In grammar, a conjunction (abbreviated CONJ or CNJ) is a part of speech that connects words, phrases, or clauses that are called the conjuncts of the conjunctions. The term discourse marker is mostly used for conjunctions joining sentences. This definition may overlap with that of other parts of speech, so what constitutes a "conjunction" must be defined for each language. In English a given word may have several senses, being either a preposition or a conjunction depending on the syntax of the sentence. For example, "after" is a preposition in "he left after the fight", but it is a conjunction in "he left after they fought". In general, a conjunction is an invariable (noninflected) grammatical particle and it may or may not stand between the items conjoined.

Property Value
dbo:abstract
  • حرف الربط حرف معنى يؤتى به لربط كلمتين أو جملتين اثنتين. حروف الربط تسمى في العربية حروف العطف. (ar)
  • Spojka (konjunkce; lat. conjunctio) je neohebný slovní druh, který spojuje větné členy nebo věty. Spojky vyjadřují mluvnický a významový poměr vět nebo členů. Rozlišují se spojky souřadicí a podřadicí. (cs)
  • La conjunció és una de les categories gramaticals tradicionals. És una paraula invariable que uneix altres mots, sintagmes o frases en un discurs i per tant és un nexe (també anomenat relacionant o enllaç segons les diferents escoles lingüístiques). Algunes conjuncions tenen un significat propi, d'altres només l'adquireixen en funció del context dels elements units per elles. Quan un grup de paraules actuen en bloc com una conjunció s'anomenen locucions conjuntives. (ca)
  • Σύνδεσμος είναι το άκλιτο μέρος του λόγου που χρησιμοποιείται για να συνδέσει προτάσεις ή λέξεις της ίδιας πρότασης μεταξύ τους. Οι σύνδεσμοι διακρίνονται στις εξής κατηγορίες: * Συμπλεκτικοί (και, κι, ούτε, μήτε, ουδέ, μηδέ) * Διαχωριστικοί (ή, είτε) * Αντιθετικοί (μα, παρά, αλλά, όμως, ωστόσο, ενώ, αν και, μολονότι, μόνο) * Συμπερασματικοί (λοιπόν, ώστε, άρα, επομένως, που, οπότε) * Επεξηγηματικοί (δηλαδή) * Ειδικοί (πως, που, ότι) * Χρονικοί (όταν, σαν, ενώ, καθώς, αφού, αφότου, πριν, πριν να, μόλις, προτού, ώσπου, ωσότου, όσο που, όποτε, άμα) * Αιτιολογικοί (γιατί, επειδή, αφού, διότι) * Υποθετικοί (αν, σαν, άμα) * Τελικοί (να, για να) * Αποτελεσματικοί (ώστε, που) * Εναντιωματικοί/Παραχωρητικοί (αν και, ενώ, μολονότι) * Ενδοιαστικοί/Διστακτικοί (μη, μήπως) * Συγκριτικοί (παρά, πιο) * Βουλητικός (να) (el)
  • Konjunktion (von lateinisch coniunctio ‚Verbindung‘), auch: Bindewort, Fügewort; Junktion, ist in der Grammatik die Bezeichnung für eine Wortart, die syntaktische Verbindungen zwischen Wörtern, Satzteilen oder Sätzen herstellt und zugleich logische oder grammatische Beziehungen zwischen den verbundenen Elementen ausdrückt. Zusammen mit den Präpositionen, die sprachlich einen ähnlichen Zweck erfüllen, werden Konjunktionen auch als Relatoren zusammengefasst. Im Unterschied zu Präpositionen regieren Konjunktionen normalerweise keinen Kasus an ihren Ergänzungen. Man unterscheidet vor allem zwischen nebenordnenden Konjunktionen (z. B. und, aber, denn) und unterordnenden Konjunktionen (auch: nebensatzeinleitenden Konjunktionen, z. B. dass, weil, ob), die zwei sehr verschiedenartige Gruppen bilden. Nebensatzeinleitende Konjunktionen gehören ferner zu einer abstrakteren Klasse von syntaktischen Elementen, die in der formalen Linguistik Komplementierer genannt werden. (de)
