| dbo:abstract
|
- تعد فلسفة اللغة العادية منهجية فلسفية ترى أن المشكلات الفلسفية التقليدية متجذرة في سوء الفهم الذي يتطوره الفلاسفة من خلال تشويه أو نسيان ما تقصده الكلمات في الاستخدام اليومي. «مثل هذه الاستخدامات» الفلسفية «للغة، من هذا المنظور، تخلق المشاكل الفلسفية نفسها التي يتم توظيفها لحلها.» فلسفة اللغة العادية هي فرع من الفلسفة اللغوية المرتبطة ارتباطًا وثيقًا بالوضعية المنطقية. هذا النهج عادة ما يحتوي على تجنب الفلسفية «نظريات» لمصلحة اهتمام موثوق للتفاصيل للاستخدام اليومي للغة العادية. هو أحيانا يترافق مع العمل في وقت لاحق من لودفيغ فيتجنشتاين وعدد من منتصف القرن 20 الفلاسفة التي يمكن تقسيمها إلى مجموعتين رئيسيتين، التي لا يمكن وصفها بأنها منظمة «المدرسة». في مراحله السابقة، المعاصرون من فيتجنشتاين في جامعة كامبريدج مثل نورمان مالكوم، أليس أمبروز، فريدريش اوتس، ويسمان، كولك بوسما وموريس لازيرويتز دأت في تطوير الأفكار كساعة عادية لغة الفلسفة. هذه الأفكار وفصلت من عام 1945 فصاعدا من خلال عمل بعض جامعة أكسفورد الفلاسفة أدى في البداية من قبل جيلبرت رايل، ثم تليها ج.ل .أوستن هذه مجموعة أوكسفورد شملت أيضا ه.ل.أ . هارت، جيفري وارنوك، ج.و أورمسن.و.ف وستراوسون.الارتباط الوثيق بين اللغة العادية فلسفة هذه في وقت لاحق من المفكرين وقد أدى ذلك في بعض الأحيان يشار إليها بوصفها «أكسفورد الفلسفة». أحدث الفلاسفة مع بعض على الأقل التزام منهج اللغة العادية الفلسفة تشمل ستانلي لدينا مذكرة، جون سيرل وأوزوالد هانفلينج. (ar)
- La filosofia del llenguatge ordinari és una metodologia filosòfica que veu l'origen dels problemes filosòfics tradicionals en la distorsió o l'oblit del significat real que tenen les paraules en l'ús diari. "Tal ús 'filosòfic' de la llengua, des d'aquesta perspectiva, crea els mateixos problemes filosòfics que pretén resoldre". La filosofia del llenguatge ordinari és una branca de la filosofia lingüística relacionada fortament amb el positivisme lògic. (ca)
- Philosophie der normalen Sprache (engl. „ordinary language philosophy“) oder linguistische Philosophie (engl. linguistic philosophy) ist eine philosophische Zugangsweise zur Sprache innerhalb der analytischen Philosophie, die im Unterschied zur Philosophie der idealen Sprache davon ausgeht, dass die normale Sprache, d. h. die Sprache, die im Alltag verwendet wird, nicht defizitär ist. Durch eine genaue Analyse des alltäglichen Gebrauchs der Sprache kann demnach Erkenntnis erlangt werden. (de)
- Ordinary language philosophy (OLP) is a philosophical methodology that sees traditional philosophical problems as rooted in misunderstandings philosophers develop by distorting or forgetting how words are ordinarily used to convey meaning in non-philosophical contexts. "Such 'philosophical' uses of language, on this view, create the very philosophical problems they are employed to solve." This approach typically involves eschewing philosophical "theories" in favor of close attention to the details of the use of everyday "ordinary" language. Its earliest forms are associated with the later work of Ludwig Wittgenstein and a number of mid-20th century philosophers who can be split into two main groups, neither of which could