In physics, spacetime is any mathematical model which fuses the three dimensions of space and the one dimension of time into a single four-dimensional manifold. Spacetime diagrams can be used to visualize relativistic effects, such as why different observers perceive where and when events occur differently. Until the 20th century, it was assumed that the 3-dimensional geometry of the universe (its spatial expression in terms of coordinates, distances, and directions) was independent of one-dimensional time. However, in 1905, Albert Einstein based a work on special relativity on two postulates:

Property Value
dbo:abstract
  • المكان أو الفضاء في الفيزياء هو مُنْفَسَح ثلاثي الأبعاد لا حدود له تأخذ فيه الأجسام والوقائع وضعا واتجاها نسبيا. بالتوازي تستخدم أيضا كلمة "الفضاء" في الفيزياء للتعبير عن مجمل المكان الفيزيائي التي تشغله المادة وتتواجد فيه الأجسام الصغيرة والكبيرة، كالذرات والأيونات أو الكواكب والنجوم، وفق التصور النيوتني، والذي يشكل مسرحا للحوادث في الفيزياء النيوتنية. وغالبا ما يتم تصور "المكان الفيزيائي" كفضاء ثابت غير متحرك ذي ثلاثة أبعاد خطية (مستقيمة)، مع أن علماء الفيزياء الحديثة عادة ما ينظرون له مع البعد الزمني للأحداث، على انهما جزءا من رباعي الابعاد متصل لا حدود له، يُدمج فيه المكان مع الزمان، فيما يعرف بالزمكان. يظهر ذلك التصور جليا في مسلمات النظرية النسبية، إذ أن النسبية العامة تجعل من هذا الزمكان بأبعاده الأربعه فضاء متحركا متموجا، كما أن النظريات الحديثة عن الفضاء الكوني تقدم تصورا أنه يتوسع مع الزمن بناء على ما تم رصده من تباعد للمجرات عن بعضها البعض. أما في علم الرياضيات، فيتم التمعن في"الفضاءات" الرياضية باستخدام أعداد متباينة من أبعاد وهياكل ضمنية مختلفة. يعتبر مفهوم الفضاء ذا أهمية أساسية لفهم طبيعة الكون. ومع ذلك، لا يزال الخلاف مستمر بين الفلاسفة حول ما اذا كان هو نفسه عبارة عن "كيان"، أو "علاقة بين كيانات"، أو "جزءا من إطار تصوري للعمل". يرجع السجال حول طبيعة وجوهر ومنوال تواجد المكان إلى العصور القديمة؛ ونعني بذلك إطروحات مثل إطروحة تيماوس (باللاتينية: Timaeus) (وتعني "القيمة") التي وضعها أفلاطون، أو سقراط في تأملاته فيما سماه الإغريق "الخورا" (باللاتينية: Khôra) (أي "الفضاء")،أو في فيزياء أرسطو (الكتاب الرابع، دلتا) في تعريف "التوبوس" (باللاتينية: topos) (أي المكان)، أو حتى في إطروحات الموسوعي العربي ابن الهيثم في مرحلة لاحقة حول "المفهوم الهندسي للمكان"، كما كتب في مخطوطته (قول في المكان) في القرن الحادي عشر، التي عارض فيها مفهوم أرسطو الفلسفي حول المكان. نوقشت العديد من هذه الأسئلة الفلسفية الكلاسيكية في عصر النهضة ومن ثم أُعيد صياغتها في القرن السابع عشر، ولا سيما خلال مراحل التطور المبكرة لعلم الميكانيكا الكلاسيكي (القديم). فمن منظور السير إسحاق نيوتن، الفضاء كان مكان مطلق أو بَحْت، بمعنى أنه كان موجود دائما وبصرف النظر عما إذا كانت هناك أي مادة أو شيء يملأ هذا الفضاء. ومع ذلك أعتقد الفلاسفة الطبيعيون الأخرون، وخصوصا غوتفريد لايبنتز، أن الفضاءكان في الواقع عبارة عن مجموعة من العلاقات بين الكيانات، تُعطى بواسطة تعريف مسافاتها واتجاهاتها من بعضها البعض. في القرن الثامن عشر، حاول الفيلسوف واللاهوتي جورج بيركلي أن يدحض "الرؤية للعمق المكاني" في مقالة بعنوان: "مقالة نحو نظرية جديدة للمُتَصَوّر". في وقت لاحق، قال الفيلسوف الماورائي إيمانويل كانت أنه لا يمكن إدراك المكان أو الزمان بشكل تجريبي أو عملي، إنهما عنصران لإطار تصوري للعمل يستخدمه البشر لهيكلة جميع التجارب. وأشار كانت إلى "المكان" في كتابه نقد الإدْراك الصافي بأنه: "شكل مسلم به نقي من أشكال الحدس" الذاتي، وبالتالي فإنه إسْهام لا مفر منه لملكات البشر العقلية. بدأ علماء الرياضيات في القرنين التاسع عشر والعشرين دراسة أشكال الهندسة اللاإقليدية، والتي يمكن أن يقال فيها أن الفضاء أو المكان منحني، بدلا من كونه مستوي. وفقا لنظرية النسبية العامة لألبرت أينشتاين، فان الفضاء أو المكان ينحرف عن الفضاء الإقليدي حول حقول الجاذبية. وقد أكدت أن الفضاء اللاإقليدي يقدم نموذجا أفضل لشكل الفضاء (الكون). (ar)
  • الزمكان (بالإنجليزية: Spacetime) (الزمان-مكان) أو الزمان المكاني هو دمج لمفهومي الزمان والمكان، هو الفضاء بأبعاده الأربعة، الأبعاد المكانية الثلاثة التي نعرفها؛ الطول والعرض والارتفاع، مضاف إليها الزمن كبعد رابع، هذه الفضاء الرباعي تشكل نسيج أو شبكة تحمل كل شيء في هذا الكون، كل جسم مهما كان حجمه وكل حدث يخضع لها، فلا وجود للأشياء ولا للأحداث خارج نطاقي الزمان والمكان. يعد هذا مصطلح حديث نسبيا في الفيزياء منحوت من كلمتي الزمان المكان يُطلق على أي نموذج رياضي يدمج الأبعاد الثلاثة للمكان مع بعد واحد للزمن ليكوّن فضاءّ رباعي الأبعاد. يمكن استخدام لتصوّر التأثيرات النسبية مثل السبب وراء التباين الذي يراه مراقبون مختلفون في زمن ومكان وقوع حدث ما. كان الافتراض السائد قبل مطلع القرن العشرين أن هندسة الكون ثلاثية الأبعاد (أي صياغتها المكانية من ناحية الإحداثيات والمسافات والاتجاهات) كانت مستقلة عن البعد الزمني الواحد. ولكن بنى ألبرت أينشتاين عمله المؤثر في النسبية الخاصة عام 1905 على فرضيتين: * (1) قوانين الفيزياء لا تتغير في جميع الجمل العطالية (أي الأطر المرجعية غير المتسارعة). * (2) سرعة الضوء في الخلاء هي نفسها لجميع المراقبين بغض النظر عن حركة مصدر الضوء. في هذا الفضاء الرباعي الأبعاد تميز كل نقطة برباعية (س، ع، ص، ز) حيث ترمز س، ع، ص إلى الإحداثيات المكانية ويرمز ز إلى الإحداثي الزمني. فهو المزج بين الزمان والمكان في إطار واحد بحيث لا يتم الفصل بينهما عند إجراء الحسابات الفيزيائية. ظهرت هذه الأطروحة بواسطة عالم الفيزياء ألبرت أينشتاين في نموذجه النسبي الخاص. ظهرت الأطروحة لتحدد مكان جسم ما في الفضاء الشاسع بطريقة أكثر تحديدا بالاعتماد على عنصر الزمان بدلا من الاعتماد على الثلاثة محاور للمكان فقط. (ar)
  • L'espaitemps és un concepte introduït per Hermann Minkowski el 1908, que fusiona el temps i l'espai absoluts de Newton en una nova entitat de quatre dimensions, les tres ordinàries de l'espai amb la quarta del temps. Si bé en la seva concepció original, és geomètricament "pla", matemàticament és peculiar, ja que el temps es comporta com una coordenada espacial, però amb valors en els nombres imaginaris. La teoria de la relativitat general del 1915 introduí l'efecte de la gravitació, la qual cosa suposa que l'espaitemps de Minkowski no és pla, sinó que està corbat. El teixit espaitemps és un element cosmològic introduït per Albert Einstein l'any 1915 en la seva teoria de la relativitat general. Aquest concepte de teixit espaitemps suposa que tot l'univers està format per un teixit elàstic que aparentment és pla, tot i que quan rep una càrrega d'energia i massa es deforma, i crea al seu voltant el camp gravitatori d'aquell cos. Aquest descobriment d'Einstein va desbancar l'univers newtonià rígid i pla. (ca)
  • Prostor je nekonečný trojrozměrný útvar, ve kterém mají tělesa a události relativní polohu a směr. Fyzický prostor je často koncipován ve třech lineárních dimenzích, ačkoliv moderní fyzika ho obvykle považuje za časově neomezené čtyřrozměrné kontinuum známé jako časoprostor. Koncept prostoru je považován za zásadní pro pochopení reálného vesmíru. Nicméně mezi filozofy přetrvává nesoulad zda je sám entitou, vztahem mezi entitami, nebo částí koncepčního rámce. Debaty o povaze, podstatě a způsobu existence vesmíru se datují do starověku; jmenovitě k pojednáním jako Platonův Timaeus, nebo k Sókratovi v jeho úvahách, co Řekové nazývali khôra (tj. „prostor“), nebo v Aristotelově Fyzice (kniha IV, Delta) v definici topos (tj. místo), nebo v pozdější „geometrické koncepci místa“ jako „prostor qua rozšíření“ v Diskurze o místě (Qawl fi al-Makan) arabské polymatematika z 11. století Alhazena. Mnoho z těchto klasických filozofických otázek bylo diskutováno v renesanci a pak znovu formulováno v 17. století, zvláště během raného vývoje klasické mechaniky. V pohledu Isaaka Newtona byl prostor absolutní - v pocitu, že existuje trvale a nezávisle na tom zda se v něm nachází nějaká substance. Jiní přírodní filozofové, zejména Gottfried Leibniz, místo toho uvažovali, že prostor je ve skutečnosti sbírka vztahů mezi objekty, daná jejich vzdáleností a směrem od sebe navzájem. V 18. století filozof a teolog George Berkeley se pokoušel vyvrátit „viditelnost prostorové hloubky“ ve své Eseji k nové teorii vidění. Metafyzika Immanuel Kant později napsal, že pojmy vesmíru a času nejsou empirické, odvozené ze zkušeností vnějšího světa - jsou to prvky již daného systematického rámce, který lidé mají a používají ke strukturování všech zkušeností. Kant odkazoval na zážitek „prostoru“ v jeho Kritice čistého rozumu jako subjektivní „čisté apriorní formy intuice“. V 19. a 20. století začali matematici zkoumat neeuklidovské geometrie, ve kterých je prostor koncipován jako zakřivený, spíše než plochý. Podle obecné teorie relativity Alberta Einsteina se prostor kolem gravitačních polí odchyluje od euklidovského prostoru. Experimentální testy obecné teorie relativity potvrdily, že neeuklidovské geometrie poskytují lepší model tvaru prostoru. (cs)
  • Časoprostor nebo také prostoročas je fyzikální pojem z teorie relativity sjednocující prostor a čas do jednoho čtyřrozměrného kontinua. Čas hraje roli čtvrtého rozměru a je oproti zbylým třem prostorovým rozměrům význačný (například tím, že se v něm lze pohybovat jen jedním směrem). V obecné teorii relativity je časoprostor obecně zakřivený a má strukturu variety. Projevy zakřivení časoprostoru pozorujeme jako gravitaci. V teorii relativity je vnímání času a prostoru odděleně závislé na pozorovateli (na rozdíl od klasické fyziky), časoprostor je na pozorovateli nezávislý, což umožňuje formulaci fyzikálních zákonů tak, aby jejich tvar nezávisel na vztažné soustavě. Jednotlivé body časoprostoru nazýváme události a matematicky je popisujeme pomocí čtyřvektorů. Dráhy bodových částic v časoprostoru pak nazýváme světočáry. Vícerozměrný objekt vykresluje v časoprostoru tzv. . Termíny prostoročas a časoprostor označují totéž - tentýž pojem. V odborných kruzích se nyní používá termín prostoročas (podobně jako angličtina a ostatní světové jazyky používají "spacetime", "Raumzeit", "espace-temps" apod.). Ve speciální teorii relativity se někdy zapisují složky polohového čtyřvektoru v pořadí první tři souřadnice prostorové a čtvrtá s imaginární jednotkou, tedy (x1; x2; x3; x4 = ict) , což umožňuje snadný zápis vzdálenosti jako součet čtverců, byť metrika je jen pseudoeuklidovská . Často se však používá pořadí obrácené a s výhradně reálnými souřadnicemi, tedy (x0 = ct; x1; x2; x3); v obecné teorii relativity se toto pořadí užívá vždy. (cs)