  • In grammar, a conjunction (abbreviated CONJ or CNJ) is a part of speech that connects words, phrases, or clauses that are called the conjuncts of the conjunctions. The term discourse marker is mostly used for conjunctions joining sentences. This definition may overlap with that of other parts of speech, so what constitutes a "conjunction" must be defined for each language. In English a given word may have several senses, being either a preposition or a conjunction depending on the syntax of the sentence. For example, "after" is a preposition in "he left after the fight", but it is a conjunction in "he left after they fought". In general, a conjunction is an invariable (noninflected) grammatical particle and it may or may not stand between the items conjoined. The definition of a conjunction may also be extended to idiomatic phrases that behave as a unit with the same function, e.g. "as well as", "provided that". A simple literary example of a conjunction: "the truth of nature, and the power of giving interest". (Samuel Taylor Coleridge's Biographia Literaria) A conjunction may be placed at the beginning of a sentence: "But some superstition about the practice persists." (en)
  • Konjunkcio estas vortospeco. Konjunkcioj konektas du samvalorajn vortojn, frazpartojn aŭ frazojn. Konjunkcioj en Esperanto estas: aŭ, kaj, minus, nek, ol, plus, sed. Ekzistas ankaŭ duoblaj konjunkcioj kaj...kaj, nek...nek, ju...des. Vorto ol povas agi kiel kaj konjunkcio kaj subjunkcio. Ĉar ne estas konjunkcio, sed subjunkcio. (eo)
  • Una conjunción es una palabra o conjunto de ellas que enlaza proposiciones, sintagmas o palabras. Constituye una de las clases de nexos. No debe confundirse con los marcadores del discurso, nexos de orden superior que unen textos, y no palabras, sintagmas ni oraciones. == La conjunción en español ==ingles La conjunción es una clase invariable (y generalmente átona) de palabras cuya función es establecer relaciones entre palabras, sintagmas, frases u oraciones. Estas relaciones entre ellas son de jerarquía sintáctica y de tipo semántico (de significado). Por ejemplo, en «Laura va a trabajar y Samuel se queda en casa», se enlazan dos oraciones para construir una mayor; el tipo de relación que hay entre ambas es de igualdad, de forma que se pueden intercambiar, y se suman los significados de ambas. La conjunción sólo tiene un significado gramatical meramente operativo y no posee significado léxico o extralingüístico. Su significado puede variar sin embargo por las relaciones oracionales que puede presentar al enclavarse en un contexto comunicativo. Así, y tiene valor aditivo en «Laura compra y vende objetos», pero valor de oposición equivalente a pero en «Samuel trabaja y no todos los días». (es)
  • Konjungsi atau kata sambung atau kata hubung adalah kata untuk menghubungkan kata-kata, ungkapan-ungkapan atau kalimat-kalimat dan sebagainya dan tidak untuk tujuan atau maksud lain. Konjungsi tidak dikaitkan dengan osas objek, konjungsi tidak menerangkan kata, konjungsi hanya menghubungkan kata-kata atau kalimat-kalimat dan sebagainya. Oleh karena itu kata yang sama dapat merupakan preposisi dalam bagian yang satu, adverb dalam bagian yang lain atau konjungsi dalam bagian yang lain pula.Konjungsi terbagi 2, yakni konjungsi koordinatif dan konjungsi subordinatif. Perbedaannya terletak pada bentuk kalimat; konjungsi koordinatif menyambungkan kalimat setara, yang bisa berdiri sendiri apabila kata sambung dihilangkan, sedangkan subordinatif menyambungkan kalimat tidak setara, yang tidak bisa berdiri sendiri. (in)
  • In grammatica italiana, la congiunzione è la parte del discorso che serve a unire tra loro due sintagmi in una proposizione, oppure due proposizioni in un periodo e può anche trovarsi all'inizio delle frasi. Le congiunzioni si possono classificare in base alla loro forma o in base alla loro funzione. (it)
