In philosophy, essence is the property or set of properties that make an entity or substance what it fundamentally is, and which it has by necessity, and without which it loses its identity. Essence is contrasted with accident: a property that the entity or substance has contingently, without which the substance can still retain its identity. The concept originates rigorously with Aristotle (although it can also be found in Plato), who used the Greek expression to ti ên einai (τὸ τί ἦν εἶναι, literally meaning "the what it was to be" and corresponding to the scholastic term quiddity) or sometimes the shorter phrase to ti esti (τὸ τί ἐστι, literally meaning "the what it is" and corresponding to the scholastic term haecceity) for the same idea. This phrase presented such difficulties for its

Property Value
dbo:abstract
  • الجوهر (معرب گوهر الفارسية) هي الماهية إذا وجدت في الأعيان كانت لا في موضع. الجوهر منحصر في خمسة خصائص: هيولى، صورة، جسم، ونفس وعقل. يكون الجوهر إما مجردا أو لا. فالأول إما أن يتعلق بالبدن تعلق تدبير وتصرف أو يتعلق بالعقل والثاني بالنفس. ويكون المجرد إما مركبا أو حالا أو محلا، وقد يكون صورة. أما الهيولى فتسمى الحقيقة. (ar)
  • L'essència (del llatí essentia) és un concepte filosòfic que designa el conjunt d'atributs d'un objecte o substància que el fan ser el que és, i que posseeix per necessitat, ja que sense ells perd la seva identitat. L'essència es contrasta amb l'accident, que són les propietats que es tenen de forma contingent, sense els quals es pot mantenir la identitat. El concepte d'essència s'origina amb Aristòtil, que va utilitzar l'expressió grega to ti ên einai, literalment 'el que ha de ser', o a vegades la frase escurçada to ti esti, literalment 'el que és', per expressar la mateixa idea. Aquesta frase va suposar tantes dificultats pels traductors al llatí que van encunyar la paraula essència per a designar l'expressió completa. Per a Aristòtil i els seus seguidors escolàstics la noció d'essència està estretament lligada a la de definició (horismos). En la història del pensament occidental, l'essència ha estat un concepte útil per a les doctrines que tendeixin a individuar les diferents formes d'existència, així com les diferents condicions d'identitat per a objectes i les seves propietats. Des d'aquest punt de vista eminentment lògic, el concepte ha bastit una forta base teòrica a tota la família de teories lògiques basades en l'existència de "mons possibles", una analogia feta per Leibniz i desenvolupada cap a una forma lògica per diversos autors, des de Carnap fins a Kripke, que després seria qüestionada per filòsofs com Quine. (ca)
  • Esence (lat. essentia od slovesa esse, být), česky také bytnost, znamená v běžné řeči podstatu, jádro věci („esence jeho výpovědi“) nebo i jen koncentrát (tresť, „čajová esence“, „kvintesence“). (cs)
  • En filozofio, esenco estas aro da proprecoj de objekto aŭ substanco, kiu konserviĝas se la objekto ŝanĝiĝas, restante en si. La signifo de la vorto ŝanĝiĝis kun evoluo de la filozofio. La vorto aperis el la latina esse, kies signifo estas "esti". (eo)
