaj estas unu el la plej popularaj verkoj de la klasika muziko. Ĝi estas konata ankaŭ sub la nomo Schicksalssymphonie [sortosimfonio]. La kromnomo tamen ne devenas de la komponisto, sed de lia biografo kaj pro tio preskaŭ ne plu estas uzata. La kvarmovimenta verko komencas per la esenca kapmotivo, kun kiu oni identigas ofte la tutan simfonion: la tri markantaj okonoj sur G, post kiuj sekvas samdinamike (fortissimo) longe eltenata E♭. Kadre de la romantisma kompreno de Beethoven, kiu daŭris ĝis en la 20-a jarcento, oni interpretis la "Kvinan" de Beethoven kiel „muzike objektivigita rakonto pri malvenko kaj triumfo, pri eterna homa sortolukto, pri sufero kaj savado“. Simile al la 9-a simfonio kun ĝia „Odo al Ĝojo“ ĝi pritraktas per sia „“ sian vojon tra nokto al la lumo, ekde c-minoro al C-maĵoro fundamentan ideon de la eŭropa kulturo. Kvankam ĉi tiu patosa interpretado en la nuntempo cedis al pli objektiva vidmaniero, oni tamen povas konstati, ke la kvina simfonio de Beethoven kune kun la 3-a simfonio kaj eĉ pli kun la 9-a simfonio esence influis la simfonian verkadon de la 19-a jarcento – ekde Brahms trans Ĉajkovskij kaj Bruckner ĝis Gustav Mahler. Ĝi estas krome unu el la verkoj, kiuj ĉiam denove povas impresegi kaj ŝatatojn de klasika muziko kaj ankaŭ homojn, kiuj aliakaze preskaŭ ne emas klasikan muzikon, ne laste pro sia ritma forto, kiu aperas ege markanta jam en la kapmotivo pere de la unisono de la arĉinstruimentoj. (eo)
- Bosgarren Sinfonia opus 67, do minor tonalitatean idatzia, Ludwig van Beethovenek idatzitako 9 sinfonietako bat da, beharbada ezagunena Bederatzigarren Sinfoniarekin batera, bere lehen mugimenduko lehen lau notengatik. Beethoveni, Bederatzigarrenarekin batera, lan gehien eman zion sinfonia da, lau urte eman baitzituen amaitu zuen arte, 1804 eta 1808 bitartean, Hirugarren Sinfonia amaitu ondoren, denbora horretan, noiz behinka, Bosgarren Sinfonia alde batera utzi izan baitzuen beste lan batzuk idazteko, lehen bertsioa, Apassionata sonata, Rasumovsky hari laukoteak opus 59, , , Laugarren Sinfonia eta kasu. Audio playback is not supported in your browser. You can . (eu)
- La Sinfonía n.º 5 en do menor, op. 67, de Ludwig van Beethoven fue compuesta entre 1804 y 1808. Esta sinfonía es una de las composiciones más populares e interpretadas de la música clásica. Consta de cuatro movimientos: empieza con un allegro de sonata, continúa con un andante y finaliza con un scherzo ininterrumpido, que comprende las dos últimas partes. Desde su estreno en el Theater an der Wien de Viena el 22 de diciembre de 1808, dirigida por el compositor, la obra adquirió un notorio prestigio, que aún continúa en la actualidad. E. T. A. Hoffmann describió la sinfonía como «una de las obras más importantes de todos los tiempos». Comienza con el distintivo motivo de cuatro notas 'corto-corto-corto-largo' (ta-ta-ta-taa), repetido dos veces: La sinfonía, y este motivo en particular, son conocidísimos mundialmente, apareciendo frecuentemente en la cultura popular, con nuevas interpretaciones en otros géneros, tales como la música disco y el rock and roll, y también con apariciones en películas y la televisión. (es)
