| dbo:abstract
|
- La dilatació Universal del temps va ser descoberta per Albert Einstein l'any 1915, juntament amb la teoria de la relativitat general. La teoria de la Dilatació Universal del temps explica la diferència en el temps transcorregut mesurat per dos observadors, pot ser degut a la diferència de velocitat entre sí o per estar situat de manera diferent en relació amb un camp gravitatori, és a dir, si s'envia en un viatge espacial un rellotge físicament igual a un altre que es deixa a la Terra, es podria observar una petita diferència en la velocitat del pas del temps entre els dos rellotges, això se sol interpretar com que el temps s'ha ralentitzat pel rellotge enviat a l'espai, però això només és cert en el context del sistema de referència del rellotge observador (el que està a la Terra). (ca)
- تمدد الزمن الثقالي (بفعل الجاذبية) هو شكل من أشكال تمدد الزمن، حيث يتمدد الزمن ويحدث فرق فعلي في الزمن الفاصل بين حدثين عندما يتم قياس هذا الزمن بواسطة مراقبين يرون الحدث من مسافات مختلفة عن الكتلة ذات الجاذبية. كلما قلت المسافة عن مصدر الجاذبية (كلما كانت الساعة أقرب إلى مصدر الجاذبية) زاد بطء مرور الزمن، كلما ابتعدت الساعة عن مصدر الجاذبية زادت سرعة مرور الزمن. ألبرت أينشتاين كان أول من توقع هذا التأثير في نظريته عن النسبية وتم إثبات ذلك من ذلك الحين عبر تجارب النسبية العامة. أُثبت ذلك عن طريق ملاحظة أن الساعات الذرية عند وضعها على ارتفاعات مختلفة، بالتالي جاذبية مختلفة، ستبدأ كل ساعة منها بإظهار زمن مختلف عن الأخرى. الاختلافات الحاصلة في التجارب التي تحصل على الأرض صغيرة جداً، حيث تقاس الاختلافات في قياس الزمن بالنانوثانية. باتباع الفكرة ذاتها، بالنسبة لعمر الأرض الذي يبلغ مليارات السنين، عمر أعماق الأرض أقل بسنتين ونصف من سطحها. لكي نرى آثار أكبر من ذلك فإن الأمر يتطلب أن نبتعد مسافات أبعد عن الأرض، أو عن أي جرم سماوي ذا جاذبية عالية. ألبرت آينشتاين كان أول من ذكر مفهوم تمدد الزمن بفعل الجاذبية في عام 1907 كنتيجة لتطبيق نظرية النسبية الخاصة على الأطر المرجعية المتسارعة (الأجسام السماوية التي تتسارع حركتها ولا يمكن قياس سرعتها). تم تأكيد وجود تمدد زمني بفعل الجاذبية لأول مرة مباشرة من خلال تجربة Pound-Rebka في عام 1959. (ar)
- La dilatación gravitacional del tiempo es una consecuencia de la teoría de la relatividad de Albert Einstein y de otras teorías relacionadas, las cuales postulan que el tiempo transcurre a diferentes ritmos en regiones de diferente potencial gravitatorio; cuanto mayor es la distorsión local del espacio-tiempo debido a la gravedad, más lentamente transcurre el tiempo. Esto se ha demostrado observando que los relojes atómicos a diferentes altitudes y, por lo tanto, a diferentes potenciales gravitatorios, muestran tiempos diferentes. Los efectos detectados en estos experimentos son extremadamente pequeños, con diferencias que se miden en nanosegundos. La dilatación gravitacional del tiempo fue descrita por primera vez por Albert Einstein en 1907 como una consecuencia de la relatividad especial en sistemas de referencia acelerados. En la relatividad general, se considera que hay una diferencia en el paso del tiempo propio en diferentes posiciones definidas por un tensor métrico del espacio-tiempo. La existencia de una dilatación gravitacional del tiempo fue confirmada de forma directa por primera vez por el experimento de Pound y Rebka. (es)
- Gravitational time dilation is a form of time dilation, an actual difference of elapsed time between two events as measured by observers situated at varying distances from a gravitating mass. The lower the gravitational potential (the closer the clock is to the source of gravitation), the slower time passes, speeding up as the gravitational potential increases (the clock getting away from the source of gravitation). Albert Einstein originally predicted this effect in his theory of relativity and it has since been confirmed by tests of general relativity. This has been demonstrated by noting that atomic clocks at