About: Paulicianism

An Entity of Type: organisation, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Paulicians (Old Armenian: Պաւղիկեաններ, Pawłikeanner; Greek: Παυλικιανοί; Arab sources: Baylakānī, al Bayāliqa البيالقة) were a Medieval Christian possibly adoptionist sect from Armenia which formed in the 7th century, possibly influenced by the Gnostic movements and the religions of Marcionism and Manichaeism. According to medieval Byzantine sources, the group's name was derived from the 3rd century Bishop of Antioch, Paul of Samosata, but Paulicianists were often misidentified with Paulianists, while others derived their name from Paul the Apostle; hence the identity of the Paul for whom the movement was named is disputed. Constantine-Silvanus is considered to be its founder.

Property Value
dbo:abstract
  • Paulikiáni byli nekonformním křesťanským hnutím působícím v 8. a 9. století v Byzantské říši. Po většinu svých dějin byli považováni za heretiky. (cs)
  • Ο Παυλικιανισμός ήταν Χριστιανική Ομολογία που αναπτύχθηκε στη Μικρά Ασία από τον 7ο αιώνα και μετά.Ιδρυτής και δημιουργός του Παυλικιανισμού θεωρείται ένας Αρμένιος με το όνομα Κωνσταντίνος από την κωμόπολη Μανάναλη. Ο Κωνσταντίνος ήταν Μανιχαίος. Κάποτε φιλοξένησε έναν Χριστιανό διάκονο, ο οποίος επέστρεφε στην πατρίδα του ύστερα από μία περίοδο αιχμαλωσίας του από τους Άραβες. Ο τελευταίος δώρησε στον οικοδεσπότη του το "Ευαγγέλιο" και τον "Απόστολο", πριν αποχωρήσει. Έκτοτε ο Κωνσταντίνος απαρνήθηκε τον Μανιχαϊσμό και αφοσιώθηκε στη μελέτη αυτών των βιβλίων. Μάλιστα, έδωσε τη δική του ερμηνεία σε διάφορα χωρία της Καινής Διαθήκης θέτοντας έτσι τις βάσεις της Παυλικιανής διδασκαλίας. Με τα κηρύγματά του συγκρότησε έναν πυρήνα οπαδών στη Μανάναλη. Αρνούντο επίμονα κάθε σχέση με τον Μανιχαϊσμό και τον καταδίκαζαν. (el)
  • El paulicianisme fou una secta o heretgia cristiana desenvolupada a l'Àsia Menor al segle iii quan Pau de Samosata el miseriós, va predicar la doctrina adopcionista. Aquestes tesis van trobar ressò a Armènia, on van sorgir característiques pròpies: baptisme a l'aigua, iconoclàstia i concepció adopcionista de la divinitat de Crist (adoptat per Déu a causa dels seus mèrits en el moment de batejar-se. Aviat es van estendre a l'oest cap a terres romanes d'Orient afavorits pels emperadors iconoclastes; quan la iconoclàstia fou eliminada els paulicians van començar a ser perseguits i a mitjan segle ix un cap dels heretges, Sergi, es va aliar amb els àrabs. , antic funcionari imperial cap de la guàrdia del magistros militium de l'orient, fugit de la persecució del 843, el pare del qual havia estat empalat pels inquisidors oficials, es va posar al front dels paulicians. Va unir les seves forces a les de l'emir de Melitene i junt amb cinc mil soldats va fundar i fortificar Tefricia, a les muntanyes, on tots els paulicians fugitius se li van unir, i va formar a la zona un verdader estat independent. Van aconseguir moltes victòries, entre elles la però fou derrotat el 863. El seu successor , però, va continuar mantenint la independència i encara va fer incursions a Efes i Nicea i altres ciutats. Basili I el va derrotar i matar el 871 i va destruir la seva capital poc després. Molts paulicians van fugir a Armènia (tondrakians i a Tràcia (on durant segles anteriors s'havien establert molts paulicians i on van derivar en els bogomils. Refugiats a les muntanyes alguns paulicians encara van resistir gairebé un segle. (ca)
