| dbo:abstract
|
- انتفاضة 1991م أو الانتفاضة الشعبانية هي مجموعة من عدة مظاهر للاضطراب، وعدم الاستقرار في مناطق جنوب، وشمال العراق، وقعت مباشرة بعد حرب الخليج الثانية وبدأت بتاريخ في الثالث من آذار لعام 1991م، سمّتها الحكومة العراقية صفحة الغدر والخيانة، والغَوغاء، وتسمى بالشعبانية لقيامها في شهر شعبان، من العام الهجري، وسميت من قبل الأكراد بالانتفاضة الوطنية، شملت الاضطرابات قيام مواطنين عزل بمحاصرة المعسكرات، والدعوة إلى إسقاط النظام، وبعد قيام القوات العراقية بعمليات قمع للمواطنين، تحول الأمر إلى انتفاضة شارك فيها مسلحون وعناصر من الجيش العراقي (بأسلحتها وآلياتها العسكرية)، يتقدمها الحرس الجمهوري، ضد عناصر من فيلق بدر التابع للمجلس الأعلى الإسلامي في العراق إضافة لقوات البشمركة، والحزب الديمقراطي الكردستاني، والاتحاد الوطني الكردستاني وكذلك مسلحون من المواطنين العراقيين في الجنوب، واندلعت الانتفاضة في أربعة عشر محافظة من أصل ثمانية عشر، واستمرت الانتفاضة ما يقرب الشهر، وفي أول اسبوعين كانت ناجحة بدأت الانتفاضة من مدن جنوب العراق، وتحديداً مدينة البصرة، بعد انسحاب الجيش العراقي من الكويت، وتدمير آلياته من قبل القوات الأمريكية، الامر الذي اضطر الجنود العراقيين للعودة سيراً على الاقدام إلى العراق، وعلى إثر هذا قام أحد الجنود العراقيين في فجر الثاني من أذار من عام 1991 بإطلاق النار على تمثال للرئيس العراقي آنذاك صدام حسين، وانهال عليه بالشتائم، والسباب، وكان هذا في ميدان يدعى ساحة سعد في البصرة لتنطلق شرارة الانتفاضة الشعبية. وفي رواية أخرى يقال أن الثورة بدأت في المدينتين السنيتين الزبير، وأبو الخصيب، بآخر يوم من شباط 1991م، وقبل ثلاث أيام من الإستسلام الرسمي العراقي للجنرال(Norman Schwarzkopf) في صفوان. وانتشرت الانتفاضة من الجنوب وإلى المحافظات الكردية، وفي ظل هذه الأوضاع بدأ النظام باستخدام طائرات الهليكوبتر التي أرسلتها أمريكا للنظام بحجة نقل الجرحى والمصابين من الكويت إلى العراق، إلا أن النظام استخدمها بقصف المدن، وايقاف الانتفاضة، ووصل الامر بالسلطة لاستعمال الأسلحة الكيمياوية ضد المواطنين. في جنوب العراق، وبعد الانتفاضة، بدأ الالاف من المدنيين والجنود الهاربين والثوار بالهرب من السلطة إلى الاهوار الواقعة في جنوب العراق، وحينها قامت قوات الحرس الجمهوري والجيش العراقي بملاحقة واعتقال وقتل الثوار، وفي هذا الوقت تم تجفيف أهوار العراق، من خلال تحويل تدفق نهري دجلة ونهر الفرات بعيدا عن الأهوار مع نقل إجباري للسكان المحليين إلى مناطق أخرى. (ar)
- The 1991 Iraqi uprisings were ethnic and religious uprisings in Iraq led by Shi'ites and Kurds against Saddam Hussein. The uprisings lasted from March to April 1991 after a ceasefire following the end of the Gulf War. The mostly uncoordinated insurgency was fueled by the perception that Iraqi President Saddam Hussein had become vulnerable to regime change. This perception of weakness was largely the result of the outcome of the Iran–Iraq War and the Gulf War, both of which occurred within a single decade and devastated the population and economy of Iraq. Within the first two weeks, most of Iraq's cities and provinces fell to rebel forces. Participants of the uprising were a diverse mix of ethnic, religious and political affiliations, including military mutineers, Shia Arab Islamists, Kurdish nationalists, Kurdish Islamists, and far-left groups. Following initial victories, the revolution was held back from continued success by internal divisions as well as a lack of anticipated American and/or Iranian support. Saddam's Sunni Arab-dominated Ba'ath Party regime managed to maintain control over the capital of Baghdad and soon largely suppressed the rebels in a brutal campaign conducted by loyalist forces spearheaded by the Iraqi Republican Guard. During the brief, roughly one-month period of unrest, tens of thousands of people died and nearly two million people were displaced. After the conflict, the Iraqi government intensified a prior systematic forced relocation of Marsh Arabs and the draining of the Mesopotamian Marshes in the Tigris–Euphrates river system. The Gulf War Coalition established Iraqi no-fly zones over northern and southern Iraq, and the Kurdish opposition established the Kurdish Autonomous Republic in Iraqi Kurdistan. (en)
