| dbo:abstract
|
- Els memorials de la Primera Guerra Mundial commemoren els esdeveniments i les baixes de la Primera Guerra Mundial. Aquests monuments de guerra inclouen monuments civils, monuments nacionals més grans, cementiris de guerra, monuments privats i una sèrie de dissenys domèstics, com ara salons i parcs, dedicats a recordar els implicats en el conflicte. Es van construir un gran nombre de monuments als anys vint i trenta, amb prop de 176.000 només a França. Aquest va ser un nou fenomen social i va marcar un important canvi cultural en la manera com les nacions van commemorar els conflictes. L'interès per la Primera Guerra Mundial i els seus monuments es van esvair després de la Segona Guerra Mundial, i no van augmentar de nou fins als anys vuitanta i noranta, cosa que va suposar la renovació de molts monuments existents i l'obertura de nous llocs. El nombre de visitants de molts dels memorials va augmentar significativament, mentre que els principals monuments nacionals i cívics continuen sent utilitzats per a cerimònies anuals que recorden la guerra. Arquitectònicament, la majoria dels monuments de guerra van ser de disseny relativament conservador, amb l'objectiu d'utilitzar estils establerts per produir una commemoració tràgica, però reconfortant, noble i duradora de la guerra. Eren particularment comuns les , tenint en compte els estils predominants de finals del segle xix i simplificant-los típicament per produir monuments més nets i abstractes. Les característiques al·legòriques i simbòliques, que freqüentment es basaven en la imatge cristiana, es feien servir per comunicar temes de sacrifici, victòria i mort. Alguns monuments van adoptar un tema medievalista, mirant cap enrere a un passat més segur, mentre que altres utilitzaven estils arquitectònics realistes i art déco per comunicar els temes bèl·lics. La posada en funcionament dels monuments es va produir a través d'una àmplia gamma d'institucions nacionals i locals, que reflectien les tradicions polítiques locals; el finançament era igualment dispar, amb la majoria dels països que depenien en gran manera de les contribucions benèfiques locals per cobrir els costos de la construcció. Els cementiris de guerra i els monuments commemoratius a batalles especialment significatives, però, eren normalment centralitzats i finançats per l'Estat. La guerra va fomentar la creació de noves formes de commemoració. Les llistes de noms commemoratius, que reflectien la gran escala de les pèrdues, eren una característica comuna, mentre que les tombes de soldats desconeguts que contenien un i els monuments cenotafais buits commemoraven els nombrosos cadàvers no identificables i els militars dels quals els seus cossos mai van ser trobats. Sovint es van celebrar cerimònies als monuments, incloent-hi el , el i les Fêtes de la Victoire, mentre que els pelegrinatges als llocs del conflicte i els monuments eren habituals en els anys de guerra. Gran part del simbolisme inclòs en els monuments commemoratius tenia un to polític, i la política va tenir un paper important en la seva construcció. Molts memorials es van veure embolicats en tensions ètniques i religioses locals, amb monuments que reflectien l'aportació de determinats grups al conflicte o bé que van ser rebutjats íntegrament per altres. En diversos països, va resultar difícil produir monuments que van atraure i van incloure les opinions religioses i polítiques de tota una comunitat. Els governs feixistes que van arribar al poder a Itàlia i Alemanya durant el període d'entreguerres van fer que la construcció dels monuments fos una part fonamental del seu programa polític, cosa que va suposar la construcció de nombrosos projectes commemoratius més grans amb forts matisos nacionals als anys trenta. Mentre que pocs monuments monogràfics abraçaven una perspectiva pacifista, alguns militants contra la guerra van utilitzar els monuments dels mítings i les reunions. Moltes de les tensions polítiques del període d'entreguerres havien disminuït a finals del segle xx, cosa que va permetre a alguns països commemorar per primera vegada els fets de la guerra a través de monuments des del final de la guerra. En el centenari de la Primera Guerra Mundial, el record de la guerra s'ha convertit en un tema important per als estudiosos i els museus. (ca)
- La Première Guerre mondiale ayant été sans précédent par le nombre des victimes et l'ampleur des destructions, les cimetières militaires, les mémoriaux, construits sur les lieux de combats où non, sont devenus des lieux de mémoire en hommage aux combattants et en souvenir des souffrances endurés par eux. Cet article a pour but de dresser la liste des principaux lieux de mémoire de la Grande Guerre. (fr)
