| dbo:abstract
|
- Die Sinfonie Nr. 9 d-Moll (WAB 109) ist die letzte Sinfonie von Anton Bruckner. Drei Sätze hat Bruckner vollständig ausgearbeitet, der vierte Satz blieb unvollendet. (de)
- La Sinfonía n.º 9 en re menor (A 124) del compositor austríaco Anton Bruckner es una obra musical escrita para orquesta sinfónica. (es)
- La Symphonie no 9 en ré mineur, WAB 109, est la dernière symphonie d'Anton Bruckner, qui la concevait comme son œuvre ultime, la dédiant « à Dieu » (« dem lieben Gott »), en s'appliquant, dans une volonté de synthèse stylistique, à mettre en œuvre toutes ses connaissances musicales. Par son envergure et son caractère d'épopée, la Huitième symphonie de Bruckner révèle une richesse dans la conception sonore romantique de ses idées musicales ainsi que de son orchestration. En revanche, la Neuvième est davantage tournée vers une esthétique plus austère avec certains moments de lyrisme, permettant de respirer au sein d'une œuvre dont la signification est métaphysique. Entamée en 1887, aussitôt après l'achèvement de la première version de la , la composition fut cependant longtemps retardée. En effet, le refus du chef d'orchestre Hermann Levi d'assurer la création de la première version de la Huitième symphonie en 1887 fut probablement un élément déclencheur, qui contraint Bruckner à remettre l'œuvre en question en la révisant pendant encore trois années. Bruckner s'occupa aussi de la révision et de l'édition de plusieurs de ses symphonies précédentes, et composa deux autres œuvres d'envergure pour chœur et orchestre : le Psaume 150 (1892) et Helgoland (1893) . Cette symphonie demeura inachevée et ne fut jouée pour la première fois qu'en 1903 à Vienne par l'Orchestre Philharmonique sous la direction de Ferdinand Löwe, réorchestrée par le chef d'orchestre et ancien élève de Bruckner. Il est difficile de mesurer l'influence réelle qu'eut cette création en son temps. Il est cependant certain que la dernière œuvre de Bruckner annonçait les audaces harmoniques et stylistiques du nouveau siècle. (fr)
- The Symphony No. 9 in D minor, WAB 109, is the last symphony on which Anton Bruckner worked, leaving the last movement incomplete at the time of his death in 1896; Bruckner dedicated it "to the beloved God" (in German, dem lieben Gott). The symphony was premiered under Ferdinand Löwe in Vienna in 1903. (Disambiguation note: While logical to name this "Symphony in D minor, opus posthumous", that name usually refers to the "nullified" Symphony in D minor.) (en)
- 교향곡 9번 라단조 WAB.109는 안톤 브루크너가 남긴 마지막 교향곡이다. 1896년 10월 11일에 작곡자가 타계했을 때, 4악장은 미완성인 채로 남았다. 실연 및 녹음 모두 완성이 된 1-3악장만 연주된다. 현재까지 4악장의 보필 완성을 시도하고 있고, 총 4악장 형태의 녹음도 조금씩이지만 점차 늘어나고 있다. (ko)
- ブルックナーの交響曲第9番ニ短調（こうきょうきょくだいきゅうばんにたんちょう）は、アントン・ブルックナーが取り組んだ最後の交響曲である。1896年10月11日に作曲者が他界した際に完成していたのは第3楽章までであり、最後の第4楽章は未完成のまま残された。実際の演奏では、実演・録音とも、完成している第3楽章までで演奏されることがほとんどである。第4楽章の草稿が少なからず残されているため、それに補筆して完成させる試みも行われており、全4楽章版の録音も少しずつであるが増えてきている。 (ja)
- Symfonie nr. 9 is de laatste, onvoltooide compositie van de Oostenrijkse componist Anton Bruckner (1824-1896). (nl)
- IX Symfonia d-moll, WAB 109 – symfonia skomponowana przez Antona Brucknera w latach 1887-1896. (pl)