be described as an organized "school". In its earlier stages, contemporaries of Wittgenstein at Cambridge University such as Norman Malcolm, Alice Ambrose, Friedrich Waismann, Oets Kolk Bouwsma and Morris Lazerowitz started to develop ideas recognisable as ordinary language philosophy. These ideas were further elaborated from 1945 onwards through the work of some Oxford University philosophers led initially by Gilbert Ryle, then followed by J. L. Austin and Paul Grice. This Oxford group also included H. L. A. Hart, Geoffrey Warnock, J. O. Urmson and P. F. Strawson. The close association between ordinary language philosophy and these later thinkers has led to it sometimes being called "Oxford philosophy". The posthumous publication of Wittgenstein's Philosophical Investigations in 1953 further solidified the notion of ordinary language philosophy. Philosophers a generation after Austin who made use of the method of ordinary language philosophy include Stanley Cavell, John Searle and Oswald Hanfling. Today, Alice Crary, Nancy Bauer, Sandra Laugier, as well as literary theorists Toril Moi, Rita Felski, and Shoshana Felman have adopted the teachings of Cavell in particular, generating a resurgence of interest in ordinary language philosophy. (en)
- La philosophie du langage ordinaire fut un courant dans la philosophie analytique qui prétendait éviter les « théories » philosophiques, les excès de formalisme pour donner plus d'attention aux usages et aux pratiques du langage ordinaire et du sens commun. Le courant était surtout inspiré par Ludwig Wittgenstein, notamment dans son évolution après le Tractatus logico-philosophicus vers ce qu'on a appelé sa « seconde philosophie ». Bien que Wittgenstein ait enseigné à Cambridge, c'est surtout à Oxford avec Gilbert Ryle (1900–1976), J. L. Austin (1911–1960), P. F. Strawson (1919–2006), Paul Grice (1913–1988) et John Wisdom (1904–1993) que le mouvement se développa. (fr)
- Filsafat Bahasa Biasa adalah salah satu cabang filsafat bahasa yang menekankan penggunaan bahasa sehari-hari untuk untuk menganalisa dunia. Aliran pemikiran Filsafat Bahasa Biasa muncul di Inggris pada awal abad ke-20 melalui pemikiran filsafat Ludwig Wittgenstein. Filsafat Bahasa Biasa selanjutnya mengalami perkembangan gagasan melalui pemikiran Gilbert Ryle, John Langshaw Austin, dan Peter Frederick Strawson. Filsafat Bahasa Biasa memiliki pengaruh yang luas di Inggris, Jerman, Prancis, dan Amerika Serikat. (in)
- Ordinary language philosophy (ook linguïstische filosofie genoemd) is een filosofische school in de hedendaagse filosofie die klassieke filosofische problemen als het resultaat ziet van het verkeerd gebruik van de taal door filosofen omdat ze geen oog hebben voor het alledaags gebruik van deze woorden. Ordinary language philosophy was een dominante filosofische school van 1930 tot 1970 in de analytische filosofie en blijft vandaag de dag nog invloedrijk, zeker in de taalfilosofie. Het kenmerk bij uitstek van deze benaderingswijze is dat traditionele filosofische