  • L'espai físic és l'espai infinit on es troben els objectes i en el qual els esdeveniments que ocorren tenen una posició i direcció relatives. L'espai físic és habitualment concebut amb tres dimensions lineals, encara que els físics moderns usualment el consideren, junt amb el temps, com a una part d'un infinit continu de quatre dimensions conegut com a espaitemps. En matemàtiques, s'examinen espais amb diferent nombre de dimensions i amb diferents estructures subjacents. El concepte d'espai és considerat de fonamental importància per a una comprensió de l'univers físic, encara que hi hagi continus desacords entre filòsofs sobre si és una entitat, una relació entre entitats o bé part d'un marc conceptual. Moltes d'aquestes qüestions filosòfiques van sorgir el segle XVII durant el desenvolupament primerenc de la mecànica clàssica. Segons Isaac Newton, l'espai era absolut, en el sentit que era permanent i existia independentment de la matèria. En canvi, els filòsofs naturalistes, com Gottfried Leibniz, pensaven que l'espai era una col·lecció de relacions entre objectes, donada per la seva distància i direcció des d'un altre. En el segle XVIII, Immanuel Kant va descriure l'espai i el temps com a elements d'un marc sistemàtic que els éssers humans usen per a estructurar les seves experiències. En els segles XIX i XX, els matemàtics van començar a examinar la geometria no euclidiana, l'espai del qual pot dir-se que és corb més que pla. D'acord amb la teoria general de la relativitat d'Albert Einstein, l'espai al voltant dels camps gravitatoris es desvia de l'espai euclidià. Les han confirmat que l'espai no euclidià proveeix un millor model per a descriure la forma de l'espai. (ca)
  • Στη Φυσική, ο χωροχρόνος ή χωροχρονικό συνεχές είναι το μαθηματικό μοντέλο που ενώνει τον χώρο και τον χρόνο σε μία συνέχεια. Ο χωροχρόνος συνήθως ερμηνεύεται ως συνδυασμός του ευκλείδειου χώρου τριών διαστάσεων με τον χρόνο ως μια επιπρόσθετη διάσταση, οπότε προκύπτει ένα πολύπτυχο μόρφωμα (manifold) τεσσάρων διαστάσεων. Η τέταρτη διάσταση, αυτή του χρόνου, είναι διαφορετική από τις άλλες τρεις που αφορούν μήκος στον ευκλείδειο χώρο. Στην Κλασική μηχανική σε χαμηλές (μη σχετικιστικές) ταχύτητες, η χρήση της ευκλείδειας γεωμετρίας είναι κατάλληλη καθώς ο χρόνος μπορεί να παραλείπεται από τη μαθηματική περιγραφή των υπό εξέταση συστημάτων, αφού είναι ο ίδιος παντού για τα αντικείμενα και τον παρατηρητή. Όταν όμως μελετούμε σχετικιστικές κινήσεις των σωμάτων, όταν δηλαδή έχουμε ταχύτητες που προσεγγίζουν την ταχύτητα του φωτός, τότε ο χρόνος δεν μπορεί να παραλειφθεί από τη μαθηματική περιγραφή και το σημείο στον χώρο ανάγεται πια σε στον χωροχρόνο. Όταν μελετούμε σχετικιστικά φαινόμενα, προσπαθώντας να τα κατανοήσουμε με ευκλείδεια γεωμετρία σε χώρο τριών διαστάσεων, ο χρόνος αλλοιώνεται, καθώς παίζει ρόλο η ταχύτητα του σώματος που μελετάται ως προς τον παρατηρητή και η επίδραση της βαρύτητας φαίνεται να επιβραδύνει το «πέρασμα του χρόνου». Κοιτώντας σε τέσσερις διαστάσεις, απλά λέμε πως ο χωροχρόνος «καμπυλώνει». Ο χωροχρόνος με τέσσερις διαστάσεις καλύπτει επαρκώς την περιγραφή των βαρυτικών αλληλεπιδράσεων των σωμάτων στο σύμπαν που παρατηρούμε και βιώνουμε. Μια θεωρία που προσπαθεί να ενοποιήσει όλες τις δυνάμεις όμως χρειάζεται περισσότερες διαστάσεις για να περιγράψει ενοποιημένα και τις δυνάμεις πλέον της βαρύτητας, όπως τις δυνάμεις που κυριαρχούν σε υποατομικό επίπεδο. Έτσι, έχουμε για παράδειγμα τη Θεωρία-M η οποία προσδίδει στο χωροχρονικό συνεχές 11 διαστάσεις. Ο Άλμπερτ Αϊνστάιν έδωσε μία συσχέτιση της Καμπύλωσης του χώρου και στην πραγματικότητα. (el)
  • Raumzeit oder Raum-Zeit-Kontinuum bezeichnet die gemeinsame Darstellung des dreidimensionalen Raums und der eindimensionalen Zeit in einer vierdimensionalen mathematischen Struktur. Diese Darstellung wird in der Relativitätstheorie benutzt. Der Mensch erlebt Ort und Zeit als zwei verschiedene Gegebenheiten, unter anderem wegen der mit der Zeit verbundenen Kausalität (eine Wirkung kann nicht früher als ihre Ursache eintreten). In der klassischen Physik und größtenteils in der Technik werden Ort und Zeit als voneinander unabhängige Größen behandelt. Bei Geschwindigkeiten von der Größenordnung der Lichtgeschwindigkeit zeigt sich jedoch, dass Zeit und Ort eines Ereignisses sich gegenseitig bedingen. Zum Beispiel hängt der zeitliche Abstand zweier Ereignisse, wie er von einem bewegten Beobachter festgestellt wird, auch von ihrem räumlichen Abstand ab. Mit der Entwicklung der speziellen Relativitätstheorie wurde erkannt, dass es vorteilhaft ist, die beiden Größen als Koordinaten in einem gemeinsamen vierdimensionalen Raum, dem Minkowski-Raum, zu betrachten. Im Zusammenhang der klassischen Mechanik ist der Raumzeitbegriff von Penrose und Arnolʹd diskutiert worden. (de)
  • Ως χώρος γενικά στη φυσική ονομάζεται το περιβάλλον που είναι άρρηκτα συνδεδεμένο στην ιδέα της απόστασης σε τρεις διαστάσεις. Ο χώρος, όπως τον αντιλαμβανόμαστε, έχει τρεις διαστάσεις που συμβολίζονται με τρεις διευθύνσεις κάθετες μεταξύ τους. Κάθε στερεό σώμα έχει συγκεκριμένο μήκος, πλάτος και ύψος και μπορεί να κινηθεί και προς τις έξι κατευθύνσεις, δηλαδή εμπρος, πίσω, δεξιά, αριστερά, πάνω ή κάτω, προκειμένου να φθάσει σε κάποιο άλλο σημείο του χώρου. Επειδή όμως τα πάντα κινούνται όχι μόνο στο χώρο αλλά και στον χρόνο, ο χρόνος θεωρείται τέταρτη διάσταση του χώρου. Έτσι οι τέσσερις πλέον διαστάσεις λέγονται χωροχρόνος ή χωροχρονικό συνεχές. Γενικά όλα τα φυσικά φαινόμενα συμβαίνουν και εξελίσσονται στον χώρο και στον χρόνο. Άνθρωποι, ζώα και φυτά καθώς και κάθε λογής αντικείμενα κινούνται στο χώρο αλλάζοντας κάθε φορά θέση. Αλλά και τα υλικά σώματα κινούνται παράλληλα μέσα στο χρόνο καθώς η μια στιγμή διαδέχεται την άλλη. Σημειώνεται όμως ότι σε μεγάλες συγκεντρώσεις ενέργειας, είτε αυτή εκφράζεται ως κινητική (μεγάλη ταχύτητα) είτε ως μάζα, ο χρόνος διανύεται, «κυλάει» πιο αργά. Μέγιστη έννοια του αντιλαμβανόμενου χώρου θεωρείται το Σύμπαν, ελάχιστη έννοια του χώρου θεωρείται οποιοδήποτε σημείο του χώρου το οποίο προσεγγιστικά στερείται διαστά (el)
  • In physics, spacetime is any mathematical model which fuses the three dimensions of space and the one dimension of time into a single four-dimensional manifold. Spacetime diagrams can be used to visualize relativistic effects, such as why different observers perceive where and when events occur differently. Until the 20th century, it was assumed that the 3-dimensional geometry of the universe (its spatial expression in terms of coordinates, distances, and directions) was independent of one-dimensional time. However, in 1905, Albert Einstein based a work on special relativity on two postulates: * The laws of physics are invariant (i.e., identical) in all inertial systems (i.e., non-accelerating frames of reference) * The speed of light in a vacuum is the same for all observers, regardless of the motion of the light source. The logical consequence of taking these postulates together is the inseparable joining together of the four dimensions—hitherto assumed as independent—of space and time. Many counterintuitive consequences emerge: in addition to being independent of the motion of the light source, the speed of light is of constant magnitude regardless of the frame of reference in which it is measured; the distances and even temporal ordering of pairs of events change when measured in different inertial frames of reference (this is the relativity of simultaneity); and the linear additivity of velocities no longer holds true. Einstein framed his theory in terms of kinematics (the study of moving bodies). His theory was an advance over Lorentz's 1904 theory of electromagnetic phenomena and Poincaré's electrodynamic theory. Although these theories included equations identical to those that Einstein introduced (i.e., the Lorentz transformation), they were essentially ad hoc models proposed to explain the results of various experiments—including the famous Michelson–Morley interferometer experiment—that were extremely difficult to fit into existing paradigms. In 1908, Hermann Minkowski—once one of the math professors of a young Einstein in Zürich—presented a geometric interpretation of special relativity that fused time and the three spatial dimensions of space into a single four-dimensional continuum now known as Minkowski space. A key feature of this interpretation is the formal definition of the spacetime interval. Although measurements of distance and time between events differ for measurements made in different reference frames, the spacetime interval is independent of the inertial frame of reference in which they are recorded. Minkowski's geometric interpretation of relativity was to prove vital to Einstein's development of his 1915 general theory of relativity, wherein he showed how mass and energy curve flat spacetime into a pseudo-Riemannian manifold. (en)
  • En fiziko, spactempo estas matematika modelo kiu kombinas spacon kaj tempon en unuecan (sternaĵon). Spactempo estas kutime kun tri-dimensia spaco kaj unu-dimensia tempo, kiu estas en rolo de la kvara dimensio kiu estas de malsama speco ol la spacaj dimensioj. Kombinante la du konceptojn en ununuran sternaĵon, fizikistoj simpligis plurajn fizikajn teoriojn, kaj priskribas en pli difinita maniero la funkciadon je ambaŭ subatoma kaj supergalaktika niveloj. De eksperimentoj je malrapidaj rapidoj, tempo estis kredita al esti sendependa de moviĝo, progresanta je fiksa kurzo en ĉiu kadro de referenco. Tiel en klasika mekaniko aparta konsidero de spaco kaj tempo anstataŭ spactempo estas adekvata ĉar tempo estas traktata kiel universala kaj universa, sendependa de ĉiuj eventoj kaj moviĝoj de rigardantoj. Tamen, eksperimentoj kun grandaj rapidoj rivelis ke tempo malplirapidiĝas je pli altaj rapidoj. En fizika relativeco tempo ne povas esti apartigita de la tri dimensioj de spaco, ĉar la kurzo je kiu tempo pasas dependas de rapido de rigardanto (relative al la lumrapideco) kaj ankaŭ de intenso de gravitaj kampoj kiuj povas malplirapidigi la pasadon de tempo. Ankaŭ rezulto de komparo (pli granda, egala, pli malgranda) de tempaj koordinatoj de du eventoj povas ŝanĝiĝi por rapide moviĝanta rigardanto. En la plej simpla varianto ĉi tio estas eksplikita en la speciala teorio de relativeco kaj priskribita per la lorenca transformo. La koncepto de spactempo kombinas spacon kaj tempon en solan koordinatsistemon, tipe kun tri spacaj dimensioj: longo, larĝo, alto, kaj unu tempa dimensio. En spactempo, koordinata krado de la 3+1 dimensioj lokigas eventojn, anstataŭ nur punktoj en spaco, ĉar ankaŭ tempo estas konsiderata. Tiamaniere estas priskribite kie kaj kiam io estas. Malsimile al okazo de nur normalaj spacaj koordinatoj, estas limigoj por tio kiel mezuroj povas esti faritaj space kaj tempe. Ĉi tiuj limigoj estas priskribitaj proksimume en la , kiu malsamas de eŭklida spaco je siaj simetrioj. Tiel dimensioj estas de du specoj: spacaj - dudirektaj kaj tempaj direktaj. Nur tempo havas direkton. La mondolinio de partiklo aŭ luma fotono estas la vojo de ĉi tiu partiklo aŭ fotono en la spactempo kaj prezentas historion de la partiklo aŭ fotono. Ekzemple, mondolinio de la Tero estas prezentata en du spacaj dimensioj x kaj y (la ebeno de la tera orbito) kaj tempa dimensio perpendikulara al x kaj y. La orbito de la Tero estas elipso en nur spacaj koordinatoj, sed ĝia mondolinio estas helico (iom simila al ŝraŭbofadeno) en spactempo. La samspecigo de spaco kaj tempo estas kutime farata per esprimado de distanco en mezurunuoj de tempo, do per dividado la distanco per la lumrapideco. Estas proponoj de spactempaj teorioj kiuj inkluzivas aldonajn spacajn dimensiojn, kaj ekzistas ankaŭ iuj spekulativaj teorioj kiuj inkluzivas aldonajn tempajn dimensiojn kaj eĉ iuj inkluzivas dimensiojn kiu estas nek tempaj nek spacaj. Kvanto da dimensioj kiuj estas bezonataj por priskribi la realan universon estas ankoraŭ de malfermita demando. Spekulativaj teorioj kiel teorio de kordoj antaŭdiras 10 aŭ 26 dimensiojn (kun M-teorio antaŭdiranta 11 dimensiojn: 10 spacajn kaj 1 tempan), sed la ekzisto de pli ol kvar dimensioj devus nur fari diferencojn je la nivelo. (eo)