differing altitudes (and thus different gravitational potential) will eventually show different times. The effects detected in such Earth-bound experiments are extremely small, with differences being measured in nanoseconds. Relative to Earth's age in billions of years, Earth's core is effectively 2.5 years younger than its surface. Demonstrating larger effects would require greater distances from the Earth or a larger gravitational source. Gravitational time dilation was first described by Albert Einstein in 1907 as a consequence of special relativity in accelerated frames of reference. In general relativity, it is considered to be a difference in the passage of proper time at different positions as described by a metric tensor of spacetime. The existence of gravitational time dilation was first confirmed directly by the Pound–Rebka experiment in 1959, and later refined by Gravity Probe A and other experiments. Gravitational time dilation can also equivalently be interpreted as gravitational redshift: if two oscillators (attached to transmitters producing electromagnetic radiation) are operating at different gravitational potentials, the oscillator at the higher gravitational potential (farther from the attracting body) will seem to ‘tick’ faster; that is, when observed from the same location, it will have a higher measured frequency than the oscillator at the lower gravitational potential (closer to the attracting body). (en)
- 중력 시간 팽창(重力時間膨脹, 영어: gravitational time dilation) 또는 중력 시간 지연은 시간 팽창의 일종으로서, 중력을 발생시키는 질량으로부터 서로 다른 거리에 있는 관찰자들이 각자 관찰한 사건의 시간이 다르게 보이는 것이다. 중력퍼텐셜이 강할수록 시간은 빠르게 간다. 이 효과는 알베르트 아인슈타인이 일반상대론을 발표하면서 처음 예측했으며, 그 이래로 여러 실험을 통해 검증되었다. 서로 다른 고도(지구로부터 받는 중력퍼텐셜에 차이 발생)에 놓인 원자시계들을 비교한 결과 그 실체가 검증되었는데, 이렇게 지구상에서 실시한 실험의 결과는 극도로 작아서, 각 시계 사이의 시간 팽창으로 인한 차이는 불과 나노초 단위이다. 더욱 큰 효과를 확인하기 위해서는 지구로부터 더 먼 거리에서 측정하거나 또는 더 큰 중력원에 대한 실험을 수행해야 할 것이다. (ko)
- Gravitationele tijddilatatie is tijddilatatie (vertraging van de tijd) in een zwaartekrachtsveld. Het is een gevolg van de algemene relativiteitstheorie. (nl)
- La dilatazione temporale gravitazionale o dilatazione gravitazionale del tempo è l'effetto per cui il tempo scorre a differenti velocità in regioni di diverso potenziale gravitazionale; minore è il potenziale gravitazionale (più vicino al centro di un oggetto massivo, per esempio sulla superficie terrestre), più lentamente scorrono gli orologi. Sulla Stazione Spaziale Internazionale, con un alto potenziale gravitazionale (lontano dal centro massivo) un orologio scorre velocemente. Albert Einstein in origine, previde questo effetto nella sua teoria della relatività e da allora è stato confermato dalle prove della relatività generale. Ciò è stato dimostrato osservando che gli orologi atomici a differenti altitudini (e perciò a diverso potenziale gravitazionale) mostrano alla fine tempi differenti. Gli effetti rilevati in tali esperimenti sono estremamente piccoli, con differenze misurate in nanosecondi. La dilatazione temporale gravitazionale venne descritta per la prima volta da Albert Einstein nel 1907 come una conseguenza della relatività ristretta nelle strutture accelerate di riferimento. Nella relatività generale, è considerata come la differenza nel passaggio di tempo proprio a posizioni diverse come descritte da un di spazio-tempo. L'esistenza della dilatazione temporale gravitazionale venne per la prima volta confermata direttamente dall'. (it)