  • En grammaire traditionnelle, une conjonction est un mot invariable qui sert à interconnecter deux mots, groupes de mots ou propositions, en exprimant une relation grammaticale, sémantique et logique entre les entités reliées. Du point de vue syntaxique, les entités reliées dans la proposition par une conjonction ont la même fonction, alors que les propositions reliées dans une phrase complexe peuvent avoir la même fonction ou des fonctions différentes. Entre entités de même fonction, la conjonction établit un rapport de coordination, entre entités de fonctions différente – un rapport de subordination. D’ordinaire, la conjonction relie des entités linguistiques de même niveau de complexité, mais parfois elles peuvent être de niveaux différents, par exemple un mot et une proposition, ex. Aussi Fabrice passait-il toutes ses journées à la chasse ou à courir le lac sur une barque (Stendhal). La conjonction se caractérise par l’absence de contenu notionnel, due à son abstraction et à sa grammaticalisation, par le manque de flexion et de fonctions syntaxiques, ainsi que par un contenu sémantique très abstrait et insuffisant. Son contenu peut être modal, les conjonctions exprimant des relations comme cause–effet, opposition, comparaison, etc. En grammaire traditionnelle, la conjonction est vue comme une partie du discours, mais, dans certaines conceptions elle n’est considérée que comme un mot-outil. En tant qu’élément connectif, la conjonction diffère, d’une part, de la préposition (dans certaines langues, de son correspondant, la postposition), qui, à l’intérieur de la proposition, relie une entité subordonnée à une autre qui la subordonne, et, d’autre part du pronom relatif et de l’adverbe interrogatif en interrogation indirecte, qui relient des propositions, ayant en même temps une fonction syntaxique dans celle dont ils font partie. La conjonction est prise en compte en grammaire du texte aussi, comme un élément qui contribue à assurer la cohérence et la cohésion de celui-ci, à côté d’autres entités linguistiques qui ont un tel rôle, appelés par le terme commun « connecteurs ». Par ailleurs, on a constaté que des mots faisant traditionnellement partie de la classe des conjonctions, n’ont pas toujours le rôle de celles-ci. Grevisse et Goosse 2007 les range dans une classe à part, nommée « introducteurs ». De tels mots sont si en tête de phrase exclamative (Si Jeanne pouvait réussir !) ou que en phrase impérative exprimant un ordre pour la troisième personne (Que tout le monde sorte !), ou bien exprimant un vœu : Que votre souhait se réalise !. (fr)
  • 接続詞(せつぞくし)とは、大雑把に言えば文と文、節と節、句と句、語と語など文の構成要素同士の関係を示す役割を担う品詞のひとつである。大和言葉においてはかつて「つなぎことば」と呼ばれていた。 (ja)
  • 접속사(接續詞)는 낱말, 문장, 구, 절을 이어주는 품사이다. 이음씨라고도 한다. (ko)
  • Een voegwoord of conjunctie is een woord dat twee deelzinnen (ook wel 'clauses' genoemd) met elkaar verbindt. (nl)
  • Spójnik – wyraz łączący dwa zdania, równoważniki zdań lub wyrażenia w jedno zdanie złożone. Przeważnie występuje na granicy pomiędzy wypowiedziami składowymi, choć niektóre spójniki mogą być używane wewnątrz drugiej z nich. W funkcji spójników mogą także występować dwu- lub kilkuwyrazowe połączenia zawierające inne części mowy (są to tzw. spójniki zestawione). (pl)
  • Conjunção (do termo latino conjunctione) é uma das classes de palavras definidas pela gramática geral. As conjunções são palavras invariáveis que servem para conectar orações ou dois termos de mesma função sintática, estabelecendo, entre eles, uma relação de dependência ou de simples coordenação. Já as locuções conjuntivas são um conjunto de palavras que exercem a função de conjunção em um enunciado. (pt)