theorieën worden gemeden en men in de plaats daarvan een gedetailleerd onderzoek naar het alledaags gebruik van de "ordinaire" taal uitvoert. Soms wordt het ook wel "Oxford-filosofie" genoemd, vanwege het feit dat het vooral professoren van universiteit van Oxford waren die deze stroming vertegenwoordigden. Filosofen die met deze stroming worden geassocieerd zijn J.L. Austin, Anthony Flew, , Richard Hare, H.L.A. Hart, G.E. Moore, , , Gilbert Ryle, P.F. Strawson en John Wisdom. De latere Ludwig Wittgenstein wordt beschouwd als de voornaamste ordinary language filosoof buiten Oxford. Tweede generatie ordinary language filosofen zijn en John Searle. De naam van deze stroming komt voort uit het contrast dat zij wilde aanbrengen met de eerdere visies op de rol van taal bij het oplossen van filosofische problemen. In de analytische filosofie, met filosofen als Bertrand Russell, maar ook bij het logisch positivisme was de idee gangbaar dat men een moest ontwikkelen om de filosofische problemen op te lossen. Deze positie wordt soms dan ook wel de ideal language philosophy genoemd. Filosofen als Ryle en Austin stelden daarentegen dat de gewone taal goed genoeg was en dat filosofische problemen voortkwamen uit verkeerd en vervreemd gebruik van alledaagse concepten. (nl)
- 일상 언어 철학은 전통적인 철학의 문제들은 철학자가 매일 쓰이고 있는 낱말의 의미를 잊어버리거나 잘못 적용하는 오해에서 비롯된 것이라고 보는 철학 학파이다. 일상언어철학은 철학적 문제를 철학자들이 일상 용도에서 실제로 어떤 말이 무엇을 의미하는지 왜곡하거나 잊어버림으로써 전개되는 오해들에 뿌리를 두고 있다고 보는 철학적 방법론이다. “이러한 관점에서, ‘철학적’ 언어의 사용은, 그들이 해결하려는 철학적 문제들을 창조해낸다. 일상언어철학은 논리실증주의와 밀접한 언어 철학의 한 분야이다. 일상 언어 철학은 특히 철학 "이론"에 쓰이는 언어들을 "일상 언어"의 입장에서 비판적으로 접근한다. 이러한 접근방식은 일반적으로 일상 언어의 사용의 세부사항에 세심한 주의를 기울이기 위해 철학적 "이론"을 회피하는 것을 포함한다. 그것은 때때로 Ludwig Wittgenstein과 20세기 중반의 여러 철학자들의 후기 작품들과 연관되어 있는데, 이 두 가지 모두 조직적인 "학교"라고 묘사할 수 없는 두 가지 주요 그룹으로 나눌 수 있다. 초기 단계에서 Cambridge 대학의 Wittgenstein과 동시대인 노먼 말콤(Norman Malcom), 앨리스 암브로즈(Alice Ambrose), 프리드리히 와이스만(Friedrich Waismann), 오에츠 콜 부스마(Oets Kolk Bouwsma), 모리스 라제로위츠(Morris Lazerowitz) 등은 평범한 언어 철학으로 인식되는 아이디어를 개발하기 시작했다. 이러한 사상때때로 "옥스퍼드 철학"이라 불리는데 이 학파의 사상이 대부분 20세기 중반 옥스퍼드 대학교의 철학 교수였던 존 랭쇼 오스틴, 길버트 라일, H. L. A. 하트, 피터 스트로슨과 같은 학자들에 의해 발전되었기 때문이다. 루트비히 비트겐슈타인이후 일상 언어 철학은 옥스퍼드를 넘어 외부의 주목을 받게 되었다. 이후 일상 언어 철학을 연구한 학자로는 스탠리 카벨, 존 설 등이 있다. 비트겐슈타인을 연구하는 옥스퍼드의 은 그의 저서 《비트겐슈타인》에서 20세기 중반 이후의 언어 철학의 성과 가운데 3분의 2는 비트겐슈타인의 작업에 바탕을 두고 있다고 쓰고 있다. 그래일링은 "사실 일상 언어 학파의 중요 학자들은 모두 비트겐슈타인의 후기 사상을 기반으로 하였다"고 기록하였다. 일상 언어 철학이란 이름은 비트겐슈타인의 초기 사상인 분석 철학에서 다루어지는 이상적인 언어 분석에 대비하여 붙여진 것이다. 일상 언어 철학은 1930년에서부터 1970년까지 활발히 연구되었으며 오늘날에도 중요한 철학 학파로서 자리잡고 있다. (ko)
- 日常言語学派（にちじょうげんごがくは、英: ordinary language philosophy）は、伝統的な哲学的問題を、言葉が日常的な用法で実際に何を意味していたのかが哲学者たちによって歪められ、あるいは忘れられることにより、増大した勘違いに由来するものだとする言語哲学の学派。 このアプローチは概して「日常的」言語の日々の使用の詳細に対する関心を閉じるためにの哲学的「理論」を回避することを伴う。「オックスフォード学派」と呼ばれることもあるが、これは20世紀半ばの数多くのオックスフォード大学の教授陣の著作と一般的に結び付けられていることによる。その教授陣とは、主にジョン・L・オースティン、他にギルバート・ライル、ハーバート・ハート、ピーター・フレデリック・ストローソンといった人々である。後にはルートヴィヒ・ヴィトゲンシュタインが、オックスフォードの範囲からは外れるものの、当学派のもっとも有名な支持者となった。第二世代に含まれる人物としては、スタンリー・キャベル、ジョン・サールがいる。 ヴィトゲンシュタイン研究者のは、ヴィトゲンシュタインの著作が二番手もしくは三番手の20世紀半ばに支配的であった言語への哲学的関心を演じたのかもしれないという事実にもかかわらず、ギルバート・ライル他日常言語学派に含まれる人物のうちだれもヴィトゲンシュタイン派ではないと確信していた。さらに重要なこととして、グレイリングは「彼らのうち大部分は概してヴィトゲンシュタイン後期の思想の影響を受けておらず、後期ヴィトゲンシュタインに対して活発な敵対活動を行っているものもいる」と断言している。 学派の名称はこの学派のアプローチと、分析哲学において支配的で、今日の理想言語学派（ideal language philosophy）と呼ばれているような、哲学的問題を解決する上での言語の役割に対する以前の観点との対比に由来する。日常言語学派は1930–1970年代には大きな哲学的潮流を形成したし、今日でも哲学の中で重要な勢力である。 (ja)