  • Oni distingas diversajn signifojn de la nocio Spaco: (eo)
  • Der Raum ist eine Art „Behälter“ für Materie und Felder, in dem sich alle physikalischen Vorgänge abspielen. Dieses bewusst etwas unpräzise Verständnis des Begriffes „Raum“ ist seit Isaac Newton allgemein verbreitet und wurde erst durch Einstein infrage gestellt. Dem entspricht, dass man in der menschlichen Erfahrung „ja schon immer weiß, was der Raum ist“, z. B. dass er durch die drei zueinander orthogonalen Dimensionen Länge, Breite und Höhe bestimmt ist. Raum ermöglicht allen materiellen Objekten eine Ausdehnung, er selbst existiert als grundlegendes Ordnungsmodell „a priori vor den darin vorhandenen Objekten“, nach heutigem Verständnis aber nur in Relation zu ihnen. Wenn der Raumbegriff in diesem Sinne gebildet wird, hat es keinen Sinn, von einem „leeren“ Raum zu sprechen. Das Problem in der Physik bei der Größenbestimmung des Weltraumes besteht darin, dass man nur Räume vermessen kann, deren Grenzen man kennt. Nimmt man eine Grenzenlosigkeit bzw. Unendlichkeit des Raumes an, ist mit großer Wahrscheinlichkeit vorhersehbar, dass die jeweils gegebenen Mittel zur Vermessung nicht ausreichend sind. Gleiches muss unter Wahrung der wissenschaftlichen Vorsicht für die eventuelle Entdeckung immer kleinerer Elementarteilchen und ihrer Zwischenräume angenommen werden. Zur physikalischen Beschreibung werden formale Eigenschaften verschiedener mathematischer Räume, meistens des euklidischen Raumes, benutzt. Der Begriff des Raums hat sich in der Geschichte der Physik stark gewandelt. (de)
  • El espacio-tiempo es el modelo matemático que combina el espacio y el tiempo en un único continuo como dos conceptos inseparablemente relacionados. En este continuo espacio-temporal se representan todos los sucesos físicos del Universo, de acuerdo con la teoría de la relatividad y otras teorías físicas. La expresión espacio-tiempo ha devenido de uso corriente a partir de la teoría de la relatividad especial formulada por Einstein en 1905, siendo esta concepción del espacio y el tiempo uno de los avances más importantes del siglo XX en el campo de la física. De acuerdo con las teorías de la relatividad de Einstein, el tiempo no puede estar separado de las tres dimensiones espaciales, sino que al igual que ellas, este depende del estado de movimiento del observador. En esencia, dos observadores medirán tiempos diferentes para el intervalo entre dos sucesos, la diferencia entre los tiempos medidos depende de la velocidad relativa entre los observadores. Si además existe un campo gravitatorio también dependerá la diferencia de intensidades de dicho campo gravitatorio para los dos observadores. El trabajo de Minkowski probó la utilidad de considerar el tiempo como un ente matemático único y continuo que se puede entender desde una perspectiva pseudoeuclidiana, la cual considera al Universo como un "espacio de cuatro dimensiones" formado por tres dimensiones espaciales físicas observables y por una "cuarta dimensión" temporal (más exactamente una variedad lorentziana de cuatro dimensiones). Un caso simple es el espacio-tiempo usado en relatividad especial, donde al combinar espacio y tiempo en un espacio tetradimensional, se obtiene el espacio-tiempo de Minkowski. (es)
  • El espacio físico es el lugar donde se encuentran los objetos y en el que los eventos que ocurren tienen una posición y dirección relativas.​ El espacio físico es habitualmente concebido con tres dimensiones lineales, aunque los físicos modernos usualmente lo consideran, con el tiempo, como una parte de un infinito continuo de cuatro dimensiones conocido como espacio-tiempo, que en presencia de materia es curvo. En matemáticas se examinan espacios con diferente número de dimensiones y con diferentes estructuras subyacentes. El concepto de espacio es considerado de fundamental importancia para una comprensión del universo físico aunque haya continuos desacuerdos entre filósofos acerca de si es una entidad, una relación entre entidades, o parte de un marco conceptual. Muchas de estas cuestiones filosóficas surgieron en el siglo XVII, durante el desarrollo temprano de la mecánica clásica. Según Isaac Newton, el espacio era absoluto, en el sentido de que era permanente y existía independientemente de la materia.​ En cambio, filósofos como Gottfried Leibniz, pensaban que el espacio era una colección de relaciones entre objetos, dada por su distancia y dirección desde otro. En el siglo XVIII, Immanuel Kant, consecuente con la filosofía idealista, describió el espacio y el tiempo como formas a priori, es decir, existentes sólo en la mente humana, no fuera de ella, que nos permiten estructurar experiencias. En los siglos XIX y XX los matemáticos comenzaron a examinar la geometría no euclidiana, cuyo espacio puede decirse que es curvo, más que plano. De acuerdo a la teoría general de la relatividad de Albert Einstein el espacio alrededor de los campos gravitatorios se desvía del espacio euclídeo.​ Pruebas de la relatividad general han confirmado que el espacio no euclídeo provee un mejor modelo para la forma del espacio. (es)
  • Espazioa (latinezko spatium hitzetik) hiru dimentsioko eremu mugagabea da; objektuak eta gertaerak izaten diren eta objektu nahiz gertaera horiek kokaleku eta norabide erlatiboa duten tokia. (eu)
  • Espazio-denbora deritzo gertaera fisikoak adierazteko erabiltzen den kokalekuari, zeinari propietate bereziak dagozkion. Izen hori ematen zaio, fenomenoak deskribatzeko behatzaileak aztertzen dituen gertaera fisikoak non (espazioa) eta noiz (denbora) gertatzen diren adierazi behar delako. Horregatik, gertaera fisikoen kokalekua continuum espazio-tenporala dela esaten da. Unibertsoak hiru dimentsio espazial behagarri dituenez, denbora laugarren dimentsioa dela esaten da, eta guztira espazio-denbora tetradimentsionaltzat (hots, lau dimentsiokoa) jotzen da. Zehatzago esanik, espazio-denbora tetradimentsionala ohiko termino bihurtu da Albert Einsteinek (1879-1955) erlatibitatearen teoria plazaratu zuenetik. Fisikaren garapenean zehar, aldatu egin da espazio-denborari buruzko ikusmoldea. Bereziki, ikusmolde horren eboluzioaren hiru maila aipatuko ditugu: fisika prerrelatibista, erlatibitate berezia eta erlatibitate orokorra. Fisika prerrelatibistan, intuizioaren bidetik, ez zen kontuan hartzen inolako loturarik espazioaren eta denboraren artean. Alde batetik, espazio geometriko lau eta euklidearra kontsideratzen zen, hiru dimentsiokoa, eta koordenatu kartesiarrak onartzen ziren, naturalki. Bestetik, denborari continuum dimentsiobakarra zegokion, espazioarekiko erabat independentea zena, eta absolutua, alegia, unibertso osorako denbora bakarra eta bera adierazten zuena. Ikusmolde horretan, espazioan uniformeki higitzen ziren koordenatu-sistemek, denboraren continuum absolutuarekin batera, erreferentzia-sistema inertzialak osatzen zituzten, eta sistema horiek mekanika newtondarraren oinarria ziren. Sistema inertzialen arteko espazio- eta denbora-transformazioak elkarrekiko independenteak ziren. Gauzak horrela, bi erreferentzia-sistemetatik eta behaturiko bi gertaera puntual oso hurbil kontsideraturik, honelaxe adieraz zitezkeen bi gertaera horien arteko espazio- eta denbora-distantziak bi sistema horietan: Agerikoa denez, batetik, fisika prerrelatibistan metrika espaziala euklidearra da, eta, bestetik, espazio-distantziaren eta denbora-distantziaren transformazioak independenteki adierazten dira, zein bere aldetik. Einsteinen erlatibitate bereziaren teorian, ordea, espazioa eta denbora elkarrekin loturik ageri dira, behatzaile inertzialen espazio- eta denbora-koordenatuen transformazioetan islatzen den bezala, Lorentzen transformazioak deritzenetan, zeinetan espazio- eta denbora-koordenatuen konbinazioa ageri den. Hortik aurrera, espazio-denbora terminoa erabiltzen da, biak gauza bat bera direla nabarmentzeko. Emaitza geometrikoa Minskowskiren unibertsoan adierazten da. Espazio-denborazko continuum horretan, honelaxe adierazten dira bi erreferentzia-sistemetatik eta behaturiko bi gertaera puntual oso hurbilen arteko espazio- eta denbora-distantziak: non c delakoa argiaren abiadura den, berbera sistema inertzial guztietan. Horrela definituriko magnitudea aldaezina da sistematik sistemarako transformazioan, eta espazioko metrika deritzo. Hortaz, espazio minkowskitarra ez-euklidearra da, baina laua, eta horko geodesikoak lerro zuzenak dira. Erlatibitate bereziko geometria hori are gehiago aldatzen da, barnean masak dituen espazio-denbora kontsideratzean, Einsteinen erlatibitate orokorraren teorian egiten denez. Kasu horretan, espazio-denborazko continuuma ez-euklidearra eta kurbatua da, eta koordenatu bidez identifikatuak izan daitezkeen unibertso-puntuez osaturik dago. Unibertso-puntu bakoitzari koordenatu-sistema bat dagokio, halako moldez non eskualde txiki bat kontsidera daitekeen, zeinean aplikagarria den erlatibitate berezia. Horrelako unibertso-puntuen ondoz ondoko segidak partikulen ibilbidea edo argi-izpien ibilbidea adierazten du, zeinari unibertso-lerro deritzon, eta huts-hutsean, geodesikoa. (eu)
