| dbo:abstract
|
- البرمجة الوظيفية هي البرمجة التي تتعامل مع الحسابات كحل الدوال الرياضية باتباع قواعد وقوانين رياضية. الهدف من البرمجة الوظيفية محاكاة طريقة حل الدوال الرياضية بأكبر درجة ممكنة.هذا الهدف هو ماجعل البرمجة الوظيفية تختلف تمامًا عن البرمجة باستخدام لغات الأوامر في طريقة تعاملها مع المشكلات وحلها. (ar)
- En informàtica, la programació funcional és un paradigma de programació que tracta les computacions com un procés d'aplicació de funcions, evitant les dades mudables amb els seus canvis d'estat. La programació funcional es fonamenta en el càlcul lambda, un sistema formal desenvolupat a la dècada del 1930. La diferència entre funció matemàtica i el concepte de funció emprat en la programació imperativa és que les funcions imperatives tenen efectes laterals, canviant el valor d'objectes ja calculats, mostrant una manca d', doncs una mateixa expressió pot tenir diferents valors en moments diferents, depenen de l'estat d'execució del programa. Els llenguatges de programació funcional, sobretot els funcionalment purs, han estat esperonats en cercles universitaris més que no en el sector comercial. Tanmateix n'hi ha amb un notable ús comercial, per l'ús industrial i educatiu, entre els quals s'inclouen , Scheme, Clojure, , Racket, Erlang,Elixir, OCaml, Haskell, i F Sharp. La programació funcional també és clau per a alguns llenguatges que han tingut èxit en dominis específics com JavaScript al web, R en estadística, J, K i Q en l'anàlisi financer, i /XSLT per XML. Els llenguatges declaratius específics com SQL and Lex/Yacc utiltizen alguns elements de la programació funcional, com ara no permetre valors mutables. A més, molts altres llenguatges de programació admeten la programació en un estil funcional o han implementat característiques de la programació funcional, com ara , C Sharp, Kotlin, Perl, PHP, Python, Go, Rust, Raku, Scala, i Java (des del Java 8). (ca)
- Funkcionální programování je deklarativní programovací paradigma, které chápe výpočet jako vyhodnocení matematických funkcí. Funkcionální programování má své kořeny v lambda-kalkulu, formálním systému vyvinutém v 30. letech k vyšetřování definicí funkcí, jejich aplikace a rekurze. Mnoho funkcionálních programovacích jazyků může být považováno za rozšíření lambda kalkulu. Výpočtem funkcionálního programu je tedy posloupnost vzájemně ekvivalentních výrazů, které se postupně zjednodušují. Výsledkem výpočtu, pokud se k němu podaří dospět, je výraz v dále nezjednodušitelné normální formě. Program je chápán jako jedna funkce obsahující vstupní parametry mající jediný výstup. Tato funkce pak může být dále rozložitelná na podfunkce. V praxi je rozdíl mezi matematickou funkcí a představou funkce použité v imperativním programování. Imperativní funkce mohou mít vedlejší účinky, které mění stav programu. Z toho důvodu postrádají referenční transparentnost: Stejné volání může vést k různým návratovým hodnotám v závislosti na stavu vykonávaného programu. Oproti tomu ve funkcionálním kódu návratové hodnoty funkcí záleží pouze na argumentech funkce, a tudíž dvě volání téže funkce se stejnými argumenty vrací vždy stejnou hodnotu. Eliminace vedlejších účinků může zjednodušit analýzu a pochopení chodu programu, což je jednou z klíčových motivací pro vývoj funkčního programování. V praxi se můžeme setkat jak s čistě funkcionálními jazyky, které striktně vycházejí z teorie (např. FP, Haskell, Miranda, Hope), tak i s hybridními jazyky, které mohou obsahovat i prvky, které jsou v rozporu se základními principy funkcionálního programování. Například často citovaný „typicky“ funkcionální jazyk Lisp je ve skutečnosti jazykem hybridním, neboť umožňuje modifikovat hodnoty již definovaných proměnných. Mezi hybridní jazyky patří rovněž jazyky Standard ML, Scheme, či F#. Dále lze funkcionální jazyky dělit dle typové kontroly na typované (Haskell, F#, Scala, OCaml) a netypované (Lisp, Scheme). (cs)
- Στην επιστήμη υπολογιστών, συναρτησιακός προγραμματισμός είναι ένα προγραμματιστικό παράδειγμα που αντιμετωπίζει τον υπολογισμό ως την αποτίμηση μαθηματικών συναρτήσεων και αποφεύγει την προγράμματος και τα δεδομένα. Δίνει έμφαση στην εφαρμογή συναρτήσεων, σε αντίθεση με τον προστακτικό προγραμματισμό, ο οποίος δίνει έμφαση στις αλλαγές κατάστασης. Ο συναρτησιακός προγραμματισμός έχει τις ρίζες του στο λογισμό λάμδα, ένα τυπικό σύστημα που αναπτύχθηκε τη δεκαετία 1930 για τη διερεύνηση του ορισμού συναρτήσεων, της εφαρμογής συναρτήσεων και της αναδρομής. Πολλές συναρτησιακές γλώσσες προγραμματισμού μπορούν να θεωρηθούν επεκτάσεις του λογισμού λάμδα. Πρακτικά, η διαφορά μεταξύ μιας μαθηματικής συνάρτησης και της έννοιας της "συνάρτησης" που χρησιμοποιείται στον προστακτικό προγραμματισμό είναι ότι οι προστακτικές συναρτήσεις μπορούν να έχουν