- Философия обыденного языка (англ. ordinary language philosophy), философия лингвистического анализа — одна из школ лингвистической философии, рассматривающая традиционные философские проблемы как основанные на ошибочном понимании философами того, что в действительности означают обычные слова, искажении смысла обычных слов. Обычно этот подход предполагает воздержание от формулирования философских «теорий» в пользу более близкого внимания к деталям каждодневного употребления «обыденного» языка. Ассоциируется с работами Джона Остина, Гильберта Райла, Г. Л. А. Харта, Питера Стросона, Джона Сёрла и поздними работами Людвига Витгенштейна. , исследователь творчества Витгенштейна, уверен, что несмотря на то, что работы Витгенштейна, вероятно, сыграли «второ- или третьестепенную [роль в развитии] философского рассмотрения языка, что было доминирующим умонастроением в середине века», ни Гильберт Райл, ни кто-либо из тех, кто принадлежал так называемой школе «Философии обыденного языка» (ассоциирующейся в первую очередь с Джоном Остином), не был витгенштейнианцем. И что более важно, Грэлинг отмечает, что «большинство из них не были подвержены влиянию поздних идей Витгенштейна, а некоторые явно противостояли ему». Само название этой философской школы происходит из противопоставления этого подхода и более ранних попыток, которые доминировали в аналитической философии, а сейчас иногда называются «философией идеального языка». Философия обыденного языка была доминирующей философской школой в период между 1930 и 1970 годами, и она остается важной силой в сегодняшней философии. (ru)
- Filosofia da linguagem comum ou filosofia da linguagem ordinária ou, ainda, filosofia da linguagem cotidiana (em inglês, ordinary language philosophy) são denominações de um movimento filosófico que tem como pressuposto metodológico a ideia de que os problemas filosóficos tradicionais resultam de confusões conceptuais. Segundo seus adeptos, os filósofos frequentemente incorrem nessas confusões por distorcer ou desconsiderar o que as palavras realmente significam na linguagem cotidiana. Essa abordagem requer tipicamente uma atenção a detalhes no emprego de palavras e expressões da língua natural. Também chamada de “Filosofia de Oxford”, essa orientação é associada às obras de vários filósofos que trabalhavam e ensinavam em Oxford em meados do século XX. Entre eles, destacam-se J. L. Austin, Gilbert Ryle e Peter Strawson. Fora do círculo de Oxford, o trabalho tardio de Wittgenstein é o exemplo mais destacado de filosofia da linguagem comum. A referência à linguagem comum marca o contraste com concepções anteriores sobre o papel da linguagem na resolução de problemas filosóficos. Se para os filósofos do período clássico da análise filosófica (Frege, Russell, os positivistas lógicos) os problemas teriam de ser resolvidos por linguagens artificiais – mais precisas e exatas que a linguagem natural –, a ênfase do segundo Wittgenstein e dos filósofos de Oxford concentra-se nos conceitos tal como forjados pelos falantes da língua em situações concretas de uso das palavras. (pt)