  • Pavlikianoj (malnovarmene: Պաւղիկեաններ , Pawłikeanner ; greke: Παυλικιανοί; laŭ arabaj fontoj: Baylakānī, al Bayāliqa البيالقة ) estis kristana adoptisma sekto de Armenio kiu formiĝis en la 7a jarcento, eble influitaj de la gnostikaj movadoj kaj la religioj kiaj Markionismo kaj Maniĥeismo. Laŭ mezepokaj bizancanaj fontoj, la nomo de la grupo estis derivita de la Episkopo de Antioĥio de la 3-a jarcento, Paŭlo el Samosata, sed la pavlikianoj ofte estis misidentigitaj kun sekvantoj de Paŭlo el Tarso laŭ la nomo verŝajne deriviĝus; tial la identeco kun Paŭlo por kiu la movado estis nomita estas pridisputata. Kutime Konstanteno Silvano estas konsiderita kiel ĝia fondinto. Ili floris inter 650 kaj 872 en Armenio kaj Orienta Anatolio kaj ekde tiam en regiono de Trakio de la Bizanca Imperio. Ili havis ĝeneraligitan politikan kaj armean influon en Malgranda Azio, inkluzive de portempa sendependa ŝtato meze de la 9-a jarcento centrita en Tephrike, pro kiuj estis kontinue persekutitaj de bizancaj imperiestroj ekde la mezo de la 7-a jarcento . Ili ankaŭ estis persekutitaj pro religia rezonado sed ne dum la periodoj de bizanca ikonoklasmo aŭ ilia agado estis ignorita kontraŭ militaj devoj. Inter la mezo de la 8a kaj la 10a jarcento, bizancaj imperiestroj perforte translokigis multajn pavlikiajn koloniojn al nuna Plovdiv en Trakio por defendi la limon de la imperio kun la Unua Bulgara Imperio ankaŭ por malfortigi la pavlikian influon en la Oriento, kie ili estis poste alportitaj al la Romkatolika Eklezio dum imperiestro Angelos. En Armenio la movado evoluis al tondrakianismo, dum en Eŭropo ĝi influis la formadon de bogumilanoj, kataroj kaj aliaj herezaj movadoj. En Eŭropo ili estas la prapatroj de la katolikaj bulgaroj, specife de banataj bulgaroj, kaj islamaj bulgaroj, specife la pomakoj. (eo)
  • بيلكانيون (بالأرمانية القديمة:Պաւղիկեաններ)، Pawłikeanner; (باليونانية: Παυλικιανοί)‏; المصادر العربية: Baylakānī, al Bayālika) كانت طائفة مسيحية، تتهمها مصادر القرون الوسطى بأنها تعتقد بأن المسيح أبن الله بالتبني ( - Adoptionism)، الغنوصية، وشبه المانوية. ازدهرت بين 650 و 872 في أرمينيا والثيمات الشرقية في الإمبراطورية البيزنطية. وفقاً للمصادر البيزنطية في العصور الوسطى، تم اشتقاق اسم المجموعة من أسقف أنطاكية في القرن الثالث، (Paul of Samosata). (ar)
  • Paulisian (: Պաւղիկեաններ, Pawłikeanner; bahasa Yunani: Παυλικιανοί; Sumber-sumber Arab: Baylakānī, al Bayālika) adalah sebuah sekte Kristen Adopsionis, yang juga disebutkan pada sumber-sumber Gnostik dan quasi-Kristen . Sekte tersebut berkembang antara tahun 650 dan 872 di Armenia dan timur Kekaisaran Bizantium. Menurut sumber-sumber Bizantium abad pertengahan, nama kelompok tersebut berasal dari nama abad ke-3, Paulus dari Samosata. (in)
  • Die Paulikianer, auch Paulizianer oder Paulicianer, waren eine christliche häretische Bewegung, die sich im Verlauf des 7. Jahrhunderts im Einflussbereich der byzantinisch-orthodoxen sowie der Armenisch-Apostolischen Kirche entwickelte. Kirchengeschichtlich wird sie erstmals 719 auf der Synode von Dvin erwähnt. Nach Beschreibungen von Petros Sikeliotes und Photios aus dem 9. Jahrhundert handelte es sich um eine wahrscheinlich dualistische Sekte, die das Alte Testament, Teile des Neuen Testaments, religiösen Kult, Ikonen- und Reliquienverehrung, kirchliche Zeremonien und Hierarchien verwarf. Nach (diskreditierenden) kirchlichen Überlieferungen soll die Christologie der Paulikianer gnostische Züge getragen haben. Die Darstellung des gekreuzigten Jesus Christus als Symbol des Christentums lehnten sie ab, da das Kruzifix für sie eine vergöttlichende Abbildung des christlichen Propheten war. (de)