παρενέργειες, αλλάζοντας την τιμή των ήδη αποτιμημένων υπολογισμών. Λόγω αυτού, δεν έχουν διαφάνεια αναφορικότητας, δηλαδή η ίδια έκφραση της γλώσσας μπορεί να δώσει διαφορετικές τιμές ανάλογα με την κατάσταση του εκτελούμενου προγράμματος. Αντίστροφα, σε συναρτησιακά προγράμματα, η τιμή που επιστρέφει μια συνάρτηση εξαρτάται μόνο από τα ορίσματα που αποτελούν την είσοδο της συνάρτησης. Έτσι, η κλήση μιας συνάρτησης f με ένα όρισμα x θα δώσει το ίδιο αποτέλεσμα f(x) και τις δύο φορές. Η εξάλειψη των παρενεργειών μπορεί να κάνει πολύ ευκολότερο το να κατανοηθεί και να προβλεφθεί η συμπεριφορά ενός προγράμματος. Αυτό είναι ένα από τα κίνητρα για την ανάπτυξη του συναρτησιακού προγραμματισμού. Οι συναρτησιακές γλώσσες προγραμματισμού, και ειδικότερα οι συναντώνται περισσότερο στο ακαδημαϊκό παρά στο εμπορικό ή βιομηχανικό περιβάλλον. Παρ' όλα αυτά, αξιοσημείωτες συναρτησιακές γλώσσες που χρησιμοποιούνται στη βιομηχανία και στην ανάπτυξη εμπορικών εφαρμογών είναι ανάμεσα σε άλλες η Erlang, η OCaml, η Haskell, η Scheme, αλλά και όπως η R για τη στατιστική, η για τα συμβολικά μαθηματικά, ή η K για την χρηματιστηριακή ανάλυση. Διαδεδομένες γλώσσες ειδικού πεδίου όπως η SQL και τα Lex/Yacc χρησιμοποιούν στοιχεία συναρτησιακού προγραμματισμού, ειδικά για να αποφύγουν μεταβλητές τιμές. Τα λογιστικά φύλλα μπορούν επίσης να θεωρηθούν συναρτησιακές γλώσσες προγραμματισμού. Προγραμματισμός σε συναρτησιακό στυλ μπορεί να επιτευχθεί και σε μη συναρτησιακές γλώσσες όπως η C, η Java και η Python, που δεν είναι ειδικά σχεδιασμένες για τέτοια χρήση. (el)
- Funktionale Programmierung ist ein Programmierparadigma, in dem Funktionen nicht nur definiert und angewendet werden können, sondern auch wie Daten miteinander verknüpft, als Parameter verwendet und als Funktionsergebnisse auftreten können. Dadurch kann ein funktionales Programm sehr weitreichend neue Berechnungsvorschriften zur Laufzeit zusammensetzen und anwenden. Programmiersprachen, die funktionale Programmierung ermöglichen, werden als funktionale Programmiersprachen bezeichnet. Die funktionale Programmierung entspringt der mathematischen Grundlagenforschung. In den 1930er Jahren entwickelte Alonzo Church den Lambda-Kalkül als Instrument, um das Entscheidungsproblem zu bearbeiten und dazu den Begriff der berechenbaren Funktion zu definieren. Der Lambda-Kalkül selbst beschäftigt sich nicht mit bestimmten Funktionen, sondern ist nur ein Regelwerk dafür, wie die Anwendung von Funktionen auf ihre Argumente erfolgt und wie dabei mit freien und gebundenen Variablen verfahren wird. Die besonderen Eigenschaften der funktionalen Programmierung ermöglichen es, auf die, in der imperativen Programmierung benötigten, inneren Zustände eines Berechnungsprozesses ebenso zu verzichten, wie auf die zugehörigen Zustandsänderungen, die auch Seiteneffekte genannt werden. Der Verzicht auf die Seiteneffekte vereinfacht auf der einen Seite die semantische Analyse eines Computerprogramms erheblich und eröffnet auf der anderen Seite weitreichende Möglichkeiten zur regelbasierten, algebraischen Programmtransformation und -synthese. Daraus ergibt sich die erhebliche praktische Bedeutung der funktionalen Programmierung für die Informatik. Eine weitere Konsequenz ist, dass es in funktionaler Programmierung besonders einfach ist, Algorithmen ohne Berücksichtigung der Beschaffenheit der bearbeiteten Datenobjekte zu beschreiben und dadurch generischen Programmcode zu erstellen. Viele funktionale Verfahren sind so generisch, dass sie seit den 1950er Jahren keiner Anpassung unterworfen werden mussten. Die erste bedeutende, in funktionaler Programmierung erstellte Software ist der von John McCarthy im Jahr 1958 erstellte, metazirkuläre Lisp-Interpreter mit Namen eval, der die Semantik von LISP aus fünf einfachen Funktionen zusammengesetzt darstellt. Er findet auf einer DIN-A4-Seite Platz und ist bis heute konzeptionelle Grundlage für die Implementierung der meisten Programmiersprachen. (de)
- In computer science, functional programming is a programming paradigm where programs are constructed by applying and composing functions. It is a declarative programming paradigm in which function definitions are trees of expressions that map values to other values, rather than a sequence of imperative statements which update the running state of the program. In functional programming, functions are treated as first-class citizens, meaning that they can be bound to names (including local identifiers), passed as arguments, and returned from other functions, just as any other data type can. This allows programs to be written in a declarative and composable style, where small functions are combined in a modular manner. Functional programming is sometimes treated as synonymous with purely