  • L'espace se présente dans l'expérience quotidienne comme une notion de et de qui désigne une étendue, abstraite ou non, ou encore la perception de cette étendue. Conceptuellement, il est le plus souvent synonyme de contenant aux bords indéterminés. Le phénomène reste en lui-même indéterminé car nous ne savons pas s'il manifeste une structure englobante rassemblant toutes les choses et les lieux ou bien s'il ne s'agit que d'un phénomène dérivé de la multiplicité des lieux. Avant d'être un concept physico-mathématique, l'espace a d'abord été une interrogation majeure des philosophes. De nos jours l'espace, qui semble s'être retiré du champ philosophique, prend de nombreux sens précis et propres à de multiples disciplines scientifiques dérivées de la géométrie. L'espace figure alors, de manière générale, un Tout ensembliste, mais structuré : le domaine de travail. On parle encore d'espace pour désigner une certaine distance (l’espace entre deux personnes), une certaine surface (ce parc naturel couvre un espace considérable) ou un certain volume (ce placard occupe un grand espace). (fr)
  • En physique, l'espace-temps est une représentation mathématique de l'espace et du temps comme deux notions inséparables et s'influençant l'une l'autre. En réalité, ce sont deux versions (vues sous un angle différent) d'une même entité. Cette conception de l'espace et du temps est l'un des grands bouleversements survenus au début du XXe siècle dans le domaine de la physique, mais aussi pour la philosophie. Elle est apparue avec la relativité restreinte et sa représentation géométrique qu'est l'espace de Minkowski ; son importance a été renforcée par la relativité générale. (fr)
  • Is éard is Spás ann ná an réigiún gan cuimse mórthimpeall ag a bhfuil suíomh agus treo ag rudaí. Go ginireálta glaotar spás ar an réigiún amach romhainn nuair a fhágtar atmaisféar an phlainéid, áit a bhfuil gan aer. (ga)
  • Is éard atá sa spás-am comhnascadh an spáis agus an ama mar aonán matamaiticiúil agus fisiciúil. Taispeánann cothromóidí na coibhneasachta go gcaithfear comhordanáidí teagmhais a mheascadh le chéile chun cuntas cruinn a thabhairt ar an rud a fheicimid. De réir teoiric na coibhneasachta speisialta, tá comhghaol idir na toisí spásúla — fad, leithead is airde — agus an t-am. Tá ráta imeacht an ama ag brath ar ghluaisne an bhreathnóra. Dealraíonn clog atá faoi ghluaiseacht a bheith ag rith níos moille ná clog atá ar fos. D'fhéadfadh breathnóir amháin dhá eachtra a fheiceáil mar rudaí comhuaineacha, ach ní fheicfeadh breathnóir atá faoi ghluaiseacht mar sin iad in aon chor. De réir na teoirice seo, ní dearbhthoise aon cheann de na cheithre thoise. De réir mar a mhéadaíonn luas réada, is amhlaidh a chrapann na toisí spásúla. Ní fiú trácht ar na hiarmhairtí seo ach amháin nuair a bhíonn luas réada gar do luas forleata an tsolais. Sa bhliain 1906, beagán tar éis gur fhoilsigh Albert Einstein teoiric na coibhneasachta, nocht a iarmhúinteoir dearcadh nua i leith an spáis agus an ama, dearcadh a chuir treise ar airíonna céimseatúla. Tugtar spás-am air seo. Toisc gur trí thoise atá sa spás agus gur toise amháin atá san am, ní foláir don spás-am a bheith ceathairthoiseach. Creidtear gur “contanam” é toisc, go bhfios dúinn, nach bhfuil aon phointí in easnamh ar an spás ná aon mheandair in easnamh ar an am agus gur féidir iad beirt a fhoroinnt dá bharr gan aon teorainn lena méid ná lena fad. Dá bhrí sin, is gnách le fisicithe glacadh leis go bhfuil an domhan neadaithe sa chontanam sin agus gur féidir cur síos ar gach teagmhas agus gach áit de réir mar a bhfuil siad le fáil sa spás-am. Ní dhéanann an spás-am éabhlóid; tá sé buan ann féin. Nuair a scrúdaítear rud i bhfianaise an spás-ama, tá gach cáithnín den rud sin le fáil ar a dhomhanlíne. Sin líne atá ag síneadh ón am atá caite go dtí an t-am atá le teacht agus a thaispeánann an áit a bhfuil an cáithnín gach meandar. Má éirionn leat domhlíne iomlán cáithníní a dhéanamh amach ó na fórsaí atá ag dul i bhfeidhm air, beidh a stair iomlán soiléirithe agat. Ní athraíonn an domhanlíne le himeacht aimsire ach fanann go socair mar atá sí. (ga)
  • Dalam fisika, ruang waktu adalah permodelan matematika yang mengkombinasikan ruang dan waktu menjadi satu . Ruang-waktu biasanya digambarkan dengan ruang secara tiga dimensi dan waktu memainkan peran sebagai dimensi keempat yang merupakan bagian yang berbeda dari dimensi spasial. Berdasarkan perspektif ruang Euclidean, alam semesta memiliki tiga dimensi ruang ditambah dengan waktu. Dengan mengkombinasikan ruang dan waktu menjadi satu manifol, para ahli fisika telah secara signifikan menyederhanakan sejumlah besar teori dalam fisika dan memahami secara lebih seragam mengenai cara kerja alam semesta dalam lingkup ilmu kosmologi dan mekanika kuantum. Dalam mekanika klasik non-relativistik, penggunaan ruang Euclidean akan lebih tepat dibandingkan penggunaan ruang-waktu, karena waktu diperlakukan sebagai satu faktor yang unversal dan konstan, independen terhadap pergerakan dan pengamat. Dalam konteks teori relativitas, waktu tidak bisa dipisahkan dari ruang tiga dimensi karena kelajuan suatu objek dan pengamat yang relatif dan dapat dipengaruhi oleh medan gravitasi yang mampu memperlambat waktu. Dalam kosmologi, konsep ruang-waktu mengkombinasikan ruang dan waktu menjadi satu alam semesta yang abstrak. Secara matematis, ruang waktu merupakan manifol yang terdiri dari kejadian yang bisa dijelaskan dengan sistem koordinat. Tiga dimensi (panjang, lebar, dan tinggi) dan satu dimensi temporal (yaitu waktu) dibutuhkan. Dimensi merupakan komponen yang independen dari jaring-jaring koordinat untuk menentukan titik pada suatu ruang yang terdefinisi. Seperti contoh dalam sebuah globe terdapat garis lintang dan garis bujur yang merupakan dua koordinat yang independen yang bersama-sama dapat membentuk satu titik yang unik. Dalam ruang dan waktu, jaring-jaring koordinat yang melebar hingga 3+1 dimensi menentukan (bukan hanya titik di suatu ruang), dan waktu ditambahkan di dimensi lainnya pada jaring-jaring koordinat. Dengan ini koordinat dapat menspesifikasikan "di mana" dan "kapan" kejadian terjadi. Tidak seperti koordinat spasial yang biasa, terdapat batasan bagaimana pengukuran dapat dilakukan secara spasial dan temporal. Batasan ini berkorespondensi secara kasar terhadap permodelan matematika tertentu, misal , yang membedakannya dari ruang Euclidean secara perwujudan simetrinya. Hingga awal abad ke 20, waktu dipercaya bersifat independen terhadap pergerakan, dan meningkat pada laju yang tetap di semua kerangka acuan. Namun eksperimen menunjukan bahwa waktu melambat pada kecepatan yang lebih tinggi dari suatu kerangka acuan terhadap kerangka acuan yang lain. Perlambatan ini, yang disebut dengan dilatasi waktu, dijelaskan di dalam teori relativitas khusus. Berbagai eksperimen telah menunjukan kejadian dilatasi waktu seperti pada muon dari radiasi kosmik dan perlambatan jam atom di atas pesawat ulang alik relatif terhadap jam inersia yang tersinkronisasi yang berada di bumi. Sehingga durasi waktu dapat bervariasi bergantung pada kejadian dan kerangka acuan. Ketika dimensi dipahami sebagai sebuah komponen dari sistem jaring dan bukan merupakan sifat fisik dari waktu, akan lebih mudah dipahami bagaimana memandang dimensi lain sebagai hasil dari . Beberapa mengusulkan teori ruang-waktu memasukkan dimensi tambahan, termasuk dimensi ruang temporal yang beberapa dimensi yang tidak temporal maupun spasial (superspace). Berapa jumlah dimensi yang dibutuhkan untuk menjelaskan alam semesta merupakan sebuah pertanyaan yang masih didiskusikan. Teori yang muncul adalah teori dawai yang memprediksikan antara 10 hingga 26 dimensi, teori M yang memprediksikan 11 dimensi (10 spasial dan 1 temporal). Namun keberadaan lebih dari empat dimensi akan terasa perbedaannya pada tingkat subatomik. (in)
  • Konsep ruang telah menjadi perhatian banyak filsuf dan ilmuwan sepanjang sejarah manusia. Istilah ini digunakan secara berbeda dalam berbagai bidang kajian, seperti filsafat, matematika, astronomi, psikologi, dll, sehingga sulit untuk memberikan suatu definisi universal yang jelas dan tidak kontroversial tanpa memandang konteks yang sesuai. Terdapat pula ketidaksepahaman mengenai apakah ruang itu sendiri dapat diukur atau merupakan bagian dari sistem pengukuran. Ilmu sendiri menganggap bahwa ruang adalah suatu satuan fundamental, yaitu suatu satuan yang tak dapat didefinisikan oleh satuan lain. (in)
  • Lo spazio è l'entità indefinita e non limitata che contiene tutte le cose materiali. Queste, avendo un'estensione, ne occupano una parte ed assumono nello spazio una posizione, la quale viene definita in maniera quantitativa secondo i principi della geometria, e qualitativa, in base a relazioni di vicinanza (lontananza) e di grandezza (piccolezza). Lo spazio fisico reale si ritiene sia tridimensionale, anche se nella fisica moderna tale spazio tridimensionale è considerato come parte di un continuo a quattro dimensioni detto spazio-tempo, che comprende anche il tempo. In matematica possono essere definiti "spazi" con un numero di dimensioni anche maggiore di quattro, e con complesse strutture sottostanti. Le osservazioni sperimentali confermano finora l'ipotesi di uno spazio tridimensionale fino a dimensioni subatomiche. La fisica delle alte energie, ed in particolare gli esperimenti al Large Hadron Collider del CERN, ricercano possibili manifestazioni di extradimensioni su scale subatomiche. Il concetto di spazio è considerato di fondamentale importanza per la comprensione dell'universo fisico. Tuttavia, c'è un disaccordo continuo tra i filosofi in merito al fatto se sia esso stesso un'entità, una relazione tra entità, o parte di un quadro concettuale. (it)
  • In fisica per spaziotempo, o cronòtopo, si intende la struttura quadridimensionale dell'universo. Introdotto dalla relatività ristretta, è composto da quattro dimensioni: le tre dello spazio (lunghezza, larghezza e profondità) e il tempo, e rappresenta il "palcoscenico" nel quale si svolgono i fenomeni fisici. (it)
  • 時空(じくう、英: spacetime)は、時間と空間を合わせて表現する物理学の用語、または、時間と空間を同時に、場合によっては相互に関連したものとして扱う概念である。時空間(time and space)とも。 (ja)
  • 空間(くうかん、英: space)とは、 1. * (日常の用語)大きさを持った入れ物。 2. * (哲学)時間と共に物質界を成立させる基礎形式。アリストテレスなどに古代ギリシアの思想では、個々の物が占有する場所(トポス)である。カントは空間を時間とともに人間精神の「直観形式」だとする立場を呈示した。 3. * (物理)ニュートンは、空間を3次元のユークリッド空間、すなわち、3方向に無限に拡がるものとする数学を用いてニュートン力学体系を構築した。そして「(空間は)そのnature(本性)において、外界のいかなるものとも関係がなく、常に同じままで(不変)、不動」と記述した。 「万有引力」という考え方(遠隔作用論の一種)を提示し、宇宙の空間のすべての点が、全ての天体の位置と質量を「知って」いる、と考え、空間というのは「神の感覚中枢 (sensorium dei)」であると述べた。空間を絶対と見なしたニュートンに対して、(ニュートン同様に大御所であった)ライプニッツは空間は相対的なものである、と見なし、論戦が繰り広げられた。アインシュタインの特殊相対性理論では、空間と時間はミンコフスキー時空という一体のものとして記述され、さらに一般相対性理論では、物質(質量)の存在により「曲がる」4次元リーマン空間として記述された。20世紀後半に発展した超弦理論では空間は9次元だとされる。→、。 4. * (数学)→。ユークリッド空間、非ユークリッド空間、空間 (数学)(集合に幾何学的構造を併せて考えたもの)など。 5. * (建築) → 哲学、物理学、数学、建築、地理学、社会学、等々において用いられており、意味・説明は分野ごとに異なるので、それぞれ説明する。 (ja)
