| dbo:abstract
|
- حرب الاستقلال الأنغولية (بالبرتغالية: Guerra de Independência de Angola) تُسمى أيضًا الصراع المسلح للتحرر القومي، بدأت بانتفاضة ضد الزراعة القسرية للقطن، ثم تحولت إلى صراع متعدد النطاقات حول سيطرة البرتغال على أنغولا بين ثلاث حركات قومية لنيل الاستقلال والانفصال. انتهت الحرب بإطاحة الانقلاب العسكري اليساري في ليسبون بنظام إستادو نوفو في إبريل 1974، فأوقف النظام كل العمليات العسكرية في المستعمرات الأفريقية، ليعلن عن نيته بضمان الاستقلال دون تأجيل. يُنظر للصراع في إطار الحروب البرتغالية عبر البحار، والتي شملت حرب استقلال غينيا بيساو وموزمبيق أيضًا. تُصنف حرب الاستقلال الأنغولية ضمن حروب العصابات التي شنت فيها القوات البرتغالية وقوات الأمن حملة مكافحة العصيان ضد المجموعات المسلحة المنتشرة خلال المناطق المأهولة في الريف الأنغولي. ارتكب الجانبان عددًا من البشاعات خلال الصراع. حققت القوات البرتغالية انتصارًا عسكريًا في النهاية، ووقعت أغلب المنطقة الأنغولية تحت السيطرة البرتغالية قبل ثورة القرنفل في البرتغال. نشبت الصراعات المسلحة في أنغولا بين الحركات القومية بعد توقف الحرب البرتغالية. انتهت تلك الحرب رسميًا في يناير عام 1975، عندما وقَّع عدد من الأطراف على اتفاقية ألفور، وشملت تلك الأطراف الحكومة البرتغالية والاتحاد الوطني للاستقلال الكلي الأنغولي والحركة الشعبية لتحرير أنغولا والجبهة الوطنية لتحرير أنغولا. (ar)
- La Guerra de la Independència d'Angola, també coneguda pels angolesos com Luta Armada de Libertação Nacional, fou el conflicte més llarg d'Àfrica, on participaren tres moviments independentistes angolesos i l'Imperi Colonial Portuguès. La guerra començà com un aixecament contra el cultiu forçat del cotó i es convertí en un conflicte contra el colonialisme que acollia diversos moviments separatistes. Aconseguiren la independència de Portugal l'11 de novembre de 1975 gràcies al Tractat d'Alvor. Posteriorment, les desavinences entre els grups separatistes, variats i lligats a diferents ideologies polítiques, i la contextualització dels fets durant la Guerra Freda, desencadenaren l'inici de la Guerra Civil Angolesa. (ca)
- Angolská válka za nezávislost na Portugalsku probíhala v letech 1961 – 1975. (cs)
- Ο πόλεμος ανεξαρτησίας της Ανγκόλας έλαβε χώρα μεταξύ 1961 και 1975 στο έδαφος της σημερινής Ανγκόλας, η οποία τότε ήταν ακόμη αποικία της Πορτογαλίας. Οι πορτογαλικές δυνάμεις έπρεπε να αντιμετωπίσουν τις εχθροπραξίες μιας σειράς κινημάτων ανεξαρτησίας της Ανγκόλας, τα σημαντικότερα από τα οποία ήταν το Λαϊκό Κίνημα για την Απελευθέρωση της Ανγκόλας (MPLA) του Αγκοστίνιο Νέτο και το Εθνικό Μέτωπο για την Απελευθέρωση της Ανγκόλας (FNLA) του . Από τη διάσπαση εντός του FNLA το 1966 γεννήθηκε ένα τρίτο κίνημα ανεξαρτησίας, η Εθνική Ένωση για την Ολική Ανεξαρτησία της Ανγκόλας (UNITA) του Τζόνας Σαβίμπι, ενώ το (FLEC) έπαιζε πάντα έναν μικρό ρόλο. Η σύγκρουση ξεκίνησε τον Φεβρουάριο του 1961 με μια σειρά εξεγέρσεων που οργανώθηκαν από το MPLA στην πρωτεύουσα Λουάντα και από την FNLA στις βόρειες περιοχές που κατοικούνται από τη φυλή , ενέργειες οι οποίες κατεστάλησαν σκληρά από τις πορτογαλικές δυνάμεις ασφαλείας. Συνεπώς, τα κινήματα ανεξαρτησίας έπρεπε να επιστρέψουν στα ανεξάρτητα αφρικανικά κράτη που συνορεύουν με την Ανγκόλα, όπου έλαβαν όπλα και βοήθεια από τις τοπικές αρχές. Το FNLA εγκαταστάθηκε στη Δημοκρατία του Κονγκό (αργότερα στο Ζαΐρ), ενώ το MPLA στη Λαϊκή Δημοκρατία του Κονγκό και μετά στη Ζάμπια. Τα κινήματα ανεξαρτησίας έλαβαν ευρεία υποστήριξη από τα έθνη του Οργανισμού Αφρικανικής Ενότητας, καθώς και προμήθειες όπλων και εκπαιδευτών από τη Σοβιετική Ένωση, την Κίνα και την Κούβα. Αντίθετα, η Πορτογαλία έλαβε τη στρατιωτική υποστήριξη του απαρτχάιντ της Νότιας Αφρικής. Η σύγκρουση συνεχίστηκε με αργούς ρυθμούς για αρκετά χρόνια, ιδιαίτερα