  • In philosophy, essence is the property or set of properties that make an entity or substance what it fundamentally is, and which it has by necessity, and without which it loses its identity. Essence is contrasted with accident: a property that the entity or substance has contingently, without which the substance can still retain its identity. The concept originates rigorously with Aristotle (although it can also be found in Plato), who used the Greek expression to ti ên einai (τὸ τί ἦν εἶναι, literally meaning "the what it was to be" and corresponding to the scholastic term quiddity) or sometimes the shorter phrase to ti esti (τὸ τί ἐστι, literally meaning "the what it is" and corresponding to the scholastic term haecceity) for the same idea. This phrase presented such difficulties for its Latin translators that they coined the word essentia (English "essence") to represent the whole expression. For Aristotle and his scholastic followers, the notion of essence is closely linked to that of definition (ὁρισμός horismos). In the history of western thought, essence has often served as a vehicle for doctrines that tend to individuate different forms of existence as well as different identity conditions for objects and properties; in this logical meaning, the concept has given a strong theoretical and common-sense basis to the whole family of logical theories based on the "possible worlds" analogy set up by Leibniz and developed in the intensional logic from Carnap to Kripke, which was later challenged by "extensionalist" philosophers such as Quine. (en)
  • La palabra esencia proviene del latín essentia que a su vez proviene del infinitivo del verbo latino esse 'ser' (= existir), cuyo participio ens es el ente como 'ser que existe'. La esencia es aquello invariable y permanente que constituye la naturaleza de las cosas. El término proviene del latín essentia, que a su vez deriva de un concepto griego. Se trata de una noción que hace referencia a lo característico y más importante de una cosa. (es)
  • Der Ausdruck Wesen (griechisch ousia, lateinisch essentia, quidditas) hat im philosophischen Sprachgebrauch eine Doppelbedeutung. Er bezeichnet in der Tradition des Aristoteles zunächst das Selbststand besitzende konkrete Individuum. In einem zweiten Sinn bezeichnet „Wesen“ die allgemeine und bleibende Bestimmtheit eines konkreten Individuums. Im letzteren Sinne wird in der philosophischen Tradition auch der Ausdruck „Essenz“ (essentia) verwendet. Da die „Essenz“ auch das ist, nach dem mit einem „Was ist das?“ gefragt wird, wird diese in der mittelalterlichen Philosophie auch als quidditas („Washeit“) bezeichnet. Eng verbunden mit dem Wesens-Begriff ist in der philosophischen Tradition auch der Begriff der Substanz. (de)
  • Filosofian, esentzia izate edo entitate bati dagozkion beharrezko atributu eta ezaugarrien multzoa da, dagokion berezko izaera ez galtzeko nahitaezko dituenak. (eu)
  • Esensi adalah apanya kenyataan, yaitu hakikatnya. Pengertian mengenai esensi mengalami perubahan sesuai dengan konsep penggunaannya, sehingga esensi ialah pada konsepnya sendiri. Menurut Thomas Aquinas, esensi adalah apanya sesuatu yang terlepas dari persoalan apakah sesuatu itu ada atau tidak. (in)
  • Le concept d'essence (du latin essentia, du verbe esse, être, parent du grec ousia) désigne en métaphysique une distinction de l'être. Il désigne « ce que la chose est », par opposition au concept d'existence qui lui définit « l'acte d'exister ». Accident au contraire, se dit de ce qui appartient à un être et peut en être affirmé avec vérité, mais n’est pourtant ni nécessaire ni constant. La distinction entre essence et existence est souvent confondue avec celle entre substance et accidents. Cette distinction intervient pour traiter du problème du changement : la substance est ce qui est constitutif d'un être, ce qui persiste dans l'être au cours d'un changement. Les accidents sont les propriétés susceptibles d'être modifiées. Par exemple, la cire de la chandelle de Descartes est solide tandis que la cire fondue qui coule le long de son chandelier est liquide : il y a eu changement d'un