| dbo:abstract
|
- Η παλαιά πολωνική γλώσσα (πολωνικά: język staropolski) είναι η περίοδος στην της πολωνικής γλώσσας μεταξύ του 10ου και του 16ου αιώνα, ακολουθούμενη από τη . (el)
- El polaco antiguo (en polaco, język staropolski o staropolszczyzna) es el período en la historia del idioma polaco entre los siglos IX y XVI, seguido del . (es)
- The Old Polish language (Polish: język staropolski, staropolszczyzna) was a period in the history of the Polish language between the 10th and the 16th centuries. It was followed by the Middle Polish language. The sources for the study of the Old Polish language are the data of the comparative-historical grammar of Slavic languages, the material of Polish dialects, several Latin manuscripts with Polish glosses, as well as – most importantly – monuments written in Old Polish: the Holy Cross Sermons (Polish: Kazania świętokrzyskie), the Florian Psalter (Psałterz floriański), Bogurodzica (Bogurodzica), the Sharoshpatak Bible (Biblia szaroszpatacka or Biblia królowej Zofii) and some others. The Old Polish language was spoken mainly on the territory of modern Poland. It was the main vernacular of medieval Polish states under the Piasts and early Jagiellons, although it was not the state language (that being Latin). (en)
- Le vieux polonais est la période de la langue polonaise qui va du Xe au XVIe siècle ; le ( (en)) lui succède et donne naissance, au XVIIIe siècle, au polonais tel qu'il est parlé aujourd'hui. Le cachoube se rapproche du vieux polonais et en a gardé de nombreux mots et phonèmes.
* Portail des langues
* Portail de la Pologne (fr)
- Bahasa Polandia Kuno (bahasa Polski: język staropolski) adalah tahap awal dari bahasa Polandia pada abad ke-10 hingga ke-16 M, setelah itu kemudian berkembang menjadi bahasa Polandia Pertengahan. Sumber untuk penelitian bahasa Polandia Kuno di era pra-tulisan adalah data untuk perbandingan tata bahasa Slavia, bahan , dan beberapa kosakata yang telah usang dalam bahasa Polandia Modern, contohnya sumber berbahasa Latin Abad Pertengahan yang diterjemahkan untuk penduduk Polandia: seperti "Kotbah-kotbah Salib Suci" (bahasa Polski: Kazania świętokrzyskie), "" (bahasa Polski: Psałterz floriański), "" (bahasa Polski: Bogurodzica), "" (bahasa Polski: Biblia szaroszpatacka), dan lain-lain. Bahasa Polandia Kuno dulunya tersebar terutama di daerah Polandia modern: di kerajaan suku-suku Polandia, kemudian di Kerajaan Polandia bersatu. (in)
- Język staropolski – etap rozwoju języka polskiego w tzw. dobie staropolskiej, którą umownie wyznacza się między rokiem 1136 (lub X wiekiem) a przełomem XV i XVI wieku. W początkach doby staropolskiej pojawiły się pierwsze różnice między poszczególnymi językami zachodniosłowiańskimi, zwłaszcza między grupami: czesko-słowacką a lechicką (język polski, języki pomorskie (w tym kaszubski), język połabski). (pl)
- Древнепо́льский язы́к (старопольский язык, польск. język staropolski) — название начального периода в развитии польского языка, определяемого временными рамками от момента обособления польского языка из пралехитского диалекта до начала XVI века (начала среднепольского периода) или (без включения в древнепольский период дописьменной эпохи) с 1136 года, времени появления «Гнезненской буллы» (польск. Bulla protekcyjna) — письменного памятника с польскими глоссами, до начала XVI века. Конец древнепольского периода определяется становлением на базе культурного диалекта литературного польского языка. Древнепольский язык характеризуется такими фонетическими явлениями и процессами, как: лехитская перегласовка; вокализация сонантов r̥, ŕ̥ и l̥, l̥’; падение редуцированных; возникновение заместительной долготы у некоторых гласных после утраты слабых редуцированных; выпадение интервокального j и стяжение гласных; утрата противопоставления гласных фонем по долготе-краткости; совпадение общеславянских носовых *ǫ и *ę в одном гласном с последующим развитием его в носовые ǫ и ę; установление вместо общеславянского подвижного ударения сначала инициального (на первом слоге), а затем парокситонического (на предпоследнем слоге); переход палатализованных переднеязычных согласных s’, z’, t’, d’ в среднеязычные палатальные шипящие и т. д. Для морфологической системы древнепольского языка характерны: формирование