στις ανατολικές και βόρειες περιοχές της Ανγκόλας. Οι αυτονομιστές κατάφεραν να αποκτήσουν μερικό έλεγχο πάνω από ορισμένες απομακρυσμένες περιοχές της χώρας, αλλά υπέστησαν τις αποτελεσματικές δραστηριότητες των πορτογαλικών δυνάμεων ασφαλείας οι οποίες, ωστόσο, δεν κατάφεραν ποτέ να εξαλείψουν πλήρως τον ανταρτοπόλεμο. Το κίνημα ανεξαρτησίας χτυπήθηκε επίσης από τη βαθιά σύγκρουση μεταξύ των διαφόρων ομάδων που το αποτελούσαν, που ήταν εχθρικές μεταξύ τους. Μετά την Επανάσταση των Γαριφάλων της 25ης Απριλίου 1974 και την ανατροπή του κορπορατιστικού και αυταρχικού καθεστώτος του Νέου Κράτους στην Πορτογαλία, η νέα πορτογαλική κυβέρνηση προσέφερε κατάπαυση του πυρός ενόψει των διαπραγματεύσεων για την παραχώρηση πλήρους ανεξαρτησίας στην Ανγκόλα. Οι μακρές διαπραγματεύσεις οδήγησαν στην υπογραφή στις 15 Ιανουαρίου 1975 της για τον σχηματισμό κυβέρνησης εθνικής ενότητας, αλλά η σύγκρουση μεταξύ των διαφόρων κινήσεων ανεξαρτησίας της Ανγκόλας εμπόδισε ουσιαστικά την πλήρη εφαρμογή της και στις 11 Νοεμβρίου 1975 τα τελευταία πορτογαλικά στρατεύματα αποχώρησαν μονομερώς από την Ανγκόλα. Ο πόλεμος της ανεξαρτησίας στη συνέχεια μετατράπηκε σε αιματηρό εμφύλιο πόλεμο. (el)
- The Angolan War of Independence (Portuguese: Guerra de Independência de Angola; 1961–1974), called in Angola the Luta Armada de Libertação Nacional ("Armed Struggle of National Liberation"), began as an uprising against forced cultivation of cotton, and it became a multi-faction struggle for the control of Portugal's overseas province of Angola among three nationalist movements and a separatist movement. The war ended when a leftist military coup in Lisbon in April 1974 overthrew Portugal's Estado Novo dictatorship, and the new regime immediately stopped all military action in the African colonies, declaring its intention to grant them independence without delay. The conflict is usually approached as a branch or a theater of the wider Portuguese Overseas War, which also included the independence wars of Guinea-Bissau and of Mozambique. It was a guerrilla war in which the Portuguese army and security forces waged a counter-insurgency campaign against armed groups mostly dispersed across sparsely populated areas of the vast Angolan countryside. Many atrocities were committed by all forces involved in the conflict. In the end, the Portuguese achieved overall military victory. In Angola, after the Portuguese withdrew, an armed conflict broke out among the nationalist movements. This war formally came to an end in January 1975 when the Portuguese government, the National Union for the Total Independence of Angola (UNITA), the Popular Movement for the Liberation of Angola (MPLA), and the National Liberation Front of Angola (FNLA) signed the Alvor Agreement. Informally, this civil war resumed by May 1975, including street fighting in Luanda and the surrounding countryside. (en)
- Angolako Independentzia Gerra (1961–1975) independentzia gerra izan zen, Afrikako deskolonizazioaren zati bat izan zena. Gerra 1975ean amaitu zen, noiz UNITAk, MPLAk eta sinatu zutenean. Horretarako aurreko urteko Krabelinen Iraultza aprobetxatu zuten, Estado Novo erregimen diktatoriala amaitu zuena. Herrialdeko independentzia lortzeko mugimenduek gerrillak sortu zituzten Portugalgo Armada borrokatzeko. Alde biek gehiegikeria ugari egin zituzten gudan zehar. (eu)
