| dbo:abstract
|
- Die sogenannten Chaitya-Hallen sind Verehrungs- bzw. Gebetshallen in den buddhistischen Tempelanlagen Indiens. Zusammen mit den zahlenmäßig häufigeren – Vihara („Zuflucht“, „Wohnstätte“) genannten – Wohnhöhlen bzw. -räumen der Mönche bilden sie ein buddhistisches Höhlenkloster. (de)
- Ĉajtjo estas budhisma preĝhalo kun stupao ĉe la fono . En modernaj tekstoj pri Barata arkitekturo, la termino caitya-gṛha estas ofte uzata por paroli pri asambleo aŭ preĝhalo, kiu enhavas stupaon. (eo)
- A chaitya, chaitya hall, chaitya-griha, (Sanskrit:Caitya; Pāli: Cetiya) refers to a shrine, sanctuary, temple or prayer hall in Indian religions. The term is most common in Buddhism, where it refers to a space with a stupa and a rounded apse at the end opposite the entrance, and a high roof with a rounded profile. Strictly speaking, the chaitya is the stupa itself, and the Indian buildings are chaitya halls, but this distinction is often not observed. Outside India, the term is used by Buddhists for local styles of small stupa-like monuments in Nepal, Cambodia, Indonesia and elsewhere. In Thailand a stupa, not a stupa hall, is called a chedi. In the historical texts of Jainism and Hinduism, including those relating to architecture, chaitya refers to a temple, sanctuary or any sacred monument. Most early examples of chaitya that survive are Indian rock-cut architecture. Scholars agree that the standard form follows a tradition of free-standing halls made of wood and other plant materials, none of which has survived. The curving ribbed ceilings imitate timber construction. In the earlier examples, timber was used decoratively, with wooden ribs added to stone roofs. At the Bhaja Caves and the "Great Chaitya" of the Karla Caves, the original timber ribs survive; elsewhere marks on the ceiling show where they once were. Later, these ribs were rock-cut. Often, elements in wood, such as screens, porches, and balconies, were added to stone structures. The surviving examples are similar in their broad layout, though the design evolved over the centuries. The halls are high and long, but rather narrow. At the far end stands the stupa, which is the focus of devotion. Parikrama, the act of circumambulating or walking around the stupa, was an important ritual and devotional practice, and there is always clear space to allow this. The end of the hall is thus rounded, like the apse in Western architecture. There are always columns along the side walls, going up to the start of the curved roof, and a passage behind the columns, creating aisles and a central nave, and allowing ritual circumambulation or pradakhshina, either immediately around the stupa, or around the passage behind the columns. On the outside, there is a porch, often very elaborately decorated, a relatively low entranceway, and above this often a gallery. The only natural light, apart from a little from the entrance way, comes from a large horseshoe-shaped window above the porch, echoing the curve of the roof inside. The overall effect is surprisingly similar to smaller Christian churches from the Early Medieval period, though early chaityas are many centuries earlier. Chaityas appear at the same sites like the vihara, a strongly contrasting type of building with a low-ceilinged rectangular central hall, with small cells opening, off it, often on all sides. These often have a shrine set back at the centre of the back wall, containing a stupa in early examples, or a Buddha statue later. The vihara was the key building in Buddhist monastic complexes, used to live, study and pray in. Typical large sites contain several viharas for every chaitya. (en)
- El chaitya (devanagari चैत्य) es un tipo de templo o santuario budista característico de la arquitectura de la India. Es de signo funerario y destinado a la peregrinación. Junto al stūpa y el vihāra son las principales tipologías de templos budistas de la India. Por lo general, el chaitya suele ser un santuario rupestre, excavado en cuevas y laderas de montañas, donde la escultura tiene un papel fundamental, a la que a menudo está supeditada la propia arquitectura. Suele tener planta basilical con tres naves y ábside, con bóveda de medio cañón formada por una sucesión de arcos kuḍu (típico arco indio de forma ligeramente apuntada) y sostenida sobre pilares. Entre los mejores ejemplos de chaitya se encuentran los de Kārlī, Ajaṇṭā, Ellorā, Bhaja, , y Nasik. (es)
- Chaitya (sanskrit चिता, IAST : caitya, pali : cetiya, « tumulus », « sanctuaire », masculin en français) est un terme polysémique du bouddhisme qui renvoie généralement à un stūpa et à son sanctuaire. Il peut aussi désigner une stèle vishnouite. (fr)