accident (solide/liquide) mais non de substance (la cire reste de la cire). Pour résumer, l'essence est ce qui répond à la question du « qu’est-ce que » pour un être, tandis que la substance permet d'en dégager la nature « essentielle » et invariante. La distinction entre essence et existence prend un nouveau relief dans la philosophie de Jean-Paul Sartre qui applique cette distinction à l'Homme. Il affirme, dans l'Existentialisme est un Humanisme, que « l’existence précède l'essence ». L'homme existe avant d'être défini, et ce sont ses actions qui définiront son essence, donc ce qu'il est. Ceci va à rebours de la métaphysique classique qui à la suite de Platon pense que l'existence est une réalisation d'une essence prédéfinie. (fr)
  • Il termine essenza (in greco: τί ἦν εἶναι, ti en einai, lat. essentia), secondo la concezione aristotelica, significa «ciò per cui una certa cosa è quello che è, e non un'altra cosa».. L'essenza quindi sta ad indicare quelle determinazioni di una cosa, specificate nella sua "definizione", che ne costituiscono la natura (o "specie" in termini aristotelici); che psicologicamente parlando (vedi moderna epistemologia evoluzionistica) corrisponde alla particolare visione della realtà determinata dalle nostre categorie mentali: gli «apparati immagine del mondo». (it)
  • 本質(ほんしつ、希: ουσια (ousia), 羅: substantia / essentia)とは、あるものをそれたらしめる自性、乃至そうした特性から成る真実在をいう場合もある。 (ja)
  • 본질(本質)은 그것이 그것으로서 있기 위해 없어서는 안 되는 것을 말한다. 인간과 삼각형이 다른 점은 형체라든가 모습만이 아니다. 보다 더 근본적으로 묻고 설명하지 않으면 알 수 없는 것이 있다. 그것은 인간이란 무엇이냐는 질문의 해답에서 '무엇'에 해당한다. 제각기의 것이 지니는 그 무엇이다. 본체(本體)이며, 인간의 경우에는 그 정의(定義)이다. 이것은 현대의 실존과는 대립된다. (ko)
  • De essentie (latijn: essentia, van esse, zijn) of het wezen is filosofisch gezien de aard van iets, datgene wat kenmerkend is voor iets. Essentie kan in het algemeen worden beschouwd als datgene wat overblijft wanneer de als zodanig beschouwde 'randzaken' worden weggedacht. Het essentiedenken veronderstelt dus het bestaan van een 'zuiver' wezen, omgeven door bijzaken. (nl)
  • Istota, esencja, eidos (gr. είδος, łac. essentia) – w filozofii istota ma być samym sednem rzeczy, ich prawdziwą naturą, wiedzą, która wydaje się być osiągalna przy pogłębionym poznaniu świata. W uproszczeniu: istota bytu jest tym, co sprawia, że byt jest taki jaki jest, albo że w ogóle jest. Według Kanta sztuka i metafizyka mają ten sam cel - poznanie istoty bytu. Martin Heidegger: twierdzi, że „Istota bytu ludzkiego zawarta jest w jego egzystencji”. Niektórzy mistycy, tak Wschodu, jak Zachodu twierdzą, że istotę bytu można poznać poprzez medytację. Wedyjskie pisma za pierwotną istotę uważają Puruszę. Bóg, Najwyższa Osoba, jest doskonały i pełny sam w sobie. Jako że jest całkowicie doskonały, wszelkie Jego emanacje, takie jak ten zjawiskowy świat, są idealnie wyposażonymi, doskonałymi pełniami. Cokolwiek powstaje z Doskonalej Pełni, samo też jest pełne. Bóg jest Doskonałą Pełnią, dlatego – chociaż emanuje z Niego tyle doskonałych pełni – pozostaje On w doskonałej równowadze. (pl)
  • Em metafísica, a essência (do termo latino essentia) de uma coisa é constituída pelas propriedades imutáveis da mesma, que caracterizam sua natureza. O oposto da essência são os acidentes da coisa, isto é, aquelas propriedades mutáveis da coisa. Para o existencialismo, "a existência precede a essência", conceito formulado por Sartre, em que primeiro o ente existe e depois sua essência é introjetada durante o seu percurso como ser que existe no mundo. (pt)