- La Symphonie no 5 en ut mineur, op. 67, dite Symphonie du Destin, a été écrite par Ludwig van Beethoven en 1805-1807 et créée le 22 décembre 1808 au Theater an der Wien de Vienne. Le compositeur a dédié l'œuvre au prince Lobkowitz et au comte Razumovsky, un diplomate russe qui avait commandé les trois quatuors à cordes de l'op. 59 à Beethoven. La composition fut menée en parallèle avec celle de la symphonie no 6, dont la première eut lieu durant le même concert. Au cours de cette période marquée par les guerres napoléoniennes (occupation de Vienne en 1805), Beethoven, qui abordait la trentaine, était de plus en plus sourd. Cette symphonie a acquis une grande renommée dès les premiers temps qui ont suivi sa première exécution. E.T.A. Hoffmann l'a alors décrite comme l'« une des œuvres les plus marquantes de l'époque ». Elle est au fil du temps devenue l'une des compositions les plus populaires de la musique classique et est fréquemment jouée et enregistrée. Le premier mouvement Allegro con brio est l'un des plus intenses de l'histoire de la musique grâce à sa très célèbre cellule rythmique : (fr)
- Simfoni No. 5 dalam C minor, . 67 ditulis oleh Ludwig van Beethoven antara tahun 1804-1808, salah satu dari komposisi musik terpopuler, juga yang paling banyak dimainkan. Pertama kali dipertunjukkan di Theater an der Wien, Wina pada tahun 1808, karya ini mencapai reputasi luar biasa segera setelah itu. menyebut bahwa simfoni itu adalah "salah satu karya terpenting pada masa itu". Simfoni itu segera mendapatkan status sebagai item sentral dalam daftar lagu. Sebagai lambang musik klasik, Simfoni No. 5 dimainkan dalam konser perdana New York Philharmonic pada tanggal 7 Desember 1842, dan pada tanggal 2 November 1931. Sebagai penggebrak dalam dampak teknis dan impaknya, Simfoni No. 5 banyak memengaruhi komponis dan kritikus musik, dan mengilhami sejumlah karya Johannes Brahms, Pyotr Ilyich Tchaikovsky (khususnya karyanya), Anton Bruckner, Gustav Mahler, dan Louis Hector Berlioz. Simfoni No. 5 menjadi salah satu komposisi Beethoven yang terpopuler dengan Simfoni No.3 dan Simfoni No. 9. (in)
- The Symphony No. 5 in C minor of Ludwig van Beethoven, Op. 67, was written between 1804 and 1808. It is one of the best-known compositions in classical music and one of the most frequently played symphonies, and it is widely considered one of the cornerstones of western music. First performed in Vienna's Theater an der Wien in 1808, the work achieved its prodigious reputation soon afterward. E. T. A. Hoffmann described the symphony as "one of the most important works of the time". As is typical of symphonies during the Classical period, Beethoven's Fifth Symphony has four movements. It begins with a distinctive four-note "short-short-short-long" motif: The symphony, and the four-note opening motif in particular, are known worldwide, with the motif appearing frequently in popular culture, from disco versions to rock and roll covers, to uses in film and television. Like Beethoven's Eroica (heroic) and Pastorale (rural), Symphony No. 5 was given an explicit name besides the numbering, though not by Beethoven himself. It became popular under "Schicksals-Sinfonie" (Fate Symphony), and the famous five bar theme was called the "Schicksals-Motiv". This name is also used in translations. (en)
- 《베토벤 교향곡 5번 다단조, 작품번호 67》은 루트비히 판 베토벤의 다섯 번째 교향곡이다. 베토벤 음악 중에서 가장 유명한 베토벤 음악 중 하나이다. 동양권에서는 보통 《운명》 혹은 《운명 교향곡》이라는 부제로 알려진다. 서양권에서는 《교향곡 5번》 혹은 《다단조 교향곡》으로만 통하고 있었으나, 최근에는 동양권처럼 《운명》이라는 부제가 자주 쓰이기 시작하는 추세이다. 굳이 "운명"을 언급하지 않아도 이 작품을 듣고 있으면 가혹한 운명과 싸워 "그 운명의 목을 조르는"(파울 베커) 베토벤의 모습이 역력하게 떠오르기 때문이다. (ko)
- 交響曲第5番 ハ短調 作品67（こうきょうきょくだい5ばん ハたんちょう さくひん67）は、ベートーヴェンの作曲した5番目の交響曲である。「運命」という通称でも知られ、クラシック音楽の中でも最も有名な曲の1つである。 (ja)