- Der Aufstand im Irak 1991, auch Raperîn (kurdisch ڒاپهڒین ‚Revolution‘), ereignete sich während und kurz nach dem Zweiten Golfkrieg im März 1991. Schiiten und Kurden sahen sich auf Grund der militärischen Niederlage Saddam Husseins gegen die Alliierten zu diesem Schritt ermutigt. Allerdings hatte Saddam Hussein wegen des zuvor in Kraft getretenen Waffenstillstandes die nötigen Truppen zur Verfügung, um den Aufstand blutig niederzuschlagen. Um die Aufständischen zu schützen, wurde von den Alliierten im Norden und im Süden des Iraks Flugverbotszonen eingerichtet. Dennoch fühlten sich die meisten Aufständischen durch den Westen verraten, da sie ein weiteres Vorrücken der Allianz erwartet hatten und erst der Waffenstillstand Saddam die Möglichkeit gegeben hatte, den Aufstand zu unterdrücken. Eine Folge dieses Aufstandes war die faktische Autonomie der Kurden im Nordirak und die Schaffung der kurdischen autonomen Region. (de)
- L'Insurrection irakienne de 1991 est un soulèvement contre le régime baasiste de Saddam Hussein en Irak. Elle éclate en mars 1991, après la guerre du Golfe, dans les régions chiites du sud-est de l'Irak et dans le Kurdistan irakien, au nord-est du pays. La révolte échoue et est réprimée en un mois par l'armée irakienne. (fr)
- La insurrección de 1991 en Irak fueron una serie de rebeliones anti-gubernamentales, levantamientos étnicos y religiosos en el sur y el norte de Irak dirigidos por chiitas y kurdos contra Saddam Hussein como parte de las secuelas de la Guerra del Golfo. Las revueltas duraron de marzo a abril de 1991 después de un alto el fuego tras el final de la Guerra del Golfo.La insurgencia, en su mayoría descoordinada, fue alimentada por la percepción que tras su derrota el dictador iraquí, Saddam Hussein, estaba en una posición muy débil, junto con el rechazo a la represión de su régimen y la devastación causada por dos guerras en una década. Estados Unidos también fomentó los levantamientos sin darles mayor ayuda. En las primeras dos semanas, la mayoría de las ciudades y provincias de Irak cayeron en manos de las fuerzas rebeldes. Los participantes del levantamiento fueron una mezcla diversa de afiliaciones étnicas, religiosas y políticas, incluidos militares amotinados, islamistas árabes chiitas , nacionalistas kurdos , islamistas kurdos y grupos de extrema izquierda. Las revueltas en el sur fueron dominadas por los chiitas con el involucramiento de las desmoralizadas tropas iraquíes y partidos chiíes contra el gobierno, el Partido Islámico Dawa y el Consejo Supremo para la Revolución Islámica en Irak (SCIRI). Otra ola de insurgencia estalló poco después en el norte, entre los kurdos, aunque en este caso no fue espontánea, como en el sur, sino organizada por dos milicias kurdas rivales: el Partido Democrático del Kurdistán (PDK) y la Unión Patriótica del Kurdistán (UPK), con alguna planificación a largo plazo. Después de las victorias iniciales, las divisiones internas y la falta de apoyo anticipado de Estados Unidos y/o Irán impidieron que la revolución siguiera teniendo éxito. A pesar de ser una seria amenaza para el poder del partido Baaz, Saddam consiguió sofocar las rebeliones con una enorme potencia e indiscriminada fuerza principalmente por la Guardia Republicana Iraquí. Durante el descontento y su sofocamiento varias miles de personas murieron y muchos más en los meses de represión subsecuentes, dos millones más tuvieron que huir para salvar sus vidas. La reubicación de poblaciones enteras se intensificó en el período siguiente a la rebelión mientras que la Coalición estableció en todo Irak zonas de exclusión de vuelo. Después del conflicto, el gobierno iraquí intensificó una reubicación forzada sistemática previa de los árabes de las marismas y el drenaje de las marismas mesopotámicas en el sistema fluvial Tigris-Éufrates. La Coalición de la Guerra del Golfo estableció zonas de exclusión aérea iraquíes sobre el norte y el sur de Irak, y la oposición kurda estableció la República Autónoma Kurda en el Kurdistán iraquí. (es)