functional programming, a subset of functional programming which treats all functions as deterministic mathematical functions, or pure functions. When a pure function is called with some given arguments, it will always return the same result, and cannot be affected by any mutable state or other side effects. This is in contrast with impure procedures, common in imperative programming, which can have side effects (such as modifying the program's state or taking input from a user). Proponents of purely functional programming claim that by restricting side effects, programs can have fewer bugs, be easier to debug and test, and be more suited to formal verification. Functional programming has its roots in academia, evolving from the lambda calculus, a formal system of computation based only on functions. Functional programming has historically been less popular than imperative programming, but many functional languages are seeing use today in industry and education, including Common Lisp, Scheme, Clojure, Wolfram Language, Racket, Erlang, Elixir, OCaml, Haskell, and F#. Functional programming is also key to some languages that have found success in specific domains, like JavaScript in the Web, R in statistics, J, K and Q in financial analysis, and XQuery/XSLT for XML. Domain-specific declarative languages like SQL and Lex/Yacc use some elements of functional programming, such as not allowing mutable values. In addition, many other programming languages support programming in a functional style or have implemented features from functional programming, such as C++11, C#, Kotlin, Perl, PHP, Python, Go, Rust, Raku, Scala, and Java (since Java 8). (en)
- Informatikan, programazio funtzionala programazio paradigma posibleetako bat da, hots, konputagailu-programak idazteko aukera nagusietako bat. Programazio funtzionala oinarritzen da, 1930eko hamarkadan garatutako sistema formal bat dena. Ez dira berdinak matematikako funtzioa eta programazio inperatiboan erabiltzen den funtzio kontzeptua. Horien arteko aldea da funtzio inperatiboek albo-ondorioak dituztela, lortu nahi den emaitzaz gain beste objektu batzuen balioa aldatu dezaketela. Horrela erreferentziazko osotasun eza nabarmena dute, adierazpen berak balio desberdinak eman ditzakeelako erabiltzen den une desberdinetan. programaren exekuzio-egoeraren arabera gertatutako da hori. Lengoaia funtzional batean idatzitako programetan bi atal bereizten dira: hasieran zenbait funtzioren definizioa, eta gero zenbait funtzio-aplikazio. Funtzio-aplikazioak argumentu konkretuekin funtzio bati egindako deiak dira, argumentuen balioak balio konstanteak edo beste funtzioen aplikazioaz lortutako emaitzak izan daitezkeelarik. Era honetako programazioaz ari garenean, egikaritzapena datuek gidatzen dutela esan ohi da, eta ez ekintzek, lengoaia agintzaileetan gertatzen den bezala. Erreferentzien gardentasuna lortzen da funtzioen aplikazioetan albo-ondoriorik ez baita onartzen. Prozesu errepikakorrak errekurtsibitatearen bidez adierazi ohi dira. Lengoaia hauek diseinatzeko ez da hartzen abiapuntutzat Von Neuman-en arkitektura, ezta beste arkitektura-motarik ere. Helburua problemak ebazteko tresna lagungarria diseinatzea da baina konputagailu-eredurik kontutan hartu gabe. Hurbilpen funtzionala oso egokia da xede hori lortzeko. Lengoaia funtzionalen artean historikoki Hope, , ML, LISP eta FP egon dira. Programazio-lengoaia funtzional puruak direnak unibertsitate guneetan erabili izan dira batez ere, ez merkataritza sektorean. Hala ere, badira erabilera komertzial nabarmena duten batzuk, besteak beste, Scheme, Haskell, Dafny, Erlang, ML, Scala, baita domeinuko lengoaia espezifikoak, hala nola R (estatistika), Mathematica, eta finantza analisian eta XSLT dokumentu-eraldaketan. SQL eta Lex / Yacc bezalako lengoaia deklaratiboek programazio funtzionalaren alderdiak erabiltzen dituzte, kalkulu-garaian balio-aldaketak jasan ditzaketen aldagaiak saihestuz. Kalkulu orriak programazio-lengoaia funtzional gisa ere ikus daitezke. (eu)
- En informática, la programación funcional es un paradigma de programación declarativa basado en el uso de verdaderas funciones matemáticas. En este estilo de programación las funciones son ciudadanas de primera clase, porque sus expresiones pueden ser asignadas a variables como se haría con cualquier otro valor; además de que pueden crearse funciones de orden superior. La programación funcional tiene sus raíces en el cálculo lambda, un sistema formal desarrollado en los años 1930 para investigar la naturaleza de las funciones, la naturaleza de la computabilidad y su relación con la recursión. Los lenguajes funcionales priorizan el uso de recursividad y aplicación de funciones de orden superior para resolver problemas que en otros lenguajes se