новой, построенной по родовому признаку системы склонения существительных: мужского, женского и среднего типов; утрата простых форм прошедших времён, имперфекта и аориста; вытеснение кратких именных форм прилагательных и причастий полными (местоименными); развитие из форм перфекта новых форм прошедшего времени и т. д. Основное влияние на лексику древнепольского оказывали латинский, чешский и немецкий языки. Источниками для изучения древнепольского языка в дописьменную эпоху являются данные сравнительно-исторической грамматики славянских языков, материал польских диалектов и несколько памятников письменности с польскими глоссами; источники письменной эпохи — многочисленные памятники латинского языка с польскими глоссами и памятники, созданные только на польском языке: «Свентокшиские проповеди» (польск. Kazania świętokrzyskie), «Флорианская псалтырь» (польск. Psałterz floriański), «Богородица» (польск. Bogurodzica), «Шарошпатацкая Библия» (польск. Biblia szaroszpatacka) и многие другие. Древнепольский язык был распространён главным образом на территории современной Польши: в раннюю эпоху своего существования — в польских племенных княжествах, позднее — в Польском королевстве. (ru)
- Давньопольська мова, також старопольська мова (пол. język staropolski) — назва початкового періоду розвитку польської мови, визначеного часовими рамками від моменту відокремлення польської мови з пралехітського діалекту до початку XVI століття (початку ) або (без включення до давньопольського періоду дописемної епохи) з 1136 року, часу появи (пол. Bulla protekcyjna) — писемної пам'ятки з польськими глосами, до початку XVI століття. Кінець давньопольского періоду визначається постанням на базі культурного діалекту літературної польської мови. Давньопольська мова характеризується такими фонетичними явищами і процесами, як: лехітська переголосовка; /r/, /ŕ/ і /l/, /l'/; занепад редукованих; виникнення компенсувальної довготи у деяких голосних після втрати редукованих у слабкій позиції; випадіння інтервокального /j/ і стягнення голосних; втрата протиставлення голосних фонем за довготою-звуженістю; збіг спільнослов'янських носових /*ǫ/ і /*ę/ в одному голосному з подальшим розвитком його в носові /ǫ/ та /ę/; усталення замість загальнослов'янського рухомого наголосу спочатку ініціального (на першому складі), а потім парокситонічного (на передостанньому складі); перехід /s'/, /z'/, /t'/, /d'/ у шиплячі тощо. Для морфологічної системи давньопольської мови характерні: формування нової, побудованої за родовою ознакою системи відмінювання іменників: чоловічого, жіночого та середнього типів; втрата простих форм минулих часів, імперфекта та аориста; витіснення коротких іменних форм прикметників і дієприкметників повними (займенниковими); розвиток форм перфекта нових форм минулого часу тощо. Основний вплив на лексику давньопольської справляли латинська, чеська і німецька мова. Джерелами для вивчення давньопольської мови в дописемну добу є дані порівняльно-історичної граматики слов'янських мов, матеріал польських діалектів і кілька пам'яток писемності з польськими глосами; джерела письмової доби — численні пам'ятки латинської мови з польськими глосами і пам'ятки, створені тільки польською мовою: «Свентокшиські проповіді» (пол. Kazania świętokrzyskie), «Флоріанський псалтир» (пол. Psałterz floriański), «Богородиця» (пол. Bogurodzica), «Шарошпатацька Біблія» (пол. Biblia szaroszpatacka) і багато інших. Давньопольська мова була поширена головним чином на території сучасної Польщі: в ранню епоху свого існування — в польських племінних князівствах, пізніше — в польському Королівстві. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Η παλαιά πολωνική γλώσσα (πολωνικά: język staropolski) είναι η περίοδος στην της πολωνικής γλώσσας μεταξύ του 10ου και του 16ου αιώνα, ακολουθούμενη από τη . (el)
- El polaco antiguo (en polaco, język staropolski o staropolszczyzna) es el período en la historia del idioma polaco entre los siglos IX y XVI, seguido del . (es)
- Le vieux polonais est la période de la langue polonaise qui va du Xe au XVIe siècle ; le ( (en)) lui succède et donne naissance, au XVIIIe siècle, au polonais tel qu'il est parlé aujourd'hui. Le cachoube se rapproche du vieux polonais et en a gardé de nombreux mots et phonèmes.