- Симфония № 9 ре минор, WAB 109 Антона Брукнера писалась в 1887—1896 годах; последняя, четвёртая часть осталась незавершённой. По аналогии с симфонией h-moll Франца Шуберта сочинение Брукнера зачастую называется «Неоконченная симфония». Это произведение — как и Те Deum Брукнера, который композитор завещал использовать в качестве окончания симфонии, в случае если не успеет дописать её финал — посвящено Богу. Премьера состоялась 11 февраля 1903 в Вене под управлением , который внёс в неё множество неавторизованных изменений. Авторская редакция этой симфонии впервые прозвучала в 1932 году в Мюнхене. Это исполнение расценивается как начало восстановления оригинальных редакций произведений композитора и знакомства с ними публики, что в последующем стало нормой. В настоящее время симфония исполняется в нескольких вариантах: чаще всего в трёхчастной авторской форме, без последующих изменений; с реконструированным финалом или с Те Deum в качестве последней части. (ru)
- Симфонію № 9 ре мінор (WAB 109) Антон Брукнер писав у 1887—1896 рр.; остання, четверта частина залишилася незавершеною. Так само як і Симфонію сі мінор Франца Шуберта, твір Брукнера часто називають «Незакінченою симфонією». Крім того, серед шанувальників творчості композитора вона відома як «Готична симфонія». Цей твір, як і Te Deum, який композитор заповів використовувати як закінчення симфонії, якщо не встигне дописати її фінал — присвячено Богу. Прем'єра відбулася 11 лютого 1903 у Відні під керуванням Фердинанда Леве, який вніс до неї безліч неавторизованих змін. Авторська редакція цієї симфонії вперше прозвучала в 1932 році в Мюнхені. Це виконання розцінюється як початок відновлення оригінальних редакцій творів композитора і знайомства з ними публіки, що в подальшому стало нормою. На даний час симфонія виконується в декількох варіантах: найчастіше в тричастинній авторській формі, без подальших змін; з реконструйованим фіналом або з Te Deum в якості останньої частини. (uk)
- D小调第9号交响曲，作品第109號，是布鲁克纳最后一首交响曲，最后一个乐章在他1896年去世前仍未完成。作曲家将此曲献给“敬爱的上帝”（德語：dem lieben Gott）。此曲在的指挥下于1903年在维也纳首演。 第四乐章未完成，现有和等人的补完版。 (zh)
|
| dbo:thumbnail
| |
| dbo:wikiPageExternalLink
| |
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 101083 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dbp:catalogue
| |
| dbp:cname
| |
| dbp:composed
| |
| dbp:composer
| |
| dbp:dedication
| |
| dbp:key
| |
| dbp:movements
| |
| dbp:name
| |
| dbp:source
|
- Anton Bruckner, Ein Lebens- und Schaffens-Bild (en)
- Anton Bruckner, Das Werk – Der Künstler – Die Zeit (en)
|
| dbp:text
|
- He [Hans Richter] had scheduled Bruckner's Seventh for a concert of the Philharmonic in autumn and now came to the Belvedere [Bruckner's last apartment was in the so-called Kustodenstöckl of the Belvedere Palace in Vienna] to tell it Bruckner. When Bruckner also communicated to him about his misery over the unfinished 4th movement of the Ninth, Richter gave him, as Meissner [Bruckner's close confidant and secretary] reports, the advice to complete the symphony, instead of a fourth movement with the Te Deum. The Master was very grateful for this suggestion, but he looked at it only as a last resort. As soon as he felt reasonably better, he sat down at the piano to work on the finale. He now seemed to think of a transition to the Te Deum and promised, as Meissner relates, a tremendous effect on the far-reaching main theme, blasted out by the brass choir, and on the familiar and original introductory bars of the Te Deum, as well as on the singers appearing there. He wanted, as he told Meissner a few times during audition, to shake, as it were, to the gates of eternity'. (en)