  • Су́щность (др.-греч. οὐσία, ὑπόστᾰσις; лат. essentia, substantia) — смысл данной вещи, то, что она есть сама по себе, в отличие от всех других вещей и в отличие от изменчивых (под влиянием тех или иных обстоятельств) состояний вещи. По , сущность — внутренне конститутивный принцип конечного сущего, через ограничение и выделение его из иных содержаний бытия конституирующий его определённость. В отличие от бытия (которое есть принцип полагания, позитивности) — сущность есть принцип негативный, принцип ограничения: через (относительное) отрицание иных содержаний бытия сущность, с одной стороны, негативным образом ограничивает, выделяет данное конечное сущее из других; а с другой стороны, благодаря определённому характеру каждого отрицания, позитивным образом придаёт данному конечному сущему определённость содержания, смысловой образ данного конечного сущего. Благодаря негативности ограничения сущность осуществляет позитивность сущностных и смысловых образов конечных вещей. С сущностью возникает конкретная определённость сущего. Благодаря своей сущности конечное сущее выделяется как относительное из абсолютного, как конечное из бесконечного бытия. В метафизике сущность понимается как не принадлежащая ни бытию, ни не-бытию, как «нечто среднее между ними»: как потенция, возможность бытия по отношению к действительности бытия. Говоря простым языком, сущностью называется то, благодаря чему нечто есть то, что оно есть. В логике сущность (как существенный признак — лат. essentialia constitutiva) — это неотъемлемое качество, без которого предмет невозможно мыслить. Сущность предмета выражается в его определении. В просторечии синонимами слова сущность часто являются слова «суть», «идея», «назначение», «функция». Сущность выявляется ответом на вопрос: «Что есть сущее?», который следует отличать от вопроса о бытии: «Есть ли?» («Существует ли?»). (ru)
  • Essens (av latinets essentia) avser i talspråk det väsentliga i något, tingets kärna, det avgörande nödvändiga. Som adjektiv eller adverb, essentiell, betyder det livsnödvändiga, till exempel essentiella aminosyror, essentiella fettsyror och andra essentiella ämnen. (sv)
  • 在哲学中,本质是一种属性或一组属性,它们使一个实体或物质成为它的根本所在,并且它必然存在,如果没有它,它就失去了它的身份。本质与偶然性形成对比:偶然性即实体或物质偶然存在的性质,没有这种性质,物质仍然可以保留其身份。这个概念严格地源于亚里士多德(尽管它也可以在柏拉图中找到),他们使用希腊语表达来tiin einai(τὸτίἦνεἶναι,字面意思是“它是什么”和相应的对于同一个想法,对于学术术语“quiddity”或者有时候用短语来表达(τὸτίἐστι,字面意思是“它是什么”并且对应于学术术语haecceity)。这句话为其拉丁语译者提出了这样的困难,他们创造了essentia(英语“本质”)这个词来代表整个表达。对于亚里士多德及其学者的追随者来说,本质的概念与定义的概念密切相关(ὁρισμόςhorismos)。 在西方思想的历史中,本质常常作为学说的载体,倾向于个体化不同的存在形式以及物体和性质的不同身份条件;在这个逻辑意义上,这个概念为整个基于Leibniz建立的“可能的世界”类比的逻辑理论家族提供了强大的理论和常识基础,并在Carnap到Kripke的内涵逻辑中得到了发展。受到奎因等“伸张派”哲学家的挑战。 (zh)
  • Су́тність (есенція) (дав.-гр. οὐσία, ὑπόστᾰσις; лат. essentia, substantia) — філософська категорія, що виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Категорія «сутність» нерозривно пов'язана із категорією «явище». Проте єдність сутності та явища не означає їхнього збігу. Це єдність відмінного: сутність завжди прихована за явищами. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття. Агностицизм розриває діалектичний зв'язок сутності і явища, розглядає сутність як непізнаванну «річ у собі», що не розкриває себе в явищах. Ідеалісти наділяють сутність речей духовним, ідеальним змістом, вважаючи його первинним щодо матеріальної речі. Наївний реалізм ототожнює сутність і явище, вважає, що речі по суті є такими, якими даються пізнанню в явищах. Діалектичний матеріалізм розглядає сутність і явище у діалектичній єдності, як щаблі руху пізнання. Явище виражає якусь сторону сутності, сутність завжди проявляється в конкретних предметах або процесах. Сутність може змінюватися, розвиватися відповідно до загальних законів розвитку