- La Sinfonia n. 5 in do minore Op. 67 fu composta da Ludwig van Beethoven fra il 1807 e l'inizio del 1808. Fu eseguita per la prima volta il 22 dicembre 1808 al Theater an der Wien, in una serata musicale che non ebbe particolare successo, forse a causa del freddo e della lunghezza del programma. I primi abbozzi dell'opera risalgono in realtà al 1804. Si tratta, in effetti, del lavoro sinfonico di Beethoven che ebbe la gestazione più lunga e travagliata (si pensi che i primi abbozzi nascono quando l'autore stava ancora lavorando alla Sinfonia n. 3, mentre la conclusione del lavoro si intreccia con la composizione della Sinfonia n. 6). È una delle più grandi e acclamate sinfonie della storia della musica. Secondo alcune fonti, pare che questa sinfonia sia stata scritta per una famiglia nobile presso la quale Beethoven lavorava. (it)
- V symfonia c-moll op. 67 Ludwiga van Beethovena należy do najsłynniejszych i najczęściej wykonywanych utworów muzyki poważnej. Powstała w latach 1804-1808. Utwór składa się z czterech części, przy czym Finał następuje attacca, tj. bez przerwy po części III. Pierwsze wykonanie miało miejsce w 1808 r.; w krótkim czasie symfonia zdobyła niesłabnącą do dziś popularność. E.T.A. Hoffmann określił ją mianem „jednego z najważniejszych dzieł epoki”. Rozpoczyna ją charakterystyczny, czteronutowy (krótka-krótka-krótka-długa) motyw: Muzyczna wymowa dzieła może być interpretowana w kontekście głuchoty Beethovena, której początki przypadają na 1798 r. Symfonia, przede wszystkim otwierający ją motyw, jest powszechnie znana i często występuje w kulturze popularnej, bywa m.in. wykorzystywana jako dźwięk dzwonka w telefonach komórkowych czy podkład muzyczny w reklamach. (pl)
- De Vijfde Symfonie van Beethoven in c-mineur (Op. 67) werd tussen 1804 en 1808 geschreven in Wenen. De Vijfde van Beethoven is een van de populairste en bekendste composities uit de geschiedenis van de klassieke muziek, en ook een van de meest gespeelde. Ze bevat verschillende muziekvormen: een sonata allegro als opening, een andante en een snel scherzo dat leidt naar de finale. De première van deze symfonie was op 22 december 1808 in het Theater an der Wien, waarna ze al snel haar grootse reputatie opbouwde. E.T.A. Hoffmann omschreef de symfonie destijds al als "een van de belangrijkste werken uit haar tijd." De symfonie begint met een dubbel vier noten 'kort-kort-kort-lang' leidmotief.( (info / uitleg)) De symfonie, en dan met name het welbekende eerste thema van vier noten, is wereldwijd bekend. Mede daardoor komen delen uit het werk regelmatig terug in de huidige volkscultuur, variërend van nieuwe bewerkingen in andere muziekstijlen (bijvoorbeeld disco en rock-'n-roll tot uitvoeringen in films en op televisie). Een uitvoering van het gehele werk duurt ongeveer 30 minuten. Deze symfonie wordt weleens de "noodlotsymfonie" genoemd. De opening bestaat uit vier noten, waarover de legende zegt dat Beethoven hierover ooit zei: "Het noodlot klopt aan de deur". De romantische interpretatie van deze symfonie is dat hieruit Beethovens overtuiging spreekt dat het noodlot ooit overwonnen zal kunnen worden. Het openingsmotief van Beethovens vijfde symfonie werd in de Tweede Wereldoorlog op zenders van de BBC als herkenningsmelodie gebruikt. In morsecode ("••• —" ofwel: "kort-kort-kort-lang") wordt hiermee de letter "V" gesymboliseerd, het V-teken ('victory') stond symbool voor overwinning en vrede en was in 1941 onder velen als zodanig bekend. De symfonie is ook het muzikale thema van The Longest Day, een Amerikaanse oorlogsfilm uit 1962 over de landing in Normandië. (nl)