  • Los paulicianos fueron una agrupación cristiana que apareció en la zona de Armenia en el siglo VII y que se desarrolló en Anatolia y los Balcanes en los siglos posteriores alcanzando gran predicamento y habiendo sido los antecesores de los bogomilos. (es)
  • Het paulicianisme was een christelijke beweging die tussen het midden van de zevende eeuw en eind negende eeuw aanwezig was in het oostelijk deel van het Byzantijnse Rijk en met name in Armenië. Vanaf eind negende eeuw waren er paulicianen aanwezig in Zuid-Italië en vooral op de Balkan De meest gehanteerde aanname is dat de naam ontleend is aan Paulus van Samosata die van 260 tot 268 bisschop van Antiochië was. In de antieke bronnen worden de opvattingen van Paulus beschreven als een vorm van adoptianisme. In die opvatting was Jezus bij zijn geboorte slechts een gewoon mens. Hij werd in die hoedanigheid door God geselecteerd vanwege een voorbeeldig leven en zou pas bij zijn doop in de Jordaan de Zoon van God geworden zijn. Een andere aanname is dat de naam ontleend is aan de apostel Paulus. De stichter van de beweging was een zekere Constantijn die de naam Sylvanus aannam. Omstreeks 660 stichtte hij de eerste geloofsgemeenschappen van paulicianen. Omstreeks 685 werd hij beschuldigd van ketterij en gestenigd. Waarschijnlijk is de steniging later verzonnen om een parallel te creëren met de dood van de eerste martelaar Stefanus. (nl)
  • I pauliciani o le corruzioni "pobliciani" o "populiciani" erano una setta di asceti sorta in Armenia nel VII secolo che prendevano il nome dal patronimico Paul-ik, ovvero il "figlio di Paolo" perché i membri pensavano di vivere secondo il vero insegnamento di Paolo di Tarso. (it)
  • Le paulicianisme était une religion d'origine chrétienne orientale, probablement arménienne, aujourd'hui disparue. Ce mouvement néo-manichéen apparaît en Asie Mineure, alors part de l’Empire byzantin, à la fin du VIIe siècle. Il a été considéré comme hérétique par les Églises catholique et orthodoxe. (fr)
  • Paulicians (Old Armenian: Պաւղիկեաններ, Pawłikeanner; Greek: Παυλικιανοί; Arab sources: Baylakānī, al Bayāliqa البيالقة) were a Medieval Christian possibly adoptionist sect from Armenia which formed in the 7th century, possibly influenced by the Gnostic movements and the religions of Marcionism and Manichaeism. According to medieval Byzantine sources, the group's name was derived from the 3rd century Bishop of Antioch, Paul of Samosata, but Paulicianists were often misidentified with Paulianists, while others derived their name from Paul the Apostle; hence the identity of the Paul for whom the movement was named is disputed. Constantine-Silvanus is considered to be its founder. They flourished between 650 and 872 in Armenia and Eastern Anatolia and since then in Theme of Thrace of the Byzantine Empire. They had a widespread political and military influence in Asia Minor, including a temporary independent state in the mid-9th century centered in Tephrike, because of which were continuously persecuted by Byzantine emperors since the mid-7th century. They were also persecuted because of religious reasoning but were not