- Гравитационное замедление времени — форма замедления времени, фактическая разница прошедшего времени между двумя событиями, измеренная наблюдателями, находящимися на разных расстояниях от гравитирующей массы. Чем ниже гравитационный потенциал (чем ближе часы к источнику гравитации), тем медленнее течет время, ускоряющееся с увеличением гравитационного потенциала (часы удаляются от источника гравитации). Альберт Эйнштейн первоначально предсказал этот эффект в своей теории относительности, и с тех пор он был подтвержден тестами общей теории относительности. Было продемонстрировано, что атомные часы на разных высотах (и, следовательно, в точках с различным гравитационным потенциалом) будут показывать разные времена. Эффекты, обнаруженные в таких наземных экспериментах, чрезвычайно малы, а различия измеряются в наносекундах. Относительно возраста Земли в 4,54 миллиарда лет ядро Земли фактически на 2,5 года моложе её поверхности. Демонстрация больших эффектов потребует больших расстояний от Земли или большего гравитационного источника. Гравитационное замедление времени впервые было описано Альбертом Эйнштейном в 1907 году как следствие специальной теории относительности в ускоренных системах отсчета. В общей теории относительности считается разницей в прохождении собственного времени в разных положениях, описываемых метрическим тензором пространства-времени. Существование гравитационного замедления времени было впервые подтверждено непосредственно экспериментом Паунда и Ребки в 1959 году. При использовании формул общей теории относительности для расчёта изменения энергии и частоты сигнала (при условии, что мы пренебрегаем эффектами зависимости от траектории, вызванными, например, увлечением пространства вокруг вращающейся чёрной дыры) гравитационное красное смещение в точности обратно величине фиолетового смещения. Таким образом, наблюдаемое изменение частоты соответствует относительной разности скорости хода часов в точках приёма и передачи. В то время как гравитационное красное смещение измеряет наблюдаемый эффект, гравитационное замедление времени говорит, что можно заключить на основании результатов наблюдения. То есть, говоря иными словами: измеряя единое красное/фиолетовое смещение для любого способа посылки сигналов «оттуда» — «сюда», мы приходим к выводу, что одинаковые с нашими часы там идут «как-то не так», быстрее или медленнее. Для статического гравитационного поля, гравитационное красное смещение можно полностью объяснить разностью темпа хода времени в точках с различным гравитационным потенциалом. Процитируем Вольфганга Паули: «В случае статического гравитационного поля всегда можно так выбрать временную координату, чтобы величины gik от неё не зависели. Тогда число волн светового луча между двумя точками P1 и P2 также будет независимым от времени и, следовательно, частота света в луче, измеренная в заданной шкале времени, будет одинаковой в P1 и P2 и, таким образом, независимой от места наблюдения.» Однако согласно современной метрологии время определяют локально для произвольной мировой линии наблюдателя (в частном случае — для одной и той же точки пространства с течением времени) через тождественные атомные часы (см. определение секунды). При таком определении времени темп хода часов строго задан и будет различаться от линии к линии (от точки к точке), в результате чего имеющаяся разность частот, например, в опыте Паунда — Ребки, или красное смещение спектральных линий, излучённых с поверхности Солнца или нейтронных звёзд, находит своё объяснение в разности темпа хода физического времени (измеряемого стандартными атомными часами) между точками излучения и приёма. В самом деле, так как скорость света считается постоянной величиной, то длина волны жёстко связана с частотой , поэтому изменение длины волны равносильно изменению частоты и обратно. Если в некоторой точке излучаются, например, сферические вспышки света, то в любом месте в области с гравитационным полем координатные «временные» интервалы между вспышками можно сделать одинаковыми — путём соответствующего выбора временной координаты. Реальное же изменение измеряемого временного интервала определяется разностью темпа хода стандартных тождественных часов между мировыми линиями излучения и приёма. При этом в статическом случае