- 1991년 이라크 봉기는 1991년 3월부터 4월까지 걸프 전쟁 이후 휴전 기간 동안 북부 및 남부 이라크에서 발생한 일련의 민중봉기이다. 대부분의 비협력적이었던 봉기는 아랍인들 사이에서는 샤아반 인티파다라고 불리며, 쿠르드인들 사이에서는 민족봉기라 불린다. 이 봉기는 이라크의 대통령 사담 후세인이 구조적인 사회 압박에 대한 책임이 있고, 정권 변화에 취약해졌다는 판단 하에 일어났다. 특히 정권의 취약성은 이란-이라크 전쟁과 걸프 전쟁의 결과에 크게 기인하며, 두 전쟁 모두 이라크의 인구와 경제를 파괴시켰다. 첫 두 주 동안 대부분의 이라크의 도시들은 반군에게 함락되었다. 봉기에는 군 학살자부터 시아파 이슬람주의자들, 극좌주의자들과 들까지 민족적, 종교적, 정치적으로 다양한 계파들이 참여했다. 초기의 승리에 뒤이어 봉기는 국내 사단들의 지속적인 승리와, 기대했던 미국의 지지 부족으로 제지되었다. 사담 후세인의 수니파가 지배하는 바트당은 수도 바그다드의 통치권을 유지하려고 했고, 이라크 공화국 수비대가 선봉이 되어 봉기군을 무자비하게 탄압했다. 짧은 기간의 탄압 동안 수많은 사람들이 사망했고, 200만 명 이상의 사람들이 이산되었다. 분쟁 이후 이라크 정부는 에 대한 통치권을 강화했다. 이후 걸프 전쟁의 다국적 연합군은 을 북부 및 남부 이라크에 설정했고, 쿠르드 반군은 오늘날 쿠르드 자치구라 불리는 쿠르드 자치공화국을 수립했다. (ko)
- Le rivolte in Iraq del 1991 furono una serie di rivolte popolari nel nord e nel sud della nazione in seguito al cessate il fuoco della guerra del Golfo; le più incoordinate rivolte furono l'"Intifada Shaabab" tra gli arabi e la "rivolta nazionale" tra i curdi. Queste rivolte erano guidate dalla percezione che l'allora presidente iracheno Saddam Hussein fosse responsabile delle repressioni sociali sistematiche e che fosse diventato ormai vulnerabile a un cambio di regime. Questa percezione di debolezza era maggiormente a causa della sconfitta irachena nella guerra Iran-Iraq e nella guerra del Golfo, che avevano provocato una distruzione dell'economia e della popolazione dell'Iraq. Entro le prime due settimane della rivolta, la maggior parte delle città e delle provincie dell'Iraq erano già cadute nelle mani delle forze ribelli. I partecipanti della rivolta erano un misto di etnie, religioni e affiliazioni politiche tra cui soldati disertori, arabi sciiti islamisti, nazionalisti curdi e gruppi di estrema sinistra. Dopo le iniziali vittorie, la rivolta iniziò a vacillare a causa delle divisioni interne e al mancato sperato supporto statunitense, così il Partito Ba'th di Saddam Hussein riuscì a mantenere il controllo della capitale Baghdad e iniziò presto a reprimere i ribelli in una brutale campagna condotta dalle forze lealiste della Guardia repubblicana irachena. (it)
- Powstanie w Iraku w 1991, nazywane przez szyitów irackich intifadą – zbrojne powstanie wymierzone w dyktatorskie rządy Saddama Husajna w Iraku. Wybuchło ono natychmiast po tym, gdy armia iracka poniosła klęskę w starciu z międzynarodową koalicją kierowaną przez Stany Zjednoczone podczas operacji Pustynna Burza i musiała wycofać się z okupowanego Kuwejtu. Pod wrażeniem wezwań amerykańskich przywódców do buntu przeciwko irackiej dyktaturze, do walki z nią spontanicznie przystąpiły dwie dyskryminowane grupy: iraccy szyici w południowym Iraku oraz zamieszkujący północną część kraju Kurdowie. Powstańcy nie otrzymali zagranicznego wsparcia; słabo uzbrojeni i pozbawieni jednolitego kierownictwa ponieśli klęskę w walkach z Gwardią Republikańską. Podczas przeprowadzonej przez Alego Hasana al-Madżida, Husajna Kamila al-Madżida oraz Tahę Jasina Ramadana pacyfikacji szyitów zginęło od 50 tys. do 300 tys. powstańców i cywilów. Z Iraku uciekło ponadto ok. 2 mln Kurdów; atak na ich społeczność uniemożliwiły działania amerykańskie, brytyjskie i francuskie, przede wszystkim ustanowienie strefy zakazu lotów na północ od 36 równoleżnika. (pl)