- I memoriali della prima guerra mondiale, siano essi grandi monumenti pubblici o privati, cimiteri di guerra, tombe dedicate al Milite ignoto, parchi o sale-museo, hanno tutti in comune la funzione di commemorare le vittime della Grande guerra. Commissionati da istituzioni locali o nazionali, finanziati dai governi o dalle donazioni di privati, e costruiti in gran parte tra gli anni venti e trenta (ne sorsero 176 000 nella sola Francia), l'interesse per costruire questi memoriali diminuì dopo la seconda guerra mondiale e non crebbe fino agli anni ottanta e novanta, segnando comunque, alle loro origini, un nuovo modo per la società di ricordare i caduti, incluse cerimonie di suffragio periodiche (ancora attuali) e pellegrinaggi (molto comuni nel periodo tra le due guerre). I memoriali sono stati usati dai governi fascisti sorti nel periodo interbellico in Italia e Germania per scopi di propaganda, sfociati nella costruzione di numerosi monumenti per esaltare le vicende belliche e l'orgoglio nazionale; di contrasto, i fautori di una politica totalmente opposta hanno sfruttato i memoriali per ricordare alle folle i lutti della guerra. Infatti, a seconda delle caratteristiche del memoriale, a chi è dedicato o a chi ne ha voluto la costruzione, non sono mancate in alcuni casi polemiche tra partiti opposti, via via attenuatesi nel corso del XX secolo. Lo stile architettonico più comune è il classico abbellito con allegorie e simboli (spesso derivati dalla tradizione cristiana) raffiguranti il sacrificio, la vittoria e la morte. Altri stili architettonici usati sono quello medievale e l'Art déco. (it)
- World War I is remembered and commemorated by various war memorials, including civic memorials, larger national monuments, war cemeteries, private memorials and a range of utilitarian designs such as halls and parks, dedicated to remembering those involved in the conflict. Huge numbers of memorials were built in the 1920s and 1930s, with around 176,000 erected in France alone. This was a new social phenomenon and marked a major cultural shift in how nations commemorated conflicts. Interest in World War I and its memorials faded after World War II, and did not increase again until the 1980s and 1990s, which saw the renovation of many existing memorials and the opening of new sites. Visitor numbers at many memorials increased significantly, while major national and civic memorials continue to be used for annual ceremonies remembering the war. Architecturally, most war memorials were relatively conservative in design, aiming to use established styles to produce a tragic but comforting, noble and enduring commemoration of the war dead. Classical themes were particularly common, taking the prevailing styles of the late 19th century and typically simplifying them to produce cleaner, more abstract memorials. Allegorical and symbolic features, frequently drawing on Christian imagery, were used to communicate themes of self-sacrifice, victory and death. Some memorials adopted a medievalist theme instead, looking backwards to a more secure past, while others used emerging realist and Art Deco architectural styles to communicate the themes of the war. The commissioning of memorials occurred through a wide range of national and local institutions, reflecting local political traditions; funding was similarly disparate, with most countries relying heavily on local charitable contributions to cover the costs of construction. War cemeteries and memorials to particularly significant battles, however, were typically centrally controlled and funded by the state. The war encouraged the creation of new forms of memorial. Lists of memorial names, reflecting the huge scale of the losses, were a common feature, while Tombs of the Unknown Soldier containing a selected, unidentified body, and empty cenotaph monuments commemorated the numerous unidentifiable corpses and those servicemen whose bodies were never found. Ceremonies were often held at the memorials, including those on Armistice Day, Anzac Day and the Fêtes de la Victoire, while pilgrimages to the sites of the conflict and the memorials there were common in the inter-war years. Much of the symbolism included in memorials was political in tone, and politics played an important part in their construction. Many memorials were embroiled in local ethnic and religious tensions, with memorials either reflecting the contribution of particular groups to the conflict or being rejected