- La guerra de la independencia de Angola (1961 - 1975) fue el conflicto más largo de África entre los independentistas angoleños y el Imperio Colonial Portugués, bajo el régimen represivo del Estado Novo. Tras la caída del régimen el 25 de abril de 1974, se produjo un alto al fuego y las hostilidades finalizaron. Portugal reconoció la independencia de Angola el 11 de noviembre de 1975, por medio del Tratado de Alvor. A pesar de la victoria política de las guerrillas y la descolonización exitosa, los portugueses se retiraron dejando el país en tres puntos de control dominados por distintas guerrillas, por lo que inmediatamente estalló la guerra civil angoleña. (es)
- La guerre d'indépendance de l'Angola désigne les conflits qui ont opposé le Portugal à des rébellions indépendantistes de 1961 à 1975. Au terme de ces conflits, l'Angola où les Portugais étaient présents dès le XVe siècle, et qui était une possession portugaise depuis le XIXe siècle, s'émancipe du colonialisme et acquiert son indépendance politique. Pendant quinze ans, le Portugal tente de regagner le contrôle des territoires perdus à la suite des révoltes de 1960. Les efforts économiques et militaires consentis par la métropole ainsi que les pressions diplomatiques exercées par l'URSS et les États-Unis dans un contexte de décolonisation, expliquent les difficultés rencontrées par la politique portugaise de Salazar. À terme, le Portugal s'avéra incapable de maintenir une présence militaire en Angola, tant pour des raisons économiques et diplomatiques que politiques. À partir des années 1950, dans un contexte de préparation à la décolonisation de la majorité des pays d'Afrique, l'oppression du peuple angolais par le régime colonial portugais entraîne l'émergence de mouvements anti-coloniaux. Ces mouvements ont été les acteurs majeurs de l'opposition aux colonisateurs portugais, mais ils ne sont pas pour autant unis dans l'effort de décolonisation et s'affrontent durant la guerre d'indépendance. Le MPLA d'Agostinho Neto se voit confronté au FNLA de Holden Roberto et à l'UNITA de Jonas Savimbi. Lorsque le peuple angolais mené par ces différents mouvements conquiert enfin son indépendance en 1975, les tensions entre le MPLA et L'UNITA, alimentées par le contexte international de la guerre froide, donnent lieu à la guerre civile angolaise. (fr)
- Perang Kemerdekaan Angola (1961–1974) dimulai sebagai pemberontakan melawan tanam paksa kapas, menjadi pertempuran antara Portugal yang menguasai Angola melawan 11 gerakan separatis, dan berakhir pada tahun 1975 ketika pamerintah Angola, UNITA, MPLA, dan menandatangani Persetujuan Alvor. (in)
- La guerra d'indipendenza dell'Angola si svolse tra il 1961 e il 1975 nel territorio dell'attuale Angola, all'epoca ancora una colonia del Portogallo: le forze portoghesi dovettero affrontare le ostilità di una serie di movimenti indipendentisti angolani, i più importanti dei quali furono il Movimento Popolare di Liberazione dell'Angola (MPLA) di Agostinho Neto e il Fronte Nazionale di Liberazione dell'Angola (FNLA) di Holden Roberto; da una scissione all'interno del FNLA nel 1966 nacque un terzo movimento indipendentista, l'Unione Nazionale per l'Indipendenza Totale dell'Angola (UNITA) di Jonas Malheiro Savimbi, mentre il (FLEC) giocò sempre un ruolo minore. Il conflitto si aprì nel febbraio 1961 con una serie di rivolte organizzate dal MPLA nella capitale Luanda e dal FNLA nelle regioni settentrionali abitate dai Kongo, azioni represse con ferocia dalle forze di sicurezza portoghesi; i movimenti indipendentisti dovettero quindi ripiegare negli stati africani indipendenti confinanti con l'Angola, dove ricevettero armi e assistenza dalle autorità locali: il FNLA si stabilì nella Repubblica del Congo (poi Zaire), mentre il MPLA nella Repubblica Popolare del Congo e poi nello Zambia. I movimenti indipendentisti ricevettero ampio sostegno dalle nazioni