resolverían mediante estructuras de control (por ejemplo, ciclos). Algunos lenguajes funcionales también buscan eliminar la mutabilidad o efectos secundarios; en contraste con la programación imperativa, que se basa en los cambios de estado mediante la mutación de variables. Esto significa que, en programación funcional pura, dos o más expresiones sintácticas idénticas (por ejemplo, dos llamadas a rutinas o dos evaluaciones) siempre devolverán el mismo resultado. Es decir, se tiene transparencia referencial. Lo anterior también puede ser aprovechado para diseñar estrategias de evaluación que eviten repetir el cómputo de expresiones antes vistas, o para evaluar distintas ramas de un programa en paralelo sin mayor preocupación. Los lenguajes de programación funcional, especialmente los puramente funcionales, han sido enfatizados en el ambiente académico y no tanto en el desarrollo comercial o industrial. Sin embargo, lenguajes de programación funcional como Lisp (Scheme, Common Lisp, etc.), Erlang, Rust, , Scala, F# y Haskell, también han sido utilizados en aplicaciones comerciales e industriales. También es utilizada en la industria a través de lenguajes de dominio específico como R (estadística), Mathematica (cómputo simbólico), J y K (análisis financiero). Los lenguajes de uso específico usados comúnmente como SQL y Lex/Yacc, utilizan algunos elementos de programación funcional, especialmente al procesar valores mutables. Las hojas de cálculo también pueden ser consideradas lenguajes de programación funcional. Otros lenguajes de programación no están diseñados específicamente para seguir un estilo funcional, sin embargo lo ofrecen como alternativa. Por ejemplo, Perl, JavaScript y Python fueron diseñados con capacidades de programación funcional, además de incorporar otros paradigmas. Versiones recientes de lenguajes originalmente sin capacidades funcionales, como C++ y Java, han ido incorporando algunos conceptos de la programación funcional. (es)
- Modh scríofa ríomhchlár ina gcuirtear isteach na gaolta idir athróga in ionad na dtreoracha chun oibríochtaí a dhéanamh ar na hathróga. Sampla de theanga fhógrach. Measúnú ar na gaolta feidhmiúla an toradh a bhíonn ar ríomhchlár mar seo. (ga)
- La programmation fonctionnelle est un paradigme de programmation de type déclaratif qui considère le calcul en tant qu'évaluation de fonctions mathématiques. Comme le changement d'état et la mutation des données ne peuvent pas être représentés par des évaluations de fonctions la programmation fonctionnelle ne les admet pas, au contraire elle met en avant l'application des fonctions, contrairement au modèle de programmation impérative qui met en avant les changements d'état. Un langage fonctionnel est donc un langage de programmation dont la syntaxe et les caractéristiques encouragent la programmation fonctionnelle. Alors que l'origine de la programmation fonctionnelle peut être trouvée dans le lambda-calcul, le langage fonctionnel le plus ancien est Lisp, créé en 1958 par McCarthy. Lisp a donné naissance à des variantes telles que Scheme (1975) et Common Lisp (1984) qui, comme Lisp, ne sont pas ou peu typées. Des langages fonctionnels plus récents tels ML (1973), Haskell (1987), OCaml, Erlang, Clean et Oz, CDuce, Scala (2003), F# ou PureScript (2013), (en) sont fortement typés. (fr)
- Dalam ilmu komputer, pemrograman fungsional (bahasa Inggris: Functional programming) adimana program dibangun dengan menerapkan dan menyusun fungsi. Ini adalah paradigma pemrograman deklaratif di mana definisi fungsi adalah pohon ekspresi yang masing-masing mengembalikan nilai, bukan urutan pernyataan imperatif yang mengubah status program. Dalam pemrograman fungsional, fungsi diperlakukan sebagai , yang berarti bahwa mereka dapat terikat ke nama (termasuk pengenal lokal), diteruskan sebagai argumen, dan dikembalikan dari fungsi lain, seperti yang bisa dilakukan tipe data lainnya. Hal ini memungkinkan program untuk ditulis dalam gaya deklaratif dan dapat disusun, di mana fungsi-fungsi kecil digabungkan secara modular.. Pemrograman fungsional terkadang diperlakukan sebagai sinonim dengan , bagian dari pemrograman fungsional yang memperlakukan semua fungsi sebagai fungsi matematika deterministik, atau fungsi murni. Ketika fungsi murni dipanggil dengan beberapa argumen yang diberikan, itu akan selalu mengembalikan hasil yang sama, dan tidak dapat dipengaruhi oleh keadaan yang bisa berubah atau efek samping lainnya. (in)