- A Sinfonia n.º 5 em Dó menor Op. 67, dita Sinfonia do Destino, de Ludwig van Beethoven, escrita entre 1804 e 1808, é uma das composições mais populares e mais conhecidas em todo repertório da Música Erudita Europeia, além de ser uma das sinfonias mais executadas nos tempos atuais. Trata-se da primeira sinfonia do autor composta em tonalidade menor, o que só voltaria a acontecer em 1824 com a Sinfonia n.º 9, em Ré menor op. 125. A Sinfonia n.º 5 em Dó menor ainda hoje é considerada como um "monumento" da criação artística. Os quatro movimentos caracterizam-se pela homogeneidade orquestral, sendo, ao mesmo tempo, um exemplo de alternância: o primeiro movimento, revelando grande tensão, denunciada pelas cordas e elevada a um dramatismo extremo; o segundo movimento revela solenidade, numa marcha fúnebre que se eleva pela sua emoção e beleza; o terceiro andamento, uma crispação; o quarto movimento expressa triunfo e magnificência. Sobre as intenções do autor: Dizem que Beethoven se inspirou na ideia da morte, que ao bater na porta do homem produz emoções indescritíveis e também desespero. Sendo assim, essa obra magnífica pode ser uma reflexão sobre a situação mortal do homem, contudo nos indicando, pela beleza de sua obra que a vida, mesmo sendo efêmera, pode ser um milagre, algo que nunca se repetirá. (pt)
- Symfoni nr 5 i c-moll opus 67, ofta kallad Ödessymfonin, av Ludwig van Beethoven, skrevs 1804–1808. Det är en av de bäst kända musikstyckena från den klassiska musiken och en av de oftast spelade symfonierna. Symfonin uruppfördes i Wiens Theater an der Wien 1808 och fick snart ett gott rykte. Symfonin har fyra satser: 1.
* Allegro con brio (c-moll) 2.
* Andante con moto (A♭-dur) 3.
* Scherzo. Allegro (c-moll) 4.
* Allegro (C-dur) Symfonin börjar med ett distinkt tema med fyra noter (kort–kort–kort–lång) som upprepas: ( (info)) Inledningen, men även den följande symfonin, är internationellt känd, och temat återkommer i populärkultur, såsom i discotappning ("A Fifth of Beethoven") eller rock'n'rollversioner, samt i film och på TV. Namnet Ödessymfonin kommer från de fyra tonerna i temat som enligt Beethoven låter som "ödet som knackar på min dörr". I denna symfoni lär Beethoven ha varit den första tonsättare att använda tromboner i en symfoni. Symfonin tillägnades prins (1772–1816) och . (sv)
- Симфония № 5 до минор, соч. 67, написанная Людвигом ван Бетховеном в 1804—1808 годах, — одно из самых знаменитых и популярных произведений классической музыки и одна из наиболее часто исполняемых симфоний. Впервые исполненная в 1808 году в Вене, симфония вскоре приобрела репутацию выдающегося произведения. Э. Т. А. Гофман назвал симфонию «одним из самых значительных произведений эпохи». Сам Бетховен (по словам его биографа Антона Шиндлера) говорил о главном мотиве первой части симфонии: «Так судьба стучится в дверь». Главным и легко узнаваемым элементом первой части симфонии является двойной мотив из четырёх тактов: Симфония, и особенно начинающий её мотив (известный также как «мотив судьбы», «тема судьбы»), стали настолько широко известны, что их элементы проникли во множество произведений, от классических до популярной культуры разных жанров, в кино, телевидение и т. д. Она стала одним из символов классической музыки. (ru)
- 《C小調第5號交響曲》，作品67，是路德维希·范·贝多芬於1804年至1808年間創作的四樂章交響曲。該作品是古典音樂中最受歡迎、最著名、也是最常被演奏的交響曲之一。自首演之日起，第5號交響曲就獲得了廣泛的讚譽和極好的口碑。當時，E·T·A·霍夫曼将這首交響曲称作“當代最重要的作品之一”。 全曲以特別的四音符“短-短-短-長”主題開頭： 在東亞地區，第5號交響曲又有《命運》的別題。該作品的元素也在流行文化中被多次改編，比如出現在迪斯科及搖滾樂的其它新型態樂風中，以及電影和電視裡。 (zh)
- Симфо́нія № 5 ор. 67 Л. Бетховена, до мінор, завершена року. Складається з 4-х частин: 1.