during the periods of Byzantine Iconoclasm or their activity was ignored in exchange for military duties. Between the mid-8th and mid-10th century, Byzantine emperors forcibly moved many Paulician colonies to Philippopolis in Thrace to defend the empire's boundary with the First Bulgarian Empire as well to weaken Paulician influence in the East, where they were eventually brought to the Catholic Church at the time of emperor Alexios III Angelos. In Armenia the movement evolved into Tondrakism, while in Europe influenced the formation of Bogomilism, Catharism and other heretic movements. In Europe they are the ancestors of the Roman Catholic Bulgarians, specifically of Banat Bulgarians, and Muslim Bulgarians, specifically the Pomaks. (en)
  • Paulicjanie (ormiański: Պաւլիկեաններ) – średniowieczna grupa chrześcijańska powstała prawdopodobnie około VII wieku na terenach zamieszkiwanych przez Ormian, której początki i pochodzenie są niejasne. Wiadomo że paulicjanie zamieszkiwali południowo-wschodnią część Azji Mniejszej, a w wyniku przesiedleń pojawili się także w Tracji. Największy rozkwit paulicjanizmu miał miejsce w IX wieku, ale w X wieku w Bizancjum grupa ta zaczęła zanikać. Jej ostatni wyznawcy w XVIII wieku przyjęli katolicyzm. Od początków swojego istnienia grupa ta była uważana za heretycką, najpierw przez Kościół ormiański, później przez ortodoksyjny Kościół bizantyjski. Paulicjanie byli wyznawcami chrześcijańskiego dualizmu. Wierzyli w istnienie dwóch bogów, w dwa akty stworzenia. Byli „doketami” – zaprzeczali, iżby Syn Boży faktycznie cierpiał na krzyżu jako człowiek, ponieważ zrzucił on tylko grzeszną, cielesną powłokę. Po wygnaniu z Bizancjum walczyli wspólnie z Arabami przeciw Bizancjum, później zaś część z nich sprzymierzyła się z Turkami, istnieją relacje o żołnierzach paulicjańskich walczących przeciwko krzyżowcom. Inna grupa paulicjan została przesiedlona przez cesarzy bizantyjskich do Tracji, gdzie ich poglądy spotkały się z zainteresowaniem ze strony części miejscowych, dając w ten sposób początek bogomilizmowi. (pl)
  • Paulicianer var en grupp kristna i Östkyrkan som uppkom på 650-talet i Armenien, vilka tog avstånd från kyrkans Bibelkanon, ansåg att världens skapare, Gud, var ond och att Jesus var en ängel, ingen människa. Deras lära liknar, men är inte identisk med, Marcions och manikéernas. Namnet "paulicianer" kommer av att de menade sig företräda Paulus riktiga teologi. Paulicianerna räknade bara evangelierna och Paulus brev som kanoniska, vilket för dem innebar att skrifterna i fråga var gudomligt inspirerade av himmelens sanne Gud. Resten av Bibeln, även Gamla Testamentet, hade inspirerats av världens skapare, den onde guden, menade de. Med detta tog de avstånd från kristendomens teokratiska principer, men också ifrån hela den fysiska världen, som de ansåg vara ond. Jesus hade sänts som frälsare till människorna från himmelens Gud såsom ängel i människoskepnad. Grundare av paulicianismen var en man vid namn Konstantin, som till följd av sin tro bytte namn till Silvanus efter Paulus medhjälpare. Konstantin stenades till döds för sin lära, och hans efterträdare brändes på bål. Under kejsar mildrades förföljelserna, möjligen för att kejsaren själv var paulician, men kejsarinnan Teodora lät döda tiotusentals paulicianer. Paulicianerna slogs tillbaka och hade framgångar på slagfältet. De drevs dock bort från Armenien, och hamnade i det Bulgariska riket. De som antog en reviderad form av paulicianism kallas bogomiler. (sv)