- In informatica la programmazione funzionale è un paradigma di programmazione in cui il flusso di esecuzione del programma assume la forma di una serie di valutazioni di funzioni matematiche. Il punto di forza principale di questo paradigma è la mancanza di effetti collaterali (side-effect) delle funzioni, il che comporta una più facile verifica della correttezza e della mancanza di bug del programma e la possibilità di una maggiore ottimizzazione dello stesso. Un uso particolare del paradigma, per l'ottimizzazione dei programmi, è quello di trasformare gli stessi per utilizzarli nella programmazione parallela. La programmazione funzionale pone maggior accento sulla definizione di funzioni, rispetto ai paradigmi procedurali e imperativi, che invece prediligono la specifica di una sequenza di comandi da eseguire. In questi ultimi, i valori vengono calcolati cambiando lo stato del programma attraverso delle assegnazioni; un programma funzionale, invece, è immutabile: i valori non vengono trovati cambiando lo stato del programma, ma costruendo nuovi stati a partire dai precedenti. (it)
- 함수형 프로그래밍(函數型 프로그래밍, 영어: functional programming)은 자료 처리를 수학적 함수의 계산으로 취급하고 상태와 가변 데이터를 멀리하는 프로그래밍 패러다임의 하나이다. 명령형 프로그래밍에서는 상태를 바꾸는 것을 강조하는 것과는 달리, 함수형 프로그래밍은 함수의 응용을 강조한다. 프로그래밍이 문이 아닌 식이나 선언으로 수행되는 선언형 프로그래밍 패러다임을 따르고 있다. 함수형 프로그래밍은 1930년대에 계산가능성, 결정문제, 함수정의, 함수응용과 재귀를 연구하기 위해 개발된 형식체계인 람다 대수에 근간을 두고 있다. 다수의 함수형 프로그래밍 언어들은 람다 연산을 발전시킨 것으로 볼 수 있다. 수학적 함수와 명령형 프로그래밍에서 사용되는 함수는 차이가 있는데, 명령형의 함수는 프로그램의 상태의 값을 바꿀 수 있는 부작용이 생길 수 있다. 이 때문에 명령형 함수는 참조 투명성이 없고, 같은 코드라도 실행되는 프로그램의 상태에 따라 다른 결과값을 낼 수 있다. 반대로 함수형 코드에서는 함수의 출력값은 그 함수에 입력된 인수에만 의존하므로 인수 x에 같은 값을 넣고 함수 f를 호출하면 항상 f(x)라는 결과가 나온다. 부작용을 제거하면 프로그램의 동작을 이해하고 예측하기가 훨씬 쉽게 된다. 이것이 함수형 프로그래밍으로 개발하려는 핵심 동기중 하나이다. Hope같은 최초의 순수 함수형 언어는 상업적 소프트웨어 개발보다는 학계에서 많은 관심을 받았다. 하지만 커먼 리스프, 스킴, ISLISP, 클로져, Racket, 얼랭, OCaml, 하스켈, 스칼라, F# 같은 주요 함수형 언어들은 광범위한 기관에서 산업적이고 상업적인 응용 프로그램 개발에 사용되고 있다. 함수형 언어는 R (통계), 매스매티카 (기호와 수론 수학), J, K 와 Kx 시스템 기반 (재정 시스템)에서 나온 Q, XQuery/XSLT (XML), Opal 같은 특정 분야 프로그래밍 언어(Domain Specific Language)에서도 사용되고 있다. 많이 쓰이는 특정 분야 선언 언어인 SQL과 lex/Yacc는 특히 가변값을 회피하는데 있어 함수형 언어의 요소들을 사용한다. 함수형 스타일의 프로그래밍은 함수형 언어로 별도로 설계되지 않은 언어에서도 가능하다. 예를 들어, 명령형인 펄 프로그래밍 언어는 함수형 프로그래밍 개념을 적용하는 법을 설명하는 책에서 주제로 다루기도 했다. C# 3.0은 함수형 스타일의 쓸 수 있는 구문을 추가했다. (ko)
- In de informatica is functioneel programmeren een programmeerstijl en een programmeerparadigma. Hierbij wordt de in de vorm van functies uitgedrukt, vergelijkbaar met wiskundige functies. Bij deze stijl dienen (liefst alle) wijzigingen van variabelen buiten de functie (de zogenaamde "neveneffecten") en het opslaan van programmatoestand en wijzigbare variabelen vermeden te worden. Variabelen voor onder meer een accumulator, teller, globale of controlevariabele zijn uit den boze.Voorbeelden van meer of minder zuivere programmeertalen voor functioneel programmeren zijn APL, Erlang, F#, Haskell, Lisp, ML, Scala en Scheme, waarvan Haskell de puurste is. (nl)
- 関数型プログラミング（かんすうがたプログラミング、英: functional programming）とは、数学的な意味での関数を主に使うプログラミングのスタイルである。 functional programming は、関数プログラミング（かんすうプログラミング）などと訳されることもある。 関数型プログラミング言語（英: functional programming language）とは、関数型プログラミングを推奨しているプログラミング言語である。略して関数型言語（英: functional language）ともいう。 (ja)
- Programowanie funkcyjne – filozofia i metodyka programowania będąca odmianą programowania deklaratywnego, w której wykorzystuje się to, że funkcje należą do typów pierwszoklasowych. Kładzie się nacisk na obliczanie wartości funkcji (często rekurencyjnych), ich kompozycje oraz funkcje wyższego rzędu. W czystym programowaniu funkcyjnym, raz zdefiniowana funkcja zwraca zawsze tę samą wartość dla określonych wartości argumentów, tak jak funkcje matematyczne. Duży nacisk kładzie się także na . (pl)
- Em ciência da computação, programação funcional é um paradigma de programação que trata a computação como uma avaliação de funções matemáticas e que evita estados ou dados mutáveis. Ela enfatiza a aplicação de funções, em contraste da programação imperativa, que enfatiza mudanças no estado do programa. Enfatizando as expressões ao invés de comandos, as expressões são utilizados para cálculo de valores com dados imutáveis. Uma função, neste sentido, pode ter ou não ter parâmetros e um simples valor de retorno. Os parâmetros são os valores de entrada da função, e o valor de retorno é o resultado da função. A definição de uma função descreve como a função será avaliada em termos de outras funções. Por exemplo, a função é definida em termos de funções de exponenciação e adição. Do mesmo modo, a linguagem deve oferecer funções básicas que não requerem definições adicionais. A programação funcional trata as funções de forma em que estas possam ser passadas como parâmetro e valores para outras e funções e podendo ter o resultado armazenado em uma constante. Linguagens de programação funcionais, especialmente as puramente funcionais, têm sido mais usadas academicamente que no desenvolvimento comercial de software. Entretanto, algumas linguagens notáveis usadas na indústria e no comércio incluem Erlang (aplicações concorrentes), R (estatística), Mathematica (matemática simbólica) J, (análise financeira) e XSLT. Importantes influências na programação funcional foram o cálculo lambda, as linguagens de programação APL e Lisp, e mais recentemente ML, Haskell, OCaml, F# e Elixir. (pt)