* Allegro con brio, написана в сонатній формі. Темп Allegro con brio означає «швидко, з вогнем». Частина відкривається так званою «темою долі» — мотиву з чотирьох нот, що повторюється двічі, вдруге — одним ступенем нижче. Це основний мотив, з якого виросли всі інші теми частини. 2.
* Andante con moto, повільна. Глибокі роздуми про щось серйозне, значне. Написана у формі варіацій на 2 теми. 3.
* Scherzo: Allegro (у перекладі з італійської — «жарт»). Музика цієї частини за настроєм повертає нас до першої частини. Третя і четверта частини симфонії звучать одна за одною без перерви. Це єдиний приклад у симфонічній музиці довгого і безупинного crescendo від PP до FF початку фіналу) 4.
* Allegro. Фінал. Звучить святково, переможно. Написаний у формі сонатного алегро. Усі 4 частини об'єднані грізною темою (4 такти), що звучить на початку твору як епіграф. Про неї Бетховен сказав: «Так доля стукає у двері». Вона звучить FF (фортисимо, дуже голосно) одночасно у різних інструментах. Симфонія не має програми, її зміст не виражений словами, та яскрава, виразна музика, конкретне значення основного мотиву дають право розглядати симфонію як картину боротьби людини з перешкодами життя в ім'я радості і щастя. 4 частини симфонії можна уявити як окремі моменти цієї боротьби. Фінал зображує перемогу людини над силами зла і насильства. Написана для подвійного складу симфонічного оркестру із включенням контрафаготу і трьох тромбонів. Тривалість — близько 35 хв. Присвячена другу і меценату Бетховена, сину останнього гетьмана України, графу Андрію Розумовському. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- السيمفونية الخامسة لبيتهوفن في سلم دو الصغير تصنيف Op. 67 هي سيمفونية للمؤلف الموسيقي الألماني لودفيج فان بيتهوفن، والتي كتبها بين سنتي 1804 و1808 م وعرضت لأول مرة في مسرح فيينا سنة 1808. تعد السيمفونية الخامسة لبيتهوفن واحدة من أشهر المؤلفات في الموسيقى الكلاسيكية، ووصفها الكاتب والمؤلف الألماني ارنست هوفمان بأنها «واحدة من أبرز المؤلفات الموسيقية المعاصرة». تبدأ السيمفونية بأربع علمات مميزة «قصير-قصير-قصير-طويل» مرتين: ( (؟·معلومات)) (ar)
- 《베토벤 교향곡 5번 다단조, 작품번호 67》은 루트비히 판 베토벤의 다섯 번째 교향곡이다. 베토벤 음악 중에서 가장 유명한 베토벤 음악 중 하나이다. 동양권에서는 보통 《운명》 혹은 《운명 교향곡》이라는 부제로 알려진다. 서양권에서는 《교향곡 5번》 혹은 《다단조 교향곡》으로만 통하고 있었으나, 최근에는 동양권처럼 《운명》이라는 부제가 자주 쓰이기 시작하는 추세이다. 굳이 "운명"을 언급하지 않아도 이 작품을 듣고 있으면 가혹한 운명과 싸워 "그 운명의 목을 조르는"(파울 베커) 베토벤의 모습이 역력하게 떠오르기 때문이다. (ko)
- 交響曲第5番 ハ短調 作品67（こうきょうきょくだい5ばん ハたんちょう さくひん67）は、ベートーヴェンの作曲した5番目の交響曲である。「運命」という通称でも知られ、クラシック音楽の中でも最も有名な曲の1つである。 (ja)
- 《C小調第5號交響曲》，作品67，是路德维希·范·贝多芬於1804年至1808年間創作的四樂章交響曲。該作品是古典音樂中最受歡迎、最著名、也是最常被演奏的交響曲之一。自首演之日起，第5號交響曲就獲得了廣泛的讚譽和極好的口碑。當時，E·T·A·霍夫曼将這首交響曲称作“當代最重要的作品之一”。 全曲以特別的四音符“短-短-短-長”主題開頭： 在東亞地區，第5號交響曲又有《命運》的別題。該作品的元素也在流行文化中被多次改編，比如出現在迪斯科及搖滾樂的其它新型態樂風中，以及電影和電視裡。 (zh)