- Vardagsspråksfilosofin är en gren av analytisk filosofi vars fokus ligger mindre på logisk analys av språk och vetenskap och mer på analys av det levande vardagsspråket. Teori för talakter och språklig fenomenologi hos J.L. Austin, medvetandefilosofi hos Gilbert Ryle och språkspel och familjelikhet hos Ludwig Wittgenstein är de kanske mer bestående frukterna av en filosofisk riktning som idag inte är så i ropet som den en gång var. H Paul Grice och hans studier av och implikatur studeras ännu flitigt, och en anledning till att vardagsspråksfilosofin inte idag är någon betydande filosofisk riktning är att många av dess framsteg och upptäckter nått vetenskapens säkra gång och istället idag studeras och utvecklas inom ämnet lingvistik. (sv)
- 日常語言哲學（Ordinary language philosophy），指對於日常用語的深入分析，是語言哲學及分析哲學的主要分支之一。主要受到后期维特根斯坦思想的影响。分为剑桥学派和牛津学派两大派别。剑桥学派始于20世纪30年代中叶，以剑桥大学为中心，主要代表人物是。牛津学派形成于40年代，50年代发展到高峰，它以牛津大学为中心。牛津学派更注重理论的建树, 因而影响更大。 日常語言哲學著重研究如何通過分析日常語言解消(Dissolve)哲學問題（而不盡然是解決問題）。日常語言哲學將自然語言視為具有伸縮性、有規律性制的表達方式來研究。與日常語言哲學相對的概念是邏輯實證論，後者的目標是希望把語言約化為可以做嚴格考察的對象語言，從而使之擺脫形上學的影響。 日常語言哲學在在社會哲學方法方面，也具有相當意義，例如談話分析和俗民方法學就是受了日常語言哲學的影響。 (zh)
- Філософія буденної мови — школа в філософії неопозитивізму, яка вважає, що труднощі традиційного філософського підходу виникають через непорозуміння між філософами, які спотворюють або забувають ті значення, які слова мають у повсякденному вжитку. Типово цей підхід критикує філософське «теоретизування», протиставляючи йому ретельний аналіз того, як звучить звичайна буденна мова. Іноді філософію буденної мови називають оксфордською школою, оскільки вона асоціюється з професурою Оксфордського університету середини 20 століття: у першу чергу Джоном Остіном, а крім нього Гілбертом Райлем, Г. Гартом та Пітером Стросоном. Пізній Людвіг Вітґенштайн теж належав до прихильників буденної мови, перебуваючи за межами оксфордського середовища. До наступного покоління прихильників школи належать та Джон Серль. Філософія буденної мови склалася як противага переконанню аналітичної філософії про ключову роль мови при розв'язанні філософських проблем. Відповідно, аналітичну філософію іноді називають філософією ідеальної мови. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La filosofia del llenguatge ordinari és una metodologia filosòfica que veu l'origen dels problemes filosòfics tradicionals en la distorsió o l'oblit del significat real que tenen les paraules en l'ús diari. "Tal ús 'filosòfic' de la llengua, des d'aquesta perspectiva, crea els mateixos problemes filosòfics que pretén resoldre". La filosofia del llenguatge ordinari és una branca de la filosofia lingüística relacionada fortament amb el positivisme lògic. (ca)
