An Entity of Type: Change100191142, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Analytic philosophy is a branch and tradition of philosophy using analysis, popular in the Western World and particularly the Anglosphere, which began around the turn of the 20th century in the contemporary era in the United Kingdom, United States, Canada, Australia, New Zealand, and Scandinavia, and continues today. There is, however, no clear distinction between continental and analytical philosophy.

Property Value
dbo:abstract
  • الفلسفة التحليلية أو فلسفة التحليل (بالإنجليزية: analytic philosophy)‏ هي المدرسة الفلسفية التي تجعل الفلسفة منصبة على اللغة وتحليلاتها للتخلص مما يشوب التعبيرات اللغوية من لبس أو غموض أو خلط أو زيف. وتعدّ المدرسة الفلسفية الأشد شيوعا بين فلاسفة البلدان الناطقة بالإنكليزية. تُميَّز الفلسفة التحليلية عن القارية الشائعة في دول غرب أوروبا غير الناطقة بالإنجليزية باعتمادها بشكل رئيسي على أفكار مؤسيسها من جامعة كامبردج: وبرتراند راسل. لكن كليهما في النهاية كان متأثرا بأفكار ومؤلفات الفيلسوف الألماني جوتلوب فريجه، والعديد من الفلاسفة الرواد في المنحى التحليلي أتوا أساسا من ألمانيا والنمسا. المنطق وفلسفة اللغة يعتبران أساسيين في الفلسفة التحليلية منذ بداياتها. ومع أن سيطرة هذين العلمين خفت تدريجيا، فإن العديد من توجهات الفكرية نشأت انطلاقا من التوجه المنطقي اللغوي للفلسفة التحليلية. من ضمن هذه التوجهات الناشئة: الوضعانية المنطقية، المنطقية، ، فلسفة اللغة العادية. الفلسفات التحليلية اللاحقة تتضمن أعمالا مكثفة في الأخلاقيات، الفلسفة السياسية، فلسفة الدين، فلسفة اللغة، فلسفة الذهن. أخيرا، برزت أيضا الميتافيزيقيا ضمن فروع الفلسفة التحليلية. (ar)
  • Analytická filosofie je jeden z hlavních proudů současné filosofie. Vznikl na počátku 20. století, během nějž se stal v anglicky mluvících zemích natolik dominantním, že se někdy mluví o tzv. (v protikladu ke kontinentální filosofii). Hlavními iniciátory byli Gottlob Frege, Bertrand Russell a George Edward Moore, významnými představiteli pak Rudolf Carnap, Ludwig Wittgenstein, Willard Van Orman Quine, Gilbert Ryle a další. (cs)
  • Analytische Philosophie ist eine Sammelbezeichnung für bestimmte philosophische Ansätze, die seit Beginn des 20. Jahrhunderts entwickelt wurden. Diese Ansätze stehen in einer Tradition, die zunächst hauptsächlich mit idealen Sprachen (formalen Logiken) oder durch Analyse der gebräuchlichen Alltagssprache operierte. Anfangs standen viele schulbildende Vertreter dem Logischen Empirismus (Wiener Kreis u. a.) nahe. Dort herrschte eine Skepsis gegenüber metaphysischen Begriffen vor. Spätestens seit Mitte des 20. Jahrhunderts finden analytische Instrumentarien zunehmend in sämtlichen Disziplinen der Philosophie Anwendung. Eine Abgrenzung zu kontinentalen Ansätzen (Kontinentalphilosophie) ist bezüglich theoretischer Vorannahmen größtenteils unmöglich geworden. Auch bezüglich methodischer Vorgehensweisen sind genaue Abgrenzungen vielfach umstritten. (de)
  • Η Αναλυτική φιλοσοφία είναι είδος φιλοσοφίας το οποίο έγινε κυρίαρχο στις αρχές του 20ου αιώνα. Στις Ηνωμένες Πολιτείες της Αμερικής, Ηνωμένο Βασίλειο, Καναδά, Αυστραλία, Νέα Ζηλανδία και Σκανδιναβία, η πλειοψηφία των φιλοσοφικών σχολών αυτοχαρακτηρίζεται ως τμήματα αναλυτικής. Ο όρος αναλυτική φιλοσοφία μπορεί να αναφέρεται σε διάφορα πράγματα: * Ως φιλοσοφική πρακτική, χαρακτηρίζεται από την έμφαση στην σαφήνεια της επιχειρηματολογιας, συχνά κάνοντας χρήση της λογικής, ανάλυσης και σε λιγότερο βαθμό των μαθηματικών και φυσικών επιστημών. * Ως ιστορική εξελιξη, η αναλυτική φιλοσοφία αναφέρεται σε ορισμένα γεγονότα της φιλοσοφίας του 20ου αιώνα, τα οποία κατέληξαν να έχουν καθορίσει σημερινές πρακτικές. Κεντρικά πρόσωπα σε αυτή την ανάπτυξη ήταν οι Μπέρτραντ Ράσελ, Ludwig Wittgenstein, , , και οι φιλόσοφοι του λογικού θετικισμού. Η αναλυτική φιλοσοφία συχνά έρχεται σε αντίθεση με άλλες παραδοσιακές σχολές φιλοσοφίας, όπως υπαρξισμός, φαινομενολογία ή Μαρξισμό. (el)
  • Analytic philosophy is a branch and tradition of philosophy using analysis, popular in the Western World and particularly the Anglosphere, which began around the turn of the 20th century in the contemporary era in the United Kingdom, United States, Canada, Australia, New Zealand, and Scandinavia, and continues today. There is, however, no clear distinction between continental and analytical philosophy. Central figures in this historical development of analytic philosophy are Gottlob Frege, Bertrand Russell, G. E. Moore, and Ludwig Wittgenstein. Other important figures in its history include the logical positivists (particularly Rudolf Carnap), W. V. O. Quine, Saul Kripke, and Karl Popper. Analytic philosophy is characterized by an emphasis on language, known as the linguistic turn, and for its clarity and rigor in arguments, making use of formal logic and mathematics, and, to a lesser degree, the natural sciences. It also takes things piecemeal, in "an attempt to focus philosophical reflection on smaller problems that lead to answers to bigger questions." Analytic philosophy is often understood in contrast to other philosophical traditions, most notably continental philosophies such as existentialism, phenomenology, and Hegelianism. The analytical tradition has been critiqued for ahistoricism. (en)