абсолютно неважно, чем конкретно ведётся передача сигналов: световыми вспышками, горбами электромагнитных волн, акустическими сигналами, пулями или бандеролями по почте — все способы передачи будут испытывать абсолютно одинаковое «красное/фиолетовое смещение». В нестационарном же случае вообще точным и инвариантным образом отделить «гравитационное» смещение от «доплеровского» невозможно, как например, в случае расширения Вселенной. Эти эффекты — одной природы, и описываются общей теорией относительности единым образом. Некоторое усложнение явления красного смещения для электромагнитного излучения возникает при учёте нетривиального распространения излучения в гравитационном поле (эффекты динамического изменения геометрии, отклонений от геометрической оптики, существования гравитационного линзирования, гравимагнетизма, увлечения пространства и так далее, которые делают величину смещения зависящей от траектории распространения света), но эти тонкости не должны затенять исходной простой идеи: скорость хода часов зависит от их положения в пространстве и времени. В ньютоновской механике объяснение гравитационного красного смещения принципиально возможно — опять-таки через введение влияния гравитационного потенциала на ход часов, но это очень сложно и непрозрачно с концептуальной точки зрения. Распространённый способ выведения красного смещения как перехода кинетической энергии света в потенциальную в самой основе апеллирует к теории относительности и не может рассматриваться как правильный. В эйнштейновской теории гравитации красное смещение объясняется самим гравитационным потенциалом: это не что иное, как проявление геометрии пространства-времени, связанной с относительностью темпа хода физического времени. (ru)
- Dilatação gravitacional do tempo é uma forma de dilatação do tempo, uma diferença real do tempo decorrido entre dois eventos, medido por observadores situados a distâncias variáveis de uma massa gravitante. Quanto menor o potencial gravitacional (quanto mais próximo o relógio está da fonte de gravitação), mais lentamente o tempo passa, acelerando conforme o potencial gravitacional aumenta (o relógio se distanciando da fonte de gravitação). Albert Einstein previu originalmente esse efeito em sua teoria da relatividade e, desde então, foi confirmado por testes da relatividade geral. Isso foi demonstrado observando que relógios atômicos em altitudes diferentes (e, portanto, em potenciais gravitacionais diferentes) eventualmente mostrarão horários diferentes. Os efeitos detectados em tais experimentos ligados à Terra são extremamente pequenos, com diferenças sendo medidas em nanossegundos. Em relação à idade da Terra em bilhões de anos, o núcleo da Terra é efetivamente 2,5 anos mais jovem que sua superfície. Demonstrar efeitos maiores exigiria distâncias maiores da Terra ou uma fonte gravitacional maior. A dilatação gravitacional do tempo foi descrita pela primeira vez por Albert Einstein em 1907 como uma consequência da relatividade especial em referenciais acelerados. Na relatividade geral, é considerada uma diferença na passagem do tempo próprio em diferentes posições, conforme descrito por um tensor métrico de espaço-tempo. A existência de dilatação gravitacional do tempo foi confirmada diretamente pela primeira vez pelo Experimento de Pound-Rebka em 1959, e mais tarde refinada pela Gravity Probe A e outros experimentos. (pt)