- Функциона́льное программи́рование — парадигма программирования, в которой процесс вычисления трактуется как вычисление значений функций в математическом понимании последних (в отличие от функций как подпрограмм в процедурном программировании). Противопоставляется парадигме императивного программирования, которая описывает процесс вычислений как последовательное изменение состояний (в значении, подобном таковому в теории автоматов). При необходимости, в функциональном программировании вся совокупность последовательных состояний вычислительного процесса представляется явным образом, например, как список. Функциональное программирование предполагает обходиться вычислением результатов функций от исходных данных и результатов других функций, и не предполагает явного хранения состояния программы. Соответственно, не предполагает оно и изменяемость этого состояния (в отличие от императивного, где одной из базовых концепций является переменная, хранящая своё значение и позволяющая менять его по мере выполнения алгоритма). На практике отличие математической функции от понятия «функции» в императивном программировании заключается в том, что императивные функции могут опираться не только на аргументы, но и на состояние внешних по отношению к функции переменных, а также иметь побочные эффекты и менять состояние внешних переменных. Таким образом, в императивном программировании при вызове одной и той же функции с одинаковыми параметрами, но на разных этапах выполнения алгоритма, можно получить разные данные на выходе из-за влияния на функцию состояния переменных. А в функциональном языке при вызове функции с одними и теми же аргументами мы всегда получим одинаковый результат: выходные данные зависят только от входных. Это позволяет средам выполнения программ на функциональных языках кешировать результаты функций и вызывать их в порядке, не определяемом алгоритмом и распараллеливать их без каких-либо дополнительных действий со стороны программиста (что обеспечивают функции без побочных эффектов — чистые функции). Лямбда-исчисление является основой для функционального программирования, многие функциональные языки можно рассматривать как «надстройку» над ним. (ru)
- Функційне програмування — парадигма програмування, яка розглядає програму як обчислення математичних функцій та уникає станів та змінних даних. Функційне програмування наголошує на застосуванні функцій, на відміну від імперативного програмування, яке наголошує на змінах в стані та виконанні послідовностей команд. Іншими словами, функційне програмування є способом створення програм, в яких єдиною дією є виклик функції, єдиним способом розбиття програми є створення нового імені функції та задання для цього імені виразу, що обчислює значення функції, а єдиним правилом композиції є оператор суперпозиції функцій. Жодних комірок пам'яті, операторів присвоєння, циклів, ні, тим більше, блок-схем чи команд переходу. Ширша концепція функційного програмування визначає набір спільних правил та тем замість переліку відмінностей від інших парадигм. До таких, що часто вважаються важливими, належать функції вищого порядку та функції першого класу: замикання, та рекурсія. До інших поширених можливостей функційних мов програмування належать продовження, , нечіткі обчислення (включно з, але, не обмежуючись, лінивими обчисленнями), та монади. Основну увагу функційним мовам програмування, особливо, «чисто функційним», приділили академічні дослідники. Однак, до відомих функційних мов програмування, які використовуються в промисловості та комерційному програмуванні належить Erlang (паралельні програми), R (статистика), Mathematica (символьні обчислення), J та K (фінансовий аналіз), та спеціалізовані мови програмування наприклад XSLT. Істотний вплив на функційне програмування здійснило лямбда-числення, мова програмування APL, мова програмування Lisp та новіша мова програмування Haskell. Функційне програмування часто називають «функціональним», хоча насправді функціонально-орієнтоване програмування — це інша категорія, де основою є компонування програм у ряд програмних продуктів.[джерело?] (uk)
- Funktionell programmering är en form av programmering inom vilken program konstrueras genom komposition av matematiska funktioner, och exekvering innebär att funktionerna utvärderas. Detta kan kontrasteras med procedurell och imperativ programmering, där datorn instrueras att utföra instruktioner sekventiellt. Det finns ett flertal funktionella programspråk. (sv)