- Symfonie č. 5 c moll op. 67 „Osudová“ (Schicksalssymphonie) je pátá symfonie Ludwiga van Beethovena. Jedná se o jednu z nejslavnějších symfonií světové klasické hudby, poprvé zazněla na koncertu 22. prosince 1808 v Divadle na Vídeňce. Zároveň zazněly Symfonie č. 6 (Beethoven) zvaná Pastorální, fantazie C-dur pro klavír, sbor a orchestr op. 80, klavírní koncert č. 4 G dur op. 58, Gloria a Sanctus ze mše C-dur op. 86 a árie Ah, perfido. Skladby pro klavír hrál sám Beethoven. Byl také známou znělkou britské rozhlasové stanice BBC v osudových letech druhé světové války. (cs)
- Η 5η Συμφωνία σε Ντο ελάσσονα, έργο 67, (γερμανικά: 5. Sinfonie c-Moll, Opus 67) είναι συμφωνία του Λούντβιχ βαν Μπετόβεν, αποκαλούμενη και ως «Συμφωνία της Μοίρας», είναι η πιο διάσημη από τις συμφωνίες του και ένα από τα δημοφιλέστερα και συχνότερα παιγμένα έργα της κλασικής μουσικής. Το έργο αποτελείται από τέσσερα μέρη και ξεκινά με ένα ξεκάθαρο, μάλλον ανορθόδοξο μοτίβο, που έχει ταυτιστεί με ολόκληρη τη συμφωνία: τα τρία χαρακτηριστικά σολ, τα οποία ακολουθεί χωρίς αλλαγή της (fortissimo) ένα μακρόσυρτο μι ύφεση. (el)
- La 5-a simfonio en C-minoro, op. 67 de Ludwig van Beethoven apartenas al la plej famaj simfonioj de Beethoven kaj estas unu el la plej popularaj verkoj de la klasika muziko. Ĝi estas konata ankaŭ sub la nomo Schicksalssymphonie [sortosimfonio]. La kromnomo tamen ne devenas de la komponisto, sed de lia biografo kaj pro tio preskaŭ ne plu estas uzata. La kvarmovimenta verko komencas per la esenca kapmotivo, kun kiu oni identigas ofte la tutan simfonion: la tri markantaj okonoj sur G, post kiuj sekvas samdinamike (fortissimo) longe eltenata E♭. (eo)
- Die Sinfonie Nr. 5 c-Moll op. 67 von Ludwig van Beethoven entstand 1807/1808, zeitgleich mit der 6. Sinfonie, und ist Franz Joseph Maximilian von Lobkowitz und Andreas von Rasumowski gewidmet. Die Sinfonie ist auch unter dem (umstrittenen) Beinamen „Schicksalssinfonie“ bekannt und wurde am 22. Dezember 1808 im Theater an der Wien uraufgeführt. Beethovens „Fünfte“ zählt heute zu den berühmtesten Werken der klassischen Musik. Die Spieldauer beträgt circa 32 Minuten. (de)
- La Sinfonía n.º 5 en do menor, op. 67, de Ludwig van Beethoven fue compuesta entre 1804 y 1808. Esta sinfonía es una de las composiciones más populares e interpretadas de la música clásica. Consta de cuatro movimientos: empieza con un allegro de sonata, continúa con un andante y finaliza con un scherzo ininterrumpido, que comprende las dos últimas partes. Desde su estreno en el Theater an der Wien de Viena el 22 de diciembre de 1808, dirigida por el compositor, la obra adquirió un notorio prestigio, que aún continúa en la actualidad. E. T. A. Hoffmann describió la sinfonía como «una de las obras más importantes de todos los tiempos». (es)
- Bosgarren Sinfonia opus 67, do minor tonalitatean idatzia, Ludwig van Beethovenek idatzitako 9 sinfonietako bat da, beharbada ezagunena Bederatzigarren Sinfoniarekin batera, bere lehen mugimenduko lehen lau notengatik. Beethoveni, Bederatzigarrenarekin batera, lan gehien eman zion sinfonia da, lau urte eman baitzituen amaitu zuen arte, 1804 eta 1808 bitartean, Hirugarren Sinfonia amaitu ondoren, denbora horretan, noiz behinka, Bosgarren Sinfonia alde batera utzi izan baitzuen beste lan batzuk idazteko, lehen bertsioa, Apassionata sonata, Rasumovsky hari laukoteak opus 59, , , Laugarren Sinfonia eta kasu. (eu)