- As Revoltas no Iraque de 1991 foram uma série de revoltas anti-governamentais no sul e no norte do Iraque, durante o rescaldo da Guerra do Golfo. A revolta foi motivada pela percepção de que o poder do presidente iraquiano, Saddam Hussein era vulnerável no momento, assim como fortemente alimentada pela raiva da repressão do governo e da devastação provocada por duas guerras em uma década, a Guerra do Golfo e a Guerra Irã-Iraque. Os Estados Unidos também tiveram um papel de instigadores das revoltas, que gerou controvérsias já que forças norte-americanas presentes em solo iraquiano não auxiliaram os rebeldes. As revoltas xiitas no sul do Iraque, dominada pelos envolvidos, as desmoralizadas tropas do exército iraquiano e contra os partidos xiitas antigoverno, em particular o e o Assembleia Suprema Islâmica do Iraque (SCIRI). Outra onda de insurreição eclodiu pouco tempo depois no povoado curdo no norte do Iraque (Curdistão), ao contrário da rebelião espontânea no sul do país, a revolta do Norte foi organizada por dois partidos rivais da milícia de base curda: o Partido Democrático do Curdistão (KDP) e a União Patriótica do Curdistão (PUK), e um planejamento em longo prazo tivesse ocorrido. Embora tenham apresentado uma ameaça muito grave para o regime do Partido Baath iraquiano, Saddam conseguiu reprimir as rebeliões com uma força massiva e indiscriminada e manteve o poder. A insurgência foi brutalmente esmagada pelas forças legalistas encabeçada pela Guarda Republicana Iraquiana e a população foi sucessivamente aterrorizada. Durante as poucas semanas de agitação dezenas de milhares de pessoas foram mortas. Muitos outros morreram durante o mês seguinte, enquanto quase dois milhões de iraquianos fugiram para salvar suas vidas. Na sequência, o governo forçou a intensificação dos deslocamentos forçados dos árabes dos pântanos e a drenagem dos pântanos do Iraque, enquanto os Aliados estabeleceram as zonas de exclusão aérea no Iraque. (pt)
- Интифада Шаабания (араб. الانتفاضة الشعبانية) — восстание 1991 года в Ираке, ряд протестов, выливавшихся в беспорядки, приведшие к нестабильности в регионах южного и северного Ирака. Вспыхнуло сразу после Войны в Персидском заливе, начавшись 3 марта и продолжаясь по апрель 1991 года. В основном, хаотичное восстание подпитывалось ощущением того, что лидер Ирака Саддам Хусейн стал уязвимым для смены власти. Это восприятие его слабости было в значительной степени результатом итогов Ирано–иракской войны и войны в Персидском заливе, которые произошли в течение одного десятилетия и опустошили население и экономику Ирака. В течение первых двух недель большинство городов и провинций Ирака были захвачены силами повстанцев. Участники восстания представляли собой разнообразное сочетание этнических, религиозных и политических воззрений, включая военных мятежников, исламистов-шиитов, курдских националистов и различные левые группировки. После первых побед восстание было подавлено благодаря внутренними разногласиями восставших, а также отсутствием ожидаемой американской и/или иранской поддержки. Режим партии Баас, в которой доминировали арабы-сунниты, сумел сохранить контроль над столицей Багдад и вскоре в значительной степени подавил восстание в ходе жестокой кампании, проведённой лоялистскими силами во главе с Иракской республиканской гвардией. Иракское правительство назвало эту интифаду восстанием предательства. Курды назвали её национальным восстанием. Беспорядки включали осаждение лагерей безоружными гражданами и призывы к свержению режима. После того, как иракские силы осуществили репрессии против граждан, дело обернулось восстанием, в котором участвовали вооруженные люди и члены иракской армии против Верховного исламского совета Ирак, помимо сил