- Philosophie der normalen Sprache (engl. „ordinary language philosophy“) oder linguistische Philosophie (engl. linguistic philosophy) ist eine philosophische Zugangsweise zur Sprache innerhalb der analytischen Philosophie, die im Unterschied zur Philosophie der idealen Sprache davon ausgeht, dass die normale Sprache, d. h. die Sprache, die im Alltag verwendet wird, nicht defizitär ist. Durch eine genaue Analyse des alltäglichen Gebrauchs der Sprache kann demnach Erkenntnis erlangt werden. (de)
- Filsafat Bahasa Biasa adalah salah satu cabang filsafat bahasa yang menekankan penggunaan bahasa sehari-hari untuk untuk menganalisa dunia. Aliran pemikiran Filsafat Bahasa Biasa muncul di Inggris pada awal abad ke-20 melalui pemikiran filsafat Ludwig Wittgenstein. Filsafat Bahasa Biasa selanjutnya mengalami perkembangan gagasan melalui pemikiran Gilbert Ryle, John Langshaw Austin, dan Peter Frederick Strawson. Filsafat Bahasa Biasa memiliki pengaruh yang luas di Inggris, Jerman, Prancis, dan Amerika Serikat. (in)
- Vardagsspråksfilosofin är en gren av analytisk filosofi vars fokus ligger mindre på logisk analys av språk och vetenskap och mer på analys av det levande vardagsspråket. Teori för talakter och språklig fenomenologi hos J.L. Austin, medvetandefilosofi hos Gilbert Ryle och språkspel och familjelikhet hos Ludwig Wittgenstein är de kanske mer bestående frukterna av en filosofisk riktning som idag inte är så i ropet som den en gång var. H Paul Grice och hans studier av och implikatur studeras ännu flitigt, och en anledning till att vardagsspråksfilosofin inte idag är någon betydande filosofisk riktning är att många av dess framsteg och upptäckter nått vetenskapens säkra gång och istället idag studeras och utvecklas inom ämnet lingvistik. (sv)
- 日常語言哲學（Ordinary language philosophy），指對於日常用語的深入分析，是語言哲學及分析哲學的主要分支之一。主要受到后期维特根斯坦思想的影响。分为剑桥学派和牛津学派两大派别。剑桥学派始于20世纪30年代中叶，以剑桥大学为中心，主要代表人物是。牛津学派形成于40年代，50年代发展到高峰，它以牛津大学为中心。牛津学派更注重理论的建树, 因而影响更大。 日常語言哲學著重研究如何通過分析日常語言解消(Dissolve)哲學問題（而不盡然是解決問題）。日常語言哲學將自然語言視為具有伸縮性、有規律性制的表達方式來研究。與日常語言哲學相對的概念是邏輯實證論，後者的目標是希望把語言約化為可以做嚴格考察的對象語言，從而使之擺脫形上學的影響。 日常語言哲學在在社會哲學方法方面，也具有相當意義，例如談話分析和俗民方法學就是受了日常語言哲學的影響。 (zh)
- تعد فلسفة اللغة العادية منهجية فلسفية ترى أن المشكلات الفلسفية التقليدية متجذرة في سوء الفهم الذي يتطوره الفلاسفة من خلال تشويه أو نسيان ما تقصده الكلمات في الاستخدام اليومي. «مثل هذه الاستخدامات» الفلسفية «للغة، من هذا المنظور، تخلق المشاكل الفلسفية نفسها التي يتم توظيفها لحلها.» فلسفة اللغة العادية هي فرع من الفلسفة اللغوية المرتبطة ارتباطًا وثيقًا بالوضعية المنطقية. (ar)
- La philosophie du langage ordinaire fut un courant dans la philosophie analytique qui prétendait éviter les « théories » philosophiques, les excès de formalisme pour donner plus d'attention aux usages et aux pratiques du langage ordinaire et du sens commun. (fr)