  • 시공간(時空間, spacetime) 혹은 시공(時空)이란 3차원 공간과 1차원 시간을 하나의 구조로 묶은 4차원 모델로, 상대성이론에서 중요하게 사용되는 개념이다. 물리학에서 시공간은 공간의 3차원과 시간의 1차원을 단일 4차원 연속체로 융합시키는 수학적 모델이다. 이를 통해 우주는 커다란 은하와 소립자의 단계로 이루어졌다는 것을 설명할 수 있다. 공간의 3차원 벡터 를 확장하여 4차원 벡터 로 나타낼 수 있다. 여기서 c는 빛의 속도이고 따라서 ct의 단위는 거리의 단위가 된다. 시공간은 로렌츠 대칭성이 있으며, 이것이 시공간의 대칭성을 극명하게 보여준다. 요컨데, 등방(isotropic)한 공간은 회전에 대한 대칭성이 있고, 벡터의 길이 를 일정하게 보존한다. 로렌츠 대칭성은 시공간 벡터의 길이 를 일정하게 보존한다. 공간은 데카르트의 직교 좌표계로 잘 표현되듯, 시공간은 민코프스키의 민코프스키 좌표계로 표시할 수 있다. (ko)
  • 공간(空間, 영어: space)은 어떤 물질 또는 물체가 존재할 수 있거나 어떤 일이 일어날 수 있는 장소이다. 공간의 성질에 대한 이해를 시도하는 것은 철학자들과 과학자들에게는 항상 중요한 과제였다. 아마 꽤 많은 토론의 결과에도 불구하고 공간의 성질에 대한 논쟁의 여지가 없고 명확한 정의를 제공하는 것은 어려울 것이다. 공간은 물리학자, 수학자, 철학자, 종교가에 의해 다양하게 다루어지고, 공간과 마음 사이의 관계에서도 다양한 관점이 있다. (ko)
  • In de theoretische natuurkunde is de ruimtetijd een vierdimensionale structuur waarin de drie ruimtedimensies van ons universum samen met de tijd geïntegreerd zijn in één model. Deze verenigde visie vloeit voort uit de relativiteitstheorie, die stelt dat ruimte en tijd niet los van elkaar staan, maar met elkaar verweven zijn. (nl)
  • Przestrzeń – w fizyce oznacza to, co nas otacza i w czym przebiegają wszystkie zjawiska fizyczne. Poza przestrzenią w sensie geometrycznym w fizyce używa się pojęcia przestrzeń również w znaczeniu bardziej abstrakcyjnym (przestrzeń konfiguracyjna), np. przestrzeń pędów.Pojęcie przestrzeni w znaczeniu geometrycznym uległo rozszerzeniu w XX w. po zaakceptowaniu teorii względności Einsteina. W mechanice newtonowskiej oznaczało trójwymiarową przestrzeń euklidesową zawierającą ciała. W szczególnej teorii względności przestrzeń jest nierozerwalnie związana z czasem, tworząc czasoprzestrzeń, niezależną od ciał. W ogólnej teorii względności czasoprzestrzeń zależy od rozkładu i ruchu mas ciał. (pl)
  • Czasoprzestrzeń – zbiór zdarzeń zlokalizowanych w przestrzeni i czasie, wyposażony w strukturę afiniczną i metryczną o określonej postaci, w zależności od analizowanego modelu fizycznej czasoprzestrzeni. (pl)
  • Ruimte is een van de weinige fundamentele grootheden in de fysica. Dat betekent dat ruimte niet gedefinieerd kan worden via andere grootheden, omdat er niets fundamentelers bekend is. Ruimte wordt daarom, net als de definitie van andere fundamentele grootheden zoals tijd en massa, bepaald door meting. Het standaard ruimte-interval is de meter, sinds 1983 gedefinieerd als de afstand die licht in 1/299.792.458 seconde in vacuüm aflegt. Deze definitie, die aan de huidige definitie van tijd wordt gekoppeld, maakt onze plaats-tijdruimte een Minkowski-ruimte en maakt de speciale relativiteitstheorie juist per definitie. In de klassieke natuurkunde wordt de ruimte opgevat als een driedimensionale Euclidische ruimte waarin elke positie kan worden beschreven door drie coördinaten. De houdt zich meer bezig met ruimtetijd die wordt gemodelleerd als een vierdimensionale topologische ruimte. (nl)
  • Espaço físico é uma concepção da Física e diz respeito ao meio que nos envolve. No entanto, na física existe muita discussão a respeito da definição mais precisa e abrangente para a referida expressão. Eis, consequentemente, algumas outras definições consideradas aceitáveis: 1. * Uma estrutura muito grande, finita (ou não), que contém todos os seres, que é definida por relações geométricas entre todos os seres, e que é campo de todos os eventos—sejam eles observáveis ou não. 2. * Uma componente da estrutura espaço-tempo, dentro do domínio da existência, que permite quaisquer manifestações ditas "físicas" -- como é o caso dos fenômenos da dinâmica. 3. * A região compreedida entre dois pontos consecutivos. Tradicionalmente, considera-se que existam 3 dimensões do espaço: altura, largura e comprimento. Algumas teorias também consideram espaço como um conjunto de partículas, reais ou virtuais, tais como lacunas que podem estar preenchidas ou não por matéria. (pt)
  • Na física, espaço-tempo é o sistema de coordenadas utilizado como base para o estudo da relatividade restrita e relatividade geral. O tempo e o espaço tridimensional são concebidos, em conjunto, como uma única variedade de quatro dimensões a que se dá o nome de espaço-tempo. Um ponto, no espaço-tempo, pode ser designado como um "acontecimento". Cada acontecimento tem quatro coordenadas (t, x, y, z); ou, em coordenadas angulares, t, r, θ, e φ que dizem o local e a hora em que ele ocorreu, ocorre ou ocorrerá. Na mecânica clássica (não-relativista), o tempo é tomado como uma unidade de medida universal, uniforme por todo o espaço, e independente de qualquer movimentação nesse, enquanto que no contexto da relatividade especial, o tempo é tratado integralmente à dimensão espacial, pois a taxa observada da passagem do tempo depende da velocidade do objeto em relação ao seu observador. Pontos no espaço-tempo são chamados de eventos e são definidos por quatro números, por exemplo, (x, y, z, ct), onde c é a velocidade da luz e pode ser considerado como a velocidade que um observador se move no tempo. Isto é, eventos separados no tempo de apenas 1 segundo estão a 299.792.458 metros um do outro no espaço-tempo. Assim como utilizamos as coordenadas x, y e z para definir pontos no espaço em 3 dimensões, na relatividade especial utilizamos uma coordenada a mais para definir o tempo de acontecimento de um evento. (pt)
  • Пространство (обычное пространство или физическое пространство) — трёхмерное пространство нашего повседневного мира и/или прямое развитие этого понятия в физике (развитие, возможно, иногда достаточно изощрённое, но прямое, так что можно сказать: наше обычное пространство на самом деле таково). Это пространство, в котором определяется положение физических тел, в котором происходит механическое движение, геометрическое перемещение различных физических тел и объектов. Различные абстрактные пространства в том смысле, как они понимаются в математике, не имеющие к обычному («физическому») пространству никакого отношения, кроме отношения более или менее далёкой формальной аналогии (иногда, в отдельных простых случаях, правда, просматривается и генетическая связь, например для , ). Обычно это те или иные абстрактные векторные или линейные пространства, впрочем, часто снабженные разнообразными дополнительными математическими структурами. Как правило, в физике термин пространство применяется в этом смысле обязательно с уточняющим определением или дополнением (, цветовое пространство, пространство состояний, гильбертово пространство, пространство спиноров), или, в крайнем случае, в виде неразрывного словосочетания абстрактное пространство. Такие пространства используются однако для постановки и решения вполне «земных» задач в обыкновенном трёхмерном пространстве. (ru)
  • Простра́нство-вре́мя (простра́нственно-временно́й конти́нуум) — физическая модель, дополняющая пространство равноправным временны́м измерением и таким образом создающая теоретико-физическую конструкцию, которая называется пространственно-временным континуумом. Пространство-время непрерывно и с математической точки зрения представляет собой многообразие с лоренцевой метрикой. В нерелятивистской классической механике использование Евклидова пространства, не зависящего от одномерного времени, вместо пространства-времени уместно, так как время рассматривается как всеобщее и неизменное, будучи независимым от состояния движения наблюдателя. В случае релятивистских моделей время не может быть отделено от трёх измерений пространства, потому что наблюдаемая скорость, с которой течёт время для объекта, зависит от его скорости относительно наблюдателя, а также от силы гравитационного поля, которое может замедлить течение времени. В космологии и релятивистской физике вообще концепция пространства-времени объединяет пространство и время в одну абстрактную Вселенную. Математически она является многообразием, состоящим из «событий», описанных системой координат. Обычно требуется три пространственных измерения (длина, ширина, высота) и одно временное измерение (время). Измерения — независимые составляющие координатной сетки, необходимые для локализации точки в некотором ограниченном «пространстве». Например, на Земле широта и долгота — две независимые координаты, которые вместе однозначно определяют положение. В пространстве-времени координатная сетка, которая простирается в 3+1 измерениях, локализует события (вместо просто точки в пространстве), то есть время добавляется как ещё одно измерение в координатной сетке. Таким образом, координаты определяют где и когда происходят события. Однако единая природа пространства-времени и его независимость от выбора координат позволяют предположить, что чтобы выразить временную координату в одной системе координат, необходимы как временная, так и пространственная координаты в другой системе координат. В отличие от обычных пространственных координат, в пространстве-времени возникает понятие светового конуса, накладывающее ограничения на допустимые координаты, если одна из них везде должна быть временной. Эти ограничения жёстко связаны с особой математической моделью, которая отличается от Евклидова пространства с его очевидной симметрией. В соответствии с теорией относительности, Вселенная имеет три пространственных измерения и одно временное измерение, и все четыре измерения органически связаны в единое целое, являясь почти равноправными и в определённых рамках (см. примечания ниже) способными переходить друг в друга при смене наблюдателем системы отсчёта. В рамках общей теории относительности пространство-время имеет и единую динамическую природу, а его взаимодействие со всеми остальными физическими объектами (телами, полями) и есть гравитация. Таким образом, теория гравитации в рамках ОТО и других метрических теорий гравитации есть теория пространства-времени, полагаемого не плоским, а способным динамически менять свою кривизну. До начала двадцатого века время полагалось независимым от состояния движения, протекающим с постоянной скоростью во всех системах отсчёта; однако затем эксперименты показали, что время замедляется при больших скоростях одной системы отсчёта относительно другой. Это замедление, названное релятивистским замедлением времени, объясняется в специальной теории относительности. Замедление времени подтвердили многие эксперименты, такие как релятивистское замедление распада мюонов в потоке космических лучей и замедление атомных часов на борту космического челнока, и самолётов относительно установленных на Земле часов. Длительность времени поэтому может меняться в зависимости от событий и системы отсчёта. Термин пространство-время получил широкое распространение далеко за пределами трактовки пространства-времени с нормальными 3+1 измерениями. Это действительно соединение пространства и времени. Другие предложенные теории пространства-времени включают дополнительные измерения, обычно пространственные, но существуют некоторые умозрительные теории, включающие дополнительные временные измерения, и даже такие, которые включают измерения, не являющиеся ни временными, ни пространственными (например, суперпространство). Вопрос о том, сколько измерений необходимо для описания Вселенной, открыт до сих пор. Умозрительные теории, такие как теория струн, предсказывают 10 или 26 измерений (с М-теорией, предсказывающей 11 измерений: 10 пространственных и 1 временное), но существование более четырёх измерений имело бы значение только на субатомном уровне. (ru)