пешмерга, Демократической партии Курдистана, Патриотического союза Курдистана, а также вооруженных иракских граждан на юге. Восстание вспыхнуло в 14-ти из 18-ти провинций Ирака, оно продолжалось почти месяц, и в первые две недели было успешно. Восстание началось в городах на юге Ирака, в частности, в городе Басра, после вывода иракской армии из Кувейта и уничтожения ее транспортных средств американскими войсками, что вынудило иракских солдат вернуться пешком в Ирак, и в результате этого один из иракских солдат поднялся на рассвете второго марта. В 1991 году памятник тогдашнему президенту Ирака Саддаму Хусейну был осквернён на площади Саад в Басре, чтобы вызвать народное восстание. По другой версии, восстание началось в двух суннитских городах Эз-Зубайр и Абу-эль-Хасиб 28 февраля 1991 года, за три дня до официальной капитуляции Ирака генералу Норману Шварцкопфу в Сафване. Восстание распространилось с юга на курдские провинции, и в свете этих условий режим начал использовать вертолеты, посланные режиму американцами под предлогом перевозки убитых и раненых из Кувейта в Ирак, но режим использовал их для бомбардировки городов с целью прекратить восстание, и дело дошло до того, что власти применили против своих граждан химическое оружие. За короткий, примерно месячный период беспорядков погибли десятки тысяч человек и почти два миллиона человек стали беженцами. После конфликта иракское правительство активизировало ранее систематическое принудительное переселение болотных арабов и осушение Месопотамских болот в системе рек Тигр и Евфрат. На юге Ирака после восстания тысячи мирных жителей, дезертиров и революционеров спасались от власти в болотах, расположенных на юге Ирака, а затем силы Республиканской гвардии и иракской армии преследовали, арестовывали и убивали восставших, при этом иракские болота были осушены отводом рек Тигр и Евфрата от болот с насильственным переселением местного населения в другие районы страны. Коалиция стран, которые участвовали в войне в Персидском заливе установили иракские бесполетные зоны над северным и южным Ираком, а курдская оппозиция создала Курдскую Автономную Республику в Иракском Курдистане. (ru)
- У березні 1991 після поразки іракських військ в ході війни в Перській затоці спалахнуло нове повстання в Іракському Курдистані. У квітні воно було придушене Саддамом Хусейном, проте потім сили НАТО, діючи за мандатом ООН, змусили іракців покинути частину Іракського Курдистану, де був створений так званий «Вільний Курдистан» з урядом з членів ДПК і ПСК. Остаточне звільнення Іракського Курдистану відбулося після падіння режиму Саддама Хусейна. В даний час там існує формально федеральний округ, а фактично напівнезалежна держава, президентом якої є Масуд Барзані. У цей час в Туреччині виникає Робітнича партія Курдистану яку очолив Абдулла Оджалан на прізвисько «Апо» («Дядько»), унаслідок чого її прихильників називають «апочістамі». Після військового перевороту 1980 р. її члени втекли до Сирії, де, отримавши допомогу від сирійського уряду, почали збройну боротьбу проти турецької держави під гаслом «Єдиного, демократичного, незалежного Курдистану». Перша збройна акція була здійснена в 1984, до середини 90-х рр. РПК вже володіла армією в кілька тисяч (за її власним твердженням до 20 тисяч) «терористів» (партизанів) і розгалуженими політичними структурами в курдській діаспорі по всьому світу. Всього в результаті двадцятичотирирічного курдсько-турецького протистояння загинуло більше 35 тисяч чоловік. В 1998 р. Сирія під тиском Туреччини змушена була відмовитися від підтримки РПК і попросила Оджалана покинути країну, в іншому випадку їй загрожувало військове вторгнення з боку Туреччини; 15 лютого 1999 Абдулла Оджалан був захоплений турецькими спецслужбами (за