* Portail des langues
* Portail de la Pologne (fr)
- Język staropolski – etap rozwoju języka polskiego w tzw. dobie staropolskiej, którą umownie wyznacza się między rokiem 1136 (lub X wiekiem) a przełomem XV i XVI wieku. W początkach doby staropolskiej pojawiły się pierwsze różnice między poszczególnymi językami zachodniosłowiańskimi, zwłaszcza między grupami: czesko-słowacką a lechicką (język polski, języki pomorskie (w tym kaszubski), język połabski). (pl)
- The Old Polish language (Polish: język staropolski, staropolszczyzna) was a period in the history of the Polish language between the 10th and the 16th centuries. It was followed by the Middle Polish language. The Old Polish language was spoken mainly on the territory of modern Poland. It was the main vernacular of medieval Polish states under the Piasts and early Jagiellons, although it was not the state language (that being Latin). (en)
- Bahasa Polandia Kuno (bahasa Polski: język staropolski) adalah tahap awal dari bahasa Polandia pada abad ke-10 hingga ke-16 M, setelah itu kemudian berkembang menjadi bahasa Polandia Pertengahan. Sumber untuk penelitian bahasa Polandia Kuno di era pra-tulisan adalah data untuk perbandingan tata bahasa Slavia, bahan , dan beberapa kosakata yang telah usang dalam bahasa Polandia Modern, contohnya sumber berbahasa Latin Abad Pertengahan yang diterjemahkan untuk penduduk Polandia: seperti "Kotbah-kotbah Salib Suci" (bahasa Polski: Kazania świętokrzyskie), "" (bahasa Polski: Psałterz floriański), "" (bahasa Polski: Bogurodzica), "" (bahasa Polski: Biblia szaroszpatacka), dan lain-lain. (in)
- Древнепо́льский язы́к (старопольский язык, польск. język staropolski) — название начального периода в развитии польского языка, определяемого временными рамками от момента обособления польского языка из пралехитского диалекта до начала XVI века (начала среднепольского периода) или (без включения в древнепольский период дописьменной эпохи) с 1136 года, времени появления «Гнезненской буллы» (польск. Bulla protekcyjna) — письменного памятника с польскими глоссами, до начала XVI века. Конец древнепольского периода определяется становлением на базе культурного диалекта литературного польского языка. (ru)
- Давньопольська мова, також старопольська мова (пол. język staropolski) — назва початкового періоду розвитку польської мови, визначеного часовими рамками від моменту відокремлення польської мови з пралехітського діалекту до початку XVI століття (початку ) або (без включення до давньопольського періоду дописемної епохи) з 1136 року, часу появи (пол. Bulla protekcyjna) — писемної пам'ятки з польськими глосами, до початку XVI століття. Кінець давньопольского періоду визначається постанням на базі культурного діалекту літературної польської мови. (uk)
|