  • Analiza filozofio estas moderna filozofia tradicio kiu baziĝas sur la lingva analizo de la terminoj uzataj en la filozofio kaj en ĉiutaga parolo. Ĝi estas ĉefe praktikata en la anglalingvaj landoj kaj en Pollando, kvankam ĝi komenciĝis per la verkoj de la germano Gottlob Frege, la aŭstro Ludwig Wittgenstein, kaj la anglo Bertrand Russell. Unu el plej gravaj filozofoj analizaj estis ankaŭ Tadeusz Kotarbiński, Alfred Tarski kaj Stanisław Leśniewski. Ĝi kontrastas al la . Pola filozofo rigardas en verko "Kierunki i metody filozofii analitycznej" (Direktoj kaj metodoj de analiza filozofio) tiujn fakojn de tiu filozofio: * filozofio de "sana racio" de George Moore. * atomismo logika de Bertrand Russell kaj unua filozofio de Ludwig Wittgenstein * logika empirismo * Lvova-Varsovia skolo * dua filozofio de L. Wittgenstein * filozofio de slango de Oxford * formala filozofio Filozofio analiza celas esplori plej objektive eĉ partojn de objektoj. Ĝi ne celas krei grandajn ĝeneralajn filozofajn sistemojn sed simple esplori mondon per analizo logika. Pro fenomenoj prezentantaj en la lingvo homo ne povas laŭ filozofio analiza forkuri de esplorado per lingvo. Tial lingvo estas instrumento kaj objekto de tiu filozofio. (eo)
  • La filosofía analítica es una rama de la filosofía desarrollada a principios del siglo XX a partir de las obras de Bertrand Russell, George Edward Moore, Gottlob Frege, varios miembros del Círculo de Viena y Ludwig Wittgenstein, entre otros. Por extensión, la filosofía analítica también se refiere al desarrollo filosófico posterior influenciado por estos autores,​ y que prevalece con particular hegemonía dentro de la esfera académica anglosajona (sobre todo en Estados Unidos,​ Reino Unido, Canadá, Australia y Nueva Zelanda) y los países escandinavos, donde la gran mayoría de los departamentos universitarios de filosofía se identifican como departamentos «analíticos».​ El término generalmente se refiere a una amplia tradición filosófica.​​ La filosofía analítica se desarrolló principalmente en el mundo anglosajón y debe su nombre al énfasis que al principio puso en el análisis del lenguaje por medio de la lógica formal.​ En la segunda mitad del siglo, sin embargo, la filosofía analítica se dejó de centrar sólo en el lenguaje, y la unidad de la tradición recayó en la exigencia de claridad, en el rigor de la argumentación lógica y la justificación misma de lo que se plantea, en la atención a los detalles, el respeto a las ciencias naturales,​​​ y la desconfianza hacia los grandes sistemas filosóficos.​ Muchos filósofos e historiadores han intentado definir o describir la filosofía analítica. Estas definiciones a menudo incluyen un énfasis en el análisis conceptual: hace una analogía entre el interés de la filosofía analítica en el análisis conceptual y la química analítica, la cual analiza composiciones químicas.​ Steven D. Hales describió la filosofía analítica como uno de tres tipos de método filosófico practicado en occidente: "en un orden aproximadamente inverso por su número de practicantes, la fenomenología, la filosofía ideológica y la filosofía analítica".​ está de acuerdo respecto a que la claridad es importante: la filosofía analítica, dice, tiene "un compromiso implícito—aunque vacilante e imperfecto—con ideales de claridad, rigor y argumentación" y que "apunta a la verdad y el conocimiento, y no a la mejora moral o espiritual [...] el objetivo en filosofía analítica es descubrir qué es cierto, no proporcionar una receta útil para saber cómo vivir". Soames también menciona que la filosofía analítica está caracterizada por "una aproximación más paulatina. Hay, pienso, una presunción extendida dentro de la tradición de que es a menudo posible hacer progreso filosófico investigando de forma intensiva una gama pequeña y circunscrita de asuntos filosóficos, mientras que dejamos en espera cuestiones más amplias y sistemáticas".