dell'Organizzazione dell'Unità Africana, nonché rifornimenti di armi e istruttori da parte di Unione Sovietica, Cina e Cuba; di contro, il Portogallo ricevette il sostegno militare del Sudafrica dell'apartheid. Il conflitto si trascinò stancamente per diversi anni, in particolare nelle regioni orientali e settentrionali dell'Angola: gli indipendentisti arrivarono a stabilire un certo controllo su alcune zone periferiche del paese, ma subirono sempre le efficaci operazioni di controinsorgenza delle forze di sicurezza portoghesi che, tuttavia, non riuscirono mai a debellare del tutto la guerriglia; il movimento indipendentista fu inoltre penalizzato dalla profonda conflittualità tra i vari gruppi che lo componevano, ostili gli uni agli altri. Dopo la Rivoluzione dei garofani del 25 aprile 1974 e l'abbattimento in Portogallo del regime corporativista e autoritario dell'Estado Novo, il nuovo governo portoghese offrì un cessate il fuoco in vista di negoziati per la concessione di una piena indipendenza all'Angola. Lunghi negoziati portarono alla firma il 15 gennaio 1975 dell' per la formazione di un governo di unità nazionale, ma la conflittualità tra i vari movimenti indipendentisti angolani impedì di fatto una sua piena implementazione e l'11 novembre 1975 le ultime truppe portoghesi lasciarono unilateralmente l'Angola; la guerra d'indipendenza si trasformò quindi in una sanguinosa guerra civile. (it)
- アンゴラ独立戦争（アンゴラどくりつせんそう）は、アンゴラがポルトガルからの独立を目指して行われた戦争である。 (ja)
- Война за независимость Анголы — война между Португалией и рядом военно-политических группировок португальской колонии Анголы, выступавших за независимость страны. Часть Колониальной войны Португалии. Война началась с вооружённого восстания в Луанде 4 февраля 1961 года и формально завершилась 15 января 1975 года подписанием , по которым Ангола получала независимость (фактически боевые действия были прекращены в 1974 году). Основными ангольскими партизанскими группировками были МПЛА, ФНЛА и УНИТА. В 1958—1974 гг. СССР поставлял вооруженным формированиям МПЛА вооружение и технику. Поставками вооружения и техники МПЛА поддерживала также и Китайская Народная Республика. 7 ноября 1961 г. в Анголу прибыли военные специалисты из Кубы для подготовки партизанских отрядов МПЛА. Многие повстанцы МПЛА проходили военную подготовку в СССР, Болгарии, Чехословакии и в Алжире. По оценке современных исследователей, действия португальских войск в этой войне оказались наиболее успешными по сравнению с конфликтами в Мозамбике и в Гвинее-Бисау, и лишь «революция гвоздик», после которой новое руководство Португалии пошло на переговоры с противником, спасла движения МПЛА и УНИТА от полного развала. Глубокие противоречия между ангольскими группировками привели к тому, что уже в середине 1975 года в стране началась гражданская война. (ru)
- Wojna o niepodległość Angoli – konflikt trwający od 1961 do 1974 w Angoli, zakończony wyparciem Portugalczyków, oraz niepodległością Angoli. Z wojskami portugalskimi starły się przede wszystkim trzy największe grupy partyzanckie – Ludowy Ruch Wyzwolenia Angoli, Narodowy Związek na rzecz Całkowitego Wyzwolenia Angoli i Narodowy Front Wyzwolenia Angoli. (pl)
- Angolanska självständighetskriget var en militär konflikt som pågick 1961–1974 i Angola (då Portugisiska Västafrika), mellan å enda sidan angolanska separatistgrupper och å andra sidan Portugal och Sydafrikanska unionen. Kriget ledde fram till och Angolas självständighet 1975. (sv)