  • Павликиане (греч. Παυλικιανοί; предположительно от имени апостола Павла, арм. Պավլիկյաններ) — одно из наиболее значительных средневековых религиозных парахристианских движений. Зародилось в VII веке в Армении, в VIII—IX веках получило широкое распространение в Малой Азии и в европейских владениях Византийской империи. Своей целью павликиане считали сохранение исконной чистоты христианства, освобождение его от всех «элементов» язычества и идолопоклонства. В Восточной Армении аналогом павликиан были тондракийцы. Название «павликиане» дано им их противниками; сами они называли себя просто «христианами», в то время как последователей церквей Византийской империи они именовали «ромеями», считая их отступниками от истинного учения Христа. Название «павликиане» происходит от имени апостола Павла, которого павликиане предположительно чтили выше других апостолов. Основное ядро движения составляли крестьяне и частично городские низы, хотя последователи павликиан были в разных слоях общества. Главными сохранившимися до наших дней источниками по истории павликиан являются труды ученого монаха Петра Сицилийского и патриарха Фотия. (ru)
  • O paulicianismo (em armênio: Պավլիկյաններ, também lembrado como Pavlikians ou Paulikianoi foi uma seita adocionista, também entendida por fontes medievais como gnóstica e quase maniqueísta. Os paulicianos floresceram entre 650 e 872 na Armênia e partes orientais do Império Bizantino, como Anatólia e os Balcãs. De acordo com fontes medievais bizantinas, o nome do grupo foi obtido a partir do terceiro século do bispo de Antioquia, Paulo de Samósata, na época do cristianismo primitivo. (pt)
  • Павликіани (вірм. Պաւլիկեաններ) — християнська адопціоністська секта, що існувала в VII—IX століттях у Вірменії та східних фемах Візантійської імперії. З нею був пов'язаний мілітаризований рух. У Середньовіччі павликіан звинувачували в прихильності до гностицизму та маніхейства. Засновником секти був вірменин Костянтин, який прийняв ім'я Сильвана. Він об'єднав у своєму вченні християнську доктрину з дуалістичними поглядами. Через переслідування у Візантії, павликіани у IX столітті переселилися в ту частину Вірменії, що була під владою Аббасидського халіфату. Приблизно у 844 році, вони утворили свою власну державу поблизу Тефріке. Звідти вони робили рейди на територію Візантії до початку 870-х років. При басилевсі Василі I візантійці знищили їхню державу, однак ті з павликіан, котрі' не бунтували, продовжували жити в різних частинах імперії. Костянтин V переселив багатьох із них у Фракію. Поступово секта занепадала. У XVII ст. частина павликіан переселилася в околиці міста Банат, що було тоді під владою Австрії. Там вони відомі як банатські болгари, які, утім є звичайними католиками. Зародилася в VII столітті у Вірменії, в VIII—IX століттях набуло широкого поширення в Малій Азії і європейських володіннях Візантійської імперії. Своєю метою павликіани вважали збереження споконвічної чистоти християнства, звільнення його від усіх «елементів» язичництва та ідолопоклонства. У Східній Вірменії аналогом павликіан були тондракійці.Назва «павликіани» дана їм їх противниками; самі вони називали себе просто «християнами», в той час, як послідовників церков Візантійської імперії вони іменували «ромеями», вважаючи їх відступниками від істинного вчення Христа. Назва «павликіани» походить від імені апостола Павла, якого павликіани, імовірно, шанували вище інших апостолів. Основне ядро руху становили селяни і частково міські низи, хоча послідовники павликіан були в різних прошарках суспільства. Головними збереженими до наших днів джерелами з історії павликіан є праці вченого ченця Петра Сицилійського і патріарха Фотія. (uk)