​ Aunque difícil de determinar con exactitud,​​ a grandes rasgos la filosofía analítica es una forma de aproximarse a los problemas filosóficos caracterizada principalmente por: * Un especial interés en el estudio del lenguaje y el análisis lógico de los conceptos, considerando tanto la lógica formal, como el lenguaje ordinario. Este rasgo se encuentra prácticamente en todas las obras más representativas de la Filosofía Analítica desde sus orígenes, como en Principia Mathematica (1910-1913) de Russell y Whitehead, o como en el Tractatus Logico-Philosophicus (1921) de Wittgenstein. * Una posición más bien escéptica respecto de la tradición metafísica. Esta característica encontró su punto más álgido en el neopositivismo del Círculo de Viena de Otto Neurath y Rudolf Carnap, quienes llegaron a adoptar la posición fuerte de que los enunciados metafísicos carecen de sentido, una vez sometidos al análisis lógico.​ * Una conexión con la tradición empirista, tanto en espíritu, estilo, foco y análisis filosófico (ver Empirismo lógico). * Una autoproclamada afinidad con la investigación científica. En particular, con los conceptos de la física como paradigma de comprensión de lo real. Esta cualidad encuentra su lugar más evidente en el Fisicalismo, pero es un rasgo muy difundido dentro de la tradición analítica. (Sin embargo, filósofos como Steven Horst y Noam Chomsky y los neurocientíficos Gerald Edelman y Vilayanur Ramachandran han señalado que la investigación científica, que ocurre en las ciencias naturales, no adopta el fisicalismo ni el concepto de "ciencia" que caracteriza a la filosofía analítica).​​​​ * Una contraposición respecto a otras tradiciones filosóficas. Principalmente en relación a la llamada Filosofía Continental, aunque también a las diferentes formas de Filosofía Oriental. En la actualidad, junto con la Filosofía del lenguaje de los inicios, se han añadido nuevos temas dentro de la Filosofía Analítica, como la Filosofía de la Mente, la Filosofía de las ciencias, la Filosofía de las Matemáticas, la Epistemología y la Metafísica. Esto ha enriquecido enormemente la tradición analítica iniciada a principios del siglo pasado, pero también ha desdibujado los principios y límites característicos de esta corriente filosófica, razón por la cual resulta muy polémico intentar trazar una definición precisa del término en el presente. Algunos pensadores tempranos que se asocian a la tradición analítica son Gottlob Frege, G. E. Moore, Bertrand Russell, Ludwig Wittgenstein, Karl Popper, Isaiah Berlin y los integrantes del Círculo de Viena, y más adelante Willard van Orman Quine, Saul Kripke, John Searle y Donald Davidson, entre muchos otros. (es)
  • L'expression « philosophie analytique » désigne un mouvement philosophique qui se fonda dans un premier temps sur la nouvelle logique contemporaine, issue des travaux de Gottlob Frege et Bertrand Russell à la fin du XIXe siècle et au début du XXe siècle, pour éclairer les grandes questions philosophiques. Sa démarche s'appuie sur une analyse logique du langage cherchant à mettre en évidence les erreurs de raisonnement que celui-ci peut induire et faisant ainsi de la « clarification logique des pensées » le but de la philosophie selon le mot de Ludwig Wittgenstein dans le célèbre Tractatus logico-philosophicus. La logique, la philosophie du langage et la philosophie des sciences furent les premiers et principaux domaines de la philosophie analytique. L'essor récent des sciences cognitives, de la philosophie de l'action, de la philosophie de l'esprit, ainsi que l'accroissement de l'attention que portent les philosophes analytiques à la théorie de la décision, à la théorie des jeux et à la métaphysique ont remis en cause la prédominance des disciplines initiales, de telle sorte que, depuis la seconde moitié du XXe siècle, la philosophie analytique touche à tous les domaines classiques en philosophie. Il existe également une métaphysique analytique (Saul Kripke, David Lewis, Nathan Salmon, Peter van Inwagen), une théologie analytique (Alvin Plantinga, Richard Swinburne), ainsi qu'une tradition analytique en philosophie politique (par exemple John Rawls, Robert Nozick ou encore le marxisme analytique) et en philosophie morale (George Moore). La philosophie de type analytique est pratiquée majoritairement dans le monde anglophone, et de plus en plus dans les pays germanophones ; elle reste cependant assez peu présente en France et n'a jamais été dominante en Europe en général, au point qu'on oppose encore à la philosophie analytique l'expression philosophie continentale, pour qualifier