- A Guerra de Independência de Angola, também conhecida como Luta Armada de Libertação Nacional, foi um conflito armado entre as forças independentistas de Angola — UPA/FNLA, MPLA e, a partir de 1966, a UNITA — e as Forças Armadas de Portugal. Na opinião de Angola, a guerra teve início a 4 de Fevereiro de 1961, quando um grupo de cerca de 200 angolanos, supostamente ligados ao MPLA, atacou a Casa de Reclusão Militar, em Luanda, a Cadeia da 7.ª Esquadra da polícia, a sede dos CTT e a Emissora Nacional de Angola No entanto, para Portugal e para a FNLA, a data é 15 de Março do mesmo ano, data do massacre das forças de Holden Roberto, a UPA, na região Norte de Angola. A guerra prolongar-se-ia por mais 13 anos, terminando com um cessar-fogo em Junho (com a UNITA) e Outubro (com a FNLA e o MPLA) de 1974. A independência de Angola foi estabelecida a 15 de Janeiro de 1975, com a assinatura do Acordo do Alvor entre os quatro intervenientes no conflito: Governo português, FNLA, MPLA e UNITA. A independência e a passagem de soberania ficou marcada para o dia 11 de Novembro desse ano. Depois de quatro séculos de presença em território africano, no final do século XIX, Portugal achou-se no direito de reivindicar a soberania dos territórios desde Angola a Moçambique, junto das outras potências europeias. Para tal, teria lugar a Conferência de Berlim em 1884. A partir desta data, foram várias as expedições efectuadas aos territórios africanos, às quais se seguiram campanhas militares com o objectivo de "pacificar" as populações. A população tentou resistir mas, dada a superioridade bélica de Portugal, rapidamente abandonaram a resistência por meio das armas. Décadas depois, Portugal foi colocado frente-a-frente com guerras de independência, a primeira das quais a de Angola, que também marcou o início da Guerra Colonial Portuguesa. Seguir-se-iam as da Guiné-Bissau (1963) e de Moçambique (1964). Influenciadas pelos movimentos de autodeterminação africanos do pós-guerra, o grande objectivo das organizações independentistas era "libertar Angola do colonialismo, da escravatura e exploração", impostos por Portugal. Embora Angola fosse um território de grande riqueza de recursos naturais, nomeadamente em café, petróleo, diamantes, minério de ferro e algodão, para o Governo de Portugal, liderado por António de Oliveira Salazar, o que era preciso defender era o regime e não a economia. Muitas vezes incentivados pelo próprio Estado português, cerca de 110 000 imigrantes foram para as colónias africanas, a grande maioria para Angola, nas décadas de 1940 e 1950; em 1960, dos cerca de 126 000 colonos residentes em Angola, 116 000 eram originários de Portugal. Do ponto de vista militar, as tropas portuguesas tiveram que enfrentar uma guerra de guerrilha não-convencional, para a qual não estavam preparadas nem motivadas. O esforço de guerra recaiu sobre o Exército, dadas as características do conflito, apoiado por meios navais e aéreos. Inicialmente, o equipamento do exército português estava obsoleto (a maioria datava da Segunda Guerra Mundial e algum era mesmo anterior), e o número de forças era de cerca de 6 500 homens. A partir do primeiro ano, as forças portuguesas passaram de 33 000 homens (1961) até atingir um contingente de 65 000 no final da guerra, que reunia todos os ramos das Forças Armadas. Embora superior em homens, estes precisavam do apoio dos meios navais e aéreos, taticamente mais fortes. No entanto, por falta de recursos para utilizar este meios, e pela natureza desgastante do conflito, Portugal foi perdendo a sua superioridade ao longo do conflito. Para combater a guerrilha, Portugal teve de se adaptar com técnicas de contra-subversão a partir de 1966. Em relação à guerrilha, esta estava completamente adaptada ao terreno e ao clima difícil de Angola: moviam-se sem