- 函数式编程，或称函数程序设计、泛函编程（英語：Functional programming），是一种编程范型，它将电脑运算视为函数运算，并且避免使用程式以及可變物件。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- البرمجة الوظيفية هي البرمجة التي تتعامل مع الحسابات كحل الدوال الرياضية باتباع قواعد وقوانين رياضية. الهدف من البرمجة الوظيفية محاكاة طريقة حل الدوال الرياضية بأكبر درجة ممكنة.هذا الهدف هو ماجعل البرمجة الوظيفية تختلف تمامًا عن البرمجة باستخدام لغات الأوامر في طريقة تعاملها مع المشكلات وحلها. (ar)
- Modh scríofa ríomhchlár ina gcuirtear isteach na gaolta idir athróga in ionad na dtreoracha chun oibríochtaí a dhéanamh ar na hathróga. Sampla de theanga fhógrach. Measúnú ar na gaolta feidhmiúla an toradh a bhíonn ar ríomhchlár mar seo. (ga)
- In de informatica is functioneel programmeren een programmeerstijl en een programmeerparadigma. Hierbij wordt de in de vorm van functies uitgedrukt, vergelijkbaar met wiskundige functies. Bij deze stijl dienen (liefst alle) wijzigingen van variabelen buiten de functie (de zogenaamde "neveneffecten") en het opslaan van programmatoestand en wijzigbare variabelen vermeden te worden. Variabelen voor onder meer een accumulator, teller, globale of controlevariabele zijn uit den boze.Voorbeelden van meer of minder zuivere programmeertalen voor functioneel programmeren zijn APL, Erlang, F#, Haskell, Lisp, ML, Scala en Scheme, waarvan Haskell de puurste is. (nl)
- 関数型プログラミング（かんすうがたプログラミング、英: functional programming）とは、数学的な意味での関数を主に使うプログラミングのスタイルである。 functional programming は、関数プログラミング（かんすうプログラミング）などと訳されることもある。 関数型プログラミング言語（英: functional programming language）とは、関数型プログラミングを推奨しているプログラミング言語である。略して関数型言語（英: functional language）ともいう。 (ja)
- Programowanie funkcyjne – filozofia i metodyka programowania będąca odmianą programowania deklaratywnego, w której wykorzystuje się to, że funkcje należą do typów pierwszoklasowych. Kładzie się nacisk na obliczanie wartości funkcji (często rekurencyjnych), ich kompozycje oraz funkcje wyższego rzędu. W czystym programowaniu funkcyjnym, raz zdefiniowana funkcja zwraca zawsze tę samą wartość dla określonych wartości argumentów, tak jak funkcje matematyczne. Duży nacisk kładzie się także na . (pl)
- Funktionell programmering är en form av programmering inom vilken program konstrueras genom komposition av matematiska funktioner, och exekvering innebär att funktionerna utvärderas. Detta kan kontrasteras med procedurell och imperativ programmering, där datorn instrueras att utföra instruktioner sekventiellt. Det finns ett flertal funktionella programspråk. (sv)
- 函数式编程，或称函数程序设计、泛函编程（英語：Functional programming），是一种编程范型，它将电脑运算视为函数运算，并且避免使用程式以及可變物件。 (zh)
- En informàtica, la programació funcional és un paradigma de programació que tracta les computacions com un procés d'aplicació de funcions, evitant les dades mudables amb els seus canvis d'estat. La programació funcional es fonamenta en el càlcul lambda, un sistema formal desenvolupat a la dècada del 1930. La diferència entre funció matemàtica i el concepte de funció emprat en la programació imperativa és que les funcions imperatives tenen efectes laterals, canviant el valor d'objectes ja calculats, mostrant una manca d', doncs una mateixa expressió pot tenir diferents valors en moments diferents, depenen de l'estat d'execució del programa. (ca)
- Funkcionální programování je deklarativní programovací paradigma, které chápe výpočet jako vyhodnocení matematických funkcí. Funkcionální programování má své kořeny v lambda-kalkulu, formálním systému vyvinutém v 30. letech k vyšetřování definicí funkcí, jejich aplikace a rekurze. Mnoho funkcionálních programovacích jazyků může být považováno za rozšíření lambda kalkulu. (cs)
- Στην επιστήμη υπολογιστών, συναρτησιακός προγραμματισμός είναι ένα προγραμματιστικό παράδειγμα που αντιμετωπίζει τον υπολογισμό ως την αποτίμηση μαθηματικών συναρτήσεων και αποφεύγει την προγράμματος και τα δεδομένα. Δίνει έμφαση στην εφαρμογή συναρτήσεων, σε αντίθεση με τον προστακτικό προγραμματισμό, ο οποίος δίνει έμφαση στις αλλαγές κατάστασης. Ο συναρτησιακός προγραμματισμός έχει τις ρίζες του στο λογισμό λάμδα, ένα τυπικό σύστημα που αναπτύχθηκε τη δεκαετία 1930 για τη διερεύνηση του ορισμού συναρτήσεων, της εφαρμογής συναρτήσεων και της αναδρομής. Πολλές συναρτησιακές γλώσσες προγραμματισμού μπορούν να θεωρηθούν επεκτάσεις του λογισμού λάμδα. (el)
- Funktionale Programmierung ist ein Programmierparadigma, in dem Funktionen nicht nur definiert und angewendet werden können, sondern auch wie Daten miteinander verknüpft, als Parameter verwendet und als Funktionsergebnisse auftreten können. Dadurch kann ein funktionales Programm sehr weitreichend neue Berechnungsvorschriften zur Laufzeit zusammensetzen und anwenden. Programmiersprachen, die funktionale Programmierung ermöglichen, werden als funktionale Programmiersprachen bezeichnet. (de)