  • Сою́з — служебная часть речи, с помощью которой связывают между собой простые предложения в составе сложного или однородные члены предложения. Не склоняется и не спрягается, и не является членом предложения. Выражает смысловые отношения между синтаксическими единицами. (ru)
  • En konjunktion (av latinets conjunctio, 'förening') är ett ord eller en fras som har till uppgift att binda samman satsdelar eller satser. De kan vara samordnande eller underordnande, beroende på hierarkin de ger de sammanbundna satserna eller satsdelarna. Oftast kallas de samordnande konjunktionerna bara för konjunktioner och de underordnande benämns subjunktioner. (sv)
  • Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. До сполучників належать і, та, й, але, а тощо. Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Як учитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як). За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфологічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, буцімто). Інтонація речення може рекомпенсувати відсутність сполучника (Якщо підеш направо, загризе тебе вовк: Підеш направо, загризе тебе вовк), явище часте у розмовній та художній мові. У давнішій літературній мові, як і в народній, деякі сполучники виступають синкретично, в різноманітних синтаксичних функціях (наприклад, що в значенні бо, коли тощо). Сполучники досліджували В. Сімович, Ф. Медведев, М. Вихристюк, А. Кващук, М. Каранська, А. Грищенко, Л. Кадомцева та інші дослідники. (uk)
  • 連詞(英語:conjunction; 西班牙語:conjunción)又稱連接詞,是用來連接詞語、短語、句子、段落等的詞,表示被連接的語言單位之間的關係。連不同的邏緝關係。連接詞和詞組的連詞,跟連接句子的連詞並不相同。 * 表示並列關係的連詞:和、跟、與、既、及、而、又等。 * 表示選擇關係的連詞:或、或者、還是等。 * 表示轉折關係的連詞:但是、不過、雖然、然而等。 * 表示因果關係的連詞:因為、因此、所以、由於、以致等。 * 表示遞進關係的連詞:不但、不僅、而且、何況、並、且等。 * 表示條件關係的連詞:不管、只要、除非等。 * 表示假設關係的連詞:如果、即使、假若等。 * 表示目的關係的連詞:以、以便、以免、為了等。 * 表示承接關係的連詞:便、於是、然後等。 * 表示比較關係的連詞:與其。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 113500 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 16534 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 986255022 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • حرف الربط حرف معنى يؤتى به لربط كلمتين أو جملتين اثنتين. حروف الربط تسمى في العربية حروف العطف. (ar)
  • Spojka (konjunkce; lat. conjunctio) je neohebný slovní druh, který spojuje větné členy nebo věty. Spojky vyjadřují mluvnický a významový poměr vět nebo členů. Rozlišují se spojky souřadicí a podřadicí. (cs)
  • La conjunció és una de les categories gramaticals tradicionals. És una paraula invariable que uneix altres mots, sintagmes o frases en un discurs i per tant és un nexe (també anomenat relacionant o enllaç segons les diferents escoles lingüístiques). Algunes conjuncions tenen un significat propi, d'altres només l'adquireixen en funció del context dels elements units per elles. Quan un grup de paraules actuen en bloc com una conjunció s'anomenen locucions conjuntives. (ca)
  • Konjunkcio estas vortospeco. Konjunkcioj konektas du samvalorajn vortojn, frazpartojn aŭ frazojn. Konjunkcioj en Esperanto estas: aŭ, kaj, minus, nek, ol, plus, sed. Ekzistas ankaŭ duoblaj konjunkcioj kaj...kaj, nek...nek, ju...des. Vorto ol povas agi kiel kaj konjunkcio kaj subjunkcio. Ĉar ne estas konjunkcio, sed subjunkcio. (eo)
  • In grammatica italiana, la congiunzione è la parte del discorso che serve a unire tra loro due sintagmi in una proposizione, oppure due proposizioni in un periodo e può anche trovarsi all'inizio delle frasi. Le congiunzioni si possono classificare in base alla loro forma o in base alla loro funzione. (it)
  • 接続詞(せつぞくし)とは、大雑把に言えば文と文、節と節、句と句、語と語など文の構成要素同士の関係を示す役割を担う品詞のひとつである。大和言葉においてはかつて「つなぎことば」と呼ばれていた。 (ja)