  • Rumtid är en matematisk modell som kombinerar rum och tid till ett enda sammanvävt kontinuum. I sin enklaste form utgår den från ett euklidiskt rum, med tre rumsdimensioner, och lägger till tiden som en ”fjärde dimension”. Tillsammans bildar de en mångfald som är känd som Minkowskirummet. En punkt i denna fyrdimensionella rumtid kallas för en händelse. Rumtiden introducerades av den tyske matematikern Hermann Minkowski (1908) som ett sätt att ge en geometrisk beskrivning av de förändringar av tid och rum som Albert Einstein formulerade i sin speciella relativitetsteori (1905). Relativistiska fenomen som längdkontraktion och tidsdilatation kan beskrivas som att olika observatörers koordinatsystem (deras referenssystem) är roterade i förhållande till varandra. Med den allmänna relativitetsteorin utvidgas rumtidsbegreppet, så att den fyrdimensionella rumtiden kan vara krökt, icke-euklidisk. Under frånvaro av massiva objekt är rumtiden platt, men under påverkan av gravitationskrafter, eller vid accelererande rörelser kröks den och de tidigare räta koordinatlinjerna blir böjda geodetiska linjer. Inom slingkvantgravitation kallar man samma begrepp för rumtidsväv. (sv)
  • Definitionen av rum i fysik är omtvistad. Diverse koncept som har använts för att försöka definiera rummet har inkluderat: * strukturen definierad av mängden "spatiala relationer" mellan objekt * en mångfald definierad av ett koordinatsystem där ett objekt kan lokaliseras. * ett väsen som hindrar objekt i universum från att röra vid varandra. I klassisk fysik är rummet ett spatialt tredimensionellt Euklidiskt rum där varje position kan beskrivas genom tre koordinater. Ett utrymme med bara en dimension kallas linje, med två dimensioner kallas det plan och med tre dimensioner kallas det rum. Relativistisk fysik studerar rumtid snarare än rum; rumtid behandlas som en fyrdimensionell mångfald. Filosofiska frågor om rummet inkluderar: Är rummet absolut eller helt och hållet relativt? Har rummet en korrekt geometri eller är rummets geometri bara en konvention? Historiskt högt ansedda personer som har tagit ställning i dessa debatter inkluderar Isaac Newton (rum är absolut), Gottfried Leibniz (rum är relativt) och Henri Poincaré (spatiell geometri är en konvention). Två viktiga tankeexperiment förenade med dessa frågor är: Newtons och Poincarés . (sv)
  • Про́стір-час — штучний математичний 4-вимірний простір подій. Положення будь-якої події в просторі-часі відносно спостерігача задається чотирма величинами з розмірністю довжини: ct, x, y, z, де c — швидкість світла, t — час, а решту величин задають місце події. Точки простору-часу називаються світовими точками. Руху частинки в просторі-часі відповідає лінія, яку називають світовою лінією. Віддаль між світовими точками задається просторово-часовим інтервалом. Координати ct, x, y, z зв'язані з певною системою відліку, а при переході від однієї системи відліку до іншої перетворюються як компоненти 4-вектора. Система відліку не обов'язково повинна бути інерційною. В полі гравітації багатьох тіл інерційну систему відліку вибрати неможливо. Тому простір-час викривлений. На великій віддалі від масивних тіл це викривлення незначне, поблизу таких тіл ним нехтувати не можна. Загалом властивості простору-часу описуються метричним тензором. Метричний тензор повинен задовольняти основним рівнянням загальної теорії відносності — рівнянням Ейнштейна. (uk)
  • Про́стір (латинське: spatium) — протяжність, вмістилище, в якому розташовані предмети і відбуваються події. У філософії тривають дискусії щодо того, чи є простір окремою сутністю чи лише формою існування матерії. Простір характеризує співіснування об'єктів, їх протяжність і структурність, взаємне розташування. Доступний нашим відчуттям простір є тривимірним. Взаємне розташування предметів у ньому характеризується віддаллю і напрямком. У фізиці простір об'єднується з часом у єдиний простір-час. Дебати щодо природи й сутності простору почалися ще в античності. Платон означав простір (хору) як вмістилище або проміжок, Аристотель як місце. Арабський мислитель Альхазен намагався визначити простір через розширення. Нове переформулювання поняття простору відбулося в 17 ст., що стало століттям становлення класичної механіки. Її творець, Ісаак Ньютон розглядав простір як абсолютний, тобто такий, що існує незалежно від того, чи є в ньому фізичні тіла. На відміну від нього Готфрід Лейбніц характеризував простір тільки через відношення між тілами: віддаль та напрямок. У 18 ст. аналіз сутності простору здійснив Іммануїл Кант, якого цікавило передусім питання про те, чи можна пізнати простір тільки емпірично, через досвід. Кант прийшов до висновку, що простір є чисто апріорним поняттям, що означає, що людина не може сприймати світ по-іншому, як через простір. У 19 та 20 ст. розуміння простору в фізиці змінилося. З побудовою теорії відносності простір став розглядатися невід'ємно від часу як простір-час. Геометрія простру неевклідова, зокрема він може викривлятися поблизу від масивних тіл. Розвиток квантової механіки та квантової теорії поля підняв питання про природу вакууму, тобто простору, в якому немає ні полів, ні частинок. Однак, чимало суттєвих питань, пов'язаних із вакуумом, зокрема питання про енергію вакууму, залишаються досі нерозв'язаними. (uk)
  • 空間(德語:Raum,英語:space,法語:espace,西班牙語:espacio,義大利語:spazio),大致上,是指物質存在所佔有的場所,物體與物體之間的界線,或是物體與物體之間的相對位置等,抽象化之後形成的概念。與時間二者,構成物質存在的基本範疇,是人類思考的基本概念框架之一。人類可以用直覺了解空間,但難以概念化,因此自古希臘時代開始,就成為哲學與物理學上重要的討論課題。空間存在,是運動構成的基本條件。在物理學中,以三個維度來描述空間的存在。相對論中,將時間及空間二者,合併成單一的時空概念。伽利略、莱布尼兹、艾萨克·牛顿、伊曼努尔·康德、卡爾·弗里德里希·高斯、爱因斯坦、庞加莱都研究空间的本质。 (zh)
  • 时空(时间-空间,时间和空间)是一種基本概念,分别屬于物理學、天文學、空間物理學和哲學。并且也是这几个学科最重要的最基本的概念之一。 空间在力学和物理学上,是描述物体以及其运动的位置、形状和方向等抽象概念;而时间则是描述运动之持续性,事件发生之顺序等。时空的特性,主要就是通过物体,其运动以及与其他物体的相互作用之间的各种关系之汇总。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 28758 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 196102 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986586579 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:align
  • right (en)
dbp:caption
  • Albert Einstein (en)
  • Hendrik Lorentz (en)
  • Hermann Minkowski (en)
  • Henri Poincaré (en)
  • , where a is twice the area between the ray, the hyperbola, and the x-axis. (en)
  • , where a is twice the area between the ray, the circle, and the x-axis. (en)
  • Figure 1-2. Michelson and Morley expected that motion through the aether would cause a differential phase shift between light traversing the two arms of their apparatus. The most logical explanation of their negative result, aether dragging, was in conflict with the observation of stellar aberration. (en)
  • Center of Momentum Frame. (en)
  • Figure 3-11. (en)
  • Figure 4-1a. A ray through the unit circle (en)
  • Figure 4-1b. A ray through the unit hyperbola (en)
  • Lab Frame. (en)
  • Figure 4-3b. The momentarily comoving reference frames along the trajectory of an accelerating observer . (en)
  • in the point (en)
  • x2 + y2 = 1 (en)
  • x2 − y2 = 1 (en)
  • Figure 4-3a. The momentarily comoving reference frames of an accelerating particle as observed from a stationary frame. (en)
  • Figure 3-12a. Energy–momentum diagram for decay of a charged pion. (en)
  • Figure 3-12b. Graphing calculator analysis of charged pion decay. (en)
dbp:direction
  • horizontal (en)
  • vertical (en)
dbp:footer
  • Figure 5-10. Lunar laser ranging experiment. This retroreflector was left on the Moon by astronauts on the Apollo 11 mission. Astronomers all over the world have bounced laser light off the retroreflectors left by Apollo astronauts and Russian lunar rovers to measure precisely the Earth-Moon distance. (en)
  • Figure 1-3. (en)
  • Figure 2-10. Mutual time dilation (en)
  • Figure 5-6. Mass-energy warps spacetime. Rotating mass–energy distributions with angular momentum J generate gravitomagnetic fields H. (en)
dbp:height
  • 200 (xsd:integer)
  • 300 (xsd:integer)
  • 396 (xsd:integer)
  • 500 (xsd:integer)
  • 580 (xsd:integer)
  • 729 (xsd:integer)
  • 1093 (xsd:integer)
  • 2373 (xsd:integer)
dbp:image
  • 2 (xsd:integer)
  • Gravitomagnetic field due to angular momentum.svg (en)
  • Albert Einstein .png (en)
  • Michelson-Morley experiment conducted with white light.png (en)
  • Apollo 11 Lunar Laser Ranging Experiment.jpg (en)
  • Energy-momentum diagram for pion decay .png (en)
  • Gravitation_space_source.svg (en)
  • H A Lorentz .jpg (en)
  • Henri Poincaré-2.jpg (en)
  • Hermann Minkowski Portrait.jpg (en)
  • Hyperbolic functions-2.svg (en)
  • Lorentz transform of world line.gif (en)
  • LunarLaserMLRS.gif (en)
  • MichelsonMorleyAnimationDE.gif (en)
  • Momentarily Comoving Reference Frame.gif (en)
  • Spacetime Diagrams of Mutual Time Dilation B.png (en)
  • Spacetime Diagrams of Mutual Time Dilation D.png (en)
  • Trig functions .svg (en)
dbp:perrow
  • 1 (xsd:integer)
  • 2 (xsd:integer)
dbp:totalWidth
  • 250 (xsd:integer)
  • 300 (xsd:integer)
  • 330 (xsd:integer)
dbp:width
  • 105 (xsd:integer)
  • 115 (xsd:integer)
  • 135 (xsd:integer)
  • 150 (xsd:integer)
  • 190 (xsd:integer)
  • 220 (xsd:integer)
  • 261 (xsd:integer)
  • 280 (xsd:integer)
  • 300 (xsd:integer)
  • 371 (xsd:integer)
  • 473 (xsd:integer)
  • 813 (xsd:integer)
  • 869 (xsd:integer)
  • 2349 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • Oni distingas diversajn signifojn de la nocio Spaco: (eo)
  • Espazioa (latinezko spatium hitzetik) hiru dimentsioko eremu mugagabea da; objektuak eta gertaerak izaten diren eta objektu nahiz gertaera horiek kokaleku eta norabide erlatiboa duten tokia. (eu)