l'autre grand courant. Jules Vuillemin est un des premiers philosophes français à s'intéresser à la philosophie analytique et à en adopter des aspects stylistiques et méthodiques, notamment la formalisation logique. La philosophie analytique est aujourd'hui pratiquée et enseignée au Collège de France, à la suite des travaux de Jules Vuillemin, Gilles Gaston Granger et Jacques Bouveresse, avec François Recanati et Claudine Tiercelin, à l'université Panthéon-Sorbonne de Paris avec notamment Sandra Laugier et Pierre Wagner ainsi que dans de nombreuses universités françaises, avec par exemple Denis Vernant à l'université Grenoble-Alpes ou encore Shahid Rahman à l'université de Lille. Au cours des années 2010, la philosophie analytique a une influence croissante dans les pays nordiques, les Pays-Bas et l'Allemagne. (fr)
  • Con l'espressione filosofia analitica ci si riferisce ad una corrente filosofica sviluppatasi a partire dagli inizi del XX secolo, per effetto soprattutto del lavoro di Gottlob Frege, Bertrand Russell, George Edward Moore, dei vari esponenti del Circolo di Vienna e di Ludwig Wittgenstein. Per estensione, ci si riferisce a tutta la successiva tradizione filosofica influenzata da questi autori, prevalente nel mondo anglofono (Regno Unito, Stati Uniti, Canada, Australia), ma attiva anche in molti altri paesi. (it)
  • 分析哲学(ぶんせきてつがく、英: Analytic philosophy)は、ゴットロープ・フレーゲとバートランド・ラッセルによる論理学(記号論理学)研究及び言語哲学研究の成果に起源を持ち、ラッセルの教えを受けたルートヴィヒ・ウィトゲンシュタインの言語哲学研究、及びウィトゲンシュタインの思想に対する誤解を含めて彼から多大な影響を受けた論理実証主義の受容とそれに対する批判、日常言語学派の発展と影響の拡大などの歴史を経て形成された現代哲学の総称である。なお広辞苑によれば、分析哲学の主唱者はジョージ・エドワード・ムーアである。 これは、現代の記号論理学や論理的言語分析、加えて、自然科学の方法及び成果の尊重を通じて形成された。20世紀には英語圏で主流となった哲学である。たとえばアメリカ合衆国の圧倒的多数の大学で、哲学科で教育され研究されるのは「分析哲学」である。これは、イギリスやカナダ、オーストラリアでも同様である。こうした状況の中で、分析哲学全体に共通する主張といったものを見いだすのは困難である。分析哲学には、多様で共通点のない様々な観点が可能であり、蓋然的な共通点しかない可能性もある。ひどくおおざっぱに言えば、分析哲学は、明晰さの追求と徹底的な論述を特徴とする。 20世紀の大陸ヨーロッパ(特にフランスとドイツ)において主流となった大陸哲学に比較されることもあり、単に「英米(現代)哲学」といえば、この記事で扱う分析哲学を指す場合が多い。 (ja)
  • De analytische filosofie is een stijl van filosoferen in de hedendaagse filosofie die gekenmerkt wordt door het streven naar helderheid in verwoording en argumentatie van het ideeëngoed, meer in het bijzonder in de natuurwetenschappen. Deze filosofie ging vooral in de Angelsaksische landen overheersen in de 20e eeuw. Meestal wordt de continentale filosofie, die vooral op het Europese continent bedreven zou worden, beschouwd als tegenhanger van de analytische filosofie, al moet het adjectief continentaal niet al te letterlijk opgevat worden. Ook de Duitser Gottlob Frege en de filosofen van de Wiener Kreis, die uiteraard van continentaal Europa afkomstig waren, hebben aanzienlijk bijgedragen aan de analytische filosofie. (nl)
  • Filozofia analityczna – nurt filozofii, który zrodził się na przełomie XIX i XX wieku jako protest przeciwko filozofii postheglowskiej. Analizę, najogólniej rzecz biorąc, filozofowie analityczni pojmowali, jako dokonujący się w oparciu o intersubiektywnie rekonstruowalne reguły przekład jednych wyrażeń na drugie. Cztery źródła współczesnej filozofii analitycznej to: 1. * filozofia Leibniza – zastosowanie analiz matematycznych do logik (amerykańska i skandynawska filozofia analityczna); 2. * filozofia Moore’a – atak na nieodpowiedzialne używanie słów przez angielską filozofię postheglowską w połączeniu z realizmem i zdrowym rozsądkiem (brytyjska filozofia analityczna); 3. * filozofia Brentany, którego uczniem był Twardowski, twórca filozoficznej szkoły lwowsko-warszawskiej; ten ostatni występował przeciw nieodpowiedzialnemu używaniu słów przez tzw. mesjanizm (polską filozofię postheglowską), rozpropagował realizm, empiryzm, klasyczną teorię prawdy, ostrożność, minimalizm, szerokie zastosowania logiki do badań problemów filozoficznych oraz przekonanie, że filozofia jest nauką; 4. * sytuacja w nauce i zmiany dokonujące się w języku nauki od XVIII w. do początków XX stulecia owocujące powstaniem specyficznego naukowego języka, przeznaczonego dla specjalistów. Cztery cechy ruchu analitycznego to: * uznanie aktywnej roli języka w zdobywaniu wiedzy o świecie; * drobiazgowe podejście do problemów filozoficznych; * nastawienie kognitywne; * intersubiektywne traktowanie procesu analizy. Każdą z tych cech, wziętą oddzielnie, odnaleźć można w innych filozofiach, lecz pojawiają się one jednocześnie tylko w ramach filozofii analitycznej. (pl)