матеріального світу. За , сутність — внутрішньо конститутивний принцип кінцевого, через обмеження і виділення його з інших змістів буття що конструюють його . На відміну від буття (яке є принцип позитивності) — сутність є принцип негативний, принцип обмеження: через відносне заперечення інших змістів буття сутність, з одного боку, негативним чином обмежує, виділяє дане кінцеве суще з інших; а з іншого боку, завдяки певному характеру кожного заперечення, позитивним чином надає даному кінцевому сущого визначеність змісту, смисловий образ даного кінцевого сущого. Завдяки негативності обмеження сутність здійснює позитивність сутнісних і смислових образів кінцевих речей. З сутністю виникає конкретна визначеність сущого. Завдяки своїй суті кінцеве суще виділяється як відносне з абсолютного, як кінцеве з нескінченного буття. В метафізиці сутність розуміється як що не належить ні буття, ні НЕ-буття, як «щось середнє між ними»: як по відношенню до дійсності буття. Говорячи простою мовою, сутністю називається те, завдяки чому щось є то, що воно є. В логіці сутність — це невід'ємне якість, без якого предмет неможливо мислити. Сутність предмета виражається в його . У просторіччі синонімами слова сутність часто є слова «суть», «ідея», «призначення», «функція». Сутність виявляється відповіддю на питання: «Що є суще?», яке слід відрізняти від питання про буття: «Чи є?» («Чи існує?»). (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 480672 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 11892 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 963174696 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdfs:comment
  • الجوهر (معرب گوهر الفارسية) هي الماهية إذا وجدت في الأعيان كانت لا في موضع. الجوهر منحصر في خمسة خصائص: هيولى، صورة، جسم، ونفس وعقل. يكون الجوهر إما مجردا أو لا. فالأول إما أن يتعلق بالبدن تعلق تدبير وتصرف أو يتعلق بالعقل والثاني بالنفس. ويكون المجرد إما مركبا أو حالا أو محلا، وقد يكون صورة. أما الهيولى فتسمى الحقيقة. (ar)
  • Esence (lat. essentia od slovesa esse, být), česky také bytnost, znamená v běžné řeči podstatu, jádro věci („esence jeho výpovědi“) nebo i jen koncentrát (tresť, „čajová esence“, „kvintesence“). (cs)
  • En filozofio, esenco estas aro da proprecoj de objekto aŭ substanco, kiu konserviĝas se la objekto ŝanĝiĝas, restante en si. La signifo de la vorto ŝanĝiĝis kun evoluo de la filozofio. La vorto aperis el la latina esse, kies signifo estas "esti". (eo)
  • La palabra esencia proviene del latín essentia que a su vez proviene del infinitivo del verbo latino esse 'ser' (= existir), cuyo participio ens es el ente como 'ser que existe'. La esencia es aquello invariable y permanente que constituye la naturaleza de las cosas. El término proviene del latín essentia, que a su vez deriva de un concepto griego. Se trata de una noción que hace referencia a lo característico y más importante de una cosa. (es)
  • Der Ausdruck Wesen (griechisch ousia, lateinisch essentia, quidditas) hat im philosophischen Sprachgebrauch eine Doppelbedeutung. Er bezeichnet in der Tradition des Aristoteles zunächst das Selbststand besitzende konkrete Individuum. In einem zweiten Sinn bezeichnet „Wesen“ die allgemeine und bleibende Bestimmtheit eines konkreten Individuums. Im letzteren Sinne wird in der philosophischen Tradition auch der Ausdruck „Essenz“ (essentia) verwendet. Da die „Essenz“ auch das ist, nach dem mit einem „Was ist das?“ gefragt wird, wird diese in der mittelalterlichen Philosophie auch als quidditas („Washeit“) bezeichnet. Eng verbunden mit dem Wesens-Begriff ist in der philosophischen Tradition auch der Begriff der Substanz. (de)