  • 保羅派(Paulicians),為650年在東羅馬帝國亞美尼亞地區的一個基督徒團體,創導人是()。其理念屬善惡二元論,與摩尼教觀念類似,被中世纪基督教认为是異端。 該派認為只有《四福音》及保羅的教導才是天啟,其餘的書卷和《舊約》都是來自惡靈所啟示的。認為世界是俗世惡靈所造,善神為搶救世界,派天使成為人的樣子來到世間,就是耶穌。該派反對國教東正教的形式主義,包括羅馬、希臘、亞美尼亞的教會,認為彼得是惡靈的一個使者,所以教會既然奠基在彼得上,那教會也是屬於撒但化的。所有物質與身體都是惡靈的產物,所以反對一切的偶像、聖職、聖餐、禮儀等。 在8世紀反圖像爭議期間,對保羅派的逼迫才停止,但到9世紀第七次大公會議後,女皇狄奧多拉(Theodora,?-867年)及君士坦丁五世又開始下令屠殺保羅派。8世紀至9世紀中把他們從亞美尼亞遷到巴爾幹,防備保加利亞人與斯拉夫人的入侵,但最後這些保加利亞人接受保羅派的信仰,形成一個新的宗教「波各米勒派」。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 2716174 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 30363 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1040900155 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • Paulikiáni byli nekonformním křesťanským hnutím působícím v 8. a 9. století v Byzantské říši. Po většinu svých dějin byli považováni za heretiky. (cs)
  • بيلكانيون (بالأرمانية القديمة:Պաւղիկեաններ)، Pawłikeanner; (باليونانية: Παυλικιανοί)‏; المصادر العربية: Baylakānī, al Bayālika) كانت طائفة مسيحية، تتهمها مصادر القرون الوسطى بأنها تعتقد بأن المسيح أبن الله بالتبني ( - Adoptionism)، الغنوصية، وشبه المانوية. ازدهرت بين 650 و 872 في أرمينيا والثيمات الشرقية في الإمبراطورية البيزنطية. وفقاً للمصادر البيزنطية في العصور الوسطى، تم اشتقاق اسم المجموعة من أسقف أنطاكية في القرن الثالث، (Paul of Samosata). (ar)
  • Paulisian (: Պաւղիկեաններ, Pawłikeanner; bahasa Yunani: Παυλικιανοί; Sumber-sumber Arab: Baylakānī, al Bayālika) adalah sebuah sekte Kristen Adopsionis, yang juga disebutkan pada sumber-sumber Gnostik dan quasi-Kristen . Sekte tersebut berkembang antara tahun 650 dan 872 di Armenia dan timur Kekaisaran Bizantium. Menurut sumber-sumber Bizantium abad pertengahan, nama kelompok tersebut berasal dari nama abad ke-3, Paulus dari Samosata. (in)
  • Los paulicianos fueron una agrupación cristiana que apareció en la zona de Armenia en el siglo VII y que se desarrolló en Anatolia y los Balcanes en los siglos posteriores alcanzando gran predicamento y habiendo sido los antecesores de los bogomilos. (es)
  • I pauliciani o le corruzioni "pobliciani" o "populiciani" erano una setta di asceti sorta in Armenia nel VII secolo che prendevano il nome dal patronimico Paul-ik, ovvero il "figlio di Paolo" perché i membri pensavano di vivere secondo il vero insegnamento di Paolo di Tarso. (it)
  • Le paulicianisme était une religion d'origine chrétienne orientale, probablement arménienne, aujourd'hui disparue. Ce mouvement néo-manichéen apparaît en Asie Mineure, alors part de l’Empire byzantin, à la fin du VIIe siècle. Il a été considéré comme hérétique par les Églises catholique et orthodoxe. (fr)
  • O paulicianismo (em armênio: Պավլիկյաններ, também lembrado como Pavlikians ou Paulikianoi foi uma seita adocionista, também entendida por fontes medievais como gnóstica e quase maniqueísta. Os paulicianos floresceram entre 650 e 872 na Armênia e partes orientais do Império Bizantino, como Anatólia e os Balcãs. De acordo com fontes medievais bizantinas, o nome do grupo foi obtido a partir do terceiro século do bispo de Antioquia, Paulo de Samósata, na época do cristianismo primitivo. (pt)