  • A filosofia analítica é uma vertente do pensamento contemporâneo reivindicada por filósofos bastante diferentes e com duas caracterizações distintas, cuja filosofia precursora surgiu da superação da filosofia sintética do Século XIX. Originalmente, seu ponto comum foi a ideia de que a filosofia trata da análise do significado de enunciados linguísticos; isto é, a filosofia reduz-se a uma pesquisa sobre a linguagem. Desde os anos 1960, acabou a chamada virada linguística, de modo que a filosofia analítica deixou de ter qualquer comprometimento especial com a análise da linguagem. Atualmente, ela é melhor caracterizada por seu espírito científico (em sentido amplo): problemas filosóficos são tratados como questões factuais a serem resolvidas argumentativamente. É muito comum o uso de ferramentas das ciências formais (como matemática, computação, lógica) e resultados das ciências naturais (como física, biologia, neurociência, psicolinguística, antropologia). A filosofia analítica é amplamente difundida até hoje no mundo anglófono (EUA, Canadá, Reino Unido, Austrália) e possui importantes centros de pesquisa na América Latina, na Europa continental, e no resto do globo. Como consequência dessa difusão geográfica e do abandono da perspectiva linguística, a filosofia analítica tornou-se extremamente plural, se afastando muito dos pressupostos linguísticos e positivistas que motivaram sua história inicial. (pt)
  • Analytisk filosofi är ett samlingsnamn på en av huvudströmningarna i 1900-talets filosofi som karaktäriseras av ett starkt betonande av begreppsanalys och undersökningar av språket som filosofins uppgift. Den analytiska filosofin har historiskt haft dominerande ställning i Storbritannien och USA. Riktningen brukar därav också kallas anglo-amerikansk filosofi. Grundandet av riktningen brukar tillskrivas Bertrand Russell, G.E. Moore och ibland inkluderas också Frege som en grundande figur till skolbildningen. Termen används ofta som kontrast till kontinental filosofi, en term som tycks skapats i kontrast till analytisk filosofi. Vissa forskare menar dock att termen kontinental snarare är pejorativ än beskrivande. I Sverige är all filosofisk undervisning inom den högre utbildningen av den analytiska varianten, förutom ett undantag där undervisning i kontinental filosofi sker, nämligen Södertörns högskola. I svensk analytisk filosofi finns även ytterligare en uppdelning i den analytiska filosofin, den mellan praktisk respektive teoretisk filsofi. Praktisk filosofi åsyftar här etik, och teoretisk filosofi snarare vetenskapsteori. Denna uppdelning finns dock endast i Sverige och Finland. (sv)
  • Аналити́ческая филосо́фия (англ. analytic philosophy) — англо-американская традиция философии, получившая широкое распространение в середине XX века. Аналитическая философия не представляет собой единой школы, поскольку хотя и сформировалась на основе британского неореализма Мура и Рассела, однако также впитала в себя австрийский неопозитивизм (через Айера и Куайна) и американский прагматизм (Пирс, Моррис). От позитивизма она заимствует антиметафизическую направленность (критика философских «псевдопроблем»), сциентизм и опору на опытное знание, а от прагматизма — здравый смысл. Термин аналитический указывает на идеалы ясности, точности и логической (Аристотель называл логику аналитикой) строгости мышления, которые стремятся осуществить представители данного направления философии. (ru)
  • 分析哲学(英語:analytic philosophy或analytical philosophy),一種哲學分支與傳統,強調語言清晰,邏輯嚴謹,與歐陸哲學相反。分析哲學自二十世紀初至今,仍是英文國家的大學哲學系主流,包括英國、美國、澳洲等。 (zh)
  • Аналіти́чна філосо́фія — два пов'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, — лінгвістична філософія. Лінгвістичну філософію можна розглядати як певне відгалуження від логічного позитивізму, оскільки після її появи деякі з логічних позитивістів залишалися вірними основному духові логічного позитивізму. Хронологічні межі аналітичної філософії — початок 20-х — 60-ті роки XX ст. У ширшому та вільнішому значенні висловом «аналітична філософія» позначають таку тенденцію сучасної філософії, в якій існує підвищена увага до способу висловлювання думки, до аналізу та уточнення значень і смислів. Одним із перших джерел логічного позитивізму стали філософські праці Рассела «Наше знання зовнішнього світу» та «Філософія логічного атомізму». Рассел, заперечивши ідеалістичну онтологію Бредлі (духовна єдність буття), прийняв плюралістичну онтологію: першоелементами всього існуючого в його онтології є різнорідні види буття — такі, як ознаки та відношення. Ці першоелементи доступні досліднику у вигляді «фактів»: Рассел не вважав їх ні ідеальними (суб'єктивними), ні матеріальними, а нейтральними. Тому свою концепцію він називав також терміном «нейтральний