  • Filosofian, esentzia izate edo entitate bati dagozkion beharrezko atributu eta ezaugarrien multzoa da, dagokion berezko izaera ez galtzeko nahitaezko dituenak. (eu)
  • Esensi adalah apanya kenyataan, yaitu hakikatnya. Pengertian mengenai esensi mengalami perubahan sesuai dengan konsep penggunaannya, sehingga esensi ialah pada konsepnya sendiri. Menurut Thomas Aquinas, esensi adalah apanya sesuatu yang terlepas dari persoalan apakah sesuatu itu ada atau tidak. (in)
  • Il termine essenza (in greco: τί ἦν εἶναι, ti en einai, lat. essentia), secondo la concezione aristotelica, significa «ciò per cui una certa cosa è quello che è, e non un'altra cosa».. L'essenza quindi sta ad indicare quelle determinazioni di una cosa, specificate nella sua "definizione", che ne costituiscono la natura (o "specie" in termini aristotelici); che psicologicamente parlando (vedi moderna epistemologia evoluzionistica) corrisponde alla particolare visione della realtà determinata dalle nostre categorie mentali: gli «apparati immagine del mondo». (it)
  • 本質(ほんしつ、希: ουσια (ousia), 羅: substantia / essentia)とは、あるものをそれたらしめる自性、乃至そうした特性から成る真実在をいう場合もある。 (ja)
  • 본질(本質)은 그것이 그것으로서 있기 위해 없어서는 안 되는 것을 말한다. 인간과 삼각형이 다른 점은 형체라든가 모습만이 아니다. 보다 더 근본적으로 묻고 설명하지 않으면 알 수 없는 것이 있다. 그것은 인간이란 무엇이냐는 질문의 해답에서 '무엇'에 해당한다. 제각기의 것이 지니는 그 무엇이다. 본체(本體)이며, 인간의 경우에는 그 정의(定義)이다. 이것은 현대의 실존과는 대립된다. (ko)
  • De essentie (latijn: essentia, van esse, zijn) of het wezen is filosofisch gezien de aard van iets, datgene wat kenmerkend is voor iets. Essentie kan in het algemeen worden beschouwd als datgene wat overblijft wanneer de als zodanig beschouwde 'randzaken' worden weggedacht. Het essentiedenken veronderstelt dus het bestaan van een 'zuiver' wezen, omgeven door bijzaken. (nl)
  • Em metafísica, a essência (do termo latino essentia) de uma coisa é constituída pelas propriedades imutáveis da mesma, que caracterizam sua natureza. O oposto da essência são os acidentes da coisa, isto é, aquelas propriedades mutáveis da coisa. Para o existencialismo, "a existência precede a essência", conceito formulado por Sartre, em que primeiro o ente existe e depois sua essência é introjetada durante o seu percurso como ser que existe no mundo. (pt)
  • Essens (av latinets essentia) avser i talspråk det väsentliga i något, tingets kärna, det avgörande nödvändiga. Som adjektiv eller adverb, essentiell, betyder det livsnödvändiga, till exempel essentiella aminosyror, essentiella fettsyror och andra essentiella ämnen. (sv)
  • 在哲学中,本质是一种属性或一组属性,它们使一个实体或物质成为它的根本所在,并且它必然存在,如果没有它,它就失去了它的身份。本质与偶然性形成对比:偶然性即实体或物质偶然存在的性质,没有这种性质,物质仍然可以保留其身份。这个概念严格地源于亚里士多德(尽管它也可以在柏拉图中找到),他们使用希腊语表达来tiin einai(τὸτίἦνεἶναι,字面意思是“它是什么”和相应的对于同一个想法,对于学术术语“quiddity”或者有时候用短语来表达(τὸτίἐστι,字面意思是“它是什么”并且对应于学术术语haecceity)。这句话为其拉丁语译者提出了这样的困难,他们创造了essentia(英语“本质”)这个词来代表整个表达。对于亚里士多德及其学者的追随者来说,本质的概念与定义的概念密切相关(ὁρισμόςhorismos)。 在西方思想的历史中,本质常常作为学说的载体,倾向于个体化不同的存在形式以及物体和性质的不同身份条件;在这个逻辑意义上,这个概念为整个基于Leibniz建立的“可能的世界”类比的逻辑理论家族提供了强大的理论和常识基础,并在Carnap到Kripke的内涵逻辑中得到了发展。受到奎因等“伸张派”哲学家的挑战。 (zh)
  • L'essència (del llatí essentia) és un concepte filosòfic que designa el conjunt d'atributs d'un objecte o substància que el fan ser el que és, i que posseeix per necessitat, ja que sense ells perd la seva identitat. L'essència es contrasta amb l'accident, que són les propietats que es tenen de forma contingent, sense els quals es pot mantenir la identitat. El concepte d'essència s'origina amb Aristòtil, que va utilitzar l'expressió grega to ti ên einai, literalment 'el que ha de ser', o a vegades la frase escurçada to ti esti, literalment 'el que és', per expressar la mateixa idea. Aquesta frase va suposar tantes dificultats pels traductors al llatí que van encunyar la paraula essència per a designar l'expressió completa. Per a Aristòtil i els seus seguidors escolàstics la noció d'essència (ca)