- "These two parts [execution and recapitulation] have become the internal structure, by soldering the seam into a unified whole. The implementation consists of an extension of the main theme, but without changing the arrangement of the motif material in its tripartite division. Thus, the first part of the main theme experiences a repetition – not true to the original but the inner essence. The repetition, however, is combined with the motif material of the second part in the inversion as accompaniment. The second part is also extended and, as in the exposition, leads to the third part and climax with the same increase as in the exposition. [...] This climax is also extended by repeated, increasing sequencing. The sudden conclusion of the exposition is avoided; It is replaced by a short performance of the motif material of this climax with a new motive for independent accompaniment that determines the character of this passage." (en)
- "The Master's student August Stradal and Altwirth assure that he had played for them a 'transition to the Tedeum', Stradal noted out of his memory. This transition music was to lead from E major to C major, the key of the Te Deum. Surrounded by the string figures of the Te Deum, there was a chorale that is not included in the Te Deum. Stradal's remark that the manuscript, that is in Schalk's hands, seems to indicate that it refers to the final bars of the finale score, which Bruckner has overwritten with 'Chorale 2nd Division'. [...] That Bruckner deliberately wanted to bring the Te Deum motif, proves the remark 'Te Deum thirteen bars before the entrance of the Te Deum figure'. As can be proved from the communication of the aforementioned informants, whose correctness can be proved by the hand of the manuscript, the master does not seem to have devised an independent transitional music from the Adagio to the Te Deum, but rather one from the point of reprise, where the coda begins." (en)
- "If one looks at the overall apparatus that Bruckner uses, the most striking thing is the amount of sound that was hitherto unknown in absolute music... The orchestra of the IX, Bruckner's symphony is only the end point of Bruckner's aural development line with regard to the means used... The decisive factor, however, is not the mass of means of expression, but the way in which they are used... As in Strings of the group, woodwinds and brass instruments are soon to be juxtaposed, soon to be coupled again in the most diverse ways, and united to form an inseparable whole, as well as in individual sound the instruments of these groups. On the one hand the open work, on the other hand Bruckner's peculiarity to form his themes often out of short phrases, mean that an instrument seldom emerges solo for a long time without interruption." (en)
|
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| dbp:work
|
- Symphony No.9 in D minor, WAB 109/143 (en)
|
| dcterms:subject
| |
| rdf:type
| |
| rdfs:comment
|
- Die Sinfonie Nr. 9 d-Moll (WAB 109) ist die letzte Sinfonie von Anton Bruckner. Drei Sätze hat Bruckner vollständig ausgearbeitet, der vierte Satz blieb unvollendet. (de)
- La Sinfonía n.º 9 en re menor (A 124) del compositor austríaco Anton Bruckner es una obra musical escrita para orquesta sinfónica. (es)
- The Symphony No. 9 in D minor, WAB 109, is the last symphony on which Anton Bruckner worked, leaving the last movement incomplete at the time of his death in 1896; Bruckner dedicated it "to the beloved God" (in German, dem lieben Gott). The symphony was premiered under Ferdinand Löwe in Vienna in 1903. (Disambiguation note: While logical to name this "Symphony in D minor, opus posthumous", that name usually refers to the "nullified" Symphony in D minor.) (en)
- 교향곡 9번 라단조 WAB.109는 안톤 브루크너가 남긴 마지막 교향곡이다. 1896년 10월 11일에 작곡자가 타계했을 때, 4악장은 미완성인 채로 남았다. 실연 및 녹음 모두 완성이 된 1-3악장만 연주된다. 현재까지 4악장의 보필 완성을 시도하고 있고, 총 4악장 형태의 녹음도 조금씩이지만 점차 늘어나고 있다. (ko)