- Simfoni No. 5 dalam C minor, . 67 ditulis oleh Ludwig van Beethoven antara tahun 1804-1808, salah satu dari komposisi musik terpopuler, juga yang paling banyak dimainkan. Pertama kali dipertunjukkan di Theater an der Wien, Wina pada tahun 1808, karya ini mencapai reputasi luar biasa segera setelah itu. menyebut bahwa simfoni itu adalah "salah satu karya terpenting pada masa itu". (in)
- La Symphonie no 5 en ut mineur, op. 67, dite Symphonie du Destin, a été écrite par Ludwig van Beethoven en 1805-1807 et créée le 22 décembre 1808 au Theater an der Wien de Vienne. Le compositeur a dédié l'œuvre au prince Lobkowitz et au comte Razumovsky, un diplomate russe qui avait commandé les trois quatuors à cordes de l'op. 59 à Beethoven. Le premier mouvement Allegro con brio est l'un des plus intenses de l'histoire de la musique grâce à sa très célèbre cellule rythmique : (fr)
- The Symphony No. 5 in C minor of Ludwig van Beethoven, Op. 67, was written between 1804 and 1808. It is one of the best-known compositions in classical music and one of the most frequently played symphonies, and it is widely considered one of the cornerstones of western music. First performed in Vienna's Theater an der Wien in 1808, the work achieved its prodigious reputation soon afterward. E. T. A. Hoffmann described the symphony as "one of the most important works of the time". As is typical of symphonies during the Classical period, Beethoven's Fifth Symphony has four movements. (en)
- La Sinfonia n. 5 in do minore Op. 67 fu composta da Ludwig van Beethoven fra il 1807 e l'inizio del 1808. Fu eseguita per la prima volta il 22 dicembre 1808 al Theater an der Wien, in una serata musicale che non ebbe particolare successo, forse a causa del freddo e della lunghezza del programma. I primi abbozzi dell'opera risalgono in realtà al 1804. Si tratta, in effetti, del lavoro sinfonico di Beethoven che ebbe la gestazione più lunga e travagliata (si pensi che i primi abbozzi nascono quando l'autore stava ancora lavorando alla Sinfonia n. 3, mentre la conclusione del lavoro si intreccia con la composizione della Sinfonia n. 6). È una delle più grandi e acclamate sinfonie della storia della musica. (it)
- De Vijfde Symfonie van Beethoven in c-mineur (Op. 67) werd tussen 1804 en 1808 geschreven in Wenen. De Vijfde van Beethoven is een van de populairste en bekendste composities uit de geschiedenis van de klassieke muziek, en ook een van de meest gespeelde. Ze bevat verschillende muziekvormen: een sonata allegro als opening, een andante en een snel scherzo dat leidt naar de finale. De symfonie begint met een dubbel vier noten 'kort-kort-kort-lang' leidmotief.( (info / uitleg)) Een uitvoering van het gehele werk duurt ongeveer 30 minuten. (nl)