  • En physique, l'espace-temps est une représentation mathématique de l'espace et du temps comme deux notions inséparables et s'influençant l'une l'autre. En réalité, ce sont deux versions (vues sous un angle différent) d'une même entité. Cette conception de l'espace et du temps est l'un des grands bouleversements survenus au début du XXe siècle dans le domaine de la physique, mais aussi pour la philosophie. Elle est apparue avec la relativité restreinte et sa représentation géométrique qu'est l'espace de Minkowski ; son importance a été renforcée par la relativité générale. (fr)
  • Is éard is Spás ann ná an réigiún gan cuimse mórthimpeall ag a bhfuil suíomh agus treo ag rudaí. Go ginireálta glaotar spás ar an réigiún amach romhainn nuair a fhágtar atmaisféar an phlainéid, áit a bhfuil gan aer. (ga)
  • Konsep ruang telah menjadi perhatian banyak filsuf dan ilmuwan sepanjang sejarah manusia. Istilah ini digunakan secara berbeda dalam berbagai bidang kajian, seperti filsafat, matematika, astronomi, psikologi, dll, sehingga sulit untuk memberikan suatu definisi universal yang jelas dan tidak kontroversial tanpa memandang konteks yang sesuai. Terdapat pula ketidaksepahaman mengenai apakah ruang itu sendiri dapat diukur atau merupakan bagian dari sistem pengukuran. Ilmu sendiri menganggap bahwa ruang adalah suatu satuan fundamental, yaitu suatu satuan yang tak dapat didefinisikan oleh satuan lain. (in)
  • In fisica per spaziotempo, o cronòtopo, si intende la struttura quadridimensionale dell'universo. Introdotto dalla relatività ristretta, è composto da quattro dimensioni: le tre dello spazio (lunghezza, larghezza e profondità) e il tempo, e rappresenta il "palcoscenico" nel quale si svolgono i fenomeni fisici. (it)
  • 時空(じくう、英: spacetime)は、時間と空間を合わせて表現する物理学の用語、または、時間と空間を同時に、場合によっては相互に関連したものとして扱う概念である。時空間(time and space)とも。 (ja)
  • 시공간(時空間, spacetime) 혹은 시공(時空)이란 3차원 공간과 1차원 시간을 하나의 구조로 묶은 4차원 모델로, 상대성이론에서 중요하게 사용되는 개념이다. 물리학에서 시공간은 공간의 3차원과 시간의 1차원을 단일 4차원 연속체로 융합시키는 수학적 모델이다. 이를 통해 우주는 커다란 은하와 소립자의 단계로 이루어졌다는 것을 설명할 수 있다. 공간의 3차원 벡터 를 확장하여 4차원 벡터 로 나타낼 수 있다. 여기서 c는 빛의 속도이고 따라서 ct의 단위는 거리의 단위가 된다. 시공간은 로렌츠 대칭성이 있으며, 이것이 시공간의 대칭성을 극명하게 보여준다. 요컨데, 등방(isotropic)한 공간은 회전에 대한 대칭성이 있고, 벡터의 길이 를 일정하게 보존한다. 로렌츠 대칭성은 시공간 벡터의 길이 를 일정하게 보존한다. 공간은 데카르트의 직교 좌표계로 잘 표현되듯, 시공간은 민코프스키의 민코프스키 좌표계로 표시할 수 있다. (ko)
  • 공간(空間, 영어: space)은 어떤 물질 또는 물체가 존재할 수 있거나 어떤 일이 일어날 수 있는 장소이다. 공간의 성질에 대한 이해를 시도하는 것은 철학자들과 과학자들에게는 항상 중요한 과제였다. 아마 꽤 많은 토론의 결과에도 불구하고 공간의 성질에 대한 논쟁의 여지가 없고 명확한 정의를 제공하는 것은 어려울 것이다. 공간은 물리학자, 수학자, 철학자, 종교가에 의해 다양하게 다루어지고, 공간과 마음 사이의 관계에서도 다양한 관점이 있다. (ko)
  • In de theoretische natuurkunde is de ruimtetijd een vierdimensionale structuur waarin de drie ruimtedimensies van ons universum samen met de tijd geïntegreerd zijn in één model. Deze verenigde visie vloeit voort uit de relativiteitstheorie, die stelt dat ruimte en tijd niet los van elkaar staan, maar met elkaar verweven zijn. (nl)
  • Przestrzeń – w fizyce oznacza to, co nas otacza i w czym przebiegają wszystkie zjawiska fizyczne. Poza przestrzenią w sensie geometrycznym w fizyce używa się pojęcia przestrzeń również w znaczeniu bardziej abstrakcyjnym (przestrzeń konfiguracyjna), np. przestrzeń pędów.Pojęcie przestrzeni w znaczeniu geometrycznym uległo rozszerzeniu w XX w. po zaakceptowaniu teorii względności Einsteina. W mechanice newtonowskiej oznaczało trójwymiarową przestrzeń euklidesową zawierającą ciała. W szczególnej teorii względności przestrzeń jest nierozerwalnie związana z czasem, tworząc czasoprzestrzeń, niezależną od ciał. W ogólnej teorii względności czasoprzestrzeń zależy od rozkładu i ruchu mas ciał. (pl)
  • Czasoprzestrzeń – zbiór zdarzeń zlokalizowanych w przestrzeni i czasie, wyposażony w strukturę afiniczną i metryczną o określonej postaci, w zależności od analizowanego modelu fizycznej czasoprzestrzeni. (pl)
  • 空間(德語:Raum,英語:space,法語:espace,西班牙語:espacio,義大利語:spazio),大致上,是指物質存在所佔有的場所,物體與物體之間的界線,或是物體與物體之間的相對位置等,抽象化之後形成的概念。與時間二者,構成物質存在的基本範疇,是人類思考的基本概念框架之一。人類可以用直覺了解空間,但難以概念化,因此自古希臘時代開始,就成為哲學與物理學上重要的討論課題。空間存在,是運動構成的基本條件。在物理學中,以三個維度來描述空間的存在。相對論中,將時間及空間二者,合併成單一的時空概念。伽利略、莱布尼兹、艾萨克·牛顿、伊曼努尔·康德、卡爾·弗里德里希·高斯、爱因斯坦、庞加莱都研究空间的本质。 (zh)
  • 时空(时间-空间,时间和空间)是一種基本概念,分别屬于物理學、天文學、空間物理學和哲學。并且也是这几个学科最重要的最基本的概念之一。 空间在力学和物理学上,是描述物体以及其运动的位置、形状和方向等抽象概念;而时间则是描述运动之持续性,事件发生之顺序等。时空的特性,主要就是通过物体,其运动以及与其他物体的相互作用之间的各种关系之汇总。 (zh)
  • المكان أو الفضاء في الفيزياء هو مُنْفَسَح ثلاثي الأبعاد لا حدود له تأخذ فيه الأجسام والوقائع وضعا واتجاها نسبيا. بالتوازي تستخدم أيضا كلمة "الفضاء" في الفيزياء للتعبير عن مجمل المكان الفيزيائي التي تشغله المادة وتتواجد فيه الأجسام الصغيرة والكبيرة، كالذرات والأيونات أو الكواكب والنجوم، وفق التصور النيوتني، والذي يشكل مسرحا للحوادث في الفيزياء النيوتنية. وغالبا ما يتم تصور "المكان الفيزيائي" كفضاء ثابت غير متحرك ذي ثلاثة أبعاد خطية (مستقيمة)، مع أن علماء الفيزياء الحديثة عادة ما ينظرون له مع البعد الزمني للأحداث، على انهما جزءا من رباعي الابعاد متصل لا حدود له، يُدمج فيه المكان مع الزمان، فيما يعرف بالزمكان. يظهر ذلك التصور جليا في مسلمات النظرية النسبية، إذ أن النسبية العامة تجعل من هذا الزمكان بأبعاده الأربعه فضاء متحركا متموجا، كما أن النظريات الحديثة عن الفضاء الكوني تقدم تصورا أنه يتو (ar)
  • الزمكان (بالإنجليزية: Spacetime) (الزمان-مكان) أو الزمان المكاني هو دمج لمفهومي الزمان والمكان، هو الفضاء بأبعاده الأربعة، الأبعاد المكانية الثلاثة التي نعرفها؛ الطول والعرض والارتفاع، مضاف إليها الزمن كبعد رابع، هذه الفضاء الرباعي تشكل نسيج أو شبكة تحمل كل شيء في هذا الكون، كل جسم مهما كان حجمه وكل حدث يخضع لها، فلا وجود للأشياء ولا للأحداث خارج نطاقي الزمان والمكان. يعد هذا مصطلح حديث نسبيا في الفيزياء منحوت من كلمتي الزمان المكان يُطلق على أي نموذج رياضي يدمج الأبعاد الثلاثة للمكان مع بعد واحد للزمن ليكوّن فضاءّ رباعي الأبعاد. يمكن استخدام لتصوّر التأثيرات النسبية مثل السبب وراء التباين الذي يراه مراقبون مختلفون في زمن ومكان وقوع حدث ما. (ar)
  • L'espaitemps és un concepte introduït per Hermann Minkowski el 1908, que fusiona el temps i l'espai absoluts de Newton en una nova entitat de quatre dimensions, les tres ordinàries de l'espai amb la quarta del temps. Si bé en la seva concepció original, és geomètricament "pla", matemàticament és peculiar, ja que el temps es comporta com una coordenada espacial, però amb valors en els nombres imaginaris. La teoria de la relativitat general del 1915 introduí l'efecte de la gravitació, la qual cosa suposa que l'espaitemps de Minkowski no és pla, sinó que està corbat. (ca)
  • L'espai físic és l'espai infinit on es troben els objectes i en el qual els esdeveniments que ocorren tenen una posició i direcció relatives. L'espai físic és habitualment concebut amb tres dimensions lineals, encara que els físics moderns usualment el consideren, junt amb el temps, com a una part d'un infinit continu de quatre dimensions conegut com a espaitemps. En matemàtiques, s'examinen espais amb diferent nombre de dimensions i amb diferents estructures subjacents. El concepte d'espai és considerat de fonamental importància per a una comprensió de l'univers físic, encara que hi hagi continus desacords entre filòsofs sobre si és una entitat, una relació entre entitats o bé part d'un marc conceptual. (ca)
  • Prostor je nekonečný trojrozměrný útvar, ve kterém mají tělesa a události relativní polohu a směr. Fyzický prostor je často koncipován ve třech lineárních dimenzích, ačkoliv moderní fyzika ho obvykle považuje za časově neomezené čtyřrozměrné kontinuum známé jako časoprostor. Koncept prostoru je považován za zásadní pro pochopení reálného vesmíru. Nicméně mezi filozofy přetrvává nesoulad zda je sám entitou, vztahem mezi entitami, nebo částí koncepčního rámce. (cs)
  • Časoprostor nebo také prostoročas je fyzikální pojem z teorie relativity sjednocující prostor a čas do jednoho čtyřrozměrného kontinua. Čas hraje roli čtvrtého rozměru a je oproti zbylým třem prostorovým rozměrům význačný (například tím, že se v něm lze pohybovat jen jedním směrem). V obecné teorii relativity je časoprostor obecně zakřivený a má strukturu variety. Projevy zakřivení časoprostoru pozorujeme jako gravitaci. (cs)
  • Der Raum ist eine Art „Behälter“ für Materie und Felder, in dem sich alle physikalischen Vorgänge abspielen. Dieses bewusst etwas unpräzise Verständnis des Begriffes „Raum“ ist seit Isaac Newton allgemein verbreitet und wurde erst durch Einstein infrage gestellt. Zur physikalischen Beschreibung werden formale Eigenschaften verschiedener mathematischer Räume, meistens des euklidischen Raumes, benutzt. Der Begriff des Raums hat sich in der Geschichte der Physik stark gewandelt. (de)
  • Raumzeit oder Raum-Zeit-Kontinuum bezeichnet die gemeinsame Darstellung des dreidimensionalen Raums und der eindimensionalen Zeit in einer vierdimensionalen mathematischen Struktur. Diese Darstellung wird in der Relativitätstheorie benutzt. Im Zusammenhang der klassischen Mechanik ist der Raumzeitbegriff von Penrose und Arnolʹd diskutiert worden. (de)
  • Ως χώρος γενικά στη φυσική ονομάζεται το περιβάλλον που είναι άρρηκτα συνδεδεμένο στην ιδέα της απόστασης σε τρεις διαστάσεις. Ο χώρος, όπως τον αντιλαμβανόμαστε, έχει τρεις διαστάσεις που συμβολίζονται με τρεις διευθύνσεις κάθετες μεταξύ τους. Κάθε στερεό σώμα έχει συγκεκριμένο μήκος, πλάτος και ύψος και μπορεί να κινηθεί και προς τις έξι κατευθύνσεις, δηλαδή εμπρος, πίσω, δεξιά, αριστερά, πάνω ή κάτω, προκειμένου να φθάσει σε κάποιο άλλο σημείο του χώρου. (el)
  • Στη Φυσική, ο χωροχρόνος ή χωροχρονικό συνεχές είναι το μαθηματικό μοντέλο που ενώνει τον χώρο και τον χρόνο σε μία συνέχεια. Ο χωροχρόνος συνήθως ερμηνεύεται ως συνδυασμός του ευκλείδειου χώρου τριών διαστάσεων με τον χρόνο ως μια επιπρόσθετη διάσταση, οπότε προκύπτει ένα πολύπτυχο μόρφωμα (manifold) τεσσάρων διαστάσεων. Η τέταρτη διάσταση, αυτή του χρόνου, είναι διαφορετική από τις άλλες τρεις που αφορούν μήκος στον ευκλείδειο χώρο. Ο Άλμπερτ Αϊνστάιν έδωσε μία συσχέτιση της Καμπύλωσης του χώρου και στην πραγματικότητα. (el)
  • In physics, spacetime is any mathematical model which fuses the three dimensions of space and the one dimension of time into a single four-dimensional manifold. Spacetime diagrams can be used to visualize relativistic effects, such as why different observers perceive where and when events occur differently. Until the 20th century, it was assumed that the 3-dimensional geometry of the universe (its spatial expression in terms of coordinates, distances, and directions) was independent of one-dimensional time. However, in 1905, Albert Einstein based a work on special relativity on two postulates: (en)