- ブルックナーの交響曲第9番ニ短調（こうきょうきょくだいきゅうばんにたんちょう）は、アントン・ブルックナーが取り組んだ最後の交響曲である。1896年10月11日に作曲者が他界した際に完成していたのは第3楽章までであり、最後の第4楽章は未完成のまま残された。実際の演奏では、実演・録音とも、完成している第3楽章までで演奏されることがほとんどである。第4楽章の草稿が少なからず残されているため、それに補筆して完成させる試みも行われており、全4楽章版の録音も少しずつであるが増えてきている。 (ja)
- Symfonie nr. 9 is de laatste, onvoltooide compositie van de Oostenrijkse componist Anton Bruckner (1824-1896). (nl)
- IX Symfonia d-moll, WAB 109 – symfonia skomponowana przez Antona Brucknera w latach 1887-1896. (pl)
- D小调第9号交响曲，作品第109號，是布鲁克纳最后一首交响曲，最后一个乐章在他1896年去世前仍未完成。作曲家将此曲献给“敬爱的上帝”（德語：dem lieben Gott）。此曲在的指挥下于1903年在维也纳首演。 第四乐章未完成，现有和等人的补完版。 (zh)
- La Symphonie no 9 en ré mineur, WAB 109, est la dernière symphonie d'Anton Bruckner, qui la concevait comme son œuvre ultime, la dédiant « à Dieu » (« dem lieben Gott »), en s'appliquant, dans une volonté de synthèse stylistique, à mettre en œuvre toutes ses connaissances musicales. Par son envergure et son caractère d'épopée, la Huitième symphonie de Bruckner révèle une richesse dans la conception sonore romantique de ses idées musicales ainsi que de son orchestration. En revanche, la Neuvième est davantage tournée vers une esthétique plus austère avec certains moments de lyrisme, permettant de respirer au sein d'une œuvre dont la signification est métaphysique. (fr)
- Симфонію № 9 ре мінор (WAB 109) Антон Брукнер писав у 1887—1896 рр.; остання, четверта частина залишилася незавершеною. Так само як і Симфонію сі мінор Франца Шуберта, твір Брукнера часто називають «Незакінченою симфонією». Крім того, серед шанувальників творчості композитора вона відома як «Готична симфонія». Цей твір, як і Te Deum, який композитор заповів використовувати як закінчення симфонії, якщо не встигне дописати її фінал — присвячено Богу. Прем'єра відбулася 11 лютого 1903 у Відні під керуванням Фердинанда Леве, який вніс до неї безліч неавторизованих змін. Авторська редакція цієї симфонії вперше прозвучала в 1932 році в Мюнхені. Це виконання розцінюється як початок відновлення оригінальних редакцій творів композитора і знайомства з ними публіки, що в подальшому стало нормою. На д (uk)
- Симфония № 9 ре минор, WAB 109 Антона Брукнера писалась в 1887—1896 годах; последняя, четвёртая часть осталась незавершённой. По аналогии с симфонией h-moll Франца Шуберта сочинение Брукнера зачастую называется «Неоконченная симфония». Это произведение — как и Те Deum Брукнера, который композитор завещал использовать в качестве окончания симфонии, в случае если не успеет дописать её финал — посвящено Богу. Премьера состоялась 11 февраля 1903 в Вене под управлением , который внёс в неё множество неавторизованных изменений. Авторская редакция этой симфонии впервые прозвучала в 1932 году в Мюнхене. Это исполнение расценивается как начало восстановления оригинальных редакций произведений композитора и знакомства с ними публики, что в последующем стало нормой. В настоящее время симфония исполня (ru)
|
| rdfs:label
|
- 9. Sinfonie (Bruckner) (de)
- Sinfonía n.º 9 (Bruckner) (es)
- Simfoni No. 9 (Bruckner) (in)
- Symphonie no 9 de Bruckner (fr)
- Sinfonia n. 9 (Bruckner) (it)
- 交響曲第9番 (ブルックナー) (ja)
- 교향곡 9번 (브루크너) (ko)
- IX symfonia d-moll Brucknera (pl)
- Symfonie nr. 9 (Bruckner) (nl)
- Symphony No. 9 (Bruckner) (en)
- Симфония № 9 (Брукнер) (ru)
- Симфонія № 9 (Брукнер) (uk)
- 第9号交响曲 (布鲁克纳) (zh)
|
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:depiction
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:wikiPageDisambiguates
of | |
| is dbo:wikiPageRedirects
of | |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