монізм». Другим засновником ідей логічного позитивізму був Людвіг Вітґенштейн, який у 1921 р. опублікував «Логіко-філософський трактат», що став своєрідною програмою для логічного позитивізму. Висловом «логічний позитивізм» у його вузькому значенні позначають філософію Віденського гуртка, який виник у Відні на початку 1920-х років, і до якого входили Карнап, Шлік, , та . Висловом «лінгвістична філософія» позначають досить широкий філософський рух, започаткований у 30-х роках, основними центрами якого стали Кембридж та Оксфорд. Лінгвістичну філософію переважно вважають варіантом аналітичної філософії (хоча іноді її протиставляють аналітичній філософії, звужуючи поняття останньої до традиції логічного позитивізму). Засновником лінгвістичної філософії вважають «пізнього» Вітґенштайна, який переглянув свою філософську концепцію, сформульовану в «Логіко-філософському трактаті», і обґрунтував принципово відмінну від попередньої філософську концепцію. У розробці своїх нових ідей він зазнав деякого впливу «неореалізм» Мура, що ґрунтувався на реабілітації «здорового глузду». У цій праці зазнає принципового перегляду теорія значення і ставлення до повсякденної мови. Суть нової концепції полягала в тому, що значення не є предметом (як було прийнято в ), а способом застосування висловів. Вітгенштайн, розрізняючи (слідом за Сосюром) мову і мовлення, показував це на прикладі гри в шахи: правила гри в шахи — це мова, а ті партії, які розігрують гравці, — мовлення. Звичайно, самі правила виникли в процесі гри і в результаті домовленості щодо правил використання фігур, але позаяк вони виникли, то з'явилася й різниця між самими правилами і їх використанням. Розуміння значення як способу застосування означало принципову зміну у філософській семантиці — перехід від так званої «реалістичної» семантики до прагматичної. У семіотиці прагматика, таким чином, мала включати також семантику. З цього погляду відкидалися деякі з принципів логічного позитивізму — передусім емпіричний фундаменталізм разом з принципом емпіричної верифікації. Метафізика та філософія ставали одним із можливих видів мовних ігор. Звичайна мова, відтак, більше не оцінювалась як недосконала (у порівнянні з штучною символічною мовою, пристосованою для логіки і математики). Оскільки первинною мовою була безперечно звичайна мова (адже штучні спеціальні мови виникли на її основі), то шляхом для з'ясування значення тих чи тих термінів може бути з'ясування тих первинних значень повсякденної мови, на основі яких був введений певний термін. Значення того чи того терміна потрібно розглядати з погляду історії його використання. Це пояснює те місце, яке в лінгвістичній філософії зайняла повсякденна мова та аналіз повсякденного застосування висловів для виявлення (часто прихованих, неусвідомлених) значень. Тому лінгвістична філософія має ще іншу паралельну назву — «філософія звичайної мови». (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 159211 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 53893 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1073474297 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Analytická filosofie je jeden z hlavních proudů současné filosofie. Vznikl na počátku 20. století, během nějž se stal v anglicky mluvících zemích natolik dominantním, že se někdy mluví o tzv. (v protikladu ke kontinentální filosofii). Hlavními iniciátory byli Gottlob Frege, Bertrand Russell a George Edward Moore, významnými představiteli pak Rudolf Carnap, Ludwig Wittgenstein, Willard Van Orman Quine, Gilbert Ryle a další. (cs)
  • Con l'espressione filosofia analitica ci si riferisce ad una corrente filosofica sviluppatasi a partire dagli inizi del XX secolo, per effetto soprattutto del lavoro di Gottlob Frege, Bertrand Russell, George Edward Moore, dei vari esponenti del Circolo di Vienna e di Ludwig Wittgenstein. Per estensione, ci si riferisce a tutta la successiva tradizione filosofica influenzata da questi autori, prevalente nel mondo anglofono (Regno Unito, Stati Uniti, Canada, Australia), ma attiva anche in molti altri paesi. (it)
  • Аналити́ческая филосо́фия (англ. analytic philosophy) — англо-американская традиция философии, получившая широкое распространение в середине XX века. Аналитическая философия не представляет собой единой школы, поскольку хотя и сформировалась на основе британского неореализма Мура и Рассела, однако также впитала в себя австрийский неопозитивизм (через Айера и Куайна) и американский прагматизм (Пирс, Моррис). От позитивизма она заимствует антиметафизическую направленность (критика философских «псевдопроблем»), сциентизм и опору на опытное знание, а от прагматизма — здравый смысл. Термин аналитический указывает на идеалы ясности, точности и логической (Аристотель называл логику аналитикой) строгости мышления, которые стремятся осуществить представители данного направления философии. (ru)