  • El espacio-tiempo es el modelo matemático que combina el espacio y el tiempo en un único continuo como dos conceptos inseparablemente relacionados. En este continuo espacio-temporal se representan todos los sucesos físicos del Universo, de acuerdo con la teoría de la relatividad y otras teorías físicas. La expresión espacio-tiempo ha devenido de uso corriente a partir de la teoría de la relatividad especial formulada por Einstein en 1905, siendo esta concepción del espacio y el tiempo uno de los avances más importantes del siglo XX en el campo de la física. (es)
  • En fiziko, spactempo estas matematika modelo kiu kombinas spacon kaj tempon en unuecan (sternaĵon). Spactempo estas kutime kun tri-dimensia spaco kaj unu-dimensia tempo, kiu estas en rolo de la kvara dimensio kiu estas de malsama speco ol la spacaj dimensioj. Kombinante la du konceptojn en ununuran sternaĵon, fizikistoj simpligis plurajn fizikajn teoriojn, kaj priskribas en pli difinita maniero la funkciadon je ambaŭ subatoma kaj supergalaktika niveloj. (eo)
  • Espazio-denbora deritzo gertaera fisikoak adierazteko erabiltzen den kokalekuari, zeinari propietate bereziak dagozkion. Izen hori ematen zaio, fenomenoak deskribatzeko behatzaileak aztertzen dituen gertaera fisikoak non (espazioa) eta noiz (denbora) gertatzen diren adierazi behar delako. Horregatik, gertaera fisikoen kokalekua continuum espazio-tenporala dela esaten da. Unibertsoak hiru dimentsio espazial behagarri dituenez, denbora laugarren dimentsioa dela esaten da, eta guztira espazio-denbora tetradimentsionaltzat (hots, lau dimentsiokoa) jotzen da. Zehatzago esanik, espazio-denbora tetradimentsionala ohiko termino bihurtu da Albert Einsteinek (1879-1955) erlatibitatearen teoria plazaratu zuenetik. (eu)
  • El espacio físico es el lugar donde se encuentran los objetos y en el que los eventos que ocurren tienen una posición y dirección relativas.​ El espacio físico es habitualmente concebido con tres dimensiones lineales, aunque los físicos modernos usualmente lo consideran, con el tiempo, como una parte de un infinito continuo de cuatro dimensiones conocido como espacio-tiempo, que en presencia de materia es curvo. En matemáticas se examinan espacios con diferente número de dimensiones y con diferentes estructuras subyacentes. El concepto de espacio es considerado de fundamental importancia para una comprensión del universo físico aunque haya continuos desacuerdos entre filósofos acerca de si es una entidad, una relación entre entidades, o parte de un marco conceptual. (es)
  • L'espace se présente dans l'expérience quotidienne comme une notion de et de qui désigne une étendue, abstraite ou non, ou encore la perception de cette étendue. Conceptuellement, il est le plus souvent synonyme de contenant aux bords indéterminés. Le phénomène reste en lui-même indéterminé car nous ne savons pas s'il manifeste une structure englobante rassemblant toutes les choses et les lieux ou bien s'il ne s'agit que d'un phénomène dérivé de la multiplicité des lieux. (fr)
  • Is éard atá sa spás-am comhnascadh an spáis agus an ama mar aonán matamaiticiúil agus fisiciúil. Taispeánann cothromóidí na coibhneasachta go gcaithfear comhordanáidí teagmhais a mheascadh le chéile chun cuntas cruinn a thabhairt ar an rud a fheicimid. Sa bhliain 1906, beagán tar éis gur fhoilsigh Albert Einstein teoiric na coibhneasachta, nocht a iarmhúinteoir dearcadh nua i leith an spáis agus an ama, dearcadh a chuir treise ar airíonna céimseatúla. Tugtar spás-am air seo. (ga)
  • Dalam fisika, ruang waktu adalah permodelan matematika yang mengkombinasikan ruang dan waktu menjadi satu . Ruang-waktu biasanya digambarkan dengan ruang secara tiga dimensi dan waktu memainkan peran sebagai dimensi keempat yang merupakan bagian yang berbeda dari dimensi spasial. Berdasarkan perspektif ruang Euclidean, alam semesta memiliki tiga dimensi ruang ditambah dengan waktu. Dengan mengkombinasikan ruang dan waktu menjadi satu manifol, para ahli fisika telah secara signifikan menyederhanakan sejumlah besar teori dalam fisika dan memahami secara lebih seragam mengenai cara kerja alam semesta dalam lingkup ilmu kosmologi dan mekanika kuantum. (in)
  • Lo spazio è l'entità indefinita e non limitata che contiene tutte le cose materiali. Queste, avendo un'estensione, ne occupano una parte ed assumono nello spazio una posizione, la quale viene definita in maniera quantitativa secondo i principi della geometria, e qualitativa, in base a relazioni di vicinanza (lontananza) e di grandezza (piccolezza). (it)
  • 空間(くうかん、英: space)とは、 1. * (日常の用語)大きさを持った入れ物。 2. * (哲学)時間と共に物質界を成立させる基礎形式。アリストテレスなどに古代ギリシアの思想では、個々の物が占有する場所(トポス)である。カントは空間を時間とともに人間精神の「直観形式」だとする立場を呈示した。 3. * (物理)ニュートンは、空間を3次元のユークリッド空間、すなわち、3方向に無限に拡がるものとする数学を用いてニュートン力学体系を構築した。そして「(空間は)そのnature(本性)において、外界のいかなるものとも関係がなく、常に同じままで(不変)、不動」と記述した。 「万有引力」という考え方(遠隔作用論の一種)を提示し、宇宙の空間のすべての点が、全ての天体の位置と質量を「知って」いる、と考え、空間というのは「神の感覚中枢 (sensorium dei)」であると述べた。空間を絶対と見なしたニュートンに対して、(ニュートン同様に大御所であった)ライプニッツは空間は相対的なものである、と見なし、論戦が繰り広げられた。アインシュタインの特殊相対性理論では、空間と時間はミンコフスキー時空という一体のものとして記述され、さらに一般相対性理論では、物質(質量)の存在により「曲がる」4次元リーマン空間として記述された。20世紀後半に発展した超弦理論では空間は9次元だとされる。→、。 4. * (数学)→。ユークリッド空間、非ユークリッド空間、空間 (数学)(集合に幾何学的構造を併せて考えたもの)など。 5. * (建築) → (ja)
  • Ruimte is een van de weinige fundamentele grootheden in de fysica. Dat betekent dat ruimte niet gedefinieerd kan worden via andere grootheden, omdat er niets fundamentelers bekend is. Ruimte wordt daarom, net als de definitie van andere fundamentele grootheden zoals tijd en massa, bepaald door meting. In de klassieke natuurkunde wordt de ruimte opgevat als een driedimensionale Euclidische ruimte waarin elke positie kan worden beschreven door drie coördinaten. De houdt zich meer bezig met ruimtetijd die wordt gemodelleerd als een vierdimensionale topologische ruimte. (nl)
  • Пространство (обычное пространство или физическое пространство) — трёхмерное пространство нашего повседневного мира и/или прямое развитие этого понятия в физике (развитие, возможно, иногда достаточно изощрённое, но прямое, так что можно сказать: наше обычное пространство на самом деле таково). Это пространство, в котором определяется положение физических тел, в котором происходит механическое движение, геометрическое перемещение различных физических тел и объектов. (ru)
  • Na física, espaço-tempo é o sistema de coordenadas utilizado como base para o estudo da relatividade restrita e relatividade geral. O tempo e o espaço tridimensional são concebidos, em conjunto, como uma única variedade de quatro dimensões a que se dá o nome de espaço-tempo. Um ponto, no espaço-tempo, pode ser designado como um "acontecimento". Cada acontecimento tem quatro coordenadas (t, x, y, z); ou, em coordenadas angulares, t, r, θ, e φ que dizem o local e a hora em que ele ocorreu, ocorre ou ocorrerá. (pt)
  • Espaço físico é uma concepção da Física e diz respeito ao meio que nos envolve. No entanto, na física existe muita discussão a respeito da definição mais precisa e abrangente para a referida expressão. Eis, consequentemente, algumas outras definições consideradas aceitáveis: Tradicionalmente, considera-se que existam 3 dimensões do espaço: altura, largura e comprimento. Algumas teorias também consideram espaço como um conjunto de partículas, reais ou virtuais, tais como lacunas que podem estar preenchidas ou não por matéria. (pt)
  • Простра́нство-вре́мя (простра́нственно-временно́й конти́нуум) — физическая модель, дополняющая пространство равноправным временны́м измерением и таким образом создающая теоретико-физическую конструкцию, которая называется пространственно-временным континуумом. Пространство-время непрерывно и с математической точки зрения представляет собой многообразие с лоренцевой метрикой. (ru)
  • Rumtid är en matematisk modell som kombinerar rum och tid till ett enda sammanvävt kontinuum. I sin enklaste form utgår den från ett euklidiskt rum, med tre rumsdimensioner, och lägger till tiden som en ”fjärde dimension”. Tillsammans bildar de en mångfald som är känd som Minkowskirummet. En punkt i denna fyrdimensionella rumtid kallas för en händelse. (sv)
  • Про́стір (латинське: spatium) — протяжність, вмістилище, в якому розташовані предмети і відбуваються події. У філософії тривають дискусії щодо того, чи є простір окремою сутністю чи лише формою існування матерії. Простір характеризує співіснування об'єктів, їх протяжність і структурність, взаємне розташування. Доступний нашим відчуттям простір є тривимірним. Взаємне розташування предметів у ньому характеризується віддаллю і напрямком. У фізиці простір об'єднується з часом у єдиний простір-час. (uk)
  • Про́стір-час — штучний математичний 4-вимірний простір подій. Положення будь-якої події в просторі-часі відносно спостерігача задається чотирма величинами з розмірністю довжини: ct, x, y, z, де c — швидкість світла, t — час, а решту величин задають місце події. Точки простору-часу називаються світовими точками. Руху частинки в просторі-часі відповідає лінія, яку називають світовою лінією. Віддаль між світовими точками задається просторово-часовим інтервалом. (uk)
  • Definitionen av rum i fysik är omtvistad. Diverse koncept som har använts för att försöka definiera rummet har inkluderat: * strukturen definierad av mängden "spatiala relationer" mellan objekt * en mångfald definierad av ett koordinatsystem där ett objekt kan lokaliseras. * ett väsen som hindrar objekt i universum från att röra vid varandra. Två viktiga tankeexperiment förenade med dessa frågor är: Newtons och Poincarés . (sv)
rdfs:label
  • Spacetime (en)
  • مكان (فيزياء) (ar)
  • زمكان (ar)
  • Espai (ca)
  • Espaitemps (ca)
  • Časoprostor (cs)
  • Prostor (fyzika) (cs)
  • Raum (Physik) (de)
  • Raumzeit (de)
  • Χωροχρόνος (el)
  • Χώρος (el)
  • Spactempo (eo)
  • Spaco (eo)
  • Espacio (física) (es)
  • Espacio-tiempo (es)
  • Espazio (eu)
  • Espazio-denbora (eu)
  • Espace (notion) (fr)
  • Espace-temps (fr)
  • Spás (ga)
  • Spás-am (ga)
  • Ruang (in)
  • Ruang waktu (in)
  • Spazio (fisica) (it)
  • Spaziotempo (it)
  • 時空 (ja)
  • 空間 (ja)
  • 시공간 (ko)
  • 공간 (ko)
  • Ruimtetijd (nl)
  • Ruimte (natuurkunde) (nl)
  • Czasoprzestrzeń (pl)
  • Przestrzeń (fizyka) (pl)
  • Espaço-tempo (pt)
  • Espaço físico (pt)
  • Пространство-время (ru)
  • Пространство в физике (ru)
  • Rum (fysik) (sv)
  • Rumtid (sv)
  • Простір (uk)
  • Простір-час (uk)
  • 时空 (zh)
  • 空間 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:knownFor of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of