dificuldade em pequenos grupos (10 a 40 elementos), aproveitando-se, ao nível logístico e operacional, do apoio das populações. No entanto, uma das principais ameaças dos guerrilheiros vinha do seu interior: disputas tribais, diferenças étnicas e culturais. Ao longo do conflito, a UPA/FNLA, o MPLA e a UNITA, que actuavam em diferentes regiões de Angola, por vezes defrontavam-se entre eles Estas divergências iriam agudizar-se após a Independência de Angola, com a Guerra Civil Angolana. Em Portugal, a guerra colonial era há muito tempo contestada: a população via os seus familiares a morrer ou a ficarem deficientes; o país via os seus recursos financeiros a esgotarem-se, a produção a decair e a inflação a subir; e surgiam vozes discordantes do regime, desde a esquerda à direita, passando pela igreja católica, pelos movimentos estudantis e pelas associações sindicais. Aliada a esta contestação social, e a uma pressão internacional sobre a condução da Guerra Colonial Portuguesa, vai crescendo a influência comunista sobre os militares portugueses. O fim da guerra em Angola culminará com um golpe de Estado militar em Portugal, a Revolução dos Cravos, a 25 de Abril de 1974. (pt)
- Війна за незалежність Анголи (порт. Guerra de Independência de Angola) — збройний конфлікт на території Анголи, який розпочався у лютому 1961 року як повстання проти примусового вирощування бавовни, і це стало багатофракційною боротьбою за контроль над португальською заморською провінцією Ангола між трьома націоналістичними рухами та сепаратистським рухом Кабінди. Війна закінчилася, коли у квітні 1974 року лівий військовий переворот у Лісабоні призвів до повалення диктаторського режиму в Португалії португальську диктатуру Нова Держава, і новий режим негайно припинив усі воєнні дії в африканських колоніях, оголосивши про свій намір негайно надати їм незалежність. Конфлікт зазвичай розглядається як галузь або театр ширшої португальської заморської війни, яка також включала війни за незалежність Гвінеї-Бісау та Мозамбіку. Війна за незалежність являла собою класичний тип партизанської війни, в ході якої португальська армія та сили безпеки вели кампанію проти з повстанцями проти збройних груп, переважно розосереджених у малонаселених районах величезної сільської місцевості Анголи. Багато воєнних злочинів та звірств було скоєно всіма силами, сторонами конфлікту. У підсумку португальці здобули загальну військову перемогу. В Анголі після припинення португальськими збройними силами антипартизанської війни спалахнув збройний конфлікт серед націоналістичних рухів. Ця війна офіційно завершилася в січні 1975 року, коли уряд Португалії, Національний союз за повну незалежність Анголи (UNITA), Народний рух за визволення Анголи (MPLA) і Національний фронт визволення Анголи (FNLA) підписали . Фактично ця війна точилася до травня 1975 року, включаючи вуличні бої в Луанді та навколишній місцевості. (uk)
- 安哥拉独立战争（葡萄牙語：Guerra de Independência de Angola，1961年－1974年），在安哥拉称为民族解放武装斗争（葡萄牙語：Luta Armada de Libertação Nacional） ，是安哥拉为脱离葡萄牙而进行的独立战争。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Angolská válka za nezávislost na Portugalsku probíhala v letech 1961 – 1975. (cs)
- Angolako Independentzia Gerra (1961–1975) independentzia gerra izan zen, Afrikako deskolonizazioaren zati bat izan zena. Gerra 1975ean amaitu zen, noiz UNITAk, MPLAk eta sinatu zutenean. Horretarako aurreko urteko Krabelinen Iraultza aprobetxatu zuten, Estado Novo erregimen diktatoriala amaitu zuena. Herrialdeko independentzia lortzeko mugimenduek gerrillak sortu zituzten Portugalgo Armada borrokatzeko. Alde biek gehiegikeria ugari egin zituzten gudan zehar. (eu)