- V symfonia c-moll op. 67 Ludwiga van Beethovena należy do najsłynniejszych i najczęściej wykonywanych utworów muzyki poważnej. Powstała w latach 1804-1808. Utwór składa się z czterech części, przy czym Finał następuje attacca, tj. bez przerwy po części III. Pierwsze wykonanie miało miejsce w 1808 r.; w krótkim czasie symfonia zdobyła niesłabnącą do dziś popularność. E.T.A. Hoffmann określił ją mianem „jednego z najważniejszych dzieł epoki”. Rozpoczyna ją charakterystyczny, czteronutowy (krótka-krótka-krótka-długa) motyw: (pl)
- A Sinfonia n.º 5 em Dó menor Op. 67, dita Sinfonia do Destino, de Ludwig van Beethoven, escrita entre 1804 e 1808, é uma das composições mais populares e mais conhecidas em todo repertório da Música Erudita Europeia, além de ser uma das sinfonias mais executadas nos tempos atuais. Trata-se da primeira sinfonia do autor composta em tonalidade menor, o que só voltaria a acontecer em 1824 com a Sinfonia n.º 9, em Ré menor op. 125. A Sinfonia n.º 5 em Dó menor ainda hoje é considerada como um "monumento" da criação artística. Sobre as intenções do autor: (pt)
- Симфония № 5 до минор, соч. 67, написанная Людвигом ван Бетховеном в 1804—1808 годах, — одно из самых знаменитых и популярных произведений классической музыки и одна из наиболее часто исполняемых симфоний. Впервые исполненная в 1808 году в Вене, симфония вскоре приобрела репутацию выдающегося произведения. Э. Т. А. Гофман назвал симфонию «одним из самых значительных произведений эпохи». Сам Бетховен (по словам его биографа Антона Шиндлера) говорил о главном мотиве первой части симфонии: «Так судьба стучится в дверь». (ru)
- Symfoni nr 5 i c-moll opus 67, ofta kallad Ödessymfonin, av Ludwig van Beethoven, skrevs 1804–1808. Det är en av de bäst kända musikstyckena från den klassiska musiken och en av de oftast spelade symfonierna. Symfonin uruppfördes i Wiens Theater an der Wien 1808 och fick snart ett gott rykte. Symfonin har fyra satser: 1.
* Allegro con brio (c-moll) 2.
* Andante con moto (A♭-dur) 3.
* Scherzo. Allegro (c-moll) 4.
* Allegro (C-dur) Symfonin börjar med ett distinkt tema med fyra noter (kort–kort–kort–lång) som upprepas: ( (info)) Symfonin tillägnades prins (1772–1816) och . (sv)
- Симфо́нія № 5 ор. 67 Л. Бетховена, до мінор, завершена року. Складається з 4-х частин: 1.
* Allegro con brio, написана в сонатній формі. Темп Allegro con brio означає «швидко, з вогнем». Частина відкривається так званою «темою долі» — мотиву з чотирьох нот, що повторюється двічі, вдруге — одним ступенем нижче. Це основний мотив, з якого виросли всі інші теми частини. 2.
* Andante con moto, повільна. Глибокі роздуми про щось серйозне, значне. Написана у формі варіацій на 2 теми. 3.
* Scherzo: Allegro (у перекладі з італійської — «жарт»). Музика цієї частини за настроєм повертає нас до першої частини. Третя і четверта частини симфонії звучать одна за одною без перерви. Це єдиний приклад у симфонічній музиці довгого і безупинного crescendo від PP до FF початку фіналу) 4.
* Allegro. Ф (uk)
|