- Ćajtja (dewanagari चैत्य) – typ sakralnej budowli charakterystycznej dla sztuki indyjskiej - świątynia buddyjska wykuta w skale. Występuje obok drugiego rodzaju budowli skalnych, pełniących funkcję klasztoru buddyjskiego, tzw. wihary. Plan ćajtji przypomina trójnawową bazylikę z wotywną stupą w półokrągłej apsydzie zamykającej odpowiednik nawy głównej. Wokół stupy zwykle powinno znajdować się obejście (pradakszina), ale często go brakuje. Jako właściwe miejsce kultu (w przeciwieństwie do wihary) z reguły ćajtje były bardziej zdobione – głównie płaskorzeźbami (zwłaszcza budowle późniejsze; pierwsze świątynie pozostawały w swoim wystroju dość ascetyczne). Nawy oddzielały filary, często ozdobne, a strop zwykle naśladował w formie zewnętrznej znane w sztuce europejskiej sklepienie kolebkowe. W ścianie wejściowej w wielu ćajtjach pojawiało się duże, półkoliste okno ujęte w podkowiasty, charakterystyczny dla architektury indyjskiej łuk (kudu), zwany stąd często „łukiem indyjskim”. W przedsionkach ćajtji występują niekiedy formy przypominające emporę. Skalne świątynie występują przede wszystkim w regionie Ghatów Zachodnich i Ghatów Wschodnich. Pierwsze najprawdopodobniej powstały już w I wieku p.n.e. Najstarsza zachowana ćajtja znajduje się w miejscowości Bhadża, w okolicach Bombaju i datowana jest na II wiek p.n.e. Jedna z najbardziej znanych w świecie zachowanych tego typu budowli skalnych to świątynia w Adżancie (II w. p.n.e. - VII w. n.e.). (pl)
- Chaitya, sanskrit "andaktsplats". En chaityahall är en byggnad, eller oftare, en konstgjord grotta eller klipptempel med en absid som omsluter en stupa. Två av de mest kända klipptemplen är de i Bhaja och Karli i Indien. En chaityabåge är en term för ett återkommande motiv i indisk arkitektur som i miniatyrform liknar de bågar som kröner ingångarna i chaityahallar. (sv)
- Ча́йтья (IAST: caitya, пали cetiya — «огненный алтарь», «костёр») — культовое сооружение в индийской, буддийской и джайнской архитектуре. Первые чайтьи относятся к временам правления Ашоки Маурьи (III в. до н. э.), когда в Индии произошёл расцвет буддизма и появилась необходимость создавать монументальные памятники. Это храм-молельня в виде вырубленного в скальном массиве продолговатого зала с двумя рядами колонн и ступой, помещённой точно напротив входа в закруглённом конце зала. Позднее чайтьи стали делать и как отдельно стоящее здание (однако это уже позднее: в V—VI вв. н. э.). Архитектурные элементы чайтьи восходят ещё к древнеарийской деревянной архитектуре. В камне имитировались древние конструкции, например, каменные ложные стропила, которые имитировали деревянное покрытие арийских домов. Потолок оформлен гнутыми деревянными ребрами. Выход оформлен часто как «портик» с килевидным завершением, который имитировал подобное же завершение фасадов жилых домов из растительного материала. Один из древнейших памятников индийской архитектуры этого типа — чайтья в Карли I века до н. э. Внутреннее пространство отдаленно напоминает базилику: вырубленное в скале пространство разделено на три «нефа», отделенные друг от друга рядами колонн с горшковидными базами и сложными капителями (соединение мотивов колокола и цветка лотоса) со скульптурным завершением из группы мужских и женских фигур. В (II век до н. э.) внутреннее оформление чайтьи гораздо скромнее: нет скульптурных рельефов, а вместо колонн — простые столбы. Вход в пещеру ничем не закрыт: арка входа равняется высоте её сводов. Среди пещер Аджанты также сохранились древние буддийские чайтьи: например, Пещера № 9 с колоннами, украшенными полосками орнамента, изящным декоративным фризом и ступой, сплошь покрытой рельефами (на ней же — изображение сидящего между двумя полуколоннами Будды). (ru)
- Ча́йтья (caitya IAST, санскр. सेतिया, палі cetiya — «вогнений вівтар», «вогнище») — культова споруда в індійській, буддійській і джайніській архітектурі. Перші чайтьї відносяться до часів правління Ашоки Маур'ї (III ст. до н. е.), коли в Індії стався розквіт буддизму і з'явилася необхідність створювати монументальні пам'ятники. Це храм-молитовник у вигляді вирубаного в скельному масиві довгастого залу з двома рядами колон і ступою, вміщеній точно навпроти входу в заокругленій кінці залу. Пізніше чайтьї стали робити і як окремо стоячі будівлі (однак це вже пізніше: у V—VI ст. н. е.). Архітектурні елементи чайтьї сягають ще давньоарійськії дерев'яній архітектурі. У камені імітувалися древні конструкції, наприклад, кам'яні ложні крокви, які імітували дерев'яне покриття арійських будинків. Стеля оформлена гнутими дерев'яними ребрами. Вихід оформлений часто як «портик» з кілеподібним завершенням, який імітував подібне ж завершення фасадів житлових будинків з рослинного матеріалу. Один з найдавніших пам'яток індійській архітектури цього типу — чайтья в I століття до н. е. Внутрішній простір віддалено нагадує базиліку: вирубаний в скелі простір розділений на три «нави», відокремлені один від одного рядами колон з горшковидними базами і складними капітелями (з'єднання мотивів дзвонів і квітки лотоса) зі скульптурним завершенням з групи чоловічих і жіночих фігур. У (II століття до н. е.) внутрішнє оформлення чайтьї набагато скромніше: немає скульптурних рельєфів, а замість колон — прості стовпи. Вхід в печеру нічим не закритий: арка входу дорівнює висоті її склепінь. Серед печер Аджанти також збереглися стародавні буддійські чайтьї: наприклад, Печера № 9 з колонами, прикрашеними смужками орнаменту, витонченим декоративним фризом і ступою, суцільно покритої рельєфами (на ній же — зображення сидячого між двома напівколонами Будди). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die sogenannten Chaitya-Hallen sind Verehrungs- bzw. Gebetshallen in den buddhistischen Tempelanlagen Indiens. Zusammen mit den zahlenmäßig häufigeren – Vihara („Zuflucht“, „Wohnstätte“) genannten – Wohnhöhlen bzw. -räumen der Mönche bilden sie ein buddhistisches Höhlenkloster. (de)
- Ĉajtjo estas budhisma preĝhalo kun stupao ĉe la fono . En modernaj tekstoj pri Barata arkitekturo, la termino caitya-gṛha estas ofte uzata por paroli pri asambleo aŭ preĝhalo, kiu enhavas stupaon. (eo)
- Chaitya (sanskrit चिता, IAST : caitya, pali : cetiya, « tumulus », « sanctuaire », masculin en français) est un terme polysémique du bouddhisme qui renvoie généralement à un stūpa et à son sanctuaire. Il peut aussi désigner une stèle vishnouite. (fr)
- Chaitya, sanskrit "andaktsplats". En chaityahall är en byggnad, eller oftare, en konstgjord grotta eller klipptempel med en absid som omsluter en stupa. Två av de mest kända klipptemplen är de i Bhaja och Karli i Indien. En chaityabåge är en term för ett återkommande motiv i indisk arkitektur som i miniatyrform liknar de bågar som kröner ingångarna i chaityahallar. (sv)
- A chaitya, chaitya hall, chaitya-griha, (Sanskrit:Caitya; Pāli: Cetiya) refers to a shrine, sanctuary, temple or prayer hall in Indian religions. The term is most common in Buddhism, where it refers to a space with a stupa and a rounded apse at the end opposite the entrance, and a high roof with a rounded profile. Strictly speaking, the chaitya is the stupa itself, and the Indian buildings are chaitya halls, but this distinction is often not observed. Outside India, the term is used by Buddhists for local styles of small stupa-like monuments in Nepal, Cambodia, Indonesia and elsewhere. In Thailand a stupa, not a stupa hall, is called a chedi. In the historical texts of Jainism and Hinduism, including those relating to architecture, chaitya refers to a temple, sanctuary or any sacred monume (en)
- El chaitya (devanagari चैत्य) es un tipo de templo o santuario budista característico de la arquitectura de la India. Es de signo funerario y destinado a la peregrinación. Junto al stūpa y el vihāra son las principales tipologías de templos budistas de la India. Entre los mejores ejemplos de chaitya se encuentran los de Kārlī, Ajaṇṭā, Ellorā, Bhaja, , y Nasik. (es)
- Ćajtja (dewanagari चैत्य) – typ sakralnej budowli charakterystycznej dla sztuki indyjskiej - świątynia buddyjska wykuta w skale. Występuje obok drugiego rodzaju budowli skalnych, pełniących funkcję klasztoru buddyjskiego, tzw. wihary. (pl)
- Ча́йтья (caitya IAST, санскр. सेतिया, палі cetiya — «вогнений вівтар», «вогнище») — культова споруда в індійській, буддійській і джайніській архітектурі. Перші чайтьї відносяться до часів правління Ашоки Маур'ї (III ст. до н. е.), коли в Індії стався розквіт буддизму і з'явилася необхідність створювати монументальні пам'ятники. Це храм-молитовник у вигляді вирубаного в скельному масиві довгастого залу з двома рядами колон і ступою, вміщеній точно навпроти входу в заокругленій кінці залу. Пізніше чайтьї стали робити і як окремо стоячі будівлі (однак це вже пізніше: у V—VI ст. н. е.). Архітектурні елементи чайтьї сягають ще давньоарійськії дерев'яній архітектурі. У камені імітувалися древні конструкції, наприклад, кам'яні ложні крокви, які імітували дерев'яне покриття арійських будинків. Сте (uk)
- Ча́йтья (IAST: caitya, пали cetiya — «огненный алтарь», «костёр») — культовое сооружение в индийской, буддийской и джайнской архитектуре. Первые чайтьи относятся к временам правления Ашоки Маурьи (III в. до н. э.), когда в Индии произошёл расцвет буддизма и появилась необходимость создавать монументальные памятники. Это храм-молельня в виде вырубленного в скальном массиве продолговатого зала с двумя рядами колонн и ступой, помещённой точно напротив входа в закруглённом конце зала. Позднее чайтьи стали делать и как отдельно стоящее здание (однако это уже позднее: в V—VI вв. н. э.). Архитектурные элементы чайтьи восходят ещё к древнеарийской деревянной архитектуре. В камне имитировались древние конструкции, например, каменные ложные стропила, которые имитировали деревянное покрытие арийских (ru)
|
.JPG){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