  • 保羅派(Paulicians),為650年在東羅馬帝國亞美尼亞地區的一個基督徒團體,創導人是()。其理念屬善惡二元論,與摩尼教觀念類似,被中世纪基督教认为是異端。 該派認為只有《四福音》及保羅的教導才是天啟,其餘的書卷和《舊約》都是來自惡靈所啟示的。認為世界是俗世惡靈所造,善神為搶救世界,派天使成為人的樣子來到世間,就是耶穌。該派反對國教東正教的形式主義,包括羅馬、希臘、亞美尼亞的教會,認為彼得是惡靈的一個使者,所以教會既然奠基在彼得上,那教會也是屬於撒但化的。所有物質與身體都是惡靈的產物,所以反對一切的偶像、聖職、聖餐、禮儀等。 在8世紀反圖像爭議期間,對保羅派的逼迫才停止,但到9世紀第七次大公會議後,女皇狄奧多拉(Theodora,?-867年)及君士坦丁五世又開始下令屠殺保羅派。8世紀至9世紀中把他們從亞美尼亞遷到巴爾幹,防備保加利亞人與斯拉夫人的入侵,但最後這些保加利亞人接受保羅派的信仰,形成一個新的宗教「波各米勒派」。 (zh)
  • El paulicianisme fou una secta o heretgia cristiana desenvolupada a l'Àsia Menor al segle iii quan Pau de Samosata el miseriós, va predicar la doctrina adopcionista. Aquestes tesis van trobar ressò a Armènia, on van sorgir característiques pròpies: baptisme a l'aigua, iconoclàstia i concepció adopcionista de la divinitat de Crist (adoptat per Déu a causa dels seus mèrits en el moment de batejar-se. Aviat es van estendre a l'oest cap a terres romanes d'Orient afavorits pels emperadors iconoclastes; quan la iconoclàstia fou eliminada els paulicians van començar a ser perseguits i a mitjan segle ix un cap dels heretges, Sergi, es va aliar amb els àrabs. (ca)
  • Ο Παυλικιανισμός ήταν Χριστιανική Ομολογία που αναπτύχθηκε στη Μικρά Ασία από τον 7ο αιώνα και μετά.Ιδρυτής και δημιουργός του Παυλικιανισμού θεωρείται ένας Αρμένιος με το όνομα Κωνσταντίνος από την κωμόπολη Μανάναλη. Ο Κωνσταντίνος ήταν Μανιχαίος. Κάποτε φιλοξένησε έναν Χριστιανό διάκονο, ο οποίος επέστρεφε στην πατρίδα του ύστερα από μία περίοδο αιχμαλωσίας του από τους Άραβες. Ο τελευταίος δώρησε στον οικοδεσπότη του το "Ευαγγέλιο" και τον "Απόστολο", πριν αποχωρήσει. Έκτοτε ο Κωνσταντίνος απαρνήθηκε τον Μανιχαϊσμό και αφοσιώθηκε στη μελέτη αυτών των βιβλίων. Μάλιστα, έδωσε τη δική του ερμηνεία σε διάφορα χωρία της Καινής Διαθήκης θέτοντας έτσι τις βάσεις της Παυλικιανής διδασκαλίας. Με τα κηρύγματά του συγκρότησε έναν πυρήνα οπαδών στη Μανάναλη. Αρνούντο επίμονα κάθε σχέση με τον Μανιχ (el)
  • Pavlikianoj (malnovarmene: Պաւղիկեաններ , Pawłikeanner ; greke: Παυλικιανοί; laŭ arabaj fontoj: Baylakānī, al Bayāliqa البيالقة ) estis kristana adoptisma sekto de Armenio kiu formiĝis en la 7a jarcento, eble influitaj de la gnostikaj movadoj kaj la religioj kiaj Markionismo kaj Maniĥeismo. Laŭ mezepokaj bizancanaj fontoj, la nomo de la grupo estis derivita de la Episkopo de Antioĥio de la 3-a jarcento, Paŭlo el Samosata, sed la pavlikianoj ofte estis misidentigitaj kun sekvantoj de Paŭlo el Tarso laŭ la nomo verŝajne deriviĝus; tial la identeco kun Paŭlo por kiu la movado estis nomita estas pridisputata. Kutime Konstanteno Silvano estas konsiderita kiel ĝia fondinto. (eo)
  • Die Paulikianer, auch Paulizianer oder Paulicianer, waren eine christliche häretische Bewegung, die sich im Verlauf des 7. Jahrhunderts im Einflussbereich der byzantinisch-orthodoxen sowie der Armenisch-Apostolischen Kirche entwickelte. Kirchengeschichtlich wird sie erstmals 719 auf der Synode von Dvin erwähnt. Nach Beschreibungen von Petros Sikeliotes und Photios aus dem 9. Jahrhundert handelte es sich um eine wahrscheinlich dualistische Sekte, die das Alte Testament, Teile des Neuen Testaments, religiösen Kult, Ikonen- und Reliquienverehrung, kirchliche Zeremonien und Hierarchien verwarf. Nach (diskreditierenden) kirchlichen Überlieferungen soll die Christologie der Paulikianer gnostische Züge getragen haben. Die Darstellung des gekreuzigten Jesus Christus als Symbol des Christentums leh (de)