- Гравітаційне уповільнення часу — це форма уповільнення часу, фактична різниця часу, що минув між двома подіями, виміряна спостерігачами, які перебувають на різних відстанях від гравітуючої маси. Чим нижчий гравітаційний потенціал (чим ближче годинник до джерела гравітації), тим повільніше плине час, прискорюваний зі збільшенням гравітаційного потенціалу (годинник віддаляється від джерела гравітації). Альберт Ейнштейн спочатку передбачив цей ефект у своїй теорії відносності, і відтоді його підтверджено тестами загальної теорії відносності. Продемонстровано, що атомний годинник на різних висотах (і, отже, в точках з різними гравітаційним потенціалом) буде показувати різні часи. Ефекти, виявлені в таких наземних експериментах, надзвичайно малі, а відмінності вимірюються в наносекундах. Відносно віку Землі мільярди років ядро Землі фактично на 2,5 роки молодше від своєї поверхні. Демонстрація значних ефектів потребує великих відстаней від Землі або більшого гравітаційного джерела. Гравітаційне уповільнення часу вперше описав Альберт Ейнштейн у 1907 році як наслідок спеціальної теорії відносності в прискорених системах відліку. В загальній теорії відносності вважається різницею в проходженні власного часу в різних положеннях, описуваних метричним тензором простору-часу. Існування гравітаційного уповільнення часу вперше підтверджено безпосередньо експериментом Паунда і Ребки в 1959 році. При використанні формул загальної теорії відносності для розрахунку зміни енергії та частоти сигналу (за умови, що ми нехтуємо ефектами залежності від траєкторії, викликаними, наприклад, захопленням простору навколо обертової чорної діри) гравітаційне червоне зміщення точно обернене до величини червоного зміщення. Таким чином, спостережувана зміна частоти відповідає відносній різниці швидкості ходу годинника в точках прийому і передачі. Тоді як гравітаційне червоне зміщення вимірює спостережуваний ефект, гравітаційне уповільнення часу говорить, який висновок можна зробити на основі результатів спостереження. Тобто, іншими словами: вимірюючи єдине червоне/фіолетове зміщення для будь-якого способу надсилання сигналів «звідти»—"сюди", ми приходимо до висновку, що однаковий з нашим годинник там йде «якось не так», швидше або повільніше. Для статичного гравітаційного поля, гравітаційне червоне зміщення можна повністю пояснити різницею темпу ходу часу в точках з різними гравітаційним потенціалом. Процитуємо Вольфганга Паулі: «У разі статичного гравітаційного поля завжди можна вибрати часову координату, щоб величини gik від неї не залежали. Тоді число хвиль світлового променя між двома точками P1 і P2 також буде незалежним від часу і, отже, частота світла у промені, виміряна в заданій шкалі часу, буде однаковою в P1 і P2 і, таким чином, незалежною від місця спостереження.». Однак, згідно з сучасною метрологією, час визначають локально для довільної світової лінії спостерігача (в окремому випадку — для однієї і тієї ж точки простору з плином часу) через тотожні атомні годинники (див. визначення секунди). За такого визначення часу темп ходу годинника строго заданий і буде відрізнятися від лінії до лінії (від точки до точки), внаслідок чого наявна різниця частот, наприклад, у досліді Паунда — Ребки, або червоне зміщення спектральних ліній, випромінених із поверхні Сонця або нейтронних зірок, що знаходить своє пояснення в різниці темпу перебігу фізичного часу (вимірюваного стандартним атомним годинником) між точками випромінювання і прийому. Справді, оскільки швидкість світла вважається сталою величиною, то довжина хвилі жорстко пов'язана з частотою , тому зміна довжини хвилі рівносильна зміні частоти і навпаки. Якщо в деякій точці випромінюються, наприклад, сферичні спалахи світла, то в будь-якому місці в ділянці з гравітаційним полем координатні «часові» інтервали між спалахами можна зробити однаковими — шляхом відповідного вибору часової координати. Реальна ж зміна вимірюваного часового інтервалу визначається різницею темпу ходу стандартного тотожного годинника між світовими лініями випромінювання і прийому. При цьому в статичному випадку абсолютно неважливо, чим конкретно передаються сигнали: світловими спалахами, горбами електромагнітних хвиль, акустичними сигналами, кулями чи бандеролями поштою — всі способи передавання будуть зазнавати абсолютно