- La guerra de la independencia de Angola (1961 - 1975) fue el conflicto más largo de África entre los independentistas angoleños y el Imperio Colonial Portugués, bajo el régimen represivo del Estado Novo. Tras la caída del régimen el 25 de abril de 1974, se produjo un alto al fuego y las hostilidades finalizaron. Portugal reconoció la independencia de Angola el 11 de noviembre de 1975, por medio del Tratado de Alvor. A pesar de la victoria política de las guerrillas y la descolonización exitosa, los portugueses se retiraron dejando el país en tres puntos de control dominados por distintas guerrillas, por lo que inmediatamente estalló la guerra civil angoleña. (es)
- Perang Kemerdekaan Angola (1961–1974) dimulai sebagai pemberontakan melawan tanam paksa kapas, menjadi pertempuran antara Portugal yang menguasai Angola melawan 11 gerakan separatis, dan berakhir pada tahun 1975 ketika pamerintah Angola, UNITA, MPLA, dan menandatangani Persetujuan Alvor. (in)
- アンゴラ独立戦争（アンゴラどくりつせんそう）は、アンゴラがポルトガルからの独立を目指して行われた戦争である。 (ja)
- Wojna o niepodległość Angoli – konflikt trwający od 1961 do 1974 w Angoli, zakończony wyparciem Portugalczyków, oraz niepodległością Angoli. Z wojskami portugalskimi starły się przede wszystkim trzy największe grupy partyzanckie – Ludowy Ruch Wyzwolenia Angoli, Narodowy Związek na rzecz Całkowitego Wyzwolenia Angoli i Narodowy Front Wyzwolenia Angoli. (pl)
- Angolanska självständighetskriget var en militär konflikt som pågick 1961–1974 i Angola (då Portugisiska Västafrika), mellan å enda sidan angolanska separatistgrupper och å andra sidan Portugal och Sydafrikanska unionen. Kriget ledde fram till och Angolas självständighet 1975. (sv)
- 安哥拉独立战争（葡萄牙語：Guerra de Independência de Angola，1961年－1974年），在安哥拉称为民族解放武装斗争（葡萄牙語：Luta Armada de Libertação Nacional） ，是安哥拉为脱离葡萄牙而进行的独立战争。 (zh)
- حرب الاستقلال الأنغولية (بالبرتغالية: Guerra de Independência de Angola) تُسمى أيضًا الصراع المسلح للتحرر القومي، بدأت بانتفاضة ضد الزراعة القسرية للقطن، ثم تحولت إلى صراع متعدد النطاقات حول سيطرة البرتغال على أنغولا بين ثلاث حركات قومية لنيل الاستقلال والانفصال. انتهت الحرب بإطاحة الانقلاب العسكري اليساري في ليسبون بنظام إستادو نوفو في إبريل 1974، فأوقف النظام كل العمليات العسكرية في المستعمرات الأفريقية، ليعلن عن نيته بضمان الاستقلال دون تأجيل. يُنظر للصراع في إطار الحروب البرتغالية عبر البحار، والتي شملت حرب استقلال غينيا بيساو وموزمبيق أيضًا. (ar)
- La Guerra de la Independència d'Angola, també coneguda pels angolesos com Luta Armada de Libertação Nacional, fou el conflicte més llarg d'Àfrica, on participaren tres moviments independentistes angolesos i l'Imperi Colonial Portuguès. La guerra començà com un aixecament contra el cultiu forçat del cotó i es convertí en un conflicte contra el colonialisme que acollia diversos moviments separatistes. Aconseguiren la independència de Portugal l'11 de novembre de 1975 gràcies al Tractat d'Alvor. (ca)
- The Angolan War of Independence (Portuguese: Guerra de Independência de Angola; 1961–1974), called in Angola the Luta Armada de Libertação Nacional ("Armed Struggle of National Liberation"), began as an uprising against forced cultivation of cotton, and it became a multi-faction struggle for the control of Portugal's overseas province of Angola among three nationalist movements and a separatist movement. The war ended when a leftist military coup in Lisbon in April 1974 overthrew Portugal's Estado Novo dictatorship, and the new regime immediately stopped all military action in the African colonies, declaring its intention to grant them independence without delay. (en)