entirely by others. In several countries it proved difficult to produce memorials that appealed to and included the religious and political views of all of a community. The Fascist governments that came to power in Italy and Germany during the inter-war period made the construction of memorials a key part of their political programme, resulting in a number of larger memorial projects with strong national overtones being constructed in the 1930s. While few memorials embraced a pacifist perspective, some anti-war campaigners used the memorials for rallies and meetings. Many of the political tensions of the inter-war period had diminished by the end of the 20th century, allowing some countries to commemorate the events of the war through memorials for the first time since the end of the war. The memory of the war became a major theme for scholars and museums during the First World War centenary. (en)
- Мемориалы Первой мировой войны — мемориальные комплексы и отдельные вновь возведённые архитектурные сооружения; отдельные монументы, памятники и иные архитектурные объекты; мемориальные доски и иные памятные знаки установленные на исторических зданиях, в местах сражений и захоронений; музейные экспозиции и другие объекты, а также мероприятия, посвящённые Первой мировой войне (1914—1918), её событиям, героям и жертвам. (ru)
- Меморіали Першої світової війни — меморіали, що вшановують пам'ять про події і жертви Першої світової війни. Вони включають громадянські та великі національні пам'ятники, військові кладовища, приватні меморіали і ряд утилітарних конструкцій, таких як зали і парки, присвячені пам'яті про учасників війни. Значна їх кількість була побудована в 1920-1930-х роках, з них близько 176 000 у Франції. Це був новий соціальний феномен, що ознаменував собою важливий культурний зсув у вшануванні народами пам'ять про військові конфлікти. Інтерес до Першої світової війні та її пам'ятників зник після Другої світової війни, і не підвищувався до 1980-х та 1990-х років, коли почалося оновлення багатьох існуючих меморіалів і відкриття нових. Число відвідувачів багатьох з них значно зросло, а визначні національні та громадянські меморіали продовжують використовуватися для щорічних церемоній вшанування пам'яті про війну. З архітектурної точки зору, дизайн більшості військових меморіалів був досить консервативним і спрямованим на використання визнаних стилів задля створення трагічного, але спокійного, благородного і тривалого вшанування пам'яті про загиблих на війні. Особливо поширеною була класична архітектура, переважав стиль кінця ХІХ століття, який, як правило, спрощували для отримання чистої та більш абстрактної пам'ятки. Для передачі теми самопожертви, перемоги та смерті були використані алегоричні та символічні риси, що часто базувались на християнських образах. В деяких меморіалах використовували середньовічну тематику, спрямовану назад в більш безпечне минуле, в той час як в інших для передачі теми війни застосовували нові архітектурні стилі — реалізм і арт-деко. Введення в експлуатацію меморіалів відбувалося через цілий ряд національних і місцевих установ, що віддзеркалювало місцеві політичні традиції; фінансування також було різним, в більшості країн значною мірою воно покладалося на місцеві благодійні внески задля покриття витрат на будівництво. Проте, військові кладовища і меморіали, присвячені визначним битвам, були, як правило, під управлінням держави і фінансувалися нею. Війна стимулювала створення нових форм пам'яток. Поширеними були меморіали зі списками імен, що відображали величезний масштаб втрат, у той час як Могили невідомого солдата, що містять знайдені неідентифіковані тіла та порожні кенотафи, були пам'ятками численним невпізнаних загиблим та тим військовослужбовцям, чиї тіла так і не були знайдені. Урочисті заходи часто проходили біля меморіалів, в тому числі на День перемир'я, День АНЗАК і День Перемоги під час відвідування місць конфлікту та меморіалів, що були громадськими у міжвоєнні роки. Чимало символіки, включеної до меморіалів, носило політичний відтінок і вона зіграла важливу роль в їх будівництві. Багато пам'ятників були втягнуті у регіональне етнічне та релігійне протистояння, інші відображали внесок окремих груп у війну або повне відкидання внеску інших. У ряді країн виявилося складним створити меморіали, що включали в себе та зверталися до релігійних і політичних поглядів всього суспільства. Фашистські уряди, які прийшли до влади в Італії та Німеччини у міжвоєнний період, зробили створення меморіалів ключовою частиною своєї політичної програми, в результаті чого ряд великих меморіальних проектів, що бути реалізовані в 1930-х роках, мали сильне національне забарвлення. Так як деякі меморіали відображали пацифістські погляди, деякі антивоєнні активісти використовували їх для мітингів і зборів. Зменшення політичної напруги міжвоєнного періоду до кінця ХХ століття, дозволило деяким країнам вперше після закінчення війни через меморіали вшанувати ті події. У сторіччя Першої світової війни, пам'ять про війну стала головною темою для вчених і музеїв. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La Première Guerre mondiale ayant été sans précédent par le nombre des victimes et l'ampleur des destructions, les cimetières militaires, les mémoriaux, construits sur les lieux de combats où non, sont devenus des lieux de mémoire en hommage aux combattants et en souvenir des souffrances endurés par eux. Cet article a pour but de dresser la liste des principaux lieux de mémoire de la Grande Guerre. (fr)
- Мемориалы Первой мировой войны — мемориальные комплексы и отдельные вновь возведённые архитектурные сооружения; отдельные монументы, памятники и иные архитектурные объекты; мемориальные доски и иные памятные знаки установленные на исторических зданиях, в местах сражений и захоронений; музейные экспозиции и другие объекты, а также мероприятия, посвящённые Первой мировой войне (1914—1918), её событиям, героям и жертвам. (ru)
- Els memorials de la Primera Guerra Mundial commemoren els esdeveniments i les baixes de la Primera Guerra Mundial. Aquests monuments de guerra inclouen monuments civils, monuments nacionals més grans, cementiris de guerra, monuments privats i una sèrie de dissenys domèstics, com ara salons i parcs, dedicats a recordar els implicats en el conflicte. Es van construir un gran nombre de monuments als anys vint i trenta, amb prop de 176.000 només a França. Aquest va ser un nou fenomen social i va marcar un important canvi cultural en la manera com les nacions van commemorar els conflictes. L'interès per la Primera Guerra Mundial i els seus monuments es van esvair després de la Segona Guerra Mundial, i no van augmentar de nou fins als anys vuitanta i noranta, cosa que va suposar la renovació de (ca)
- I memoriali della prima guerra mondiale, siano essi grandi monumenti pubblici o privati, cimiteri di guerra, tombe dedicate al Milite ignoto, parchi o sale-museo, hanno tutti in comune la funzione di commemorare le vittime della Grande guerra. Commissionati da istituzioni locali o nazionali, finanziati dai governi o dalle donazioni di privati, e costruiti in gran parte tra gli anni venti e trenta (ne sorsero 176 000 nella sola Francia), l'interesse per costruire questi memoriali diminuì dopo la seconda guerra mondiale e non crebbe fino agli anni ottanta e novanta, segnando comunque, alle loro origini, un nuovo modo per la società di ricordare i caduti, incluse cerimonie di suffragio periodiche (ancora attuali) e pellegrinaggi (molto comuni nel periodo tra le due guerre). (it)
- World War I is remembered and commemorated by various war memorials, including civic memorials, larger national monuments, war cemeteries, private memorials and a range of utilitarian designs such as halls and parks, dedicated to remembering those involved in the conflict. Huge numbers of memorials were built in the 1920s and 1930s, with around 176,000 erected in France alone. This was a new social phenomenon and marked a major cultural shift in how nations commemorated conflicts. Interest in World War I and its memorials faded after World War II, and did not increase again until the 1980s and 1990s, which saw the renovation of many existing memorials and the opening of new sites. Visitor numbers at many memorials increased significantly, while major national and civic memorials continue t (en)
- Меморіали Першої світової війни — меморіали, що вшановують пам'ять про події і жертви Першої світової війни. Вони включають громадянські та великі національні пам'ятники, військові кладовища, приватні меморіали і ряд утилітарних конструкцій, таких як зали і парки, присвячені пам'яті про учасників війни. Значна їх кількість була побудована в 1920-1930-х роках, з них близько 176 000 у Франції. Це був новий соціальний феномен, що ознаменував собою важливий культурний зсув у вшануванні народами пам'ять про військові конфлікти. Інтерес до Першої світової війні та її пам'ятників зник після Другої світової війни, і не підвищувався до 1980-х та 1990-х років, коли почалося оновлення багатьох існуючих меморіалів і відкриття нових. Число відвідувачів багатьох з них значно зросло, а визначні національ (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