однакового «червоного/фіолетового зміщення». В нестаціонарному випадку взагалі точним і інваріантним чином відокремити "гравітаційне зміщення від «доплерівського» неможливо, як наприклад, у разі розширення Всесвіту. Ці ефекти — однієї природи, і описуються загальною теорією відносності єдиним чином. Деяке ускладнення явища червоного зміщення для електромагнітного випромінювання виникає при обліку нетривіального поширення випромінювання в гравітаційному полі (ефекти динамічної зміни геометрії, відхилень від геометричної оптики, існування гравітаційного лінзування, гравімагнетизму, захоплення простору тощо, які роблять величину зміщення залежною від траєкторії поширення світла), але ці тонкощі не повинні затінювати початкової простої ідеї: швидкість ходу годинника залежить від його положення в просторі і часі. В ньютонівській механіці пояснення гравітаційного червоного зміщення принципово можливе — знову-таки через уведення впливу гравітаційного потенціалу на хід годинника, але це дуже складно і непрозоро з концептуальної точки зору. Поширений спосіб виведення червоного зсуву як переходу кінетичної енергії світла в потенціальну в самій основі апелює до теорії відносності і не може розглядатися як правильний. В ейнштейнівській теорії гравітації червоне зміщення пояснюється самим гравітаційним потенціалом: це не що інше, як прояв геометрії простору-часу, пов'язаної з відносністю темпу перебігу фізичного часу. (uk)
- 引力時間膨脹（英語：Gravitational time dilation）是指在宇宙有不同勢能的區域會導致時間以不同的速率度過的現象，引力導致的時空越大，時間就過得越慢。愛因斯坦最初在自己的相對論中預測出這種現象，並其後由各種廣義相對論實驗中被證實。 其中一種證實方法就是把兩個原子鐘放在不同的高度（因此來自地球的引力效應會有差別），它們在一段時間後所測到的時間會有些許差別。其差別極小極小，甚至要用到納秒來作單位。 引力時間膨脹首次由愛因斯坦於1907年提出，並是狹義相對論中參照對象的加速前進所導致的結果。在廣義相對論中，它被視爲是時空度規張量描述的在不同地點的原時的差。首次直接證實了這種現象的存在。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La dilatació Universal del temps va ser descoberta per Albert Einstein l'any 1915, juntament amb la teoria de la relativitat general. La teoria de la Dilatació Universal del temps explica la diferència en el temps transcorregut mesurat per dos observadors, pot ser degut a la diferència de velocitat entre sí o per estar situat de manera diferent en relació amb un camp gravitatori, és a dir, si s'envia en un viatge espacial un rellotge físicament igual a un altre que es deixa a la Terra, es podria observar una petita diferència en la velocitat del pas del temps entre els dos rellotges, això se sol interpretar com que el temps s'ha ralentitzat pel rellotge enviat a l'espai, però això només és cert en el context del sistema de referència del rellotge observador (el que està a la Terra). (ca)
- 중력 시간 팽창(重力時間膨脹, 영어: gravitational time dilation) 또는 중력 시간 지연은 시간 팽창의 일종으로서, 중력을 발생시키는 질량으로부터 서로 다른 거리에 있는 관찰자들이 각자 관찰한 사건의 시간이 다르게 보이는 것이다. 중력퍼텐셜이 강할수록 시간은 빠르게 간다. 이 효과는 알베르트 아인슈타인이 일반상대론을 발표하면서 처음 예측했으며, 그 이래로 여러 실험을 통해 검증되었다. 서로 다른 고도(지구로부터 받는 중력퍼텐셜에 차이 발생)에 놓인 원자시계들을 비교한 결과 그 실체가 검증되었는데, 이렇게 지구상에서 실시한 실험의 결과는 극도로 작아서, 각 시계 사이의 시간 팽창으로 인한 차이는 불과 나노초 단위이다. 더욱 큰 효과를 확인하기 위해서는 지구로부터 더 먼 거리에서 측정하거나 또는 더 큰 중력원에 대한 실험을 수행해야 할 것이다. (ko)
- Gravitationele tijddilatatie is tijddilatatie (vertraging van de tijd) in een zwaartekrachtsveld. Het is een gevolg van de algemene relativiteitstheorie. (nl)
- 引力時間膨脹（英語：Gravitational time dilation）是指在宇宙有不同勢能的區域會導致時間以不同的速率度過的現象，引力導致的時空越大，時間就過得越慢。愛因斯坦最初在自己的相對論中預測出這種現象，並其後由各種廣義相對論實驗中被證實。 其中一種證實方法就是把兩個原子鐘放在不同的高度（因此來自地球的引力效應會有差別），它們在一段時間後所測到的時間會有些許差別。其差別極小極小，甚至要用到納秒來作單位。 引力時間膨脹首次由愛因斯坦於1907年提出，並是狹義相對論中參照對象的加速前進所導致的結果。在廣義相對論中，它被視爲是時空度規張量描述的在不同地點的原時的差。首次直接證實了這種現象的存在。 (zh)
- تمدد الزمن الثقالي (بفعل الجاذبية) هو شكل من أشكال تمدد الزمن، حيث يتمدد الزمن ويحدث فرق فعلي في الزمن الفاصل بين حدثين عندما يتم قياس هذا الزمن بواسطة مراقبين يرون الحدث من مسافات مختلفة عن الكتلة ذات الجاذبية. كلما قلت المسافة عن مصدر الجاذبية (كلما كانت الساعة أقرب إلى مصدر الجاذبية) زاد بطء مرور الزمن، كلما ابتعدت الساعة عن مصدر الجاذبية زادت سرعة مرور الزمن. ألبرت أينشتاين كان أول من توقع هذا التأثير في نظريته عن النسبية وتم إثبات ذلك من ذلك الحين عبر تجارب النسبية العامة. باتباع الفكرة ذاتها، بالنسبة لعمر الأرض الذي يبلغ مليارات السنين، عمر أعماق الأرض أقل بسنتين ونصف من سطحها. (ar)