сприяння американських і ізраїльських спецслужб) в Кенії, судимий і засуджений до смертної кари; під тиском курдської діаспори та світової спільноти смертна кара була замінена на довічне ув'язнення; в даний час Абдулла Оджалан утримується в одиночній в'язниці суворого режиму на острові Імрали. Протягом багатьох років використання курдської мови в турецьких ЗМІ було заборонено. Курдський Алфавіт був сформований англійськими, російськими та французькими вченими в останньому столітті. Однак, під тиском світової громадської думки, поступової демократизації країни і в результаті зниження активності РПК, Туреччина почала поетапно пом'якшувати заборони в галузі використання курдської мови. З січня 2009 року Туреччина розпочала регулярні цілодобові телепередачі курдською мовою. Нині є одним із ключових під час обговорення подальшої євроінтеграції Туреччини. Європа вимагає більшої регіоналізації та автономізації курдів, а також дотримання їх прав відповідно до європейських стандартів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L'Insurrection irakienne de 1991 est un soulèvement contre le régime baasiste de Saddam Hussein en Irak. Elle éclate en mars 1991, après la guerre du Golfe, dans les régions chiites du sud-est de l'Irak et dans le Kurdistan irakien, au nord-est du pays. La révolte échoue et est réprimée en un mois par l'armée irakienne. (fr)
- انتفاضة 1991م أو الانتفاضة الشعبانية هي مجموعة من عدة مظاهر للاضطراب، وعدم الاستقرار في مناطق جنوب، وشمال العراق، وقعت مباشرة بعد حرب الخليج الثانية وبدأت بتاريخ في الثالث من آذار لعام 1991م، سمّتها الحكومة العراقية صفحة الغدر والخيانة، والغَوغاء، وتسمى بالشعبانية لقيامها في شهر شعبان، من العام الهجري، وسميت من قبل الأكراد بالانتفاضة الوطنية، شملت الاضطرابات قيام مواطنين عزل بمحاصرة المعسكرات، والدعوة إلى إسقاط النظام، وبعد قيام القوات العراقية بعمليات قمع للمواطنين، تحول الأمر إلى انتفاضة شارك فيها مسلحون وعناصر من الجيش العراقي (بأسلحتها وآلياتها العسكرية)، يتقدمها الحرس الجمهوري، ضد عناصر من فيلق بدر التابع للمجلس الأعلى الإسلامي في العراق إضافة لقوات البشمركة، والحزب الديمقراطي الكردستاني، والاتحاد الوطني الكردستاني وكذلك مسلحون من المواطنين العراقيين في الجنوب، واندلعت الانتفاضة في أر (ar)
- The 1991 Iraqi uprisings were ethnic and religious uprisings in Iraq led by Shi'ites and Kurds against Saddam Hussein. The uprisings lasted from March to April 1991 after a ceasefire following the end of the Gulf War. The mostly uncoordinated insurgency was fueled by the perception that Iraqi President Saddam Hussein had become vulnerable to regime change. This perception of weakness was largely the result of the outcome of the Iran–Iraq War and the Gulf War, both of which occurred within a single decade and devastated the population and economy of Iraq. (en)
- Der Aufstand im Irak 1991, auch Raperîn (kurdisch ڒاپهڒین ‚Revolution‘), ereignete sich während und kurz nach dem Zweiten Golfkrieg im März 1991. Schiiten und Kurden sahen sich auf Grund der militärischen Niederlage Saddam Husseins gegen die Alliierten zu diesem Schritt ermutigt. Allerdings hatte Saddam Hussein wegen des zuvor in Kraft getretenen Waffenstillstandes die nötigen Truppen zur Verfügung, um den Aufstand blutig niederzuschlagen. Eine Folge dieses Aufstandes war die faktische Autonomie der Kurden im Nordirak und die Schaffung der kurdischen autonomen Region. (de)
- La insurrección de 1991 en Irak fueron una serie de rebeliones anti-gubernamentales, levantamientos étnicos y religiosos en el sur y el norte de Irak dirigidos por chiitas y kurdos contra Saddam Hussein como parte de las secuelas de la Guerra del Golfo. Las revueltas duraron de marzo a abril de 1991 después de un alto el fuego tras el final de la Guerra del Golfo.La insurgencia, en su mayoría descoordinada, fue alimentada por la percepción que tras su derrota el dictador iraquí, Saddam Hussein, estaba en una posición muy débil, junto con el rechazo a la represión de su régimen y la devastación causada por dos guerras en una década. Estados Unidos también fomentó los levantamientos sin darles mayor ayuda. (es)