  • 分析哲学(英語:analytic philosophy或analytical philosophy),一種哲學分支與傳統,強調語言清晰,邏輯嚴謹,與歐陸哲學相反。分析哲學自二十世紀初至今,仍是英文國家的大學哲學系主流,包括英國、美國、澳洲等。 (zh)
  • الفلسفة التحليلية أو فلسفة التحليل (بالإنجليزية: analytic philosophy)‏ هي المدرسة الفلسفية التي تجعل الفلسفة منصبة على اللغة وتحليلاتها للتخلص مما يشوب التعبيرات اللغوية من لبس أو غموض أو خلط أو زيف. وتعدّ المدرسة الفلسفية الأشد شيوعا بين فلاسفة البلدان الناطقة بالإنكليزية. تُميَّز الفلسفة التحليلية عن القارية الشائعة في دول غرب أوروبا غير الناطقة بالإنجليزية باعتمادها بشكل رئيسي على أفكار مؤسيسها من جامعة كامبردج: وبرتراند راسل. لكن كليهما في النهاية كان متأثرا بأفكار ومؤلفات الفيلسوف الألماني جوتلوب فريجه، والعديد من الفلاسفة الرواد في المنحى التحليلي أتوا أساسا من ألمانيا والنمسا. (ar)
  • Analytische Philosophie ist eine Sammelbezeichnung für bestimmte philosophische Ansätze, die seit Beginn des 20. Jahrhunderts entwickelt wurden. Diese Ansätze stehen in einer Tradition, die zunächst hauptsächlich mit idealen Sprachen (formalen Logiken) oder durch Analyse der gebräuchlichen Alltagssprache operierte. Anfangs standen viele schulbildende Vertreter dem Logischen Empirismus (Wiener Kreis u. a.) nahe. Dort herrschte eine Skepsis gegenüber metaphysischen Begriffen vor. Spätestens seit Mitte des 20. Jahrhunderts finden analytische Instrumentarien zunehmend in sämtlichen Disziplinen der Philosophie Anwendung. Eine Abgrenzung zu kontinentalen Ansätzen (Kontinentalphilosophie) ist bezüglich theoretischer Vorannahmen größtenteils unmöglich geworden. Auch bezüglich methodischer Vorgehen (de)
  • Η Αναλυτική φιλοσοφία είναι είδος φιλοσοφίας το οποίο έγινε κυρίαρχο στις αρχές του 20ου αιώνα. Στις Ηνωμένες Πολιτείες της Αμερικής, Ηνωμένο Βασίλειο, Καναδά, Αυστραλία, Νέα Ζηλανδία και Σκανδιναβία, η πλειοψηφία των φιλοσοφικών σχολών αυτοχαρακτηρίζεται ως τμήματα αναλυτικής. Ο όρος αναλυτική φιλοσοφία μπορεί να αναφέρεται σε διάφορα πράγματα: Η αναλυτική φιλοσοφία συχνά έρχεται σε αντίθεση με άλλες παραδοσιακές σχολές φιλοσοφίας, όπως υπαρξισμός, φαινομενολογία ή Μαρξισμό. (el)
  • Analiza filozofio estas moderna filozofia tradicio kiu baziĝas sur la lingva analizo de la terminoj uzataj en la filozofio kaj en ĉiutaga parolo. Ĝi estas ĉefe praktikata en la anglalingvaj landoj kaj en Pollando, kvankam ĝi komenciĝis per la verkoj de la germano Gottlob Frege, la aŭstro Ludwig Wittgenstein, kaj la anglo Bertrand Russell. Unu el plej gravaj filozofoj analizaj estis ankaŭ Tadeusz Kotarbiński, Alfred Tarski kaj Stanisław Leśniewski. Ĝi kontrastas al la . (eo)
  • Analytic philosophy is a branch and tradition of philosophy using analysis, popular in the Western World and particularly the Anglosphere, which began around the turn of the 20th century in the contemporary era in the United Kingdom, United States, Canada, Australia, New Zealand, and Scandinavia, and continues today. There is, however, no clear distinction between continental and analytical philosophy. (en)
  • La filosofía analítica es una rama de la filosofía desarrollada a principios del siglo XX a partir de las obras de Bertrand Russell, George Edward Moore, Gottlob Frege, varios miembros del Círculo de Viena y Ludwig Wittgenstein, entre otros. Por extensión, la filosofía analítica también se refiere al desarrollo filosófico posterior influenciado por estos autores,​ y que prevalece con particular hegemonía dentro de la esfera académica anglosajona (sobre todo en Estados Unidos,​ Reino Unido, Canadá, Australia y Nueva Zelanda) y los países escandinavos, donde la gran mayoría de los departamentos universitarios de filosofía se identifican como departamentos «analíticos».​ El término generalmente se refiere a una amplia tradición filosófica.​​ (es)
  • L'expression « philosophie analytique » désigne un mouvement philosophique qui se fonda dans un premier temps sur la nouvelle logique contemporaine, issue des travaux de Gottlob Frege et Bertrand Russell à la fin du XIXe siècle et au début du XXe siècle, pour éclairer les grandes questions philosophiques. Sa démarche s'appuie sur une analyse logique du langage cherchant à mettre en évidence les erreurs de raisonnement que celui-ci peut induire et faisant ainsi de la « clarification logique des pensées » le but de la philosophie selon le mot de Ludwig Wittgenstein dans le célèbre Tractatus logico-philosophicus. (fr)