- In computer science, functional programming is a programming paradigm where programs are constructed by applying and composing functions. It is a declarative programming paradigm in which function definitions are trees of expressions that map values to other values, rather than a sequence of imperative statements which update the running state of the program. (en)
- En informática, la programación funcional es un paradigma de programación declarativa basado en el uso de verdaderas funciones matemáticas. En este estilo de programación las funciones son ciudadanas de primera clase, porque sus expresiones pueden ser asignadas a variables como se haría con cualquier otro valor; además de que pueden crearse funciones de orden superior. (es)
- Informatikan, programazio funtzionala programazio paradigma posibleetako bat da, hots, konputagailu-programak idazteko aukera nagusietako bat. Programazio funtzionala oinarritzen da, 1930eko hamarkadan garatutako sistema formal bat dena. Ez dira berdinak matematikako funtzioa eta programazio inperatiboan erabiltzen den funtzio kontzeptua. Horien arteko aldea da funtzio inperatiboek albo-ondorioak dituztela, lortu nahi den emaitzaz gain beste objektu batzuen balioa aldatu dezaketela. Horrela erreferentziazko osotasun eza nabarmena dute, adierazpen berak balio desberdinak eman ditzakeelako erabiltzen den une desberdinetan. programaren exekuzio-egoeraren arabera gertatutako da hori. (eu)
- La programmation fonctionnelle est un paradigme de programmation de type déclaratif qui considère le calcul en tant qu'évaluation de fonctions mathématiques. Comme le changement d'état et la mutation des données ne peuvent pas être représentés par des évaluations de fonctions la programmation fonctionnelle ne les admet pas, au contraire elle met en avant l'application des fonctions, contrairement au modèle de programmation impérative qui met en avant les changements d'état. (fr)
- Dalam ilmu komputer, pemrograman fungsional (bahasa Inggris: Functional programming) adimana program dibangun dengan menerapkan dan menyusun fungsi. Ini adalah paradigma pemrograman deklaratif di mana definisi fungsi adalah pohon ekspresi yang masing-masing mengembalikan nilai, bukan urutan pernyataan imperatif yang mengubah status program. (in)
- In informatica la programmazione funzionale è un paradigma di programmazione in cui il flusso di esecuzione del programma assume la forma di una serie di valutazioni di funzioni matematiche. Il punto di forza principale di questo paradigma è la mancanza di effetti collaterali (side-effect) delle funzioni, il che comporta una più facile verifica della correttezza e della mancanza di bug del programma e la possibilità di una maggiore ottimizzazione dello stesso. Un uso particolare del paradigma, per l'ottimizzazione dei programmi, è quello di trasformare gli stessi per utilizzarli nella programmazione parallela. (it)
- 함수형 프로그래밍(函數型 프로그래밍, 영어: functional programming)은 자료 처리를 수학적 함수의 계산으로 취급하고 상태와 가변 데이터를 멀리하는 프로그래밍 패러다임의 하나이다. 명령형 프로그래밍에서는 상태를 바꾸는 것을 강조하는 것과는 달리, 함수형 프로그래밍은 함수의 응용을 강조한다. 프로그래밍이 문이 아닌 식이나 선언으로 수행되는 선언형 프로그래밍 패러다임을 따르고 있다. 함수형 프로그래밍은 1930년대에 계산가능성, 결정문제, 함수정의, 함수응용과 재귀를 연구하기 위해 개발된 형식체계인 람다 대수에 근간을 두고 있다. 다수의 함수형 프로그래밍 언어들은 람다 연산을 발전시킨 것으로 볼 수 있다. 함수형 스타일의 프로그래밍은 함수형 언어로 별도로 설계되지 않은 언어에서도 가능하다. 예를 들어, 명령형인 펄 프로그래밍 언어는 함수형 프로그래밍 개념을 적용하는 법을 설명하는 책에서 주제로 다루기도 했다. C# 3.0은 함수형 스타일의 쓸 수 있는 구문을 추가했다. (ko)
- Em ciência da computação, programação funcional é um paradigma de programação que trata a computação como uma avaliação de funções matemáticas e que evita estados ou dados mutáveis. Ela enfatiza a aplicação de funções, em contraste da programação imperativa, que enfatiza mudanças no estado do programa. Enfatizando as expressões ao invés de comandos, as expressões são utilizados para cálculo de valores com dados imutáveis. (pt)
- Функциона́льное программи́рование — парадигма программирования, в которой процесс вычисления трактуется как вычисление значений функций в математическом понимании последних (в отличие от функций как подпрограмм в процедурном программировании). Лямбда-исчисление является основой для функционального программирования, многие функциональные языки можно рассматривать как «надстройку» над ним. (ru)
- Функційне програмування — парадигма програмування, яка розглядає програму як обчислення математичних функцій та уникає станів та змінних даних. Функційне програмування наголошує на застосуванні функцій, на відміну від імперативного програмування, яке наголошує на змінах в стані та виконанні послідовностей команд. Функційне програмування часто називають «функціональним», хоча насправді функціонально-орієнтоване програмування — це інша категорія, де основою є компонування програм у ряд програмних продуктів.[джерело?] (uk)
|