- Le rivolte in Iraq del 1991 furono una serie di rivolte popolari nel nord e nel sud della nazione in seguito al cessate il fuoco della guerra del Golfo; le più incoordinate rivolte furono l'"Intifada Shaabab" tra gli arabi e la "rivolta nazionale" tra i curdi. Queste rivolte erano guidate dalla percezione che l'allora presidente iracheno Saddam Hussein fosse responsabile delle repressioni sociali sistematiche e che fosse diventato ormai vulnerabile a un cambio di regime. Questa percezione di debolezza era maggiormente a causa della sconfitta irachena nella guerra Iran-Iraq e nella guerra del Golfo, che avevano provocato una distruzione dell'economia e della popolazione dell'Iraq. (it)
- 1991년 이라크 봉기는 1991년 3월부터 4월까지 걸프 전쟁 이후 휴전 기간 동안 북부 및 남부 이라크에서 발생한 일련의 민중봉기이다. 대부분의 비협력적이었던 봉기는 아랍인들 사이에서는 샤아반 인티파다라고 불리며, 쿠르드인들 사이에서는 민족봉기라 불린다. 이 봉기는 이라크의 대통령 사담 후세인이 구조적인 사회 압박에 대한 책임이 있고, 정권 변화에 취약해졌다는 판단 하에 일어났다. 특히 정권의 취약성은 이란-이라크 전쟁과 걸프 전쟁의 결과에 크게 기인하며, 두 전쟁 모두 이라크의 인구와 경제를 파괴시켰다. (ko)
- Powstanie w Iraku w 1991, nazywane przez szyitów irackich intifadą – zbrojne powstanie wymierzone w dyktatorskie rządy Saddama Husajna w Iraku. Wybuchło ono natychmiast po tym, gdy armia iracka poniosła klęskę w starciu z międzynarodową koalicją kierowaną przez Stany Zjednoczone podczas operacji Pustynna Burza i musiała wycofać się z okupowanego Kuwejtu. Pod wrażeniem wezwań amerykańskich przywódców do buntu przeciwko irackiej dyktaturze, do walki z nią spontanicznie przystąpiły dwie dyskryminowane grupy: iraccy szyici w południowym Iraku oraz zamieszkujący północną część kraju Kurdowie. (pl)
- As Revoltas no Iraque de 1991 foram uma série de revoltas anti-governamentais no sul e no norte do Iraque, durante o rescaldo da Guerra do Golfo. A revolta foi motivada pela percepção de que o poder do presidente iraquiano, Saddam Hussein era vulnerável no momento, assim como fortemente alimentada pela raiva da repressão do governo e da devastação provocada por duas guerras em uma década, a Guerra do Golfo e a Guerra Irã-Iraque. Os Estados Unidos também tiveram um papel de instigadores das revoltas, que gerou controvérsias já que forças norte-americanas presentes em solo iraquiano não auxiliaram os rebeldes. (pt)
- Интифада Шаабания (араб. الانتفاضة الشعبانية) — восстание 1991 года в Ираке, ряд протестов, выливавшихся в беспорядки, приведшие к нестабильности в регионах южного и северного Ирака. Вспыхнуло сразу после Войны в Персидском заливе, начавшись 3 марта и продолжаясь по апрель 1991 года. В основном, хаотичное восстание подпитывалось ощущением того, что лидер Ирака Саддам Хусейн стал уязвимым для смены власти. Это восприятие его слабости было в значительной степени результатом итогов Ирано–иракской войны и войны в Персидском заливе, которые произошли в течение одного десятилетия и опустошили население и экономику Ирака. (ru)
- У березні 1991 після поразки іракських військ в ході війни в Перській затоці спалахнуло нове повстання в Іракському Курдистані. У квітні воно було придушене Саддамом Хусейном, проте потім сили НАТО, діючи за мандатом ООН, змусили іракців покинути частину Іракського Курдистану, де був створений так званий «Вільний Курдистан» з урядом з членів ДПК і ПСК. Остаточне звільнення Іракського Курдистану відбулося після падіння режиму Саддама Хусейна. В даний час там існує формально федеральний округ, а фактично напівнезалежна держава, президентом якої є Масуд Барзані. (uk)
|
.svg){kind=link}