  • 접속사(接續詞)는 낱말, 문장, 구, 절을 이어주는 품사이다. 이음씨라고도 한다. (ko)
  • Een voegwoord of conjunctie is een woord dat twee deelzinnen (ook wel 'clauses' genoemd) met elkaar verbindt. (nl)
  • Spójnik – wyraz łączący dwa zdania, równoważniki zdań lub wyrażenia w jedno zdanie złożone. Przeważnie występuje na granicy pomiędzy wypowiedziami składowymi, choć niektóre spójniki mogą być używane wewnątrz drugiej z nich. W funkcji spójników mogą także występować dwu- lub kilkuwyrazowe połączenia zawierające inne części mowy (są to tzw. spójniki zestawione). (pl)
  • Conjunção (do termo latino conjunctione) é uma das classes de palavras definidas pela gramática geral. As conjunções são palavras invariáveis que servem para conectar orações ou dois termos de mesma função sintática, estabelecendo, entre eles, uma relação de dependência ou de simples coordenação. Já as locuções conjuntivas são um conjunto de palavras que exercem a função de conjunção em um enunciado. (pt)
  • Сою́з — служебная часть речи, с помощью которой связывают между собой простые предложения в составе сложного или однородные члены предложения. Не склоняется и не спрягается, и не является членом предложения. Выражает смысловые отношения между синтаксическими единицами. (ru)
  • En konjunktion (av latinets conjunctio, 'förening') är ett ord eller en fras som har till uppgift att binda samman satsdelar eller satser. De kan vara samordnande eller underordnande, beroende på hierarkin de ger de sammanbundna satserna eller satsdelarna. Oftast kallas de samordnande konjunktionerna bara för konjunktioner och de underordnande benämns subjunktioner. (sv)
  • 連詞(英語:conjunction; 西班牙語:conjunción)又稱連接詞,是用來連接詞語、短語、句子、段落等的詞,表示被連接的語言單位之間的關係。連不同的邏緝關係。連接詞和詞組的連詞,跟連接句子的連詞並不相同。 * 表示並列關係的連詞:和、跟、與、既、及、而、又等。 * 表示選擇關係的連詞:或、或者、還是等。 * 表示轉折關係的連詞:但是、不過、雖然、然而等。 * 表示因果關係的連詞:因為、因此、所以、由於、以致等。 * 表示遞進關係的連詞:不但、不僅、而且、何況、並、且等。 * 表示條件關係的連詞:不管、只要、除非等。 * 表示假設關係的連詞:如果、即使、假若等。 * 表示目的關係的連詞:以、以便、以免、為了等。 * 表示承接關係的連詞:便、於是、然後等。 * 表示比較關係的連詞:與其。 (zh)
  • Konjunktion (von lateinisch coniunctio ‚Verbindung‘), auch: Bindewort, Fügewort; Junktion, ist in der Grammatik die Bezeichnung für eine Wortart, die syntaktische Verbindungen zwischen Wörtern, Satzteilen oder Sätzen herstellt und zugleich logische oder grammatische Beziehungen zwischen den verbundenen Elementen ausdrückt. Zusammen mit den Präpositionen, die sprachlich einen ähnlichen Zweck erfüllen, werden Konjunktionen auch als Relatoren zusammengefasst. Im Unterschied zu Präpositionen regieren Konjunktionen normalerweise keinen Kasus an ihren Ergänzungen. Man unterscheidet vor allem zwischen nebenordnenden Konjunktionen (z. B. und, aber, denn) und unterordnenden Konjunktionen (auch: nebensatzeinleitenden Konjunktionen, z. B. dass, weil, ob), die zwei sehr verschiedenartige Gruppen bilde (de)
  • Σύνδεσμος είναι το άκλιτο μέρος του λόγου που χρησιμοποιείται για να συνδέσει προτάσεις ή λέξεις της ίδιας πρότασης μεταξύ τους. Οι σύνδεσμοι διακρίνονται στις εξής κατηγορίες: * Συμπλεκτικοί (και, κι, ούτε, μήτε, ουδέ, μηδέ) * Διαχωριστικοί (ή, είτε) * Αντιθετικοί (μα, παρά, αλλά, όμως, ωστόσο, ενώ, αν και, μολονότι, μόνο) * Συμπερασματικοί (λοιπόν, ώστε, άρα, επομένως, που, οπότε) * Επεξηγηματικοί (δηλαδή) * Ειδικοί (πως, που, ότι) * Χρονικοί (όταν, σαν, ενώ, καθώς, αφού, αφότου, πριν, πριν να, μόλις, προτού, ώσπου, ωσότου, όσο που, όποτε, άμα) * Αιτιολογικοί (γιατί, επειδή, αφού, διότι) * Υποθετικοί (αν, σαν, άμα) * Τελικοί (να, για να) * Αποτελεσματικοί (ώστε, που) * Εναντιωματικοί/Παραχωρητικοί (αν και, ενώ, μολονότι) * Ενδοιαστικοί/Διστακτικοί (μη, μήπως) * Συγκριτικοί (el)