  • In philosophy, essence is the property or set of properties that make an entity or substance what it fundamentally is, and which it has by necessity, and without which it loses its identity. Essence is contrasted with accident: a property that the entity or substance has contingently, without which the substance can still retain its identity. The concept originates rigorously with Aristotle (although it can also be found in Plato), who used the Greek expression to ti ên einai (τὸ τί ἦν εἶναι, literally meaning "the what it was to be" and corresponding to the scholastic term quiddity) or sometimes the shorter phrase to ti esti (τὸ τί ἐστι, literally meaning "the what it is" and corresponding to the scholastic term haecceity) for the same idea. This phrase presented such difficulties for its (en)
  • Le concept d'essence (du latin essentia, du verbe esse, être, parent du grec ousia) désigne en métaphysique une distinction de l'être. Il désigne « ce que la chose est », par opposition au concept d'existence qui lui définit « l'acte d'exister ». Accident au contraire, se dit de ce qui appartient à un être et peut en être affirmé avec vérité, mais n’est pourtant ni nécessaire ni constant. Pour résumer, l'essence est ce qui répond à la question du « qu’est-ce que » pour un être, tandis que la substance permet d'en dégager la nature « essentielle » et invariante. (fr)
  • Istota, esencja, eidos (gr. είδος, łac. essentia) – w filozofii istota ma być samym sednem rzeczy, ich prawdziwą naturą, wiedzą, która wydaje się być osiągalna przy pogłębionym poznaniu świata. W uproszczeniu: istota bytu jest tym, co sprawia, że byt jest taki jaki jest, albo że w ogóle jest. Według Kanta sztuka i metafizyka mają ten sam cel - poznanie istoty bytu. Martin Heidegger: twierdzi, że „Istota bytu ludzkiego zawarta jest w jego egzystencji”. Niektórzy mistycy, tak Wschodu, jak Zachodu twierdzą, że istotę bytu można poznać poprzez medytację. (pl)
  • Су́щность (др.-греч. οὐσία, ὑπόστᾰσις; лат. essentia, substantia) — смысл данной вещи, то, что она есть сама по себе, в отличие от всех других вещей и в отличие от изменчивых (под влиянием тех или иных обстоятельств) состояний вещи. Говоря простым языком, сущностью называется то, благодаря чему нечто есть то, что оно есть. В логике сущность (как существенный признак — лат. essentialia constitutiva) — это неотъемлемое качество, без которого предмет невозможно мыслить. Сущность предмета выражается в его определении. (ru)
  • Су́тність (есенція) (дав.-гр. οὐσία, ὑπόστᾰσις; лат. essentia, substantia) — філософська категорія, що виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Категорія «сутність» нерозривно пов'язана із категорією «явище». Проте єдність сутності та явища не означає їхнього збігу. Це єдність відмінного: сутність завжди прихована за явищами. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття. (uk)
rdfs:label
  • Essence (en)
  • جوهر (فلسفة) (ar)
  • Essència (ca)
  • Esence (cs)
  • Wesen (Philosophie) (de)
  • Esenco (eo)
  • Esencia (es)
  • Esentzia (eu)
  • Essence (concept) (fr)
  • Esensi (in)
  • 本質 (ja)
  • Essenza (filosofia) (it)
  • 본질 (ko)
  • Essentie (nl)
  • Istota (pl)
  • Essência (pt)
  • Сущность (ru)
  • Essens (sv)
  • Сутність (uk)
  • 本质 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:notableIdea of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of