- Ο πόλεμος ανεξαρτησίας της Ανγκόλας έλαβε χώρα μεταξύ 1961 και 1975 στο έδαφος της σημερινής Ανγκόλας, η οποία τότε ήταν ακόμη αποικία της Πορτογαλίας. Οι πορτογαλικές δυνάμεις έπρεπε να αντιμετωπίσουν τις εχθροπραξίες μιας σειράς κινημάτων ανεξαρτησίας της Ανγκόλας, τα σημαντικότερα από τα οποία ήταν το Λαϊκό Κίνημα για την Απελευθέρωση της Ανγκόλας (MPLA) του Αγκοστίνιο Νέτο και το Εθνικό Μέτωπο για την Απελευθέρωση της Ανγκόλας (FNLA) του . Από τη διάσπαση εντός του FNLA το 1966 γεννήθηκε ένα τρίτο κίνημα ανεξαρτησίας, η Εθνική Ένωση για την Ολική Ανεξαρτησία της Ανγκόλας (UNITA) του Τζόνας Σαβίμπι, ενώ το (FLEC) έπαιζε πάντα έναν μικρό ρόλο. (el)
- La guerre d'indépendance de l'Angola désigne les conflits qui ont opposé le Portugal à des rébellions indépendantistes de 1961 à 1975. Au terme de ces conflits, l'Angola où les Portugais étaient présents dès le XVe siècle, et qui était une possession portugaise depuis le XIXe siècle, s'émancipe du colonialisme et acquiert son indépendance politique. (fr)
- La guerra d'indipendenza dell'Angola si svolse tra il 1961 e il 1975 nel territorio dell'attuale Angola, all'epoca ancora una colonia del Portogallo: le forze portoghesi dovettero affrontare le ostilità di una serie di movimenti indipendentisti angolani, i più importanti dei quali furono il Movimento Popolare di Liberazione dell'Angola (MPLA) di Agostinho Neto e il Fronte Nazionale di Liberazione dell'Angola (FNLA) di Holden Roberto; da una scissione all'interno del FNLA nel 1966 nacque un terzo movimento indipendentista, l'Unione Nazionale per l'Indipendenza Totale dell'Angola (UNITA) di Jonas Malheiro Savimbi, mentre il (FLEC) giocò sempre un ruolo minore. (it)
- A Guerra de Independência de Angola, também conhecida como Luta Armada de Libertação Nacional, foi um conflito armado entre as forças independentistas de Angola — UPA/FNLA, MPLA e, a partir de 1966, a UNITA — e as Forças Armadas de Portugal. Na opinião de Angola, a guerra teve início a 4 de Fevereiro de 1961, quando um grupo de cerca de 200 angolanos, supostamente ligados ao MPLA, atacou a Casa de Reclusão Militar, em Luanda, a Cadeia da 7.ª Esquadra da polícia, a sede dos CTT e a Emissora Nacional de Angola No entanto, para Portugal e para a FNLA, a data é 15 de Março do mesmo ano, data do massacre das forças de Holden Roberto, a UPA, na região Norte de Angola. A guerra prolongar-se-ia por mais 13 anos, terminando com um cessar-fogo em Junho (com a UNITA) e Outubro (com a FNLA e o MPLA) d (pt)
- Война за независимость Анголы — война между Португалией и рядом военно-политических группировок португальской колонии Анголы, выступавших за независимость страны. Часть Колониальной войны Португалии. Война началась с вооружённого восстания в Луанде 4 февраля 1961 года и формально завершилась 15 января 1975 года подписанием , по которым Ангола получала независимость (фактически боевые действия были прекращены в 1974 году). Основными ангольскими партизанскими группировками были МПЛА, ФНЛА и УНИТА. (ru)
- Війна за незалежність Анголи (порт. Guerra de Independência de Angola) — збройний конфлікт на території Анголи, який розпочався у лютому 1961 року як повстання проти примусового вирощування бавовни, і це стало багатофракційною боротьбою за контроль над португальською заморською провінцією Ангола між трьома націоналістичними рухами та сепаратистським рухом Кабінди. Війна закінчилася, коли у квітні 1974 року лівий військовий переворот у Лісабоні призвів до повалення диктаторського режиму в Португалії португальську диктатуру Нова Держава, і новий режим негайно припинив усі воєнні дії в африканських колоніях, оголосивши про свій намір негайно надати їм незалежність. (uk)
|
.svg){kind=link}