  • In grammar, a conjunction (abbreviated CONJ or CNJ) is a part of speech that connects words, phrases, or clauses that are called the conjuncts of the conjunctions. The term discourse marker is mostly used for conjunctions joining sentences. This definition may overlap with that of other parts of speech, so what constitutes a "conjunction" must be defined for each language. In English a given word may have several senses, being either a preposition or a conjunction depending on the syntax of the sentence. For example, "after" is a preposition in "he left after the fight", but it is a conjunction in "he left after they fought". In general, a conjunction is an invariable (noninflected) grammatical particle and it may or may not stand between the items conjoined. (en)
  • Una conjunción es una palabra o conjunto de ellas que enlaza proposiciones, sintagmas o palabras. Constituye una de las clases de nexos. No debe confundirse con los marcadores del discurso, nexos de orden superior que unen textos, y no palabras, sintagmas ni oraciones. == La conjunción en español ==ingles (es)
  • En grammaire traditionnelle, une conjonction est un mot invariable qui sert à interconnecter deux mots, groupes de mots ou propositions, en exprimant une relation grammaticale, sémantique et logique entre les entités reliées. Du point de vue syntaxique, les entités reliées dans la proposition par une conjonction ont la même fonction, alors que les propositions reliées dans une phrase complexe peuvent avoir la même fonction ou des fonctions différentes. Entre entités de même fonction, la conjonction établit un rapport de coordination, entre entités de fonctions différente – un rapport de subordination. D’ordinaire, la conjonction relie des entités linguistiques de même niveau de complexité, mais parfois elles peuvent être de niveaux différents, par exemple un mot et une proposition, ex. Aus (fr)
  • Konjungsi atau kata sambung atau kata hubung adalah kata untuk menghubungkan kata-kata, ungkapan-ungkapan atau kalimat-kalimat dan sebagainya dan tidak untuk tujuan atau maksud lain. Konjungsi tidak dikaitkan dengan osas objek, konjungsi tidak menerangkan kata, konjungsi hanya menghubungkan kata-kata atau kalimat-kalimat dan sebagainya. Oleh karena itu kata yang sama dapat merupakan preposisi dalam bagian yang satu, adverb dalam bagian yang lain atau konjungsi dalam bagian yang lain pula.Konjungsi terbagi 2, yakni konjungsi koordinatif dan konjungsi subordinatif. Perbedaannya terletak pada bentuk kalimat; konjungsi koordinatif menyambungkan kalimat setara, yang bisa berdiri sendiri apabila kata sambung dihilangkan, sedangkan subordinatif menyambungkan kalimat tidak setara, yang tidak bisa (in)
  • Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. До сполучників належать і, та, й, але, а тощо. Сполучники досліджували В. Сімович, Ф. Медведев, М. Вихристюк, А. Кващук, М. Каранська, А. Грищенко, Л. Кадомцева та інші дослідники. (uk)
rdfs:label
  • حرف ربط (ar)
  • Conjunció (gramàtica) (ca)
  • Spojka (slovní druh) (cs)
  • Konjunktion (Wortart) (de)
  • Σύνδεσμος (γραμματική) (el)
  • Conjunction (grammar) (en)
  • Konjunkcio (gramatiko) (eo)
  • Conjunción (gramática) (es)
  • Conjonction (grammaire) (fr)
  • Konjungsi (bahasa) (in)
  • 接続詞 (ja)
  • Congiunzione (linguistica) (it)
  • 접속사 (ko)
  • Voegwoord (nl)
  • Spójnik (część mowy) (pl)
  • Conjunção (pt)
  • Союз (часть речи) (ru)
  • Konjunktion (ordklass) (sv)
  • Сполучник (uk)
  • 連詞 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:differentFrom
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is rdfs:seeAlso of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of