- Gravitational time dilation is a form of time dilation, an actual difference of elapsed time between two events as measured by observers situated at varying distances from a gravitating mass. The lower the gravitational potential (the closer the clock is to the source of gravitation), the slower time passes, speeding up as the gravitational potential increases (the clock getting away from the source of gravitation). Albert Einstein originally predicted this effect in his theory of relativity and it has since been confirmed by tests of general relativity. (en)
- La dilatación gravitacional del tiempo es una consecuencia de la teoría de la relatividad de Albert Einstein y de otras teorías relacionadas, las cuales postulan que el tiempo transcurre a diferentes ritmos en regiones de diferente potencial gravitatorio; cuanto mayor es la distorsión local del espacio-tiempo debido a la gravedad, más lentamente transcurre el tiempo. Esto se ha demostrado observando que los relojes atómicos a diferentes altitudes y, por lo tanto, a diferentes potenciales gravitatorios, muestran tiempos diferentes. Los efectos detectados en estos experimentos son extremadamente pequeños, con diferencias que se miden en nanosegundos. (es)
- La dilatazione temporale gravitazionale o dilatazione gravitazionale del tempo è l'effetto per cui il tempo scorre a differenti velocità in regioni di diverso potenziale gravitazionale; minore è il potenziale gravitazionale (più vicino al centro di un oggetto massivo, per esempio sulla superficie terrestre), più lentamente scorrono gli orologi. Sulla Stazione Spaziale Internazionale, con un alto potenziale gravitazionale (lontano dal centro massivo) un orologio scorre velocemente. Albert Einstein in origine, previde questo effetto nella sua teoria della relatività e da allora è stato confermato dalle prove della relatività generale. (it)
- Dilatação gravitacional do tempo é uma forma de dilatação do tempo, uma diferença real do tempo decorrido entre dois eventos, medido por observadores situados a distâncias variáveis de uma massa gravitante. Quanto menor o potencial gravitacional (quanto mais próximo o relógio está da fonte de gravitação), mais lentamente o tempo passa, acelerando conforme o potencial gravitacional aumenta (o relógio se distanciando da fonte de gravitação). Albert Einstein previu originalmente esse efeito em sua teoria da relatividade e, desde então, foi confirmado por testes da relatividade geral. (pt)
- Гравитационное замедление времени — форма замедления времени, фактическая разница прошедшего времени между двумя событиями, измеренная наблюдателями, находящимися на разных расстояниях от гравитирующей массы. Чем ниже гравитационный потенциал (чем ближе часы к источнику гравитации), тем медленнее течет время, ускоряющееся с увеличением гравитационного потенциала (часы удаляются от источника гравитации). Альберт Эйнштейн первоначально предсказал этот эффект в своей теории относительности, и с тех пор он был подтвержден тестами общей теории относительности. (ru)
- Гравітаційне уповільнення часу — це форма уповільнення часу, фактична різниця часу, що минув між двома подіями, виміряна спостерігачами, які перебувають на різних відстанях від гравітуючої маси. Чим нижчий гравітаційний потенціал (чим ближче годинник до джерела гравітації), тим повільніше плине час, прискорюваний зі збільшенням гравітаційного потенціалу (годинник віддаляється від джерела гравітації). Альберт Ейнштейн спочатку передбачив цей ефект у своїй теорії відносності, і відтоді його підтверджено тестами загальної теорії відносності. (uk)
|