  • Paulicians (Old Armenian: Պաւղիկեաններ, Pawłikeanner; Greek: Παυλικιανοί; Arab sources: Baylakānī, al Bayāliqa البيالقة) were a Medieval Christian possibly adoptionist sect from Armenia which formed in the 7th century, possibly influenced by the Gnostic movements and the religions of Marcionism and Manichaeism. According to medieval Byzantine sources, the group's name was derived from the 3rd century Bishop of Antioch, Paul of Samosata, but Paulicianists were often misidentified with Paulianists, while others derived their name from Paul the Apostle; hence the identity of the Paul for whom the movement was named is disputed. Constantine-Silvanus is considered to be its founder. (en)
  • Het paulicianisme was een christelijke beweging die tussen het midden van de zevende eeuw en eind negende eeuw aanwezig was in het oostelijk deel van het Byzantijnse Rijk en met name in Armenië. Vanaf eind negende eeuw waren er paulicianen aanwezig in Zuid-Italië en vooral op de Balkan (nl)
  • Paulicjanie (ormiański: Պաւլիկեաններ) – średniowieczna grupa chrześcijańska powstała prawdopodobnie około VII wieku na terenach zamieszkiwanych przez Ormian, której początki i pochodzenie są niejasne. Wiadomo że paulicjanie zamieszkiwali południowo-wschodnią część Azji Mniejszej, a w wyniku przesiedleń pojawili się także w Tracji. Największy rozkwit paulicjanizmu miał miejsce w IX wieku, ale w X wieku w Bizancjum grupa ta zaczęła zanikać. Jej ostatni wyznawcy w XVIII wieku przyjęli katolicyzm. Od początków swojego istnienia grupa ta była uważana za heretycką, najpierw przez Kościół ormiański, później przez ortodoksyjny Kościół bizantyjski. (pl)
  • Павликиане (греч. Παυλικιανοί; предположительно от имени апостола Павла, арм. Պավլիկյաններ) — одно из наиболее значительных средневековых религиозных парахристианских движений. Зародилось в VII веке в Армении, в VIII—IX веках получило широкое распространение в Малой Азии и в европейских владениях Византийской империи. Своей целью павликиане считали сохранение исконной чистоты христианства, освобождение его от всех «элементов» язычества и идолопоклонства. В Восточной Армении аналогом павликиан были тондракийцы. (ru)
  • Paulicianer var en grupp kristna i Östkyrkan som uppkom på 650-talet i Armenien, vilka tog avstånd från kyrkans Bibelkanon, ansåg att världens skapare, Gud, var ond och att Jesus var en ängel, ingen människa. Deras lära liknar, men är inte identisk med, Marcions och manikéernas. Namnet "paulicianer" kommer av att de menade sig företräda Paulus riktiga teologi. (sv)
  • Павликіани (вірм. Պաւլիկեաններ) — християнська адопціоністська секта, що існувала в VII—IX століттях у Вірменії та східних фемах Візантійської імперії. З нею був пов'язаний мілітаризований рух. У Середньовіччі павликіан звинувачували в прихильності до гностицизму та маніхейства. (uk)
rdfs:label
  • Paulicianism (en)
  • بيلكانيون (ar)
  • Paulicianisme (ca)
  • Paulikiáni (cs)
  • Παυλικιανισμός (el)
  • Paulikianer (de)
  • Pavlikianoj (eo)
  • Paulicianos (es)
  • Paulicianisme (fr)
  • Paulisianisme (in)
  • Paulicianesimo (it)
  • 바오로파 (ko)
  • Paulicianen (nl)
  • Paulicjanie (pl)
  • Paulicianismo (pt)
  • Paulicianer (sv)
  • Павликиане (ru)
  • Павликіани (uk)
  • 保羅派 (zh)
owl:differentFrom
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:religion of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License