- Ordinary language philosophy (OLP) is a philosophical methodology that sees traditional philosophical problems as rooted in misunderstandings philosophers develop by distorting or forgetting how words are ordinarily used to convey meaning in non-philosophical contexts. "Such 'philosophical' uses of language, on this view, create the very philosophical problems they are employed to solve." (en)
- 日常言語学派（にちじょうげんごがくは、英: ordinary language philosophy）は、伝統的な哲学的問題を、言葉が日常的な用法で実際に何を意味していたのかが哲学者たちによって歪められ、あるいは忘れられることにより、増大した勘違いに由来するものだとする言語哲学の学派。 このアプローチは概して「日常的」言語の日々の使用の詳細に対する関心を閉じるためにの哲学的「理論」を回避することを伴う。「オックスフォード学派」と呼ばれることもあるが、これは20世紀半ばの数多くのオックスフォード大学の教授陣の著作と一般的に結び付けられていることによる。その教授陣とは、主にジョン・L・オースティン、他にギルバート・ライル、ハーバート・ハート、ピーター・フレデリック・ストローソンといった人々である。後にはルートヴィヒ・ヴィトゲンシュタインが、オックスフォードの範囲からは外れるものの、当学派のもっとも有名な支持者となった。第二世代に含まれる人物としては、スタンリー・キャベル、ジョン・サールがいる。 (ja)
- 일상 언어 철학은 전통적인 철학의 문제들은 철학자가 매일 쓰이고 있는 낱말의 의미를 잊어버리거나 잘못 적용하는 오해에서 비롯된 것이라고 보는 철학 학파이다. 일상언어철학은 철학적 문제를 철학자들이 일상 용도에서 실제로 어떤 말이 무엇을 의미하는지 왜곡하거나 잊어버림으로써 전개되는 오해들에 뿌리를 두고 있다고 보는 철학적 방법론이다. “이러한 관점에서, ‘철학적’ 언어의 사용은, 그들이 해결하려는 철학적 문제들을 창조해낸다. 일상언어철학은 논리실증주의와 밀접한 언어 철학의 한 분야이다. 일상 언어 철학은 특히 철학 "이론"에 쓰이는 언어들을 "일상 언어"의 입장에서 비판적으로 접근한다. 비트겐슈타인을 연구하는 옥스퍼드의 은 그의 저서 《비트겐슈타인》에서 20세기 중반 이후의 언어 철학의 성과 가운데 3분의 2는 비트겐슈타인의 작업에 바탕을 두고 있다고 쓰고 있다. 그래일링은 "사실 일상 언어 학파의 중요 학자들은 모두 비트겐슈타인의 후기 사상을 기반으로 하였다"고 기록하였다. (ko)
- Ordinary language philosophy (ook linguïstische filosofie genoemd) is een filosofische school in de hedendaagse filosofie die klassieke filosofische problemen als het resultaat ziet van het verkeerd gebruik van de taal door filosofen omdat ze geen oog hebben voor het alledaags gebruik van deze woorden. Ordinary language philosophy was een dominante filosofische school van 1930 tot 1970 in de analytische filosofie en blijft vandaag de dag nog invloedrijk, zeker in de taalfilosofie. (nl)
- Filosofia da linguagem comum ou filosofia da linguagem ordinária ou, ainda, filosofia da linguagem cotidiana (em inglês, ordinary language philosophy) são denominações de um movimento filosófico que tem como pressuposto metodológico a ideia de que os problemas filosóficos tradicionais resultam de confusões conceptuais. Segundo seus adeptos, os filósofos frequentemente incorrem nessas confusões por distorcer ou desconsiderar o que as palavras realmente significam na linguagem cotidiana. (pt)
- Философия обыденного языка (англ. ordinary language philosophy), философия лингвистического анализа — одна из школ лингвистической философии, рассматривающая традиционные философские проблемы как основанные на ошибочном понимании философами того, что в действительности означают обычные слова, искажении смысла обычных слов. (ru)
- Філософія буденної мови — школа в філософії неопозитивізму, яка вважає, що труднощі традиційного філософського підходу виникають через непорозуміння між філософами, які спотворюють або забувають ті значення, які слова мають у повсякденному вжитку. Філософія буденної мови склалася як противага переконанню аналітичної філософії про ключову роль мови при розв'язанні філософських проблем. Відповідно, аналітичну філософію іноді називають філософією ідеальної мови. (uk)
|