  • 分析哲学(ぶんせきてつがく、英: Analytic philosophy)は、ゴットロープ・フレーゲとバートランド・ラッセルによる論理学(記号論理学)研究及び言語哲学研究の成果に起源を持ち、ラッセルの教えを受けたルートヴィヒ・ウィトゲンシュタインの言語哲学研究、及びウィトゲンシュタインの思想に対する誤解を含めて彼から多大な影響を受けた論理実証主義の受容とそれに対する批判、日常言語学派の発展と影響の拡大などの歴史を経て形成された現代哲学の総称である。なお広辞苑によれば、分析哲学の主唱者はジョージ・エドワード・ムーアである。 これは、現代の記号論理学や論理的言語分析、加えて、自然科学の方法及び成果の尊重を通じて形成された。20世紀には英語圏で主流となった哲学である。たとえばアメリカ合衆国の圧倒的多数の大学で、哲学科で教育され研究されるのは「分析哲学」である。これは、イギリスやカナダ、オーストラリアでも同様である。こうした状況の中で、分析哲学全体に共通する主張といったものを見いだすのは困難である。分析哲学には、多様で共通点のない様々な観点が可能であり、蓋然的な共通点しかない可能性もある。ひどくおおざっぱに言えば、分析哲学は、明晰さの追求と徹底的な論述を特徴とする。 (ja)
  • De analytische filosofie is een stijl van filosoferen in de hedendaagse filosofie die gekenmerkt wordt door het streven naar helderheid in verwoording en argumentatie van het ideeëngoed, meer in het bijzonder in de natuurwetenschappen. Deze filosofie ging vooral in de Angelsaksische landen overheersen in de 20e eeuw. (nl)
  • Filozofia analityczna – nurt filozofii, który zrodził się na przełomie XIX i XX wieku jako protest przeciwko filozofii postheglowskiej. Analizę, najogólniej rzecz biorąc, filozofowie analityczni pojmowali, jako dokonujący się w oparciu o intersubiektywnie rekonstruowalne reguły przekład jednych wyrażeń na drugie. Cztery źródła współczesnej filozofii analitycznej to: Cztery cechy ruchu analitycznego to: * uznanie aktywnej roli języka w zdobywaniu wiedzy o świecie; * drobiazgowe podejście do problemów filozoficznych; * nastawienie kognitywne; * intersubiektywne traktowanie procesu analizy. (pl)
  • A filosofia analítica é uma vertente do pensamento contemporâneo reivindicada por filósofos bastante diferentes e com duas caracterizações distintas, cuja filosofia precursora surgiu da superação da filosofia sintética do Século XIX. Originalmente, seu ponto comum foi a ideia de que a filosofia trata da análise do significado de enunciados linguísticos; isto é, a filosofia reduz-se a uma pesquisa sobre a linguagem. Desde os anos 1960, acabou a chamada virada linguística, de modo que a filosofia analítica deixou de ter qualquer comprometimento especial com a análise da linguagem. Atualmente, ela é melhor caracterizada por seu espírito científico (em sentido amplo): problemas filosóficos são tratados como questões factuais a serem resolvidas argumentativamente. É muito comum o uso de ferrame (pt)
  • Аналіти́чна філосо́фія — два пов'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, — лінгвістична філософія. Лінгвістичну філософію можна розглядати як певне відгалуження від логічного позитивізму, оскільки після її появи деякі з логічних позитивістів залишалися вірними основному духові логічного позитивізму. Хронологічні межі аналітичної філософії — початок 20-х — 60-ті роки XX ст. (uk)
  • Analytisk filosofi är ett samlingsnamn på en av huvudströmningarna i 1900-talets filosofi som karaktäriseras av ett starkt betonande av begreppsanalys och undersökningar av språket som filosofins uppgift. Den analytiska filosofin har historiskt haft dominerande ställning i Storbritannien och USA. Riktningen brukar därav också kallas anglo-amerikansk filosofi. Grundandet av riktningen brukar tillskrivas Bertrand Russell, G.E. Moore och ibland inkluderas också Frege som en grundande figur till skolbildningen. Termen används ofta som kontrast till kontinental filosofi, en term som tycks skapats i kontrast till analytisk filosofi. Vissa forskare menar dock att termen kontinental snarare är pejorativ än beskrivande. I Sverige är all filosofisk undervisning inom den högre utbildningen av den ana (sv)
rdfs:label
  • Analytic philosophy (en)
  • فلسفة تحليلية (ar)
  • Filosofia analítica (ca)
  • Analytická filosofie (cs)
  • Αναλυτική φιλοσοφία (el)
  • Analytische Philosophie (de)
  • Analiza filozofio (eo)
  • Filosofía analítica (es)
  • Philosophie analytique (fr)
  • Filsafat analitik (in)
  • 分析哲学 (ja)
  • Filosofia analitica (it)
  • Analytische filosofie (nl)
  • 분석철학 (ko)
  • Filozofia analityczna (pl)
  • Filosofia analítica (pt)
  • Analytisk filosofi (sv)
  • Аналитическая философия (ru)
  • Аналітична філософія (uk)
  • 分析哲學 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:academicDiscipline of
is dbo:influenced of
is dbo:mainInterest of
is dbo:notableIdea of
is dbo:philosophicalSchool of
is dbo:region of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:discipline of
is dbp:field of
is dbp:fields of
is dbp:knownFor of
is dbp:mainInterests of
is dbp:notableIdeas of
is dbp:region of
is dbp:schoolTradition of
is dbp:subDiscipline of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License